Релігійність та її психологічне підґрунтя.
02/06/2006 | Анатолій
Релігійність та її психологічне підґрунтя.
Я неодноразово ставив собі запитання – чим керуються особи, які без видимих причин впадають у релігійність, якось зненацька починають вірити у свого чи чужого бога?
Дехто може подумати, що релігійність – це нормальне явище, до якого має йти кожна людина. Але з огляду на сьогоднішній розвиток українського суспільства, на його політичні та на економічні збурення, велику активізацію матеріальних енергій, і в той же час на інформаційний бум, можна зробити висновок, що релігійність лежить в площині психології.
Нещодавно в Київському університеті ім.. Т.Г. Шевченка проходила міжнародна конференція з психології, на якій був присутній мій товариш, досить відомий психолог з міста Харкова. Користуючись його присутністю у мене вдома, я не втерпів і поставив йому запитання щодо релігійності, як професійному психологові. Його відповідь дещо вразила мене і я хотів би поділитися нею з Вами.
Як з’ясувалося, підґрунтя релігійності знаходиться у сфері психології і є не більше, і не менше, а ЗАМІЩЕННЯМ НЕБЕСНИМ ОТЦЕМ НЕСТАЧІ ЗЕМНОГО БАТЬКА. Тобто, особа, яка впадає у релігійність, підсвідомо в міфічному богові, отцеві небесному, шукає і знаходить собі втраченого з якихось причин батька.
Цей психолог навів мені один цікавий приклад. Нещодавно у нього проходив курс психологічної адаптації один молодий християнський монах. Так от, у цього монаха, як з’ясувалося, чотири покоління виросли у сім’ях без батька. Що цікаво, то три попередні покоління у сім’ях росли дочки, які або розлучалися з чоловіками, або їх розлучали матері, а в четвертому народився вже хлопець, який і відчув на собі ПОВНУ ВІДСУТНІСТЬ БАТЬКІВСТВА, НЕСТАЧУ ЧОЛОВІЧОГО НАЧАЛА В СОБІ. Хлопець був досить високого інтелектуального рівня, але це йому не завадило вже замолоду впасти у систематичне п’янство, потім почалася наркоманія, і, на сам кінець, християнський монастир. Але молода людина і там з часом відчула дискомфорт, тобто нестачу чогось, що його мало б підтримувати у житті. Саме цей душевний дискомфорт і привів цього молодого монаха до мені знайомого психолога. На загал, після проведеної сесії психологічних практик, молода людина покинула монастир, відкинула ту вимушену але вдавану релігійність і пішла працювати спочатку на виробниче підприємство, а згодом у бізнес, знайшовши себе там.
Висновок: В народі кажуть “Всі хвороби від нервів, тільки венеричні від задоволення”. Але це жарт, а правда в тому, що насправді підґрунтя всіх хвороб знаходиться у психологічній площині і коли хвороба зайшла не так далеко, то, відкоригувавши психологічні аспекти особи, позбавляєш її і від хвороби. Навіть коли хвороба вже дає наслідки на рівні анатомічного тіла, все одно для повного оздоровлення, після медикаментозного лікування, потрібна також і психологічна адаптація.
Анатолій
Я неодноразово ставив собі запитання – чим керуються особи, які без видимих причин впадають у релігійність, якось зненацька починають вірити у свого чи чужого бога?
Дехто може подумати, що релігійність – це нормальне явище, до якого має йти кожна людина. Але з огляду на сьогоднішній розвиток українського суспільства, на його політичні та на економічні збурення, велику активізацію матеріальних енергій, і в той же час на інформаційний бум, можна зробити висновок, що релігійність лежить в площині психології.
Нещодавно в Київському університеті ім.. Т.Г. Шевченка проходила міжнародна конференція з психології, на якій був присутній мій товариш, досить відомий психолог з міста Харкова. Користуючись його присутністю у мене вдома, я не втерпів і поставив йому запитання щодо релігійності, як професійному психологові. Його відповідь дещо вразила мене і я хотів би поділитися нею з Вами.
Як з’ясувалося, підґрунтя релігійності знаходиться у сфері психології і є не більше, і не менше, а ЗАМІЩЕННЯМ НЕБЕСНИМ ОТЦЕМ НЕСТАЧІ ЗЕМНОГО БАТЬКА. Тобто, особа, яка впадає у релігійність, підсвідомо в міфічному богові, отцеві небесному, шукає і знаходить собі втраченого з якихось причин батька.
Цей психолог навів мені один цікавий приклад. Нещодавно у нього проходив курс психологічної адаптації один молодий християнський монах. Так от, у цього монаха, як з’ясувалося, чотири покоління виросли у сім’ях без батька. Що цікаво, то три попередні покоління у сім’ях росли дочки, які або розлучалися з чоловіками, або їх розлучали матері, а в четвертому народився вже хлопець, який і відчув на собі ПОВНУ ВІДСУТНІСТЬ БАТЬКІВСТВА, НЕСТАЧУ ЧОЛОВІЧОГО НАЧАЛА В СОБІ. Хлопець був досить високого інтелектуального рівня, але це йому не завадило вже замолоду впасти у систематичне п’янство, потім почалася наркоманія, і, на сам кінець, християнський монастир. Але молода людина і там з часом відчула дискомфорт, тобто нестачу чогось, що його мало б підтримувати у житті. Саме цей душевний дискомфорт і привів цього молодого монаха до мені знайомого психолога. На загал, після проведеної сесії психологічних практик, молода людина покинула монастир, відкинула ту вимушену але вдавану релігійність і пішла працювати спочатку на виробниче підприємство, а згодом у бізнес, знайшовши себе там.
