МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Об УПЦ (пока что МП) (л)

07/29/2008 | Kohoutek
Не стоит считать эту церковь пророссийской "пятой колонной". Там проходят очень любопытные процессы. "Правой рукой" митр. Владимира является молодой епископ Александр (Драбинко) http://orthodox.org.ua/uk/episkopat/2006/08/15/2468.html - явный сторонник автокефалии. Оба официальных сайта УПЦ ( http://orthodox.org.ua и http://orthodoxy.org.ua ) постоянно публикуют материалы, критические по отношению к Московскому патриархату и обосновывающие необходимость автокефалии для УПЦ. В этом году там появилось упоминание об УПЦ-КП и УАПЦ как о "традиционных конфессиях Украины" и заявление о начале диалога с ними. Церковь на глазах меняется. Вот любопытная статья, там есть ссылка на выступление митр. Владимира на последнем Архиерейском соборе РПЦ - тоже стоит прочитать. Вполне разумные слова: http://grani.ru/Society/Religion/m.139311.html

Это хорошо, что наши православные церкви конкурируют между собой и не имеют влияния на государство. Это хорошо, что у Ющенко не вышло создать свою карманную православную церковь. Мы очень похожи на Россию - дай нашим правителям и иерархам волю, и у нас тоже мог бы вырасти такой же Дракон, в который явно превращается РПЦ. А так, глядишь, волей-неволей церквям приходится дистанцироваться от политики и государства. Лучше всего свою духовную миссию православные церкви исполняют в тех странах, в которых православие не является традиционной конфессией и реально отделено от государства. Иначе они не в состоянии удержаться от желания загнать всех в свой рай железной рукой.

Відповіді

  • 2008.07.29 | P.M.

    Re: Об УПЦ (пока что МП) (л)

    Зрозуміло, що без взаємоузгоджень самих українських православних Церков нічого путнього не вийде.
    Інше питання, як досягнути цього порозуміння.

    Ситуація є подібною до політичної, де теж захоплюються українською демократією, а толку ..
  • 2008.07.29 | Роксана

    Re: Об УПЦ (пока что МП) (л)

    Пане Когоутек. Дякую за подані інформації. Хоч ,правда, тепер аж "ряснить" від таких повідомлень. Ось уривок зі статті що появилася в часописі "Українська Правда"
    ------------------------------------------

    УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПОМІСНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА: ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ КАНОНІЧНІСТЬ УТВОРЕННЯ?

    Напередодні візиту до України першого серед рівних православних патріархів Вселенського патріарха Варфоломія І у політичних та журналістських колах почала активно циркулювати інформація про можливість утворення української помісної православної церкви та досягнутих секретаріатом президента відповідних домовленостей.

    Окремі з політиків навіть були упевнені, що революційні кроки відбудуться саме під час святкування 1020-річчя Хрещення Русі.

    Інші ж наголошували, що такі домовленості нібито є, але вони будуть реалізовані після святкувань, аби не допустити скандалу безпосередньо під час свят. Правими виявилися останні.

    Під час свого візиту Варфоломій І лише дипломатично заявив, що "турбота про оборону і відновлення церковної єдності є нашим спільним обов'язком, що переважує будь-які політичні чи церковні цілі".

    Водночас Патріарх ще раз підтвердив, що дії з підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату дорівнювали нанесенню явної шкоди канонічним правам Церкви-Матері, тобто Константинополю.

    Як же можуть розвиватися події надалі?

    Як ми бачимо з короткого історичного екскурсу, єдиний реальний шлях до канонічного утвердження помісної православної церкви в Україні – це рішення Вселенського патріархату про офіційне визнання канонічної території Московського патріархату в межах до 1686 року.

    Відповідна заява була зроблена ще у 2005 році архієпископом Скопелоським Всеволодом, який зазначив, що Константинопольський патріархат визнає канонічну територію Московського патріархату лише в кордонах до 1686 року, тобто до приєднання до нього Київської митрополії. Але тоді справа завершилася лише словами.

    Якщо за словами послідують дії, то в Україні буде відновлена митрополія, яка буде напряму підпорядковуватися Константинополю. Ні про яку самоврядну помісну церкву на цьому етапі мова не йде. Однак, це дозволить нам розпочати важкий шлях з її утворення.

    Зокрема, дасть змогу об'єднати проукраїнські налаштованих мирян і священиків з Української Православної Церкви (у канонічному підпорядкуванні Московського патріархату – УПЦ МП), Української Православної Церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) в єдину канонічну Київську митрополію.

    Відновлення Київської митрополії та відповідне рішення Вселенського патріархату буде визнане і іншими православними церквами, що дозволить уникнути масових звинувачень у неканонічності такого шляху.

    Хоча, зрозуміло, що реакція Російської Православної Церкви (РПЦ) буде супер гострою. Її представники за декілька днів до візиту Варфоломія І навіть заявили про можливість чергового розколу православ'я по лінії "Константинополь – Москва", і що російську церкву у цьому питанні підтримають інші православні церкви, правда, не уточнюючи, які саме.

