Хотів би внести де-яку ясність
04/24/2008 | P.M.
Багатьом може видатися дивною ситуація на ФРД, з отими безперестанними дискусіями-суперечками між мною і Георгієм. Здавалось би, що можуть не поділити два християнина. Утім, -- нас не з'єднює нічого ..
Між нами безодня. Як день і ніч, як біле і чорне -- не можуть з'єднатися наші погляди.
Мені легше знаходити спільність в думках з представниками інших конфесій, з тими хто кажуть, що не вірять у Бога. Такі люди по-крайній мірі щирі у тому, що сповідують, а там де щирість, завжди є можливість порозумітися.
Інша ж справа, коли людина запевняє, що вірить в одне, а на ділі сповідує абсолютно протилежні принципи. В такому випадку порозуміння неможливе в принципі.
Християнське вчення несумістиме без первородного гріху. Непослух це те, через що ми втратили життя вічне і що привело нас на цю грішну землю. Через наш непослух Бог зіслав із Небес Сина Свого Єдинородного, що б визволити нас від смерти.
Непослух -- це ОДВІЧНА ВИНА на нас.
Це може комусь не подобатись, і є люди котрі відкрито і відверто заявляють, що не сприймають таке вчення, й не причисляють себе до християн. І це нормально -- бо щиро.
Та недопустимо, коли людина називає себе християнином, але внутрішньо не сприймає ОДВІЧНОСТІ ВИНИ через непослух. Коли тим самим ставляться під сумнів Божі слова: Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш! (Буття 2:17) Натомість слова диявола: Умерти не вмрете! (Буття 3:4) для таких набирають правдивої форми.
Не вірити в стан духовної смерті у котрій ми опинилися -- не вірити Божому Слову, Котре прийшло до нас і пострадало за нас, що би визволити нас від тієї духовної смерти.
В таких випадках, ті що не вірять в первородний гріх, починають говорити, що гріху на них немає, бо вони прийняли Христа, але для цього й існують такі, як Макарій Єгипетський:
Беседа 15. А если говоришь, что пришествием Христовым грех осужден, и по крещении зло не имеет уже себе доли, чтоб разглагольствовать в сердце; то не знаешь разве, что, с пришествия Господня и доныне, многие крестились, и помышляли иногда лукавое? А иные из них не совращались ли в тщеславие, или в блуд, или в чревоугодие? Да и все миряне, пребывающие в Церкви, имеют ли сердце неукоризненное и чистое? Или, не находим ли, что после крещения много бывает грехов, и многие грешат? Поэтому и после крещения разбойник имеет возможность входить и делать, что хочет http://www.krotov.info/library/m/makarygr/makari01.html
Котрого вони, зрештою й так не сприймають, як і не сприймають Боже Слово в цілому.
Такі як Георгій, не вірять в первородний гріх і в наслідки переступу теж не вірять. Для них цей світ не є вотчиною диявола, як це учить Євангелія, а саме те середовище, у котрому ми й повинні були опинитися згідно Божествених настанов.
Фактично ними утверджується христянство без первородного гріху, що ніяк по-іншому не назовеш як АНТИхристиянство.
Саме антихрист, аби оправдати себе, намагається довести, що світ цей чудовий, і що усе в ньому чудове і жити ми маємо у цьому світі чудово. Тобто чекайте на чудо і шукайте його тут, а не на Небесах ..
Тому я й заявляю з усією відповідальністю.
У вірі моїй до Бога моєго, з Георгієм мене не зв'язує НІЧОГО.
Об'єднати нас може -- лише Боже Слово.
Між нами безодня. Як день і ніч, як біле і чорне -- не можуть з'єднатися наші погляди.
Мені легше знаходити спільність в думках з представниками інших конфесій, з тими хто кажуть, що не вірять у Бога. Такі люди по-крайній мірі щирі у тому, що сповідують, а там де щирість, завжди є можливість порозумітися.
Інша ж справа, коли людина запевняє, що вірить в одне, а на ділі сповідує абсолютно протилежні принципи. В такому випадку порозуміння неможливе в принципі.
Християнське вчення несумістиме без первородного гріху. Непослух це те, через що ми втратили життя вічне і що привело нас на цю грішну землю. Через наш непослух Бог зіслав із Небес Сина Свого Єдинородного, що б визволити нас від смерти.
Непослух -- це ОДВІЧНА ВИНА на нас.
