Трохи роздумів про Біблію. 16. Неемії
12/31/2005 | Георгій
Це остання з так званих генеалогічних книжок Старого Завіту. Судячи з деяких історичних осіб, згаданих у книзі, вона описує період близько 450 ст. до н.е., тобто її події розгортаються приблизно через 75-80 років після поверення перших "виходьків" з вавілонського полону до Єрусалиму, або років через 20-30 після повернення до Єрусалиму Езри і групи його близьких спільників - високопоставлених єврейських священиків. Ця книга відрізняється від більшості інших біблійних книг тим, що оповідь в ній ведеться від першої особи. (Це також характерно для деяких книг Великих і Малих Пророків, про які ми говоритимемо далі.)
Герой книги - людина на ім'я Неемія, нащадок єрусалимських вигнанців, який чи то завдяки якимось заслугам своїх батьків, чи то завдяки власним якостям досяг у вигнанні надзвичайно високого положення - він займає посаду "улюбленого чашника" самого царя Персії Артаксеркса. Неемія прислужує за столом царя у присутності його дружини-цариці у царському палаці, що знаходився у фортеці Сузи. Раптом до Неемії з особистим візитом приходить дехто Гамані з Єрусалиму, і каже йому, що там ті євреї, хто повернувся з вавилонського полону після декрету Кира, переживають тяжкі часи. Хтось серйозно протидіє їх спробам відбудувати місто. Стіни міста, що їх намагалися відбудувати "виходьки," розбиті, а брами міста спалені вогнем.
Неемія просить царя дозволу поїхати до свого рідного Єрусалиму, щоби якось допомогти своїм одноплемінникам. Артаксеркс у присутності своєї дружини (пізніше ми дізнаємося, що це була єврейка на ім'я Естер) дає йому дозвіл, і, більше того, посилає разом з Неемією листи до місцевих сатрапів з наказом співпрацювати зі своїм улюбленим чашником. Артаксеркс також посилає разом з Неемією загін кавалерії і кількох своїх воєначальників. Але, попри добру волю царя, проти планів Неемії постають кілька могутніх сатрапів, зокрема "гороніт" (ассірієць) Санбаллат, аммоніт Товія і араб Гешем (або Гашму). Очевидно, їх спротив дуже серйозний, тому що коли Неемія прибуває до Єрусалиму, він інспектує руїни стін міста під покровом ночі, тобто він просто боїться за своє життя.
Проте робота все-таки починається. Текст книги дає всі деталі про тих людей, які під керівництвом Неемії почали ремонтувати зруйноване і спустошене місто. Ми читаємо, що всі вони були або священиками-левітами, або "шляхетними," родовитими аристократами. Книга дає їх імена, імена їх батьків і у багатьох випадках також дідів (багато з цих імен зустрічається також у книзі Езри і у Другій книзі Хронік). Текст книги також каже, що вони привели на місце будівництва своїх "молодих" (в англійському перекладі NIV "helpers," тобто, очевидно, юнаків-слуг чи рабів, але може і просто молодих родичів). Ремонт стін і брам іде буквально день і ніч, люди працюють невтомно, змінюють один одного так, що робота не припиняється ні на хвилину. Оскільки спротив місцевих можновладців триває, Неемія наказує усім будівничим мати з собою зброю, але не демонструвати її: кожний з будівничих має біля пояса меча, але прикриває його довгою одежею, яку не знімає і навіть не піднімає, навіть і тоді, коли ходить "до вітру." Навколо будівничих крутяться недоброзичливі люди, які засипають їх злими жартами і образами, але робота триває.
У розпалі будівничих робіт Неемія, який на той час стає визнаним лідером "виходьків," дізнається, що деякі з аристократів, які працюють над проектом відбудови святого міста, "діляться" зі своїми біднішими за них братами грішми, хлібом, вином і оливковою олією, але вимагають, щоби ті віддавали їм усе це з процентом (в абсолютно буквальному сенсі - ці кредитори вимагають повертати позичене плюс одну соту його вартості). Неемія вибухає гнівом. Він кричить на своїх друзів, докоряє їм, кажучи, що сам він ніколи не користувався з того, що Артаксеркс має його на особливому рахунку, і навіть демонстративно трусить перед ними сподом своєї одежі, щоби показати, що він нічого не має у кишенях. Заможні друзі Неемії розкаються і віддають своїм біднішим братам той інтерес, який вони з них дерли.
Незважаючи на глум і погрози, "виходьки" закінчують роботу і освячують відбудоване місто. Люди збираються на центральній площі відбудованого Єрусалиму, і Езра (священик, знайомий нам з попередньої книги) вголос читає їм текст Тори. Неемія і група його найближчих помічників стоять поруч з Езрою на возвишені. Деякі люди настільки вражені цим, що починають плакати, але помічники Езри ходять серед натовпу і пояснюють людям, що треба не плакати, а радіти! Читання Божого Закону, яке почалося на світанні, закінчується опівдні, і змінюється на бурхливе свято з випивкою. При цьому текст книги не забуває відмітити, що більш заможні люди годували і поїли своїх бідніших одноплемінників.
