Ознаки тоталітарних релігійних угруповань у житті РПЦ
03/18/2006 | MV
Ознаки тоталітарних релігійних угруповань у житті РПЦ як наслідки сергіянства
Сергіянство, як псевдобогословська доктрина співпраці Церкви та атеїстичної держави, появилося на початку минулого століття. Сумнозвісна „Деклярація” Патріяршого Місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського) започаткувала новий напрямок у політичному як здавалося, житті Церкви, який заторкнув не лише її існування в атеїстичому суспільстві, а й перейшов до внутрішнього – духовного і перекинувся на богослів’я. „Деклярацію” митрополита Сергія осудили соловецькі єпископи, а Синод РПЦ за кордоном анатематствував Московський Патріярхат, головним чином за співпрацю з большевицьким режимом і угодовницьку мовчанку перед владою з приводу відвертих гонінь на віруючих в СССР.
Теоретиком нового напрямку у стосунках Церкви і безбожної держави став відомий богослов, автор праці „Православна наука про спасіння” – митрополит Сергій (Страгородський), згодом Патріярх Московський і всієї Руси з ласки Сталіна. Ієрарх-богослов став відступником, йому судилося увійти в неприпустимі, з погляду християнської моралі, стосунки з богоборчим режимом большевицької імперії, зрадивши Христа і Святу Церкву, увівши в оману мільйони православних. Саме він теоретично обґрунтував стосунки Церкви з комуністичним режимом, утворив обновленсько-релігійне об’єднання, започаткувавши єретичний напрямок у православному богослів’ї, так зване „сергіянство”, або „сергіянсько-сталінську”, „сергіянсько-большевицьку” єресь. Саме єресь, оскільки вона посягає на богоодкровенні догмати Православної Церкви. ....
Повний текст та інші релігійні роздуми у свіжому числі газети "Наша Віра"
http://nashavira.ukrlife.org/
Сергіянство, як псевдобогословська доктрина співпраці Церкви та атеїстичної держави, появилося на початку минулого століття. Сумнозвісна „Деклярація” Патріяршого Місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського) започаткувала новий напрямок у політичному як здавалося, житті Церкви, який заторкнув не лише її існування в атеїстичому суспільстві, а й перейшов до внутрішнього – духовного і перекинувся на богослів’я. „Деклярацію” митрополита Сергія осудили соловецькі єпископи, а Синод РПЦ за кордоном анатематствував Московський Патріярхат, головним чином за співпрацю з большевицьким режимом і угодовницьку мовчанку перед владою з приводу відвертих гонінь на віруючих в СССР.
Теоретиком нового напрямку у стосунках Церкви і безбожної держави став відомий богослов, автор праці „Православна наука про спасіння” – митрополит Сергій (Страгородський), згодом Патріярх Московський і всієї Руси з ласки Сталіна. Ієрарх-богослов став відступником, йому судилося увійти в неприпустимі, з погляду християнської моралі, стосунки з богоборчим режимом большевицької імперії, зрадивши Христа і Святу Церкву, увівши в оману мільйони православних. Саме він теоретично обґрунтував стосунки Церкви з комуністичним режимом, утворив обновленсько-релігійне об’єднання, започаткувавши єретичний напрямок у православному богослів’ї, так зване „сергіянство”, або „сергіянсько-сталінську”, „сергіянсько-большевицьку” єресь. Саме єресь, оскільки вона посягає на богоодкровенні догмати Православної Церкви. ....
Повний текст та інші релігійні роздуми у свіжому числі газети "Наша Віра"
http://nashavira.ukrlife.org/