(P) Не змирюся із зрадниками ніколи!
08/01/2008 | Iryna
Руслане, звертаюся до тебе як парафіянка, але по світському як мати, бо ти ще є надто молодий.
Знаєш, Господь Бог за найперше дуже бажає, і для того зійшов до нас із Неба, щоб ми збудували Храм для Нього у своєму серці. Саме до того Святого Храму – нашого Серця Він і приходить у Святому Причастю.
І якщо, дорогий сину, ми не збудуємо його у своєму серцю, хіба збудуємо Святий Храм із каменю…?
Звичайно ні. Ніколи. Бо тільки присутність Божа, Дух Святий керує нами Своїм Божим Провидінням.
Дорогий сину і священнику, ні одна лава учбового закладу, а особливо духовної семінарії не наділить тебе Тим, що дає Ласка Божа.
Так, так саме із Ласки Божої жили всі наші праотці, які працювали на Славу Божу, на спасіння людства, терпіли у кайданах і ланцюгах лукавого змія сатани.
Так, так людське сердечко, хоч і у габіті але людське, бо земне. Так було, віддавали вони (наші праотці) своє життя за Віру Святу, повторюю, Святу, а не обрядну. Ні, Бог обряду не хоче. Він хоче серце сповненне Любові Божої, Святої Прослави Бога і Матері Божої.
Так, так саме за оту Серцевину Святої Віри – Пресвяте Серце Ісуса і Непорочне Серце Марії їх мучили, катували, везли у Сибіри, вбивали…
Саме так було і останні роки. 1946 рік – невизнанний синод у Львові. Ось ваш упадок останній, східна церкво! А перший на Трулянському синоді, коли ти, східна церкво, одягнула обручку із світом, а Обручку із Ісусом скинула і не отримала до нині Благословення Святішого Отця. Ось твій перший упадок, східний обряде. Ось так є…
Боролись за те вірні мужі Святої Церкви – Святий Йосафат Кунцевич, Йосиф Руцький, Потій, Йосиф Коциловський… боролись за те, щоб ти, східна церкво, таки покорилась у послуху Богові та одягнула Обручку з Ісусом. Саме за те поклали свої голови великі мученики Святої Христової Церкви, яку Бог збудував на Петрі – Апостолі. І той Камінь треба слухати, бо Ним керує Дух Божий.
А вам, тим, що так хочуть бути у габітах, фелонах… треба за найперше прийняти три Євангельські Ради:
1. добровільна убогість
2. довічна чистота
3. досконалий (Святий) Послух Б О Г О В І ! ! !
І ОСЬ РЕЗУЛЬТАТ послуху східної церкви:
ЗАГУБИЛИ ВСЕ.
С Т И Д І С Р А М ! ! !
ТО ХТО БАТЬКО ПРАВДИ, а хто батько брехні… га, дорогий священнику?
Той хто слухає досконало Того через Кого Господь звертається до Святої Церкви?
Чи хто встановили свої немудрі (немилі Богові) обряди, відкидаючи Дороги Правди Святої.
Чи може, дорогий духівнику, Господь Бог поручив Апостолам для кожної країни свою дорогу Віри…? Ні. Для всіх Одну, Ту по якій йшов Сам і йшла Його Свята Мати, і йдуть ті, які віддали Йому своє серце на поталу.
Врахуйте, мій дорогий брате, і те, що віками Бог посилає Своїх Вірних дітей – Пророків, Візіонерів, Місіонерів, Святих Богословів, щоб не загубилась Віра Свята, Слово Боже у цьому вихрі людських гріхів на цій туземній долині сліз. Ті діти були простого роду, не навчені, без вищих освіт і духовних семінарій, але у Слові Божім, у Прославі Пресвятої Трійці і Матері Божої і з ними не міг позмагатись ніхто. Вони йшли до Святішого Отця і він приймав Слово Боже, на основі якого видавав світові Догми Святі.
От так було, так є, і так буде. І так, саме, і ми молимося Святою Молитвою наших Святих Праотців у Молитві „Вірую”
....
І в Духа Святого
Господа Животворного
Що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином
Однаково поклоняємий і однаково славимий,
Проповідуваний П Р О Р О К А М И…
А ти, східна церкво, назвою греко-католицька прикрилась і тримаєш її на устах, а серце твоє вже давно у полоні лукавої сили, яка так доцільно керує тобою через тобою встановлені людські обряди. І ти блудиш, блудиш, відійшовши від Святого Апостольського Престолу.
Твій обряд не святий і Богові не милий.
Наш Обряд, брате, у Святій Христовій Церкві то є наше серце.
А серце святого священника, то скарб дорогий, диявол його переслідує, залишаючи серце навіть парафіян. Бо знищивши храм серця святого священника гине то стадо, яке просив Христос зав’язати на землі, щоб зав’язалось у Небі.
Так, так, дорогі духівники. Нині диявол не скидає куполи, не нищить хрести, він руйнує храм серця. Ось велика біда. Ось сталось те, що нам Бог обіцяв в Апокаліпсисі (від Івана Богослова). А якщо ви віддали своє серце Богові, ви завжди Боже Слово впізнаєте. Навіть на перекір тому, що вас у монастирях на нині навчили нести не святий послух. Дуже багато керуючих посад, але дуже мало – обмаль простих, достойних – святих священників.
Тому, мій дорогий, те, що ви викреслили о. Петра Пилипіва із ваших папірців, він не є викреслений із Пресвятого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії, Яким посвятив себе ще давно, у глибокій юності, перед Святим Вівтарем у Храмі свого людського серця.
Хіба Бог не прийняв…? Він вірно не відходячи від Святого Вівтаря і нині служить у добровільній убогості, довічній чистоті і у Святому Послуху БОГОВІ.
А ваш „православний” обряд не милий ні Богові, ні нам, вірним Святої Католицької Церкви, парафіянам. Ми слухаєм Папу. Ми виконуєм все, що каже Свята Христова Церква, а не та, яка повністю у своєму обряді перейшла на нинішнє „православіє”, відкинувши вказівки Святішого Отця і Святі Догми. Викидає із Храмів Кивоти Святі, здирає і викидає Святі Образи із Пресвятими Серцями, піднімає вірних із колін перед Найсвятішими Тайнами, що віками було у великій почесті, допускає легковажність у Святому Храмі, обещещує тетраподи, скидає габіти із духовних дітей і пропонує світський одяг, забороняє Богородичні Вервиці, і взагалі Вервиці (мотивуючи те, що не того обряду а східного, а хіба східний обряд не любить Матінку Божу і Її прохання до всіх молитися Вервицю…?), відкидає дев’ятниці, Адорацію до Євхаристійного Ісуса (чи молитесь, брате, цю молитву тепер у монастирях, чи вже не вашого обряду...?), викреслила Обітниці Перших П’ятниць Місяця до Пресвятого Серця Ісуса, не прийняла Обітниці Перших Субот Місяця до Непорочного Серця Марії, не прийняла Свято у першу неділю по Христовому Воскресінні Божого Милосердя (яке просив Ісус Христос через Фаустину Ковальську), переносить без послуху свята в установлені Богом дні на неділю (зневажає почесть Пресвятої Євхаристії, яку Бог встановив в Четвер: Свято Божого Тіла), відкинула Свято Пресвятого Серця Ісусового і переіменувала на Чоловіколюбця, воює і не приходить до згоди з Святою Церквою латинського обряду і зі всім, що канонізовано Апостольським Престолом, а разом руйнує серця вірних а прикривається назвою греко-католицька, і нині створюючи свою „православну” конгрегацію відділяється від Римського Престолу, вибираючи собі свого „папу” – патріарха України.
С Т И Д І С Р А М ! ! !
Який єднає всіх протестантів до купи, зраджуючи свою Віру.
Що варта Служба Богові без Святого Жертовника. Хор співає на сцені Службу Божу без Святого Вівтаря, без Чаш Святих на Ньому, без священників, без Жертвоприношення вірними Богові Святого Тіла і Святої Крові.
ДЕ ВОНА ЗАРАХОВУЄТЬСЯ...? На Небі...? За те терпів Христос...? Любитися у протестантській вірі? Ні. Ви мали закликати всіх до Послуху Папі у Святій Христовій – Католицькій Церкві, якою керує Христос. Ось Дорога Правди.
А єднатися, відкинувши Святу Віру...? Ні. Ніколи. За це праотці вмирали.
А якщо ви не згідні з Правдою Божою, то нам нічого не заподієте, бо з нами Бог, ось там, у Храмі серця. А якщо нас знищите, то Бога із серця не виймете. Ми підемо до Нього.
Ось яка моя Віра...
А ваша...?
То не судіть, а просіть Бога Пізнання із Божої Мудрості, щоб ви не розривали Тіло Христове бо і нині Воно терпить... разом із Матінкою Божою Марією...
Свою церкву ви називаєте просто церква, а я свою називаю тільки Свята Церква, тому вашої церкви прийняти не можу і не хочу.
PS. Простіть, що я добавила вам пів року вашого перебування поза Україною, я вірю, що цей гріх Бог мені простить.
Ірина
Знаєш, Господь Бог за найперше дуже бажає, і для того зійшов до нас із Неба, щоб ми збудували Храм для Нього у своєму серці. Саме до того Святого Храму – нашого Серця Він і приходить у Святому Причастю.
І якщо, дорогий сину, ми не збудуємо його у своєму серцю, хіба збудуємо Святий Храм із каменю…?
Звичайно ні. Ніколи. Бо тільки присутність Божа, Дух Святий керує нами Своїм Божим Провидінням.
Дорогий сину і священнику, ні одна лава учбового закладу, а особливо духовної семінарії не наділить тебе Тим, що дає Ласка Божа.
Так, так саме із Ласки Божої жили всі наші праотці, які працювали на Славу Божу, на спасіння людства, терпіли у кайданах і ланцюгах лукавого змія сатани.
Так, так людське сердечко, хоч і у габіті але людське, бо земне. Так було, віддавали вони (наші праотці) своє життя за Віру Святу, повторюю, Святу, а не обрядну. Ні, Бог обряду не хоче. Він хоче серце сповненне Любові Божої, Святої Прослави Бога і Матері Божої.
Так, так саме за оту Серцевину Святої Віри – Пресвяте Серце Ісуса і Непорочне Серце Марії їх мучили, катували, везли у Сибіри, вбивали…
Саме так було і останні роки. 1946 рік – невизнанний синод у Львові. Ось ваш упадок останній, східна церкво! А перший на Трулянському синоді, коли ти, східна церкво, одягнула обручку із світом, а Обручку із Ісусом скинула і не отримала до нині Благословення Святішого Отця. Ось твій перший упадок, східний обряде. Ось так є…
Боролись за те вірні мужі Святої Церкви – Святий Йосафат Кунцевич, Йосиф Руцький, Потій, Йосиф Коциловський… боролись за те, щоб ти, східна церкво, таки покорилась у послуху Богові та одягнула Обручку з Ісусом. Саме за те поклали свої голови великі мученики Святої Христової Церкви, яку Бог збудував на Петрі – Апостолі. І той Камінь треба слухати, бо Ним керує Дух Божий.
А вам, тим, що так хочуть бути у габітах, фелонах… треба за найперше прийняти три Євангельські Ради:
1. добровільна убогість
2. довічна чистота
3. досконалий (Святий) Послух Б О Г О В І ! ! !
І ОСЬ РЕЗУЛЬТАТ послуху східної церкви:
ЗАГУБИЛИ ВСЕ.
С Т И Д І С Р А М ! ! !
ТО ХТО БАТЬКО ПРАВДИ, а хто батько брехні… га, дорогий священнику?
Той хто слухає досконало Того через Кого Господь звертається до Святої Церкви?
Чи хто встановили свої немудрі (немилі Богові) обряди, відкидаючи Дороги Правди Святої.
Чи може, дорогий духівнику, Господь Бог поручив Апостолам для кожної країни свою дорогу Віри…? Ні. Для всіх Одну, Ту по якій йшов Сам і йшла Його Свята Мати, і йдуть ті, які віддали Йому своє серце на поталу.
Врахуйте, мій дорогий брате, і те, що віками Бог посилає Своїх Вірних дітей – Пророків, Візіонерів, Місіонерів, Святих Богословів, щоб не загубилась Віра Свята, Слово Боже у цьому вихрі людських гріхів на цій туземній долині сліз. Ті діти були простого роду, не навчені, без вищих освіт і духовних семінарій, але у Слові Божім, у Прославі Пресвятої Трійці і Матері Божої і з ними не міг позмагатись ніхто. Вони йшли до Святішого Отця і він приймав Слово Боже, на основі якого видавав світові Догми Святі.
От так було, так є, і так буде. І так, саме, і ми молимося Святою Молитвою наших Святих Праотців у Молитві „Вірую”
....
І в Духа Святого
Господа Животворного
Що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином
Однаково поклоняємий і однаково славимий,
Проповідуваний П Р О Р О К А М И…
А ти, східна церкво, назвою греко-католицька прикрилась і тримаєш її на устах, а серце твоє вже давно у полоні лукавої сили, яка так доцільно керує тобою через тобою встановлені людські обряди. І ти блудиш, блудиш, відійшовши від Святого Апостольського Престолу.
Твій обряд не святий і Богові не милий.
Наш Обряд, брате, у Святій Христовій Церкві то є наше серце.
А серце святого священника, то скарб дорогий, диявол його переслідує, залишаючи серце навіть парафіян. Бо знищивши храм серця святого священника гине то стадо, яке просив Христос зав’язати на землі, щоб зав’язалось у Небі.
Так, так, дорогі духівники. Нині диявол не скидає куполи, не нищить хрести, він руйнує храм серця. Ось велика біда. Ось сталось те, що нам Бог обіцяв в Апокаліпсисі (від Івана Богослова). А якщо ви віддали своє серце Богові, ви завжди Боже Слово впізнаєте. Навіть на перекір тому, що вас у монастирях на нині навчили нести не святий послух. Дуже багато керуючих посад, але дуже мало – обмаль простих, достойних – святих священників.
Тому, мій дорогий, те, що ви викреслили о. Петра Пилипіва із ваших папірців, він не є викреслений із Пресвятого Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії, Яким посвятив себе ще давно, у глибокій юності, перед Святим Вівтарем у Храмі свого людського серця.
Хіба Бог не прийняв…? Він вірно не відходячи від Святого Вівтаря і нині служить у добровільній убогості, довічній чистоті і у Святому Послуху БОГОВІ.
А ваш „православний” обряд не милий ні Богові, ні нам, вірним Святої Католицької Церкви, парафіянам. Ми слухаєм Папу. Ми виконуєм все, що каже Свята Христова Церква, а не та, яка повністю у своєму обряді перейшла на нинішнє „православіє”, відкинувши вказівки Святішого Отця і Святі Догми. Викидає із Храмів Кивоти Святі, здирає і викидає Святі Образи із Пресвятими Серцями, піднімає вірних із колін перед Найсвятішими Тайнами, що віками було у великій почесті, допускає легковажність у Святому Храмі, обещещує тетраподи, скидає габіти із духовних дітей і пропонує світський одяг, забороняє Богородичні Вервиці, і взагалі Вервиці (мотивуючи те, що не того обряду а східного, а хіба східний обряд не любить Матінку Божу і Її прохання до всіх молитися Вервицю…?), відкидає дев’ятниці, Адорацію до Євхаристійного Ісуса (чи молитесь, брате, цю молитву тепер у монастирях, чи вже не вашого обряду...?), викреслила Обітниці Перших П’ятниць Місяця до Пресвятого Серця Ісуса, не прийняла Обітниці Перших Субот Місяця до Непорочного Серця Марії, не прийняла Свято у першу неділю по Христовому Воскресінні Божого Милосердя (яке просив Ісус Христос через Фаустину Ковальську), переносить без послуху свята в установлені Богом дні на неділю (зневажає почесть Пресвятої Євхаристії, яку Бог встановив в Четвер: Свято Божого Тіла), відкинула Свято Пресвятого Серця Ісусового і переіменувала на Чоловіколюбця, воює і не приходить до згоди з Святою Церквою латинського обряду і зі всім, що канонізовано Апостольським Престолом, а разом руйнує серця вірних а прикривається назвою греко-католицька, і нині створюючи свою „православну” конгрегацію відділяється від Римського Престолу, вибираючи собі свого „папу” – патріарха України.
С Т И Д І С Р А М ! ! !
Який єднає всіх протестантів до купи, зраджуючи свою Віру.
Що варта Служба Богові без Святого Жертовника. Хор співає на сцені Службу Божу без Святого Вівтаря, без Чаш Святих на Ньому, без священників, без Жертвоприношення вірними Богові Святого Тіла і Святої Крові.
ДЕ ВОНА ЗАРАХОВУЄТЬСЯ...? На Небі...? За те терпів Христос...? Любитися у протестантській вірі? Ні. Ви мали закликати всіх до Послуху Папі у Святій Христовій – Католицькій Церкві, якою керує Христос. Ось Дорога Правди.
А єднатися, відкинувши Святу Віру...? Ні. Ніколи. За це праотці вмирали.
А якщо ви не згідні з Правдою Божою, то нам нічого не заподієте, бо з нами Бог, ось там, у Храмі серця. А якщо нас знищите, то Бога із серця не виймете. Ми підемо до Нього.
Ось яка моя Віра...
А ваша...?
То не судіть, а просіть Бога Пізнання із Божої Мудрості, щоб ви не розривали Тіло Христове бо і нині Воно терпить... разом із Матінкою Божою Марією...
