03/03/2008 | P.M.

Доволі часто в дискусіях на релігійні теми, в котрих так полюбляють брати участь різних мастей проффесори від релігії, а то й відверті противники християнства, можна почути судження, що після вчиненого непослуху ні з людиною, ні зі світом, у котрому вона опинилася, нічого не змінилося.
Тим самим чиниться спроба довести, що теперішня людина і світ що її оточує, були такими завжди, тобто від того моменту, як Бог у Раю сотворив людину.
А якщо людина (душевно/тілесна) та ж, і світ той самий, отже виходить що й Рай можна відновити у цьому нашому теперішньому світі, ставши добренькими, а отже який смисл шукати Царства Небесного.

Не хочу зразу викладати свої думки з цього приводу, бо гадаю, що краще буде, коли ми самі спробуємо пошукати відповідей в наших розмовах. Хотів би лише для роздумів навести невеличкий відривок з праці святителя Макарія Єгипетського:

Источник изливает чистую воду; но на дне его лежит тина. Если возмутит кто тину, — весь источник делается мутным. Так и душа, когда бывает возмущена, срастворяется с пороком. И сатана чем-то одним делается с душею http://www.krotov.info/library/m/makarygr/makari16.html

Отже духовний спокій і духовне зрушення ..

Cподіваюсь на плідну розмову.

p.s. для тих, хто бажає перевести тему на флуд, продубльовую її на БП http://www2.maidan.org.ua/n/about/1204506692