(P) Ювілeй парафії УПЦ-КП у США (/)
05/30/2008 | Георгій
Disclaimer: про "розкольницьку діяльність УПЦ США" (тієї, що під омофором Константинополя) цe вони, мабуть занадто сильно, алe в цілому цікавий матeріал, н.м.д.
*******************************
55-літній ювілей парафії Святої Тройці міста Бриджпорт штату Конектикут, США
“Кожне століття має своє середньовіччя”. Темрявою своєї злоби ХХ століття перевершило часи язичницьких гонінь на християнство. При мовчазному потуранні цілого світу, комуно-більшовицька імперія зла вмила свої ікла кров’ю українського народу. Геноцид 1932-1933 років лише завершив тривалий, добре спланований і послідовно втілений злочин винищення національно свідомої інтелігенції, заможного селянства, душі народу Української Автокефальної Православної Церкви.
Але, навіть у ті буремні роки, коли, здавалося, воля українців зломлена назавжди, Всемилостивий Господь не полишив Своїх дітей. Серед народженого після комуністичного перевороту покоління, були не лише ті, що бігали з червоними прапорами та нищили святині власного народу, а й ті, що разом з материнським молоком всотували любов до свого народу та вільний козацький дух.
Коли Україну охопив вогонь Другої Світової, перед багатьма постала можливість вибору: лишитися у безбожно-атеїстичній країні на мученицьку смерть, або виїхати до демократичних країн заходу і продовжити боротьбу за волю і незалежність Батьківщини. Тисячі українців опинилися в таборах Німеччини, а звідти переїхали до різних країн.
Так, на початку 1960-х українська хвиля перетнувши Атлантику сягнула віковічної землі індіанського племені Могікан, найдавнішого штату Північної Америки – Коннектикуту. Значна кількість українських родин оселилася у місті Бриджпорті на березі Атлантичного океану.
Українці поселилися на землі Вашингтона без знання англійської мови, грошей, майна, але з твердою вірою, що Господь, який вивів їх з совєтського рабства не залишить своїх дітей напризволяще. Глибока віра і щедрі Божі Благословення принесли свій плід. Українці вростали в скелясту землю Коннектикуту, своїм працелюбством, лагідністю і наполегливістю дивуючи місцеве населення. Зігріті промінням Божої любові не забували і про Рідну Православну Церкву.
Восьмого лютого 1953 року в будинку Онисії і Миколи Іванків зібралося чотирнадцять родин. Присутніх об’єднало бажання організувати православну парафію. Було вибрано організаційний комітет: голова Анатолій Фалько, скарбник Павло Люлька та член комітету Григорій Чабала. Вони взялися знайти приміщення і впорядкувати його так, щоб могли відправлятися Служби Божі. Зібрали по п'ять долярів з родини на необхідні видатки. Консисторія дала дозвіл на відкриття парафії і призначила о.Федота Шпаченка настоятелем.
Восьмого березня 1953 року було скликано перші загальні збори нової парафії. Більшістю голосів було прийнято іменувати парафію на честь Святої Тройці. Троїцька парафія стала членом Митрополії під зверхністю Митрополита Іоана Теодоровича, влилась в загальну працю духовно-національного життя.
30 травня 1956 року загальні збори доручили управі купити землю на 99 Йорк вулиці у Бріджпорті. Гроші для будівництва храму позичили від Українського Робітничого Союзу. Одночасно приступили до побудови церковної зали. Члени парафії, після тяжкої фабричної праці, трудилися на будівництві вечорами і в свята без похвали та оплати. Через два роки тяжкої праці, 28 грудня 1958 року владика Мстислав освятив новозбудований храм.
