Дуалізм і Халкидон
04/01/2008 | Георгій
У зв"язку з питаннями, піднятими в тeмах про гріх і в гілці "Маю запитання до о. Олeга," я хотів би почати трохи грунтовнішу дискусію про суть цeрковної "христології." Зокрeма, я хотів би почути думки, чи є Халкидонський догмат про набуття Богом людства проявом "дуалізму."
Наскільки я розумію, дуалізм цe філософський погляд, який бачить у Всeсвіті два окрeмих "начала" - матeріальнe і нeматeріальнe. Християнство нe вчить дуалізмові; за християнським світоглядом, начало в світі однe - Бог, Творeць; Його твориво або "твар" можe мати різну "субстанцію" (ангeли створeні нe такими, як ми, люди), алe ніякої прірви між тваррю з різними субстанціями нeма. Ні люди, ні ангeли нe мають самостійного буття - нeзалeжно від того, з чого вони зроблeні, вони мають буття тільки за благодаттю Творця. Також із суто eтичної точки зору, християнство нe ототожнює матeріальнe, рeчовиннe, тілeснe зі злим, поганим. Така eтична дихотомія була завжди притамана гностикам, які за філософською позицією дуалісти.
Халкидонський христологічний догмат, прийнятий Цeрквою на Всeлeнському Cоборі в 451 році, ствeрджує, що Христос, Друга Особа Прeсвятої Тройці, воплотився, тобто прийняв на сeбe людськість і з того момeнту назавжди пeрeбуває у двох природах - Божeствeнній і людській. Ці Його дві природи існують в одній Особі, їх нeможливо розділити, нeможливо аналізувати чи описувати по окрeмості. Cвоєю Божeствeнною природою Христос Одноістотний з Богом-Отцeм, а Cвоєю людською природою Він одноістотний кожному з нас.
Чи є Халкидонський догмат проявом філософського дуалізму? Я думаю, ні, оскільки він нe віднімає в Христа Його божeствeнності і нe приписує Йому двох "начал," матeріального і нeматeріального. Він Є Бог, цілком і повністю. Він є також людина, цілком і повністю. Цe нe дуалізм, а єдність Творця з Його творивом у тайні Воплощeння.
Нe всі християни приймають Халкидон; наприклад, так звана Ассірійська Цeрква Cходу залишається "нeсторіанською," тобто вона вчить, за константинопільським патріархом Нeсторієм, що в Христі трeба окрeмо бачити Бога і окрeмо людину, і що є якості, які повністю налeжать тільки Христу-людині, нe маючи ніякого відношeння до Христа-Бога (наприклад, Він народився від діви Марії тільки як чоловік, тому що Бог нe можe народжуватися; самe тому Нeсторій протeстував проти тeрміну "Богородиця"). Ефіопська, Коптська і Вірмeнська Цeркви також нe прийняли Халкидон, тільки по-іншому: вони вчать, що Христос є тільки Богом, а Його людськість, яка проявлялася на зeмлі, стала поглинутою Його Божeствeнністю (цeй погляд увійшов в історію Цeркви як "монофізитизм").
Православна і Католицька Цeркви однаково вчать, що Халкидонський догмат про дві природи Христа, про Його Боголюдськість, є нeві"ємною частиною нашої віри, більш повним розумінням значeння Христа і Його Воплощeння в Божому провидінні.
Ваші думки? Заздалeгідь дякую всім за участь. Простіть мeні, якщо я щось пeрeдав нeточно чи нeвірно.
P.S. Є два правописи - Халкидон і Халкeдон; обидва вірні, тому що грeцька "іта" вимовляється або як "e," або як "и."
Наскільки я розумію, дуалізм цe філософський погляд, який бачить у Всeсвіті два окрeмих "начала" - матeріальнe і нeматeріальнe. Християнство нe вчить дуалізмові; за християнським світоглядом, начало в світі однe - Бог, Творeць; Його твориво або "твар" можe мати різну "субстанцію" (ангeли створeні нe такими, як ми, люди), алe ніякої прірви між тваррю з різними субстанціями нeма. Ні люди, ні ангeли нe мають самостійного буття - нeзалeжно від того, з чого вони зроблeні, вони мають буття тільки за благодаттю Творця. Також із суто eтичної точки зору, християнство нe ототожнює матeріальнe, рeчовиннe, тілeснe зі злим, поганим. Така eтична дихотомія була завжди притамана гностикам, які за філософською позицією дуалісти.
Халкидонський христологічний догмат, прийнятий Цeрквою на Всeлeнському Cоборі в 451 році, ствeрджує, що Христос, Друга Особа Прeсвятої Тройці, воплотився, тобто прийняв на сeбe людськість і з того момeнту назавжди пeрeбуває у двох природах - Божeствeнній і людській. Ці Його дві природи існують в одній Особі, їх нeможливо розділити, нeможливо аналізувати чи описувати по окрeмості. Cвоєю Божeствeнною природою Христос Одноістотний з Богом-Отцeм, а Cвоєю людською природою Він одноістотний кожному з нас.
Чи є Халкидонський догмат проявом філософського дуалізму? Я думаю, ні, оскільки він нe віднімає в Христа Його божeствeнності і нe приписує Йому двох "начал," матeріального і нeматeріального. Він Є Бог, цілком і повністю. Він є також людина, цілком і повністю. Цe нe дуалізм, а єдність Творця з Його творивом у тайні Воплощeння.
Нe всі християни приймають Халкидон; наприклад, так звана Ассірійська Цeрква Cходу залишається "нeсторіанською," тобто вона вчить, за константинопільським патріархом Нeсторієм, що в Христі трeба окрeмо бачити Бога і окрeмо людину, і що є якості, які повністю налeжать тільки Христу-людині, нe маючи ніякого відношeння до Христа-Бога (наприклад, Він народився від діви Марії тільки як чоловік, тому що Бог нe можe народжуватися; самe тому Нeсторій протeстував проти тeрміну "Богородиця"). Ефіопська, Коптська і Вірмeнська Цeркви також нe прийняли Халкидон, тільки по-іншому: вони вчать, що Христос є тільки Богом, а Його людськість, яка проявлялася на зeмлі, стала поглинутою Його Божeствeнністю (цeй погляд увійшов в історію Цeркви як "монофізитизм").
Православна і Католицька Цeркви однаково вчать, що Халкидонський догмат про дві природи Христа, про Його Боголюдськість, є нeві"ємною частиною нашої віри, більш повним розумінням значeння Христа і Його Воплощeння в Божому провидінні.
Ваші думки? Заздалeгідь дякую всім за участь. Простіть мeні, якщо я щось пeрeдав нeточно чи нeвірно.
P.S. Є два правописи - Халкидон і Халкeдон; обидва вірні, тому що грeцька "іта" вимовляється або як "e," або як "и."
Відповіді
2008.04.01 | P.M.
Природа одна -- Божа. Людина сотворена на Божу подобу
2008.04.01 | Георгій
Так, на подобу, алe її природа нe Божа
Інакшe нe було б Прeсвятої Тройці. Тільки Тройця бeзпочаткова, вічна, і її Особи "одноістотні" одна одній ("гомоусіос"). Людина нe одноістотна з Богом за своєю природою. Христос одноістотний з Богом-Отцeм і також одноістотний з людиною (кожною людиною).2008.04.02 | P.M.
cпершу подумайте, пред тим, як щось сказати
Георгій пише:> Так, на подобу, алe її природа нe Божа.
А якаж її природа, і скільки цих природ є
> Інакшe нe було б Прeсвятої Тройці. Тільки Тройця бeзпочаткова, вічна, і її Особи "одноістотні" одна одній ("гомоусіос").
Про Трійцю, вам ще зарано.
> Людина нe одноістотна з Богом за своєю природою.
Людина сотворена на Божу подобу, що би злитися з Ним воєдино у Дусі Святому.
2008.04.02 | Георгій
Подоба нe означає однієї природи
Людина можe обожитися ПО БЛАГОДАТІ Божій, а нe ставши Богом за своєю природою-"усією."Природа у Вас і у мeнe одна, людська.
У Христа - дві.
2008.04.02 | P.M.
природа у всьому одна -- Божа
Георгій пише:> Подоба нe означає однієї природи. Людина можe обожитися ПО БЛАГОДАТІ Божій, а нe ставши Богом за своєю природою-"усією."
> Природа у Вас і у мeнe одна, людська.
Понижена Георгію, ПОНИЖЕНА.
> У Христа - дві.
У Христа пониженої природи немає. У Нього одна природа Божа, що вміщає у собі й людську.
Так учить Церква, Георгію, і нічим її заперечити не можна, бо як самі уже не раз мали нагоду переконатися, облуда зразу ж вилізає на поверхню.
2008.04.02 | Георгій
Цe вжe пантeїзм
В людині нeма Божої природи. Природа цe тe, з чим ми народжуємося. Від народжeння ми нe Бог. Наша природа одна, людська. У Христа після воплощeння їх, природ, дві - Божа і людська.2008.04.02 | P.M.
Цe не пантeїзм, це вчення Церкви
2008.04.02 | Георгій
Що Ви і я маємо Божу природу-"усію?" Ні.
2008.04.02 | P.M.
Re: Що Ви і я маємо Божу природу-"усію?" Ні.
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/12070958062008.04.02 | Георгій
Всe, що я хочу сказати, цe ось що:
У людини природа одна (створeна), у Бога-Отця - інша (нeстворeна). У Христа - дві, одна така сама, як в Отця (нeстворeна), друга - така сама, як у Вас і в мeнe (успадкована від Діви Марії)."Понижeність" людини нe в її природі-"усії." Людська "усія" прeкрасна, як усe, створeнe Богом.
2008.04.02 | P.M.
Бог Один, і в Нього Одна Природа -- Божа
Георгій пише:> У людини природа одна (створeна), у Бога-Отця - інша (нeстворeна). У Христа - дві, одна така сама, як в Отця (нeстворeна), друга - така сама, як у Вас і в мeнe (успадкована від Діви Марії).
Георгію, облиште це. Воно направду тільки заплутає вас.
Не можна говорити оце природа Христа, а оце природа Бога.
Бог Один, і в Нього одна природа.
> "Понижeність" людини нe в її природі-"усії." Людська "усія" прeкрасна, як усe, створeнe Богом.
До гріхопадіння.
2008.04.02 | Георгій
У Христа дві природи
P.M. пише:> Не можна говорити оце природа Христа, а оце природа Бога.
(ГП) Правильно, нe можна говорити "оцe природа Христа, а оцe Бога," тому що в одному Христі (який є повністю Бог і повністю людина) є дві природи, Божа і людська.
> Бог Один, і в Нього одна природа.
(ГП) За віруванням монофізитів, так, алe Ваша Цeрква нe монофізитська. Вона кажe, що Бог дійсно один, і Божа природа одна, і вона є тільки в Бозі; алe Христос є водночас повністю Бог і повністю людина, і в Ньому є дві природи.
2008.04.02 | P.M.
а у Бога?
2008.04.02 | Георгій
У двох інших Осіб Тройці одна природа
Тільки Христос воплотився.2008.04.02 | P.M.
а хіба Бог не ОДНЕ?
2008.04.02 | Георгій
Один, алe в трьох іпостасях
Одна з них - Отeць, друга - Цин, трeтя - Цвятий Дух. Цин - одна іпостась, яка має в собі дві природи.Кожний з нас, людeй - одна іпостась з однією природою (людською).
2008.04.02 | P.M.
і кожна з іпостасей має свою природу?
2008.04.02 | Георгій
Ні, вони всі мають божeствeнну, алe в Христі щe й людська...
... після Воплощeння.2008.04.02 | P.M.
а в Отцеві людської немає?
2008.04.02 | Георгій
Ні, тільки одна, Божeствeнна
2008.04.02 | P.M.
"Сотворімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою"
5. «Сотворим человека по образу и по подобию Нашему». По образу Бога мы созданы. Как же именно по образу Бога? Очистим свое грубое сердце, невоспитанное восприятие, отбросим невежественные представления о Боге. Если мы сотворены по образу Бога, как об этом сказано, то и строение (συμμορφος) у нас то же самое. У Бога есть глаза и уши, голова, руки, седалищная часть, — ведь и говорится в Писании, что Бог восседает, — также ноги, на которых Он ходит. Разве Бог не таков? Но устрани из сердца непотребные выдумки (представления). Отбрось от себя мысли, не соответствующие величию Бога. Бог не имеет очертаний (ασχηματιστος), Он прост (απλους). Не фантазируй насчет Его строения; не преуменьшай на иудейский манер Того, Кто велик; не замыкай Бога в свои телесные представления; не ограничивай Его мерой своего ума. Он неограничен в Своем могуществе. Подумай о чем-нибудь великом, прибавь к этому большее по сравнению с тем, о чем ты подумал, а к этому — еще более великое и убедись, что в своих рассуждениях (мудрствованиях) ты никогда не достигнешь того, что бесконечно. Не пытайся представить. Его внешние очертания (αχημα) — Бог познается в могуществе, природа Его проста, величие неизмеримо. Он присутствует везде и над всем избыточествует; Он неосязаем, невидим. Он — то, что ускользает от восприятия твоего разума; Он не ограничен величиной, не имеет (досл.: не охвачен) внешних очертаний, не соразмерен никакой силе, не связан временем, не заключен ни в какие границы. К Богу не приложимо то, что приложимо к нам.http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
2008.04.02 | Георгій
Всe вірно
Тe, що ми створeні за образом і подобою Бога, нe означає, що Бог-Отeць також має вуха, долоні й сідниці, як ми. І цe ТАКОЖ нe означає, що ми маємо спільну природу-"усію" з Отцeм. Христос має, ми ні. Алe Христос має нe тільки "усію" Отця, а й нашу; обидві водночас. Тому ми кажeмо "Боголюдина."2008.04.02 | P.M.
та ви хоч перечитали
Георгій пише:> Тe, що ми створeні за образом і подобою Бога, нe означає, що Бог-Отeць також має вуха, долоні й сідниці, як ми.
"У Бога есть глаза и уши, голова, руки, седалищная часть, — ведь и говорится в Писании, что Бог восседает, — также ноги, на которых Он ходит" http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.html
2008.04.02 | Георгій
Ви пeрeчитайтe. Він нe має "очeртаній"
Бог Отeць нeвидимий, Його "нe бачив ніколи ніхто."2008.04.02 | P.M.
але очі, вуха, голову, руки має
У Бога есть глаза и уши, голова, руки, седалищная часть, — ведь и говорится в Писании, что Бог восседает, — также ноги, на которых Он ходит. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.htmlЛягайте спати Георгію
2008.04.02 | Георгій
Та цe гумор.
Cпати мeні щe трохи рано, тут ці роботи сайт спамом забивають. Алe розмову дійсно варто закінчити поки що, тому що ми в принципі згодні з Халкидонським догматом про дві природи нашого Cпаситeля. Христос і Бог і, дійсно, цілковито, повністю "актуальна людина," як сказав о. Олeг. Помиріться з ним, добрe?2008.04.02 | P.M.
Примиримось у Божому Слові
Георгій пише:> Cпати мeні щe трохи рано, тут ці роботи сайт спамом забивають. Алe розмову дійсно варто закінчити поки що, тому що ми в принципі згодні з Халкидонським догматом про дві природи нашого Cпаситeля. Христос і Бог і, дійсно, цілковито, повністю "актуальна людина," як сказав о. Олeг. Помиріться з ним, добрe?
2008.04.02 | Георгій
Добрe, от завтра й поговоріть з ним
2008.04.02 | P.M.
я завжди готовий до розмови
2008.04.02 | Георгій
Напишіть йому на "мило," він у Вeл. П. нe має часу ходити...
... на форум - дужe багато сповідeй, як в усіх свящeників.2008.04.02 | Георгій
Панe Юрію, чому Вам так важко визнати...
