Відповіді

• 2006.10.18 | Георгій

  Re: тюрма, література, духовність

  Дякую, пане Маркіяне. Дійсно, місця позбавлення волі, життя людей в цих місцях, стан душі тих, хто там перебуває (і в"язнів, і охоронців) - дуже серйозна тема, яка напряму стосується релігії і духовності. Я ще з молодості пам"ятаю "Один день Івана Денисовича" Солженіцина, і особливо оповідання Варлама Шаламова про життя в таборах північної Росії. Дуже страшно. Як може людина опускатися до такого ступеню, щоби навмисне робити життя іншої людини (в"язня) пеклом?
  
  У США теж тюрми дуже страшні. Є один письменник, на ім"я Стівен Кінг, відомий здебільшого своїми "готичними" сюрреалістичними романами жахів ("Сяйво," "Крамниця з непотрібом," "Томмі, які стукають у двері," і ін.), але він також написав одну дуже реалістичну книгу під назвою "Відкуплення в Шошанку." Ця книга - про американську тюрму, куди абсолютно випадково, через збіг обставин потрапляє дуже "цивільна," інтелігентна, абсолютно "не-тюремна" людина, економіст за фахом, спеціаліст з питань оподаткування. За мотивами цієї книги поставлено фільм, де грають дуже хороші сучасні американські актори Тім Робінс (чоловік однієї з моїх найулюбленіших актрис, Сюзен Сарандон) і Гордон Фрімен (мій "земляк" зі штату Місісіпі).

• 2006.10.18 | +O

  Re: тюрма, література, духовність

  Слава Ісусу Христу!
  
  > Маркіян: тюрма, література, духовність: 17 вересня у м.Києві розпочав свою роботу п"ятий з"їзд НСПУ. З привітальним словом до делегатів з"їзду звернувся патріарх УПЦ КП Філарет. Від побажав письменникам плідної праці і нагородив групу літераторів. Так медаллю святих Кирила і Мефодія був нагороджений Борис Гуменюк, автор чи не єдиного на сьогодні в Україні роману, в якому автор зробив спробу дослітити природу в"язниці, де з пронизливою гостротою відображено тюремний побут новочасного в"язня та його екзистенційні митарства. Нагорода також є оцінкою духовної роботи Бориса Гуменюка, як засновника проекту "Українські книги - українським в"язницям", яку, спільно з церквою, активно провадить в місцях позбавлення волі автор роману "Лук"янівка".
  
  +О: про в’язниці і в’язнів треба писати. В мене більшість родичів (ровесників моєї бабці) сиділи, або були на засланні як не за «куркульство», то за «бандерівщину»... Страшні речі розповідали. Моя прабабця як померла, то залишила нам у спадок величезну кількість схованих по різних куточках сухариків — постійно боялася, що не стане хліба... Хресний навмисне скалічив собі ногу, щоб не йти на лісоповал, бо багато хто там загинув...
  Свого часу я робив дослідження про життя та діяльність священика Івана Кипріяна (просвітницький і політичний діяч Галичини, капелан Галицької Армії, сибірський в’язень), який в одному з таборів Сибіру опікувався дітьми, що народилися в таборі: їх не доглядали, кормили помиями і... розстрілювали, коли їх ставало забагато. Одного разу забрали в яму за табором 12 дітей (так робили з усіма перед стратою), а о.Іван пробрався до них і замерз, намагаючись зігріти їх теплом свого тіла... Так їх всіх і знайшли...
  +О