Висновок: В народі кажуть “Всі хвороби від нервів, тільки венеричні від задоволення”. Але це жарт, а правда в тому, що насправді підґрунтя всіх хвороб знаходиться у психологічній площині і коли хвороба зайшла не так далеко, то, відкоригувавши психологічні аспекти особи, позбавляєш її і від хвороби. Навіть коли хвороба вже дає наслідки на рівні анатомічного тіла, все одно для повного оздоровлення, після медикаментозного лікування, потрібна також і психологічна адаптація.
Анатолій
Відповіді
2006.02.06 | Социст
Філософська точка зору про підґрунтя релігійної віри.
Пан Анатолій пише:> Як з’ясувалося, підґрунтя релігійності знаходиться у сфері психології і є не більше, і не менше, а ЗАМІЩЕННЯМ НЕБЕСНИМ ОТЦЕМ НЕСТАЧІ ЗЕМНОГО БАТЬКА. Тобто, особа, яка впадає у релігійність, підсвідомо в міфічному богові, отцеві небесному, шукає і знаходить собі втраченого з якихось причин батька.
Я б з Вами погодився, якби можна було все на світі пояснити психологією. Але психологія займається, головним чином, суб'єктивним світом людських переживань, їх усвідомлення та цінности для особистої самореалізації людини. Але особистість не вичерпується суб'єктивними переживаннями, бо життя особистости є формою осягнення єдности. Звідси ми можемо зрозуміти, що релігійність є формою інобуття осягнення, формою символічної компенсації за полишенність в інобутті.
На цю тему я вже писав тут:
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1138364181
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1138486120
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1101976767
2006.02.06 | Анатолій
Так то воно так, але...
Пане Социсте!З точки зору філософії - все правильно. Але з точки зору тієї ж філософії, філософськими методами позбавити від психічної хвороби неможливо. Методами ж психології людину МОЖНА звільнити від хвороби. І це вже доведено. То ж запропонуємо, коли вони зрозуміють, релігійним особам завітати до психолога (не до філософа) по допомогу.
Анатолій
2006.02.09 | Социст
Re: Так то воно так, але...
Пан Анатолій пише:> Пане Социсте!
> З точки зору філософії - все правильно. Але з точки зору тієї ж філософії, філософськими методами позбавити від психічної хвороби неможливо. Методами ж психології людину МОЖНА звільнити від хвороби. І це вже доведено. То ж запропонуємо, коли вони зрозуміють, релігійним особам завітати до психолога (не до філософа) по допомогу.
Дякую, пане Анатолію!
Сучасна філософія є трохи іншою, і немає кращого методу розв'язання проблем, ніж осягнення єдности. Дійсно, є деякі релігійні люди, які усвідомлюють свої проблеми і звертаються до психологів за допомогою. Але взагалі релігійність хворобою не є, а є формою своєрідної ідеології, яка в цьому відношенні не є гіршою від багатьох інших ідеологій. Бо всі ідеології є формою інобуття, всі вони пропонують якесь розв'язання людських проблем, яке на практиці виявляється черговою утопією. Зараз якраз світ переживає період кризи всіх ідеологій, а тому й привабливість релігій зростає. Яскравим прикладом є вахабізм, поширення якого є реакцією на провал панарабських націоналістичних проектів. Подібним прикладом є вчення Ігоря Каганця, який намагається утвердити Третій Гетьманат як форму царства божого на землі. „Чистої“ релігії, яка б не була формою ідеології, не існує, також як не існує якоїсь „чистої“ ідеології, яка б не спиралась на дуже часто фанатичну віру своїх послідовників.
Єдиною альтернативою інобуття людської свідомости, яким є релігія-ідеологія, може бути лише осягнення єдности.
2006.02.09 | Анатолій
Re: Так то воно так, але...
Социст пише:> Єдиною альтернативою інобуття людської свідомости, яким є релігія-ідеологія, може бути лише осягнення єдности.
Пане Социсте! Тисячу разів з Вами згоден. Але для цього є одна перепона - низька свідомість. То ж для осягнення єдності ТРЕБА працювати над поглибленням свідомрсті. Одним з шляхів поглиблення, є звільнення свідомості від нашарованого там психологічного мулу. То ж релігійним особам робота з психологом є обов"язковою умовою задля поглиблення свідомості і, як наслідок, осягнення єдності.
Анатолій
2006.02.06 | Тестер
Re: Релігійність та її психологічне підґрунтя.
Я думаю, що це тільки один із аспектів віри.Головне, НМД, це те, що можна пояснити не зрозумілі дії і поступки, як і свої так і чужі Чимось, чи Кимось. А також непізнані чи не зрозумілі явища довкілля, використовуючи символ бога чи диявола. Таке собі зло чи добро, яке ніби то існує поза нашим впливом і впливає на нас. Судьба...., бряття
2006.02.06 | Тестер
Re: Релігійність та її психологічне підґрунтя.
