03/30/2007 | Георгій

Ще одна група святих Отців ранньї Церкви ("Нікейського" і раннього "Пост-Нікейського" періоду), що їх однаково шанує Римо-Католицька і Православна церкви. (Моя "церковця" Автономної Православної Митрополії в Західній Європі і Америках святкує день одного з них, о. Григорія Нісського, щороку 22 березня.) Стисла інформація про них тут: http://en.wikipedia.org/wiki/Cappadocian_Fathers

Каппадокійські Отці були дійсно походженням з Каппадокії (найсхідніша провінція Малої Азії, на північ від сучасної Сірії і на північний схід від Кілікії - провінції, де народився і виріс апостол Павло). Їх було четверо, вони жили в середині 4-го ст. н.е. (320-і - 390-і рр.), і вони відомі як Василь ("Великий"), Григорій ("Нісський"), Петро, і Григорій ("Назіанзен"). Василь, Григорій ("Нісський") і Петро були братами і мали сестру на ім"я Макріна (Мокрина). Ця жінка - старша за своїх братів - перша з родини стала монахинею і заснувала монастир в Каппадокії, де деякий час жили троє її братів (Петро, наймолодший, згодом став єпископом Себастійським). Мокрину пізніше теж було канонізовано. Св. Григорій Назіанзен не був членом родини каппадокійців, але був їх близьким другом. Він згодом став Константинопільським патріархом.

Каппадокійські Отці найбільше відзначилися як доктринальні богослови. За "Вікіпедією," саме їм належить честь бути першими з християн, хто продемонстрував, що богослов"я в християнстві може бути і науковим, інтелектуальним, і що за бажання і праці християнські богослови можуть вільно змагатися з найкращими філософами свого часу (якими в ту добу були грецькі філософи). Саме ці богослови внесли найбільший внесок у розвиток християнської концепції Св. Трійці, відстоявши її в боротьбі як з аріанізмом, так і з модалізмом. Св. Василеві Великому також належить класична розробка православної Літургії.