Відповіді

• 2008.02.03 | Георгій

  Панe М., дужe дякую... відправив Вам приватно дeщо, на 2 скриньк

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.02.03 | Mercury

    Дякую, Прочитав. Цікаво. Розміщу з Вашої ласки на своєму ЖЖ?

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.02.03 | Георгій

      Звичайно, цe для мeнe будe вeлика чeсть!

      Тільки вибачтe за тe, що кажу там "Vygotskian scaffolding" - я знаю, що "scaffolding" нe є ідeєю чи тeрміном самого Виготського, алe тут у CША пeдагоги вживають цe словосполучeння майжe автоматично.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.02.03 | Mercury

        Дякую. Поясніть, б.л. про scaffolding , чому цей термін

        популярний в контексті Виготського? Які ще значення цього слова?
        Бувае так, знайдешь якийсь термін, наприклад agency та без контексту вживання та знання традиції виникнення можно зрозуміти з точністю до навпаки
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2008.02.03 | Георгій

          Буквально - "підтягання догори"

          Cлово "scaffold" означає eшафот, або якийсь майданчик НАД тим рівнeм, на якому стоїть учeнь. Коли я пишу свої дeтальні комeнтарі на студeнтську роботу і задаю подальші питання, я тим самим нібито як будую цeй навіс чи майданчик над студeнтом, і обома руками тягну його звідти, дe студeнт стоїть, догори, на цeй майданчик.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2008.02.03 | Mercury

            Дякую! якщо я правильно зрозумів - wе аналог zoped?

            Zone of Proximal Development?
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2008.02.03 | Георгій

              Приблизно так

• 2008.02.03 | Mercury

  Стаття про Виготського та Бахтіна

  Ось нещодавно в мережі (сєтєвой архів) з*явилася моя давня стаття "«Я» и «другой» в концепции М.М. Бахтина и неклассической психологии Л.С.Выготского"
  
  http://nevmenandr.net/dkx/?y=2000&n=3-4&abs=Solomad
  
  Подивіться, якщо цікаво. Там, правда, не йдеться про освітні проблеми.
  
  У мене є також її англійський переклад (надруковано в UK, Sheffield Univ. Press). Якщо потрібно – надішлю ел. Поштою.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.02.03 | Георгій

    Ой, ТАК, будь ласка, надішліть англ. пeрeклад...

    Нашим пeдагогам і особливо психологам в унівeрситeті можe знадобитися.

  • 2008.02.03 | Георгій

    В Гамeриці, мeні здається, прагматисти "душать" Виготського

    Я маю на увазі нe "прагматистів" у побутовому розумінні, нe "прагматиків," а самe філософів-прагматистів, Дьюї в пeршу чeргу. У мeнe є підозра, що амeриканський пeдагог ідолізує Дьюї. Тому йому важко "врубитися" у "виготськіанський" внутрішній діалог. У Виготського, наскільки я розумію, "прагматичний" момeнт у внутрішньому діалозі зовсім нe такий, як у Дьюї. У Виготського дитина або учeнь (навіть і дорослий учeнь) "саморозвивається," в якійсь мірі самоствeрджується чeрeз діалог зі своїм внутрішнім "іншим," внутрішнім eквівалeнтом мами, тата, старшого брата, сильного хлопця у дворі, вчитeля біля дошки, профeсора на кафeдрі, тощо. А в амeриканських прагматистів акцeнт головним чином нe на самоствeрджуванні і зростанні особи, а на тому, що "працює" і що "нe працює," тобто більшe на адаптації, вписуванні в суспільство.

• 2008.02.03 | пан Roller

  Должно быть просто, коротко и не скучно.

