Експансія держави і війна.
02/22/2006 | Социст
I ГРАНИЦЯ
2.Експансія держави і війна.
Виникнення держав значно прискорює динаміку історичних процесів. Якщо передуюча державі еволюція в процесі праці продовжувалась близько мільйона років, то окремі держави формуються біля сотні літ і через декілька століть домінуючі на світовій арені держави або відступають, або зникають повністю під впливом експансії молодших і більш динамічних сусідніх держав. Ця динаміка явищ социальної дійсности затінює сутність історичного процесу і перетворює історію світу в історію піднесень і падінь окремих держав, в історію воєн. Історичний прогрес деформується в регрес і занепад цілих держав, вдосконалення засобів праці увінчується вдосконаленням засобів ведення війни.
Все це є плоди експансії держави. Невимушеність і легкість, з якою держава поширює межи свого впливу, є причиною прискореної динаміки історичних процесів. Експансія держави є не лише зовнішнє поширення її територіальних кордонів. Вона є перед усе експансією системи влади, утвердженням контролю социальних процесів, концентрацією засобів певної спільноти для посилення могутности держави. Більш динамічні в процесі мобілізації держави стають могутнішими та переважаючими інших.
Концентрація зусиль прискорює динаміку процесів. Якщо раніше межа експансії наближалась ззовні, поступово засилюючи свій тиск, то зараз границя діє всередині спільноти, відтворюється внутрішньо державою. Віднімаючи плоди технічного прогресу, держава штучно покладає межі експансії, значно раніше, ніж вони з'явилися б в спонтанному процесі еволюції. Таким чином, суспільство перманентно знаходиться в стані подолання межи, з якого не може вийти ніяк, бо після подолання однієї межи держава тутечки ставить інші межі, які вимагають для свого подолання нових зусиль.
Подібний вироблений античною державою механізм експансії був основою могутности Римської імперії. Але держава є динамічною доки здійснюється її зовнішня експансія, бо в ній джерела її могутности. Після того як наступне поширення зовнішних джерел могутности виявиться неможливим, коли витрати на підкорення нових територій перевищать доходи від володіння їми, імперія переходить до експансії свого внутрішнього господства, засилюючи експлуатацію і пригнічення в суспільстві.
Формою, в якій здійснюється така внутрішня експансія (держави) є право: право влади, право власности і т. д. Користуватись цими правами мають можливість тільки вибрані громадяни держави. Члени суспільства, які створюють основну частину богатства держави, мають обмежений доступ до системи влади. Внаслідок цього держава починає втрачати социальну опору своєї експансії, і відпрацьований механізм експансії починає ламатись. Замість зовнішніх завоювань енергія експансії влади народжує внутрішні кофлікти, які постійно засилюються, і держава поступово розкладається зсередини.
Громадяни держави стають потенційними супротивниками посилення її могутности. Вони вимагають реалізації прав, які отримали в ході попередньої експансії, але ця реалізація не може бути забезпечена новою експансією. Так експансія права, яка придружує експансію держави, після вичерпання останньої перетворюється в виток саморозкладу держави.Певний час система продовжує своє функціювання по інерції, але з все більшим напруженням. І врешті ця система руйнується.
Всі імперії, які спирались на могутність і експансію державної влади, мали подібну долю. Динамічні й могутні напочатку територіальної експансії, вони втрачали свою могутність, коли досягали максимальних завоювань. Двадцяте століття виявилось останнім століттям територіальної експансії. Напочатку нового тисячоліття ця експансія стає повністю неможливою в світі. В цілому світі є дозріла її альтернатива– ринкова експансія капіталу.
Джерело: http://www.socys.narod.ru/carstvo_I.htm
2.Експансія держави і війна.
Виникнення держав значно прискорює динаміку історичних процесів. Якщо передуюча державі еволюція в процесі праці продовжувалась близько мільйона років, то окремі держави формуються біля сотні літ і через декілька століть домінуючі на світовій арені держави або відступають, або зникають повністю під впливом експансії молодших і більш динамічних сусідніх держав. Ця динаміка явищ социальної дійсности затінює сутність історичного процесу і перетворює історію світу в історію піднесень і падінь окремих держав, в історію воєн. Історичний прогрес деформується в регрес і занепад цілих держав, вдосконалення засобів праці увінчується вдосконаленням засобів ведення війни.
Все це є плоди експансії держави. Невимушеність і легкість, з якою держава поширює межи свого впливу, є причиною прискореної динаміки історичних процесів. Експансія держави є не лише зовнішнє поширення її територіальних кордонів. Вона є перед усе експансією системи влади, утвердженням контролю социальних процесів, концентрацією засобів певної спільноти для посилення могутности держави. Більш динамічні в процесі мобілізації держави стають могутнішими та переважаючими інших.