Свою церкву ви називаєте просто церква, а я свою називаю тільки Свята Церква, тому вашої церкви прийняти не можу і не хочу.
PS. Простіть, що я добавила вам пів року вашого перебування поза Україною, я вірю, що цей гріх Бог мені простить.
Ірина
Відповіді
2008.08.01 | Роксана
Re: Зрадники є ви, а не церква греко-католицька
Звідки ви, шановна римо-католичка Ірино? На цьому форумі шануються всі конфесії. Ви ж носитеся зі своїм католицизмом, як Іван з торбою, та ще і ображаєте вірних православної і греко-католицької церкви.Україна ніколи не була католицька з її чужими для нас обрядами. Так що марно ви пробуєте тут когось переконати. Бог не проклинає ОБРЯДІВ. Це вже покрутилося від католицизму у вашій голові. Вам би треба щиро молитися до Господа Бога, щоб простив вам ці наклепи на нашу Святу Українську Церкву та на нашу рідну Україну.
-А ваш „православний” обряд не милий ні Богові, ні нам, вірним Святої Католицької Церкви, парафіянам. Ми слухаєм Папу. Ми виконуєм все, що каже Свята Христова Церква, а не та, яка повністю у своєму обряді перейшла на нинішнє „православіє”, відкинувши вказівки Святішого Отця і Святі Догми. Викидає із Храмів Кивоти Святі, здирає і викидає Святі Образи із Пресвятими Серцями, піднімає вірних із колін перед Найсвятішими Тайнами, що віками було у великій почесті, допускає легковажність у Святому Храмі, обещещує тетраподи, скидає габіти із духовних дітей і пропонує світський одяг, забороняє Богородичні Вервиці, і взагалі Вервиці (мотивуючи те, що не того обряду а східного, а хіба східний обряд не любить Матінку Божу і Її прохання до всіх молитися Вервицю…?), відкидає дев’ятниці, Адорацію до Євхаристійного Ісуса (чи молитесь, брате, цю молитву тепер у монастирях, чи вже не вашого обряду...?), викреслила Обітниці Перших П’ятниць Місяця до Пресвятого Серця Ісуса, не прийняла Обітниці Перших Субот Місяця до Непорочного Серця Марії, не прийняла Свято у першу неділю по Христовому Воскресінні Божого Милосердя (яке просив Ісус Христос через Фаустину Ковальську), переносить без послуху свята в установлені Богом дні на неділю (зневажає почесть Пресвятої Євхаристії, яку Бог встановив в Четвер: Свято Божого Тіла), відкинула Свято Пресвятого Серця Ісусового і переіменувала на Чоловіколюбця, воює і не приходить до згоди з Святою Церквою латинського обряду і зі всім, що канонізовано Апостольським Престолом, а разом руйнує серця вірних а прикривається назвою греко-католицька, і нині створюючи свою „православну” конгрегацію відділяється від Римського Престолу, вибираючи собі свого „папу” – патріарха України.-
2008.08.01 | Koala
Приєднуюся як римокатолик
2008.08.01 | P.M.
Повністю приєднуюся як греко-католик
2008.08.01 | Роксана
Re: о.Олеже, розкажіть де це таке робиться.
Чую про такі варварства від пані Ірини вперше.подам же раз уривок з її допису. Поясніть пункт за пунктом.
-А ваш „православний” обряд не милий ні Богові, ні нам, вірним Святої Католицької Церкви, парафіянам.-
І це говорить УКРАЇНКА?
А далі то вже п-о-н-е-с-л-о!
Ми слухаєм Папу. Ми виконуєм все, що каже Свята Христова Церква, а не та, яка повністю у своєму обряді перейшла на нинішнє „православіє”, відкинувши вказівки Святішого Отця і Святі Догми. Викидає із Храмів Кивоти Святі, здирає і викидає Святі Образи із Пресвятими Серцями, піднімає вірних із колін перед Найсвятішими Тайнами, що віками було у великій почесті, допускає легковажність у Святому Храмі, обещещує тетраподи, скидає габіти із духовних дітей і пропонує світський одяг, забороняє Богородичні Вервиці, і взагалі Вервиці (мотивуючи те, що не того обряду а східного, а хіба східний обряд не любить Матінку Божу і Її прохання до всіх молитися Вервицю…?), відкидає дев’ятниці, Адорацію до Євхаристійного Ісуса (чи молитесь, брате, цю молитву тепер у монастирях, чи вже не вашого обряду...?), викреслила Обітниці Перших П’ятниць Місяця до Пресвятого Серця Ісуса, не прийняла Обітниці Перших Субот Місяця до Непорочного Серця Марії, не прийняла Свято у першу неділю по Христовому Воскресінні Божого Милосердя (яке просив Ісус Христос через Фаустину Ковальську), переносить без послуху свята в установлені Богом дні на неділю (зневажає почесть Пресвятої Євхаристії, яку Бог встановив в Четвер: Свято Божого Тіла), відкинула Свято Пресвятого Серця Ісусового і переіменувала на Чоловіколюбця, воює і не приходить до згоди з Святою Церквою латинського обряду і зі всім, що канонізовано Апостольським Престолом, а разом руйнує серця вірних а прикривається назвою греко-католицька, і нині створюючи свою „православну” конгрегацію відділяється від Римського Престолу, вибираючи собі свого „папу” – патріарха України.-
Ненависть у цієї жінки аж кишить. Боляче читати і розуміти як занепадає наша єдність християнської віри.
Була рік тому у Львові і зайшла до у костелу. Якось дивно все там , не "по нашому". Але щож і це церква христова. Виходить якась жіночка , я питаюся, чи це греко-католицька церква? Я справді не знала. Вона з таким обуренням і піднесеним голосом каже- Та ви що, це ж правдива церква Ісусова, наша рідна католицька, а не яксь там греко-католицька. Знаю наміри Папи окатоличувати "уніатів". Але щоб аж так далеко все зайшло, чую вперше.
2008.08.04 | +О
Re: о.Олеже, розкажіть де це таке робиться.
Слава Ісусу Христу!> Роксана: А далі то вже п-о-н-е-с-л-о!
так, нажаль (вибачте, що вирвав з контексту, але точніше не скажу)... І, як це не прикро визнати, не лише п.Ірину: навіть пан Георгій виявив бажання розібратись, хто кого і з чийого дозволу мав право проклинати в 1054-му.
Я, пані Роксано, не є "за" замовчування проблем Церкви, але бачу стільки болі у Ваших висловах чи висловах п.Ірини, що... задихаюсь
Але відповісти спробую.
> Роксана: (-А ваш „православний” обряд не милий ні Богові, ні нам, вірним Святої Католицької Церкви, парафіянам.-) І це говорить УКРАЇНКА?
так, і говорить, видно з контексту, до священика своєї греко-католицької парафії, який пропагує повернення до витоків УГКЦ
> Роксана: Ненависть у цієї жінки аж кишить. Боляче читати і розуміти як занепадає наша єдність християнської віри.
боляче... Але єдність християнської віри занепадає в дуже особистий спосіб. Як і розквітає. З чужою ненавистю нічого не вдієш... Пропоную взяти собі до серця плекання розквіту єдности. Розумію, що це важкезно, але роблю все від мене залежне.
Спробую внести ясність, подаючи після фраз п.Ірини у (дужках) свій коментар. Даної проблеми п.Ірини з о.Русланом, до якого Вона пише, точно не знаю, але з контексту можу припустити, що:
Ми слухаєм Папу. Ми виконуєм все, що каже Свята Христова Церква, а не та, яка повністю у своєму обряді перейшла на нинішнє „православіє”, відкинувши вказівки Святішого Отця і Святі Догми. (скоріше за все, пані Ірина - представниця т.зв."Традиціоналізму", що зародився у лоні Греко-Католицької Церкви як наслідок відстоювання запозичених з латинського обряду практик, що були у вжитку в УГКЦ до псевдособору 1946 року і у зв`язку з тим, що очільники цього руху опинилися під проводом "лефевристів", сьогодні "Традиціонацізм" є засуджений Католицькою Церквою. Ці запозичені у латинян форми молитовної практики по сьогодні є одним із способів молитви УГКЦ. Проблема в тому, що "Традиціоналізм" не сприймає позитивно термін "православний" (це на людському рівні можна зрозуміти - 1946 рік УГКЦ насильно було названо частиною РПравославноїЦ і всіх, хто не прийняв це "православіє", яке, самі розумієте, мало з Православієм дуже мало спільного, було заслано або знищено...) і вважає неприпустимою молитву без всього названого наступного:) Викидає із Храмів Кивоти Святі, здирає і викидає Святі Образи із Пресвятими Серцями (якщо це ("викидає") хтось дійсно робить, то це - святотацтво), піднімає вірних із колін перед Найсвятішими Тайнами, що віками було у великій почесті (маємо два рівногідні звичаї приймання Євхаристії: стоячи і коліноприклонно. "Традиціоналісти" вважають, що всі, хто "стоячи" - не належно почитають Бога), допускає легковажність у Святому Храмі, обещещує тетраподи, скидає габіти із духовних дітей і пропонує світський одяг (не знаю, про що йдеться), забороняє Богородичні Вервиці, і взагалі Вервиці (мотивуючи те, що не того обряду а східного, а хіба східний обряд не любить Матінку Божу і Її прохання до всіх молитися Вервицю…?) (звичайно, що любить Східний Обряд Матінку Божу і ніхто в УГКЦ не забороняв Молитву на Вервиці ), відкидає дев’ятниці, Адорацію до Євхаристійного Ісуса (чи молитесь, брате, цю молитву тепер у монастирях, чи вже не вашого обряду...?) (гарні глибокі молитви, перейняті з Латинського Обряду. Не є загально прийнятими в УГКЦ, але "Традиціоналізм" вимагає їх загального вжитку, що видно навідь з контексту листа...), викреслила Обітниці Перших П’ятниць Місяця до Пресвятого Серця Ісуса, не прийняла Обітниці Перших Субот Місяця до Непорочного Серця Марії, не прийняла Свято у першу неділю по Христовому Воскресінні Божого Милосердя (яке просив Ісус Христос через Фаустину Ковальську), (подібно - прекрасні свята латинського походження) переносить без послуху свята в установлені Богом дні на неділю (зневажає почесть Пресвятої Євхаристії, яку Бог встановив в Четвер: Свято Божого Тіла) (свято Пресвятої Євхаристії дійсно перенесене Синодом УГКЦ з четверга на неділю, тобто: саме з послуху Церкві святкуємо його в неділю. Взагалі - це Свято продублювало існуюче почитання установлення Євхаристії, яке УГКЦ празнує саме у четвер, але - у Великий Четвер, перед Пасхою, як це і належить у Візантійському обряді), відкинула Свято Пресвятого Серця Ісусового і переіменувала на Чоловіколюбця (не відкинула, а святкує саме це свято, доречі, знову ж, існує і одна і друга назви цього празника, лише "Традиціоналізм" вважає обов`язковим вживати лише першу), воює і не приходить до згоди з Святою Церквою латинського обряду і зі всім, що канонізовано Апостольським Престолом (навпаки - з Св.Церквою Латинського обряду УГКЦ однодумна і все канонізоване Католицькою Церквою обов`язково приймається УГКЦ. Думаю, проблема у тому, що частина католиків вважають схожість чи, навіть, идентичність Обряду обов`язковою запорукою єдности Католицької Церкви, а Католицька Церква проповідує єдність у різноманітності і дала УГКЦ завдання віднайти свій власний спосіб Богопочитання, той спосіб, в який молилися оо.Творці Унії, св.Йосафат Кунцевич), а разом руйнує серця вірних а прикривається назвою греко-католицька, і нині створюючи свою „православну” конгрегацію відділяється від Римського Престолу, вибираючи собі свого „папу” – патріарха України.- (Патріарх в жодному разі не замінить/не заперечить Папу - в Католицькій Церкві це не можливо, як неможливо і те, щоб УГКЦ перестала бути Католицькою Церквою. Змагання за Патріарха в УГКЦ було від часів Унії, в другій половині минулого століття цей процес відновлений великим мучеником Католицької Церкви, блаженної пам`яті Йосипом Сліпим: ми на те і проголошені Церквою "свого права", щоб очолюватись Патріархом. Нині ця посада в УГКЦ називається "Верховний Архиєпископ" - термін штучний, впроваджений на 2Ватиканському Соборі з причин екуменічних)
> Роксана: Була рік тому у Львові і зайшла до у костелу. Якось дивно все там , не "по нашому". Але щож і це церква христова. Виходить якась жіночка , я питаюся, чи це греко-католицька церква? Я справді не знала. Вона з таким обуренням і піднесеним голосом каже- Та ви що, це ж правдива церква Ісусова, наша рідна католицька, а не яксь там греко-католицька.
ще одна зболена жіночка... Скоріш за все - зболена протистоянням польської і української нації у краї
> Роксана: Знаю наміри Папи окатоличувати "уніатів". Але щоб аж так далеко все зайшло, чую вперше.
навпаки - Папи Римські історично забороняли вірним УГКЦ змінювати Обряд чи латинізуватися і сьогодні УГКЦ має завдання повернутись до джерел молитви часів Берестейської Унії. Те, що Ви називаєте "окатоличення", насправді було "ополячення" і постійно входило в протиріччя з Римським Престолом. Тут, звичайно, важко розрізнити одне від другого, бо представниками Папи у Галичині дуже часто були саме поляки, але існують звернення наших владик до Римського Престолу і папські заборони цього "окатоличення", яке, насправді, було змаганням не за перетягування душ у католицизм (адже визнавалося і визнається, що унійні Церкви є Католицькою Церквою, тобто є спасенні), а цілеспрямованим ломанням української нації.
вибачте, якщо щось оминув увагою
З повагою
о.Олег
2008.08.01 | Koala
Прощайте ворогам вашим
2008.08.01 | +О
Re: Не змирюся із зрадниками ніколи!
Слава Ісусу Христу!> Роксана: ...Звідки ви, шановна римо-католичка Ірино?
скоріше, греко-католичка
> Роксана: На цьому форумі шануються всі конфесії. Ви ж носитеся зі своїм католицизмом, як Іван з торбою, та ще і ображаєте вірних православної і греко-католицької церкви.
розумію, пані Роксано, що не можу нічого зробити з вже написаним, але взяв собі за правило вибачатись за католиків: вибачте, будь-ласка
> Роксана: Україна ніколи не була католицька з її чужими для нас обрядами.
Досить велика частина нашого народу є католиками чи греко-католиками. Греко-католики перейняли багато звичаїв молитви латинського обряду і ця молитва сьогодні є глибоко закорінена в УГКЦ.
> Роксана: Так що марно ви пробуєте тут когось переконати. Бог не проклинає ОБРЯДІВ. Це вже покрутилося від католицизму у вашій голові. Вам би треба щиро молитися до Господа Бога, щоб простив вам ці наклепи на нашу Святу Українську Церкву та на нашу рідну Україну.
так, звичайно, що Бог не проклинає, пані Роксано. УГКЦ сьогодні переживає період формування в умовах незалежности. Від часу Берестейської Унії ми постійно попадали під вплив инших церковних звичаїв. З цим не погоджувались як творці Унії, які в підписаних Артикулах зазначили необхідність оберігати від латинських впливів східний обряд, збереження одруженого священства, висвячення епископів зі згоди митрополита тощо; так і св.Йосафат Кунцевич і згаданий п.Іриною Потій і Йосиф Руцький... Останній, доречі, за згодою Папи Урбана VIII майже зумів поєднати Уніатську і Православну Українські Церкви під проводом Патріатха Петра Могили (в подібному напрямі працював також з благословення Папи митрополит А.Шептицький).
А лист... Тема піднята без контексту, тому і не дивно, що Ви не можете сприйняти біль пані Ірени. От уявіть собі, що якийсь священик, якому Ви довіряєте, оголошує, що нинішня церковна влада є проти почитання, наприклад, цієї-от Ікони Богородиці (яку Ваша родина під страхом переслідувань переховувала за часів СРСР саме будучи вірною своїй переслідуваній Церкві), хорового співу в Церкві, кадила і Літургії Івана Золотоустого (або ще чогось, такого рідного Вам у молитовній практиці); і це "проти" Вам подається у виключно ультимативний, негативний спосіб, у якому чується заклик до протестації такого рішення влади і готовність іти на мучеництво за Традицію наших Батьків по Вірі. Який настрій за таких умов Ви б несли між люди?
Розумію, пані Роксано, що Вам не є близькими молитва на Вервиці, СВ.Адорація, Празник Святого Тіла Христового, Святе Зображення Серця Христового...- в цих практиках Молитви нічого негідного Бога немає. Навпаки - це дуже глибокий спосіб молитви латинської, прийнятої протягом історії греко-католиками, Традиції і буде дуже недобре, якщо агресивність тону пані Ірини спровокує нас до агресії у відповідь. Дай Боже всім нам Миру!
Але весь парадокс цього послання заключається в тому, що УГКЦ, виконуючи рішення ІІВатиканського Собору "пильнувати чистоту свого східного обряду" ніколи не забороняла цих запозичених молитовних практик. На моїй парафії, приміром, живе все це молитовне багатство Греко-Католицької Церкви. Проблема, що певні сили працюють в Україні на роз`єднання Католицької Церкви і вже сьогодні, користуючись благочестивими практиками Народу Божого, кавальцюють Святу Греко-Католицьку Церкву на "правовірних" і "православних" католиків...
сумно
З повагою
о.Олег
2008.08.01 | P.M.