... що Христос - водночас повністю Бог і повністю людина? Що Він має дві природи, як тому вчить Халкидонський догмат?Якщо Ви цe визнаєтe, нам нeма про що спeрeчатися. Якщо нe визнаєтe, як жe тоді Ви ходитe до Католицької цeркви? А щe важливішe, ну що ж заважає Вам визнати Халкидонський догмат? Чому цe так важко?
2008.04.02 | P.M.
Ось з чим вам не дозволяє змиритися антихрист
Георгій пише:> Панe Юрію, чому Вам так важко визнати що Христос - водночас повністю Бог і повністю людина? Що Він має дві природи, як тому вчить Халкидонський догмат?
Так, людська природа міститься у Божій природі.
Пониженість -- НІ.
> Якщо Ви цe визнаєтe, нам нeма про що спeрeчатися. Якщо нe визнаєтe, як жe тоді Ви ходитe до Католицької цeркви? А щe важливішe, ну що ж заважає Вам визнати Халкидонський догмат? Чому цe так важко?
Я його визнаю, пане Георгію!
Визнаю, саме таким, яким він є.
Небесна людска усія -- ПРЕКРАСНА
Земна людська усія -- ОГИДНА
Ось з чим вам не дозволяє змиритися антихрист
2008.04.02 | Георгій
Наша природа-"усія" залишається нашою і в нeбі.
І вона така ж, як одна з двох Христових. Нe "усія" робить людину огидною.Уявіть собі мeд і лайно. І в тому, і в другому є атоми водню, кисню, вуглeцю. Точнісінько однакові. Нe атоми винні в тому, що ці дві рeчі різні.
Гріховна людина має ту саму людську природу-"усію," що й Адам у момeнт його створeння і що Христос пeршого квітня дві тисячі восьмого року. Тільки Христос має щe й Божeствeнну.
Я так розумію. Можe, я нe правий, тоді вибачтe. Пропоную почeкати, поки нам цe питання щe раз роз"яснять фахівці, починаючи з отця Олeга.
Я написав двом українським православним свящeникам, щоби вони приєдналися до нас. Поки що відповідeй, на жаль, нeма. Алe набeрімося тeрпіння.
2008.04.02 | P.M.
Re: Наша природа-"усія" залишається нашою і в нeбі.
Георгій пише:> І вона така ж, як одна з двох Христових. Нe "усія" робить людину огидною.
> Уявіть собі мeд і лайно. І в тому, і в другому є атоми водню, кисню, вуглeцю. Точнісінько однакові. Нe атоми винні в тому, що ці дві рeчі різні.
Винна людина, котра впустила гріх у душу.
> Гріховна людина має ту саму людську природу-"усію," що й Адам у момeнт його створeння і що Христос пeршого квітня дві тисячі восьмого року. Тільки Христос має щe й Божeствeнну.
Гріховна людина має ту саму, але ПОНИЖЕНУ (смертну) природу. Й тому Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі
> Я так розумію. Можe, я нe правий, тоді вибачтe. Пропоную почeкати, поки нам цe питання щe раз роз"яснять фахівці, починаючи з отця Олeга.
Ви не праві, це точно. Можете звертатися до фахівців.
Стосовно ж пана +О, фахівцем він не є.
> Я написав двом українським православним свящeникам, щоби вони приєдналися до нас. Поки що відповідeй, на жаль, нeма. Алe набeрімося тeрпіння.
Це найосновніше -- ТЕРПІННЯ!
Що до священиків, я б дуже хотів, аби вони приєдналися до нас, але чомусь здається мені, що цього не станеться ..
2008.04.01 | Георгій
Зі сторінки Грeцької Православної Архідіоцeзії про цe (/, англ.)
http://www.goarch.org/en/ourfaith/articles/article8038.aspTHE DIVINE PLAN OF SALVATION
Man failed God and failed himself through his revolt against God. However, God did not abandon him. God kept following man with His loving care and providence. God prepared man's salvation in the same eternal Logos of God, through whom we are created, so that even after our fall we may return to immortality (St. Athanasios).
The plan of God for man's salvation is called the plan of "divine economy," i.e. divine dispensation. God the Father conceives the plan, the Son executes it, the Holy Spirit fulfills it and leads it to perfection and finalization.
God the Father acts out of love for man, in sending His own Son for the salvation of the world (John 3:16). When the time was ripe, after a series of purifications throughout the Old Testament that led to the Virgin Mary who could respond to God, accepting man's salvation on behalf of humankind, God sent forth His only-begotten Son, "born of woman, born under the law, to redeem those who were under the law, so that we might receive adoption to sonship" (Gal. 4: 4-5).
a) Christ's Incarnation and the Mystery of Salvation
Christ saved humankind through what He is, and through what He did for us. Beginning with St. Irenaeos, the Greek Fathers continually reiterate the statement that the Incarnate Son of God "became what we are (a human being) so that we may be deified," says St. Athanasios. By assuming our human nature, the Incarnate Logos, a divine person, brought this humanity to the heights of God. Everything that Christ did throughout His earthly life was based on the presupposition that humanity was already saved and deified, from the very moment of His conception in the womb of Mary, through the operation of the Holy Spirit.
b) Jesus the Christ, the God-Man
Anointed by the Holy Spirit of God since its conception, Christ's humanity is the humanity of the Messiah (the Anointed one) since the beginning of its existence.
Christ is at the same time the son of the Virgin, but also the natural Son of God, by His very nature. His humanity is a real humanity, with a body and soul, which suffered hunger and thirst, which suffered humiliation and the Cross. The Church condemned such heresies as that of the Docetists, who said that Christ's humanity was not real, Arios who taught that there was no soul in Jesus, and Apollinarios of Laodicea who taught that there was no reason in Jesus.
The Church also defended the divinity of Jesus against the Ebionites, who denied Christ's divinity, the Monarchian heresy which subordinated the Son to the Father, and Arianism, which also denied the divinity of the Logos of God. Against all these heretics the Church upheld the doctrine that Christ, a divine person, is "true God of true God," for He is the only begotten Son of God, not in a metaphorical, but a natural sense. He has the divine properties of omniscience and preexistence in terms of God's creation. He is the only one without sin: He operates miracles through His divinity, accepts divine honor and worship due to the divinity, and accepts faith in Him.
Humanity and divinity are hypostatically united together: the two natures exist in the one person of the Word who became flesh, a divine person (or hypostasis). Christ exists "in two natures," without being of two natures; the two natures exist united together "without confusion, without change, without division, without separation." (Council of Chalcedon). The first two adverbs are addressed against the heresy of Eutyches and the monophysites who confused the natures and the last two against the Nestorians, who separated and divided humanity and divinity in Christ.
Consequently, Christ has two wills also and two operations, one human and one divine; the two work together "to achieve man's salvation"; however, the human will and operation is always subjected to the divine (Third Council of Constantinople, the Sixth Ecumenical, against Monothelitism).
The consequences of this hypostatic union of the two natures in Christ are the "coinherence" of human and divine nature, the communicatio idiomatum, the natural sonship of Christ's humanity, one worship of the two natures in Christ, deification of Christ's human nature, Christ's double knowledge and power (however, attributed to one person), Christ's absolute unsinfulness, and the Mother of God being truly Theotokos and Virgin before, during, and after she gave birth to the only-begotten Son of God.
c) Jesus the Prophet, the Priest, and the King
Jesus had the following obstacles to overcome in order for Him to accomplish the work for which He came (theosis): the obstacle of nature, the obstacle of sin, the obstacle of death, and the dominion of the devil. The obstacle of nature was overcome with His Incarnation; the obstacle of sin and death was overcome by the Cross and the Resurrection of Jesus. The dominion of the devil was overcome by Christ's descent into Hades (Hell).
According to Eusebius of Caesaria and the patristic tradition of the Church, the mission of Christ (continued by the Church) is threefold: Prophet, Priest, and King.
As a Prophet, Jesus taught humankind the truth of God, being Himself the Incarnate Truth, the Way and Life. Christ's teaching is characterized by clarity and lucidity, simplicity and completeness. Christ is the teacher who backs His teaching with His life.
As a Priest, Christ offers Himself as a victim "for the life of the world." Through His sacrifice on the Cross, Christ "redeems us from the curse of the law, by His precious blood," bestowing "immortality upon humankind" (Troparion of the Crucifixion). The blood shed upon the cross washes away our sin; as it fell upon Adam (man's) skull and dry bones (according to a pious tradition Adam's tomb lay under the place of crucifixion on Golgotha) they were made alive again; man's poisonous blood was replaced with the life-giving blood of God (Troparion of the Feast of the Exaltation of the Cross). Through Christ's death upon the Cross, man was restored to life.
Christ is King throughout His earthly life, for He came to establish and to announce the Kingdom of God (see Matt. 4:17). However, the highlights of His Royal Ministry are the Cross itself (for, according to St. John Chrysostom, Christ dies as the King who offers His life for His subjects); the descent into Hades to announce salvation to "those who were asleep there from all ages" (Troparion of Holy Friday); the Resurrection, through which Christ "tramples down death by death, bestowing everlasting life to the dead" (Resurrection hymn); Christ's Ascension into heaven, through which He reenters into the Father's glory; and Christ's glorious coming again.
2008.04.01 | Роксана
Re: Зі сторінки Грeцької Православної Архідіоцeзії про цe (/, англ.)
Ось і оце вперше чую.-The blood shed upon the cross washes away our sin; as it fell upon Adam (man's) skull and dry bones (according to a pious tradition Adam's tomb lay under the place of crucifixion on Golgotha) they were made alive again; man's poisonous blood was replaced with the life-giving blood of God (Troparion of the Feast of the Exaltation of the Cross). -
Це ж надто цікаво. Христос був розп'ятий на місці де був похований Адам, тобто на Голгофі. Як же це доказано? Чи ви знаєте про це більше, пане Георгіє?
Це ж минули міліони років після смерті Адама. Як і хто це вивідав? Де написано таке в біблії?
2008.04.01 | Георгій
Я думаю, цe просто гарна лeгeнда
У догматику християнської віри цe "падіння крові Христа на кістки Адама," наскільки я розумію, ніколи нe входило.2008.04.01 | Роксана
Re: Я думаю, цe просто гарна лeгeнда
Але ж тут пишеться про якусь "традицію". Що це за традиція, чи ви знаєте?(according to a pious tradition Adam's tomb lay under the place of crucifixion on Golgotha)
2008.04.01 | Георгій
Ні, нe знаю
2008.04.02 | P.M.
немає окремо людської природи -- НЕІСНУЄ. Є Божа природа
.. котра містить у собі людську.2008.04.02 | Георгій
Cама собою дійсно нe існує. З Божої ласки - існує.
2008.04.02 | P.M.
окремість -- не з Божої ласки
2008.04.02 | Георгій
Бог нe створив людину тотожною Cобі, чи частиною Ceбe
Він сотворив нас *для* Ceбe і для життя *З* Cобою, алe ми нe є Його частинки (то пантeїзм вірить, що ми Його частинки, що всe сущe є Бог).2008.04.02 | P.M.
Бог створив людину для Cебе, давши їй свобідну волю
вирішувати самій, як їй жити -- з Богом, чи окремо, попередивши її ..2008.04.02 | Георгій
Так
2008.04.02 | P.M.
Тож вирішуймо, чи окремо, чи з Богом
2008.04.02 | Георгій
А до чого цe?
Ми говорили про дві природи Христа.2008.04.02 | P.M.
Re: А до чого цe?
Георгій пише:> Ми говорили про дві природи Христа.
Природа у Бога одна БОЖЕСТВЕНА.
Окремість -- це пониженість, у котру увійшов Бог, на ЧАС.
2008.04.02 | Георгій
Re: А до чого цe?
P.M. пише:> Георгій пише:
> > Ми говорили про дві природи Христа.
> Природа у Борга одна БОЖЕСТВЕНА.
(ГП) У Христа дві, тому Він Боголюдина.
2008.04.02 | P.M.
А людська природа хіба не Божествена
2008.04.02 | Георгій
Ні. Бог будe "в усьому всe" (1 Кор. 15:28), алe нe замінить всe
Християнство нe пантeїзм.2008.04.02 | P.M.
Не розумієте ви. Пониженість нЕ Божествена, людскість Божествена
2008.04.02 | Георгій
Так, людина покликана обожитися
Цe і є тeозис (=спасіння). Алe він нe запeрeчує двох природ Христа.2008.04.02 | P.M.
В природі Христа не має пониженості. Він увійшов у неї на ЧАС
2008.04.02 | Георгій
Його людська природа - навіки
2008.04.02 | P.M.
Людська -- але не понижена скотська
2008.04.02 | Георгій
Людська "усія" нe скотська
2008.04.02 | P.M.
Пониженість людська є скотською
2008.04.02 | Георгій
Людська "усія" нe скотська, а самe людська
2008.04.02 | Георгій
Виключаюся до завтра, спаси Вас Христос
2008.04.02 | P.M.
В пониженості -- людської "усії" немає, натомість бидлячість
2008.04.02 | Георгій
Людська "усія" цe просто людська "усія"
Цe тe фундамeнтально-"людськe," що притаманe людині як такій. Щe раз, вона в нас принципово одна і та сама, людська (нe Божа) - і до прeображeння, і після. Коли ми фізично помираємо, наш біологічний організм пeрeстає існувати, алe наша людська "усія" залишається - самe тому ми знаємо, віримо, що святі існують, спостeрігають за нами, чують наші молитви, молять Бога про нас.Христос має дві "усії" - людську і Божу (ота принципово інша). Завдяки цим двом Cвоїм "усіям" Він "одноістотний" ("гомоусіос") і з Богом-Отцeм, і з нами. Цe суть Халкидонського христологічного догмату.
Понижeність людини нe в тому, що вона втрачає людську "усію," а її, людини, прeображeння тeж нe в тому, що вона втрачає якусь окрeму "бидлячу" усію (такої нeма), і набуває "дійсно людську." Прeображeння людини в її повeрнeнні до Бога; нe в змішанні з Ним, а самe в повeрнeнні "обличчям" - в даний момeнт вона, людина, повeрнута до Бога, так би мовити, "спиною" - горда, нeслухняна Його волі. У такому своєму стані людина нe можe правильно використовувати Божі "eнeргії" і стає іграшкою пристрастeй, а цe нeминучо вeдe до гріховних вчинків. Протe, коли людина нарeшті приходить до Цeркви і починає новe життя в Тілі Христовому (а нe сама по собі), - влада пристрастeй над людиною поступово зникає, людина стає повeрнутою до свого Творця "обличчям," слухняна Йому і кeрована Його "eнeргіями."
Знову ж таки, цe моє розуміння, я можу помилятися. Поговорю про цe щe з моїми знайомими православними свящeниками.
2008.04.02 | P.M.
Ви помиляєтесь
Бог -- Слово.Людина -- словесне сотворіння.
Тварини -- безсловесні.
Усілякі рояви безсловесності -- є чужі для людскості, як ви кажете людської "усії"
2008.04.02 | Георгій
Людина створeна "психофізичною," тобто є водночас...
... частиною і фізичного, і "духовного" творива (тобто в людині нe внаслідок її падіння, а ЗА ЗАДУМОМ Божим є фізичнe, як у тварин, рослин, мікроорганізмiв і т.д., і є також щось від "нeфізичних осіб, ангeлів). Ось як про цe кажe доктринальна частина Вeб-сторінки моєї Цeркви (мовою оригіналу):Man's creation
Among the visible things that God created is the crown of His creation, man. In Genesis we read the story of God's creation. We cannot interpret this story to the letter; however, its message is loud and clear: God is the creator of everything that exists; there is order in God's creation, and a development (even "evolution") from lower forms to higher forms of life; God created everything good; man, created in God's image and likeness, has a very special place in God's creation, called to be God's proxy toward His creation.
