(MOD) Чому Ісус Христос безгрішний?
06/19/2007 | Анатоль
Кажуть деякі тут: Всі грішні крім Христа.
Чи ж так це? Чи й справді Христос такий безгрішний, чи це лише гасло, що не відповідає дійсності?
Можливо, особисто Ісус нікого не вбив, не ограбив, не обікрав. Можливо. Не знаю.
Можливо й Гітлер особисто нікого не вбив, не ограбив, не обікрав, можливо й Пол-Пот.
Але ж чи святі вони й безгрішні?
Якщо людина підбурювала і організовувала інших на вбивства і грабежі - чи ж безгрішна вона?
Мало того, що Ісус сам не працював, бродяжничав, пянствував, жив за рахунок обманутих ним, так він ще й інших зваблював до такого способу життя.
Вчив не трудитись, не піклуватись про сімю, бродяжнічати, пянствувати і зваблявати інших на таке життя. Мол, не довго лишилось, скоро кінець світу, а там бог за все потурбується.
Його безпосередні учні обікрали, розорили, перетворили в жебраків тисячі людей, спокусивщи їх все продати і протранжирити в апостольській комуні. Ще й вбивали тих, кого запідозрювали в приховуванні частини своїх статків на всяк випадок.
А життя скількох тисяч і тисяч людей пройшло в стражданнях, муках, безцільних молитвах через його брехливу утопію про царство боже? Скільки людей потратили своє життя в монастирях, пустинях, печерах, на самоті, піддаючи себе мукам, калічачи і нищачи своє життя.
Скільки крові пролилось, скільки людських життів було принесено в жертву під прапором Христа. Життів як прихильників його злочинної утопії, так і не згодних з нею.
Скільки зараз його зомбованих послідовників тратять свій час і своє життя не на якусь корисну діяльність, а на підтримання себе в зомбованому стані, на зомбування інших людей.
Великий грішник цей Ісус з Назарету, великий злочинець.
По кількості зла, принесеному ним в світ, мало хто може з ним конкурувати.
Чи ж так це? Чи й справді Христос такий безгрішний, чи це лише гасло, що не відповідає дійсності?
Можливо, особисто Ісус нікого не вбив, не ограбив, не обікрав. Можливо. Не знаю.
Можливо й Гітлер особисто нікого не вбив, не ограбив, не обікрав, можливо й Пол-Пот.
Але ж чи святі вони й безгрішні?
Якщо людина підбурювала і організовувала інших на вбивства і грабежі - чи ж безгрішна вона?
Мало того, що Ісус сам не працював, бродяжничав, пянствував, жив за рахунок обманутих ним, так він ще й інших зваблював до такого способу життя.
Вчив не трудитись, не піклуватись про сімю, бродяжнічати, пянствувати і зваблявати інших на таке життя. Мол, не довго лишилось, скоро кінець світу, а там бог за все потурбується.
Його безпосередні учні обікрали, розорили, перетворили в жебраків тисячі людей, спокусивщи їх все продати і протранжирити в апостольській комуні. Ще й вбивали тих, кого запідозрювали в приховуванні частини своїх статків на всяк випадок.
А життя скількох тисяч і тисяч людей пройшло в стражданнях, муках, безцільних молитвах через його брехливу утопію про царство боже? Скільки людей потратили своє життя в монастирях, пустинях, печерах, на самоті, піддаючи себе мукам, калічачи і нищачи своє життя.
Скільки крові пролилось, скільки людських життів було принесено в жертву під прапором Христа. Життів як прихильників його злочинної утопії, так і не згодних з нею.
Скільки зараз його зомбованих послідовників тратять свій час і своє життя не на якусь корисну діяльність, а на підтримання себе в зомбованому стані, на зомбування інших людей.
Великий грішник цей Ісус з Назарету, великий злочинець.
По кількості зла, принесеному ним в світ, мало хто може з ним конкурувати.
Відповіді
2007.06.19 | Анатоль
Мовчання - знак згоди.
2007.06.19 | Вільнодум
Мовчать, бо трясуться від страху!
2007.06.19 | Георгій
Та ні, не тому, а просто нема на що відповідати
Звичайні фантазії озлобленоі на "релігію" людини.2007.06.19 | Вільнодум
Є що відповісти, якщо знаєте за Христа правду
Написане паном Анатолем є правдивим описом "діяній Христа", правда трошки однобоко, з концентрацією на негатив.Зараз добре відомі ознаки релігійного культу. Вони такі:
1. Сприйняття лідера культу, як Бога, віра в нього, молитви до нього.
2. Віддача всього матерільного лідеру культу, або організації культу.
3. Сексуальні збочення.