Re: Не змирюся із зрадниками ніколи!
+О пише:> Слава Ісусу Христу!
Слава навіки!
> ... і буде дуже недобре, якщо агресивність тону пані Ірини спровокує нас до агресії у відповідь.
Немає гіршого ніж лицемірство тих, хто називає себе священиками
> Дай Боже всім нам Миру!
І огороди нас від лицемірів ..
2008.08.02 | Георгій
(MOD) Попeрeджeння
Дорога пані Ірино!Щиро вітаю Вас, як нову людину, на нашому форумі. Протe, як модeдратор, мушу Вас попeрeдити. Тон Вашого повідомлeння дужe запальний, і якщо ця гілка далі розвиватимeться в такому дусі, я буду вимушeний закрити її, оскільки вона супeрeчитимe правилам цьго форуму. Пункт 3.4.12 Правил ("Про особливості тeматичних форумів") забороняє розміщувати на ФРД матeріали, які розпалюють міжконфeсійну ворожнeчу.
Як просто учасник дискусій, тільки зазначу, що звинувачeння різних християнських конфeсій одна одної у зрадництві і чомусь "втрачeному" є завжди нeпродуктивними. Колись отeць Олeг Жаровський, грeко-католицький свящeник і давній підтримувач цьго форуму, дужe добрe сказав тут, що тeпeр найгірший гріх - цe є ПОГЛИБЛЮВАТИ розкол між українцями-православними, українцями грeко-католиками, українцями римо-католиками й українцями-протeстантами. Значно кращe, Боговгоднішe, нe розпалювати ворожнeчі, а шукати миру й консeнсусу.
Щe раз вітаю,
Гeоргій, модeратор ФРД
2008.08.02 | Iryna
Re: (MOD) Попeрeджeння
Шановний і поважний у цьому світі, а особливо у вашому форумі пане Георгію. Ваші слова зворушили мою душу у тому, чому ви так високо виставили ціну пошанівки людини в людській лесті. А чому пане Георгію не вибрати любові в Бозі. Це значить полюбити свого ближнього так як це бажає Сам Господь.Ви запитаєте як...? А я по пізнанню яке дається в Божому Провидінні скажу так, щоб не образити Бога, Матір Божу, Віру Святу, Церкву Христову Святу.
Щоб судити, пане Георгію, треба мати багаж знань не із світських людських книжок, а із Того, що називається Божа Ласка.
Вона, знаєте, не купляється ні в маркетах, ні в малих склепах, навіть не можна нею покористуватись в бібліотеках, тим більше Її ніхто не запозиче у свого ближнього, Вона дається тільки одним Правдивим Богом за правдиве, чисте, Святе служіння у Святій Вірі.
Тому, пане Георгію, за Правдиву Віру, Святу Віру, Святу Христову Церкву, Святі наші Праотці віддавали своє життя, їх мучили, палили, вбивали, вивозили в сибірські в’язниці, але вони Віру Святу не зрадили.
А ви просите, щоби я відмовилася від Слова Правди Святої а полюбилась у протестантській вірі. А хто її придумав, видав, благословив...? Може Бог...? Матір Божа...? Ні. Її ніхто не благословив. Бо ніхто крім Бога не має сили і всемогучості того Святого Благословення. Бог Святий Правдивий Єдиний, Той що закликав Мойсея, що давався знати Аврааму, Ісааку, Якову... Той Самий Один Єдиний Святий Бог. Тільки слухаючи Його, славлячи Його, просячи Його можна дістати все, що є добре, не зле а добре.
А до якого бога моляться протестанти? Це ті всі, які відійшли від Апостольського Престолу? І що за це прошення вони можуть отримати? Що може дати той „божок” глухий і німий? Нічого. Тому молячись ні до кого, мають ніщо.
Тому, дорогий брате, чому нам всім людям на землі не поєднатися у Тій Одній, Святій, заповіданій Самим Богом Вірі, щоб випросити собі Ласки Святого Пізнання, а це означає такого щоб розуміти якої Святої Прослави хоче Сам Бог.
Хіба ми, люди землі, не можемо цього зробити?
Чи не хочемо...?
А ти, брате, хочеш, щоб я зреклась своєї Віри Святої, Церкви Святої, щоб відреклась від Божого Святого Духа. Ні. Ніколи.
Не хочу і не можу молитись до нікого (видуманого божка).
Хочу, бажаю молитись до Бога Одного Єдиного Правдивого у Пресвятій Трійці – Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого і Тої, що в Славі рівна Пресвятій Трійці Матері Божої.
А хіба це є зневага відстоювати честь, славу і поклоніння Богові в Правдивій Святій Вірі?
Хіба це є заперечення Святого Письма?
Ні, брате, хочеш викреслюй мене звідки хочеш, для мене це не страшно, головне, щоб Господь Бог не викреслив мене із Свого Пресвятого Серденька і Матінка Божа із Свого Непорочного Серденька.
МОЯ ВІРА СВЯТА, А Я ПОДАЮ РУКУ СПАСІННЯ СВОЄМУ БЛИЖНЬОМУ І НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ ХТО ВІН ЧИ ЗРАДНИК ЧИ ПРОТЕСТАНТ: КРИЧУ І БЛАГАЮ, БРАТЕ, НАВЕРНИСЯ ДО СВЯТОЇ ВІРИ І СВЯТОЇ ЦЕРКВИ, ЯКУ ГОСПОДЬ ЗБУДУВАВ НА ПЕТРІ, ЯКОГО НА НИНІ НАСЛІДУЮТЬ АПОСТОЛЬСЬКИЙ НАМІСНИК - ПАПА РИМСЬКИЙ.
НАВЕРНИСЬ БРАТЕ ДОПОКИ МИ ЖИВІ І ДИХАЄМ ЗЕМНИМ ПОВІТРЯМ, БО МОЖЕ БУТИ ПІЗНО.
Я ТАК ХОЧУ, ПРОШУ БОГА, МОЛЮСЬ ЗА ТЕБЕ, ПРОШУ ВСІХ СВЯТИХ В НЕБІ ЗАСТУПНИЦТВА ЗА ТЕБЕ, ЩОБ І ТВОЯ ДУША У ПЕВНОМУ ЧАСІ ПОВЕРНУЛА НАПРАВО – ДО ДОМУ НАШОГО СВЯТОГО БОГА. ЩОБИ БОДАЙ НЕ ПОВЕРНУЛА НАЛІВО – НА ВІЧНІ МУКИ І ТЕРПІННЯ.
То за це ти будеш мене викреслювати з форуму, забирати і заперечувати мою волю...?
Пам’ятай, що навіть Господь Бог дав її нам всім на землі. Кожний пан своїй душі. Я тобі волю своєї Святої Віри не нав’язую, але я звертаюся до тих, що називають себе християнами і до тих, що склали обіти перед Святим Богом. То де ваші обіти і кому ви їх несете...? Богові чи сатані...
ПРОБУДІТЬСЯ КАТОЛИКИ З ГЛИБОКОЇ СПЛЯЧКИ, ПІДНІМІТЬ ДУХ НАШИХ ПРАОТЦІВ, БОРІТЬСЯ ЗА ВІРУ СВЯТУ, ПРАВДУ БОЖУ, НЕ ЗРАДЖУЙТЕ А ЗАКЛИКАЙТЕ ДО ОБ’ЄДНАННЯ У СВЯТІЙ ХРИСТОВІЙ ВІРІ, У СВЯТІЙ ХРИСТОВІЙ ЦЕРКВІ – КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ, ЯКУ БОГ ЗБУДУВАВ НА АПОСТОЛІ ПЕТРІ І ЯКА ПЕРЕДАНА У ПЕРЕДАННЯ ВСІМ АПОСТОЛЬСЬКИМ НАМІСНИКАМ – ЩО Є ПАПА РИМСЬКИЙ. ЩО Є І НИНІ І НИМ КЕРУЄ ДУХ СВЯТИЙ ЩОБ БУЛО ТАК ЯК ЗАПОВІДАВ І ПРОСИВ ХРИСТОС: ОДИН ПАСТИР І ОДНЕ СВЯТЕ СТАДО.
2008.08.03 | Анатоль
Ірині. Нема бога крім Аллаха, а Магомет Його Пророк
2008.08.03 | Роксана
Re: (MOD) Попeрeджeння
Пані Ірино,Знаєте, спочатку ви викликали у моїй душі обурення. Ви назвали 5 мільйонів українсьих греко-католиків "зрадниками". Вже не говорю про православних, яких католики вже віддавна називали "схизматиками".Прочитавши вашого цього останнього листа, мені просто стало соромно за вас. Це , безперечно, якщо ви українка. Чи ви , шановна, знаєте скільки було замучено, розстріляно, заслано на Сибір оцих "зрадників"? Чи ви знаєте про Шептицького, про Сліпого? Чи ви знаєте історію нашої (бачите, я православна, але для мене греко-католики такі ж рідні як і православні, бо вони "наші", бо вони тримають віру від Св. Володимира) української ХРИСТОВОЇ церкви?
Ви є зацофана у своєму римо-католицизмі, який винищував тисячами наших українців. А ви ще тут проповідуєте, яка то ви вірна католичка. Та хто ж вам забороняє бути нею. Але щоб називати зрадниками всю УКРАЇНУ, це таки вибачте, підлість, а не віра у серце Ісуса.
Надіюся, що вам більше розяснить наш форумник "коала" , бо він також римо-католик, але ,Господи, як же далекий від вашої ненависті до свого народу. Зрівноважений і толерантний. Ось це і є ознаки Божої любови, а не те чи Папа є настваником, чи так як ми віруємо, сам Христос.
2008.08.03 | Георгій
Нe трeба зрікатися віри. Tрeба уникати розбурювання ворожнeчі
Iryna пише:> пане Георгію, за Правдиву Віру, Святу Віру, Святу Христову Церкву, Святі наші Праотці віддавали своє життя, їх мучили, палили, вбивали, вивозили в сибірські в’язниці, але вони Віру Святу не зрадили.
(ГП) Я знаю, пані Ірино. І добрe зробили. І Ви нe зраджуйтe. Я ж Вас нe закликаю зраджувати Вашу віру.
> А ви просите, щоби я відмовилася від Слова Правди Святої а полюбилась у протестантській вірі.
(ГП) Ні, ні в якому разі. Я нікого нe закликаю пeрeходити у протeстантизм. Нe в тому справа. Бeрeжіть Вашу віру, цe достойно і правeдно єсть. Тільки нe називайтe при цьoму тих, хто налeжить до іншої християнської традиції "зрадниками"і такe іншe. Пропагуйтe Вашу віру, пояснюйтe її іншим. Алe нe ганьтe тих інших. Хіба цe так важко - полeмізувати з прeдставниками іншого віросповідання, нe використовуючи при цьoму образливих eпітeтів?
> Ні, брате, хочеш викреслюй мене звідки хочеш, для мене це не страшно, головне, щоб Господь Бог не викреслив мене із Свого Пресвятого Серденька і Матінка Божа із Свого Непорочного Серденька. МОЯ ВІРА СВЯТА, А Я ПОДАЮ РУКУ СПАСІННЯ СВОЄМУ БЛИЖНЬОМУ (...)
(ГП) Добрe, алe і моя віра (православна) тeж свята. Нe православні патріархи Антиохійський, Єрусалимський, Алeксандрійський і Царгородський у 1054 році викинули з Цeркви римського архієпископа - цe він їх "викинув," своєю особистою волeю, нe скликавши Cобору, нe порадившися з усією Єдиною Cвятою Cоборною і Апостольською Цeрквою. Він, папа, поставив сeбe сам поза Цeрквою. Цe сумний факт, і, на жаль, ніяка квітчаста риторика цьoго сумного факту нe скасує. При цьому, зазначтe, я, православний, нe вірю, що ми з Вами є в різних Цeрквах - навпаки, я вірю, що ми в одній Цeркві, і розкол між нами є просто прикрим історичним нeпорозумінням (і до того ж eклeзіастичним нонсeнсом, тому що у нас з Вами всe рівно однe Апостольськe Прeємство і одні Cв. Таїнства). То ж нe поглиблюймо цього розколу, який стався чeрeз позахристиянські, позацeрковні історичні обставини. Любімо, тeрпімо, просвіщаймо однe одного. Я дужe волію дізнатися більшe про католицизм. Розповідайтe мeні про нього. Алe нe звіть мeнe зрадником Христової віри тільки за тe, що я слідую традиції отих чотирьох Cвятіших Патріархів Всeлeнської Цeркви, а нe новiшій традиції Вашого прeдстоятeля!
Усіх Вам благ, дорога сeстро.
2008.08.04 | P.M.
Віра єдина -- Христова. Православною є обрядовість
Георгій пише:> (ГП) Добрe, алe і моя віра (православна) тeж свята.
Скільки їх уже було ..
Святостей різних не буває. Святість одна, як і віра Христова -- ЄДИНА. Православною є обрядовість.
> (ГП) Нe православні патріархи Антиохійський, Єрусалимський, Алeксандрійський і Царгородський у 1054 році викинули з Цeркви римського архієпископа - цe він їх "викинув," своєю особистою волeю, нe скликавши Cобору, нe порадившися з усією Єдиною Cвятою Cоборною і Апостольською Цeрквою. Він, папа, поставив сeбe сам поза Цeрквою. Цe сумний факт, і, на жаль, ніяка квітчаста риторика цьoго сумного факту нe скасує.
А може перш ніж говорити про такі речі, вам краще запитатися у священиків?
У пана +О, наприклад, котрому ви так закликаєте в усьому довіряти
2008.08.05 | Георгій
Нe тільки обрядовість
Православні вірять у рівність усіх єпископів (папа є тільки "пeршим сeрeд рівних, лат. "primus inter pares", а нe вeрховним), і нe вірять у правомірність папи проголошувати істини віри "ex sese" ("від сeбe"). Римо-католики, навпаки, вірять у підкорeність усіх єпископів одному вeрховному єпископові, папі. Право папи виголошувати істини віри "ex sese" зафіксовано у римо-католицькому догматі, затвeрджeному їх Цeрквою у 1870 р. Так що нe тільки в обрядовості річ. (Як раз обрядовість у православних буває різна: сeрeд амeриканських парафій Антиохійської Архідієцeзії - цілком православної - більшість дотримується західного обряду, в них служиться Божeствeнна Літургія Cв. Пeтра, грає орган, і т.д.)Щодо грeко-католиків, наскільки я розумію, сeрeд них є такі, хто тeж, як і православні, вірить у принцип "primus inter pares" по відношeнню до папи. Здається, якщо я нe помиляюся, о. Олeг самe такий.
Думку і погляди о. Олeга я дужe ціную і завжди до них прислуховуюся, чого і Вам щиро раджу.
2008.08.06 | P.M.
Re: Нe тільки обрядовість
Георгій пише:> Православні вірять у рівність усіх єпископів (папа є тільки "пeршим сeрeд рівних, лат. "primus inter pares", а нe вeрховним), і нe вірять у правомірність папи проголошувати істини віри "ex sese" ("від сeбe"). Римо-католики, навпаки, вірять у підкорeність усіх єпископів одному вeрховному єпископові, папі.
Це немає нічого спільного з Христовою вірою. Вірять у Бога, а не в єпископів.
> Щодо грeко-католиків, наскільки я розумію, сeрeд них є такі, хто тeж, як і православні, вірить у принцип "primus inter pares" по відношeнню до папи. Здається, якщо я нe помиляюся, о. Олeг самe такий.
Не знаю як на рахунок пана +О, але на рахунок греко-католиків ви помиляєтесь. Усі вони визнають верховенство папи.
> Думку і погляди о. Олeга я дужe ціную і завжди до них прислуховуюся, чого і Вам щиро раджу.
Я звик цінити і дослуховуватися в першу чергу до вірних думок.
Ви ж, перш ніж про щось балакати, маєте нагоду запитати пана +О, що він думає з цього приводу. Й таким чином вияснити наскільки його погляди збігаються з вашими.
2008.08.05 | Георгій
Про протeстантів
Iryna пише:>до якого бога моляться протестанти? Це ті всі, які відійшли від Апостольського Престолу? І що за це прошення вони можуть отримати? Що може дати той „божок” глухий і німий? Нічого. Тому молячись ні до кого, мають ніщо.
(ГП) Мeні здається, справа нe в тому, що Бог, якому моляться протeстанти, нe Той, Кому молимося ми. Бог один у Прeсвятій Тройці. Оскільки протeстанти - крім хіба що якихось маргінальних сeкт - визнають Нікeйський догмат Тройці, вони тим самим поділяють з нами віру в того ж самого Бога. Біда їх нe в тому. Як особистості, індивідууми, протeстанти можуть бути прeкрасними християнами, побожними, відданими працівниками на Божій ниві. Нам іноді нe задавило б і повчитися їх відданості, їх бажанню постійно вивчати Cвятe Письмо і жити Божими заповідями. Біда в тому, що ми і вони зовсім по-різному розуміємо слово "Цeрква." Для нас - православних і католиків однаково - Цeрква є річ видима (є такe хорошe англійськe слово, нe впeвнeний, як його пeрeкласти - "tangible"). Для протeстантів, з іншого боку, Цeрква є щось нeвидимe; цe з їх точки зору суто духовна єдність між християнами, нe зцeмeнтована зовнішньою, видимою ієрархією з її Апостольським Прeємством.
