Трохи роздумів про Біблію. 66. Об"явлення
08/09/2006 | Георгій
Оригінальна грецька назва цієї заключної книги Нового Завіту і всієї канонічної Біблії - "Апокалюпсіс Іоанноі," тобто об"явлення, оголошення чогось людині на ім"я Іоан (Іван). За церковною традицією, цю книгу написав Св. Апостол Іван, у дуже старому віці (йому було вже майже 100 років), на острові Патмос, де він був у засланні за проповідь Божого Слова. Об"явлення - єдина книга з усього Нового Завіту, яку можна за жанром повністю віднести до так званої "пророчої" літератури, разом з "пророчими" книгами Старого Завіту. Але є роізні "школи" інтерпретації пророцтв Об"явлення. В той час як одні теологи ("претеристи") вважають, що Св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії (і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань), інші теологи ("футуристи") бачать в Об"явленні пророцтва про долю всього людства, всієї людської історії. Нарешті, є теологи-"символісти," які бачать у пророцтвах Об"явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом.
Зміст книги Об"явлення добре відомий, навіть і багатьом з тих, хто ніколи не читав Біблії, тому я зроблю тільки дуже коротеньке резюме. Іван починає свою книгу свідченням, що Бог дав "об"явлення" чи "розкриття" Свого Сина, Ісуса Христа, і "показав" (грецьке "есеманен," буквально "показав знаками," як у спілкуванні з глухонімим; просигналив, дав знаки, але не "розповів" певним текстом), "що незабаром статися має." Перед Іваном проноситься цілий вихор видінь. Він бачить Христа, який дає Іванові наказ написати під Його диктовку листи до "семи азійських церков" (цікаво, що міста, де знаходилися ці церкви, розташовані біля західного узбережжя Малої Азії біля дороги, яка утворює повне коло, тобто ці церкви можуть символізувати завершення формування ранньої Церкви). У цих листах Христос докоряє церквам за ознаки слабкості у вірі і обіцяє "скоро прийти."
Потім Іван бачить Божий престол, оточений "старцями" ("пресбютероі") і "живими істотами" ("зоа"), які співають хвалу Богові-Вседержителеві ("го теос го пантократор") і "Ягняті" ("арніон естекос," буквально "ягняті ніби як заколеному), тобто Христові. "Ягня" бере з Божої руки якусь таємничу книгу за сімома печатями і розкриває ці печаті одну за другою. Зняття кожної з цих печатей супроводжується неймовірними катаклізмами - війною, пожежами, голодом, мором, землетрусом, паданням зірок і т.д. Паралельно цим катаклізмам відбувається відбір тих Божих "рабів" або "слуг" ("доулоі"), яких призначено зберегти від катаклізмів; ці "сто сорок чотири тисячі" обранців отримують Божу "печатку," і їм дається знати, що вони "викуплені з землі." Інша група "збережених" від "великого горя" - "натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків," що складається з людей, які "вийшли з великого горя" і "випрали одіж свою і відбілили її у крові Ягняти."
Далі Іван описує видіння ангелів, які "сурмлять" у сурми і накликають подальші катаклізми на землю і безбожних людей, змушуючи принаймні частину людства розкаятися в гріхах. Але залишається інша, нерозкаянна частина людства, яка вбиває якихось двох Божих пророків і дає себе "звести" ("планастін") якимось двом загадковим "звіринам" ("теріоі"), які "ведуть війну зі святими." Диявол, якого архангел Михаїл скидає з неба на землю, дає цим "звіринам" велику владу. Від диявола ("змія") тікає загадкова "жінка, зодягнута в сонце," яка ховається від "звірин" у "пустелі" і яка має дитятко, що Йому пророкується в майбутньому "пасти всі народи залізним жезлом" (цей вираз явно запозичений із Псалмів і характеризує очікуваного Божого Помазанця-Месію, Христа). Поступово складається враження поляризації, концентрації сил зла ("змій," "звірини," антихрист, "зведені" люди) по один бік і сил Добра (Бог, Ягня-Дитинка-Месія, архангел, ангели, "жінка," "святі") по другий.
