Відповіді

• 2008.06.23 | Анатолій

  Порівняли хрєн з пальцем - десь схоже...

  Адже концентраційні табори - є похідними від режимів, себто аморальної влади. А абортарії - є похідними від аморальності особи. Отже, треба викорінювати аморальність, яка пропагується саме жидо-християнством (див. Старий Заповіт - згадаймо сутенера Абрама, згадаймо педерастів Давида та Джонатана, згадаймо кровозмішення дочок Лота), а не розповідати попам анекдоти про концтабори. Всі проблеми шукай у собі, кажуть нормальні люди.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.06.25 | +О

    Re: Вірно: "всі проблеми шукай у собі", пане Анатолію :)

  • 2008.06.25 | +О

    Re: протестую:Давид був українцем, що заперечує закид у Його бік

    це ж очевидно , Анатолію http://h.ua/story/74967/
    
    Цар Давид танцював гопак
    
    Филистимське ім’я "Давид" означає "знавець води" і походить від Дан-від, "дана"- вода, "від" - відати, знати. Филистимляни ("народи моря") були безстрашними і завзятими мореплавцями.
    Давид народився в 1085 році до н. е. у Вифлеємі — містечку на північних кордонах Іудеї. Згідно з іудейськими релігійними текстами, він був молодшим із восьми синів Єссея, який належав до племені Іуди. Про Давида відомо, що “він був вельми гарної зовнішності, мав біляве волосся, відрізнявся швидкістю бігу і міцністю м’язів” (Архимандрит Никифор. Иллюстрированная полная популярная библейская энциклопедия. – М.: Астрель, 2000. — С. 158). “Порівняно з Саулом Давид був меншого зросту, білявим, гарним обличчям, статечним і фізично сильним, з привабливою вдачею” (Геллей Генри. Библейский справочник. — СПб.: 1999. — С. 189).
    
    Як у чорноволосих євреїв-семітів міг народитися білявий син?
    
    Про Давидову матір відомо лише, що вона не була єврейкою (Костів Костянтин. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів. — К.: Україна, 1995. — С. 100).
    
    Оскільки гени (точніше, алелі) чорного волосся є домінантними щодо “світловолосих генів”, то найбільш можливими є два варіанти:
    
    1) мати Давида була світловолосою (належала до європейської раси) або, принаймні, була носієм рецесивних “білих генів”, а Єссей не був чистим семітом, тобто також мав рецесивні “білі гени”?
    
    2) мати Давида була носієм “білих генів”, а його біологічним батьком був не Єссей, а якийсь галл-филистимлянин або, принаймні, носій “білих генів”.
    
    Друга версія є правдоподібнішою, оскільки відомо, що:
    
    1) Єссей одружився з матір’ю Давида уже на старості: “І цей чоловік (Єссей) за Саулових днів був старий, увійшов у літа” (1 книга Самуїлова, 17.12);
    
    2) матір Давида була законною дружиною Єссея, проте Давид визнає, що “я в беззаконні народжений і в гріху зачала мене мати моя” (Псалом 50.7);
    
    3) незважаючи на релігійну заборону міжрасового змішування, видатні євреї іноді одружувались на красивих білих дівчатах филистимлян. Навіть “зразково-показовий” Самсон, який десь 20 років був суддею Ізраїлю і непримиренним ворогом филистимлян, двічі одружувався саме на филистимлянках. У будь-якому разі, євреї і филистимляни перебували у тісному контакті.
    
    Звідси напрошується висновок, що батьками Давида могли бути європейці, скоріше всього филистимляни (південні галли). Галли в основному були русявими. Версія про європейське походження Давида підкріплюється такими відомостями.
    
    1) Давид, на відміну від своїх семи старших братів-семітів, мав особливе музичне обдарування. Відомо, що арійські народи мали найрозвиненішу музичну культуру (прикладом може бути пісенність українців).
    
    2) Давид був талановитим воїном, а филистимляни були професійними вояками, на відміну від “народного ополчення” євреїв.
    
    3) Давид тривалий час користувався військовою підтримкою филистимлян і завдяки їй правив спочатку містом Циклаг (Секелаг), а згодом і всією Іудеєю як їхній васал (Грант Майкл. С. 88—89). Пізніше в столиці Іудеї Хевроні він був помазаний на царя Іудейського.
    
    4) Улюбленою і останньою жінкою Давида була євусеянка (тобто арійка) Вірсавія (Ярусавія, «жінка з Яруса», тобто з Ярусалима), колишня дружина хіттеянина Урія (Юрія). Художники зазвичай зображають Вірсавію з ясними золотистими кучерями, що спадають на плечі досконалої форми, з виключно вродливими рисами обличчя і ніжною шкірою (Дин Эдит. Все женщины Библии: Пер. с англ. — М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. — С. 145). Сина Вірсавії — Соломона, не найстаршого, але найулюбленішого свого сина Давид призначив своїм наступником.
    