Це може комусь не подобатись, і є люди котрі відкрито і відверто заявляють, що не сприймають таке вчення, й не причисляють себе до християн. І це нормально -- бо щиро.
Та недопустимо, коли людина називає себе християнином, але внутрішньо не сприймає ОДВІЧНОСТІ ВИНИ через непослух. Коли тим самим ставляться під сумнів Божі слова: Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш! (Буття 2:17) Натомість слова диявола: Умерти не вмрете! (Буття 3:4) для таких набирають правдивої форми.
Не вірити в стан духовної смерті у котрій ми опинилися -- не вірити Божому Слову, Котре прийшло до нас і пострадало за нас, що би визволити нас від тієї духовної смерти.
В таких випадках, ті що не вірять в первородний гріх, починають говорити, що гріху на них немає, бо вони прийняли Христа, але для цього й існують такі, як Макарій Єгипетський:
Беседа 15. А если говоришь, что пришествием Христовым грех осужден, и по крещении зло не имеет уже себе доли, чтоб разглагольствовать в сердце; то не знаешь разве, что, с пришествия Господня и доныне, многие крестились, и помышляли иногда лукавое? А иные из них не совращались ли в тщеславие, или в блуд, или в чревоугодие? Да и все миряне, пребывающие в Церкви, имеют ли сердце неукоризненное и чистое? Или, не находим ли, что после крещения много бывает грехов, и многие грешат? Поэтому и после крещения разбойник имеет возможность входить и делать, что хочет http://www.krotov.info/library/m/makarygr/makari01.html
Котрого вони, зрештою й так не сприймають, як і не сприймають Боже Слово в цілому.
Такі як Георгій, не вірять в первородний гріх і в наслідки переступу теж не вірять. Для них цей світ не є вотчиною диявола, як це учить Євангелія, а саме те середовище, у котрому ми й повинні були опинитися згідно Божествених настанов.
Фактично ними утверджується христянство без первородного гріху, що ніяк по-іншому не назовеш як АНТИхристиянство.
Саме антихрист, аби оправдати себе, намагається довести, що світ цей чудовий, і що усе в ньому чудове і жити ми маємо у цьому світі чудово. Тобто чекайте на чудо і шукайте його тут, а не на Небесах ..
Тому я й заявляю з усією відповідальністю.
У вірі моїй до Бога моєго, з Георгієм мене не зв'язує НІЧОГО.
Об'єднати нас може -- лише Боже Слово.
Відповіді
2008.04.24 | +О
Re: Катехизм Католицької Церкви, ст 243-244
Катехизм Католицької Церкви, ст 243-244АРТИКУЛ 10
«Вірую у відпущення гріхів»
976 Апостольський Символ віри пов'язує віру у відпущення гріхів з вірою у Святого Духа, а також з вірою в Церкву і в співпричасті святих. Даючи Духа Святого Своїм апостолам, воскреслий Христос уділив їм Свою власну Божественну владу відпускати гріхи: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються» (Ів. 20,22-23).
>(Друга частина Катехизму безпосередньо розглядатиме відпущення гріхів через Хрещення, таїнство Покаяння та інші таїнства, передусім через Євхаристію. Тут, отже, вистачить коротко згадати деякі головні елементи).
І. Одне Хрещення на відпущення гріхів
977 Наш Господь пов'язав відпущення гріхів з вірою і з Хрещенням: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всякому творінню. Хто увірує й охреститься, той буде спасенний» (Мк. 16,15-16). Хрещення є першим і головним таїнством відпущення гріхів, бо воно єднає нас із Христом, що умер за наші гріхи, воскрес для нашого оправдання (Пор. Рим. 4,25.), щоб і «ми стали ходити в обновленні життя» (Рим. 6,4).
978 «У момент, коли ми робимо перше визнання віри, приймаючи святе Хрещення, що нас очищує, прощення, яке ми отримуємо, є таке цілковите, що уже не лишається більше ніякої провини: ні первородного гріха, ні провини, якої ми допустилися з власної волі, ні не належиться нам жодної кари, щоб їх спокутувати (...). Однак благодать Хрещення нікого не звільняє від усіх немочей природи. Навпаки, нам треба ще поборювати похітливі напади, які не перестають нас спонукувати до зла» (Римський Катехизм, 1,11,3.).
979 У цій боротьбі зі схильністю до зла чи може хто бути настільки сильним і обережним, щоб уникнути всякої рани від гріха? «Отож було необхідним, щоб Церква мала владу відпускати гріхи також і поза Хрещенням. Для того Христос передав Церкві ключі Царства Небесного, щоб вона могла ними прощати кожному розкаяному грішникові провини, які він вчинив після Хрещення, навіть до останнього дня свого життя» (Римський Катехизм, 1,11,4.).