Нарешті, відбувається Божий суд. "Подібний до Людського Сина" (вираз, запозичений з книги Даниїла, що характеризує Божого Помазанця-Месію-Христа) і Його ангели "жнуть" землю серпами, "вичавлюють" земні плоди у "чавилі Божого гніву," перетворюють води на кров, "трясуть" землю і людські поселення, тощо. Під їх ударами гине "велика розпусниця" ("тес порнес тес мегалес") - очевидно, символ людської порочності, розпусти, нечистоти - і "великий Вавилон," очевидно символ всесвітньої імперії ідолянських фальшивих релігій. З"являється Христос, тільки тепер вже не у вигляді заколотого Ягняти, а як вершник на білому коні з мечем, який виходить "з його вуст." Усі сили зла - сатана, фальшиві пророки, хижі армії "Гога й Магога," тощо, терплять остаточну поразку.
Божі обранці після всіх цих періпетій бачать прекрасну картину: "місто нове," "новий Єрусалим," прекрасний, як "невіста Ягняти," спускається до них з неба і стає дійсно ЇХНІМ "містом," їхнім остаточним, вічним притулком. Це "місто нове" є також і місцем перебування самого Бога. Там нема потреби в лампах, тому що Бог, саме Світло, постійно перебуває з людьми. Там нема страждань, "сліз." Туди не увійде нічого "нечистого." Але там є Храм, тобто щось таке, що зв"язане з прославленням Бога Його людьми - мета всього існування віруючої людини. І там є загадкова "чиста ріка води живої, прозора, як кришталь" ("потамон юдатос зоес лампрон крюсталлон"), і "дерево життя" ("ксюлон зоес"), яке "дає кожного місяця плід свій, а листя (його) на зцілення народів." Збуваються всі пророцтва про вічний спочинок, вічне блаженство Божого люду. Бог дійсно, за виразом апостола Павла з 1 Коринфян, стає "у всьому все."
Книга закінчується Христовою обіцянкою "скоро прийти" і закликом для віруючих "не запечатувати пророцтв книги цієї, бо час близький."
Зміст книги Об"явлення добре відомий, навіть і багатьом з тих, хто ніколи не читав Біблії, тому я зроблю тільки дуже коротеньке резюме. Іван починає свою книгу свідченням, що Бог дав "об"явлення" чи "розкриття" Свого Сина, Ісуса Христа, і "показав" (грецьке "есеманен," буквально "показав знаками," як у спілкуванні з глухонімим; просигналив, дав знаки, але не "розповів" певним текстом), "що незабаром статися має." Перед Іваном проноситься цілий вихор видінь. Він бачить Христа, який дає Іванові наказ написати під Його диктовку листи до "семи азійських церков" (цікаво, що міста, де знаходилися ці церкви, розташовані біля західного узбережжя Малої Азії біля дороги, яка утворює повне коло, тобто ці церкви можуть символізувати завершення формування ранньої Церкви). У цих листах Христос докоряє церквам за ознаки слабкості у вірі і обіцяє "скоро прийти."
Потім Іван бачить Божий престол, оточений "старцями" ("пресбютероі") і "живими істотами" ("зоа"), які співають хвалу Богові-Вседержителеві ("го теос го пантократор") і "Ягняті" ("арніон естекос," буквально "ягняті ніби як заколеному), тобто Христові. "Ягня" бере з Божої руки якусь таємничу книгу за сімома печатями і розкриває ці печаті одну за другою. Зняття кожної з цих печатей супроводжується неймовірними катаклізмами - війною, пожежами, голодом, мором, землетрусом, паданням зірок і т.д. Паралельно цим катаклізмам відбувається відбір тих Божих "рабів" або "слуг" ("доулоі"), яких призначено зберегти від катаклізмів; ці "сто сорок чотири тисячі" обранців отримують Божу "печатку," і їм дається знати, що вони "викуплені з землі." Інша група "збережених" від "великого горя" - "натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків," що складається з людей, які "вийшли з великого горя" і "випрали одіж свою і відбілили її у крові Ягняти."