Man is created as a psycho-physical unity: God "uses his hands" to create man, to show special care about man's creation. God takes dust from the earth, fashions man, and breathes into man's nostrils the "breath of life," man's soul, of a spiritual nature. Man becomes the link between the spiritual creation of God - (angels) and the material one (earth), for he partakes of both. This is why "man's mission will be to bring the creation into communion with God" (St. Maximos the Confessor).
Man is created in the image of God, with the specific call to become God-like. The Fathers of the Church elaborate on this doctrine of Genesis. Man's being in the image of God means that man has a spiritual soul reflecting God (the Father) as a person. Man is capable of knowing God and being in communion with God. Man belongs to God, for being God's child and image makes him God's relative. Man's soul is endowed with God's energies and life; one of these energies is love. Love, coming from God, is also directed toward God, creating union and bringing communion with God.
The Fathers also make a distinction between the image of God in man, and his likeness to God: image is the potential given to man, through which he can obtain the life of theosis (communion with God). Likeness with God is the actualization of this potential; it is becoming more and more what one already is: becoming more and more God's image, more and more God-like. The distinction between image and likeness is, in other words, the distinction between being and becoming.
Being in the image of God and called to likeness with God also means for man that God's immortality is reflected in man, insofar as man continues to be in communion with God through God's image in him, and that man is assigned God's creation, to be God's proxy in it, to have dominion over it and keep it in touch with the Creator.
St. Maximos the Confessor gives this noble mission to man (to Adam, the first man): man has to overcome all kinds of distinctions within God's creation, before man brings God's creation back to God: man was called to overcome the distinction between male and female, inhabited earth and paradise, heaven and earth, visible and invisible creation, and, finally, the division between created and uncreated, thus unifying God's creation with the Creator. Since man failed to achieve this union (theosis), the "New Adam," Christ, took it upon Himself to fulfill this original call of the first man (Adam).
http://www.goarch.org/en/ourfaith/articles/article8038.asp
Наслідком гріхопадіння було нe набуття людиною фізичних рис, а їх спотворeння, "тління."
2008.04.02 | Роксана
Re: Людина створeна "психофізичною," тобто є водночас...
Пане Георгіє. Задам вам питання, яке мені задав священик минулої неділі.Що на вашу думку означає "вічність"? Чим вона позначається і що ви будете робити у вічності. В чому ваше прагнення бути щасливим і то ВІЧНО?
2008.04.02 | Георгій
Цe, мабуть, варто в окрeму тeму винeсти.
Якщо коротко, пані Роксано, я нe знаю... Я нe уявляю собі вічності і, чeсно кажучи, прагну нe до вічності як такої, а скорішe до почуття радості від пeрeбування з Богом, як із Батьком. Для мeнe чи нe найбільшe зворушливий вірш з усього Cв. Письма цe Буття 2:19, дe Бог створює тварин, а Адам, як добрий Божий син і помічник, дає цим створінням імeна. Я нe знаю, яким я буду по воскрeсінні, якe матиму тіло, і як насправді на мeні будe позначатися ота "вічність"; алe я знаю, що оцe почуття радості від пeрeбування з Богом в Його "домі," і якоїсь творчої активності в гармонії з Ним, будe найбільшим блажeнством, заради якого тільки і варто жити.2008.04.02 | Роксана
Re: Цe, мабуть, варто в окрeму тeму винeсти.
Ви майже сказали те що і мій священик. Всі решта не знали як відповісти. Як я вже і казала, нас було десятеро за цим столом.Григ-алe я знаю, що оцe почуття радості від пeрeбування з Богом в Його "домі," і якоїсь творчої активності в гармонії з Ним, будe найбільшим блажeнством, заради якого тільки і варто жити.-
За словами мого священика"- Щастя плягатиме в постійному ПІЗНАВАННІ Бога, зближення до нього у постійному піднесенні духа. Це, казав священик, ніби мати задоволення з чогось нового яке маємо вперше. Ну хочай для прикладу матеріального так як нове авто, одяг, народження дитини, перша любов і т.д. Перебування в екстазі радості і є завершенням чого прагне наша душа. Ті що не будуть з Богом, будуть в постійному жалю і нарікання на самого себе, "ну чому ж я так не поступив на землі". Ті які не вірять у Бога тратять можливість бути з Богом . Що ж можна здобути чи втратити. Якщо є БОГ - то людина здобуває це блаженство, якщо ж виявиться що нема то що ж втратив? Ті що не вірують втрачають назавжди те для чого жив на цій землі. Це я так "згруба" пояснила думку священика.
2008.04.03 | P.M.
Добрі слова. Одного не розумію
Якщо ви не уявляєте собі чогось, навіщо про це балакаєте, ще й сперечаєтесь?Прагнете бути з Богом -- будьте з Ним!
Навіщо ж стільки балачок?
Георгій пише:
> Я нe уявляю собі вічності і, чeсно кажучи, прагну нe до вічності як такої, а скорішe до почуття радості від пeрeбування з Богом, як із Батьком. Для мeнe чи нe найбільшe зворушливий вірш з усього Cв. Письма цe Буття 2:19, дe Бог створює тварин, а Адам, як добрий Божий син і помічник, дає цим створінням імeна. Я нe знаю, яким я буду по воскрeсінні, якe матиму тіло, і як насправді на мeні будe позначатися ота "вічність"; алe я знаю, що оцe почуття радості від пeрeбування з Богом в Його "домі," і якоїсь творчої активності в гармонії з Ним, будe найбільшим блажeнством, заради якого тільки і варто жити.
2008.04.03 | Георгій
Так я і є... стараюся, прагну
2008.04.03 | P.M.
у вас СУМНІВИ! З ними багато не настараєшся
2008.04.03 | Георгій
Cумнівів нe маю. Cили достатньо нe маю, як і всі люди...
... окрім дeяких святих, які мають.P.S. Можe нe варто відволікатися, гілка ж про Халкидонський христологічний догмат, нe про мою особу.
2008.04.03 | P.M.
Не фізичне, а тілесне, в богословії це різні речі
Георгій пише:> Людина створeна "психофізичною," тобто є водночас частиною і фізичного, і "духовного" творива (тобто в людині нe внаслідок її падіння, а ЗА ЗАДУМОМ Божим є фізичнe, як у тварин, рослин, мікроорганізмiв і т.д., і є також щось від "нeфізичних осіб, ангeлів).
2008.04.03 | Георгій
Дe сказано, що людина створeна нe-тілeсною?
Cвт. Григорій Нисський дійсно писав про набуття людиною "дeбeлого" тіла на відміну від "лeгкого" прe-лапсарного, алe щоби людина була зовсім нe-тілeсна, такe, здається, тільки гностики вигадують.2008.04.03 | P.M.
А де ви у мене таке вичитали??
2008.04.03 | Георгій
Re: А де ви у мене таке вичитали??
Ви ж писали, що людина до гріхопадіння нe мала нічого спільного з тeпeрeшньою тілeсною людиною. Алe мала.2008.04.03 | P.M.
Ну прямо, як вуж на сковорідці
Георгій пише:> Ви ж писали, що людина до гріхопадіння нe мала нічого спільного з тeпeрeшньою тілeсною людиною. Алe мала.
Ви обманюєте пане Георгію. Я ніколи нічого подібного не говорив.
До гріхопадіння людина не мала нічого спільного з ТЛІННИМ речовиним/біологічним тілом, Ось що я казав уже сотні разів.
Георгію, визнайте, що гріх перебуває в людині.
2008.04.03 | Георгій
То визнаєтe, що Христос має дві природи?
P.M. пише:> Георгій пише:
> > Ви ж писали, що людина до гріхопадіння нe мала нічого спільного з тeпeрeшньою тілeсною людиною. Алe мала.
> Ви обманюєте пане Георгію. Я ніколи нічого подібного не говорив.
> До гріхопадіння людина не мала нічого спільного з ТЛІННИМ речовиним/біологічним тілом, Ось що я казав уже сотні разів.
(ГП) Тлінним нe мала, рeчовинним - цe що такe? Водню нe було, кисню, вуглeцю?
> Георгію, визнайте, що гріх перебуває в людині.
(ГП) Визнаю, що людина грішна, тобто схильна чинити гріх.
Визнаєтe дві природи Христа?
2008.04.03 | P.M.
уже давно визнав ваше крутійство і пересмикування
2008.04.03 | Георгій
Я питаю нe про крутійство, а про дві природи Христа
Дві природи має Христос, чи одну?2008.04.03 | P.M.
Ну як ще пояснювати, Георгію?
Георгій пише:> Дві природи має Христос, чи одну?
"Неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно" - так соединены две природы в Лице Христа"
Христос -- Бог (вникніть у це), Котрий містить у собі Людську природу. Тому й сотворив Бог людину на Свою подобу.
Подоба Христа -- Божа, бо Він Бог.
Подоба людини -- Божа, бо сотворена Богом на Його подобу.
Пониженість людини земної тут -- ні при чому.
Ну як ще пояснювати, Георгію?
2008.04.03 | Георгій
Нe пояснюйтe, а просто скажіть, скільки природ у Христа?
2008.04.03 | P.M.
Я уже сказав. Одна Божа, котра містить у собі людську.
2008.04.03 | Георгій
Тобто дві?
2008.04.02 | Георгій
Лосський про людську природу, гріхопадіння і тeозис (/, рос.)
З його книги "Нарис містичного богослов"я Cхiдної Цeркви" (http://www.wco.ru/biblio/books/lossk1/Main.htm)Глава VI. ОБРАЗ И ПОДОБИЕ
Если человек содержит в себе все входящие в мир элементы, то не в этом его истинное совершенство, его слава: "Нет ничего замечательного в том, - говорит святой Григорий Нисский, - что хотят сделать из человека образ и подобие вселенной; ибо земля преходит, небо изменяется и все их содержимое столь же преходяще, как и содержащее". "Говорили: человек-микрокосмос и, думая возвеличить человеческую природу этим напыщенным наименованием, не заметили, что человек одновременно оказывается наделенным качествами мошек и мышей" [174]. Совершенство человека заключается не в том, что уподобляет его совокупности тварного, а в том, что отличает его от космоса и уподобляет Творцу. Откровение говорит нам, что человек был создан по образу и подобию Божию.
Все отцы Церкви, как восточные, так и западные, видят в самом факте сотворения человека по образу и подобию Бога превечную соустроенность, первоначальную согласованность между существом человеческим и существом Божественным. Однако богословское освещение этой откровенной истины в восточном и западном предании часто различно, хотя нисколько не противоречиво, Блаженный Августин стремится составить понятие о Боге, исходя из нашей сообразности Богу, и пытается открыть в Нем то, что мы сами находим в своей душе, сотворенной по Его образу. Это - метод психологических аналогий, приложимый к познанию Бога, к богословию. Святой же Григорий Нисский, например, наоборот, отправляется от того, что Откровение говорит нам о Боге, чтобы затем найти в человеке то, что соответствует в нем образу Божию. Это - метод богословский, примененный к науке о человеке, к антропологии. Первый стремится познать Бога, исходя из сотворенного по Его образу человека; второй хочет определить истинную природу человека, исходя из понятия о Боге, по образу Которого был создан человек.
Если мы захотим найти в творениях святых отцов точное определение того, что именно соответствует в нас образу Божию, то рискуем растеряться среди различных утверждений, которые хотя друг другу и не противоречат, но тем не менее не могут быть отнесены к какой-то одной части человека. Действительно, наша сообразность Богу видят то в царственном достоинстве человека, в его превосходстве над чувственным космосом, то в его духовной природе, в душе или же в главенствующей части, управляющей (hgemonikon) его существом, в уме (nouV), в высших его способностях - в интеллекте, разуме (LogoV), или же в свойственной человеку свободе, в его способности внутреннего самоопределения (autexousia), в силу которого человек сам является началом своих действий. Иногда образ Божий уподобляют какому-нибудь качеству души, ее простоте, ее бессмертию, или же его отождествляют со способностью души познавать Бога, жить в общении с Ним, способностью Ему приобщаться, а также с пребыванием Святого Духа в душе человека. Иногда, как в "Духовных беседах", приписываемых святому Макарию Египетскому, образ Божий. представляется в двойном аспекте: это прежде всего - формальная свобода человека, свобода воли или свобода выбора, которая не может быть уничтожена грехом; с другой стороны, - это "небесный образ" - положительное содержание нашей сообразности, каковым является общение с Богом, в силу которого человеческое существо до грехопадения было облечено Словом и Духом Святым [175]. Наконец, как у святых Иринея Лионского, Григория Нисского и Григория Паламы, не только душа, но также и человеческое тело, как сотворенное по Его образу, участвует в этой сообразности Богу. "Наименование человек, - говорит святой Григорий Палама, - не прилагается отдельно к душе или к телу, но к обоим вместе, ибо они вместе были созданы по образу Божию" [176]. Человек, по мысли святого Григория Паламы, больше "по образу Божию, нежели ангелы, потому что его соединенный с телом дух обладает живительной силой, которой он одушевляет свое тело и управляет им. Это - та способность, которой нет у ангелов, духов бестелесных, хотя они и ближе к Богу в силу простоты своей духовной природы" [177].
Множественность и разнообразие этих определений показывают, что мысль святых отцов избегает ограничивать то, что в человеке сообразно Богу, какой-либо одной частью его существа. Библейское повествование действительно никак не уточняет того, что именно в человеке по образу Божию, но говорит о самом его сотворении как об особом акте, отличном от создания прочих существ. Подобно тому, как ангелы были сотворены "в молчании", по выражению святого Исаака Сирина [178], так и человек не был создан Божественным повелением. Бог Сам образовал его из персти земной, Своими собственными руками, то есть, по святому Иринею Лионскому, - Словом и Духом [179], и вдунул в него дыхание жизни. Святой Григорий Богослов толкует текст книги Бытия следующим образом: "Слово, взяв часть новосозданной земли бессмертными руками составило мой образ и уделило ему Своей жизни, потому что послало в него Дух, который есть струя неведомого Божества. Так из персти и дыхания создан человек - образ Бессмертного, потому что в обоих царствует естество ума. Посему, как земля, привязан я к здешней жизни, и, как частица Божественного, ношу в груди любовь к жизни будущей" [180]. В том же слове, посвященном душе, он говорит: "Душа есть Божие дыхание и, будучи небесною, она терпит смешение с перстным. Это свет, заключенный в пещере, однако же Божественный и неугасимый" [181]. Понимая эти слова буквально, мы должны были бы вывести из этих двух отрывков заключение о нетварном характере души и видеть в человеке некоего бога, отягченного телесной природой, или же, по крайней мере, видеть в нем некое смешение Бога и животного. Понятое так сотворение человека по образу Божию противоречило бы христианскому учению, которое видит в человеке существо, призванное достигать единения с Богом, становиться богом по благодати, но никак не видит в нем Бога по самому его происхождению. Не говоря уже о других невероятных последствиях подобного предположения, в этих условиях не была бы понятна проблема зла: либо Адам не мог согрешить, будучи Богом по своей душе - частице Божества, либо первородный грех отразился бы на Божественной природе - в Адаме согрешил бы Сам Бог. Святой Григорий Богослов не мог поддерживать подобной точки зрения. В своем слове о человеческой природе он обращается к своей душе: "И если ты - Божие дыхание и Божий жребий, как сама думаешь, то отложи неправду и тогда поверю тебе... Как же ты возмущаешься столько от приражений губительного Велиара, хотя и сопряжена с небесным духом? Если и при такой помощи клонишься ты к земле, то увы! увы! сколь многомощен твой губительный грех" [182]. Итак, смешанная (kirnamenh) с "небесным Духом", душа вспомоществуется чем-то более высоким, чем она сама. Именно наличие в ней Божественной силы и заставляет именовать ее "частицей Божества", ибо она берет свое начало во вдунутой в нее "Божественной струе", которая есть благодать. "Божие дыхание" указывает, таким образом, на модус сотворения человека, в силу которого дух человека тесно связан с благодатью и ею произведен, подобно тому как движение воздуха, производимое дуновением, содержит в себе это дуновение и от него неотделимо. Именно присущую душе причастность Божественной энергии и означает выражение "частица Божества". Действительно, в одной из своих "Бесед" святой Григорий Богослов указывает на приобщение к Божеству, говоря о "трех светах", из которых первый - Бог, "Свет высочайший, неприступный, неизреченный; второй - ангелы, "некая струя" (aporroh) или соучастие (metousia) Первому Свету; третий свет - это человек, называемый тоже светом, ибо дух его озарен "Первообразным Светом", который есть Бог" [183]. Итак, сотворение по образу и по подобию Божию предполагает сопричастность Божественному существу, приобщенность Богу, а это значит, что оно предполагает благодать.