Всі три ознаки існували в культі Христа. Відміна культу Христа від сотні інших культів є в двух ознаках:
1. На додаток до культового, вчення Христа мало глибокий філософський зміст і було передовим для свого часу.
2. Вчення Христа отримало підтримку і було розвинуте далі розумними послідовниками, в основному Павлом.
Це дало можливість культу Христа перерости в нову релігію.
Все інше, що написав пан Анатоль, є абсолютною правдою!
Зараз немає значення, як оцінювати культ Христа. Його вплив на світ зараз, якщо не скінчився, то зменшується з кожним днем.
Проте, все це не відкидає віри в Бога, яка знову-таки еволюціонувала на новий рівень, де вченню Христа є місце, але в зовсім іншій інтерпретації, ніж дав Павло в свій час і товкмачить церква. Їх інтерпретації безнадійно відстали, вони є мертвими для сучасної передової людини з новим світоглядом і признаками нової свідомості, яка йде в Світ.
-- Вільнодум
2007.06.19 | Георгій
Християнство це не "нова релігія," це кінець "релігій"
Прочитайте колись щоденники о. Олександра Шмемана, він там добре пише про це.2007.06.19 | Вільнодум
Re: Християнство в кінці "християнства". Ала-акбар! :)
2007.06.19 | Анатоль
Чи відповідальна людина за дії своїх послідовників?.
Чи відповідальний Ісус за дії своїх послідовників?Адже особисто він не вбивав Сапфіру і Ананія, не спалював "відьом", не катував "єретиків", не організовував хрестові походи і війни, не примушував своїх послідовників мучити себе холодом і голодом, болем, самотністю і безшлюбністю.
Він особисто всього цього не робив.
Єдине, що він зробив - це ЗБРЕХАВ.
Збрехав про "бога" і наближення "царства божого".
І збрехав так, що повірили.
І все.
Так чи є його вина в тому, що творили і творять обмануті ним?
Адже їх ніхто ж не примушує цього робити.
Вони ж мають свободу волі, свободу вибору, а значить і відповідальність.
Але чи мають?
Чи має свободу вибору Георгій чи РМ? Чи вільні вони?
Ні.
Не мають. Не вільні.
Так хто ж відповідальний?
2007.06.19 | Вільнодум
Хто відповідальний? - церква! Бо продовжує брехати!
2007.06.19 | Георгій
Христос прийшов до людей, які ПИТАЛИ...
Бажання дізнатися, чи є Бог, який Він, які Його властивості - все це дуже природнє, властиве людині...2007.06.19 | Вільнодум
Що Ви хочет сказати?
Так, люди питали - "Ти Бог, Ісусе?"Він відповів - "Я є хто я є!", тобто залишив питання без відповіді! Це зробило культ Христа, як Бога, під кінець.
А мав би сказати - "Я є людина, як всі ви, але я знаю, яким МОЖЕ бути Бог", або щось подібне. Чи мали б ми тоді те, що маємо? Включаючи 2 тисячі років непорозумінь і проблем, за які пише пан Анатоль?
Люди ПИТАЮТЬ своїх вчителів. Обов"язок вчителя сказати правду!
-- Вільнодум
2007.06.19 | Георгій
Просто те, що Він показав Бога і Його любов Самим Собою
2007.06.19 | Вільнодум
Якщо він Бог, я теж Бог! Показую Вам самим собою! :)
2007.06.19 | Георгій
Добре, тоді Ви як ота Марія-Деві Хрістос :)
2007.06.19 | Вільнодум
Якби Марія-Деві Хрістос була розумнішою, то хто знає? ...
Перевага Христа над іншими лідерами сект була в його великому розумі і Новому Світобачнні, яке він вчив, і яке запалило уми, дало послідовників, і стало релігією...2007.06.19 | Георгій
Та тих вчень і світобачень було багато...
... от тільки Христос був один. (I є.)2007.06.19 | Вільнодум
А хто з цим сперечається!
Христос був Великим Вчителем. Я Його тільки таким і бачу.Пан Анатоль бачить його також і грішником! Думаю, що пан Анатоль має рацію. Мало того, сам Христос мав вважати себе грішником, по його власному вченню, якщо воно таке, як нам донесли послідовники! Якщо ж церква зробила його безгрішним, то то є великий гріх або помилка церкви!
-- Вільнодум
2007.06.19 | Георгій
Ну, хоча б он п. Анатоль, ініціатор цієї гілки...
Вільнодум пише:> Христос був Великим Вчителем. Я Його тільки таким і бачу. Пан Анатоль бачить його також і грішником!
(ГП) Так. Він у повідомленні, яке розпочало цю гілку, називає Христа всього-навсього неробою, п"яницею і брехуном. Де вже там Великий Вчитель...