Також нe слід, я думаю, забувати, що протeстантизм дужe нeоднорідний. Такі гілки протeстантизму, як англіканізм і лютeранство, нe так вжe й далeкі від кафоличної Цeркви (хоча вони, звичайно ж, нe входять до нeї). З іншого боку, так званий "рeформований протeстантизм" (до якого я сам дeякий час налeжав, алe нe "укорінився" в ньому) є і eклeзіастично, і тeологічно дальшим від кафоличної Цeркви. Так званий "євангeльницький протeстантизм" і так званий "харизматичний протeстантизм" є також дужe далeкими і eклeзіастично, і тeологічно.
Мeні здається, нам, православним і католикам, варто дивитися на протeстантів як на "катeхумeнів." Вони як ті катeхумeни-"оголошeні," що вжe вірять у Христа, і вжe навіть охрeстилися в Ім"я Отця і Cина і Cвятого Духа, алe всe щe нібито як стоять на цeрковному подвір"ї і ніяк нe увійдуть до Цeркви. При цьому вони утворюють на цьому подвір"ї свої малeньки "купки" і думають, цілком щиро, що ці купки і є Цeрква, тоді як насправді Цeрква є за тими двeрима, у які їм трeба увійти... "Тас тірас, тас тірас!" ("Двeрі, двeрі!") - кажeмо ми під час Божeствeнної Літургії. Хай цe будe їм, нашим братам і сeстрам протeстантам, приводом для роздумів...
І щe, наостанок: Рeмбрандт був протeстантом, Бах був протeстантом, К"єркeгор був протeстантом... цe вжe НАМ дeякий матeріал до роздумів...
2008.08.05 | P.M.
Традиції від людей. Віра від Бога
+О пише:> Слава Ісусу Христу!
Cлава навіки!
> > (Роксана) (-А ваш „православний” обряд не милий ні Богові, ні нам, вірним Святої Католицької Церкви, парафіянам.-) І це говорить УКРАЇНКА?
> (+О) так, і говорить, видно з контексту, до священика своєї греко-католицької парафії, який пропагує повернення до витоків УГКЦ
Витоки УГКЦ містяться у Церкві Вселенській.
Пані Ірина в своїх дописах досить часто залишає лінк http://www.faithful-remnant.org.ua/ на сторінку "Терновий Вінець", що репрезентує саме греко-католицьку парафію.
Зміна обрядовості теж не містить у собі нічого крамольного. Змінюються часи, а з цим традиції і обрядовість. Незмінною залишається Христова віра і Свята Католицька Церква, котру Він збудував на Петрі.
І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. (Матвія 16:18)
Пригадую покійний о. Василь Зінько ЧСВВ, нехай там з Богом спочиває, теж відверто говорив про зміни в обрядовості.
Особисто мені -- байдуже, як вирішить Свята Католицька Церква так і буде, а поганого вона ніколи не вирішить у цьому я переконаний.
> > Роксана: Ненависть у цієї жінки аж кишить. Боляче читати і розуміти як занепадає наша єдність християнської віри.
> (+О) боляче... Але єдність християнської віри занепадає в дуже особистий спосіб. Як і розквітає. З чужою ненавистю нічого не вдієш... Пропоную взяти собі до серця плекання розквіту єдности. Розумію, що це важкезно, але роблю все від мене залежне.
Ненависть до гріху є добром.
Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...
Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь! (Псалом 138:19-24)
Уявляю собі якими ненавистними є ці слова зі Святого Письма для де-кого ..
> (+О) Спробую внести ясність, подаючи після фраз п.Ірини у (дужках) свій коментар. Даної проблеми п.Ірини з о.Русланом, до якого Вона пише, точно не знаю, але з контексту можу припустити, що: скоріше за все, пані Ірина - представниця т.зв."Традиціоналізму", що зародився у лоні Греко-Католицької Церкви як наслідок відстоювання запозичених з латинського обряду практик, що були у вжитку в УГКЦ до псевдособору 1946 року і у зв`язку з тим, що очільники цього руху опинилися під проводом "лефевристів", сьогодні "Традиціонацізм" є засуджений Католицькою Церквою.
Ці практики практично в усьому зберігаються оо. ЧСВВ (василіанами). Ніхто їх ніколи не осуджував, навпаки, церква Святого Андрія (моя парафія у Львові) є однією з найулюбленіших і найбільшвідвідуваних церков у Львові. Правда відходять потроху ті правдиві священики старої генерації, котрі жили у чистоті й життям своїм жертвували заради Святої Католицької Віри.
> (+О) Ці запозичені у латинян форми молитовної практики по сьогодні є одним із способів молитви УГКЦ. Проблема в тому, що "Традиціоналізм" не сприймає позитивно термін "православний" (це на людському рівні можна зрозуміти - 1946 рік УГКЦ насильно було названо частиною РПравославноїЦ і всіх, хто не прийняв це "православіє", яке, самі розумієте, мало з Православієм дуже мало спільного, було заслано або знищено...)
Маю велике щастя щонеділі бути присутнім на ранішній Святій Літургії, яку служить владика єпископ Інокентій. Уже старенький, 92-й рік.., люди його називають святим. Я не можу словами передати яка це пречудова людина, які глибокі і доступні у простоті своїй проповіді він виголошує, не те що діючий єпископ, котрий й українською добре не розмовляє ..
Мій менший Маркіян прислуговує біля владики Інокентія, дай Боже йому ще довгих літ послужити Церкві.
Так от за тих білш ніж одинадцять років, що я знаю владику, він НІ РАЗУ не сказав "православних християн". Не хоче. І люди його чудово розуміють й люблять.
Також слід зазначити, що й в самих українських православних Церквах започаткована практика не вживати слово "православних християн".
> (+О) маємо два рівногідні звичаї приймання Євхаристії: стоячи і коліноприклонно. "Традиціоналісти" вважають, що всі, хто "стоячи" - не належно почитають Бога
У церкві Святого Андрія у Львові Святе Причастя відбувається дуже гарно, усі стають навколішки й священик обходячи причащає. В церкві св. о. Миколая, що у Чикаго, причащають настоячи. У храмі багато лавок й причащати навколішки, як це роблять в церкві Андрія просто немає можливості.
Але зате до плащівнички люди йдуть іще здалека навколішки і це дуже втішає.
> > (Роксана) Була рік тому у Львові і зайшла до у костелу. Якось дивно все там , не "по нашому". Але щож і це церква христова. Виходить якась жіночка , я питаюся, чи це греко-католицька церква? Я справді не знала. Вона з таким обуренням і піднесеним голосом каже- Та ви що, це ж правдива церква Ісусова, наша рідна католицька, а не яксь там греко-католицька.
> (+О) ще одна зболена жіночка... Скоріш за все - зболена протистоянням польської і української нації у краї
Ви знаєте, інколи справа не стільки в протистоянні, як в самих цих жіночках зболених чим-інше ..
> > (Роксана) Знаю наміри Папи окатоличувати "уніатів". Але щоб аж так далеко все зайшло, чую вперше.
> (+О) навпаки - Папи Римські історично забороняли вірним УГКЦ змінювати Обряд чи латинізуватися і сьогодні УГКЦ має завдання повернутись до джерел молитви часів Берестейської Унії. Те, що Ви називаєте "окатоличення", насправді було "ополячення" і постійно входило в протиріччя з Римським Престолом. Тут, звичайно, важко розрізнити одне від другого, бо представниками Папи у Галичині дуже часто були саме поляки, але існують звернення наших владик до Римського Престолу і папські заборони цього "окатоличення", яке, насправді, було змаганням не за перетягування душ у католицизм (адже визнавалося і визнається, що унійні Церкви є Католицькою Церквою, тобто є спасенні), а цілеспрямованим ломанням української нації.
Найгірше те, що традиційне виставляють понад Боже. Чим ми тоді відрізняємось від тих, хто во ім'я традиції пропагує даждбогів й інших там пердунів?
Традиції від людей. Віра від Бога.
Тримаймося Голови, ні на йоту не відходімо від Божого Слова -- це єдина запорука бути причасником Його Божого Тіла -- Христової Церкви.
2008.08.05 | Роксана
Re: Традиції від людей. Віра від Бога
Не знаю що ви хочете сказати у своєму дописі. Оборонити римокатолицькі погляди пані Ірини, чи говорите аби бути як завжди "проти". Байдуже чого, аби ПРОТИ.Мене заторкнули слова цієї "віруючої" жінки. Перша образа це "ЗРАДНИКИ", а потім ще і пояснення-
-А ти, східна церкво, назвою греко-католицька прикрилась і тримаєш її на устах, а серце твоє вже давно у полоні лукавої сили, яка так доцільно керує тобою через тобою встановлені людські обряди. І ти блудиш, блудиш, відійшовши від Святого Апостольського Престолу.
Твій обряд не святий і Богові не милий.
Наш Обряд, брате, у Святій Христовій Церкві то є наше серце.-
Що ця людина хотіла цим сказати не розбереш.Виходить що вона не греко-католичка, а римо-католичка. Хай би і була, ось так як коала, але нападати на нашу українську церкву, це таки не по християнські.
А хвалити те що було тисячиліттями у нашій церкві де проголошується
"і всіх вас православних християн" нема чого відкидати. Греко-католики є ПРАВОСЛАВНІ, які пішли під звверхність Риму.
Ви вже також щось мелете не до ладу. Черз ненависть до православного ісповідання, починаєте перекручувати Службу Божу. В деяких церквах у Галичині, також бояться цього слова і перевернули його на "правовірних христіян." Це розпалювання роздору якого нам зовсім не потрібно. Обряд є обрядовістю народу, а не даний Богом.
2008.08.05 | P.M.
Re: Традиції від людей. Віра від Бога
Роксана пише:> Не знаю що ви хочете сказати у своєму дописі. Оборонити римокатолицькі погляди пані Ірини, чи говорите аби бути як завжди "проти". Байдуже чого, аби ПРОТИ.
Чому ж проти, я якраз багато у чому поділяю погляди пані Ірини. Стосовно ж римокатолицьких поглядів, вони такі ж як і правдиві греко-католицькі й такі самі українські.
> Мене заторкнули слова цієї "віруючої" жінки. Перша образа це "ЗРАДНИКИ", а потім ще і пояснення-
> -А ти, східна церкво, назвою греко-католицька прикрилась і тримаєш її на устах, а серце твоє вже давно у полоні лукавої сили, яка так доцільно керує тобою через тобою встановлені людські обряди. І ти блудиш, блудиш, відійшовши від Святого Апостольського Престолу.
Чого ж це вас православну, так схвилювали слова католички стосовно тієї ж Католицької Церкви?
Багато у чому вона права, і погляди її знаходять підтримку серед значної кількості віруючих греко-католиків. Може не у такій категоричній формі, але й у цьому нічого поганого не бачу. Вірю у провід УГКЦ.
> Твій обряд не святий і Богові не милий.
З цим я не згоден. А можливо пані Ірина мала на увазі не саму обрядовість.
> Наш Обряд, брате, у Святій Христовій Церкві то є наше серце.-
А це вірно.
> Що ця людина хотіла цим сказати не розбереш.Виходить що вона не греко-католичка, а римо-католичка. Хай би і була, ось так як коала, але нападати на нашу українську церкву, це таки не по християнські.
Те, що для вас головнішим є українська, а не Христова уже є не по-християнськи.
> А хвалити те що було тисячиліттями у нашій церкві де проголошується "і всіх вас православних християн" нема чого відкидати. Греко-католики є ПРАВОСЛАВНІ, які пішли під звверхність Риму.
Особисто я себе православним не вважаю, як і смію вас запевнити переважаюча більшість греко-католиків, хоч і дуже люблю свій східний візантійський обряд.
> Ви вже також щось мелете не до ладу. Черз ненависть до православного ісповідання, починаєте перекручувати Службу Божу.
По-моєму тут меле хтось інший.
> В деяких церквах у Галичині, також бояться цього слова і перевернули його на "правовірних христіян." Це розпалювання роздору якого нам зовсім не потрібно. Обряд є обрядовістю народу, а не даний Богом.
А вам що до того, що діється в католицьких церквах? Це по-перше.
По-друге упоминати усіх "православних християн" навіть не етично з огляду на інші конфесії і обряди. Саме тому, як я уже казав, серед українських православних церков теж започаткована практика говорити просто християн без православних. Оце і є крок до порозуміння.
Гадаю з часом християнські церкви дійдуть згоди у цьому, як і в святкуванні Різдва і Великодня в один і той же час.
2008.08.18 | Iryna
Re: Традиції від людей. Віра від Бога
Любий, хто ти є, Р.М..., але серцем чую, що із лона ГКЦ і душею розумію слово, що виходить із уст і серця твого.Хотів би ти брате захистити Святу Божу Церкву – Христову Церкву – Католицьку Церкву, але не маєш достатку Божого Духу, Сили, одинадцятої Божої Заповіді: Не бійсь.
Тому не дивота, що сьогодні є такою бадилинкою на польовій дорозі: куда вітер повіє, туди і хилишся.
А як був би таким ревним своєї Святої Віри, то Духом Правди Святої здивував би цілий світ.
Ти брате не розумієш, що ти пояснюєш взиваючи слово „Традиціонацизм”.
Любий у Святій Христовій Церкві, яку Сам збудував Христос помильності не було, не є і не буде. У ній провадить Дух Святий. У ній дороги вірні нашого спасіння. Сам Господь Бог вказує через Своїх вибраних Пророків Правди Святої Віри, відкриває Таємниці обіцяні в Апокаліпсисі (Івана Богослова) на останні часи. А в це треба вірити. Хіба Пророки були тільки колись... Ні, вони були, є і будуть у кожному віці, столітті як завжди були. Бог ніколи нас не залишить як і обіцяв, а пообіцяв, що буде з нами повіки через Пророків – вибраних Божих посудин, через яких даватиме Свій Дороговказ. Так були Марія з Агреди ще у 1500-х роках, все, що Матір Божа їй продиктувала є у Святому Посланні – Святій Книзі „Марія”; Маргарета Алякок – Пресвяте Серце Ісуса, Набожність Перших П’ятниць Місяця до Пресвятого Серця Ісуса; Марія-Наталі – Непорочне Серце Марії; Бернадетта в Люрді – Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії; Меланія – пастушка і Максиміліан в Ля Салет Франція; Фаустина Ковальська – Боже Милосердя; Луція, Францишик, Джасинта в Фатімі – почитання Непорочного Серця Марії, Набожність Перших Субот Місяця до Непорочного Серця Марії; дітям в Гарібандалі, які ще до нині живуть і тримають у серці Таємниці обіцяні для світу у певному часі; отець Піо – Божий посланець, взірець святого служіння Богові як священника і Божого слуги; Пір’іна Джіллі в Монтехіарі – Містична Рожа... і багато інших Божих Слуг...
Все, що відкривалось їм від Самого Бога чи Матері Божої Марії доносили вони до Того, Кого Бог залишив тут на землі пильнувати Його Стадо а то Його Христову Церкву – спільноту тих, хто все, що Бог повідомляє приймають і свято виконують, тобто правдиво, так як просить Сам Бог прославляють Його.
Апостольський Намісник Петра – Папа Римський є у винесенні Святих Догм непомильний, бо керований Духом Святим. Видаючи Святі Догми тою назвою яку просить Бог правдиво вказує дорогу Святої Прослави Пресвятої Трійці і Матері Божої.
Апостольський Намісник Апостола Петра непомильно канонізує на Святих, достойних того осіб, яких вибирає Сам Бог і доказом того є нетлінність їх тіл, що показується в процесах беатифікації. Керує Бог у Святій Церкві показуючи не традиціонацизм (по вашому) а дорогу нашого спасіння.
Тому не обряд, який встановила східна, південна, північна, західна церква а Та, що установлена на Петрі і Господь Нею керує. Це, мій любий брате, не традиція, це Святий – Досконалий Послух Богові у Святій Христовій Церкві через Папу – Апостольського Намісника. Він є, був, і буде скільки існуватиме життя на цій землі. А обряди різні не від Бога а від помильності неслухняних Богові а разом Апостольському Престолу невірних духівників – єпископів, архієреїв, священників, монахів, монахинь. Такі, не згоджуючись із Святою Божою Правдою, скликали свої, не благословенні Богом а разом і Тим Ким Він керує – Папою синоди, які були ложні або псевдо синоди, не погоджені із Небом а разом протестуючі Божій Правді. Оце вже традиції... От скільки тих ваших установлених традицій – розбіжностей від Правди Божої.
Тому просіть у Бога прощення за всі гріхи життя, щоб із чистим серцем у чистоті духа і тіла і розуму приступити до Святого Тіла і Крові, щоб Бог зайшов у Храм вашого серця і наповнив вас Духом Святим. Тоді серце і уста заговорять в святій гармонії, бо провадити вами буде Дух Святий.
Так, не вміли католики відстояти Православної Католицької Віри. Воювали... а разом зреклися вірні католики такого Святого Слова Православні – ті, які правдиво славлять Бога. Бо саме та Церква яка правдиво славить Бога і є Православна Католицька.
Ще у далекі праотцівські часи після Трулянського синоду у Греції, який не отримав Благословення Боже через Апостольського Намісника Папу Римського а лише дозвіл цісаря Юстиніана східна церква стала у великому упадку одягнувши обручку із світом і скинувши Обручку з Ісусом. Дух Святий полишив її, вона запротестувала супроти Римського Престолу. Священники стали одружуватись і продовжували стояти біля Святого Вівтаря. Але назву православна східна церква собі залишила. А вірні Святої Христової римо-католицької церкви так легко того слова зреклися.
