08/15/2007 | Роксана

Як ви задивляєтесь на сказане Бартом-

-Людина не має природного знання про істинного Бога, але лише Бог Сам відкриває їй таке знання. Тільки Христос відкриває людині правильне знання про неї саму, про її гріховність.-

Це якось торкається моє пізнання Бога.



Карл Барт (1886-1968) – швейцарський реформатський богослов, один із авторів “діалектичної теології”, вважав, що Бог і релігія не повинні “розчинятися” в людській культурі, що віра – це не просто якісь уявлення чи вчинки, але “особиста зустріч з Богом”.
Основна праця Барта “Християнська догматика”. Основні погляди зводились до наступного:
- Біблія – це Боже слово, откровення, яке впливає на людину
- Боже Слово – це не просто інформація, яку потрібно досліджувати, вивчати, але ситуація, через яку Бог змінює життя людини, відкриває їй нове розуміння Божественного, через яку Бог говорить до людини
- Людина не має природного знання про істинного Бога, але лише Бог Сам відкриває їй таке знання. Тільки Христос відкриває людині правильне знання про неї саму, про її гріховність.
Барт підписав відому Барменську декларацію у 1934р. проти фашизму і Гітлер звільним його з посади професора Боннського університету. Тоді Барт переїхав в Швейцарію і став професором в Базелі.
У 1933 в Німеччині виникає “Надзвичайна пастирська ліга” (Мартін Ніємьоллер) або Ісповідницька церква, яка заявила, що не розділяє думку деяких християн про необхідність підтримувати чистоту арійської раси. Церква стала своєрідним релігійним рухом опору проти фашистського режиму. Фашисти розігнали її у 1937р. Їй належить розробка Барменської декларації в травні 1934р., в якій, зокрема, зазначалося, що:
- Христос – Єдине Слово Боже, якому повинні підкорятися християни,
- політика, які і всі інші сфери життя, також повинна керуватися Богом і божими заповідями,
- церковні проповіді не повинні змінюватися в залежності від пануючої ідеології,
- фюрер не повинен керувати церквою (подумайте, на скільки це відрізняєть від акценту на Рим.,13, яку проповідував Мартін Лютер – “немає влади не від Бога”),
- держава не повинна брати на себе функції церкви, а церква не повинна ставати державним органом,
- місія церкви не підпорядкована досягненню світських цілей.