Далі Іван описує видіння ангелів, які "сурмлять" у сурми і накликають подальші катаклізми на землю і безбожних людей, змушуючи принаймні частину людства розкаятися в гріхах. Але залишається інша, нерозкаянна частина людства, яка вбиває якихось двох Божих пророків і дає себе "звести" ("планастін") якимось двом загадковим "звіринам" ("теріоі"), які "ведуть війну зі святими." Диявол, якого архангел Михаїл скидає з неба на землю, дає цим "звіринам" велику владу. Від диявола ("змія") тікає загадкова "жінка, зодягнута в сонце," яка ховається від "звірин" у "пустелі" і яка має дитятко, що Йому пророкується в майбутньому "пасти всі народи залізним жезлом" (цей вираз явно запозичений із Псалмів і характеризує очікуваного Божого Помазанця-Месію, Христа). Поступово складається враження поляризації, концентрації сил зла ("змій," "звірини," антихрист, "зведені" люди) по один бік і сил Добра (Бог, Ягня-Дитинка-Месія, архангел, ангели, "жінка," "святі") по другий.
Нарешті, відбувається Божий суд. "Подібний до Людського Сина" (вираз, запозичений з книги Даниїла, що характеризує Божого Помазанця-Месію-Христа) і Його ангели "жнуть" землю серпами, "вичавлюють" земні плоди у "чавилі Божого гніву," перетворюють води на кров, "трясуть" землю і людські поселення, тощо. Під їх ударами гине "велика розпусниця" ("тес порнес тес мегалес") - очевидно, символ людської порочності, розпусти, нечистоти - і "великий Вавилон," очевидно символ всесвітньої імперії ідолянських фальшивих релігій. З"являється Христос, тільки тепер вже не у вигляді заколотого Ягняти, а як вершник на білому коні з мечем, який виходить "з його вуст." Усі сили зла - сатана, фальшиві пророки, хижі армії "Гога й Магога," тощо, терплять остаточну поразку.
Божі обранці після всіх цих періпетій бачать прекрасну картину: "місто нове," "новий Єрусалим," прекрасний, як "невіста Ягняти," спускається до них з неба і стає дійсно ЇХНІМ "містом," їхнім остаточним, вічним притулком. Це "місто нове" є також і місцем перебування самого Бога. Там нема потреби в лампах, тому що Бог, саме Світло, постійно перебуває з людьми. Там нема страждань, "сліз." Туди не увійде нічого "нечистого." Але там є Храм, тобто щось таке, що зв"язане з прославленням Бога Його людьми - мета всього існування віруючої людини. І там є загадкова "чиста ріка води живої, прозора, як кришталь" ("потамон юдатос зоес лампрон крюсталлон"), і "дерево життя" ("ксюлон зоес"), яке "дає кожного місяця плід свій, а листя (його) на зцілення народів." Збуваються всі пророцтва про вічний спочинок, вічне блаженство Божого люду. Бог дійсно, за виразом апостола Павла з 1 Коринфян, стає "у всьому все."
Книга закінчується Христовою обіцянкою "скоро прийти" і закликом для віруючих "не запечатувати пророцтв книги цієї, бо час близький."
Відповіді
2006.08.09 | Вільнодум
Поздоровляю!
Пане Георгію,Ви закінчили Вашу роботу. Поздоровляю! Скоро всі частини "роздумів" появляться на сторінці Оріянства. Я думаю, що буде корисно також все звести в одну інтернетну книжку, яку можна буде загрузити відразу і читати, без важкої роботи загрузки по-частинах. Я це також зроблю.
Обговорення Вашої, безумовно корисної, роботи буде пізніше, коли все буде скомпановано і люди з цим зможуть ознайомитися, так би мовити, вкупі.
-- Вільнодум
2006.08.09 | Георгій
Дуже дякую, пане Миколо!
2006.08.10 | Анатоль
Георгію, дивіться простіше.
>одні вважають, що Св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії> інші бачать в Об"явленні пророцтва про долю всього людства, всієї людської історії.
>Нарешті, є теологи-"символісти," які бачать у пророцтвах Об"явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом.
Ці різнотолки від неправильного підходу.
Якщо вважати, що є якийсь бог і пророчества, і це є пророчеством, до якого треба ставитись серйозно, то тоді й виникають такі різні інтерпретації.