Ще додам. Не бажання і природня лінь брати на себе вирішення проблем життя і життєдіяльності...2006.02.07 | Социст
А ще й апатія від втрати життєвої перспективи.(--)
2006.02.07 | Социст
Судьба та особистий вибір.
Пан Тестер пише:> Я думаю, що це тільки один із аспектів віри.
> Головне, НМД, це те, що можна пояснити не зрозумілі дії і поступки, як і свої так і чужі Чимось, чи Кимось. А також непізнані чи не зрозумілі явища довкілля, використовуючи символ бога чи диявола. Таке собі зло чи добро, яке ніби то існує поза нашим впливом і впливає на нас. Судьба...., бряття
І добро, і зло є формою інобуття осягнення. І добрий, і злий є таким, що ще не пройшов до кінця свого особистого шляху до осягнення єдности. Увесь шлях до пекла є усіяним благіми намірами...
Не тільки судьба, а й особистий вибір!
Цей вибір є не стільки між добром і злом, як між пошуком оправдання та осягненням єдности. Відмова від осягнення єдности немає ніякого оправдання. Ось чому люди звертаються за притулком до Христа, бо він обіцяє спасіння через віру. Повірив – і вже спасений...
2006.02.07 | P.M.
Є таке поняття, як здоровий глузд
Так от, людина зі здоровим глуздом ніколи не називатиме віруючих людей, серед яких багато вчених, науковців, видатних і достойних людей, хворими.По-моєму це від комплексу меншовартості.
2006.02.07 | Тестер
Ні то від жалю....(_)
2006.02.07 | P.M.
Re: Не від жалю, а від жала (-)
2006.02.07 | Тестер
Я тупих жалію, а не жалю. А ти ще й "впав з колиски..."
2006.02.07 | Анатолій
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд?
P.M. пише:> Так от, людина зі здоровим глуздом ніколи не називатиме віруючих людей, серед яких багато вчених, науковців, видатних і достойних людей, хворими.
> По-моєму це від комплексу меншовартості.
Пане РМе. Мені якось не хочеться з Вами спілкуватися, але, як каже Володя Тестер, судьба. Хоча б я написав - доля.
Так от, пане РМе! Коли Ви маєте ангіну чи якесь ОРЗ, то Ви при цьому також є хворим. Але це не заважає Вам виконувати якусь роботу (коли температура в межах допустимого), створювати якісь матеріальні чи духовні цінності. При цьому, повторюю, ви є хворим. Саме так і в цьому випадкові, людина є з хворою психікою, але це не завжди їй заважає створювати якісь матеріальні чи духовні цінності. АЛЕ, І В ПЕРШОМУ, І В ДРУКГОМУ ВИПАДКУ ЛЮДИНА Є ХВОРА. І з цим нічого не поробиш. А коли людина пізнала свою хворобу, то що би там не було, а їй треба лікуватися. В першому випадку у терапевта, а в другому у психолога. ТО ж в нашому житті головне - це розібратися А ЧИ ХВОРИЙ ТИ. І як тільки Ви зрозуміли свою хворобу, то Ви цим стаєте на шлях оздоровлення. Саме так зробив і той монах, коли зрозумів, що він хворий. І як тільки він це зрозумів, він прийшов таки до психолога і, на загал, став нормальною, здоровою людиною. А це факт медичний, як кажуть у народі.
Саме тому я і пропонував тут декому допомогу. Ну а мою допомогу не сприйняли з причини, що той, кому я пропонував, ще не усвідомив свою хворобу. Тому я тут повторюю тезу Вільнодума - ми на цьому світі саме задля поглиблення власної свідомості. А людина, яка має високу людську свідомість або не дійде до хвороби, або швидко її усвідомить і знайде шляхи до її лікування.
Анатолій
2006.02.07 | P.M.
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд?
Анатолій пише:> Пане РМе. Мені якось не хочеться з Вами спілкуватися, але, як каже Володя Тестер, судьба. Хоча б я написав - доля.
А чому Вам не хочеться спілкуватися зі мною? Невже заразитися боїтесь.
> Так от, пане РМе! Коли Ви маєте ангіну чи якесь ОРЗ, то Ви при цьому також є хворим. Але це не заважає Вам виконувати якусь роботу (коли температура в межах допустимого), створювати якісь матеріальні чи духовні цінності. При цьому, повторюю, ви є хворим. Саме так і в цьому випадкові, людина є з хворою психікою, але це не завжди їй заважає створювати якісь матеріальні чи духовні цінності. АЛЕ, І В ПЕРШОМУ, І В ДРУКГОМУ ВИПАДКУ ЛЮДИНА Є ХВОРА. І з цим нічого не поробиш.
Пане Анатолію. Не треба бути великим психологом, аби зрозуміти ЧОМУ САМЕ Ви називаєте віруючих людей пчихічно хворими і що саме Ви вкладаєте в свої слова.
Не бажання вилікувати когось Вами керує, а бажання принизити віруючу людину, а це вже, як я казав, від комплексів.