    5) “Найнадійнішими силами були у Давида зовсім не євреї, а охоронці з чужинських найманців — керетяни і пелетяни” (Джонсон Пол. Історія євреїв. — К.: Альтернативи, 2000. — С. 68), тобто филистимляни. На іудеїв Давид не покладався.
    
    Захоплення Давидом Єрусалима (Євуса, Аріїла, Яруса) поклало кінець його дружнім стосункам з филистимлянами. Звернемо увагу, що до захоплення цього міста “залучені були тільки цар та його люди — професійне царське військо, без племінних ополчень, — щоб Давид із певністю міг заявити, що він сам, особисто (тобто без євреїв) здобув Єрусалим. ...Він не вирізав єрусалимлян і не прогнав їх геть. Навпаки: він ніби хотів зробити з них своїх особистих вірних прибічників” (Джонсон Пол. С. 71). З цього часу Давид, професійний воїн, талановитий полководець і дипломат, почав проводити цілком самостійну політику.
    
    Перші два десятиліття його правління пройшли у завойовницьких війнах і привели до небувалого раніше розширення території держави. “Перший і єдиний раз в історії Ізраїль став головною політичною силою, цілісною близькосхідною імперією” (Джонсон Пол. С. 94). Столицю своєї держави Давид переніс з юдейського Геброна в євусейський (арійський) Ярусалим і зробив його політичним та релігійним центром імперії.
    
    У це своє місто він переніс на постійне, фіксоване перебування Ковчег Заповіту, що цілком відповідало традиціям землеробського Ханаану, але суперечило фундаментальному єврейському принципу про неприв’язаність Бога до певної території.
    
    Перенесення було здійснено в чисто ханаанських традиціях, з веселими піснями і енергійними танцями. Сам Давид, оголений по пояс, “танцював перед Господом зо всієї сили”, “танцював та скакав перед Господнім лицем” (Друга книга Самуїлова, 6.14-15). Що ж це за такий енергійний танець зі стрибками зо всієї сили, який виконувався воїном-царем в оголеному по пояс вигляді? Очевидно, що це був бойовий арійський танець, на зразок гопака, в якому багато високих стрибків.
    
    Усе, що відбувалося у цей час в Ярусалимі, було незвичним для євреїв і суперечило їхнім традиціям. Здивована Мелхола — перша дружина Давида, дочка колишнього юдейського царя Саула, не стрималась і гостро висловила свій осуд. Давид же їй відповів зі спокоєм і гідністю: “Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над весь дім його і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем, — буду танцювати перед Господнім лицем!” (2 Сам, 6.21).
    
    Чому Давид став поводитися по-іншому настільки, що викликав здивування та осуд Мелхоли, і напевно, багатьох інших євреїв? Тому що він вже досягнув свого, він став царем. Часи загравання як з филистимлянськими феодалами, так і з євреями відходили у минуле, тепер Давид чимраз більше міг бути самим собою — арійським воїном-кшатрієм. Як констатує М. Грант, “«скакання і танці перед Господом» під музичний супровід, засуджені його дружиною Мелхолою (засмученої падінням дому Саула) як безглузді і негідні, були ритуалом, що безпосередньо випливав з релігійної практики ханаанців” (Грант Майкл. С. 96).
    
    Новації Давида зачепили і релігійну сферу. “Державна релігія, яку очолив Давид, була зовсім не чистим яхвізмом, але змішанням яхвізму і ханаанського культу”(Грант Майкл. С. 96). Про наявність яхвізму пишуть іудейські релігійні тексти, про ханаанський культ свідчить історія та археологія. Можливо, що яхвізмом там взагалі й не пахло.
    
    
    Давид (Мікеланджело, мармур, 1501—1504. Флоренція). Ортодоксальні іудеї були шоковані, коли виявили, що Давид необрізаний.
    В історії Ізраїлю почалася нова епоха. На зміну психічно неврівноваженому, похмурому і “одержимому злими духами” Саулові прийшов здоровий, енергійний і життєрадісний Давид. Зміну династій проголосив від Божого імені соратник Давида — пророк Натан (Натан, Нафан — це індоєвропейське ім’я. Натаном також називався один із синів Давида і Вірсавії ). Він урочисто повідомив, що заповіт з Богом був обіцянкою, даною не лише самому Давидові, а й його синові Соломону і всьому його роду на всі грядущі часи: “Я буду йому за Батька, а він буде мені за Сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів. Та милість моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого я відкинув перед тобою. І буде певний твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!”(2 Сам, 7.14-17).
    