Але якщо дивитись на це простіше, що звичайна собі людина з християнськими віруваннями, що живе в Римі (імперії) в 1 ст. описує свої бажання-прогнози-уявлення-фантазії, навіяні цими віруваннями, то все стає ясно.
Ця людина, як і всі тодішні християни жила очікуванням близького "кінця світу", як і сучасні свідкиєгови. А весь тодішній земний світ людей для жителя Риму був римською імперією + якісь там околиці.
Причому цей світ (Рим) був втіленням зла, бо християн не жалував.
Що й не дивно. Релігійна терпимість в той час була не більшою, ніж зараз. В римлян були свої вірування і боги. А коли якісь-там євреї казали їм, що то все фігня, ваша віра і ваші боги, а от наш, єврейський бог - справжній і ми богообраний народ, то чекати хорошого відношення до християн не приходиться.
Тож кінець світу і кінець сатанинської римської імперії для тої людини було одним і тим же.
>"велика розпусниця" - очевидно, символ людської порочності, розпусти, нечистоти
Зовсім і не очевидно. Це Ви вже стали на бік символістів.
Очевидно якраз, що автор мав на увазі тут Рим (місто).
Про це він прямо говорить: "А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними". Та й сім голів змія-диявола, звірини, на якій сидить жінка - це сім горбів, на яких стоїть Рим. "Сім голів - це сім гір, що на них сидить жінка".
Та й про загибель розпусниці сказано як про загибель міста, а символу людської порочності.
"Вони (роги-царі) зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і зїдять її тіло і огнем її спалять".
>"великий Вавилон," очевидно символ всесвітньої імперії ідолянських фальшивих релігій.
З цим ще можна погодитись, хоч автор не настільки символіст, як Георгій, і просто мав на увазі Римську імперію, яка і була тоді для автора всім світом "ідолянських фальшивих релігій".
>відбувається відбір тих Божих "рабів" або "слуг" , яких призначено зберегти від катаклізмів; ці "сто сорок чотири тисячі" обранців отримують Божу "печатку," і їм дається знати, що вони "викуплені з землі."
Тут Георгій соромязливо опустив, що всі ці сто сорок чотири тисячі "божих обранців" - євреї, по 12 тисяч з кожного "коліна Ізраїлевого".
>Інша група "збережених" від "великого горя" - "натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків,"
Отам десь серед цих "бідарів", "що прийшли від великого горя" і наш Георгій надіється пристроїтись, щоб "в храмі Його день і ніч Йому служити".
Які запаморочливі перспективи!
2006.08.10 | Георгій
Дякую за коментар!
Анатоль пише:> якщо дивитись на це простіше, що звичайна собі людина з християнськими віруваннями, що живе в Римі (імперії) в 1 ст. описує свої бажання-прогнози-уявлення-фантазії, навіяні цими віруваннями, то все стає ясно. Ця людина, як і всі тодішні християни жила очікуванням близького "кінця світу", як і сучасні свідкиєгови. А весь тодішній земний світ людей для жителя Риму був римською імперією + якісь там околиці. Причому цей світ (Рим) був втіленням зла, бо християн не жалував.
(ГП) Це все абсолютно вірно, я з цим і не думаю сперечатися. Перші християни дійсно чекали абсолютно буквального "кінця світу" з дня на день, і вони дійсно ототожнювали майже весь світ з ворожою до них Римською імперією. Також, наприкінці 1-го сторіччя н.е. найстрашнішим ворогом Римської імперії були парфяни (народ, який жив на теренах сучасної східної Туреччини і північно-західного Ірану). Військо парфян мало надзвичайно велику і сильну бойову кінноту, більшу і сильнішу, ніж римська. Парфянські вершники мали великі луки, дуже великі обосічні мечі, палаючі факели, і часто фарбували своїх коней у дивовижні, моторошні кольори, щоби настрашити ворога. Цілком можливо, що описи чотирьох вершників - з яких один, на ім"я Смерть, сидить на блідому, або, в оригіналі, на ЗЕЛЕНОМУ (!) коні ("гіппос хлорос"), і моторошні описи "сарани," в якійсь мірі навіяні циркуляцію серед населення Римської імперії страшних чуток про скоре нашестя парфянської армії з її жахливою кіннотою. Але так є і в інших біблійних книгах. Ми, християни, не віримо, що ті люди, які писали Біблію, були роботами, які тільки водили пером і занотовували те, що їм слово у слово диктував Святий Дух. Ми віримо, що ці люди були дійсно людьми, і вони не могли не вносити в Біблію свого світобачення, своєї конкретної культури саме тих часів і саме тих місць, де вони жили. Проте, незважаючи на це, Святий Дух (за нашою вірою) зробив так, що всі ці дуже різні люди зафіксували на папері одну і ту саму ідею про воплощення Бога у Христі, про підсудність грішного людства Богові і про прощення Богом людського гріха заради крові Христа, пролитої на голгофському хресті. Звичайно, "методи" вираження цієї ідеї у сотень різних авторів біблійних книжок були дуже різні.