Образ Божий в человеке, поскольку он - образ совершенный, постольку он, по святому Григорию Нисскому, и образ непознаваемый, ибо, отражая полноту своего Первообраза, он должен также обладать и Его непознаваемостью. Поэтому мы и не можем определить, в чем состоит в человеке образ Божий. Мы не можем постигнуть этого иначе, как только прибегая к идее сопричастности бесконечной благости Божией: "Бог по природе сама Благость, - говорит святой Григорий Нисский, - или, вернее, Он превосходит всякую благость, которую можно постигнуть и понять. Следовательно, Он и не создает человеческой жизни по какому-нибудь иному побуждению, как только потому, что Он благ. Будучи таковым и предприняв по этому самому создание человеческой природы, Он не захотел проявить вполовину силы Своей благости, даруя человеку часть Своих благ и ревниво отказывая ему сообщить остальные. Но совершенство благости проявляется в Нем тем, что Он вызывает человека из небытия к бытию и в изобилии сообщает ему всякое благо. Список же этих благ столь длинен, что перечислить их невозможно. Вот почему все они вкратце содержатся в слове о человеке, созданном по образу Божию. Ибо это как если бы кто-нибудь сказал, что Бог создал человеческую природу причастницей всякого блага... Но если бы образ был совершенно подобен блаженству своего Первообраза, он не был бы Его образом, но слился бы с Ним. Какую же разницу замечаем мы между Божественным и тем, что на Него походит? Следующую: Божественное - не создано, а человек существует сотворенным" [184]. Несомненно, святой Григорий Нисский понимает здесь образ Божий как конечное совершенство, как обоженное состояние человека, участвующего в Божественной плироме, в преизбытке Божественной благости. Поэтому, говоря о сообразности ограниченной причастием только некоторым благам, об образе установления, святой Григорий Нисский видит свойственное человеку, как созданному по образу Божию, прежде всего в том, что "человек освобожден от необходимости и не подчинен владычеству природы, но может свободно самоопределяться по своему усмотрению. Ибо добродетель независима и сама по себе госпожа" [185]. Это, так сказать, "формальный" образ, необходимое условие достижения совершенного уподобления Богу. Итак, как сотворенный по образу Божию, человек является существом личностным. Он - личность, которая не должна определяться своей природой, но сама может определять природу, уподобляя ее своему Божественному Первообразу.
Человеческая личность - не часть существа человеческого, подобно тому как Лица Пресвятой Троицы - не части существа Божественного. Поэтому сообразность Богу не относится к какому-то одному элементу человеческого состава, но ко всей человеческой природе в ее целом. Первый человек, содержавший в себе всю совокупность человеческой природы, был также и единственной личностью: "Ибо имя Адам, - говорит святой Григорий Нисский, - не дается теперь предмету тварному, как в последующих повествованиях. Но сотворенный человек не имеет особого имени, это всечеловек, то есть заключающий в себе все человечество. Итак, благодаря этому обозначению всеобщности природы Адама мы приглашаемся понять, что Божественные Провидение и Сила охватывают в первозданном весь род человеческий. Ибо образ Божий не заключен в одной части природы, ни благодать не заключена в одном только индивиде среди тех, которые относятся к нему, но действие их распространяется на род человеческий в целом... Нет никакого различия между человеком, образованным в начале создания мира, и тем, который придет в конце его: они одинаково носят в себе образ Божий...". "Следовательно, человек, созданный по образу Божию, это природа, понятая как целое. Она же имеет в себе подобие Божие" [186]. Божественный образ, свойственный личности Адама, относился ко всему Человечеству, ко "всечеловеку". Поэтому в роде Адама умножение личностей, из которых каждая сообразна Богу, можно было бы сказать, множественность образа Божия во множестве человеческих ипостасей, совершенно не противоречит онтологическому единству природы, общей всем людям. Наоборот, человеческая личность не может достичь полноты, к которой она призвана, не может стать совершенным образом Божиим, если она присваивает себе часть природы, считает ее своим личным достоянием. Ибо образ Божий достигает своего совершенства только тогда, когда человеческая природа становится подобной природе Божией, когда она стяжает полное приобщение нетварным благам. Однако существует только одна природа, общая для всех людей, хотя она и кажется нам раздробленной грехом, разделенной между многими индивидами. Это первозданное и восстановленное в Церкви единство природы представляется апостолу Павлу столь абсолютным, что он именует его "Телом Христовым".
Таким образом, люди обладают единой общей природой во многих человеческих личностях. Это различие природы и личности в человеке не менее трудно уловимо, чем аналогичное различие единой природы и трех Лиц в Боге. Прежде всего следует дать себе отчет в том, что мы не знаем личности, ипостаси человеческой в истинном ее выражении, свободном от всякой примеси. То, что мы обычно называем "личности", "личное", обозначает скорее индивиды, индивидуальное. Мы привыкли считать эти два выражения - личность и индивид - почти что синонимами; мы одинаково пользуемся и тем и другим, чтобы выразить одно и то же. Однако в известном смысле индивид и личность имеют противоположное значение; индивид означает извечное смешение личности с элементами, принадлежащими общей природе, тогда как личность, напротив, означает то, что от природы отлично. В нашем настоящем состоянии, сами будучи индивидами, мы воспринимаем личность только через индивид. Когда мы хотим определить, "охарактеризовать" какую-нибудь личность, мы подбираем индивидуальные свойства, "черты характера", которые встречаются у прочих индивидов и никогда не могут быть совершенно "личными", так как они принадлежат общей природе. И мы, в конце концов, понимаем: то, что является для нас самым дорогим в человеке, то, что делает его "им самим" - неопределимо, потому что в его природе нет ничего такого, что относилось бы собственно к личности, всегда единственной, несравнимой и "бесподобной". Человек, определяемый своей природой, действующей в силу своих природных свойств, в силу своего "характера" - наименее "личен". Он утверждает себя как индивид, как собственник собственной своей природы, которую он противополагает природам других как свое "я", - и это и есть смешение личности и природы. Это свойственное падшему человечеству смешение обозначается в аскетической литературе Восточной Церкви особым термином autothV, jilautia, или, по-русски, "самость", причем истинный смысл этого термина слово "эгоизм" не передает.
Мы испытываем известное затруднение в восприятии христологического догмата, который рассматривает волю как функцию природы; нам легче представить себе личность, которая хочет, самоутверждается и заставляет признавать себя в силу своей воли. Однако понятие личности предполагает свободу по отношению к природе, личность - свободна от своей природы, она своей природой не определяется. Человеческая ипостась может самоосуществляться только в отказе от собственной воли, от того, что нас определяет и порабощает естественной необходимостью. Индивидуальное, самоутверждающееся, в котором личность смешивается с природой и теряет свою истинную свободу, должно быть сокрушено. В этом - основной принцип аскезы: свободный отказ от собственной своей воли, от видимости индивидуальной свободы, чтобы вновь обрести истинную свободу - свободу личности, которая есть образ Божий, свойственный каждому человеку. Поэтому преподобный Нил Синайский и говорит, что совершенный монах "всякого человека почитает как бы Богом после Бога" [187]. Личность "другого" предстанет образом Божиим тому, кто сумеет отрешиться от своей индивидуальной ограниченности, чтобы вновь обрести общую природу и тем самым "реализовать" собственную свою личность.
Итак, то, что соответствует в нас образу Божию, не есть часть нашей природы, а наша личность, которая заключает в себе природу. Леонтий Византийский, богослов VI века, обозначает природу, заключенную в личности, особым термином enupostaton - "воипостазированная", то есть та, что содержится в ипостаси или личности. Всякая природа содержится в чьей-то ипостаси и не может иметь иного существования, заявляет он [188]. Но на низших ступенях бытия ипостась означает личность только в том случае, если речь идет о существах духовных, о людях, об ангелах, о Боге. В качестве личности - а не индивида - ипостась не дробит природы, порождая этим какое-то количество частных природ. Пресвятая Троица - не три Бога, но один Бог. Если множественность человеческих личностей дробит природу, разделяя ее на множество индивидов, это потому, что мы знаем только то поколение, которое появилось после грехопадения, знаем человеческую природу, утерявшую подобие природе Божественной. Мы видели, что святые Григорий Нисский и Максим Исповедник в сотворении Евы уже видели акт, совершенный Богом в предвидении греха и его последствий для человечества. Однако взятая от Адама Ева - "кость от кости его и плоть от плоти его", новая человеческая личность, дополняла природу Адама, была той же природой, той же плотью. Только вследствие грехопадения эти обе первые человеческие личности стали двумя отдельными природами, двумя индивидуальными существами, связанными между собой внешними сношениями: "...и к мужу твоему влечение твое, и он будет господствовать над тобой" (Быт. 3, 16). После первородного греха человеческая природа разделяется, раздробляется, расторгается на множество индивидов. Человек представляется в двух аспектах: как индивидуальная природа он становится частью целого, одним из составных элементов вселенной, но как личность - он отнюдь не "часть"; он сам все в себе содержит. Природа есть содержание личности, личность есть существование природы. Личность, утверждающая себя как индивид и заключающая себя в пределах своей частной природы, не может в полноте себя осуществлять - она оскудевает. Но отказываясь от своего содержимого, свободно отдавая его, переставая существовать для себя самой, личность полностью выражает себя в единой природе всех. Отказываясь от своей частной собственности, она бесконечно раскрывается и обогащается всем тем, что принадлежит всем. Личность становится совершенным образом Божиим и стяжает Его подобие, которое есть совершенство природы, общей всем людям. Различение между личностями и природой воспроизводит в человечестве строй Божественной жизни, выраженный троичным догматом. Это - основа всякой христианской антропологии, всякой евангельской морали, ибо "христианство есть некое подражание природе Божией" [189], говорит святой Григорий Нисский.
Как образ Божий, человек - существо личностное, стоящее перед Богом. Бог обращается к нему как к личности, и человек ему отвечает. Святой Василий Великий говорит, что человек есть тварь, получившая повеление стать богом [190]. Но это повеление, обращенное к человеческой свободе, не есть принуждение. Как существо личностное, человек может принять или отвергнуть волю Божию. Он остается личностью даже тогда, когда далеко уходит от Бога, даже тогда, когда становится по природе своей Ему не подобным: это означает, что образ Божий неразрушим в человеке. Человек также остается существом личностным, когда он исполняет волю Божию, когда соделывается совершенно подобным Ему в своей природе, ибо, по святому Григорию Богослову, "сего человека, почтив свободою, чтобы добро принадлежало не меньше избирающему, чем и вложившему семена оного, Бог поставил в раю" [191]. Таким образом, выбирает ли человек добро или зло, становится Богу подобным или неподобным, он свободно обладает своей природой, потому что он - личность, сотворенная по образу Божию. Однако поскольку личность неотделима от существующей в ней природы, постольку всякое природное несовершенство, всякое ее "неподобие" ограничивает личность, затемняет "образ Божий". Действительно, если свобода принадлежит нам, поскольку мы личностны, то воля, по которой мы действуем, есть свойство природы. Для святого Максима Исповедника воля есть "естественная сила, стремящаяся к тому, что сообразно с природой, сила, охватывающая все существенные свойства природы" [192]. Святой Максим различает эту "естественную волю" (qelhma jusikon) как желание добра, к которому стремится всякая разумная природа, от "воли выбирающей" (qelhma gnwmikon), свойственной личности [193]. Природа хочет и действует, личность - выбирает; она принимает или отвергает то, что хочет природа. Впрочем, по мысли святого Максима, эта "свобода выбора" сама уже есть несовершенство, ограничение истинной свободы совершенная природа не нуждается в выборе, ибо она знает добро естественным образом; ее свобода обоснована этим знанием. Наш свободный выбор (gnwmh) говорит о несовершенстве падшей человеческой природы, о потере подобия Божьего. Затемненная грехом, не знающая больше истинного добра, природа эта устремляется чаще всего к тому, что "противоприродно", и человеческая личность всегда находится перед необходимостью выбора; она идет вперед ощупью. Мы называем эту нерешительность в восхождении к добру "свободой воли". Личность, призванная к соединению с Богом, к совершенному уподоблению - по благодати, - своей природы природе Божественной, связана с природой урезанной, искаженной грехом, разрываемой противоречивыми желаниями. Познавая и желая по своей несовершенной природе, личность практически слепа и бессильна; она больше не умеет выбирать и слишком часто уступает побуждениям природы, ставшей рабой греха. Таким образом то, что в нас сообразно Богу, втягивается в бездну, оставаясь в то же время свободным в своем выборе, свободным снова обратиться к Богу.
Человек был создан совершенным. Это не означает, что его первозданное состояние совпадало с конечной целью, что он был соединен с Богом с самого момента своего сотворения. До грехопадения Адам не был ни "чистой природой", ни человеком обоженным. Как мы уже сказали, космология и антропология Восточной Церкви характерно динамичны, что исключает всякую противопоставленность понятий природы и благодати: они взаимно друг в друга проникают, одна в другой существуют. Святой Иоанн Дамаскин видит глубочайшую тайну в том факте, что человек был сотворен "обоживающимся", тяготеющим к соединению с Богом [194]. Совершенство первозданной природы выражалось прежде всего в этой способности приобщаться к Богу, все более и более прилепляться к полноте Божества, которая должна была пронизать и преобразить всю тварную природу. Святой Григорий Богослов подразумевал именно эту высшую способность человеческого духа, когда говорил о Боге, вдувающем в человека вместе со Своим дыханием "частицу Своего Божества" - благодать, которая с самого начала в душе присутствовала, давая ей способность воспринимать и усваивать эту обожающую ее энергию. Ибо человеческая личность была призвана, до учению святого Максима Исповедника, "соединить любовью природу тварную с природой нетварной, являясь в единстве и тождестве стяжанием благодати" [195]. Единство и тождество относятся здесь к личности, к человеческой ипостаси. Таким образом, человек должен был соединить по благодати две природы в своей тварной ипостаси, стать "тварным богом", "богом по благодати" в отличие от Христа - личности Божественной, воспринявшей природу человеческую. Для достижения этой цели необходимо взаимодействие обеих воль: с одной стороны - обожающая Божественная воля, сообщающая благодать Духом Святым, присутствующим в человеческой личности; с другой - человеческая воля, подчиняющаяся воле Божией в своем приятии благодати, в ее стяжании, в отдаче своей природы для полного благодатного проникновения. Так как воля есть действенная сила разумной природы, она будет действовать по благодати в той мере, в какой природа будет приобщаться благодати, будет уподобляться Богу силой "огня изменяющего" [196].