Концентрація зусиль прискорює динаміку процесів. Якщо раніше межа експансії наближалась ззовні, поступово засилюючи свій тиск, то зараз границя діє всередині спільноти, відтворюється внутрішньо державою. Віднімаючи плоди технічного прогресу, держава штучно покладає межі експансії, значно раніше, ніж вони з'явилися б в спонтанному процесі еволюції. Таким чином, суспільство перманентно знаходиться в стані подолання межи, з якого не може вийти ніяк, бо після подолання однієї межи держава тутечки ставить інші межі, які вимагають для свого подолання нових зусиль.
Подібний вироблений античною державою механізм експансії був основою могутности Римської імперії. Але держава є динамічною доки здійснюється її зовнішня експансія, бо в ній джерела її могутности. Після того як наступне поширення зовнішних джерел могутности виявиться неможливим, коли витрати на підкорення нових територій перевищать доходи від володіння їми, імперія переходить до експансії свого внутрішнього господства, засилюючи експлуатацію і пригнічення в суспільстві.
Формою, в якій здійснюється така внутрішня експансія (держави) є право: право влади, право власности і т. д. Користуватись цими правами мають можливість тільки вибрані громадяни держави. Члени суспільства, які створюють основну частину богатства держави, мають обмежений доступ до системи влади. Внаслідок цього держава починає втрачати социальну опору своєї експансії, і відпрацьований механізм експансії починає ламатись. Замість зовнішніх завоювань енергія експансії влади народжує внутрішні кофлікти, які постійно засилюються, і держава поступово розкладається зсередини.
Громадяни держави стають потенційними супротивниками посилення її могутности. Вони вимагають реалізації прав, які отримали в ході попередньої експансії, але ця реалізація не може бути забезпечена новою експансією. Так експансія права, яка придружує експансію держави, після вичерпання останньої перетворюється в виток саморозкладу держави.Певний час система продовжує своє функціювання по інерції, але з все більшим напруженням. І врешті ця система руйнується.
Всі імперії, які спирались на могутність і експансію державної влади, мали подібну долю. Динамічні й могутні напочатку територіальної експансії, вони втрачали свою могутність, коли досягали максимальних завоювань. Двадцяте століття виявилось останнім століттям територіальної експансії. Напочатку нового тисячоліття ця експансія стає повністю неможливою в світі. В цілому світі є дозріла її альтернатива– ринкова експансія капіталу.
Джерело: http://www.socys.narod.ru/carstvo_I.htm
Відповіді
2006.02.24 | +O
Re: Експансія держави і війна.
Слава Ісусу Христу!Пане Социсте — я приблизно в цих же категоріях описаної тут проблеми держави думаю про проблему церкви (з малої «ц» — в значенні ієрархічного всеконтролюючого утворення).
Дякую
З повагою
+O
2006.02.24 | Социст
Цікаво, яке ж розв'язання проблеми Ви бачите?(--)
2006.02.24 | +O
Re: Церква живе лише тому, що є Бог (--)
2006.02.24 | Социст
І де ж тут проблема?(--)
2006.02.28 | +O
Re: проблема в людині (--)
2006.02.28 | Социст
Тобто, проблема в тім, що людина прагне волі?(--)
2006.02.28 | +O
Re: Тобто, проблема в тім, що людина прагне влади(--)
2006.02.28 | Социст
Тобто, церква є ареною боротьби за владу?!(--)
2006.03.01 | +O
Re: Тобто, світ є ареною боротьби за владу!(--)
2006.03.01 | Социст
Тобто, церква є від цього світу?!(--)
2006.03.02 | +O
Re: Тобто, люди є від світу цього!(--)
2006.03.06 | Социст
Відтак, який творець, такий і світ...(--)
2006.03.06 | Георгій
Ні. Який я (грішний), такий і теперешній світ (поламаний гріхом)
2006.03.06 | Социст
Тобто, пан Георгій – творець світу!(--)
2006.03.06 | Георгій
Ні, пан Георгій є суб"єкт Творіння (-)
2006.03.06 | Социст
Дайте визначення, будь ласка!(--)
2006.03.06 | Георгій
Ось...
Творення всього сущого є прерогативою Бога.Я не Бог.
2006.03.06 | Социст
А хто такий суб'єкт творіння?(--)
2006.03.06 | Георгій
Все суще, крім Бога (-)
2006.03.06 | Социст
Тобто, камінь теж є суб'єкт творіння!(--)
2006.03.06 | Георгій
Так (-)
2006.03.07 | Социст
А що тоді є об'єктом творіння?(--)
2006.03.07 | Георгій
У даному випадку об"єкт = суб"єкт (твориво vs. Творець)
І камінь, і я - твориво (або твар).Бог - Творець.