>Думаю, що пан Анатоль має рацію. Мало того, сам Христос мав вважати себе грішником, по його власному вченню, якщо воно таке, як нам донесли послідовники! Якщо ж церква зробила його безгрішним, то то є великий гріх або помилка церкви!
(ГП) Християни вірять, що Христос є "Бог істинний від Бога істинного." Як Бог, Він просто за визначенням не міг бути грішником (Бог і гріх є поняття несумісні - гріх є те, що не від Бога, не Богове, проти Бога, всупереч Богові). Він воплотився, став чоловіком, і Його людська природа при цьому була точно такою, як наша з Вами (Він у воплощенні став "одноістотним," або "консубстанціальним" нам з Вами), але Він при цьому став СПРАВЖНьОЮ Людиною, точно такою людиною, якою її, людину, створив Бог - тобто людиною БЕЗгрішною. Ми ж з Вами не зовсім "справжні" - ми "впалі" у гріх, відділені від Бога нашим гріхом. Проте ми маємо шанс подолати це відділення, починаючи нове життя "во Христі," в Його Церкві.
2007.06.19 | Вільнодум
Я про Христа і його вчення
розмовляти з Вами не буду. Тому, що те, у віщо вірть юдо-християни я чудово знаю. Хочу тільки сказати -- шановні юдо-християни! Пора вже і розмуму набратися! А то так... дурними грішниками і помрете! ХА-ХА-ХА !Георгій пише:
> (ГП) Християни вірять, що Христос є "Бог істинний від Бога істинного." Як Бог, Він просто за визначенням не міг бути грішником (Бог і гріх є поняття несумісні - гріх є те, що не від Бога, не Богове, проти Бога, всупереч Богові). Він воплотився, став чоловіком, і Його людська природа при цьому була точно такою, як наша з Вами (Він у воплощенні став "одноістотним," або "консубстанціальним" нам з Вами), але Він при цьому став СПРАВЖНьОЮ Людиною, точно такою людиною, якою її, людину, створив Бог - тобто людиною БЕЗгрішною. Ми ж з Вами не зовсім "справжні" - ми "впалі" у гріх, відділені від Бога нашим гріхом. Проте ми маємо шанс подолати це відділення, починаючи нове життя "во Христі," в Його Церкві.
2007.06.19 | Георгій
Судячи з того, як Ви переповідаєте...
... вчення Христа (або Його Церкви - це одне і те саме), мені не видно отого Вашого "знання," пане Миколо.Ось Вам один хороший коротенький і простий твір американського студента православної семінарії про це вчення. Доброго Вам читання.
**********
Brian Daniels
E-mail: roannbeetleshow@yahoo.com
St. Stephen’s Course Examination
Discuss the doctrine of deification or theosis. What does this doctrine tell us about man and creation? What is the importance of synergia in the process?
The second Sunday of October each year is Homecoming in our small, rural parish. Friends and families of the congregation travel from miles away to visit loved ones they haven’t seen for a while in our little white Church. They remember the good times at Church and recall the departed whose names are etched in the windows of the Church. They reminisce about the days when the building was moved to make way for the dam. They remember aunts and uncles and other characters who made the Church special in their childhoods. They visit the parish cemetery and talk about the good times with Nanette and Ruthanne and Jim.
After worshiping together, singing all the ‘old hymns’ and praying the familiar prayers, a large meal together gives us the opportunity to tell who we are now. One’s moved to Indianapolis. Grandchildren are off to college. Sorry to hear that so-and-so divorced – we never thought it would happen. In short, Homecoming Sunday is a day for members of the parish to come home to what they once were and enjoy who we are now.
Homecoming is an object lesson of the Christian doctrine of theosis: coming home to what we once were. By definition, theosis (or deification) is “being made god.” As Bishop Kallistos Ware states, human being are “called by grace to become what God is by nature.” The concept is a Divine one, which finds a human definition in the words of Christ: “The glory which you, Father, gave me, I have given to them, that they may be one, just as we are one; I in them and You in Me, that they may be perfectly one” (John 17:22, 23).
As a Protestant trained in theology from a Western perspective, the writer admits to finding the doctrine and concept of theosis new and rather foreign. In the history of the Western Church, and Protestantism specifically, concepts and notions of deification have arisen, but none in the Orthodox sense. From time before the Great Schism, Rome developed a notion that deification was a privilege for the few, not the experience of all. Over time, the Pope of Rome came to be the apex of a more and more ascendant hierarchy in civil affairs, which, in the writer’s opinion, translated into a more and more ethereal hierarchy in heavenly affairs. As the Holy Father became more insulated from his subjects, so, too, did the Holy Trinity become more insulated from His people.