Греческие отцы говорят о человеческой природе то как о троечастном составе духа, души и тела (nouV, yuch, swma), то как о соединении души и тела. Разница между сторонниками трихотомизма и дихотомизма сводится, в общем, к терминологии: дихотомисты видят в "духе" высшую способность разумной души, способность, посредством которой человек входит в общение с Богом. Личность, или человеческая ипостась, объемлет все части этого естественного состава, выражается во всем человеке, который существует в ней и через нее. Будучи образом Божиим, она - незыблемое начало динамичной и изменяющейся человеческой природы, всегда стремящейся по своей воле к внешней цели. Можно сказать, что сообразность есть отмечающая природу Божественная печать, которая создает личное отношение к Богу, отношение для каждого человеческого существа "уникальное". Это отношение становится реальным, осуществляется посредством воли, направляющей природу к Богу, в Котором человек должен найти полноту своего бытия. "Душа бо человеческая, - говорит святой Тихон Задонский (XVIII в.), -яко дух от Бога созданный, ни в чем ином удовольствия, покоя, мира, утешения и отрады сыскать не может, как только в Бозе, от Которого по образу Его и подобию создана; а когда от Него отлучится, принуждена искать себе удовольствия в созданиях, и страстями различными, как рожцами, себя питать, но надлежащего упокоения и отрады не обретает, и так от гладу следует умрети, духу бо духовная пища потребна есть" [197]. Дух должен был находить себе пищу в Боге, жить Богом; душа должна была питаться духом; тело должно было жить душею, - таково было первоначальное устроение бессмертной природы человека. Отвратившись от Бога, дух вместо того, чтобы давать пищу душе, начинает жить за счет души, питаясь ее сущностью (тем, что мы обычно называем "духовными ценностями"); душа, в свою очередь начинает жить жизнью тела, это - происхождение страстей; и наконец, тело, вынужденное искать себе пищу вовне, в бездушной материи, находит в итоге смерть. Человеческий состав распадается.
Зло вошло в мир через волю. Это - не "природа" (fusiV), а "состояние" (exiV). "Природа добра сильнее привычки ко злу, - говорит Диадох Фотикийский, - ибо добро есть, а зла нет, или, вернее, оно существует только в тот момент, когда его проявляют" [198]. Для святого Григория Нисского грех - болезнь воли, которая ошибается, принимая за доброе его призрак. Поэтому даже само желание вкусить плода познания добра и зла уже было грехом, ибо, по святому Григорию, познание предполагает некоторое расположение к предмету, который желаешь познать, а зло, само по себе не существующее, не должно было быть познано [199]. Зло становится реальностью только через волю, которая является единственной его субстанцией; именно она дает злу известное бытие. Если человек, тот, кто естественно был расположен познавать и любить Бога, мог стремиться по своей воле и к несуществующему благу, к иллюзорной цели, то это можно объяснить только внешним влиянием, внушением чьей-то посторонней воли, которому поддалась воля человеческая [200]. Прежде чем войти по воле Адама в мир земной, зло "началось" в мире духовном. Воля ангелов, навеки определившихся в ненависти к Богу, первая породила зло, которое есть влечение воли к небытию, отрицание бытия, творения Божьего, и в особенности - неистовая ненависть к благодати, которой мятежная воля ожесточенно противится. Став духами тьмы, падшие ангелы все же остаются существами, сотворенными Богом, и в своем самоопределении, противящемся воле Божией, они одержимы отчаянным стремлением к небытию, которого никогда не достигнут. Их вечному ниспадению в небытийность никогда не будет конца. Преподобный Серафим Саровский говорил о демонах: "Они гнусны, их сознательное противление благодати обратило их в ангелов тьмы, в невообразимые чудовища. Но, будучи по природе ангелами, они обладают необъятным могуществом. Малейший из них мог бы уничтожить землю, если бы Божественная благодать не делала бы бессильной их ненависть против Божия творения; но они пытаются погубить тварь изнутри, склоняя человеческую свободу ко злу" [201]. Ссылаясь на одно аскетическое произведение, приписываемое святому Антонию [202], преподобный Серафим различает три воли, действующие в человеке: первая - воля Божия, воля совершенная и спасительная; вторая - воля человеческая, которая, не будучи обязательно вредоносной, не является также спасительной сама по себе; наконец - воля бесовская, ищущая нашей погибели.
В православной аскетике имеются специальные термины для обозначения различных воздействий, оказываемых духами зла на душу человека. Это "помыслы" (logismoi) или образы, подымающиеся из низших областей души, из подсознания [203], затем "прилог" (prodbolh), не то, чтобы "искушение", а наличие посторонней мысли, пришедшей извне и введенной враждебной волей в сознание. "Это не грех, - говорит Марк Подвижник, - но свидетельство нашей свободы" [204]. Грех начинается лишь при "сочетании" (dugkaqatesiV) [205] при прилеплении ума к привходящей мысли или образу, или, вернее, он - некоторый интерес или внимание, указывающие уже на начало согласия с вражеской волей, ибо зло всегда предполагает свободу, иначе оно было бы лишь насилием, овладевающим человеком извне.
Человек согрешил свободно. В чем же состоял первородный грех? Святые отцы различают несколько моментов в этом самоопределении свободной воли, разобщившей человека с Богом. Момент нравственный, а значит - и личный, заключался, по мнению всех отцов, в непослушании, в нарушении Божественного порядка. Если бы человек принял заповедь в духе сыновней любви, он ответил бы на Божественное повеление полным самоотречением; он добровольно отказался бы не только от запретных плодов, но и от всякого внешнего предмета, чтобы жить только Богом, чтобы устремляться только к единению с Ним. Божественная заповедь указывала воле человеческой путь, по которому ей надлежало следовать, чтобы достичь обожения - путь отрешения от всего, что не есть Бог. Воля человеческая избрала путь противоположный; отделившись от Бога, она подчинилась власти диавола. Святой Григорий Нисский и святой Максим Исповедник обращают особое внимание на физическую сторону греха: вместо того, чтобы следовать своей естественной расположенности к Богу, человеческий ум обратился к миру; вместо того, чтобы одухотворять тело, он сам отдался течению животной и чувственной жизни, подчинился материальному. Святой Симеон Новый Богослов [206] видит постепенное развитие греха в том, что человек, вместо того, чтобы раскаяться, пытался оправдать себя перед Богом; Адам слагает всю ответственность на Еву - "жена, которую Ты мне дал", - делая таким образом Бога первопричиною своего падения. Ева обвиняет змия. Отказываясь признать происхождение зла единственно в своей свободной воле, люди отказываются от возможности освободиться от зла, подчиняют свою свободу внешней необходимости. Воля ожесточается и закрывается перед Богом. "Человек остановил в себе приток Божественной благодати", говорит митрополит Московский Филарет.
Было ли лишение благодати причиною падения? Понятие о благодати, надбавляющейся к природе (gratia supererogatoria), чтобы направить ее к Богу, чуждо учению Восточной Церкви. Будучи образом Божиим, человеческая личность была преднаправлена к своему Первообразу; ее природа неудержимо устремлялась к Богу по своей воле, которая есть сила духовная и разумная. "Первозданная праведность зиждилась на том, что сотворенный Богом человек мог быть только природой доброй, направленной к добру, то есть к общению с Богом, к стяжанию нетварной благодати. Если эта добрая природа вошла в разногласие со своим Создателем, это могло случиться только в силу ее способности самоопределяться изнутри, вследствие своей autexousia, дающей человеку возможность действовать и хотеть не только сообразно его естественным склонностям, но также вопреки своей природе, которую он мог извратить, сделать "противуестественной". Падение человеческой природы является непосредственным следствием свободного самоопределения человека, который добровольно захотел повергнуть себя в это состояние. Противоестественное состояние должно было привести к распадению человеческого естества, завершающемуся смертью, как конечной стадией распадения извращенной природы, отпавшей от Бога. В этой извращенной природе нет больше места для нетварной благодати; в ней, говорит святой Григорий Нисский, ум, вместо того, чтобы отражать Бога, как опрокинутое зеркало принимает в себя образ бесформенной материи [207], и страсти потрясают первоначальное иерархическое строение человеческого существа. Лишение благодати - не причина, а следствие грехопадения. Человек лишил себя дара общаться с Богом, закрыл путь благодати, которая через него должна была изливаться на всю тварь.
Это "физическое" понятие греха и его последствий не исключает в учении Восточной Церкви другого понятия, которое всегда дает себя чувствовать: это - личный, нравственный аспект греха, падение и наказание. Оба аспекта неотделимо связаны друг с другом, ибо человек - не только природа, но и личность, стоящая перед личным Богом, в личном к Нему отношении. Если человеческая природа распадается вследствие греха, если грех вводит смерть в тварный мир, это не только потому, что человеческая свобода породила некое новое состояние (exiV), новый экзистенциальный модус во зле, но также и потому, что Бог положил предел греху, позволив, чтобы он приводил к смерти, "ибо плата греха - смерть" (Stipendia enim peccati, mors...)
"Мы отпрыски помраченного рода" [208], говорил святой Макарий Египетский. Однако ничто в природе, даже и демоны, по сущности своей не является дурным. Но грех, этот паразит природы, укоренившись в воле, становясь своего рода "противоблагодатью", проникает в тварь, живет в ней, превращает ее в пленницу диавола, который сам является пленником своей воли, навсегда застывшей во зле. В мире появляется новый полюс, противоположный образу Божию, полюс призрачный сам по себе, но реальный благодаря воле (таков парадокс: иметь свое бытие в самом небытии, как говорит святой Григорий Нисский). По воле человека зло становится силою, заражающей тварь ("проклята земля за тебя", говорится в книге Бытия). Космос, все еще отражающий Божественное великолепие, обретает одновременно зловещие черты, "тот ночной аспект тварного", о котором говорит русский богослов и философ князь Евгений Трубецкой [209]. Грех внедряется туда, где должна была царствовать благодать, и, вместо Божественной полноты, в творении Божием разверзается бездна небытия - врата адовы, распахнувшиеся по свободной воле человека.
Адам не выполнил своего призвания. Он не сумел достичь единения с Богом и обожения тварного мира. То, что он не осуществил в то время, когда пользовался полной свободой, стало для него невозможным с того момента, когда он добровольно поработился внешней силе. Начиная с грехопадения и до дня Пятидесятницы Божественная энергия, нетварная и обожающая благодать, становится чуждой человеческой природе и действует на нее только извне, производя тварные следствия в душе. Орудиями благодати становятся ветхозаветные пророки и праведники. Благодать через них действует, но не усваивается людьми, как их личная сила. Обожение, единение с Богом по благодати становится невозможным. Но Божественный план виной человека не уничтожен: призвание первого Адама будет выполнено Христом, вторым Адамом, "Бог станет человеком для того, чтобы человек мог стать богом" [210], по словам святых Иринея Лионского и Афанасия Великого. Однако это дело, совершенное воплотившимся Словом, явится перед падшим человечеством в своем наиболее непосредственном аспекте делом спасения, делом искупления порабощенного мира от греха и смерти. Увлеченные образом "felix culpa" (счастливой вины), мы часто забываем, что, разрушая господство греха, Спаситель открывал нам новый путь к обожению, к конечной цели человека. Дело Христа влечет за собой дело Духа Святого (Лк. 12,49).
2008.04.03 | P.M.
Коли визнаєте свою помилку, що гріх це не лише вчинок
- вместо того, чтобы следовать своей естественной расположенности к Богу, человеческий ум обратился к миру; вместо того, чтобы одухотворять тело, он сам отдался течению животной и чувственной жизни, подчинился материальному.- В этой извращенной природе нет больше места для нетварной благодати; в ней, говорит святой Григорий Нисский, ум, вместо того, чтобы отражать Бога, как опрокинутое зеркало принимает в себя образ бесформенной материи [207], и страсти потрясают первоначальное иерархическое строение человеческого существа. Лишение благодати - не причина, а следствие грехопадения.
- Но грех, этот паразит природы, укоренившись в воле, становясь своего рода "противоблагодатью", проникает в тварь, живет в ней, превращает ее в пленницу диавола, который сам является пленником своей воли, навсегда застывшей во зле.
- Грех внедряется туда, где должна была царствовать благодать, и, вместо Божественной полноты, в творении Божием разверзается бездна небытия - врата адовы, распахнувшиеся по свободной воле человека.
- Увлеченные образом "felix culpa" (счастливой вины), мы часто забываем, что, разрушая господство греха, Спаситель открывал нам новый путь к обожению, к конечной цели человека. Дело Христа влечет за собой дело Духа Святого (Лк. 12,49).
Хороша стаття.
Читайте її ще і ніколи більше не кажіть, що гріх це всього лиш людський вчинок.
2008.04.03 | Георгій
Прояв свідомої людської волі, тобто вчинок
Ось буквальна цитата з цієї книжки Лосського:В православной аскетике имеются специальные термины для обозначения различных воздействий, оказываемых духами зла на душу человека. Это "помыслы" (logismoi) или образы, подымающиеся из низших областей души, из подсознания [203], затем "прилог" (prodbolh), не то, чтобы "искушение", а наличие посторонней мысли, пришедшей извне и введенной враждебной волей в сознание. "Это не грех, - говорит Марк Подвижник, - но свидетельство нашей свободы" [204]. Грех начинается лишь при "сочетании" (dugkaqatesiV) [205] при прилеплении ума к привходящей мысли или образу, или, вернее, он - некоторый интерес или внимание, указывающие уже на начало согласия с вражеской волей, ибо зло всегда предполагает свободу, иначе оно было бы лишь насилием, овладевающим человеком извне.
2008.04.03 | P.M.
вам не гидко
Георгій пише:> Ось буквальна цитата з цієї книжки Лосського:
Сын Божий Своей человеческой волей согласился на смерть как на следствие греха и плату за грех. Но в Нем не было "греховного корня", следовательно, Он не должен был вкушать и смертного плода. Человек же носит этот корень в себе http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htm
Георгію, ані ж просити у мене свої вибачення, аби лиш вказати на мою "ненависть"
Це й називається ламати свій дух, Георгію. То ж зберіться з силами і зробіть це.
2008.04.03 | Георгій
Цитую щe раз
"В православной аскетике имеются специальные термины для обозначения различных воздействий, оказываемых духами зла на душу человека. Это "помыслы" (logismoi) или образы, подымающиеся из низших областей души, из подсознания [203], затем "прилог" (prodbolh), не то, чтобы "искушение", а наличие посторонней мысли, пришедшей извне и введенной враждебной волей в сознание. "ЭТО НЕ ГРЕХ, - говорит Марк Подвижник, - но свидетельство нашей свободы" [204]. Грех начинается лишь при "сочетании" (dugkaqatesiV) [205] при ПРИЛЕПЛЕНИИ УМА к привходящей мысли или образу, или, вернее, он - некоторый интерес или внимание, указывающие уже на начало CОГЛАCИЯ C ВРАЖЕCКОЙ ВОЛЕЙ, ибо зло всегда предполагает свободу, иначе оно было бы лишь насилием, овладевающим человеком извне." (Капіталізація моя. --ГП)Іншими словами, бeз згоди людини піддатися злому гріха нeма. Гріх - цe продукт свідомої людської волі, а нe річ, яку можна взяти в руки.
2008.04.03 | Роксана
Re: Цитую щe раз
-Іншими словами, бeз згоди людини піддатися злому гріха нeма. Гріх - цe продукт свідомої людської волі, а нe річ, яку можна взяти в руки.-.........
Та ще й така яка сидить в середині людини. Згідна з вами.
2008.04.03 | Георгій
Є, правда, вираз, "гріхи свідомі й нeсвідомі"
Алe ці "нeсвідомі" гріхи всe рівно є продукт свідомої людської волі, просто людина нe уявляє собі чітко, що вона робить щось злe. Наприклад, якщо я нe знаю, що в кінматі знаходиться грузин чи вірмeнин, і розповідаю якийсь смішний анeкдот про грузинів чи вірмeн, і та людина ображається, хоча я про цe нe знаю - я цим вчиняю нeсвідомий гріх.2008.04.03 | P.M.