У часи 1560-х років наші Праотці Йосафат Кунцевич, Йосиф Рутський, Потій... хотіли відновити із того традиціонацизму в східній церкві Святу Віру, знову поєднатися навіки з Апостольським Престолом. Таки правда, що римо-католики (поляки) не хотіли разом поєднатися і зробитись в Святій Вірі Одним Цілим. Боялися римо-католики того „православ’я” безбожного. Вони по своєму відстоювали Віру Святу. Їх можна було би зрозуміти – боялись вони того східного одруженого священника і його східного обряду – традиціонацизму. Не пізнали і не зрозуміли, що Йосафат Кунцевич, Йосиф Рутський хотіли відродити ту саму Віру Христову, що збудована на Петрі, і на Україні так званій східній церкві. Бо не ділив Христос Її (Святу Церкву) на римо-католицьку чи греко-католицьку, а тим більше на будь-яку іншу. Благословив Святійший Отець Йосафата Кунцевича, Йосифа Рутського на відновлення Святої Віри у Східній Церкві. Тому то вона вилилась з поміж тої зрадницької, що обручилась із світом, в Унію і стала греко-католицька. Вона мала бути однаково з Римським Престолом, бо із ним Сам Христос.
Запровадив Йосафат Кунцевич Духовну Семінарію чистих, невинних виходців – священників обручників Ісуса, які вибрали добровільну убогість і досконалий Послух Богові. Не довго служив у поті Святої Праці Кунцевич... Не зміг змиритись традионацизм східної церкви з чистою дівою Святого священства... Ні, воювали за обручку із світом, взиваючи: „Зачекай Христе, ми спочатку оженимось... Зачекай...”
Знищила східна церква люблячого Богом Сина Йосафата... закатували, убили... за обручку із світом убили... Добре знав диявол ціну Тої Святої Обручки з Ісусом, що ховав її перед світом.
Не довго продовжував справу почату Йосафатом Кунцевичом Йосиф Рутський. Довший час виставляв варту на могилі Кунцевича з вихідців семінарії – чистих дів священників, щоб показати перед вірними Христової Церкви за що його убив лютий ворог... Так, за Обручку з Ісусом. Убив східний „православний” і Йосифа Рутського за ту саму працю... Убив і Потія...
Продовжував ту працю і Йосиф Коциловський з Перемишля. Убили... Глаголили на нього різні погані вислови...
Продовжував, боровся... важко було... старався тої самої справи чистоти тіла і душі – відродження Святої Віри і Святої Церкви Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий, мученик Микола Чарнецький... терпіли, несли тягар важкого хреста на своїх плечах – тяжкої людської долі. Так, важка Дорога Христової Віри, Христової Церкви. Нищив ворог Її люто... вбивав вірних безмилосердно... катував по Сибірах, спалював на вогні, заковував у кайдани... хотів знищити зовсім.
1891 рік синод у Львові.
СТИД І СРАМ
Священство бореться за одруження... одягнули рясу і боряться за одруження. Воюють віки, убивають вірних за обручку із світом. Стидно читати, що було на тому синоді. Закриваю очі і кричу до Господа: „Прости Милосердний, прости, не визнали Тебе на землі, не признають Твоєї Правди віками, не пізнали Твого Слова Святого, Твоєї Віри Святої, не приняли Твою Церкву Святу і Камінь під нею стоптати хочуть. Не слухають. Витворяють що хочуть. Б’ються, ріжуться. Зневажають, бичують Тебе Ісусе...А Твоє Серце Святе, Матінко Божа наповняють Мечами незносимих болів. Що ж ти робиш, земле, ти ж Свята, ти сотворена Богом, а ти, Боже сотворіння є для Прослави Святого Бога”.
То чому ви люди покинули Бога Святого. Вибрали свої вигоди а габіти не хотіли віддати тим, що їх у чистоті серця носити хотіли і хочуть. Так у бідності, у Послуху Богу і у дівичій чистоті.
Так! Так дорогий Р.М. скільки тих бідних наділених Божою Ласкою покликаних сердець сьогодні не мають змоги стати біля Святого Вівтаря... І тут ринок – конкуренція – хто більше дасть...
Так, так. Тільки от Ласки Святої не купиш. Тому і священники не святі... Правду Святу загубили, а свою людську виставили.
1946 рік зрада остаточна – свідомий підпис на зрадницьке „православ’я”.
Ось тут кінець. Повний непослух Апостольському Престолу. Тільки вірні як залишок Святої Церкви у глибокому підпіллі тримали Святу Правду у своїх серцях. Несли Віру Святу у Святому Храмі свого серця. А тепер і тих не стало...
Тому Р.М. і коліно стало перед Святим Тілом і Кров’ю не згинатись. Чомусь... у останні часи. У наших Святих Праотців згинались дуже гнучко. А у нас чомусь видозімінились коліна..., так само як і Віра. Модернізація... Гріх... Ось чому не згинаються і розуміння нема...
То може всім людям землі стати на ті коліна і всім разом перепросити Бога. Чи прості чи у габіті, чи у фелоні – разом, бо всі люди, достойних нема і сказати: „Прости”. Га...? Східна церкво...? і прийняти і послухати Того, через Кого Господь до Свого Святого Стада говорить...? і стати тим Одним Стадом – Свята Христова Православна Католицька Церква.
Чи далі будем шукати різні стежки протесту – тільки не те, що Христос каже. То сказав наш Господь: „Воля ваша”, але Небо, Чистилище, Пекло не змінив.
Ось вам і „Традиціонацизм”, а ось Свята Божа Правда.
Ось Свята традиція моєї Святої Віри – моє серце, яке у Послуху Христовій Церкві поєднюється із Пресвятим Серцем Ісуса і Непорочним Серцем Марії, що є на нині конечним для спасіння.
Слава Ісусу Христу Нашому Спасителю і Пречистій Діві Марії Матері Божій!
2008.08.18 | P.M.
Re: Традиції від людей. Віра від Бога
З великою радістю читаю ваші дописи і багато в чому (та практично у всьому) з вами погоджуюсь.Все ж традиції мого народу я люблю і поважаю. Я був вихований у цих традиціях.
Церковний спів, колядки, гаївки, САМІ ЛЮДИ що їх виспівують у традиційних вбраннях, стали мені рідними й такими залишаться. Ці традиції це душа мого народу, краща її сторона. У цих церковних традиціях Божим Духом постало багато достойних мужів.
І немає й не може бути у них нічого злого в традиціях цих, якщо їм передує незламна ВІРА в Господа нашого Ісуса Христа.
Утім я чудово розумію, що традиції можуть змінюватись. Як і самі по-собі, так і самою Церквою.
Наразі Свята Католицька Церква шанує обрядовість Церкви до якої я належу.
2008.08.05 | P.M.
церква стане українською тоді -- коли буде ХРИСТОВОЮ
2008.08.05 | Роксана
Re: церква стане українською тоді -- коли буде ХРИСТОВОЮ
То ви вважаєте, що православна віра не є Христова?Чи ви знаєте історію нашої церкви і чому була унія з Римом? Якщо так, прошу розкажіть тут на форумі, а тоді і поговоримо, яка різниця між греко-католиками і православними. Не беріть все поверхово.
2008.08.05 | P.M.
Re: церква стане українською тоді -- коли буде ХРИСТОВОЮ
Роксана пише:> То ви вважаєте, що православна віра не є Христова?
Я вважаю, що Христовою віра є ХРИСТИЯНСЬКА і вона ОДНА Вселенська, як і Бог Всесвіту ОДИН. Православною ж є обрядовість, а не віра, ще таку обрядовість називають східною або візантійською.
> Чи ви знаєте історію нашої церкви і чому була унія з Римом? Якщо так, прошу розкажіть тут на форумі, а тоді і поговоримо, яка різниця між греко-католиками і православними. Не беріть все поверхово.
Що би не брати поверхнево, можемо розпочати нову гілку й також попросити пана +О, котрий добре знає історію Церкви, викласти своє бачення.
Стосовно ж унії, її не могло не бути. Це було повернення української церкви в лоно Вселенської (КАТОЛИЦЬКОЇ), звідкіля й прийшла до нас віра.
А те, що політиканство мало місце й у ті далекі часи, -- що воно має спільного з Христовою вірою?
2008.08.05 | Роксана
Re: церква стане українською тоді -- коли буде ХРИСТОВОЮ
РМ,Ой, не тому повстала унія.
-Стосовно ж унії, її не могло не бути. Це було повернення української церкви в лоно Вселенської (КАТОЛИЦЬКОЇ), звідкіля й прийшла до нас віра. -
Ви взагалі не обізнані з нашою історією.
Нагадаю лиш коротенько, як і чому повстала унія з Римом.
Наш народ приняв християнство з Царгорода в грецькому обряді.В ті часи не було розколу і була лиш одна християнська церква. Але потім настала незгода між римським папою та грецькою церквою і дійшло до церковного роздору. Так що не приписуйте Риму вічну, "зверхність" якої тоді не було.
Україна , яка опинилася під Польщею, зазнала великих утисків від католицької церкви. Поляки з погордою дивилися на Нашу віру. Переслідували її та намагалися закрити церкви. Українців рахували нижчими за себе. Почало занепадати церковне життя. Духовна влада опинилася в руках недостойних людей, бо епископів призначали польські королі. Перше місце дітавав той хто заплатив більше грошей королеві.
Закривалися українські школи.
Щоб підняти знечення церкви, деякі православні епископи рішилися піддатися під провід римського папи, з тим що залишиться візантійська обрядовість. І так два епископи Кирило Терлецький та Іпатій Потій пїхали до Риму і від імені свого та інших деяких епископів признали папу "головою". І так у 1596 році відбувся собор у Бересті де частина епископату пішла під провід папи.
Після цього почалися свари за церковну зверхність. Першим виступив проти унії князь Константин Острозький.
Ось коротенько про "першенство папи".
Щоб вести дискусію треба знати про що говорите.
2008.08.06 | P.M.
оце ви мені й нагадали підручник з історії УРСР
2008.08.06 | Роксана
Re: оце ви мені й нагадали підручник з історії УРСР
Не меліть дурниць. УССР казала що "окотоличили" примусово. Такого не було. Боїтеся признатися ,що не знаєте української історії.Краще читайте біблію і не дискутуйте про історію.
2008.08.05 | Анатоль
Як вчить Святе Письмо, всі люди народжуються
мусульманами.А коли хтось на протязі свого життя стане християнином, чи юдеєм, чи віруючим в інших поганських богів, то той є зрадником, бо зрадив істиній вірі, даній йому Аллахом від народження.
І горіти йому вічно в пеклі.
2008.08.05 | P.M.
Анатолю, якщо ви є таки симпатиком мусульманства, чому не ..
.. приймаєте мусульманську віру??2008.08.05 | Анатоль
Бо бога нема.
2008.08.05 | Анатолій
Невже, панове, ви настільки розумово обмежені, що не вічуваєте,
що над вами елементарно надсміхаються? Шкода мені вас...2008.08.05 | Роксана
Re: Невже, панове, ви настільки розумово обмежені, що не вічуваєте,
Хто насміхається, ви? Смійтеся собі наздоров'ячко.2008.08.06 | +О
Re: я - католик.
Слава Ісусу Христу!не заперечуючи Віру инших, впевнений у православності саме Католицької Церкви і вірую в усі Догми, прийняті Католицькою Церквою на двадцять і одному Вселенських Соборах. Инакше не був би католиком. Я про це вже тут наголошував, як казав і про те, що не бачу потреби тикати один в одного наболілими сторінками розвитку Церкви Христової: схизми, протести, розколи.., які продовжуються, нажаль, по сьогодні, для мене особисто є історією гріха, яку я покликаний припинити. Не у иншому - у собі самому. І припиняю, що абсолютно не забирає від моєї віри в намісництво Папи. Якщо ж це у КЦ трансформується у "перший серед рівних" - потреба земного предстоятеля Церкви Христової всерівно є необхідністю.
Стосовно ж Унії - справа надто часто зводиться до опису нелегких обставин, у яких вона була укладена, але, на мою думку, кращий метод - подивитися на особи провідників Київської Церкви, що відмовились від Схизми: вони вірили в намісництво Папи. І я вірю. Але знаю історію надуживання як примату, так і його заперечення, тому і не здивований, що хтось може мати иншу еклезіологію, аніж я/КЦ.
Проте, не применшую значення еклезіології (вчення про Церкву) і чітко розумію, що схизми, розколи, протести, перенаголошення обрядових практик... існують і кавальцюють віруючу людину або провокують її на агресію заперечення иншості, розривають навпіл сім`ї, ранять суспільство... сіють зло. Мені поталанило: ми з дружиною однодумці- католики, намагаємося жити у Бозі і не заставляємо навколишніх слухати нашу Віру у намісництво Папи. Запитали - відповів: я впевнений, що Ісус Христос залишив Свого Намісника - Папу Римського. Я дійсно близько сприймаю визначення "перший серед рівних", бо вірую у непомильність Папи, коли говорить ex cathedra, тобто, коли, виконуючи свої обов`язки учителя и пастира всіх християн, визначає в силу своєї верховної апостольської влади, що певне вчення в питанні віри і моралі має бути прийняте Церквою, втішається, з Божою допомогою, обіцяною йому в особі блаженного Петра, тою непомильністю (infallibilitas), якою Спаситель благоволив наділити Свою Церкву, коли вона навчає в питаннях віри та моралі.
розумію, що це моя віра (бездоказове) і прошу зрозуміти це і Вас. Якщо хочете, посперичайтесь з автором цієї статті (автор, якщо не помиляюсь, український греко-католик в америках)
http://www.catholiconline.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=14&Itemid=39
З повагою
о.Олег
2008.08.06 | Роксана
Re: Розпал ворожнечі між конфесіями це убивче зло
new.antipapism.kiev.ua2008.08.06 | Роксана
Re: Розпал ворожнечі між конфесіями це убивче зло
Лінк поданий мною не відкриває статті, тому подаю всю статтю. Це для того щоб зрозуміти що випливає з ненависті і зверхності один до одних.Все це натворили люди, а не Бог.----------------------------------------
Литература Начало Отступления католицизма История Рим и Русь Литература
ЩИРЕ СЛОВО ДО ГАЛИЦЬКОЇ МОЛОДІ
ФЕОДОСІЙ архієпископ Полтавський і Кременчуцький (Дикун-Ваколюк М. Н.)
--------------------------------------------------------------------------------
Частина ІІІ
На Україні єзуїти не могли себе так поводити, як на Американському континенті серед індійців, але їхнє зле дихання ми і тут відчули. Після того, як у 1946 році Греко-католицька Церква була приєднана до Православної, уніяти вбили ініціатора цього приєднання протопресвітера Гавриїла Костельника. В українській енциклопедії так і сказано: "Убитий агентом Ватікану". Загинув тоді і письменник Ярослав Галан, котрий написав памфлет під назвою "Плюю на папу". До нього прийшли на квартиру і зарубали його сокирою. В цій же енциклопедії про Я. Галана написано: "Убитий агентурою Ватікану". Певна річ, Галан написав грубий, образливий памфлет, але убивати людину за це - великий гріх. Слина Галана не долетіла до Ватікану, а кров його завжди червонітиме на білій сутані папи римського.
Згадаймо Іісуса Христа. Ми з Євангелія знаємо, що на Нього плювали буквально, а не в переносному смислі. Чи ж Христос казав апостолу Петру, щоб він брав сокиру і рубав тих, хто це робив? Христос Своїх кривдників прощав, кажучи: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять!" Якщо папа римський - справжній намісник Христа на землі, то він повинен і робити так, як Христос. Коли ж він цього не робить, то не є учнем Христа, тим паче не може бути Його намісником.
Де пройшов Католицизм, там стелиться кривава дорога. І я тут не можу не згадати тих подій, які мали місце в Югославії під час Другої Світової війни. Після відокремлення Хорватії від Югославії в 1944 році нацистський уряд "усташі" почав переслідувати православних сербів. В Білоборському уїзді усташі оточили чотири села і, зігнавши в поле жителів разом з духовенством, живими закопали 250 чоловік. В Косині були розтерзані 600 чоловік. В Босансько-Новому уїзді православним виколювали очі, відрізали носи й вуха. Уніяти зганяли .православних в концтабори, а в публічних місцях вивішували об'яви: "Вхід заборонено сербам, жидам, циганам і собакам".
Усі ці переслідування, репресії велися з відома та благословення католицького духовенства і не в останню чергу митрополита Загребського Степинця. Майже півмільйона сербів було замордовано, триста тисяч насильствам погрозам було навернене в католицтво, а той, хто не хотів зраджувати своєї віри, мусив на рукаві носити голубу стрічку з літерою "П", себто "православний", і на вікнах свого будинку мати надпис "греко-восточний ".
Православні були позбавлені будь-яких прав: їх можна було безкарно грабувати, убивати, ґвалтувати. Для знищення православних храмів існувала спеціальна контора, яка називалась "Урядом по руйнації православних храмів". Майже усі православні храми були знищені, спалені або перебудовані на католицькі костели. Православне духовенство, яке знаходилось в Хорватії, було замучене або вигнане в Сербію.
"До цього часу ми працювали на благо Католицької віри молитовником і хрестом, а тепер настав час діяти гвинтівкою і револьвером", повчав паству католицький священик М. Могуш.
Директор віросповідання, монах Юричев, заявляв: "Я вже очистив в деяких областях все, починаючи від курки, до діда, а коли потрібно буде, то я те ж саме зроблю і тут, бо тепер не гріх убивати і семирічну дитину, яка заважає нашим порядкам"...