In Western Christianity, there seem to have always been those who wanted a return to theosis, whether or not they would have understood it in those terms. St. Francis of Assisi’s identification with the poor and leprous, with flora and fauna, as expressions of God’s most lived children demonstrate a desire for theosis. Though they were heretics, the Waldenses of the late Middle Ages believed that the human experience of God had to be more than the stifling and draconian sacerdotalism of their Roman masters.
It could be argued that Martin Luther’s entire Reformation turns on the pivot of retrieving the Eastern Church concept of theosis. His great re-discovery that “the just shall live by faith” (Rom. 1:17) opened the door for his Protestant kindred and descendants to create doctrines through the last five centuries, each trying to reach deification. Over-simplified examples of this include Calvinism (predestined grace of an all-sovereign God for the elect), Anabaptism and Pietism (a personal relationship with God given expression through good works), and Wesleyan-Arminianism (sanctification of a human life through pious acts and discipline).
The Orthodox teaching of theosis expresses God’s intent for all mankind from the very beginning. According to Genesis 1:26-28 and 31, mankind is created in God’s image, to live in His blessing. Like the rest of His creation, God looked on His human beings as “very good.” Theosis expresses both the Essence and the energies of God. In deification mankind discovers the Divine Image of Father, Son, and Holy Spirit, and, by grace, mankind finds its own image in God’s likeness.
The divinization of man should not be construed as meaning that human beings become the same as God. Rather, they become “one with” God. A good illustration is the oneness that is found in marriage. A husband and wife are united in marriage and, as God declares in Genesis 1, “the two shall become one flesh.” This mystical union does not diminish the full humanity of either man or woman. The man retains his ego, personality, physical characteristics, emotions, etc. And so does his wife. Yet, in marriage, they are united, they are one. Through years of marriage, they become more and more “one” – he knows her coffee preferences, she knows when he likes to go fishing, he understands her sorrows, she knows when he’s best left alone, etc.
Theosis is an expression of God’s essence and His energies. Mankind can never attain God’s essence. God is and always will be God. Humans know God’s essence through His energies. According to St. Basil, “No one has ever seen the essence of God, but we believe in the essence because we experience the energy.” Bishop Ware describes God’s essence as the ‘unknowable otherness,’ the ‘radical transcendence’ of God. On the other hand, God’s energies express His nearness. They are no less God, and they are not “part” of God. Yet they are His attributes which make Him knowable: grace, love, life, power.
It is critical to understand that theosis does not make human beings a god, rather it unites them to God. This is one of the great errors of Mormonism, which teaches that all men will one day become a god of their own world or planet, just as the god of earth, once a man, became a god in the Mormon pantheon: “As man is, God once was; as God is, man may be.” In the same manner, other pantheistic religions have promises of god-hood that sound remarkably familiar; “Ye shall be as gods.” Also by example, Hinduism and Buddhism promise cycles of reincarnation resulting in an eternal nothingness (Nirvana), which somehow unites the creature and deity. These misguided ideas of deification are tragic, but also underscore the innate human desire to return to “who we once were.”
The Incarnation of Jesus Christ makes theosis a living experience, one in which all men may participate. In the Incarnation, the full essence of God assumes the full essence of humanity. Christ is the homoousios, the consubstantial union of God and man, the Logos made flesh. Because of the Incarnation, the way is made for all men to experience theosis.
Though the process of deification is initiated by God, presented to mankind by God in His Son and empowered in a human life by the Holy Spirit, theosis requires the willing participation of men and women. According to Bishop Kallistos, “to describe the relationship between the grace of God and human freedom, Orthodoxy uses the term cooperation or synergia: in [St.] Paul’s words, ‘We are fellow-workers (synergoi) with God’ (I Cor. 3:9).”
Bishop Kallistos cites the Mother of God as the supreme example of synergy. Mary certainly had her own free will as a woman, exemplified in her basic question to Gabriel: “How shall this be, seeing I know not a man?” (Luke 1:34). The simple act of questioning signifies human will. When Gabriel presents the grace of God to Mary, “The power of the Holy Ghost shall come upon thee . . . that holy thing that shall be borne of thee shall be called the Son of God . . . for with God nothing shall be impossible,” Mary capitulates to the Divine Will: “Behold the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word.”
So it is with Christians in theosis. We exercise our free will. We choose for or against God’s will. Presented with God’s grace, we hope to capitulate, knowing that we may bear God’s will in our life. The exercise of our will in cooperation with God’s will, as St. Mary did, is synergia. The soul exercises deification in cooperation with Divine energy when, with Mary, one may say, “Behold the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word.”