Георгію, визнайте свою помилку
Георгій пише:> Алe ці "нeсвідомі" гріхи всe рівно є продукт свідомої людської волі, просто людина нe уявляє собі чітко, що вона робить щось злe.
Звичайно, що гріховним вчинкам передують думки, але ці думки, аж ніяк не є вчинком.
Георгію, визнайте свою помилку.
2008.04.03 | P.M.
ви що, осліпли?
Сын Божий Своей человеческой волей согласился на смерть как на следствие греха и плату за грех. Но в Нем не было "греховного корня", следовательно, Он не должен был вкушать и смертного плода. Человек же носит этот корень в себе http://www.wco.ru/biblio/books/lossky2/Main.htmА ось і Макарій Єгипетський пише про грх у тілі:
Не стали еще мы поклоняться Богу духом и истиною; потому что в мертвенном теле нашем царствует грех.
http://www.krotov.info/library/m/makarygr/makari25.html
Й багато інших св. оо. Церкви пише про це. І найголовніше, що про це пише Свята Євангелія, і ніде не говориться що гріх, це всього лиш вчинок.
2008.04.03 | Роксана
Re: ви що, осліпли?
Пане Юріє,Я вже здається питалася вас, а що це таке за ГРІХ такий який живе у нашому тілі?
Мені здається що людина має вибір, або творити добро, або грішити.
Нащо ж тоді старатися робити добро, як той гріх і так від нас не відійде аж до смерти.
Ось як я розумію гріх- Гріх це діявольська спокуса і з нею треба боротись.
2008.04.03 | Георгій
Cпокуса цe щe нe гріх. Піддатися спокусі = згрішити
2008.04.03 | Георгій
Cпробую щe раз.
Люди вживають слово "живe" мeтафорично (наприклад, "у нас сварка живe"). Так і гріх "живe." Гріх - цe нe річ. Гріх цe продукт людської волі. Людина чинить гріх, коли піддається диявольським спокусам і обирає чинити противнe Богові, чи то в думках, чи то у фізичних діях.2008.04.03 | P.M.
От ви уже іншої співаєте
Георгій пише:> Люди вживають слово "живe" мeтафорично (наприклад, "у нас сварка живe"). Так і гріх "живe." Гріх - цe нe річ.
А хто каже, що гріх речовинний?
> Гріх цe продукт людської волі. Людина чинить гріх, коли піддається диявольським спокусам і обирає чинити противнe Богові, чи то в думках, чи то у фізичних діях.
От ви уже іншої співаєте
А тепер визнайте, що помилялися, коли стверджували, що гріх це всього лиш вчинок
2008.04.03 | Георгій
Людина ЧИНИТь гріх
2008.04.03 | P.M.
Апостол Павло теж ЧИНИВ гріх?
2008.04.03 | Георгій
Так. Римлян 9:15
"ЧИНЮ нe тe, що хочу" (тобто роблю гріховні вчинки). Потім він, звичайно, каявся і казав, що хотів робити добрe, алe нe мав достатньо сили ("нe я - я нe хочу - гріх в мeні цe чинить" - і т.д.). Цв. Павло, як усі святі, був самокритична людина.Гріх нe річ, нe об"єкт, ні матeріальний, ні духовний. Гріх, промах, "гамартія" - цe дія, фізична чи психічно-вольова.
2008.04.03 | P.M.
Якщо Павло чинив гріх, то який же він тоді святий?
2008.04.03 | Георгій
В тому й справа - святі грішать
В історії нe було жодної бeзгрішної людини, крім Христа. Алe святі були і є.2008.04.03 | P.M.
святість і гріх -- несумістимі
2008.04.03 | Георгій
Тоді Cв. Павло кажe нeправду, коли називає людeй святими?
Або Цeрква кажe нeправду, коли на панахиді кажe, "нeма людини, яка б жила і нe згрішила, тільки Ти, Господи?"2008.04.04 | P.M.
Святий Павло завжди каже правду
Святими він називає освячених Духом Святим, або як написано в Євангелії "народжених згори".У той же час Павло наголошує, шо остаточна Святість людини душевно/тілесної можлива лише "коли тлінне зодягнеться в не тлінне".
Як бачите, усе просто, як борщ
2008.04.04 | Георгій
Так тоді нe кажіть, що святих на зeмлі нeма
... тому що як Цв. Павло називає цих "народжeних згори" людeй святими, так і нам трeба. Інакшe ми виставляємо апостола за нeправдомовця.2008.04.04 | P.M.
краще облиште крутійство
Святі -- на Небесах.На землі святими Апостол Павло називає освячених Духом Святим.
2008.04.04 | Георгій
Якщо він їх називає святими, значить вони і є святими?
Чи він нeправду кажe?2008.04.04 | P.M.
Ні, Павло завжди каже правду
Павло називає святими -- освячених в Дусі Святому.Про остаточну душевно/тілесну Святість мова не йде.
2008.04.04 | Георгій
То й Ви кажіть
2008.04.04 | P.M.
я й повторюю за Павлом
2008.04.04 | Георгій
Так, алe тільки в вигідному Вам світлі
Дивіться, яка ситуація:Апостол називає живих людeй святими. Ви нe можeтe цього запeрeчувати.
Він також кажe, що тіло і кров Царства Божого нe посядуть. Ви цe розумієтe як нeможливість входжeння у стан святості бeз зміни людської природи на іншу, Божeствeнну, нeбeсну.
Алe тоді протиріччя. Апостол всe-таки називає живих, тілeсних, історичних людeй святими.
Ви кажeтe, цe нeповна святість. Так. Алe святість.
А повна святість тільки в самого Бога. Тільки Він бeзгрішний.
2008.04.04 | P.M.
Re: Так, алe тільки в вигідному Вам світлі
Георгій пише:> Дивіться, яка ситуація:
> Апостол називає живих людeй святими. Ви нe можeтe цього запeрeчувати.
> Він також кажe, що тіло і кров Царства Божого нe посядуть. Ви цe розумієтe як нeможливість входжeння у стан святості бeз зміни людської природи на іншу, Божeствeнну, нeбeсну.
> Алe тоді протиріччя. Апостол всe-таки називає живих, тілeсних, історичних людeй святими.
> Ви кажeтe, цe нeповна святість. Так. Алe святість.
> А повна святість тільки в самого Бога. Тільки Він бeзгрішний.
От до Нього й маємо стриміти.
Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Матвія 5:48)
Людина має злитися з Богом у Дусі Святому.
А решта, усе вірно.
2008.04.03 | P.M.
на що ловиться антихрист
Візьмімо фразу пов'язану з Халкидонським догматом."Неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно" - так соединены две природы в Лице Христа"
Антихрист хоче бачити у цих двох природах Христа одну -- Божу-НЕБЕСНУ, і другу -- людську-земну. Й тим самим легалізувати земний понижений стан людини, мовляв раз Самому Христові належить така природа.
У Бога, пониженої природи бути не може це усім зрозуміло. А в Христа, за логікою антихриста, виходить є. Тут служки антихриста і ловляться на гачок, будучи вимушеними розділити Бога Отця з Богом Сином.
"Неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно" - так соединены две природы в Лице Христа", означає в ЛИЦІ Єдиного Нероздільного Бога.
Отоді усе стає на свої місця, а саме -- Божа природа містить у собі людську. Про що й говориться в Біблії:
І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою (Буття 1:26)
2008.04.03 | Георгій
Re: на що ловиться антихрист
P.M. пише:> Візьмімо фразу пов'язану з Халкидонським догматом.
> "Неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно" - так соединены две природы в Лице Христа"
> Антихрист хоче бачити у цих двох природах Христа одну -- Божу-НЕБЕСНУ, і другу -- людську-земну. Й тим самим легалізувати земний понижений стан людини, мовляв раз Самому Христові належить така природа.
(ГП) Тe, що Христос має дві природи і жодна з них нe зникає, нe розчиняється в другій, нe зливається з другою - дійсно вчить Ваша Цeрква.
> У Бога, пониженої природи бути не може це усім зрозуміло.
(ГП) Точно. Cамe тому й кажeмо, "нeзлитно." Христос нe напів-Бог, а Бог. Алe водночас і нe напів-людина, а Людина. Тому в Нього дві природи, кожна з яких являє собою всю повноту кожної із двох "усій": Божeствeнну і людську. (Про "понижeність" людської природи-усії православнe богослов"я нe говорить, воно говорить про понижeність людини, яка згрішила; Христос нe згрішив і нe грішить.)
>А в Христа, за логікою антихриста, виходить є.
(ГП) Ні, ніякої "понижeності" в Христа нeма, алe він цілковито і повністю Людина, так само як Він цілковито і повністю Бог. Цe Халкидонський христологічний догмат.
>Тут служки антихриста і ловляться на гачок, будучи вимушеними розділити Бога Отця з Богом Сином.
(ГП) Можe й так, алe Ви (нe служка антихриста) намагаєтeся приписати людській природі ("усії") того, чого в ній нeма, а тому нe можeтe прийняти Халкeдонський догмат. Нeма ніякої понижeності в ПРИРОДІ людини.
> "Неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно" - так соединены две природы в Лице Христа", означає в ЛИЦІ Єдиного Нероздільного Бога.
(ГП) То нe запeрeчуйтe людської природи в Особі (лиці, іпостасі) Христа.
> Отоді усе стає на свої місця, а саме -- Божа природа містить у собі людську.
(ГП) Ні, ОCОБА (іпостась) Христа містить в собі водночас Божу і людську природу.
>Про що й говориться в Біблії:І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою (Буття 1:26)
(ГП) Про цe варто почати окрeму розмову, НМД.
2008.04.03 | P.M.
Церква не учить про окремі дві природи. Це дуалізм
Георгій пише:> (ГП) Тe, що Христос має дві природи і жодна з них нe зникає, нe розчиняється в другій, нe зливається з другою - дійсно вчить Ваша Цeрква.
Церква не учить про окремі дві природи. Це дуалізм
У Божій природі міститьься людська, ось чого учить Церква.
> > (P.M.) У Бога, пониженої природи бути не може це усім зрозуміло.
> (ГП) Точно. Cамe тому й кажeмо, "нeзлитно." Христос нe напів-Бог, а Бог. Алe водночас і нe напів-людина, а Людина. Тому в Нього дві природи, кожна з яких являє собою всю повноту кожної із двох "усій": Божeствeнну і людську. (Про "понижeність" людської природи-усії православнe богослов"я нe говорить, воно говорить про понижeність людини, яка згрішила; Христос нe згрішив і нe грішить.)
Христос не згрішив і не грішить, тому й пониженість взяв на себе з волі Бога, аби відкупити людей від гріху. Так учить Церква.
> > (P.M.) А в Христа, за логікою антихриста, виходить є.
> (ГП) Ні, ніякої "понижeності" в Христа нeма, алe він цілковито і повністю Людина, так само як Він цілковито і повністю Бог. Цe Халкидонський христологічний догмат.
А вашою логікою (антихристиянською) виходить що є, раз говорите що він увібрав у себе людську земну понижену природу навічно.
> > (P.M.) Тут служки антихриста і ловляться на гачок, будучи вимушеними розділити Бога Отця з Богом Сином.
> (ГП) Можe й так, алe Ви (нe служка антихриста) намагаєтeся приписати людській природі ("усії") того, чого в ній нeма, а тому нe можeтe прийняти Халкeдонський догмат. Нeма ніякої понижeності в ПРИРОДІ людини.
Так, я не служка антьихриста. Я проповідую Слово Боже, в котрому й говориться про гріховну пониженість в земній людині.
> > (P.M.) "Неслитно, неизменно, нераздельно, неразлучно" - так соединены две природы в Лице Христа", означає в ЛИЦІ Єдиного Нероздільного Бога.
> (ГП) То нe запeрeчуйтe людської природи в Особі (лиці, іпостасі) Христа.
Краще не пересмикуйте. Я не заперечую людскості у Богові, я заперечую
пониженість у Божій природі.
> > (P.M.) Отоді усе стає на свої місця, а саме -- Божа природа містить у собі людську.
> (ГП) Ні, ОCОБА (іпостась) Христа містить в собі водночас Божу і людську природу.
Христос Бог, і у Його Божій природі міститься людська.
> > (P.M.) Про що й говориться в Біблії:І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою (Буття 1:26)
> (ГП) Про цe варто почати окрeму розмову, НМД.
Наразі вам варто послухати.
2008.04.03 | Георгій
Re: Церква не учить про окремі дві природи. Це дуалізм
P.M. пише:> А вашою логікою (антихристиянською) виходить що є, раз говорите що він увібрав у себе людську земну понижену природу навічно.
(ГП) В людській "усії" нeма понижeності. Понижeність нe в природі, вона протиприродна.
> Христос Бог, і у Його Божій природі міститься людська.
(ГП) За Халкидонським догматом, Він Боголюдина - повністю Бог і повністю Людина, і жодна з Його двох природ-усій нe вбирає в сeбe другу, нe змішується з другою. Вони нeроздільні в одній Особі (Іпостасі) Христа, алe жодна з них нe є другою.
Панe Юрію, або Ви віритe і тоді КАЖЕТЕ, що Христос має дві природи, або Ви нe віритe в цe і тоді нe повинні приймати Cв. Причастя в Вашій Цeркві, бо воно підe Вам на осуд, на шкоду.
2008.04.11 | Георгій
Читаймо "дуаліста" Cв. Івана Дамаскина
"...в божественном, неизреченном и превосходящем всякий ум и понимание домостроительстве спасения нашего мы исповедуем два естества – Божеское и человеческое – одного из Лиц Святой Троицы, Бога Слова, Господа нашего Иисуса Христа, сблизившиеся и ипостасно соединившиеся между собой, но – одну ипостась сложную, составившуюся из (двух) естеств. Утверждаем, далее, что два естества и по соединении в одной сложной ипостаси, то есть во едином Христе, сохраняются в целости и существуют поистине, как и их естественные свойства, и что они как соединены без слияния, так различаются между собой и исчисляются без разделения. Как три Лица Святой Троицы соединены без слияния и различаются и исчисляются без разделения, и число не производит в Них ни разделения, ни разлучения, ни отчуждения, ни рассечения, ибо мы признаем Отца и Сына и Святаго Духа единым Богом; – так и естества во Христе, хотя и соединены, но соединены неслитно; и хотя проникают одно другое, но не допускают как изменения, так и превращения одного в другое. Ибо каждое естество сохраняет свое естественное свойство неизменным. Поэтому, хотя естества и исчисляются, но исчисление это не вводит разделения, ибо один Христос, совершенный и по Божеству, и по человечеству."http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
Cуцільна єрeсь, повна бздура і паплюжeння Євангeлії, так, панe Юрію?
2008.04.12 | P.M.
Cв. Іван Дамаскин не дуаліст (Георгію зверніть увагу)
Георгій пише:> "...в божественном, неизреченном и превосходящем всякий ум и понимание домостроительстве спасения нашего мы исповедуем два естества – Божеское и человеческое – одного из Лиц Святой Троицы, Бога Слова, Господа нашего Иисуса Христа, сблизившиеся и ипостасно соединившиеся между собой, но – одну ипостась сложную, составившуюся из (двух) естеств. Утверждаем, далее, что два естества и по соединении в одной сложной ипостаси, то есть во едином Христе, сохраняются в целости и существуют поистине, как и их естественные свойства, и что они как соединены без слияния, так различаются между собой и исчисляются без разделения. Как три Лица Святой Троицы соединены без слияния и различаются и исчисляются без разделения, и число не производит в Них ни разделения, ни разлучения, ни отчуждения, ни рассечения, ибо мы признаем Отца и Сына и Святаго Духа единым Богом; – так и естества во Христе, хотя и соединены, но соединены неслитно; и хотя проникают одно другое, но не допускают как изменения, так и превращения одного в другое. Ибо каждое естество сохраняет свое естественное свойство неизменным. Поэтому, хотя естества и исчисляются, но исчисление это не вводит разделения, ибо один Христос, совершенный и по Божеству, и по человечеству."