> А коли людина пізнала свою хворобу, то що би там не було, а їй треба лікуватися. В першому випадку у терапевта, а в другому у психолога. ТО ж в нашому житті головне - це розібратися А ЧИ ХВОРИЙ ТИ. І як тільки Ви зрозуміли свою хворобу, то Ви цим стаєте на шлях оздоровлення.
Людина вважає себе хворою, тоді коли відчуває якийсь дискомфорт.
Живучи вірою, людина навпаки отримує впевненість і спокій -- найцінніщий душевний стан.
> Саме так зробив і той монах, коли зрозумів, що він хворий. І як тільки він це зрозумів, він прийшов таки до психолога і, на загал, став нормальною, здоровою людиною. А це факт медичний, як кажуть у народі.
Не берусь судити ні тих монахів що залишаються, ні тих, що відходять. В будь-якому випадку не бачу причин називати їх психічно хворими.
> Саме тому я і пропонував тут декому допомогу. Ну а мою допомогу не сприйняли з причини, що той, кому я пропонував, ще не усвідомив свою хворобу. Тому я тут повторюю тезу Вільнодума - ми на цьому світі саме задля поглиблення власної свідомості. А людина, яка має високу людську свідомість або не дійде до хвороби, або швидко її усвідомить і знайде шляхи до її лікування.
Що можете знати Ви, про людей з високою свідомістю.? З вашими бажаннями навішувати ярлики і вишукувати психічно хворих..
2006.02.08 | Анатолій
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд?
P.M. пише:> А чому Вам не хочеться спілкуватися зі мною? Невже заразитися боїтесь.
Ви знаєте, таки Ви вгадали...
> > Так от, пане РМе! Коли Ви маєте ангіну чи якесь ОРЗ, то Ви при цьому також є хворим. Але це не заважає Вам виконувати якусь роботу (коли температура в межах допустимого), створювати якісь матеріальні чи духовні цінності. При цьому, повторюю, ви є хворим. Саме так і в цьому випадкові, людина є з хворою психікою, але це не завжди їй заважає створювати якісь матеріальні чи духовні цінності. АЛЕ, І В ПЕРШОМУ, І В ДРУКГОМУ ВИПАДКУ ЛЮДИНА Є ХВОРА. І з цим нічого не поробиш.
> Пане Анатолію. Не треба бути великим психологом, аби зрозуміти ЧОМУ САМЕ Ви називаєте віруючих людей пчихічно хворими і що саме Ви вкладаєте в свої слова.
> Не бажання вилікувати когось Вами керує, а бажання принизити віруючу людину, а це вже, як я казав, від комплексів.
Ні, пане віруючий. Просто я постійно знаходжуся у пошуці. Знайшовши, що РЕЛІГІЙНІСТЬ є хворобою, я вважав за потрібне всіх про це інформувати. А як Ви вже себе назвете, то Ваша справа. Знайшовши витоки цієї хвороби в царині психології, я вважаю за потрібне проінформувати людей, щоб вони, знайшовши ці проблеми у себе, знайшли також сили щодо усунення цих хвороб. То ж моє бажання не принизити!!!
> > А коли людина пізнала свою хворобу, то що би там не було, а їй треба лікуватися. В першому випадку у терапевта, а в другому у психолога. ТО ж в нашому житті головне - це розібратися А ЧИ ХВОРИЙ ТИ. І як тільки Ви зрозуміли свою хворобу, то Ви цим стаєте на шлях оздоровлення.
> Людина вважає себе хворою, тоді коли відчуває якийсь дискомфорт.
> Живучи вірою, людина навпаки отримує впевненість і спокій -- найцінніщий душевний стан.
Хворим можна бути і невідчуваючи дискомфорт. Особливо, коли ця хвороба лежить в царині психології. Адже душевнохворі люди НІКОЛИ себе не вважають хворими і не відчувають ніякого дискомфорту. Але при цьому вони залишаються хворими. І з цим нічого не поробиш.
> > Саме так зробив і той монах, коли зрозумів, що він хворий. І як тільки він це зрозумів, він прийшов таки до психолога і, на загал, став нормальною, здоровою людиною. А це факт медичний, як кажуть у народі.
> Не берусь судити ні тих монахів що залишаються, ні тих, що відходять. В будь-якому випадку не бачу причин називати їх психічно хворими.
А їх ніхто психічно хворими і не називав. Справа у тому, що той монах САМ зрозумів, що він має проблеми у власному психологічному стані і тому й прийшов до психолога.
> > Саме тому я і пропонував тут декому допомогу. Ну а мою допомогу не сприйняли з причини, що той, кому я пропонував, ще не усвідомив свою хворобу. Тому я тут повторюю тезу Вільнодума - ми на цьому світі саме задля поглиблення власної свідомості. А людина, яка має високу людську свідомість або не дійде до хвороби, або швидко її усвідомить і знайде шляхи до її лікування.
> Що можете знати Ви, про людей з високою свідомістю.? З вашими бажаннями навішувати ярлики і вишукувати психічно хворих..ю
Ви знову у своєму польоті, Ви знову повторюєте свої власні тези. Але повірте, ці тези направлені саме на Ваше власне заспокоєння. Я би Вам порадив таки розібратися зі своїми батьківськими енергіями... Але до цього Вам прийдеться прийти самому. Я розумію, зараз Ви мене не сприймаєте і саме через те, що вважаєте, що я Вас хочу вкусити, образити тощо. Вибачайте, може я взяв з Вами неправильну форму3 спілкування, але я від щирого серця хочу Вам допомогти. ТО ж трохи згодом Ви таки зрохзумієте мене.