> >"велика розпусниця" - очевидно, символ людської порочності, розпусти, нечистоти
> Зовсім і не очевидно. Це Ви вже стали на бік символістів. Очевидно якраз, що автор мав на увазі тут Рим (місто).
(ГП) Так, згоден, моє "очевидно" було тут недоречне. Треба було написати "можливо."
> >відбувається відбір тих Божих "рабів" або "слуг" , яких призначено зберегти від катаклізмів; ці "сто сорок чотири тисячі" обранців отримують Божу "печатку," і їм дається знати, що вони "викуплені з землі."
> Тут Георгій соромязливо опустив, що всі ці сто сорок чотири тисячі "божих обранців" - євреї, по 12 тисяч з кожного "коліна Ізраїлевого".
(ГП) Ні, не "сором"язливо опустив," а просто випустив це, тому що інтерпретацій цих "144,000" дуже багато. Так, дійсно сказано, що всі вони євреї (гебреї, ізраїльтяни) з 12 племен Ізраїля. Але ці племена вказані дуже неточно: наприклад, назване "плем"я Левія" - але левіти, за Торою, не були "племенем" у тому плані, що вони не мали своєї частини земельного спадку. Також назване "плем"я Йосифа," але такого племені не існувало - натомість були два окремих племені двох окремих синів Йосифа, плем"я Манасії і плем"я Єфрема, кожне зі своєю часткою земельного спадку, але ці племена в Об"явленні як раз не згадуються зовсім. Як це розуміти - невже апостол Іван не знав Тори? Значно більш імовірно, що це просто алегорія, метафора. І ще - чому всі ці 144000 чоловіки? І всі вони "незаймані" (грецьке "партеноі") - тобто ніколи не мали сексу? Невже ні жінки, ні одружені люди не є серед Божих обранців? Знову, просто-таки напрошується алегоричне тлумачення. Але, як я написав, я не маю наміру вдаватися в деталі - моя задача тут тільки дати коротеньке резюме.
> >Інша група "збережених" від "великого горя" - "натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків,"
> Отам десь серед цих "бідарів", "що прийшли від великого горя" і наш Георгій надіється пристроїтись, щоб "в храмі Його день і ніч Йому служити". Які запаморочливі перспективи!
(ГП) А може дійсно, запаморочливі? Що ми насправді знаємо про вічне життя в "Новому Єрусалимі?"