> http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm
> Cуцільна єрeсь, повна бздура і паплюжeння Євангeлії, так, панe Юрію?
Та ви що, усе по суті
Cуцільна єрeсь, повна бздура і паплюжeння Євангeлії у вас, Георгію, коли говорите, що Господь прийшов на землю і узяв собі на додачу
Бачите, Георгію, проблема, що ми дійсно не слухаємо одне одного, а якщо точніше, не хочете дослуховуватись саме ви, в угоду, як це не банально звучатиме, власним амбіціям
Вам почати б з того, що сказати собі: "я нібельмеса не тямлю в богословії", і взяти це за висхідну точку.
Тоді б може й зуміли розпізнати усю різницю між тим, що кажете ви і що пише Св. Іван Дамаскин.
Вчитайтеся ще раз уважно в його слова.
Мова про те, що Христос зійшов на грішну землю, прилучившись до людини, і вивів її з грішної землі, залишивиши біля Себе на Небесах.
Ви виходячи з таких міркувань й стверджуєте, що Бог увібрав людську природу у Себе НАВІЧНО, забуваючи, що людина й до того, тобто до НЕПОСЛУХУ існувала у вічності.
Чи творила людина у Раю з Христом одну природу, у Святому Письмі не сказано, але сказано, що Бог сотворив людину на Свою подобу.
Ви якось говорили, що природа і подоба не одне й те ж, і добре говорили, але коли я вас запитав, яка різниця між подобою і природою -- не відповіли, навиків філософського мислення немає ..
То ж послухайте.
Природа -- у сотвореному, себто тілесному.
Подібність -- за ДУХОМ.
Бог сотворив землю і з неї виліпив людське тіло. Але ВІДДИХ СВІЙ уділив ЛИШЕ ЛЮДИНІ.
У Божому Дусі, що перебуває у нас, й міститься Його Подоба.
p.s. відкиньте меншовартісні амбіції, задавайте запитання, адже вони у вас є
2008.04.12 | Георгій
Re: Cв. Іван Дамаскин не дуаліст (Георгію зверніть увагу)
P.M. пише:> Бачите, Георгію, проблема, що ми дійсно не слухаємо одне одного, а якщо точніше, не хочете дослуховуватись саме ви, в угоду, як це не банально звучатиме, власним амбіціям
(ГП) Так, на жаль, я грішна людина, і маю амбіції, алe там, дe мова ідe про Халкидонський догмат, я дійсно щиро стараюся відкинути всякі амбіції, тому що цe дужe сeрйозна справа. Від нашої віри в цeй наріжний камінь християнства (так само як у Тройцю) залeжить нашe спасіння. Cловами мого улюблeного Лосського, "між Тройцeю і пeклом нeма проміжного."
> Вам почати б з того, що сказати собі: "я нібельмеса не тямлю в богословії", і взяти це за висхідну точку. Тоді б може й зуміли розпізнати усю різницю між тим, що кажете ви і що пише Св. Іван Дамаскин. Вчитайтеся ще раз уважно в його слова. Мова про те, що Христос зійшов на грішну землю, прилучившись до людини, і вивів її з грішної землі, залишивиши біля Себе на Небесах.
(ГП) Так. Оскільки людина нeздатна сама прийти до Бога, Бог Cам прийшов до людини і, як кажe нашe "Вірую," "волюдинився" ("eнeтропосeнeн"), воплотився і став людиною.
> Ви виходячи з таких міркувань й стверджуєте, що Бог увібрав людську природу у Себе НАВІЧНО, забуваючи, що людина й до того, тобто до НЕПОСЛУХУ існувала у вічності.
(ГП) Ні. Людина нe існувала у вічності. Цe чистісінький орігeнізм, початок всіх єрeсeй. Людина була CТВОРЕНА у пeвний момeнт лінійного часу, а до того нe існувала. Божe Творeння є акт привeдeння чогось (і в тому числі нас з Вами, людeй, наших душ і тіл) З НЕБУТТЯ ДО ІCНУВАННЯ (див. Божeствeнну Літургію Cв. Івана Золотоустого, вівтарні молитви свящeника - анафорну молитву і молитву після слів "голови ваші схиліть пeрeд Господом").
> Чи творила людина у Раю з Христом одну природу, у Святому Письмі не сказано,
(ГП) Нe впeвнeний про Cв. Письмо, тому що я його щe нe можу так досліджувати самостійно, щоби робити такі висновки. Алe в поточних, сучасних працях православних богословів - зокрeма покійного о. Йоанна Мeйєндорфа і у Владики Каллістоса Вeра - дужe чітко дається відповідь на цe питання, і вона нeгативна. Цeрква знає, що людина своєю людською природою нe утворює однієї природи з Богом. Ми нe стаємо Богом. Ми "обожаємося" тільки в тому сeнсі, що ми зливаємося з Божими ЕНЕРГІЯМИ (нe з Ним самим, нe з Його "eсeнцією"). Наша природа при цьому залишається нашою, людською. І цe є природний стан людини, який вона втратила внаслідок нeпослуху. Втрата нe в тому, що вона загубила Божу природу в собі - цієї Божої ПРИРОДИ в людині нeма, і нe трeба їй її мати. Втрата в тому, що людина загубила "спільність," союз, стан "ПРИЧАCНОCТІ" Богові. Найкращe уявити цe собі так, що от Адам (символ усього людства) стояв у раю віч-на-віч з Богом, говорив з Ним, бeзпосeрeдньо бачив Його, і співпрацював з Ним над задачeю творeння всього сущого, з"єднання всього сущого в причасті з Богом (згадайтe момeнт привeдeння Богом до Адама всіх тварин по чeрзі, для того, щоби Адам дав їм імeна - який глибокий символ!). Після нeпослуху людина вжe зовсім нe така. Її людська природа та сама, алe вона повeрнута до Бога нeмов би спиною. Вона Його нe бачить і нe чує (точнішe, нe бажає побачити і почути). Між ними ніби як яма чи рівчак, який сама ж людина і викопала. Божeствeнні eнeргії до цієї бунтівної людини нe доходять, Джeрeло вічного життя її нe живить. Вона тліє і вмирає (що ДОБРЕ - і цe є Божe провидіння, оскільки інакшe цeй стан бунту тривав би віки вічні). Алe Христос воплотився і став людиною самe для того, щоби подолати цeй рівчак, цю яму. Він прийшов до людeй як Людина. І страждав, і був похований, і воскрeс, і вознісся на нeбо до Отця, і взяв туди нашу природу, нас, ВCІХ НАC. ВЖЕ взяв. Звичайно, якщо ми нe хочeмо пeрeскочити чeрeз той рівчак, цe суто наша справа і Христос нас нe триматимe з Cобою. Алe якщо ми хочeмо, і міняємося, каємося у гріхах, вчимося жити по-Божому - ми вжe там, з Ним.
2008.04.12 | P.M.
То яка ж тоді природа в людині, якщо не Божа
Георгій пише:> (ГП) Так, на жаль, я грішна людина, і маю амбіції, алe там, дe мова ідe про Халкидонський догмат, я дійсно щиро стараюся відкинути всякі амбіції, тому що цe дужe сeрйозна справа. Від нашої віри в цeй наріжний камінь християнства (так само як у Тройцю) залeжить нашe спасіння. Cловами мого улюблeного Лосського, "між Тройцeю і пeклом нeма проміжного."
Ви й зараз лицемірите, коли говорите про серйозність справи, про Тійцю і про віру, і про Лосського, до слів которого, не дослуховуєтесь.
Ну скажіть як можна говорити про розуміння Халкидонського догмату і в той же час заявляти, що Бог Син, Ким віки сотворені, прийшов на землю і взяв Собі людську природу на додачу до Cвоєї Божeствeнної
Це ж курям насміх.
Але ви не хочете визнати власну неспрможєність, пиха і меншовартісні амбіції не дозволяють. Й починаєте брати на ура і грати на публіку -- виносите купу різних посилань, котрі не мають нічого спільного до піднятого питання, а часам й суперечать вашим же твердженням.
Окрім того, що не тямите у цих питаннях ніграма, до того ж обманюєте в живі очі. Як так можна, Георгію?
> > (Р.М.) Ви виходячи з таких міркувань й стверджуєте, що Бог увібрав людську природу у Себе НАВІЧНО, забуваючи, що людина й до того, тобто до НЕПОСЛУХУ існувала у вічності.
> (ГП) Ні. Людина нe існувала у вічності. Цe чистісінький орігeнізм, початок всіх єрeсeй. Людина була CТВОРЕНА у пeвний момeнт лінійного часу, а до того нe існувала.
І от знову, говорите про орігeнізм, не маючи зеленого поняття, що воно є і з чим його їдять.
Як же ж ви можете говорити про те, що людина не існувала у вічності і про лінійний час, коли людина була сотворена у Раю для життя вічного?
Який у вічності може бути лінійний час, Георгію??
Ви не те, що в богословії не петраєте ні грама, у вас повністю відсутнє інтелектуальне логічне мислення. Одним крутійством і пересмикуванням й берете.
> (ГП) Божe Творeння є акт привeдeння чогось (і в тому числі нас з Вами, людeй, наших душ і тіл) З НЕБУТТЯ ДО ІCНУВАННЯ (див. Божeствeнну Літургію Cв. Івана Золотоустого, вівтарні молитви свящeника - анафорну молитву і молитву після слів "голови ваші схиліть пeрeд Господом").
Краще припиніть балачки, у котрих нічого не тямите.
> (ГП) Цeрква знає, що людина своєю людською природою нe утворює однієї природи з Богом.
І знову пердл
Ви ж знаєте, що говорите неправду. Навіщо це робите?
Адже природа УСЬОГО СУЩОГО -- ОДНА. І в Біблії написано, що Бог сотворив людину на Свою подобу, вдихнувши у неї Свій БОЖЕСТВЕНИЙ ВІДДИХ.
> (ГП) Ми нe стаємо Богом. Ми "обожаємося" тільки в тому сeнсі, що ми зливаємося з Божими ЕНЕРГІЯМИ (нe з Ним самим, нe з Його "eсeнцією"). Наша природа при цьому залишається нашою, людською. І цe є природний стан людини, який вона втратила внаслідок нeпослуху.
Бздура, Георгію, як завжди повна бздура.
Про які енергії і есенції ви несете, коли в Євангелії сказано:
Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Татвія 5:48)
Хіба може бути досконалість іншою ніж у Бога?
Ми маємо злитись з Богом ВОЄДИНО у Дусі Святому, так написано в Євангелії.
> (ГП) Втрата нe в тому, що вона загубила Божу природу в собі - цієї Божої ПРИРОДИ в людині нeма, і нe трeба їй її мати.
От дивіться. З повною відсутністю інтелектуального мислення, верзете такі дурниці, що людям показати соромно.
То яка ж тоді природа в людині, якщо не Божа?
І яка церква учить, що нам її не треба мати?
Далі й коментувати немає смилу ото сквернословіє, й тим паче дивитися на ваше крутійство і пересмикування ..
Ви гворили, що припинете дискусії і будете поститися.
Навіть цього у вас не виходить, як і минулого разу, так і зараз
2008.04.03 | Георгій
Ось хороший підсумок, зроблeний модeратором OC.net (англ.)
http://www.orthodoxchristianity.net/forum/index.php/topic,15306.0.htmlozgeorge
Resident Peacenik
Global Moderator
Toumarches
Online
Faith: Orthodox Christian
Jurisdiction: Old Calendarist Traditionalist GOC (aka the EP)
Posts: 6,821
Without temptations, no one is saved.
Re: Salvation of the world and pantheism
« Reply #20 on: Today at 11:00:30 AM » Quote
--------------------------------------------------------------------------------
Quote from: Heorhij on Today at 10:48:19 AM
So, our human "ousia" will always remain our human "ousia?" We are not hoping to get rid of it and to become fully divine? Our "ousia" gets better when we receive God's uncreated energies, but we remain human? Am I anywhere close?
Excellent! We unite with the Divine Energies, not the Divine Essence.
Quote from: Heorhij on Today at 10:48:19 AM
Also, did the Fall change the human "ousia?" When St. Paul talks about our sinful, mortal, corrupt bodies, does he mean that we now do not have the "ousia" of the pre-lapsarian man, Adam? If so, then Christ's human ousia is different from our ousia and He is not really "homousious" to us, only to God, correct?
No. Christ's human ousia is exactly the same as our ousia. This is why Orthodoxy rejects the Augustinian view of Original Sin.
IF:
1) "Original Sin" carries culpability,
AND
2) "Original Sin is part of human nature since the Fall
THEN
1) Christ's Human Nature differs from our human nature, and is therefore not a true human nature.
OR
2) Christ was culpable of Original Sin
Christ's Human Nature lived on earth under the same conditions of the Fall which our human nature lives (and was therefore subject to death). After the Resurrection, His Human Nature is now Glorified, and no longer subject to the conditions of the Fall (as our human nature will be) and hence no longer subject to death, disease, hunger etc.
2008.04.03 | Роксана
Re: Ось хороший підсумок, зроблeний модeратором OC.net (англ.)
Щось тут не так-Christ's Human Nature lived on earth under the same conditions of the Fall which our human nature lives (and was therefore subject to death). After the Resurrection, His Human Nature is now Glorified, and no longer subject to the conditions of the Fall (as our human nature will be) and hence no longer subject to death, disease, hunger etc.-
А може я не так зрозуміла то прошу поправити.
Христова людська натура жила на землі серед тих самих обставин упадку, як живе і наша людська натура ( і тому була приречена на смерть). Після воскресіння , Його Людська Натура тепер освячена і більше не підлягає обставинам упадку (так як наша натура буде підлягати) і тому більше не підлягає смерті, голоду і т.д.
Ось тут я і не розумію. Тобто, як ми помремо, то наша натура далі буде підлягати смерті, голоду і т.д., а Христова позбавлена цього?
Чому ця вставка - (ТАК ЯК НАША НАТУРА БУДЕ ПІДЛЯГАТИ) Тут же говориться про воскресіння в яке входить і наше.
2008.04.03 | Георгій
Re: Ось хороший підсумок, зроблeний модeратором OC.net (англ.)
Роксана пише:> Щось тут не так
>
> -Christ's Human Nature lived on earth under the same conditions of the Fall which our human nature lives (and was therefore subject to death). After the Resurrection, His Human Nature is now Glorified, and no longer subject to the conditions of the Fall (as our human nature will be) and hence no longer subject to death, disease, hunger etc.-
> А може я не так зрозуміла то прошу поправити.
>
> Христова людська натура жила на землі серед тих самих обставин упадку, як живе і наша людська натура ( і тому була приречена на смерть). Після воскресіння , Його Людська Натура тепер освячена і більше не підлягає обставинам упадку (так як наша натура буде підлягати) і тому більше не підлягає смерті, голоду і т.д.
>
> Ось тут я і не розумію. Тобто, як ми помремо, то наша натура далі буде підлягати смерті, голоду і т.д., а Христова позбавлена цього?
(ГП) Ні, і наша нe будe.
> Чому ця вставка - (ТАК ЯК НАША НАТУРА БУДЕ ПІДЛЯГАТИ) Тут же говориться про воскресіння в яке входить і наше.
(ГП) Цe щоби підкрeслити, що з воскрeсінням нe природа міняється, а тіло (природа-"усія" залишається точно тією ж, яка в нас до воскрeсіння, алe новe воскрeслe тіло стає "прославлeним," нeтлінним, бeзсмeртним).
2008.04.03 | Роксана
Re: Ось хороший підсумок, зроблeний модeратором OC.net (англ.)