With no intended disrespect to the Virgin Mary, there is another good example of deification’s wonder to be found in the Prodigal Son. The younger, prodigal, son certainly exercised his own will. Presumptuously, he demanded of his Father that “portion of the goods that falleth to me.” Further exercising his human determination, he journeyed to “a far country and there wasted his substance on riotous living.” Even in the time of trial, this man’s choice was not home, but to hire on in that far-off land to “feed the swine.” At the end of his rope with hunger, the last resort of the Prodigal’s will was to eat the husks intended for the hogs.
God’s grace was discovered by this young man “when he came to himself.” Perhaps he realized that, as far as he had sunk, he was still a man, made in the image of God. In his soul he knew there was better: even his Father’s servants ate better than he was eating! The grace of God was extended to this man in his repentance. Far greater than the Father’s ring and robe which he gave his son, more sumptuous than the feast of the fatted calf he threw, was the declaration of the Father, “For this my son was dead and is alive again; he was lost, and is found.”
So, theosis is coming home. We are made in the image of God, Who is our eternal home. Though we have wandered from home, through God the Son, we are enabled to make our way back. We reminisce about how life used to be, in constant fellowship with the saints of the ages. We re-discover who we are, fully in Christ.
2007.06.19 | Вільнодум
Ви ніяк не зрозумієте
пане Георгію, що ніякі подібні читання мене переконати не можуть! Знаєте чому?1. Вони всі несуть одну і ту ж охінею!
2. Я маю власний розум, на відміну від цих авторів.
-- Вільнодум
2007.06.19 | Георгій
Добре, майте, але нащо вигадувати?
Хіба я проти "власного розуму?" Я тільки проти приписування Христові персональних фантазій про Нього...2007.06.20 | Вільнодум
Ви приписуєте Христові, не я!
Я переконаний, що я знаю і розумію Христа правильно, наскільки це можливо після двох тисяч років.А Ви і Вам подібні, живете фантазіями і ДУЖЕ ШКІДЛИВОЮ духовною ідеологією, яка принесла багато того, про що пише пан Анатоль в цій гілці!
Гіршою за цю ідеологію є Іслам! Можете радуватися
-- Вільнодум
P.S. Я вірю, що прийде час, і всі ці релігії будуть бачитися, як кошмарний сон людства! ПРОСВІТЛЕННЯ прийде! Воно вже йде!
2007.06.20 | Георгій
Добре, прочитайте цей твір Брайана Деніелса і скажіть, що думаєт
2007.06.20 | Вільнодум
Обов"язково прочитаю і скажу (після обіду)
2007.06.20 | Георгій
Не спішіть, можна й завтра. Добре хлопчик пише...
2007.06.20 | Вільнодум
Критика статті про "одухотворення"
Прочитав я цю статтю, як обіцяв. Ця молода людина, Brian Daniels, пише статтю про теорія "одухотворення" (theosis or deification), яка існує в Православній церкві. Церква про це, практично, не вчить прихожан зовсім. Може попів?Як він це одухотворення бачить? Він це бачить в тому, як люди збираються в церкві, моляться, а потім їдять разом обід і спілкуються.
Далі йде критика всіх інших християнських церков, які цю концепцію одухотворення або не мають, або не так (звичайно хибно!) розуміють. Типове мамбо-джамбо християнського писання. Достається протестантам, католикам, мормонам, і будистам, і індусам, які мають одухотворення, яке є нірваною, але ЦЕ НЕ ТЕ, істинне! Чому? Не каже.
Хлопець, виглядає начитаним духовною літературою і розумним від природи. Тому деякі думки проскакують цікаві. Наприклад, він каже, що одухотворення не означає стати Богом, а означає стати "разом" з Богом. Маю сказати, що пан Вільнодум цю думко висказав без читань богословських робіт і знань про концепцію одухотворення, вже років 10-ть назад. Хто хоче, може знайти на моїй сторінці.
Але тут хлопець зупиняється, заходить в тупик. Думаю, що далі йому не дають йти догмати церкви, вони зупиняють його думку на пів-слові! І він вже більше нічого цікавого не може сказати, окрім бормотання про мудрість епископа Ware і неправильного розуміння протестантами і католиками чогось.
Навіть якщо і проскакує жива думка, то вона вмирає під тиском догмату. Наприклад, він пише "Реінкарнація Ісуса Христа робить одухотворення життєвим досвідом, в якому кожна людина може прийняти участь". Це пишеться після критики індусів за їх теорію реінкарнації! Значить реінкарнація Ісуса і індусів можлива, але не нам? Думка не розвинута ніяк далі, і протирічить попереднім заявам про обмеження людини. Значить Христос міг мати реінкарнацію (по індусські?), а ми ме можемо! Але тут же він каже, що можемо прийняти участь в реінкарнації Христа. В чому?