2006.08.12 | толя дейнека
Re: фарбовані коні - це вже щось із садиських нахилів
пане Георгію, ну ви ж за фахом маєте розуміти, що шкіра - це не місце для фарбування. Через шкіру кожна жива істота дихає і головно провадить терморегуляцію організму. Особливо це актуальне для активно діючих істот, до яких звісно відносяться бойові коні, які як відомо дуже активно рухаються з навантаженням, аж вкриваються піною. Пофарбувати кобилу перед боєм - все одно що її вбити. Мабуть в книгах, якими ви живитеся, ще написано, що парфяни перед військовими сутичками скручували свої бойові мечі в спіраль - щоб "нажахати супротивника", по суті це те саме, що "фарбовані коні".Власне, таким дурницям не слід дивуватися, якщо вперто відвертатися від буквального смислу написаного. Книга Об'явлення містить картину зоряного неба, про що говорить сам автор, котрий "звів очі до неба", чому я при обговоренні книги Єзекіля (яка має схожий фрагмент) привів доволі об'ємну цитату із тлумаченням буквально кожного слова, кожного поняття цього астрологічного фрагменту Апокаліпсіса.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rel&key=1139283738&first=&last=&pattern=%F2%EE%EB_%20%E4%E5%E9%ED%E5%EA%E0
можете спробувати протиставити цьому чіткому, логічному і цілісному поясненню щось своє співставиме? Чи в вас знов вийдуть "фарбовані коні"? Боюся ви на них далеко не заїдете
До речі, звідки взялися ці "фарбовані коні"? певно ви ж не настільки вигадник, щоб вставляти ці несінітниці, як "аргументацію"
2006.08.12 | Георгій
Очевидно, фарбували тканину (попони)
Про зоряне небо я читав, дякую, але яке це має відношення до смислу Об"явлення (і Єзекіїля)? Це ж не підручники з астрономії, правда?2006.08.12 | толя дейнека
Re: смисл Об'явлення
смисл дуже прямий.По включеному в текст гороскопу можна датувати час написання Апокаліпсіса, щоб краще розуміти реалії, про які говориться. Так само характеризує час написання застосована термінологія.
2006.08.12 | Георгій
А чому для Вас такий важливий саме час написання?
2006.08.12 | толя дейнека
Re: він важливий і для вас
адже ви кожного разу намагаєтеся вставити "ймовірний час написання" книги - саме проте цього я опоную. Важливий він і для дослідників, які постачають вам роки написання через різні "біблійні енциклопедії".Певно, Біблія була створена в часі ближчім до нас, порівняно із тим, що звичайно вважається зараз. Для нейтралізації непотрібних наслідків біблійні часи були засунуті у глуху давнину і кудись на пусту переферію Отаманської імперії.
2006.08.12 | толя дейнека
Re: до речі, джерело про "фарбованих коней" не пригадали?
боюся, що попони, тобто покривало на спину кобили, має дуже віддалене відношення до бойвих коней. До винаходу стремені зайва прокладка між конем і вершником могда привести лише до більшої нестійкості вершника, що для вояка неприпустимо, бо надто жорстко карається.2006.08.12 | Социст
Фарбовані коні – це не коні, а природні стихії.
Наприклад, червоний кінь означає вогонь, а той, хто його сідлає, - той , хто хрестить язичників вогнем. У елінів було метафізичне вчення про чотири стихії. Звідси й чотири коня...2006.08.12 | Георгій
Американський телевізійний History Channel
2006.08.12 | толя дейнека
Re: Ага
я нічого не можу сказати проти джерела.я скажу проти метода. Скоріше за все, ми маємо так зване пояснення з кінця. Треба пояснити темне місце з Письма, і на потрнбу сього виникають "парфянські вершники", з фарбованими конями, луками і смолоскипами.
Хоча такі штучні пояснення відпадуть, коли прийняти природнє: кони то рухомі планети на тлі нерухомих зірок. Рдразу пояснюються і фарби, і факели, і луки, і шестикрилі серафими і багато ще що.
Насправді проблема ширша, ніж цей конкретний випадок. Судячи з усього, історія давнини будувалася із потреб релігії, з урахуванням "доцільності" на момент побудови. "Доцільність", ясна річ, породила вади і хибні уявлення. Звісно, Віра і Правда нікуди не зникнуть, якщо зняти ці пізніші нашарування "доцільності", вони від того стануть тільки чистіші і кращі. Додасться трохи ясності.
2006.08.12 | толя дейнека
Re: дивіться простіше.
прошу пана, які є серйозні підстави ототожнювати біблійне поняття "Ізраїль" і "Євреї", в його сьогоднішньому розумінні?на мою думку, ці поняття пов'язані хіба що тим, що назва Ізраїль сьогодні приватизована. Це є єдиний зв'язок - бо приватизація, що відбулася, безпідставна з точки зору як історії, так і справедливості.
2006.08.12 | Социст
Всі сучасні назви є приватизованими, бо всі їх родоначальники
померли.