Анатолій
2006.02.10 | P.M.
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд?
Анатолій пише:> P.M. пише:
> > А чому Вам не хочеться спілкуватися зі мною? Невже заразитися боїтесь.
> Ви знаєте, таки Ви вгадали...
Боятися не треба. Бо це ні від Вас ні від мене не залежить..
> Знайшовши, що РЕЛІГІЙНІСТЬ є хворобою, я вважав за потрібне всіх про це інформувати.
Те, що Ви знайшли, Ви знайшли у собі. Це ваше бачення. У інших, воно є іншим. Хто тут хворий?.. Та той, хто окрім себе нікого не бачить, не чує, не розуміє..
> Знайшовши витоки цієї хвороби в царині психології, я вважаю за потрібне проінформувати людей, щоб вони, знайшовши ці проблеми у себе, знайшли також сили щодо усунення цих хвороб. То ж моє бажання не принизити!!!
Ці витоки Ви знайшли в царині СВОЄЇ психології, котра бачить, чує і розуміє тільки СВОЄ.
> Хворим можна бути і невідчуваючи дискомфорт. Особливо, коли ця хвороба лежить в царині психології. Адже душевнохворі люди НІКОЛИ себе не вважають хворими і не відчувають ніякого дискомфорту. Але при цьому вони залишаються хворими. І з цим нічого не поробиш.
Тут усе залежить від критерія оцінки хвороби. Знову ж таки, той хто зконцентрований лише навколо СЕБЕ, хворобливо сприймає наявність ІНШОГО, вважаючи його хворим.
> > (Р.М.) Не берусь судити ні тих монахів що залишаються, ні тих, що відходять. В будь-якому випадку не бачу причин називати їх психічно хворими.
> А їх ніхто психічно хворими і не називав. Справа у тому, що той монах САМ зрозумів, що він має проблеми у власному психологічному стані і тому й прийшов до психолога.
Тоді по-вашому виходить, що усі монахи, котрі залишаються у монастирі психічно-хворі??
Монастир не психлікарня, смію Вас запевнити. Там люди живуть ІНШИМ життям.
> Ви знову у своєму польоті, Ви знову повторюєте свої власні тези. Але повірте, ці тези направлені саме на Ваше власне заспокоєння. Я би Вам порадив таки розібратися зі своїми батьківськими енергіями... Але до цього Вам прийдеться прийти самому.
Так вже у мене повелося, що до всього у цьому житті мені доводиться приходити самотужки.
Я не знаю про які батьківські енергії Ви кажете, але я віднайшов джерело життєвої енергії Отця Небесного. Це джерело -- Ісус Христос мій Бог.
> Я розумію, зараз Ви мене не сприймаєте і саме через те, що вважаєте, що я Вас хочу вкусити, образити тощо. Вибачайте, може я взяв з Вами неправильну форму3 спілкування, але я від щирого серця хочу Вам допомогти. ТО ж трохи згодом Ви таки зрохзумієте мене.
Пане Анатолію, я Вас абсолютно нормально сприймаю і переконаний, що в приватному житті ми б чудово порозумілися.
Моє переконання від того, -- що я живу серед людей, і маю перевагу, -- дивитися і сприймати цей світ як зі свого, так і з ІНШОГО боку.
То яка ж це хвороба?..
Р.М.
2006.02.10 | Анатолій
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд?
Пане РМе!Вибачайте, я таки мав малесеньку надію, що Ви мене зрозумієте. Мабуть я був не правий.
Прощавайте.
Анатолій
2006.02.10 | P.M.
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд?
Анатолій пише:> Пане РМе!
> Вибачайте, я таки мав малесеньку надію, що Ви мене зрозумієте. Мабуть я був не правий.
Пане Анатолію! Та розумію я Вас, їйбогу розумію!
Але не поділяю Ваші думки.
2006.02.10 | P.M.
Пане Анатолію, хочу Вас запитати
Як Ви відноситеся до ТЕРПИМОСТІ.2006.02.10 | Анатолій
Re: Пане Анатолію, хочу Вас запитати
P.M. пише:> Як Ви відноситеся до ТЕРПИМОСТІ.
Пане РМе!
Все залежить що вкладати у цей термін.
Якщо Ви про будинок терпимості, то я до цього ніяк не відношуся.
Якщо Ви запитуєте щодо терпимості до людини, то я нормально до цього відношуся, але тільки тоді, коли бачу, що людина подає якісь надії. Якщо людина безнадійна, то я просто пориваю зв"язок з такою людиною, бо вважаю, що не варто розкидати бісер...
Гадаю, Ви мене зрозуміли?
Анатолій
2006.02.07 | Социст
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд
Пан P.M. пише:> Так от, людина зі здоровим глуздом ніколи не називатиме віруючих людей, серед яких багато вчених, науковців, видатних і достойних людей, хворими.