Головами парафіяльної Управи були: Анатолій Фалько, Антон Рихальський, Едвард Кирилюк, Валерій Остапенко, Євген Сластен, Валентин Катречко. Обов’язки настоятеля виконували: о.Федот Шпаченко, о.Теодозій Діятелович, о.Микола Чернявський, архим. Петро Опаренко, прот. Павло Багнівський, о.Зіновій Ковальчук, від 1973 до 2000-го року о.Анатолій Джейкобс, який протягом багатьох років плідно потрудився як духовно, так і організаційно. Після упокоєння о. Анатолія настоятелем був протопр. Олекса Шутер, а коли він добровільно відійшов від парафії, на це місце призначено прот. Олександра Двінятіна. Не можливо перерахувати всіх, що доклали значних зусиль для розквіту парафіяльного життя. Протягом багатьох років, від перших установчих зборів до сьогодні душею парафії є багатолітній Голова Парафіяльної Управи пан Анатолій Фалько. Його жертовна праця, тонкий винахідливий розум та організаційні здібності стали запорукою успішного завершення будівельних робіт і злагодженої діяльності парафіяльних установ. Особливих слів похвали та подяки заслуговує працелюбне парафіяльне сестринство на чолі з невтомною працівницею Онисією Іванко. Жертовна праця членів сестрицтва стала рушійною силою для багатьох парафіяльних заходів.
Церковна Громада брала участь у всіх Соборах УПЦ в США, національних святах Незалежності України, відзначення тисячоліття Хрещення Руси-України, голодомору 32-33 років. Парафіяни приймали участь у всіх Світових Форумах Вільних Українців.
Протягом багатьох десятиліть ми зберігали засади соборноправності, мріяли про відродження Незалежної Церкви на вільній Українській землі. Коли наша мрія здійснилася – Україна стала незалежною державою, відродилася Українська Православна Церква на чолі з Київським Патріархом – біда спіткала УПЦ в США. Церковні “діячі”, шукаючи "визнання", без відома власних Соборів, підписали угоди, з Константинопольським Патріархом. Отримали титули грецьких єпископів. Зреклися Київського Патріаршого престолу, а натомість оформили канонічну залежність від Константинопольського Патріарха. З сумом і сердечним болем сприйняли парафіяни цю вістку.
23 липня 1999 року під керівництвом Почесного Голови Анатолія Фалька, Голови Управи Олександра Горячуна та настоятеля о.Анатолія Джейкобса відбулися Загальні Збори віруючих, які одноголосно засудили розкольницькі дії єпископату УПЦ в США та надалі зберігати молитовну та адміністративну єдність з Українською Православною Церквою під омофором Київського Патріарха.
При парафії діють відділи Братського Союзу, Кординаційної Ради, членів Союзу Українок Америки, церковний хор, Сестрицтво під проводом пані Онисії Іванко.
Висловлюємо глибоку щиросердечну подяку усім родинам-засновникам парафії Пресвятої Тройці, теперішнім і колишнім членам парафіяльних рад, ревізійних комісій, старостам, трудолюбивому сестринству всім тим, хто протягом 55-и років жертовно і невтомно працював для неї. Висловлюємо нашу вдячність і похвалу милозвучному хорові з його багатолітнім диригентом Лілею Фалько.
Дякуємо добрим сусідам, українцям-католикам парафії св. Покрови за плідну національну співпрацю на добро українського народу.
Ми вітаємо нових членів парафії, новоприбулих емігрантів з України. Закликаємо всіх об'єднуватися навколо нашої парафії, бо що наше, то є і ваше.
Вітаємо Вас, дорогі парафіяни, з 55-літнім ювілеєм і бажаємо всім Вам міцного козацького здоров’я, довголіття, натхнення для щирої праці та любові до своєї Церкви і свого Народу. Зберігаймо і прикрашаймо Дім Божий. Разом передаваймо наші звичаї, культуру, національні тртадиції молодому поколінню українців.
Парафіяльна Управа Парафії Святої Тройці
Української Автокефальної Соборноправної
Православної церкви Київського Патріархату
міста Бриджпорт штату Конектикут, США
З нагоди храмового свята урочиста Служба Божа розпочнеться
15 червня о 930 а. m .
Після завершення Служби Божої у парафіяльнфй залі відбудеться Святковий обід.