Життя у відбудованому Єрусалимі поновлюється. Езра і Неемія відновлюють староєврейські релігійні церемонії і свята. Може скластися враження, що Божий обраний народ нарешті досяг своєї мети, що визріла у Божому провидінні і була окреслена Богом Аврааму, Ісааку та Якову: євреї нарешті оселилися, після багатьох років переслідувань, у своєму Обіцяному Краї, і мають, після кількох сторіч духовного занепаду, величезне духовне, релігійне піднесення, повертаються до чистої віри своїх предків. Чи це так? Про це ми дізнаємося далі.
Герой книги - людина на ім'я Неемія, нащадок єрусалимських вигнанців, який чи то завдяки якимось заслугам своїх батьків, чи то завдяки власним якостям досяг у вигнанні надзвичайно високого положення - він займає посаду "улюбленого чашника" самого царя Персії Артаксеркса. Неемія прислужує за столом царя у присутності його дружини-цариці у царському палаці, що знаходився у фортеці Сузи. Раптом до Неемії з особистим візитом приходить дехто Гамані з Єрусалиму, і каже йому, що там ті євреї, хто повернувся з вавилонського полону після декрету Кира, переживають тяжкі часи. Хтось серйозно протидіє їх спробам відбудувати місто. Стіни міста, що їх намагалися відбудувати "виходьки," розбиті, а брами міста спалені вогнем.
Неемія просить царя дозволу поїхати до свого рідного Єрусалиму, щоби якось допомогти своїм одноплемінникам. Артаксеркс у присутності своєї дружини (пізніше ми дізнаємося, що це була єврейка на ім'я Естер) дає йому дозвіл, і, більше того, посилає разом з Неемією листи до місцевих сатрапів з наказом співпрацювати зі своїм улюбленим чашником. Артаксеркс також посилає разом з Неемією загін кавалерії і кількох своїх воєначальників. Але, попри добру волю царя, проти планів Неемії постають кілька могутніх сатрапів, зокрема "гороніт" (ассірієць) Санбаллат, аммоніт Товія і араб Гешем (або Гашму). Очевидно, їх спротив дуже серйозний, тому що коли Неемія прибуває до Єрусалиму, він інспектує руїни стін міста під покровом ночі, тобто він просто боїться за своє життя.
Проте робота все-таки починається. Текст книги дає всі деталі про тих людей, які під керівництвом Неемії почали ремонтувати зруйноване і спустошене місто. Ми читаємо, що всі вони були або священиками-левітами, або "шляхетними," родовитими аристократами. Книга дає їх імена, імена їх батьків і у багатьох випадках також дідів (багато з цих імен зустрічається також у книзі Езри і у Другій книзі Хронік). Текст книги також каже, що вони привели на місце будівництва своїх "молодих" (в англійському перекладі NIV "helpers," тобто, очевидно, юнаків-слуг чи рабів, але може і просто молодих родичів). Ремонт стін і брам іде буквально день і ніч, люди працюють невтомно, змінюють один одного так, що робота не припиняється ні на хвилину. Оскільки спротив місцевих можновладців триває, Неемія наказує усім будівничим мати з собою зброю, але не демонструвати її: кожний з будівничих має біля пояса меча, але прикриває його довгою одежею, яку не знімає і навіть не піднімає, навіть і тоді, коли ходить "до вітру." Навколо будівничих крутяться недоброзичливі люди, які засипають їх злими жартами і образами, але робота триває.
У розпалі будівничих робіт Неемія, який на той час стає визнаним лідером "виходьків," дізнається, що деякі з аристократів, які працюють над проектом відбудови святого міста, "діляться" зі своїми біднішими за них братами грішми, хлібом, вином і оливковою олією, але вимагають, щоби ті віддавали їм усе це з процентом (в абсолютно буквальному сенсі - ці кредитори вимагають повертати позичене плюс одну соту його вартості). Неемія вибухає гнівом. Він кричить на своїх друзів, докоряє їм, кажучи, що сам він ніколи не користувався з того, що Артаксеркс має його на особливому рахунку, і навіть демонстративно трусить перед ними сподом своєї одежі, щоби показати, що він нічого не має у кишенях. Заможні друзі Неемії розкаються і віддають своїм біднішим братам той інтерес, який вони з них дерли.
Незважаючи на глум і погрози, "виходьки" закінчують роботу і освячують відбудоване місто. Люди збираються на центральній площі відбудованого Єрусалиму, і Езра (священик, знайомий нам з попередньої книги) вголос читає їм текст Тори. Неемія і група його найближчих помічників стоять поруч з Езрою на возвишені. Деякі люди настільки вражені цим, що починають плакати, але помічники Езри ходять серед натовпу і пояснюють людям, що треба не плакати, а радіти! Читання Божого Закону, яке почалося на світанні, закінчується опівдні, і змінюється на бурхливе свято з випивкою. При цьому текст книги не забуває відмітити, що більш заможні люди годували і поїли своїх бідніших одноплемінників.
Життя у відбудованому Єрусалимі поновлюється. Езра і Неемія відновлюють староєврейські релігійні церемонії і свята. Може скластися враження, що Божий обраний народ нарешті досяг своєї мети, що визріла у Божому провидінні і була окреслена Богом Аврааму, Ісааку та Якову: євреї нарешті оселилися, після багатьох років переслідувань, у своєму Обіцяному Краї, і мають, після кількох сторіч духовного занепаду, величезне духовне, релігійне піднесення, повертаються до чистої віри своїх предків. Чи це так? Про це ми дізнаємося далі.