Дійсно, у Міжнародному каталозі захворювань немає такої хвороби, як релігійність. Я особисто вважаю, що віруючі люди – це не хвороба, а такий особливий тип особистости, характерним для якого є винесення своєї тожсамости за межі своєї особистости та віра в те, що ця тожсамість є справжньою особистістю людини. Саме тому віруюча людина вірить, що вона не існує сама по собі, а лише як прояв незалежної від цієї людини тожсамости.
Але й ця особливість віруючої людини має декілька ступенів – від простого акценту особистости, який хворобою не є, до повної деперсоналізації особи, що без сумніву є хворобою. Мені цікаво дізнатись від пана Р.М. та інших віруючих, чи може віра бути причиною психічного захворювання?
> По-моєму це від комплексу меншовартості.
А по-моєму це лише від спроб пана Анатолія все пояснити психологією. Він вважає, що психологія є наука. Насправді, скільки є на світі психологів, стільки є на світі психологій...
2006.02.07 | P.M.
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд
Социст пише:> Я особисто вважаю, що віруючі люди – це не хвороба, а такий особливий тип особистости, характерним для якого є винесення своєї тожсамости за межі своєї особистости та віра в те, що ця тожсамість є справжньою особистістю людини. Саме тому віруюча людина вірить, що вона не існує сама по собі, а лише як прояв незалежної від цієї людини тожсамости.
В деякій мірі Ви праві. Для віруючої людини божественні сили є реальністю. Але це не тільки тому, що так вважає віруюча людина, а й тому, що так хочуть божественні сили.
> Але й ця особливість віруючої людини має декілька ступенів – від простого акценту особистости, який хворобою не є, до повної деперсоналізації особи, що без сумніву є хворобою. Мені цікаво дізнатись від пана Р.М. та інших віруючих, чи може віра бути причиною психічного захворювання?
Віра може бути причиною нерозуміння для невіруючого.
Своє ж нерозуміння невіруюча людина може пояснювати хворобою віруючого.
2006.02.07 | Социст
Тобто психічно хворих віруючих нема?(--)
2006.02.07 | P.M.
Можливо і є, але причиною тому не є віра (--)
2006.02.07 | Социст
А що?(--)
2006.02.10 | P.M.
Re: Це до медиків(--)
2006.02.07 | Тестер
та як нема, ти що небачиш, скільки блаженних на зустрічній...сму
2006.02.07 | Социст
У мене перед очима лише екран з буквами...(--)
2006.02.09 | Социст
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд
Пан P.M. пише:> Социст пише:
> > Я особисто вважаю, що віруючі люди – це не хвороба, а такий особливий тип особистости, характерним для якого є винесення своєї тожсамости за межі своєї особистости та віра в те, що ця тожсамість є справжньою особистістю людини. Саме тому віруюча людина вірить, що вона не існує сама по собі, а лише як прояв незалежної від цієї людини тожсамости.
> В деякій мірі Ви праві. Для віруючої людини божественні сили є реальністю. Але це не тільки тому, що так вважає віруюча людина, а й тому, що так хочуть божественні сили.
За визначенням, реальністю є все, що сприймається людською свідомістю. Одні вірять в реальність бога, а інші вірять в реальність чорта, і ніякі об'єктивні факти чи події не можуть цих віруючих переконати, яка з цих реальностей є реальнішою. Лише особиста віра, тобто вибір самої віруючої людини є остаточним доказом і аргументом.
> > Але й ця особливість віруючої людини має декілька ступенів – від простого акценту особистости, який хворобою не є, до повної деперсоналізації особи, що без сумніву є хворобою. Мені цікаво дізнатись від пана Р.М. та інших віруючих, чи може віра бути причиною психічного захворювання?
> Віра може бути причиною нерозуміння для невіруючого.
> Своє ж нерозуміння невіруюча людина може пояснювати хворобою віруючого.
Крім цих двох випадків є дуже багато прикладів психічно хворих людей, які вважають себе, наприклад, богом, Ісусом Христом чи якимсь святим. Зараз з'являються такі, які вважають себе Іоаном Павлом II. Це якраз ті приклади, коли причиною психічного захворювання людини є сама віра.
2006.02.09 | Анатолій
Re: Є таке поняття, як здоровий глузд
Социст пише:> Крім цих двох випадків є дуже багато прикладів психічно хворих людей, які вважають себе, наприклад, богом, Ісусом Христом чи якимсь святим. Зараз з'являються такі, які вважають себе Іоаном Павлом II. Це якраз ті приклади, коли причиною психічного захворювання людини є сама віра.
Крім того, можна назвати ще один з прикладів психічних захворювань, викликаних саме релігійністю - це стигмати. Ви мабуть чули про це, коли на тілі людини з"являються рани такі, як були в Ісуса під час розіп"яття на хресті.
Анатолій
2006.02.09 | Вільнодум
Релігійність та її психологічне підґрунтя.
Релігійність - це стан свідомості.Більше того, релігійність - це стан НИЖЧОГО рівня свідомості, який споріднений з попереднім двух-камерним мисленням людини.
В той же час потрібно розуміти, що досить багато сучасних людей ЩЕ потребують цей "попередній" рівень свідомості для свого нормального психологічного стану існування.
Тому, якщо для однієї людини це ХВОРОБА, то для іншої - це БЛАГОДАТЬ!