2006.03.07 | Социст
Тоді, при чому тут суб'єкт?(--)
2006.03.07 | Георгій
Добре, переформулюю: все, крім Бога - твориво (-)
2006.03.07 | Социст
А хто був суб'єктом творення руїни? (--)
2006.03.07 | Георгій
Руїна - частина Божого творчого плану і процесу (-)
2006.03.07 | Социст
Тобто, бог створив руїну??? (--)
2006.03.07 | Георгій
Бог створив певний стан людини...
... який може закінчитися руїною (гріхопадіння без розкаяння) або спасінням (гріхопадіння і розкаяння).2006.03.08 | Социст
Тобто, руїну створили люди? (--)
2006.03.08 | Георгій
Руїну вчинили і продовжують вчиняти люди (-)
2006.03.08 | Социст
Тобто, люди – це творці, а не твориво!!!(--)
2006.03.08 | Георгій
Не більші, ніж автомобілі -творці аварій (-)
2006.03.08 | Социст
Творцями аварій теж є люди, що керують автомобілями!(--)
2006.03.09 | Георгій
А Творцем усього є Бог, який діє через людей ("автомобілі") (-)
2006.03.09 | Социст
Навпаки! Творець є проекцією сумарного творіння на „усе“!(--)
2006.03.09 | Георгій
Оце і є Ваша догма проти моєї (-)
2006.03.09 | Социст
Що Ви називаєте догмою?(--)
2006.03.09 | Георгій
Вихідний постулат, щось, що не може бути доведене/дедуковане (-)
2006.03.09 | Социст
Не може бути доведене/дедуковане з чого?(--)
2006.03.09 | Георгій
Ні з чого (-)
2006.03.09 | Социст
Дедукція Творця.
Без проектування сумарного творіння на „усе“ ніякого Творця немає, а є лише сумарне творіння. Проектуючи ж це творіння в абстракне поняття „усе“, ми отримуємо абстрактний умовивід, що усе є створене Творцем...2006.03.10 | Георгій
Можна і без абстрактного умовиводу
Социст пише:> Без проектування сумарного творіння на „усе“ ніякого Творця немає, а є лише сумарне творіння. Проектуючи ж це творіння в абстракне поняття „усе“, ми отримуємо абстрактний умовивід, що усе є створене Творцем...
(ГП) Розумію цю думку, але можна і по-іншому, без абстрактого умовиводу - замість "все," я кажу "я." Я створений.
2006.03.11 | Социст
А я – народжений своєю матір'ю!(--)
2006.03.11 | P.M.
Re: А я – народжений своєю матір'ю!(--)
Бо такою є воля Творця.2006.03.12 | Социст
Оффтопік.
URL: http://www2.maidan.org.ua/n/rel/11421522042006.03.12 | P.M.
Re: до теми
Социст пише:> > (P.M.) Бо такою є воля Творця.
> Пане Р.М.!
> Ви ще не знаєте, що таке бо.
> Ви ще не знаєте, що таке така.
> Ви ще не знаєте, що таке є.
> Ви ще не знаєте, що таке воля.
> Ви ще не знаєте, що таке Творець.
> Тим більше, Ви ще не знаєте, якою є воля Творця…
Я знаю, що знати усе -- неможливо. Вірити -- так.
Також я знаю, що людина повинна відповідати за кожне своє слово.
І ще я знаю, що ті "знатоки", котрі вихваляється своїми знаннями -- нещасні люди, духовні слабаки.
2006.03.12 | Социст
Докажіть!
P.M. пише:> Социст пише:
> > > (P.M.) Бо такою є воля Творця.
> > Пане Р.М.!
> > Ви ще не знаєте, що таке бо.
> > Ви ще не знаєте, що таке така.
> > Ви ще не знаєте, що таке є.
> > Ви ще не знаєте, що таке воля.
> > Ви ще не знаєте, що таке Творець.
> > Тим більше, Ви ще не знаєте, якою є воля Творця…
> Я знаю, що знати усе -- неможливо. Вірити -- так.
> Також я знаю, що людина повинна відповідати за кожне своє слово.
> І ще я знаю, що ті "знатоки", котрі вихваляється своїми знаннями -- нещасні люди, духовні слабаки.
2006.03.12 | P.M.
Re: що саме, доказати? (--)
2006.03.12 | Социст
Докажіть істинність своїх власних тверджень! (--)
2006.03.12 | P.M.
Re: прошу дуже
Перша теза: (Р.М.) Я знаю, що знати усе -- неможливо. Вірити -- так.Знання -- це перевірений на практиці і затверджений логікою результат.
В масштабах Всесвіту земній смертній людині отримати такий результат неможливо. Віра ж дає людині впевненість.
