08/29/2007 | S4ur

В темі негідній зав'язалася важлива дискусія.
Дослівно мною було сказано:

>Так, я не заперечую, що Бог міг говорити тоді, як Він може говорити зараз. Чому ж ми маємо згадувати те, що Він сказав 200, 500, 1000 років тому нашим далеким пращурам і не хочемо слухати Його слів сьогодні до нас?

На що пан Р.М. відповів:

>Якщо ви не заперечуєте, що Бог міг говорити тоді, то чому ж вважаєте Його Слово тимчасовим? Дослуховуватися до Божого Слова ми маємо завжди; і що було тоді і що є зараз, і побачимо що тодішнє є підтвердженням теперішньому.

Поясню, що мав на увазі.

В книзі Вихід, р.16 розповідається про нагодування в пустелі євреїв манною. І це було велике чудо, яке, як вони твердили зробив Мойсей. Але Христос говорив іудеям, що не Мойсей дав тоді хліб з неба, а Бог. І що правдивий хліб з Неба, що дає життя вічне є Він сам, Ісус. Його плоть і кров повинні люди їсти, щоб мати вічне життя.
Про що Він казав? Про причастя? Просфорки-облатки плюс вино? Ні, звичайно. Кому хліб і вино дали життя? Нема таких.
Ісус є Слово, що стало тілом, про Слово Боже Він і казав. Постійно харчуючи свого духовного чоловіка Словом матимемо вічне життя.
Але там же, у Вихід 16 оповідається про те, як люди зібрали манну на день вперед. Та вона зіпсувалась, засмерділа і в ній завелася черва. В Божому дарі черва?! Так.
Отже Слово від Бога повинне бути свіжим, сьогоднішнім. Інакше смердітиме.
Кожен, хто читає сам і тлумачить Біблію для інших повинен це робити знов і знов кожен раз так, наче перед тим ніхто і ніщо не читав і не тлумачив.