99 York St., Bridgeport, Connecticut , 06610
Додаткову інформацію можна отримати від організаційного комітету
п.Анатолій Фалько Tell : 1-203-888-3587,
Прот Олександр Двінятін Tell : 1-203-888-0673
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2008/05/30/usa.html
*******************************
55-літній ювілей парафії Святої Тройці міста Бриджпорт штату Конектикут, США
“Кожне століття має своє середньовіччя”. Темрявою своєї злоби ХХ століття перевершило часи язичницьких гонінь на християнство. При мовчазному потуранні цілого світу, комуно-більшовицька імперія зла вмила свої ікла кров’ю українського народу. Геноцид 1932-1933 років лише завершив тривалий, добре спланований і послідовно втілений злочин винищення національно свідомої інтелігенції, заможного селянства, душі народу Української Автокефальної Православної Церкви.
Але, навіть у ті буремні роки, коли, здавалося, воля українців зломлена назавжди, Всемилостивий Господь не полишив Своїх дітей. Серед народженого після комуністичного перевороту покоління, були не лише ті, що бігали з червоними прапорами та нищили святині власного народу, а й ті, що разом з материнським молоком всотували любов до свого народу та вільний козацький дух.
Коли Україну охопив вогонь Другої Світової, перед багатьма постала можливість вибору: лишитися у безбожно-атеїстичній країні на мученицьку смерть, або виїхати до демократичних країн заходу і продовжити боротьбу за волю і незалежність Батьківщини. Тисячі українців опинилися в таборах Німеччини, а звідти переїхали до різних країн.
Так, на початку 1960-х українська хвиля перетнувши Атлантику сягнула віковічної землі індіанського племені Могікан, найдавнішого штату Північної Америки – Коннектикуту. Значна кількість українських родин оселилася у місті Бриджпорті на березі Атлантичного океану.
Українці поселилися на землі Вашингтона без знання англійської мови, грошей, майна, але з твердою вірою, що Господь, який вивів їх з совєтського рабства не залишить своїх дітей напризволяще. Глибока віра і щедрі Божі Благословення принесли свій плід. Українці вростали в скелясту землю Коннектикуту, своїм працелюбством, лагідністю і наполегливістю дивуючи місцеве населення. Зігріті промінням Божої любові не забували і про Рідну Православну Церкву.
Восьмого лютого 1953 року в будинку Онисії і Миколи Іванків зібралося чотирнадцять родин. Присутніх об’єднало бажання організувати православну парафію. Було вибрано організаційний комітет: голова Анатолій Фалько, скарбник Павло Люлька та член комітету Григорій Чабала. Вони взялися знайти приміщення і впорядкувати його так, щоб могли відправлятися Служби Божі. Зібрали по п'ять долярів з родини на необхідні видатки. Консисторія дала дозвіл на відкриття парафії і призначила о.Федота Шпаченка настоятелем.
Восьмого березня 1953 року було скликано перші загальні збори нової парафії. Більшістю голосів було прийнято іменувати парафію на честь Святої Тройці. Троїцька парафія стала членом Митрополії під зверхністю Митрополита Іоана Теодоровича, влилась в загальну працю духовно-національного життя.
30 травня 1956 року загальні збори доручили управі купити землю на 99 Йорк вулиці у Бріджпорті. Гроші для будівництва храму позичили від Українського Робітничого Союзу. Одночасно приступили до побудови церковної зали. Члени парафії, після тяжкої фабричної праці, трудилися на будівництві вечорами і в свята без похвали та оплати. Через два роки тяжкої праці, 28 грудня 1958 року владика Мстислав освятив новозбудований храм.