Одним словом, як все, що пишеться юдо-християнами, в не залежності від конфеції, не несе НІЯКОГО РОЗУМНОГО ЗМІСТУ, окрім змісту покори Богу, приниження людини, яка ніби може бути з Богом, але невідомо як і де?
Під кінець, він не дає ніякої відповіді, як і чекалося, навіть натяку на якусь відповідь про те, що ж таке це ОДУХОТВОРЕННЯ? Ми не знаходимо нічого, окрім того, що це служба в церкві і гарний обід після служби
На мою думку, за свято Купала, язичного обряду, можна написати набагато цікавіше, повніше, змістовніше.
Я пообіцяв прочитати - прочитав! Більше на юдо-християнські писання часу марнувати не буду.
-- Вільнодум
2007.06.20 | Георгій
Дякую Вам за Вашу критику. Відповідь на неї
Пане Миколо, я радію, що Ви прочитали цю маленьку екзаменаційну роботу американського студента-семінариста. І я бачу, що попри Ваш негативізм до "юдо-християнства," Ви зрозуміли її головну думку, і Вам навіть дещо сподобалося в цій статті! Мені це приємно.Тепер по суті Ваших зауважень:
Вільнодум пише:
> Прочитав я цю статтю, як обіцяв. Ця молода людина, Brian Daniels, пише статтю про теорія "одухотворення" (theosis or deification), яка існує в Православній церкві. Церква про це, практично, не вчить прихожан зовсім. Може попів?
(ГП) Це мені навіть дивно чути. Православна Церква не вчить про теозис (обожіння)? Але ж це мало не найголовніша тема всього православного богослов"я... Я в моїй малюсінькій церковці в американській південній глухомані чую від священика про теозис практично кожного разу, коли він розтуляє рота, чи то у недільній проповіді, чи то просто в розмові.
> Як він це одухотворення бачить? Він це бачить в тому, як люди збираються в церкві, моляться, а потім їдять разом обід і спілкуються.
(ГП) Ні, він ще далі пише про теозис як певний спосіб життя людини (не тільки збори в церкві і спілкування за обідом після служби). Він робить аналогію між теозисом і шлюбом. Шлюб - це єднання двох людей в одне на протязі довгих років життя (бажано аж до смерті, чи може й назавжди, включаючи життя по воскресінні - Христос сказав, що по воскресінні люди не одружуються і не виходять заміж, але з цього автоматично не витікає, що шлюби, заключені людьми до їх смерті в новому житті скасовуються!). Так само теозис є життєвий шлях, довгі роки і десятиріччя людського життя, коли людина єднається в одне з Богом. Практично це означає, що людина з плином часу, з ходом внутрішніх перемін в самій собі починає жити так, що виконання всіх Божих Заповідей (які зводяться до любові до Бога й ближнього) стає для цієї людини не чимось нав"язаним їй іззовні, а суттю самого життя.
> Далі йде критика всіх інших християнських церков, які цю концепцію одухотворення або не мають, або не так (звичайно хибно!) розуміють. Типове мамбо-джамбо християнського писання. Достається протестантам, католикам, мормонам, і будистам, і індусам, які мають одухотворення, яке є нірваною, але ЦЕ НЕ ТЕ, істинне! Чому? Не каже.
(ГП) Каже. Зверніть увагу, що він протиставляє протестантському "монергізмові" (тобто вченню про спасіння як "роботу" виключно Бога, а не людини і Бога) православне вчення про "синергію," тобто вчення про те, що теозис є співпрацею людини і Бога як партнерів, співробітників (грецьке "сюнергоі"). Я сам був кілька років дуже сильно під впливом протестантського, власне кальвіністського, монергічного богослов"я, але зараз долаю в собі цей вплив. Також католиків (традиційних "латинських" католицьких богословів) і мормонів автор критикує цілком аргументовано. Ви ж бачите це, нащо робите вигляд, що там аргументів нема... Про східні релігії окрема розмова.
> Хлопець, виглядає начитаним духовною літературою і розумним від природи. Тому деякі думки проскакують цікаві. Наприклад, він каже, що одухотворення не означає стати Богом, а означає стати "разом" з Богом. Маю сказати, що пан Вільнодум цю думко висказав без читань богословських робіт і знань про концепцію одухотворення, вже років 10-ть назад. Хто хоче, може знайти на моїй сторінці.
(ГП) Ну от і добре, бачите, Ви в принципі маєте щось спільне з нами в ході Ваших думок... Тільки цей хлопець, як і всі християни, бачить Бога як об"єктивну сутність, а Ви - як щось залежне від Вашої ж свідомості, як продукт Вашої свідомості. В цьому різниця.