На вимогу католицького священика Шольца православного священика села Балевиці Георгія Богнча опівночі вивели з хати, відрізали йому ніс, язик, спалили бороду, розпороли йому живіт і обмотали кишками шию.
Єзуїт Филипович в лютому 1942 року на чолі з шайкою усташів прийшов до хати біля міста Банья Лука, вивідав, хто з шахтарів православний, а їх було 52, звелів усіх їх убити, а потім пішов у село Дракулиці, де жили ці шахтарі, і убив близько 1500 чоловік, тобто усіх жителів. Врятувалася лише одна жінка з дітьми, котра від пережитого збожеволіла.
Влітку 1941 року в Ліванійській окрузі монах Сречко Перич звернувся до хорватів з таким закликом: "Браття хорвати, йдіть і переріжте всіх сербів, але спочатку заріжте мою сестру, яка вийшла заміж за серба, а потім і всіх сербів підряд. Коли все це закінчите, приходьте до мене в церкву, я вас посповідаю і відпущу вам усі гріхи".
В селах поблизу Мостара католицькі священики в своїх проповідях говорили, що серба убити не гріх, тому, що тепер війна.
В Столацькій окрузі було вбито 4000 невинних сербів, а вбивцями керували два католицькі священики. В Словенії в католицькій церкві на горі святого Урха було створено катівню, куди з відома місцевого католицького єпископа звозилися автомобілями серби, де їх мучили і, якщо нещасні від катування не помирали, то їх убивали або закопували живими. Куля вважалася великою ласкою. Головним катом там був католицький священик Петро Крижай.
Ось що говорить Голова народної влади в Словени Борис Кідрич: "Я пам'ятаю католицьких священиків, котрі в Доленському своєю рукою кололи полонених... Я пам'ятаю католицьких священиків в Хорватії, котрі носили повні кошики з очима, що були вирвані у людей".
"Убивайте без передиху, я беру на себе усі ваші гріхи!" - говорив католицький монах-кат із Ясеновця.
Свідки говорять, що православне населення нищили як у таборах, так і на полі найбільш садистськими методами. О. Носов пише, що людей різали спеціальним ножем, який називався "сербосек"; жертвам виколювали очі, різали голови. Убивали не лише чоловіків і жінок, але й малих дітей. У гірських місцевостях було знайдено сотні ям - глибоких колодязів, в котрі православних скидали тисячами, інколи цілими селами поголовно. Так було знищено близько мільйона православних.
В місті Глина 12 травня 1941 року було принесено в жертву 1200 православних сербів, їм рубали голови сокирою у вівтарі православного храму, після чого церкву, наповнену трупами, було спалено. Єпископів, священиків та монахів убивали з особливою жорстокістю. На тілах їм вирізували знаки сатанинського ритуалу. Були по-звірячому убиті чотири єпископа, сотні священиків і монахів, осквернені та зруйновані сотні храмів.
Усташський міністр Миле Будак заявив: "Одну частину сербів уб'ємо, другу виселимо, а всіх інших переведемо в Католицьку віру і таким чином зробимо їх хорватами".
Все це ми писали про війну 40-років, але на превеликий жаль, нічого не змінилося на півстоліття в Сербії на краще. Ось свідчення в'язня концтабору для сербів в Керестинці, вміщене в журналі "Армія Країни" в 1993 році: "В камері нас було п'ятдесят нещасних. Спали ми на підлозі, як худоба. Охорона кожний день знущалася над нами. Здавалось, що побоям і мукам не буде кінця. Всі допити супроводжувалися важкими побоями: ламали нам руки і ребра, били по нирках, кліщами виривали нігті... Найважче було, коли нас мучили електричним струмом. Але і цього було їм мало, вони приводили людей з вулиці, щоб ті били нас і знущалися над нами.
Хорватські штурмовики вночі по десять разів заходили в камеру полонених сербів. Той, хто не схопився чи не прокинувся", був зірваний або розбужений ударами прикладів, рук і ніг. Потім його відводили в іншу камеру "на проробку", де били до втрати свідомості.
Особливо мучили тих, хто був взятий в полон в формі міліції чи військовій. Навіть не віриться, що такі методи катувань могли прийти в голову людині.
Мокрими шнурами тюремщики тісно зв'язували нам стегна і йшли пити. Коли вони повертались, починалося немилосердне биття поліцейськими кийками по ногах, в яких застоялася кров; потім із сміхом і матюками розрізали мотузки, і коли кров знову текла по жилах, в нас починалися нестерпні болі. На кожен удар наших мучителів ми винні були говорити: "Дякую, пане". Найгірше було, коли нас по дві, три години мучили електрикою. На тіло кріпили електроди і доходило до страшного болю і корчів. До того, ж нам не давали навіть стогнати чи кричати, а дозволялося тільки говорити: "Дякую, пане".
Мучили нас і так званими "щупальцями для худоби", які нам кріпили біля очей, і коли потім включали електрику, очі в нас вилазили з орбіт; це неможливо описати, треба пережити щось подібне..."
А це зовсім свіжі факти, їх подає "Радонеж", № 2 за 1995 рік. "В травні цього року хорватські усташі ввійшли в палаючий Ясеновац. Той самий, в якому під час Другої світової війни був гігантський концтабір. В ньому хорватські усташі знищили більше мільйона сербів.
І рівно через 50 років хорвати знову входять в Ясеновац, в центрі якого ще стоїть пам'ятник жертвам усташів з написом: "Мертві живим очі відкривають". Хорватська держава повністю відновила фашистську символіку, портрети вождя хорватських фашистів - на машинах усташів.
За інформацією міжнародних спостерігачів в захоплених містах йшли повальні розстріли мирних жителів, їх трупи спалювались.
Із міста Пакрац хорвати вивезли 15 автобусів з сербами, доля їх залишилась невідомою. Тільки на мості через річку Саву біля села Доня Барон хорвати розстріляли колону біженців (більше півтори тисячі людей). За останніми даними, в Західній Славонії вбито вже більше чотирьох тисяч сербів. І це число швидко зростає. Під час Другої світової війни середньовічні звірства хорватських усташів-католиків, які мали благословіння Ватікану, вражали навіть бувалих есесівців. Православна людина не може собі уявити, що священики здатні власними руками вбивати, а католицька черниця - завідувати дитячим концтабором. А Європа не знає про те, що серби в Хорватії повинні були, як жиди в Німеччині, носити позначку, тільки не шестикутну зірку, а букву "П" - православний.
Як і в 1941 році, в Хорватії в 1991 році очистка території від сербів починалася з вибухів православних церков. Списки вбитих православних священиків дуже нагадують списки Новомучеників, вбитих безбожниками після революції 1917 року.
"Світова спільнота", котра три роки озброювала Хорватію, із злорадством спостерігає муки сербів..."
Колись письменник Ф. М. Достоєвський говорив, що католицизм більш небезпечний, ніж атеїзм, тому що він проповідує недійсного, спотвореного Христа. Захопивши земний престол, папа римський взяв меч і добавив до нього "брехню" гендлярство, обман, фанатизм і насильство".
У світлі цих історичних фактів хочеться запитати, чи міг Апостол Петро кидати людей в яму, як усташі? Чи міг Апостол, Павло рубати людям голови, як це було в місті Глина? Чи міг Апостол Іоанн Богослов палити людей на кострах, як це - з благословення пап - чинила інквізиція? Кощунно звучить..: Чи не так? А от "апостоли" папи римського усе це робили Виходить, що Апостоли Христа і "апостоли" папи - це різні люди. Вони ТАК не подібні між собою, ЯК і папа на Іісуса Христа.
Коли святий апостол Петро в Гефсиманському саду хотів мечем захистити свого Вчителя від євреїв і, замахнувшись ним, відсік Малху вухо, то Христос не сказав Петру: "Рубай, коли!" - а сказав: "Петре, заховай свого меча, бо кожен, хто підніме меч, сам від меча загине".
А ось ще один випадок. Одного разу Христос із Своїми учнями зайшов у село Самарянське. Жителі цього села грубо зустріли Спасителя. Побачивши таке, Іоанн і Яків з гнівом сказали: "Господи! Хочеш, ми скажемо, щоб вогонь упав з неба і попалив їх?" Але Христос не схвалив їхнього наміру. Він Своїм учням на це сказав: "Не знаєте, якого ви духа, бо Син Чоловічеський прийшов не губити людські душі, а спасати їх" (Лук. 9,54). -
Чи ж робить папа римський так, як вчить нас Господь наш Іісус Христос?.. Ні! Його вчення, його політичні погляди мають принципову розбіжність з вченням Христа.
Тепер з вуст того чи іншого уніатського проповідника можна почути: "Володимир Великий теж був католиком, тому і ми теж католики". А ліпше цього мені довелося чути, як одна уніатка з азартом доводила, що католиками були Христос, цар Давид і навіть пророк Мойсей, котрий жив за 1200 років до Різдва Христового.
Такого "богослов'я" та "мудрості" наші греко-католики набралися з-за кордону, від відомих крутіїв-езуїтів, які вміють бути католиками, уніатами, православними, буддистами і навіть язичниками водночас. За таке шахрайство їх не мучить совість, бо папи вже давно взяли на себе їхні гріхи. А коли так, то чому ж і не грішити?..
Словесна еквілібристика - постійна супутниця цих людей. Ось, наприклад, що пише священик Божик в своїй "Короткій історії України": "Греки і українці визнавали тоді (в часи святого Володимира) зверхність намісника Христового папи римського". В іншому місці цей же священик каже: "Святий Володимир охрестився і помер в той час, коли в цілім світі була одна Церква, якою володіли папи римські..."
В книжечці "Католицька Церква в Західній Україні" на шостій сторінці сказано: "Християнство, що його прийняв і завів в Україні Великий князь Володимир святий, було хоч і Східне, візантійське, але не православне в теперішньому його розумінні, а католицьке".
Священик С. Семчук з Канади вторить йому: "Сам Володимир був під незаперечним впливом Західної культури і Католицької релігії, котру перейняв у своїм Хрещенні".
А о. Стефан Тарновський уже зовсім категорично заявляє: "Українська Церква за Володимира Великого в Католицькою, з'єднаною з Римом".
Тут в дужках зауважимо: якщо вона і справді була вже "З'єднаною", то навіщо тоді в 1696 році треба було робити унію, ще раз "з'єднувати"?
Папа ПІЙ XII у своїй Енциклиці в 1946 році писав: "Так, наприклад, славний князь святий Володимир хоча взяв від Східної Церкви літургічні обряди і священні церемонії, у свідомості свого становища не тільки стояв до кінця в єдності Католицької Церкви, але й дбав пильно про добрі, взаємини між Апостольським Престолом і своєю державою.
Папа в своїй Енциклиці вихваляє уніятів і каже, як їм гарно живеться під Польщею. Але все це є кричущим фальшуванням історії. Бо історія каже, що Польща була пеклом як для право славних, так і для уніятів. Усі вони разом для поляків були ні чим іншим, як "бидлом", "чубариками", українці для них були тільки "хлопи і попи". Українці в Польщі майже не могли здобути вищої освіти, вони не могли бути в уряді, засідати в сеймі, посідати бодай самі нижчі урядові місця. Українець не міг, навіть, бути вчителем або в армії офіцером. Моєму батькові, коли він служив у польському війську, сказали: "Приймай католицизм і ти тоді станеш офіцером". Але батько не пішов на це. В селі, де я жив, не було жодного поляка, але навчання "вповшехній школі" велося виключно польською мовою. Вчителі наші всі були поляками, а у кого з наших хлопців прізвище кінчалося на "цький" або "ський" - Куницький Красновський, - того записували як поляка, хоча усі його предки, починаючи з "козака Мамая", були українцями.
Папі римському перш, ніж розхвалювати наше "щасливе життя під поляками, слід було б прочитати польський "Проект на знищення Русі, з'єднаної року 1717".
Цей проект я подам тут в скороченні: "Коли цілісність і безпека держави держиться на взаємній любові громадян (обивателів), а любов тримається єдністю віри, то ми, поляки, якщо хочемо в своїй державі себе врятувати і забезпечити, то повинні всіма силами старатися про єдність наших громадян. А ту єдність в краях руських, що належать до корони польської, здається, найбільше псує те, що в простих людей є різні обряди... і тому загалом кожний поляк, коли хоче врятувати вітчизну, повинен вложити на себе такий обов'язок - щоби грецький обряд, який є обрядові латинському противний, нищити погордою, переслідуванням, давити на тих, хто того обряду дотримується, і всякими іншими способами.
Шляхти руського обряду, хоч вона і прийняла унію, ... не допускати до жодних державних урядів. Кожен поляк має сторонитися русина... В бесідах, де є русин, паплюжити," висміювати їхні забобони і тоді він змінить свій обряд, бо не схоче все життя бути посміховиськом. Сміх - це смерть.
Багаті городяни не мають права приймати русинів на роботу, де русини могли б набратися освіти. Бо якщо русини будуть простаками, то прийдуть до великого убозтва і будуть у великому приниженні, і змушені будуть змінити свою віру.
Треба про те пильно подбати, щоб усі декрети писалися польською мовою, а не по-руськи, тоді русини будуть ще більшими простаками, ніж були, і не будуть мати в містах ні сили, ні поваги.
Найтруднішим вузлом для розв'язання є владики (єпископи) і священики. Перших треба засліпити, щоб не бачили, а других так придавити, щоб не мали змоги вгору глянути. Єпископами мають бути лише шляхтичі, що споріднені з латинським обрядом. Усі єпископи-русини повинні бути лише заступниками прелатів.
Попи, як найбільші простаки, що ні на чім не розуміються, коли такими назавжди остануться, то це не лише буде шкодити, але навіть буде помагати цьому проектові.
Найкращим способом, щоб утримати їх в темряві, є убозтво. Не треба попам давати землі. Таким способом наші предки багатьох схизматиків (православних) примусили до єдності з костелом. І ми, вживаючи таких способів, дасть Бог, решту поробимо уніятами, а потім переробимо всіх на римських католиків. Заборонити хлопським синам вчитися в школах, які є при храмах... Треба пильно дбати аби хлопські (українські) діти до плуга, сохи, рала, ціпа звикали, а не до книжки.
Щоб скорше русинів знищити, треба на них завести справу, куди записувати їх поведінку, їх зневагу до римо-католиків, треба розголошувати про них брехні, а ще успішніше буде, коли підшиємося під ім'я попів, а то і самих владик (єпископів), порозкидаємо руські листи (листівки) проти польської влади та католицької віри. Це був би гарний документ для знищення в Польщі грецької релігії.
А якщо народ український, боронячи свою віру, зробить повстання, то в таких випадках, коли не можна буде всіх перебити, то тоді Польща повинна буде без жалю всіх їх таких бунтівників віддати татарам, а вони їх виловлять, а край цей ми заселимо поляками.
Поможи нам, Боже. Амінь".
А тепер давайте повернемося до того, яку віру прийняв та сповідував святий Володимир Великий. Ми вже чули, як про це лукаво філософствують паписти. Вони говорять, що тоді на світі була одна віра - католицька, а Цареград в той час був підпорядкований Риму і, таким чином, хоч Володимир прийняв християнство з Царгороду, це є те саме, що з Риму, бо папа тоді був головою усіх християнських Церков, Рим тоді, кажуть вони, був столицею усього християнства, бо там помер апостол Петро.
Усі ці хитромудрі твердження не відповідають історичній дійсності. Це - ніщо інше, як казуїстика єзуїтів. То правда, що в Римі був замучений апостол Петро, але в Єрусалимі був розіп'ятий Христос. Якщо за цією логікою виборювати першість, то тоді Єрусалим має бути столицею християнства, а не Рим. Адже Христос більший апостола Петра. Чи не так?
Відомо також, що християнство з Єрусалиму пішло в Рим, а не навпаки. Отже, Східна Церква є МАТІР'Ю, а Західна - її ДОЧКОЮ.
Ніколи ніхто з древнього єпископату не вважав папу римського Головою Церкви. І про це свідчить вся історія. На Першому Вселенському Соборі головував не папа, а сам імператор Костянтин. В 6-му правилі цього Собору записано: "Нехай залишаються давні звичаї, прийняті в Єгипті, в Лівії і Пентаполі, щоб Олександрійський єпископ мав владу над ними, бо і Римський єпископ має подібну владу над близькими округами".
Звідси не видно, щоб римський єпископ панував над олександрійським, - у них різні права в своїх єпархіях.
На Другому Вселенському Соборі головою був Мелетій, єпископ Антиохійський, а не папа римський. На Третьому теж папа не головував, а лише на Четвертому. Там у 25-му правилі було сказано: "150 побожних єпископів признали рівні права і достоїнства Престолу Нового Риму... зі старим царським Римом".
Ще далі говориться, що ЦАРЕГРАДСЬКОМУ єпископу належить право ставити єпископів на Сході, а єпископу РИМУ - на Заході.
Почувши таке, представники Риму протестували проти того, що єпископу Цареграду даються рівні права з єпископом Риму,, проте святий Собор відхилив ці протести.
На П'ятому Соборі від Риму нікого не було.
В 12-му правилі Шостого Собору мовиться: "Ми довідалися, що в Римській Церкві є постанова, яка забороняє тим, хто хоче . бути дияконом чи священиком, жити зі своїми жінками. Ми, йдучи за давньою постановою, рішаємо, щоб співжиття з . жінками не розривати... Хто гідний бути піддияконом, дияконом або священиком, нехай супружжя не буде перешкодою".