Головами парафіяльної Управи були: Анатолій Фалько, Антон Рихальський, Едвард Кирилюк, Валерій Остапенко, Євген Сластен, Валентин Катречко. Обов’язки настоятеля виконували: о.Федот Шпаченко, о.Теодозій Діятелович, о.Микола Чернявський, архим. Петро Опаренко, прот. Павло Багнівський, о.Зіновій Ковальчук, від 1973 до 2000-го року о.Анатолій Джейкобс, який протягом багатьох років плідно потрудився як духовно, так і організаційно. Після упокоєння о. Анатолія настоятелем був протопр. Олекса Шутер, а коли він добровільно відійшов від парафії, на це місце призначено прот. Олександра Двінятіна. Не можливо перерахувати всіх, що доклали значних зусиль для розквіту парафіяльного життя. Протягом багатьох років, від перших установчих зборів до сьогодні душею парафії є багатолітній Голова Парафіяльної Управи пан Анатолій Фалько. Його жертовна праця, тонкий винахідливий розум та організаційні здібності стали запорукою успішного завершення будівельних робіт і злагодженої діяльності парафіяльних установ. Особливих слів похвали та подяки заслуговує працелюбне парафіяльне сестринство на чолі з невтомною працівницею Онисією Іванко. Жертовна праця членів сестрицтва стала рушійною силою для багатьох парафіяльних заходів.
Церковна Громада брала участь у всіх Соборах УПЦ в США, національних святах Незалежності України, відзначення тисячоліття Хрещення Руси-України, голодомору 32-33 років. Парафіяни приймали участь у всіх Світових Форумах Вільних Українців.
Протягом багатьох десятиліть ми зберігали засади соборноправності, мріяли про відродження Незалежної Церкви на вільній Українській землі. Коли наша мрія здійснилася – Україна стала незалежною державою, відродилася Українська Православна Церква на чолі з Київським Патріархом – біда спіткала УПЦ в США. Церковні “діячі”, шукаючи "визнання", без відома власних Соборів, підписали угоди, з Константинопольським Патріархом. Отримали титули грецьких єпископів. Зреклися Київського Патріаршого престолу, а натомість оформили канонічну залежність від Константинопольського Патріарха. З сумом і сердечним болем сприйняли парафіяни цю вістку.
23 липня 1999 року під керівництвом Почесного Голови Анатолія Фалька, Голови Управи Олександра Горячуна та настоятеля о.Анатолія Джейкобса відбулися Загальні Збори віруючих, які одноголосно засудили розкольницькі дії єпископату УПЦ в США та надалі зберігати молитовну та адміністративну єдність з Українською Православною Церквою під омофором Київського Патріарха.
При парафії діють відділи Братського Союзу, Кординаційної Ради, членів Союзу Українок Америки, церковний хор, Сестрицтво під проводом пані Онисії Іванко.
Висловлюємо глибоку щиросердечну подяку усім родинам-засновникам парафії Пресвятої Тройці, теперішнім і колишнім членам парафіяльних рад, ревізійних комісій, старостам, трудолюбивому сестринству всім тим, хто протягом 55-и років жертовно і невтомно працював для неї. Висловлюємо нашу вдячність і похвалу милозвучному хорові з його багатолітнім диригентом Лілею Фалько.
Дякуємо добрим сусідам, українцям-католикам парафії св. Покрови за плідну національну співпрацю на добро українського народу.
Ми вітаємо нових членів парафії, новоприбулих емігрантів з України. Закликаємо всіх об'єднуватися навколо нашої парафії, бо що наше, то є і ваше.
Вітаємо Вас, дорогі парафіяни, з 55-літнім ювілеєм і бажаємо всім Вам міцного козацького здоров’я, довголіття, натхнення для щирої праці та любові до своєї Церкви і свого Народу. Зберігаймо і прикрашаймо Дім Божий. Разом передаваймо наші звичаї, культуру, національні тртадиції молодому поколінню українців.
Парафіяльна Управа Парафії Святої Тройці
Української Автокефальної Соборноправної
Православної церкви Київського Патріархату
міста Бриджпорт штату Конектикут, США
З нагоди храмового свята урочиста Служба Божа розпочнеться
15 червня о 930 а. m .
Після завершення Служби Божої у парафіяльнфй залі відбудеться Святковий обід.