> він пише "Реінкарнація Ісуса Христа робить одухотворення життєвим досвідом, в якому кожна людина може прийняти участь". Це пишеться після критики індусів за їх теорію реінкарнації! Значить реінкарнація Ісуса і індусів можлива, але не нам? Думка не розвинута ніяк далі, і протирічить попереднім заявам про обмеження людини. Значить Христос міг мати реінкарнацію (по індусські?), а ми ме можемо! Але тут же він каже, що можемо прийняти участь в реінкарнації Христа. В чому?
(ГП) Якщо Ви уважніше прочитаєте, Ви помітите, що цей хлопець пише не про РЕ-інкарнацію Христа, а про ІНкарнацію (воплощення). Християни бачать у воплощенні Христа ідею, що ВСЯ повнота божества живе в людині, бере на себе всю повноту людськості. Христос ПОВНІСТЮ Бог і ПОВНІСТЮ людина. Причому ми своїм обмеженим земним розумом, який завжди мислить в категоріях простору і часу, уявляємо інкарнацію як народження дитинки у віфлеємських яслах, і подальший земний шлях людини, яка з цієї дитини виросла, аж до її хресної смерті, воскресення і вознесення на небо. Але, хоча все це так - і дитинка народилася в часі й просторі, і Христос-людина ходив по землі, плавав у човні, вчив людей, був розп"ятий, похований, і воскрес, - за феноменом інкарнації стоїть глибша і вища правда. Воплощення Бога в Людину відбувається ВІЧНО, поза простором і часом, в іншій реальності, яка не обмежена нашими людськими уявами про "координати," час і простір. І так, як Бог є вічний і вічно воплощаємий в Людину, так само і людина, за Божим замислом, провидінням, має бути вічно з"єднана з Богом, "одноістотна," консубстанціальна Йому. Теозис тут, на землі, є чимось на кшталт стрілки компасу, яка вказує на цю предвічну призначеність людини стати Людиною, з"єднаною з Богом у вічності.
> Одним словом, як все, що пишеться юдо-християнами, в не залежності від конфеції, не несе НІЯКОГО РОЗУМНОГО ЗМІСТУ, окрім змісту покори Богу, приниження людини, яка ніби може бути з Богом, але невідомо як і де?
(ГП) Раціонально пояснити безчасовість і безпросторовість (вічність) дійсно дуже важко, звідси й вічні претензії людей до богословів-християн. Але ПОЧУТТЯ (не раціональне розуміння, а саме почуття, відчуття) того, "коли і де," віруючій людині дає Служба Божа, обряд Причастя, коли в церкві "небо і земля нині торжествують" і нібито зливаються у щось одне. Саме це почуття Св. Володимир мав, коли вперше відвідав Службу Божу у храмі Св. Софії в Константинополі.
> Я пообіцяв прочитати - прочитав! Більше на юдо-християнські писання часу марнувати не буду.
(ГП) Дякую ще раз. Не зарікайтеся, може Ви самі ще щось хороше захочете прочитати. Я вже і так радий, що ми говоримо, а не тільки колемо чи шпигаємо один одного образами.
2007.06.19 | Георгій
Пане Анатолю, яка мета цієї гілки?
2007.06.19 | Анатоль
Дивне питання.
Ви весь час тут повторюєте, що Христос безгрішний.Мені не зрозуміло, чому Ви не кажете це саме про Гітлера, Сталіна, Пол-Пота...
Хіба вони більше зла принесли ніж Христос?
Чи недостатньо, щоб бути безгрішними?
Воно ж як:
Вбив одного чи кількох чоловік - злочинець, кілька десятків - герой, а коли мільйони - то це вже історичний діяч.
А скільки мільйонів треба вбити і скільки життів покалічити, щоб стати безгрішним?
А богом?
2007.06.19 | Георгій
Хіба Христос вбив хоча б одну людину, чи вчив вбивати?
2007.06.20 | Анатоль
Вбивали і вбивають його послідовники
2007.06.20 | Георгій
Як-от Ленін, Сталін, Гітлер, Мао?
Пане Анатолю, всі християни разом взяті не вбили мабуть і сотої частини від кількості людей, замордованих богоборцями. Ви б краще Ваш гнів і полемічний дар використовували на викриття тих вбивць, а не християн (які теж, звичайно ж, грішники, але й близько не такі великі).2007.06.20 | Вільнодум
Той, хто думає про гріх, - грішить більше!
Якби юдо-християни не були такими зазомбованими, то знали б, що зараз є вже відомим і доказаним, що якщо людина багато про щось думає - те і трапляється! По теорії маніфестації думки, наприклад.Може тому юдо-християни так багато грішать, бо весь час про гріх думають!