Ця постанова цікава тим, що не папа Римський наказує єпископам Собору, а Собор дає свої настанови, веління папі. Ніякої зверхності папи на цьому Соборі не відчувається. А в 36-му правилі записано: "Рішаємо, щоб Престол Констянтинопольський мав рівні права з Престолом давнього Риму".
Сьомий Собор було скликано з ініціативи цариці Ірини, а не папи римського.
З наведеного бачимо, що майже протягом 800 літ Рим не був СТОЛИЦЕЮ ХРИСТИЯНСТВА. Римська кафедра була звичайною кафедрою і не більше.
Усі Вселенські Собори, ці парламенти християнства, скликалися на Сході, а не в Римі. Собори приймали рішення про пап і часто наперекір папам або, навіть, засуджували їх дії. Усе це є переконливим доказом того, що папи ніколи не мали верховенства в Церкві і ніколи ніхто їх не вважав намісниками Христа на землі, окрім їх самих.
Як бачимо, не все те правда, про що нам кажуть паписти. І ми це щойно показали на історичних фактах.
А тепер перейдемо до нашої української історії та ЦЕРКВИ, оскільки тут йдеться саме про них. То якої ж віри тримався святий Володимир і що він сам про це говорить. В "Повісті Врем'яних літ", написаній київським монахом ще в II сторіччі, сказано: "Після (мусульман) прийшли німці з Риму, кажучи: "Ми прийшли як посланці від папи". Великий князь Володимир, уважно вислухавши їх, запитав: "А яка заповідь ваша?" Почувши їхню відповідь, Володимир їм сказав: "Ідіть, звідки ви прийшли, бо батьки наші не приймали цього".
Не слід думати, що князь Володимир кинув цю фразу просто так, добре не поміркувавши. Київська Русь в ті часи вже була великою, могутньою, торговою державою, лише одна "дорога із варяг в греки" є історичним свідченням цього. Русичі торгували, воювали з багатьма державами і захищатись їм теж було від кого. Усе це дало змогу познайомитись з сусідніми народами, їх вірою та звичаями. І коли Володимир німцям, точніше католикам, показавши на двері, сказав: "Ідіть, звідки ви прийшли", - то він мав якісь підстави так говорити. Поведінка пап, їхня гордість, агресивність, злії наміри, духовне й побутове розтління вже в ту пору були широко відомі в Європі та за її межами і, звичайно ж, на Русі.
Літописець в "Повісті врем'яних літ" на 179-й сторінці пише: "Не приймав учення від латинян, бо їхнє вчення спотворене: увійшовши в церкву, вони не поклоняються іконам, а стоячи кланяються, а поклонившись, малюють хрест на землі і цілують, а вставши, стають ногами на нього. Так що лежачи - цілують, а стоячи - зневажають. Цього Апостоли не навчали, Апостоли вчили цілувати поставлений хрест і шанувати ікони".
Нам можуть закинути, що це дуже далеко від дійсності, що це якась вигадка або непорозуміння. Мабуть, що так воно є і насправді. Але ж ця "вигадка" перш, ніж потрапити на сторінки літопису, мусила довго ходити в народі і в такий спосіб виробила певну характеристику католицизму, підготувала громадську думку для неприйняття цієї віри. Про те міг знати і сам Володимир, що могло стати причиною негативного ставлення до папських посланців.
Про відношення на Русі до католиків, або як їх тоді називали
- латинян дуже чітко видно із Заповіту преподобного Феодосія Києво-Печерського. На цьому документі нема дати, але відомо, що преподобний став ігуменом монастиря в 1057 році, себто через три роки відриву римської Церкви від Православної. Можна припустити, що цей документ було написано десь близько вказаного року.
Заповіт було адресовано Київському князю Ізяславу, як Голові держави, а в йогд особі й усім русичам.
Так от що про католиків пише святий, духоносний старець - ігумен Феодосій: "Господи, благослови! Я - Феодосій, смиренний раб Пресвятої Трійці, Отця і Сина і вихований в добрій науці православними батьком і матір'ю.
Віри латинської стороніться, звичаїв їхніх не дотримуйтеся, не дружіте з ними, від усякої науки їхньої тікайте і моралі їхньої не переймайте.
Бережіться, діти, кривовірів і всіх бесід їхніх, бо наша земля наповнилася ними. Якщо хтось і спасе душу свою, то тільки живучи в Православній вірі, бо нема іншої віри, кращої, ніж наша чиста і свята віра Православна.
Живучи в цій вірі, ти не лише врятуєшся від гріхів та вічної муки, але й станеш сином вічного життя і без кінця будеш радіти разом зі святими. А ті, що живуть в іншій вірі: католицькій або мусульманській, або вірменській - не побачать життя вічного.
Не гоже, дитино моя, хвалити чужу віру, бо хто хвалить чужу віру, то все одно, що ганьбить свою. Якщо хтось почне хвалити і свою, і чужу віру, то він - двоєвірець, близький до єресі. Ти ж, чадо, бережись таких і свою віру постійно прославляй. Не братайся з ними, тікай від них і спасайся в своїй вірі добрими вчинками.
Твори милість не своїм тільки по вірі, але й чужевірним. Якщо побачиш роздітого або голодного, або в біді сущого - чи це буде іудей, чи турок, чи латинянин- до кожного будь милостливим, врятуй його від біди, якщо можеш, і не залишишся у Бога без нагороди, бо і Сам Бог в Нинішньому віці посилає ласку Свою не на християн тільки, але й на невірних. Про язичників та іновірців Бог в цьому віці піклується, але в майбутньому вони не матимуть вічних благ. Ми, що живемо в Православній вірі, і тут получаємо всі блага від Бога, і в грядущому віці спасе нас Господь наш Іісус Христос.
Чадо, якщо тобі треба буде і померти за святу віру, з радістю йди на смерть. Так і святі помирали за віру, а нині живуть з Христом. Ти ж, дитя моє, якщо побачиш іновірних з вірними в суперечках, які обманом хочуть відвести від справжньої віри - поможи православним. Цим ти вівцю спасеш від вовка. А якщо змовчиш і покинеш його без допомоги, то це як би ти душу християнську продав сатані.
Якщо скаже тобі хтось: "Ваша віра і наша віра від Бога", то ти, чадо, дай ось таку відповідь: "Кривовіре! Хіба ти і Бога вважаєш двоєвірним! Чи ти не чуєш, віроломний, як говорить Писаніє: "Один Бог, одна віра, одне Хрещення" (Еф. 4, 5).
Хіба ти не чуєш апостола Павла, який пише: "Якби навіть Ангел зішов з неба і став благовістити вам не те, що Апостоли благовістили, - хай буде проклятій (Гал. 1, 8).
Ви ж, латиняне, відкинувши проповідь апостольську і святих отців, прийнявши невірну, спотворену віру, яка веде до загибелі, тому-то ми і відкинули вас. Не годиться нам з вами служити і до Божественних Таїн приступати, ні вам до наших, ні нам до ваших, тому-то ви мертві і мертву жертву приносите, а ми Живому Богу - чисту, непорочну, щоб життя вічне успадкувати.
Бо і написано так, що "воздається кожному за його заслуги" Господом нашим Іісусом Христом. Хай Йому буде слава. Амінь".
Беручи до уваги усе вищесказане, ми з повним правом можемо зробити логічний висновок, що кияни, древні русичі не горіли палкою любов'ю як до латинян взагалі, так і до папи зокрема. Мабуть їхня душа чула вже тоді, як багато доведеться Україні випити лиха від Риму та католицької Варшави. То ж говорити буцімто святий Володимир був католиком, це принаймні1 некоректно.
Галичина з несамовитим криком, конаючи на палях та згоряючи на вогнищах, прикидаючись, МУСИЛА прийняти унію. Діди наші думали, що це тимчасово, але спливав час,.. діти їхні, забувши про всі католицькі утиски, тортури, почали звикати до унії, як віл до ярма звикає. А онуки їхні, відкинувши пам'ять про свою рідну неньку - українську, козацьку Церкву, стали лютими яничарами для своїх братів-православних. Вони самі почали силою нав'язувати рідному народу чужу латинську віру, проти котрої українська душа б'ється вже з часів преподобного Феодосія Києво-Печерського.
Таким чином галицький народ під тиском обставин змінив СВОЮ віру на ЧУЖУ і почав свою вважати чужою, а своєю вірою - чужу. Кожному відомо, що коли робиться якийсь обмін, то ціллю є обміняти гірше на краще, щоб мати від цього якусь користь. Так, приміром, святий Володимир поміняв язичництво на християнство. Він поміняв гірше на краще. Як він, так і увесь його народ виграли від цього - виграли духовно, культурно, політичне і навіть економічно.
Що ж нам дала єзуїтсько-польська унія? Хіба те, що поділила наш народ на два ворожі табори. Та яка ж нам від цього користь? Користь, звичайно, є. Але не нам, а нашим ворогам унія принесла користь. Т. Г. Шевченко з цього приводу пише:
"Зажурилась Україна -
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина,,
Ніхто її не, рятує...
Козачество гине:
Гине слава, батьківщина;
Немає, де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані,
Без попа ховають;,
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Як та галич поле криє,
Ляхи, уніяти
Налітають - нема кому
Порадоньки дати".
Унія посварила не лише українця з українцем, але й наш народ з поляками, з котрими колись він не погано співіснував. Люди браталися, але кожен знав своє і свою межу. Унія все це перекреслила.
Тарас Шевченко каже:
"Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
І Пишались вольними степами..."
І далі вів продовжує:
"Не знаю, як тепер ляхи живуть
З своїми вольними братами?
А ми браталися з ляхами!
Аж поки третій Сигізмунд
3 проклятими його ксьондзами
Не роз'єднали нас... Отак
Те лихо діялося з нами..."
Почалася довголітня кривава війна між козаками і ляхами. А чому? Бо, бач, папа - "чернець годований" - захотів на нас сісти, тому що Європи йому замало було:
"Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.<
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає!"
Такими влучними словами наш славний поет відгукнувся на ці лукаві дії та замисли папи - римського владики.
Крім братовбивчої війни, поділу нашого народу, озлоблення, насильства, ЩО ще дала унія? Вона греко-католиків, себто уніятів, відірвала від національного коріння, від їхніх великих предків, від святої Ольги, рівноапостольного Володимира, мучеників Бориса і Гліба, преподобних Антонія і Феодосія, Аліпія і Агапита, літописця Нестора та наших святителів - Михаїла, Іларіона, Климента, Петра, Олексія, ПетраМогили, наших національних героїв - Хмельницького, Дорошенка, Сагайдачного, Наливайка, Ґонти, Сірка; наших письменників та поетів - Котляревського, Шевченка, Куліша, Франка, Коцюбинського, Нечуя-Левицького та інших.
Уніяти залишилися без роду і племені. Головоріз Кунцевич - їм отець, а Сигізмунд - хрещений батько. Хоч уніяти і співають, що вони "козацького роду", але це - нонсенс. Уніяти воювали не разом з Хмельницьким, а проти нього, проти козаків. Яким же чином вони тепер стали козаками?
Я бачив, як уніятські священики стояли і махали кадилами біля пам'ятника Т. Г. Шевченка, служачи по ньому панахиду. А хіба Т. Г. Шевченко попросив би їх це робити? Хіба не відоме його ставлення до унії та до "чернеця годованого"? Та й Апостольські Правила не дозволяють молитися за іновірця. Ви можете молитися за душителів українського народу Шлсудського, Мостицького і, особливо, за Ридза Сміглого. Він спочатку теж був, як і ви, греко-католиком, але пізніше став католиком без "греко", бо так йому було вигідніше. Прийшовши до влади в 1935 році, цей колишній греко-католик почав несамовито гнати православних, заставляючи їх переходити в католицизм, щоб їх у такий спосіб скорше зробити поляками. А хто упирався, противився цій протизаконній акції, того саджали в тюрму - польську катівню, яка називалася Березою Картузькою.
Під час перепису населення греко-католиків записували поляками, бо в народі так вже повелося: якщо ти православний, то ти - українець, а коли католик, ти - поляк.
В 1938 році почалося руйнування православних храмів або перетворення їх на костели. На Холмщині та Підляшші у 1938 році було забрано під костели багато храмів, а 130 зовсім знищено. В цих регіонах в 1914 році нараховувалося 389 православних храмів, а в 1938 році з них залишився тільки 51.
Папа, сидячи в Римі, знав, що варварство католиків щодо українських святинь не має меж, але вперто мовчав, ніби це його не торкалося, ніби це не Божі храми гинуть, а поганські капища.
В цьому акті виявилася паталогічна ненависть Ватикану до Православ'я. В такому дусі єзуїти віками виховували кадри римо-католицького духовенства і свою паству. Священик М. Зноско-Боровський про себе пише: "Пригадую ось такий випадок (1928 рік) з мого гімназичного життя в м. Брест-Литовському. Поруч з братською Миколаївською церквою в Бресті була польська державна гімназія. Кожен віруючий християнин, проходячи мимо храму - православного чи католицького - знімав шапку. Декілька учнів польської гімназії запитали свого законовчителя: "Ми щодня проходимо, йдучи до гімназії, мимо православного храму. Чи треба нам перед ним знімати шапку?" На це єзуїт о. Щербицький сказав: "Ні, краще плюньте в той бік".
Де, коли і хто з православного духовенства вчив свою паству плювати в бік костелів? Де, коли і хто з православних захоплював силою католицькі храми - костели, як це робилося в 1938 році в Польщі? Де, коли і хто з православних за допомогою сокири і тортур примушував католиків переходить в Православ'я, як це чинили з алеутами? І не лише з ними. З чистою совістю ми можемо сказати, що Православ'я такої огидної практики не знає.
Отже, поміняли наші галичани рідну віру, віру святого Володимира на чужу, та ще й ворожу. Поміняли славного першосвятителя Михаїла, митрополита - письменника Іларіона, святителя Петра, вченого Іннокентія Гізеля, богослова й письменника Іоапикія Галятовського, славного діяча України Лазаря Барановича, стійкого оборонця України Петра Могилу, святителя Іоасафа (Гррленко), письменника і поета святого Димитрія (Тупкало), Іова Почаївського та ще багатьох інших святих людей. Поміняли... Та на кого?.. На єзуїтів, на "безгрішних" пап римських.
Та чи і справді вони були такими святими та безгрішними? Історія свідчить, що ні! Варто звернутися до "Біблійського довідника Гелля" (Торонто. 1985), "Церковної історії" Мосгаима, праць католицьких єпископів, щоб переконатися в тому, що бруд не обминав папських палаців. Я тут нарочито не послався на твори православних істориків, щоб мене ніхто не зміг звинуватити в упередженому ставленні до цього.
Постає питання: ЩО галичани проміняли і ЩО виміняли? Проміняли щире українське духовне золото і виміняли польську мідь. То ж хіба можна наших православних Київських святителів, преподобних і мучеників рівняти з ватиканськими політиканами? У кого з наших Київських митрополитів були такі гареми, як у пап? Хто з наших святителів палив на кострах єретиків, невинних людей? Хто з них тортурами примушував католиків переходити у Православ'я? Хто з православних католиків різав носи, вуха, пальці, руки, ноги і витягував кишки? Хто з православних палив на Україні католицькі костели чи плював у їхній бік, хто з православних топтав католицькі статуї та ікони?
Слава Богу! Нічого такого ніколи не було. Наші духовні наставники завжди були на духовній висоті - вони вміли шанувати не лише свої, а й чужі святині. Ніхто з признаних істориків, навіть атеїстичних, не міг сказати про них нічого огидного. Україна по праву може пишатися такими людьми. Та чи може пишатися Греко-католицька Церква тими папами, котрі католиками ж названі "звіром", "потворою" і навіть " антихристом " ?
Можемо бути певні того, що наступного року, коли настане 400-літній ювілей унії в Україні, папа римський не пошкодує грошей, щоб греко-католикам влаштувати бучні торжества, зробити приголомшливий, сліпучий феєрверк: тут буде гуманітарна допомога, безкоштовна література, листівки, іконки "святого Йосафата Кунцевича, самовихваляння, ...ну і велике відпущення гріхів.
В 1996 році у наших галичан буде "свято". Вони будуть тішитися тим, що їх так гарненько обдурили хитрі єзуїти, поляки на чолі з папою римським - "чернецем годованим". Вони будуть радіти з того, що поляки з їхніх "предків шкіру дерли", на палі саджали, бидлом називали, до церкви не пускали, храми палили, руйнували, в оренду нехристам давали.
Оце буде свято! Усе пекло реготатиме!
Це своє ЗВЕРНЕННЯ Я озаглавив "До галицької молоді". Не випадково Я це вчинив. Люди старших поколінь звикли до унії. Мені доводилось чути, як жіночки похилого віку кричали: "Ми католики, ми католики!" Вже навіть не греко-католики, а просто католики... Деяких представників старшого покоління вже важко, а то й неможливо переконати, бо їм важко розібратися в сьогоднішній складній політичній та історичній ситуаціях, бо вони ходили свого часу в польську або австрійську школу, бо унія була складовим елементом їхнього життя. МОЛОДЬ же наша ОСВІЧЕНА, СВІДОМА і тому Я кажу їй: "ПРОЧИТАЙТЕ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ, але не ту, яку вам написали поляки, а ту, яку написали власною кров'ю українці. ПРОЧИТАЙТЕ, не минайте "ніже тієї титли", прочитайте і ЗАПИТАЙТЕ, чиї ви діти, чиї ви внуки і за що закуті?"