    Цей заповіт з Давидом було проголошено від імені Господа. Але це ім’я позначало не Яхве (Ієгову) — суворого, ревнивого і непізнаваного родоплемінного божества в уявленні євреїв, а люблячого Бога-Отця, Творця Всесвіту.
    
    Свою імперію Давив назвав словом «Ізраїль». На думку Майкла Гранта, “первинне значення цього слова втрачене” (Грант Майкл. С. 42), тобто єврейська етимологія слова Ізраїль невідома. Це наводить на думку, що розгадку цієї назви треба шукати не в семітських, а в індоєвропейських мовах. Тоді Ізраїль — це “із-ра-їль”, тобто “від сонячного Бога” (порівняйте з укр. “іскра” — “від сонця” або “Іскаріот” — “із Каріота”) або, можливо, “іскра Божа”. Це ханаанське, тобто арійське слово. Відомо, що у формі «Is-ra-il» воно присутнє в ханаанських текстах середини 3 тис. до н. е. (Мифы народов мира. М.: «Советская энциклопедия», 1980—2000. Т. 1. С. 488), тобто за тисячоліття до появи в тих краях євреїв.
    
    Іудейська версія, що «Ізраїль» означає «богоборець» («противник Бога», арамейською «сатана») є безглуздою, оскільки жоден політик не назве свою державу словом, що більше нагадує прокляття. В давнину не гірше нас розуміли, що «як назовеш корабель, так він і попливе».
    
    Надзвичайна енергія і блискуча обдарованість Давида подарували Ізраїлеві безприкладну епоху тривалого миру і процвітання, так що його правління, при всіх кривавих подіях, ретроспективно розглядалося як праобраз і передвісник обіцяного Богом майбутнього Золотого віку.
    
    Одним з багатьох його чудових обдарувань, яке Давид поширив у своїй державі, була пристрасна любов до музики, що брала початок у глибинній ханаанській (арійській) традиції. Особливу славу у наступних поколінь Давид заслужив саме як співак і творець релігійної поезії.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.06.27 | Анатолій

      Секс як нациська зброя.

      Секс як Нациська Зброя
      Скорочено від часопису «The American Mercury»
      Джордж В. Геральд
      (The Reader’s Digest, Oct. 1942, pg.67)
      
      У старовинні часи, армії розглядали жінок, переможених регіонів, як оправдану нагороду. Але у Європі, сьогодні, цей процес організується як метод завоювання. Під керівництвом Hitler Rassenpolitisches Amt (Відомство Расової Політики), статтева зброя використовується для навмисного руйнування деяких націй та “Аріянізації ” інших .
      
      Голова цього відомства, Професор Др. Волтер Гросс, сформулював націські положення статтевого завоювання у жовтні 1941року, у його офіційній публікації, Раса: “Наша перемога буде повною лише тоді, коли вона виростить серед наших сусідів досить людей пов’язаних з Новим Порядком кров’ю. Гарантовано, це є наше саме важливе завдання ”.
      
      Для виконання цього завдання, Відомство Расової Політики розділило Європу на три секції: Нордичну, Латинську та Слов'янську. У Слов'янській області поліція отримала наказ заарештувувати продуктивних до розмножування Поляків, Чехів, Сербів, Росіян та інші слов'янські народи і у великій кількості винищити їх. Професор Грос пише: Польща, Чехія та Сербія повинні бути позбавлені права до самоуправління. Кожне збільшення народжуваності серед цих, паразитичних, народів були б всупереч генеральному інтересу. Тому ми прийняли радикальні заходи, щоб обмежити їхні нові народження до мінімуму”.
      
      Таким чином, у Польщі, ніяка дитина не могла народитися без дозволу Націського Генерального Уряду, і недозволялось у більшості випадків. Закон наказував робити аборти, і хто не буде підкорятися, карати. До того ж, багато слов'янських чоловіків були відокремлені від своїх жінок, що застосовувалось як метод примушуючого расового самогубства.
      
      Виняток був для дівчат з Татрівських гір, що у Польщі. Націсти на свій розсуд заявили їх Фольксдойч – німцями – та поселили, багато з них, у “вирощувальному таборі для поліпшення Нордичної Раси”, біля міста Лодзь, де вони були змушені жити з німецькими юнаками.
      
      Угорці та Словаки, вважались Професором Гросс “народами расово здатними на розвиток” і служили, як піддослідні, морські свинки для подібних експериментів. Великі контингенти Скандинавських дівчат були послані до Австрії, Угорщини та Словаччини, для вступупу у сексуальні відносини з громадянами цих країн”. Замість цього, Австрійські та Угорські дівчата були переведені на північ. Професор Гросс додає: « результати цих зусиль, природньо, все ще не наявні, але вони доказують, що у нашому прагненні, творити кращі раси, ми не згорнем радикальних нововведень”.
      