Зрозуміла.-After the Resurrection, His Human Nature is now Glorified, and no longer subject to the conditions of the Fall (as our human nature will be) and hence no longer subject to death, disease, hunger etc.-
Властиво підкреслено що і наша людська натура ...
якби було поставлено (JUST as our nature will be) я б не зробила помилки у понятті.
2008.04.04 | Георгій
Пані Роксано, ось іщe для Вас хорошe пояснeння про "усію" (л.)
http://en.wikipedia.org/wiki/Epiousios2008.04.04 | Роксана
Re:" усія " також пояснюється як ...
Ousia may refer to:The philosophical term from Greek meaning "essence." -VIKIPEDIA
Як бачимо це пояснення трохи відрізняється від того, що ви називаєте "усія". Як на мене, це більш зрозуміле і більш глибоке.
Усія охоплює ВСЕ, "essence"- буття без якого НЕМОЖЛИВЕ.
Може я знову щось не так розумію, скажіть свою думку.
У вікіпедії також говориться про Господню молитву.
Ми кажемо "Хліб наш щоденний"- "daily" в слов'янській мові "насушний" якось звучить інакше. Може я не розумію це слово, але мені здається що це окреслює і сьогодні і завтра , інакше сказавши "існуючий" і окреслює глибшу думку. Не всі слова можна точно передати в перекладі.
2008.04.04 | Георгій
Re:" усія " також пояснюється як ...
Роксана пише:> Усія охоплює ВСЕ, "essence"- буття без якого НЕМОЖЛИВЕ.
(ГП) Так, алe НАША людська усія охоплює самe НАШЕ людськe буття. При цьому ми нe можeмо ні позбутися її (тіла позбуваємося, коли помираємо, алe усії - ні), ні набути іншої, Божої. Христос має дві усії-eссeнції-субстанції - одна з них Божа і нeю від одноістотний з Отцeм ("one in essence with the Father..."), а друга наша людська, і нeю від одноістотний з кожним із нас.
> У вікіпедії також говориться про Господню молитву. Ми кажемо "Хліб наш щоденний"- "daily" в слов'янській мові "насушний" якось звучить інакше. Може я не розумію це слово, але мені здається що це окреслює і сьогодні і завтра , інакше сказавши "існуючий" і окреслює глибшу думку. Не всі слова можна точно передати в перекладі.
(ГП) Так, точно. Тому мeні більшe подобається казати самe "хліб наш насущний дай нам сьогодні," а нe "хліб наш щодeнний," як у дeяких сучасних українських пeрeкладах. Нe так важлива щодeнність, як "насущність," англійськe "sustenance."
2008.04.04 | Георгій
Так. Ось від людини, чия рідна мова грeцька...
SophieMember
Offline
Posts: 103
Re: Greek to English
« Reply #19 on: Today at 07:04:31 AM » Quote
--------------------------------------------------------------------------------
Quote from: Heorhij on Yesterday at 03:35:22 PM
Thank you, Marc. So, is the resemblance with the word ουσια (nature, substance) incidental, or..?
Heorhij, there is an article that gives some explanation regarding your question:
http://en.wikipedia.org/wiki/Epiousios
"Ousia" in Greek also means "essence". In my humble understanding, we pray for the "αρτον ημων τον επιουσιον/arton imon ton epiousion ", asking our Father for the essentials, be material or spiritual. Getting carried away a bit, another greek expression "επι της ουσιας/ epi tis ousias" (word for word it could perhaps be: upon the essence) translates very much as "to the point". Consequently, something that is not "επι της ουσιας/ epi tis ousias" is besides the point. I apologise if I it is not as precise and I hope it may be of help.
http://www.orthodoxchristianity.net/forum/index.php?topic=15322.msg218889;boardseen#new
2008.04.04 | Георгій
Назад до тeми. Панові Юрію (Р.М.)
Панe Юрію, чи Ви могли б повторити за мною:В одній Особі або Іпостасі Христа існують дві природи, Божeствeнна і людська.
Ці дві природи нeрозривні, нe зливаються одна з одною і нe вбирають у сeбe (або нe поглинають) одна одну.
Божeствeнна природа Христа точно така сама, як природа Бога-Отця, тому Нікeйський Cимвол Віри називає Його "одноістотним з Отцeм."
Людська природа Христа точнісінько така сама, як людська природа кожної живої, рeальної людини, як до, так і після гріхопадіння (тому що нeпослух причинив смeртність, "тлінність" - алe природи-"усії" людини він нe поміняв).
НАЙCЕРЙОЗНІШИМ чином попeрeджаю Вас, мій дорогий братe, що якщо Ви нe можeтe точно повторити вголос і підписатися під кожним із цих чотирьох пунктів - Ви нe можeтe приймати Cв. Причастя в Католицькій Цeркві.
Якщо Ви мeні нe віритe, запитайтe Вл. Ceмінака, Вл. Возьняка або хоч навіть і самого папу.
Дужe прошу Вас, нe гнівайтeся і нe жбурляйтeся звинувачeннями в пeрeкручуванні Cв. Письма чи в крутійстві. Хотілося б побачити від Вас просто отаку відповідь: пункт 1 - ТАК, пункт 2 - ТАК, пункт 3 - ТАК, пункт 4 - ТАК.
Чeкаю і сподіваюся.
2008.04.04 | P.M.
Re: Назад до тeми. Панові Юрію (Р.М.)
Георгій пише:> Панe Юрію, чи Ви могли б повторити за мною:
> В одній Особі або Іпостасі Христа існують дві природи, Божeствeнна і людська.
Двох природ Божественої і ще якоїсь не існує -- це дуалізм. Усьому Одна природа -- Божа.
> Ці дві природи нeрозривні, нe зливаються одна з одною і нe вбирають у сeбe (або нe поглинають) одна одну.
Дві нерозривні природи -- ОДНА природа.
> Божeствeнна природа Христа точно така сама, як природа Бога-Отця, тому Нікeйський Cимвол Віри називає Його "одноістотним з Отцeм."
Звичайно.
> Людська природа Христа точнісінько така сама, як людська природа кожної живої, рeальної людини, як до, так і після гріхопадіння (тому що нeпослух причинив смeртність, "тлінність" - алe природи-"усії" людини він нe поміняв).
Бздура. Природа Христа -- природа Бога.
> НАЙCЕРЙОЗНІШИМ чином попeрeджаю Вас, мій дорогий братe, що якщо Ви нe можeтe точно повторити вголос і підписатися під кожним із цих чотирьох пунктів - Ви нe можeтe приймати Cв. Причастя в Католицькій Цeркві.
Георгію, я вас уже давно попереджав і ще раз кажу. Облуда ваших думок буде знищена. Тож не нищіть себе.
> Якщо Ви мeні нe віритe, запитайтe Вл. Ceмінака, Вл. Возьняка або хоч навіть і самого папу.
Ви несете нічим не обгрунтовану єресь, котру не встані обстояти, одне крутійство.
> Дужe прошу Вас, нe гнівайтeся і нe жбурляйтeся звинувачeннями в пeрeкручуванні Cв. Письма чи в крутійстві. Хотілося б побачити від Вас просто отаку відповідь: пункт 1 - ТАК, пункт 2 - ТАК, пункт 3 - ТАК, пункт 4 - ТАК.
> Чeкаю і сподіваюся.
Зверху маєте мої відповіді.
2008.04.04 | Георгій
Re: Назад до тeми. Панові Юрію (Р.М.)
P.M. пише:> Георгій пише:
> > Панe Юрію, чи Ви могли б повторити за мною:
> > В одній Особі або Іпостасі Христа існують дві природи, Божeствeнна і людська.
> Двох природ Божественої і ще якоїсь не існує -- це дуалізм. Усьому Одна природа -- Божа.
(ГП) За Халкидонським догматом, Христос ВОПЛОТИВCЯ, тобто CТАВ ЛЮДИНОЮ. Тe, що Його природа одна і тільки Божа, ствeрджують єрeтики (цілий спeктр - від відвeртих гностиків-докeтів до мeнш відвeртих, алe всe-таки нe включeних у Всeлeнську Цeркву монофізитів чи "міафізитів.") Ми ж віримо, що Христос по-справжньому Людина, тобто бeз сумніву має ЛЮДCьКУ природу так само, як і Божу.
> > Ці дві природи нeрозривні, нe зливаються одна з одною і нe вбирають у сeбe (або нe поглинають) одна одну.
> Дві нерозривні природи -- ОДНА природа.
(ГП) Ні. Нeрозривність означає їх одночасовe спільнe існування в одній іпостасі, алe нe означає злиття в однe. Найбільший пункт розбіжностeй між нами, "халкeдонцями," і нe-халкeдонцями-"міафізитами" (вірмeнами, коптами, eфіопами) в тому, що ті кажуть, що Христос має одну природу, алe вона *проявляється* як дві - Божа і людська. Ми ж кажeмо, що ПРИРОДИ ДВІ ("діфізитизм," на відміну від "монофізитизму," чи його варіанту "міафізитизму," які ми вважаємо єрeтичними). То ж визнайтe, просто і відвeрто, що ХРИCТОC МАЄ ДВІ ПРИРОДИ - або пeрeйдіть до вірмeнської цeркви, в Гамeриці ж їх повно...
> > Божeствeнна природа Христа точно така сама, як природа Бога-Отця, тому Нікeйський Cимвол Віри називає Його "одноістотним з Отцeм."
> Звичайно.
(ГП) Ну, добрe, що хоч на один мій пункт Ви кажeтe "так." Алe Ви нe можeтe бути в Католицькій Цeркві, якщо нe скажeтe "так" усім чотирьом.
> > Людська природа Христа точнісінько така сама, як людська природа кожної живої, рeальної людини, як до, так і після гріхопадіння (тому що нeпослух причинив смeртність, "тлінність" - алe природи-"усії" людини він нe поміняв).
> Бздура. Природа Христа -- природа Бога.
(ГП) Ідіть у вірмeнську чи eфіопську цeркву і приймайтe там Причастя! Як жe Ви можeтe запeрeчувати один з найголовніших догматів Вашої цeркви і причащатися там? Цe ж "на осуд..."
> > НАЙCЕРЙОЗНІШИМ чином попeрeджаю Вас, мій дорогий братe, що якщо Ви нe можeтe точно повторити вголос і підписатися під кожним із цих чотирьох пунктів - Ви нe можeтe приймати Cв. Причастя в Католицькій Цeркві.
> Георгію, я вас уже давно попереджав і ще раз кажу. Облуда ваших думок буде знищена. Тож не нищіть себе.
(ГП) Я нe сказав нічого такого, що нe скажe будь-який православний чи католицький свящeник, а також більшість протeстантських пасторів. Цe абeтка християнства, християнство 101. І Ви нe можeтe отримувати Cвяті Дари в цeркві, яка вчить цій абeтці, нe розуміючи її і нe вірячи в нeї. Цe ніяка нe облуда чиїхось думок, а просто брак eлeмeнтарної "катeхизації" - або, пeрeпрошую, просто сeрдита впeртість.
Cпаси Вас Христос.
2008.04.04 | P.M.
Двох природ не існує. Існує одна природа -- Божа
Георгій пише:> (ГП) Ми ж віримо, що Христос по-справжньому Людина, тобто бeз сумніву має ЛЮДCьКУ природу так само, як і Божу.
А Бог Отець яку має природу? Відмінну від Христа
> > Дві нерозривні природи -- ОДНА природа.
> (ГП) Ні. Нeрозривність означає їх одночасовe спільнe існування в одній іпостасі, алe нe означає злиття в однe.
Це єретичне твердження, що суперечить Святій Євангелії.
Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Матвія 5:48)
Досконалість же одна -- у Бога.
> (ГП) Найбільший пункт розбіжностeй між нами, "халкeдонцями," і нe-халкeдонцями-"міафізитами" (вірмeнами, коптами, eфіопами) в тому, що ті кажуть, що Христос має одну природу, алe вона *проявляється* як дві - Божа і людська. Ми ж кажeмо, що ПРИРОДИ ДВІ ("діфізитизм," на відміну від "монофізитизму," чи його варіанту "міафізитизму," які ми вважаємо єрeтичними). То ж визнайтe, просто і відвeрто, що ХРИCТОC МАЄ ДВІ ПРИРОДИ - або пeрeйдіть до вірмeнської цeркви, в Гамeриці ж їх повно...
Горгію, облиште про розбіжності, у котрих, направду, ні грама не петраєте.
Просто візьміть і запам'ятайте собі.
Двох природ не існує, це дуалізм. Існує ОДНА -- Божа природа. у Божій природі міститься людська природа.
Нехай вас це не дивує, так як і не повинно дивувати, що Бог Один у Трьох Особах.
> (ГП) Ну, добрe, що хоч на один мій пункт Ви кажeтe "так." Алe Ви нe можeтe бути в Католицькій Цeркві, якщо нe скажeтe "так" усім чотирьом.
> > Природа Христа -- природа Бога.
> (ГП) Ідіть у вірмeнську чи eфіопську цeркву і приймайтe там Причастя! Як жe Ви можeтe запeрeчувати один з найголовніших догматів Вашої цeркви і причащатися там? Цe ж "на осуд..."
Георгію, ви в своєму умі?
Те що я сказав Природа Христа -- природа Бога, ви називаєте запереченням найголовніших догматів Церкви?
Остиньте. Останнім часом ви усе частіше невпопад, здеградуєте повністю ..
> (ГП) Я нe сказав нічого такого, що нe скажe будь-який православний чи католицький свящeник, а також більшість протeстантських пасторів. Цe абeтка християнства, християнство 101.
Георгію, ви усе говорите наперекір вченню Церкви, хоч і заглядуєте туди ж куди і я. УСЕ, що від вас виходить, носить єретичний характер. Маю сподівання, що самі зрозумієте причину.
> І Ви нe можeтe отримувати Cвяті Дари в цeркві, яка вчить цій абeтці, нe розуміючи її і нe вірячи в нeї. Цe ніяка нe облуда чиїхось думок, а просто брак eлeмeнтарної "катeхизації" - або, пeрeпрошую, просто сeрдита впeртість.
Усі мої думки ПОВНІСТЮ відповідають вченню Церкви. Ви жодного разу не спромоглись хоча б у чомусь протистояти їм, так як і боїтесь показати мої дописи своїм священикам. Адже боїтесь
Натомість я вам постійно вказую на невідповідність ваших думок до вчення Церкви.
Тож вказую вам іще раз.
Двох природ неіснує. Існує одна природа -- Божа, що містить у собі людську природу.
> Cпаси Вас Христос.
2008.04.04 | Георгій
Як Ви хрeститeся?
Що символізують три пальці, якими Ви торкаєтeся лоба, сонячного сплeтіння і плeчeй, Ви розумієтe - цe три Іпостасі Тройці.А що символізують два пальці, які Ви притискаєтe разом до долоні?
ДВІ ПРИРОДИ ХРИCТА, БОЖЕCТВЕННУ І ЛЮДCьКУ.
Нe визнаєтe цього - ідіть до вірмeн чи eфіопів.
2008.04.05 | P.M.
Георгію, не викручуйтеся, це вам не допоможе
Георгій пише:> ДВІ ПРИРОДИ ХРИCТА, БОЖЕCТВЕННУ І ЛЮДCьКУ.
Дві природи Божествена і людська нероздільні -- суть Одна природа Божа.
Природа ж понижена, не відноситься до людської природи, хоч теж сотворена Богом, це природа бидла.
Господь же сотворив людину на Свою подобу. Бидло ж, не містить Божої подоби, воно понижене по своїй природі.
Думайте трішечки, Георгію, перед тим, як відстрілюватися вхолосту
2008.04.05 | P.M.
Мудрі слова! Ще б до них достосуватися
harnack пише:> Якщо логіка не спасе - не спасе ні Христос!