- Вільнодум
2007.06.20 | Георгій
Розмова не про те, хто про що думає, а про...
... того, хто дає людям вбивчі, смертоносні ідеї та теорії. Нічого не було в історії людства смертоносніше за комунізм і фашизм. А обидві ці теорії по суті богоборчеські, атеїстичні.2007.06.20 | Вільнодум
Re: Розмова не про те, хто про що думає, а про...
Георгій пише:> ... того, хто дає людям вбивчі, смертоносні ідеї та теорії. Нічого не було в історії людства смертоносніше за комунізм і фашизм. А обидві ці теорії по суті богоборчеські, атеїстичні.
(В-дум) Неправда! Обидві ідеології - фашизму і комунізму були спробами створити нові релігії. Ці релігії мали специфічний базис, але суть була та сама - ВІРА. Тобто сприйняття інформації без доказу! Пора вже ці факти знати.
По-друге, фашизм, особливо комунізм, не були смертоносними теоріями, як теорії. Навпаки - це були теорії для звільнення людства від рабства і шляху до світлого майбутнього, де все буде так гарно... ну як В РАЮ!
2007.06.20 | Георгій
Є принципова різниця
І комунізм, і фашизм (нацизм, расизм) вчать, що в моїх проблемах винні інші: експлуататорські класи, або всякі там недолюдки-жиди (слов"яни, цигани, тощо). Християнство ж вчить, що в моїх проблемах винний тільки я сам. Тому боротися і вбивати когось просто не треба, це нічого не вирішить. Цілком достатньо просто жити "в усякому благочесті та чистоті," "заробляти свій хліб працею своїх рук," і любити свого ближнього. І "завжди радіти." (Це все, до речі, з листів апостола Павла, якого Ви так не любите і вважаєте тим, хто нібито "перекрутив" Христа.) Спробуйте...2007.06.20 | Вільнодум
Нема принципової різниці
Християнство принципово є таким самим. Після "ідеології" спасіння і царства небесного, приходить реальність життя в якій постійна "травля" всіх інших, НЕ СВОЇХ, інакодумаючих, мислячих і віруючих, які заважають творити оте ідеальне християнське суспільство. Цим ізгоям місце в пеклі! Навіть свої християни, з іншої конфецій, Є ВОРОГИ!В сучасному світі християнство "присмиріло", але ж були часи, за які можна помріяти... Ах, які гарні були часи... Всім невірним можна було горло перерізати, або смажити на вогнищах... А які славні походи робили діти Христа проти бусурман... романтика! Ті бусурмани до сих пір пам"ятають.
Скільки прокльонів, зараз, чуємо з боголюбящих християнських вуст, скажемо, в адресу МП, мормонів, свідків єгови, баптистів, не кажучи вже про отих клятих жидів та бусурманів!
Шановний, Ви собі вбили в голову "маніфест" Вашої релігії (зветься Бібл) і "ОСЛІПЛИ" !!!
Єдине, чим можете тішитися, що Ви не один такий. Вас ще багато є в світі...
-- Вільнодум
2007.06.20 | Анатоль
Боротись з Гітлером чи Пол-Потом не нагально.
Навіть з Леніном-Сталіном.В усякому разі по першому національному телеканалі не крутять кожен день їхні агітки.
Та й антикомуністичної пропаганди кругом достатньо.
А от християнське мракобісся калічить людей повсюди.
І ніде не почуєш ні найменшої критики його.
Абсолютна інформаційна монополія.
Це дуже погано.
2007.06.20 | Анатоль
По плодам пізнавайте.
Талдичат, як попугаї: Христос безгрішний, Христос досконалий...Повторюють це як аксіому, як заклинання, і не утруднюють себе подумати, чи ж так це насправді?
Якщо якийсь безумець каже людям: Все продайте, віддайте, покиньте і йдіть за мною.
А сам іде на смерть.
Це ж хіба не злочин?
Сусанін, мать його...
Якщо якийсь безумець каже: Не працюй, не думай що їсти і в що одіватись, не турбуйся ні про рідних, ні про своє життя, будь довірливий, як немовля.
Це хіба не шахрайство?
Якщо якийсь безумець каже: Прийшов кінець світу, наблизилось царство боже, думай про спасіння, а не про життя.
Це хіба не обман?
Якщо перший апостол, організатор церкви вбиває обманутих ним людей за те, що не все віддали до крихти, щоб решта боялись до смерті, -
Це хіба не розбій? Ця церква хіба не кубло розбійників?
А вони: безгрішний, досконалий...
Лицеміри.