980 Саме через таїнство Покаяння охрещений може бути примиреним з Богом і з Церквою:
> "Отці Церкви справедливо називали покаяння "тружденним хрещенням" (св.Григорій Богослов, Проповіді, 39,17). Таїнство Покаяння є для тих, хто впав після Хрещення, необхідним до спасіння, як Хрещення необхідне тим, що ще не відродилися" (Пор. Тридентський Собор: DS 1672.)
2008.04.24 | P.M.
Гріх поновлюється в людині, тому каємося й сповідаємося ще і ще
2008.04.24 | +О
Re: не поновлюється в людині онтологічно, як до Христа - людина
чинить гріх, тому і існує СповідьЗ повагою
о.Олег
2008.04.25 | P.M.
гріх -- на нас
+О пише:> не поновлюється в людині онтологічно, як до Христа - людина чинить гріх, тому і існує Сповідь
Звичайно ж чинить .. Така її природа.
Але навіть ті, що виконують заповіді і живуть за духом а не за тілом, вважають себе причетними до гріху.
І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.
А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. (Римлян 8:8-10)
Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. (Римлян 8:22,23)
2008.04.24 | P.M.
Читаймо Євангелію!
Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? (Рим.7: 14,18,22-25)
Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,
бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.
Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.
Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,
думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.
І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.
А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.
Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;
бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі (Римлян 8:1-14).
І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,
бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.
Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом.
Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,
ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,
завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!
А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
Коли духом живемо, то й духом ходімо! (Галатів 5:16:25)
Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа,
Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі. (Филип'ян 3: 20,21)
2008.04.25 | P.M.
завжди дивував мудрості Церкви, її умінню донести правду до тих,
.. хто її хоче почути.Щоб збулося, як написано:
Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите... (Матвія 13:14)
Катехизм Католицької Церкви:
977 Наш Господь пов'язав відпущення гріхів з вірою і з Хрещенням: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всякому творінню. Хто увірує й охреститься, той буде спасенний» (Мк. 16,15-16). Хрещення є першим і головним таїнством відпущення гріхів, бо воно єднає нас із Христом, що умер за наші гріхи, воскрес для нашого оправдання (Пор. Рим. 4,25.), [Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть] щоб і «ми стали ходити в обновленні життя» (Рим. 6,4).
Вставлені і виділені мною рядки з Євангелі, що передують рядкам вказаним у Катехизмі, говорять у ЩО ми охристилися -- в Ісусову смерть.
978 «У момент, коли ми робимо перше визнання віри, приймаючи святе Хрещення, що нас очищує, прощення, яке ми отримуємо, є таке цілковите, що уже не лишається більше ніякої провини: ні первородного гріха, ні провини, якої ми допустилися з власної волі, ні не належиться нам жодної кари, щоб їх спокутувати (...). Однак благодать Хрещення нікого не звільняє від усіх немочей природи. Навпаки, нам треба ще поборювати похітливі напади, які не перестають нас спонукувати до зла» (Римський Катехизм, 1,11,3.)
Слова у момент, хоч і не зразу помітні, дуже красномовні, вони якраз вказують на той проміжок часу, коли людина вивільняється від гріху, опісля чого до людини знову приступають немочі її пониженої природи.
979 У цій боротьбі зі схильністю до зла чи може хто бути настільки сильним і обережним, щоб уникнути всякої рани від гріха? «Отож було необхідним, щоб Церква мала владу відпускати гріхи також і поза Хрещенням. Для того Христос передав Церкві ключі Царства Небесного, щоб вона могла ними прощати кожному розкаяному грішникові провини, які він вчинив після Хрещення, навіть до останнього дня свого життя» (Римський Катехизм, 1,11,4.)
В гріхах мусимо щиро розкаятись.
980 Саме через таїнство Покаяння охрещений може бути примиреним з Богом і з Церквою:
> "Отці Церкви справедливо називали покаяння "тружденним хрещенням" (св.Григорій Богослов, Проповіді, 39,17). Таїнство Покаяння є для тих, хто впав після Хрещення, необхідним до спасіння, як Хрещення необхідне тим, що ще не відродилися" (Пор. Тридентський Собор: DS 1672.)
Тому й є такою важливою сповідь перед смерттю, що би успіти перед тим, як усопнути ..