    Не слід забувати, що на боці РПЦ буде грати і такий політичний важковаговик як російський "Газпром" та й російська влада не залишиться осторонь цього процесу.

    Однак, в УПЦ МП поступово створюється критична маса вірних та духовенства, які розуміють необхідність утворення помісної автокефальної церкви та виходу із підпорядкування Москви.

    За окремою інформацією, "національну" партію в УПЦ МП очолює молодий єпископ Олександр – секретар Митрополита Київського і всієї України Володимира.

    У грудні 2007 року на останньому соборі єпископів УПЦ МП були внесені зміни до її Статуту, які не були погоджені із РПЦ, та була засуджена діяльність проросійських радикальних православних організацій на території України.

    В червні 2008 року Патріарх Алексій ІІ критикував цю позицію УПЦ МП на Архієрейському соборі.

    Єдина вимога, яку висувають національно налаштовані єпископи УПЦ МП – це канонічність утворення та неможливість об'єднання з УПЦ КП та УАПЦ, які РПЦ вважає розкольниками.

    З іншого боку, представники УПЦ КП – Патріарх Філарет та єпископ Євстратій – публічно зайняли дуже стриману позицію щодо незапрошення цієї церкви до участі у святкуванні 1020-річчя Хрещення Русі.

    Уникаючи скандалу, ієрархи УПЦ КП свідомо йдуть на тактичний програш, розраховуючи на стратегічну перемогу – відновлення Київської митрополії у канонічному підпорядкуванні Вселенському патріархові. За інформацією з джерел всередині УПЦ КП, її предстоятель навіть готовий відмовитись від патріаршества задля переходу під омофор Константинополя. Така позиція викликає, принаймні, повагу та розуміння.

    Одна із проблем, яка може серйозно ускладнити процес відновлення Київської митрополії, – це боротьба за посаду митрополита. Зрозуміло, що це має бути компромісна фігура, яка задовольнить інтереси всіх церковних груп, що візьмуть участь в об'єднавчому процесі.

    Водночас, виникає закономірне питання – задля чого затівається весь цей "сир бор"?

    Адже, виходячи з підпорядкування Москви, Україна переходить до підпорядкування Константинополя.

    Однак, сенс у таких діях є. Перспективи створення Української Автокефальної Помісної Православної Церкви за нинішнього стану речей - тобто шляхом надання РПЦ автокефалії УПЦ МП - немає.

    Україна дуже ласий шматочок, щоб його відпускати у вільне плавання. Адже приблизно 60% приходів РПЦ знаходяться на території України та входять до складу УПЦ МП.

    Втрата такої великої кількості вірних, інакше як розгромною поразкою, не назвеш. А останнім часом Росія не звикла програвати.

    У випадку відновлення Київської митрополії, надія на створення помісної автокефальної церкви є.

    Зрозуміло, що Вселенський патріарх може планувати власну гру - недарма ж вживаються визначення "візантійщина" або "візантійська політика", однак його політична вага сьогодні значно менша, аніж Московського патріарха. Та й домовлятися про перспективи будуть сьогодні, а отже, є шанс на їх виконання.

    Шанс у найближчій історичній перспективі утворити канонічним шляхом Українську Автокефальну Помісну Церкву.





    Ігор Жданов, президент Аналітичного центру "Відкрита політика"
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2008.07.29 | Kohoutek

      Ось із цим я не згоден

      Роксана пише:

      > Інші ж наголошували, що такі домовленості нібито є, але вони будуть реалізовані після святкувань, аби не допустити скандалу безпосередньо під час свят. Правими виявилися останні.

      Останні виявляться правими, коли і, головне, ЯКЩО такі кроки будуть зроблені Вселенським патріархатом. А це ще не факт. Цілком можливо, Константинопольській патріарх утримається від безпосереднього втручання в міжправославні розборки на території України, обмежившись посередницькими зусиллями. Головне, що він показав, що не буде стояти остронь і вважає за свій обов'язок взяти участь у врегулюванні розколів в українському православ'ї, а Москва вимушена на це погодитись. Вона б ні за що не погодилася, якби проти цього виступила УПЦ. Вочевидь, УПЦ теж планує використати втручання Вселенського патріарха в своїх цілях і супроти бажань Московського патріархату.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2008.07.29 | Роксана

        Re: Ось із цим я не згоден

        Ситуація яка склалася в українському православному змаганні до автокефалії не така то проста. Три вітки зі своїми доказами правоти, не так то легко об'єднати. Тому і поговорюють про безпосереднє зверхнество Варфоломія над всіма трьома вітками української церкви.
        На це згоджується і Філарет, навіть зрікшися тимчасово свого патріаршого сану. Лиш таким чином може об'єднатися українська православна церква. Київ прагне зняти зі себе накинуте зверхнество москви. Вважає, що легше буде дістати згодом автокефалію від Констентенопля ніж від Москви. Остання буде творити будь які авантури, аби зупинити такий крок.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".