Друга теза: (Р.М.) Також я знаю, що людина повинна відповідати за кожне своє слово.
Кожне слово несе у собі інформаційний зміст.
Якщо людина меле язиком і не може логічно обгрунтувати свої думки, то навіщо тоді її слова??!
Третя теза: (Р.М.) І ще я знаю, що ті "знатоки", котрі вихваляється своїми знаннями -- нещасні люди, духовні слабаки.
Тілесні потреби -- це їжа, відпочинок, відповідний терморежим і захист від зовнішніх подразників. Але є ще й духовні потреби.
Обмежені за своєю природою розумові знання не здатні втамувати духовну спрагу людини. Така спрага може бути втамована лише і тільки лише безмежною вірою у Творця.
Розумники без віри -- це спраглі духовної їжі люди, нещасні духовні слабаки, -- слабаки у СЛОВІ.
2006.03.06 | Социст
Хто є творцем цього світу?
Пан Георгій пише:> Творення всього сущого є прерогативою Бога.
Звідси однозначно витікає, що бог є творцем цього грішного світу, бо іншого цього світу, крім цього грішного світу, немає.
Але у будь-якому випадку, незалежно від того, чи є бог творцем цього світу, чи ні, завжди вірним залишається твердження: „Який творець, такий і світ“.
2006.03.06 | Георгій
Бог
Социст пише:> Пан Георгій пише:
> > Творення всього сущого є прерогативою Бога.
> Звідси однозначно витікає, що бог є творцем цього грішного світу, бо іншого цього світу, крім цього грішного світу, немає.
(ГП) Ні. Бог є творцем світу, який є ідеально хорошим, абсолютно безгрішним, тобто таким, що підкоряється Божій волі, працює згідно з тими законами, які для цього світу розробив і продовжує розробляти Бог, у повній гармонії з цими законами. Єдине виключення - людина, яка ще не зовсім "дороблена" (грішна). Вона після так званого "гріхопадіння" (яке було, безумовно, передбачене Богом) стала працювати всупереч Божим законам. Від того і всі проблеми з жадобою влади, ідолянством, насильством, тощо. Проте Бог замислив людину як безгрішну (ідеально хорошу), і такою Він її і робить протягом її життя, якщо Він цього хоче. Ті Його обранці, які отримують від Нього благодать, стають нарешті остаточно створеними і абсолютно безгрішними (це називається "спасіння"). Решта викидається на смітник у недоробленому стані (це називається "прокляття").
2006.03.06 | Социст
Тобто, творцем людського світу є людина, а не бог!(--)
2006.03.06 | Георгій
Точніше, не творцем, а причиною руїни в людському світі (-)
2006.03.07 | tester
Мудра думка Георгія. Усі в п...у на "переделку". Бо грішні(-)
2006.03.07 | Георгій
Це не моя думка (тобто не я це вигадав) (-)
2006.02.28 | +O
Re: Тобто, проблема в тім, що людина прагне влади(--)
2006.03.08 | Социст
Початок та кінець руїни.
Руїна в глобальному масштабі розпочалась декілька тисяч років тому з виникненням боротьби за владу та перших держав (Вавілон, як символ). А до того у глобальному ж масштабі відбувалась вільна експансія колонізації планети людським родом. А ця вільна експансія відбувалась пару мільйонів літ до того, за який період з'явились та вимерли декілька людських рас, тобто відбувалась біологічна еволюція та експансія людського роду (див. I ГРАНИЦЯ 1. Межа біологічної експансії та її подолання. http://www.socys.narod.ru/carstvo_I.htm ). Ця первинна вільна глобальна експансія вичерпала себе в результаті повної колонізації планети, здійсненої homo sapiens.Руїна – це боротьба за владу, глобальною формою якої є експансія імперій і війна за завоювання світу, а побутовою формою є насилля чоловіка над жінкою, батьків над дітьми тощо. Але, у руїни, що мала свій початок, є також і свій кінець. І цей кінець вже настав. У глобальному масштабі формою цього кінця є зникнення, глобальний катаклізм, остаточний перехід у небуття світу держав. Агонія світу держав відбувається як глобальна війна держави (зінституйована форма насилля) проти тероризму (незінституйована форма насилля). Війна ця проточиться декілька десятиліть і закінчиться вона зникненням і держави, і тероризму. Ця остання війна не є війною за перемогу держави над тероризмом чи тероризма над державою. Це війна до остаточної смерти обоїх. Коли ця війна закінчиться остаточною смертю держави та тероризму, почнеться глобальне роззброєння світу, і влада в усьому світі повністю перейде під контроль глобальних фінансово-спекулятивних структур. Це і буде остаточним кінцем руїни...