      Під Націським контролем, “Нордичні” молоді люди отримують нову статеву освіту, побудовану на оголенні (нудизмі), яку використають як найкоротший шлях до підвищення народжуваности “Нордичної раси”.
      
      Незважаючи на послуговування науковими виразами, пропаганда висувала це рішення просто в сексуально порнографічному обудженні. Торік, у Monaco, я підкупом дістався до огляду останньої Націської “навчальної” продукції. Слухацька публіка складалася з високого класу Націських чиновників та гурту їхніх супутників з зайнятих ними країн.
      
      Першою картиною був так званий Час після Олімпіади. Виконано у стилі класичної Греції, де показали натовп молодих підлітків хлопчиків та дівчат хто, після дня напруги на стадіоні, розслабився у щось, на зразок розваг у Саду Діонісія. Якщо ви колись бачили порножурнали замасковані під мистецтво, то ви можете мати генеральну ідею картини. Інша картина, Літня неділя, показує різницю між старомодною неділею у середнього класу домі і розвагами на відкритому повітрі, значною мірою оголених, вільної поведінки молоді Націського табору, над прозорим озером.
      
      Після показу, Др.Ганс Ендрес, Гейдельбергський расовий експерт, розповів нам: “Мета цих картин, пропаганда нового шляху життя у Європі. Наша молодша генерація повинна вчитися отримувати насолоду від природних задоволень статі, без сорому. Це єдиний шлях, щоб збільшити наше Нордичне населення та викликати відродження Європи .”
      
      Я довідався, що 45 кінострічок цього типу було укладено. Деякі були створені спеціально для військових – щоб підняти “мораль” німецьких солдат у Європі.
      
      “У Франції ”, доповідає Др Гросс, “наші солдати мали найбільший успіх з жіночим населенням. Вони , звичайно, не завжди мали расово добірних дівчат, котрі приходили до наших солдатів. Тому ми, в основному, реорганізували статеве життя у Франції .”
      
      Відмова випустити 1.350, 000 французьких в'язнів війни – чверть, яких складали чоловіки від 20 до 40 років – як також, серед інших рішень, особливо жорстоких, було тримання їх подалі від їх жінок та наречених. Результат той, що збільшилось число французьких жінок, морально та в інший спосіб стомлених труднощами цих часів, які піддались завойовникам. Ганьбою Парижу цих днів являє собою кафе біля Республіканської Площі (Place de la Republique), де збирались дівчата з крамниць та відомств на зустріч з німецькими солдатами. Дівчата, звичайно, з голодуючої сім'ї, віддавали себе легко, за їжу, щоб вижити.
      
      Ось інший метод для “основної реорганізації статевого життя у Франції”: Декілька місяців німецькі “медичні комісії” перевіряли школярок під приводом перевірки здорового харчування. Скоро після таких перевірок, певним з них було наказано з'явитися перед Германським Відомством Здоров»я у Парижі. Після прибуття, вони отримували помешкання у чудових кварталах, звичайно колишніх борделях. Кожного дня група дівчат була кликана для перевірки. Вони роздягались, невідаючи, що вони також оглядались молодими Націськими офіцерами позаду темної скляної стіни. Ці офіцери показували їхні вибір і дівчата віддавались у їхнє розпорядження. Після таких зустрічей дівчат тримали під наглядом до розвитку вагітности. В той час їх відсилали додому з інструкціями і інформацією для німецьких органів влади, які забезпечували їм медичну та фінансову допомогу. Расова основа кожної “щасливої” дівчини докладно була вивчена, щоб переконатися, що там не було ніяких слідів невартісної крові.
      
      Такі звіти стають достовірними тільки тоді, коли розглянуті разом з “науковими” почерком так як ця, з “Статевого Життя у Нордичному Світі ”, стаття у німецькому Медичному Перегляді за березень 1941року, Др. Альберт Дюпре: “Кожна жінка повинна бути вивчена, щоб визначити чи вона варта мати дітей. Хто був вибраний, були зібрані у жіночих домах . Чоловічі партнери повинні бути представлені їм на вибір для, обмеженого в часі, шлюбу – поки жінка не стане вагітною. Пересічна жінка повинна спромогтись родити до шести дітей, таким чином, всі вони вважаються найкращими Арійцями .”
      
      Ніцше запитував у Заратустра: “Де є раса, досить сильна, щоб позбутися чесноти? Де варвари 20-го століття? ”
      Націсти відповіли йому. Масове виробництво варварів у стані розробки.
      
      П.С. Ця маленька книжечка була знайдена у стіні приватного будинку у США, шт.Нью-Джерсі, Святославом Гуляком у 1991році.