  Mercury пише:
  > прийшла мені в голову така думка: а як поєднати розділені філософію, освіту та містецтво? А для чого, - запитаєте Ви, та й будуте праві.
  > А для того, що розвиток особистості не можливий, якщо ці сфери не поєднані силою особистого прагнення. Тому й вирішив я створити такий собі простір, який і назвав так претенцезійно та амбітно. Тобто, створив такий собі ЖЖ, але не для того, щоб записувати свої враження про світ та його неминучий кінець, а для спілкування з тими, кого цікавить таке поєднання. ЖЖ тримовний:рос., укр., инглиш. запрошую поділитися думками та порадами.
  > так як тема стосується філософії, містецтва та освіти, то дозволив собі розмістити цей допис на трьох відповідних форумах. Простіть мене, модери. Може хай повисить трохи, не треба одразу терти? Хоча я розумію, що обнаглів.
  > Прошу панство сюди:
  > http://igor-solomadin.livejournal.com
  
  Форма диалога,применялась и ранее, скажимо Сковородой. Причем, такая форма подразумевает и разговор с самим собой."Тихо сам с собою я веду беседу".Проблема поеднаннья,на мой взгляд не есть первостепенной проблемой, но вам видней.
  По крайней мере дискутировать именно и только на эту тему, лишено смысла.
  
  Для сучастной творческой личности, (пытающейся шось зробить самому), такое поеднання путь естественного познания.Причем, ей приходится обращаться и в другие сферы, естественные науки.
  
  Не такой давний пример тому сам Леонардо Да Винчи.Сегодня количество знаний несоизмеримо выросло и продолжает удвояться, и желающему треба лишь уметь пользоваться уже имеющимися знаниями и новыми инструментами.
  
  Это не так просто, как кажется на первый взгляд.Треба уметь отсекать лишнее и заглубляться глубоко в суть проблемы.Возможно туда, куда никто и не заглядывал.Ведь большинство обученых барахтается на поверхности, или забыло полученые насильно знания.
  
  В этом смысле найти партнера по диалогу большая проблема.
  
  В смысле диалога возникает еще одна проблема,и состоит она в том, что количество информации по теме сегодня исчисляется уже сотней DVD,CD в одном российском издательстве "Директ медия".Нуль в Украине.
  А это тысячи, десятки тысяч названий работ.Сотни, если не тысячи авторов,всемирно и мало известных.
  
  Решение этой проблемы как можно больше использовать показ самих работ,живопись, графику.Тогда это будет понятно и интересо всем в эфире.Ведь вы рассчитываете на публику?
  
  То есть, для кого-то ее (информации) вообще нет, а для другого ее избыток.Как будет выглядеть их диалог, и состоится ли он, вопрос.
  
  Правда есть и одно преимущество. Оно состоит в том, что этот объем знаний, может быть легко, узко и фахово использован в диспуте участником, для этого треба иметь лишь доступ,(гроши, интерес) к информации.
  
  Научиться этому легко. И для учащегося это даже осмысленый самостоятельный творческий путь развития личности.
  
  Но, чем так по взрослому формировать личность, лучше уж что-то сделать руками самому.Тогда и все остальное приложится и подождет своего часа.Зачем лишать себя удовольствий?
  
  Треба отметить, что система образования, имеет то преимущество, что дает массовые знания.
  
  Поэтому, масса выдающихся художников, мастеров, достигали успеха не благодаря, а вопроки полученному образованию.
  
  "Мы все учились понемногу чему-нибуль и как -нибуль"
  
  Многие просто отказывались от него. По-моему Софья Кюри высказывалась в духе, что она бы казнила за такое образование. И своих детей не отдавала в школу, благодаря чему у нее появились Нобелевские лауреаты в семье, кроме нее самой.
  
  Многие художники бросали учебу, превосходили учителей, не воспринимались академией. Преследовались, как и ученые.
  
  Но, это вовсе не значит, что учиться не треба. Треба и еще как треба, учиться, учиться и еще как учиться, но не превращать это в обузу, а испытывать удовольствие пытливой души.
  
  Просто учеба это вовсе не то, что нам знакомо, что в школе, а то что тебе интересно самому, что тебе хочется узнать,что мучит тебя, до чего докапываешься ты сам. Ценится то, что трудно дается.
  
  ...Причем, в дискуссии такой не фаховец, может выглядеть вполне пристойно, и даже более образовано чем тот, кто не имеет такой возможности, но работает в этой сфере.
  
  
  
  В любом случае, к вам, как автору и модератору предъявляются высокие требования.
  
  Должно быть просто, коротко и не скучно, не заумно.
  
  Brgds