ЦЕ ТРЕБА РОЗУМІТИ І ВІДПОВІДНО ВЕСТИ СЕБЕ
у відношенні до тих, хто ще не здатний бути на НАШОМУ рівні. Христос про це дуже добре сказав- "Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він" (Ів.14.17). Та не кожен здатен Його відчути так, як треба. Більшість відчувають Його так, як того хоче церква, а це СМЕРТЬ душі!
2006.02.09 | Социст
Свідомість та осягнення.
Пан Вільнодум пише:> Релігійність - це стан свідомості.
> Більше того, релігійність - це стан НИЖЧОГО рівня свідомості, який споріднений з попереднім двух-камерним мисленням людини.
> В той же час потрібно розуміти, що досить багато сучасних людей ЩЕ потребують цей "попередній" рівень свідомості для свого нормального психологічного стану існування.
> Тому, якщо для однієї людини це ХВОРОБА, то для іншої - це БЛАГОДАТЬ!
Одні усвідомлюють своє інобуття, а інші – його освячують...
> ЦЕ ТРЕБА РОЗУМІТИ І ВІДПОВІДНО ВЕСТИ СЕБЕ
> у відношенні до тих, хто ще не здатний бути на НАШОМУ рівні. Христос про це дуже добре сказав- "Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він" (Ів.14.17). Та не кожен здатен Його відчути так, як треба. Більшість відчувають Його так, як того хоче церква, а це СМЕРТЬ душі!
Осягнення єдности є зняттям інобуття свідомости для утожсамлення себе з єдністю. Життя є осягнення єдности...
2006.02.11 | Георгій
Дуже "глибока" "психологія..."
Анатолій пише:> підґрунтя релігійності знаходиться у сфері психології і є не більше, і не менше, а ЗАМІЩЕННЯМ НЕБЕСНИМ ОТЦЕМ НЕСТАЧІ ЗЕМНОГО БАТЬКА. Тобто, особа, яка впадає у релігійність, підсвідомо в міфічному богові, отцеві небесному, шукає і знаходить собі втраченого з якихось причин батька.
(ГП) Жоване-пережоване... Вульгаризований Фройд. Комплекс Едіпа, комплекс Електри, і т.д. Тріпотня. Американці саркастично називають це "psycho-babble." Виглядає, що те, що західній публіці набило оскомину ще у 1960-і роки, дійшло до України аж зараз. Мдя.
> Цей психолог навів мені один цікавий приклад.
(ГП) Так. Саме це спеціалісти з "psycho-babble" і роблять. Може існувати тисяча прикладів, які заперечують їх гіпотезу - їх вони спокійно проігнорують. Але ті приклади, які нібито їх гіпотезу підтверджують, вони будуть роздмухувати до небес. От монахові пояснили, що ніякого Бога нема, а насправді він просто відчуває недостачу батька (як все просто!), і монах одразу пішов у бізнес і став щасливою людиною. Я б науково назвав цей відділ "психології" "інфраплінтусологічна відовістична українська національна народна людинологія." Пропоную відкрити інститут, чи навіть академію, інфраплінтусологічного відовістичного українського національного народного людинознавства імені щирого українця пана-брата З. Фройденка.
> Висновок: В народі кажуть “Всі хвороби від нервів, тільки венеричні від задоволення”. Але це жарт, а правда в тому, що насправді підґрунтя всіх хвороб знаходиться у психологічній площині і коли хвороба зайшла не так далеко, то, відкоригувавши психологічні аспекти особи, позбавляєш її і від хвороби. Навіть коли хвороба вже дає наслідки на рівні анатомічного тіла, все одно для повного оздоровлення, після медикаментозного лікування, потрібна також і психологічна адаптація.
(ГП) А це вже інфраплінтусологічне відовістичне українське національне народне стресознавство імені щирого українця пана-брата Г. Сельєнка. На рівні анатомічного тіла. І з психологічною адаптацією. Отак. І ніяк не менше. Шануймося, бо ми того варті.
2006.02.11 | Вільнодум
Не кажи "гоп!", поки не перескочив!
Пане Георгію, Ваш критицизм психологічного аспекту релігійності можна повернути 180 градусів ПРОТИ ВАС, і, навіть з більшим успіхом, почати критикувати сказане Вами в захист релігійності і хр-ої віри!Ви "висмикуєте" із допису Анатолія, який (допис) ніяким чином не претендує на докторську дисертацію, будучи розміром в два параграфи, те, що Вам зручно, для того, щоб довести те, що Вам не здається правомірним. Бог, як кажуть, Вам судія.
Але, в загальному аспекті Ви маєте погодитися, що предмет наших диспутів на цьому форумі є предметом духовним. А це Вам є і психологія, і полоскання мізків, і звеличення духу, і приниження духу, і знищення духу, людини. Так само, як і ВІДРОДЖЕННЯ духу, людини.
Так от, пан Анатолій каже за ВІДРОДЖЕННЯ, або оздоровлення, духу людини, а Ви за приниження, покору духу людини, тобто гнете лінію ідеології церкви, і нічого більше. Власне, з "наукової" точки зору ви обоє "копаєтесь" в тих самих нейронах! Тільки їх "функцію" бачите по-різному.