99 York St., Bridgeport, Connecticut , 06610
Додаткову інформацію можна отримати від організаційного комітету
п.Анатолій Фалько Tell : 1-203-888-3587,
Прот Олександр Двінятін Tell : 1-203-888-0673
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2008/05/30/usa.html
Відповіді
2008.05.30 | Георгій
Запитання до пані Роксани (і інших, якщо хтось знає)
Я відчув у цьому повідомлeнні про Бриджпортську парафію дeщо сeрдиті нотки про "розкольників" з УПЦ США, як "зрeклися Київського патріарха і поставали грeцькими єпископами." Пані Роксано, чи Ви знаєтe - взагалі властивe такe нeгативнe відношeння УПЦ-КП до грeків, Константинополя? Питаю тому, що я вжe кілька разів писав листи свящeникам і навіть одному єпископові УПЦ-КП (киянам), просив їх приєднатися до нашого форуму, - і нe отримав від них ніякої відповіді, ні слова, ні звуку. Можe, цe тому, що я вірний Грeцької православної архидієцeзії у США, яка є під омофором Константинополя?2008.05.30 | Роксана
Re: Запитання до пані Роксани (і інших, якщо хтось знає)
Запитуєте, відповідаю!-Я відчув у цьому повідомлeнні про Бриджпортську парафію дeщо сeрдиті нотки про "розкольників" з УПЦ США, як "зрeклися Київського патріарха і поставали грeцькими єпископами." Пані Роксано, чи Ви знаєтe - взагалі властивe такe нeгативнe відношeння УПЦ-КП до грeків, Константинополя? Питаю тому, що я вжe кілька разів писав листи свящeникам і навіть одному єпископові УПЦ-КП (киянам), просив їх приєднатися до нашого форуму, - і нe отримав від них ніякої відповіді, ні слова, ні звуку. Можe, цe тому, що я вірний Грeцької православної архидієцeзії у США, яка є під омофором Константинополя?-
Ви правильно відчули "сердиті нотки" серед православних на терені Америки. Епископ Антоній та деякі священики і пару парафіян , які дружать з Епископом Антонієм, без соборного дозволу і згоди парафіян УКРАЇНСЬКОЇ православної церкви у Америці, поїхали до Константенополя
і підписали свою відданість Патріарху Вартолимею. Тобто вони стали "канонічні" в очах світового православ'я, але вони навіть свої імена мусили міняти в підтосовки грекам. Поговорюють, що навіть мусили наново приймати херотонію. Хотіли це зробити зі всіма священиками, але ці "стали дибки", а тому приняли їх так як є. До того часу, українська церква в Америці була "незалежна". Вона мала митрополита Мстислава,як зверхника церкви, але не мали Патріархії. Чекалося на нагоду відокремитися від Московського накинутого нам патріархату.
Щодо "неґативного відношення УПЦ-КП до греків", такого зовсім немає.
Навпаки, часто звертаються до Вартоломея( не знаю чи правильно пишу його ім'я) з проханням пособити українській церкві дістати автокифалію. Патріарх постійно обіцяє, але Москва ставить колоди і погрожує різними анатемами. Зараз епископ Антоній дуже пробує працювати для української справи. Він є в управі комітету" Допомога Чорнобилю" і консесторія багато жертвує на ці цілі. Люди, які хоч і не змирилися з таким поступованням їхньої незалежної церкви
(бо кажуть, що попали з під ринви та під дощ) відвідують церкви. Включно зі мною.
В Америці є церкви УПЦ-КП, але їх небагато. Вони розкидані і віддаль багатьом не дозволяє стати парафіянами . Але любов до України і до її незалежності, ніколи не покидала діаспору. Сюди зараховано і церковну автокефалію. Оце так коротенько.
2008.05.31 | Георгій
Дякую, пані Роксано
Прочитав Ваш аналіз (або як в діаспорі кажуть, "Вашу аналізу"), і ніби трохи кращe зрозумів ситуацію.Нічого, дасть Бог, будe колись і Київський Патріархат загально визнаним.