Відмітимо, для суду часу, що ні Ви, ні пан Анатолій, достовірно не володієте істиною! Проте, якщо поглянути на диспут об"єктивно, то пан Анатолій має більш вагомі докази сказаного ним, ніж то маєте Ви. Тому що пан Анатолій базує сказане ним на наукових пошуках відповіді, а Ви базуєте свої докази, на "казочках", які колись були записані фарисеями, і в які Ви вірите, як в АБСОЛЮТНУ правду, що має бути для сучасної людини по крайній мірі контроверсійним, якщо людина має здорову психіку. А так, як Ви не бачите тут нічого котроверсійного, то стан Вашої психіки викликає підозру... За що пан Анатолій хотів Вам і іншим показати, пояснити, для Вашого, так би мовити, блага!
-- Вільнодум
2006.02.11 | Социст
Про об'єктивну точку зору.
Пан Вільнодум пише:> Відмітимо, для суду часу, що ні Ви, ні пан Анатолій, достовірно не володієте істиною! Проте, якщо поглянути на диспут об"єктивно, то пан Анатолій має більш вагомі докази сказаного ним, ніж то маєте Ви. Тому що пан Анатолій базує сказане ним на наукових пошуках відповіді, а Ви базуєте свої докази, на "казочках", які колись були записані фарисеями, і в які Ви вірите, як в АБСОЛЮТНУ правду, що має бути для сучасної людини по крайній мірі контроверсійним, якщо людина має здорову психіку. А так, як Ви не бачите тут нічого котроверсійного, то стан Вашої психіки викликає підозру... За що пан Анатолій хотів Вам і іншим показати, пояснити, для Вашого, так би мовити, блага!
Справа в тім, що, якщо пан Георгій визнає, що релігійність є просто психічною проблемою, то йому прийдеться покинути ту вселенську драму і зайнятись сугубо психічними проблемами. Але, якщо він покине цю драму, то вона відразу перестане бути. А, якщо перестане бути вселенська драма богом покинутого сина божого, тоді немає ніякого сенсу ходити в церкву, бо без цієї вселенської драми церква перетворюється в гурт людей з психічними проблемами.
Тому, з об'єктивної точки зору пан Анатолій помиляється, а лише пан Георгій правий, бо неможливо, щоб всі навколо були такими нерозумними, а лише пан Анатолій – такий хитрий. Треба ж мати здоровий глузд і трохи головою думати: бог є, бо, якби його не було... і так далі.
2006.02.11 | Социст
Чистісінької води нігілізм. І ніякої самокритики...(--)
2006.02.12 | Георгій
Просто "анти-провінціалізм"
Перепрошую, якщо моя репліка була трохи загострою, але я дійсно дуже бунтуюся, коли бачу такий дрімучий провінціалізм, як пережовування всіх цих давно відкинутих і навіть осміяних серйозними дослідниками вульгарно-фройдистських штампів про "едипо-електро-комплекси."2006.02.12 | Социст
По-Вашому, комплекси не існують?! (–)
2006.02.13 | Анатолій
Re: Просто "анти-мудизм"!!!
Георгій пише:> Перепрошую, якщо моя репліка була трохи загострою, але я дійсно дуже бунтуюся, коли бачу такий дрімучий провінціалізм, як пережовування всіх цих давно відкинутих і навіть осміяних серйозними дослідниками вульгарно-фройдистських штампів про "едипо-електро-комплекси."
Пане Георгію!
Осміяти можна все, навіть те, що колеса в автомобілі круглі. І я десь читав, що вже є специ, котрі доводять, що колеса з іншою формою ефективніші. А коли це стосується одної з світових релігій, то й іншого чекати годі.
Між іншим, я навів тільки один приклад, який мені надав мій товорищ-психолог. Він же має їх сотні. Просто за браком часу я їх не наводив. Але про ці речі ми проговорили цілий день і, зважте, прикладів було справді багато. Ви ж несприймаєте цього тільки через свої власні комплекси. Хочете вірте, хочете ні. Можете мотивувати це ісусомухаммадом, можете відовістизмом, але комплекси залишаються комплексами, як би їх з якоїсь наукової трибуни не критикували. То ж, перш за все, подивіться на самого себе.
Щодо науки та наукового підходу. Нещодавно один професор (з одним ф) з Держуніверситьету в Києві, мовознавець з великої літери, у своїй лекції сказав багато чого дурного, але коли він сказав, що ім"я Володимир має іранське походження. то це у мене і багатьох слухачів крім сміху нічого не викликало. Той професор, коли його підняли на сміх, закінчив свою лекцію, а в бій вступили його аспіранти, які з піною на вустах почали доводити НАУКОВІСТЬ його пошуку. Це ніякого відношення не має до психології, але цей приклад має відношення до тієї уявної зашореної "науковості", про яку тут говорив Георгій.
Пане Георгію, рекомендую проробити експеримент і виступити з якимись критиками юдейства - якщо після цього у Вас на Вашій бороді, від науковців від релігії, залишиться хоч одна волосина, то знайте, Ви герой. Отже, будь-який інститут на Землі ЗАВЖДИ готує собі систему захисту, в т.ч. і наукову. А інститут церкви ці системи виробляє вдвоє. Мета зрозуміла!!! Чи мо мета Вам не є зрозумілою, пане Георгію???
Анатолій