Ювілей, який буде в 1996 році, не наш ювілей.
Це - наша поразка, це - облуда. Поверніться лицем своїм до своєї рідної Української Церкви! Не ходіте з сокирою на свого православного брата! Не посилайте його за Урал!
Закінчуючи це своє ЗВЕРНЕННЯ, хочу запевнити кожного читача, що пером моїм водили не гнів, не бажання комусь зробити боляче.
У мене була лише одна ціль: зберегти єдність Христової Церкви, єдність нації, наблизити час, коли між нашим народом буде Божий мир, ласка та братня любов, без котрих не може бути спасіння на небі та щастя на землі.
Хай Милосердний Господь усім допомагає нам.
Амінь.
2008.08.07 | P.M.
а й справді -- історія УРСР, четверта кляса ..
2008.08.07 | +О
Re: це і називаю розпалом ворожнечі... Дуже нагадує Анатолія
2008.08.07 | Георгій
Re: це і називаю розпалом ворожнечі... Дуже нагадує Анатолія
Дійсно, злочини були з обох боків. У хорватів були їх усташі, а в сeрбів їх "чeтники" (тeж "добрі" харцизяки-горлорізи). Кров нeвинних жeртв обох конфeсій у Югославії 1940-х років лилася рясно. Нe варто пeрeкидати всю провину на одну сторону ("нe мою" - католики на равославних, православні на католиків, атeїсти на віруючих, віруючі на атeїстів). Кожна людина бeз винятку має в собі "насіння зла," і коли політичні умови сприятливі, цe "насіння" буйно проростає. Наша задача - нe допустити цього, нe допyстити проповіддю миру і жорстким контролeм нашої політичної владної вeрхівки. Нe привeди Господи їй, цій вeрхівці, скотитися до фашизму будь-якому з його проявів.2008.08.07 | +О
Re: повністю погоджуюсь, пане Георгію. Дякую
2008.08.07 | Роксана
Re: це і називаю розпалом ворожнечі... Дуже нагадує Анатолія
Тому то і я кажу, не розпалюйте ворожнечі. Анатолій своє, православні своє, католики своє, протестанти своє і т.д.Подала цю статтю щоб донести до відома, як задивляються ,нажаль, більшість православних в Україні. Мало свідомих людей, які можуть відсіяти кукіль від пшениці. Найкраще не заторкувати болючі сторінки нашого церковного поділу, а говорити тут про Слово Боже, яке об'єднує всіх християн. Кожний має свій підхід і кожний ПРАВИЙ. То ж облиште перемивати старі ганчірки. Бог ОДИН от Йому і молімся. Він, як те сонце, що посилає безліч променів на землю. Кожний промінь дає кріхітку тепла, а в цілому, обігріває всю землю.
Сьогодні відлітаємо в Україну. Прошу о ваші молитви. Дякую.
2008.08.07 | +О
Re: так, пані Роксано! Щасливо Вам! Благословення Господнє!
2008.08.07 | Георгій
Щасливої дороги Вам, пані Роксано, привіт Україні!
От шкода, розминулися на кілька днів... Як зустрінeтeся з п. Киянкою, привіт їй сeрдeчний від нас з Лeсeю.2008.08.18 | Анатолій
Розуму вам, панове, Розуму, якого у вас не вистачає...
2008.09.04 | Анатолій
Пане жидолюбцю 0+! Ви просто не маєте розуму. Про сумління не зг
2008.09.05 | +О
Re: Пане жидолюбцю 0+! Ви просто не маєте розуму. Про сумління не зг
чому?З повагою
Олег
2008.08.18 | Iryna
Re: я - католик.
Брате Ỏлегу, не знаю, що криється під вашим іменем. Але мені здається, що ви є той священник УКЦ – ГКЦ. Який ще не розділив свого серця із Пресвятим Серцем Ісуса.Прочитавши ваші науки для мирян, став і жаль, і біль у моїй парафіянській душі.
Чому така легковажність ваших трудів?
Чому немає Того Вогнику, що пломеніє у Полум’ї Святої Любові... ви ж той, що замінює Христа на землі. Хіба не вам доручив Працю спасіння людства?
Хіба не вас запитає на Суді: скільки сину зав’язав на землі і скільки зав’язалось на Небі. Так, я бачу, що вам все одно скільки то воно зав’яжеться до того Святого Стада. Для вас, за найперше, людська слава, повага, любов. І не важно вам чи вони у Божій Любові.
Чи ж хотів Христос, щоб так любився брат з братом, сестра з братом, діти з батьками... та всі люди землі.
Чи послав, сотворив нас Бог на цій землі для вихваляння один одного, чи для правдивої Святої Прослави Бога і Матері Божої...?
Та, напевно священнику, таки, для Святої Прослави Бога.
То чому, так крадькома, як часто говорять із-подтішка обстоюєте всі розбіжності – на нині конфесії, які не хочуть правдиво славити Бога у Пресвятій Трійці і Матір Його Святу.
Ви ж не мирянин. Хоча і мирянин повинен боротись, як вчить Свята Христова Воєвнича Церква на землі, за спасіння душі. Хоч Бог дав нам Волю у виборі Дороги Вічності, але у законі не забув нагадати про руку допомоги ближньому. Бо так чекає усердно на нас у Небі. А Матінка Божа не має просвітлої хвилини – просить Бога о наше спасення. А Наш Покровитель Святої Христової Церкви – Католицької Церкви, Святий Йосиф, якого вже давно забули і відкинули у почесті і славі, як просить Бога о наше спасення. Хіба нам то не приклад...? То що вже казати вам, який замінює Христа Бога на землі. Ви про це не тільки повинні говорити, але і робити. Ви за це повинні віддати своє життя. Це ваш обов’язок рятувати душі, навертати до Святої Віри, Святої Церкви. Не мати спокою ні в день ні вночі. Це ви повинні не спати, ні відпочивати, не мати де голову приклонити як Христос (пташки і звірки мали свої гнізда і нори а Син Божий не мав де голови приклонити), не одружуватися а одягнути Обручку з Ісусом. Ось ваша дорога. І слухати, слухати і ще раз, підкреслюю, слухати тільки Бога у досконалому – Святому Послуху, Який через Апостольського Намісника звертається до Своєї Святої Церкви – Христової Церкви – до Свого Стада Святого.
А ви одягнули обручку із світом, і як та гордовита господиня у теплій домівці, із коханою у теплому ложі спостерігаєте сцену цього людського грішного життя.
СТИД І СРАМ
Г Р Е К О – К А Т О Л И К А М
СТИД І СРАМ
Мені парафіянці, простій жінці, за тебе, брате, стидно і соромно. Не габіт і священиче вбрання робить тебе священником (хоча і те ви не оцінили одягаючись кожен день у світське), а твоє серце, віддане Богові, і прибране габітом святого священника, є взором твого обіцяного Богові священичого життя.
Скинь габіт і не срами Святу Христову Церкву, і живи як світська особа – мирянин в цьому житті.
А коли хочеш служити Богу, одягни Обручку довічної чистоти тіла і душі і непорочності того твого одягу – підперезання поясом вірності, і покинь світ, вибери убогість, як Сам Святий Бог Своїм приміром тобі дав взірець. І стань у Святому Послуху вірний Йому довічно.
Ось така Христова Віра – Католицька Віра – Католицька Православна Христова Церква.
За Неї земля сповнена невинної крові, за Неї Праотці Святі віддавали своє життя.
А ти, католицький священнику...?
PS. Додаю у розважанні над вашим словом. По вашому „традиціонацизм”, а в Божій Мудрості Дорога яку вказує Бог через Свого Намісника Апостола Петра у винесенні Догм Правд Віри Святої. Якщо її показує Бог значить через таке служіння і виконання спасемось. Якщо Бог просив через Маргарету Алякок свято Пресвятого Серця Ісуса і Апостольський Намісник затвердив Догмою, то чому синод східної церкви переіменував Чоловіколюбця?
Синод східної церкви керований безпосередньо Богом...?
Чи таки Христос через той Камінь – Апостольського Намісника говорить до Своєї Святої Церкви – що є Стадо Христове...?
Вже давно винесено Догмою і поставлено у канон Святої Церкви урочисте святкування свята Божого Милосердя. А східній церкві ще треба одно чи більше століть, щоб його прийняти...?
І ще багато іншого....
То є Святі Слова Правди Святої: Віра тебе спасла, ні не обряд східної церкви, великої непослушниці Бога, а Віра Свята, яку вказав, вказує, і буде вказувати Бог через Свій Камінь, на якому збудував Свою Церкву – а це Святе Стадо, яке Його слухає.
2008.08.27 | +О
Re: я - католик.
2008.08.27 | Георгій
І я тeж!
2008.08.28 | Роксана
Re: Повернення
Дорогі,Вітання з України всім, які живуть на чужині. Знову доторкнулася свого далекого дитинства. Правда, Київ тяжко впізнати. Повиростали будови, як ті гриби в лісі. Повно їх, де треба де і не треба. А машин так багато, що часом здається ти в Ню Йорку. Люди живуть і творять свою будучність. Особливо молодь. Це ж вони стають на стежку воскресіння нації. Слава їм! Рідну мову чути частіше ніж в минулому.
Відвідала багато церков. Була в Зарваниці. Це місце прочан до Чудотворної ікони Божої Матері. Ось вона.
2008.08.28 | Георгій
Радий бачити, з повeрнeнням Вас!
2008.09.02 | +О
Re: І я тeж!
Папа Римський Павло VI и Константинопільський Патріарх Афінагор2008.09.02 | Анатоль
Чому папа без бороди? Апостоли ж, певне, були бородаті.
2008.09.03 | +О
Re: Чому папа без бороди? Апостоли ж, певне, були бородаті.
2008.09.02 | Роксана
Re: І я тeж!
Дякую за привіт.Ось стара церква в Зарваниці, де знаходиться чудотворва ікона Божої Матері. Ми тут справді відчули присутність Божу. Дуже гарно відправляв отець Службу Божу. Потім молився за виздоровлення хворих та немічних. Що ви, отче Олеже, скажете за цю чудотворну ікону?
Цікаво послухати Вашу версію .
2008.09.02 | +О
Re: Вітаю, пані Роксано!
Слава Ісусу Христу!Якраз помагаю моїй дружині Олі у праці над виданням путівника по прочанських місцях.
Зарваниця. Зарваницька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці та чудотворна ікона Розп’ятого Спасителя
В історичних джерелах вперше поселення Зарваниця згадується в 1458 році. Виникнення цього поселення тісно переплітається з історією виникнення на цих теренах монашого життя, яке ймовірно постало тут ще всередині XIII ст.
Однією з найпоширеніших та найправдоподібніших версій походження самої назви села є переказ про монаха, який утікав від нашестя татар з Києва або з якого іншого монастиря. Тож зайшов він аж сюди – на галицьке Поділля. Втомлений, поранений та виснажений дорогою, він дійшов до ріки, напився води, обмив рани і, помолившись, заснув. Уві сні він побачив Богородицю, оточену ангелами, яка благословила його та покрила своїм омофором. Коли прокинувся, монах побачив здалека дивне сяйво: над джерелом сяяла ікона Пресвятої Богородиці. Упавши на коліна, він гаряче молився, усвідомлюючи, що це місце, де віднайшов джерело та сяючу ікону, буде під особливою опікою Пресвятої Богородиці. Згодом, коли неподалік від джерела чернець збудував капличку, біля його печери почали селитися люди. Поселення назвали Зарваницею – від місця, де знесиленого втікача-монаха «зарвав сон». З того часу почалися паломництва до джерела і до чудотворної ікони, яка була поміщена у капличці.
Про існування каплички і джерела свідчить ще один переказ. Оповідається як теребовлянський князь Василько, якось перебуваючи на ловах у тутешніх лісах, заблудився. Привезли його хворого та немічного до пустельника. Тут, помолившись перед чудотворною іконою та попивши цілющої води з джерела, князь оздоровився. З вдячності за оздоровлення Василько побудував для місцевих мешканців церкву.
Згодом до старця почали приєднуватися й інші монахи. Селилися вони у печерах, які служили їм за келії, а сходились на молитву підземними ходами, які вели до церкви, розташованої на вершині гори. Якось під час чергового нападу татарів, покидаючи спалені обійстя і замордованих родичів, мешканці Зарваниці тікали, щоб врятуватися, на гору до монастиря. Опинившись на подвір’ї монашої обителі, вони почали щодуху боронитися і бити в дзвони, звук яких створював певне замішання серед ворогів. Та все ж татари вдерлися на подвір’я монастиря. Люди встигли сховатися у церкві. Тоді татари із криками кинулись до стін церкви, та враз, як оповідає передання, пролунав страшний грім і церква пішла просто під землю. Налякані татари почали утікати. А коли на горі запанувала тиша, із печер з вдячною молитвою на устах до Богородиці на чудотворній іконі вийшли врятовані від лиха зарваничани.
Зарваниця знову відбудовувалася. Відбудувався і монастир і церква. Але згодом Зарваниця була знову спустошена турками, проте, чудотворну ікону Богородиці вдавалося врятувати. На жаль, під час наїздів турків згоріли церковні та монастирські записи, втрачено задокументовані свідчення чудесних зцілень завдяки чудотворній іконі і джерелу. Коли село знову відродилося, зарваничани спорудили у центрі села дерев’яну церкву і туди перенесли чудотворну ікону. З відновленням церкви про нові зцілення знову свідчили дорогоцінні прикраси, залишені біля ікони. Згодом, 1740 року, до цієї ж церкви була перенесена і ще одна чудотворна ікона – ікона Розп’ятого Спасителя.
Чудотворна ікона Христа Розп’ятого також з’явилася у Зарваниці дивним чином 1740 року. За переказами, цю ікону у сяйві в полі побачив один селянин, який вибрався возом по сіно. Наступного дня з великою урочистістю ікону було перенесено до храму, де вже знаходилася чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. 1742 року приїздив до Зарваниці митрополит львівський Атаназій Шептицький і коронував чудотворну ікону Розп’ятого Спасителя.
1865 року відбулася урочиста коронація чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, а через два роки кардинал І Сімеоді з дозволу папи Пія IX надає Зарваниці право відпусту від празника Вознесення Христового до Покрови Пресвятої Богородиці. 1894 року збудовано біля джерела каплицю.
Слава про зарваницькі ікони та цілюще джерело котилася з краю в край. І люди йшли, щоб поклонитися цим святиням. З початком ХХ ст. у Зарваниці відроджується монаше життя. За сприянням митрополита Андрея Шептицького для ченців студитів відбудовано монастир і дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Монахи вели своє господарство, займалися просвітницькою діяльністю серед селян, мали гарну бібліотеку. Та, вже1940 року монастир закрито, а 1944 спалено дерев’яну церкву. І лише 1993 року недалеко від цілющого джерела, на горі почалася відбудова Святотроїцького студитського монастиря і дерев’яної церкви.
Під час Першої Світової війни чудотворні ікони переховувалися, були створені копії. У важкі радянські часи переслідувань, ув’язнень і мучеництва благочестиві люди приходили до каплиці над джерелом аби помолитися і набратися сили жити у безбожному суспільстві. І Богородиця не покидала вірних своїх дітей, скріплювала їхню віру своїми новими чудами і об’явленнями. Так, 1957 люди побачили у криниці Богородицю із Дитятком на руках. Цю з’яву побачили усі прочани, і ще більше людей з різних куточків України почали приходи до Зарваниці. Такі велелюдні здвиги дуже дратували безбожних можновладців і 1960 року каплицю над джерелом було зруйновано потужним вибухом. Але ця подія ще більше згуртувала молільників і біля знищеної каплиці далі відбувалися Богослужіння, лунали благальні та величальні пісні.
Із виходом Української Греко-Католицької Церкви з підпілля, розпочалося відновлювлення святині Зарваниці: відбудовано капличку біля чудотворного джерела, відремонтовано знищену церкву, споруджено біля неї велику каплицю, у якій під час відпустів відправляються богослуження; зведено Хресну дорогу, реколекційний будинок; відновлено Святотроїцький студитський монастир і дерев’яну церкву; зведений цілий монументальний комплекс Зарваницької Матері Божої. Нині Зарваниця – це міжнародний Марійський духовний центр УГКЦ в Україні, куди приїжджають тисячі людей, щоб відновити духовне життя під опікою Пресвятої Богородиці.
Юлія Качуровська, с. Зарваниця. «У тридцяті роки, до війни, одна монахиня з с. Ласківці була тяжко хвора, не могла ходити. Лікарі назначили ампутацію ніг. Через тиждень, не маючи до кого звернутися, з великою вірою і надією на Матір Божу Зарваницьку, її привезли до Зарваниці. Збили з дощок ліжко, покрили соломою і на чудотворному місці вона жила. Вмивалася водою з джерела, харчувалася хлібом і водою. Молилася. Через тиждень одужала і своїми ногами пішла додому.
У 80-х роках жінка з Тернопільської області мала великі рани на ногах, до костей, струпи. Лікарі не помагали. Була далека від Бога. Після розповіді сусідки про Зарваницю, захотіла туди поїхати. Коли з сином приїхали, то мусів він нести маму на руках через ліс до джерела, бо у селі міліція людей не пускала. З дому взяла сухарі, вервицю і ковдру. Син поклав її в кущах. Вранці вечері, коли не було міліції, на милицях йшла до джерела і вмивала ноги. Постійно молилася. З четверга на п’ятницю сниться їй сон: являється гарна, усміхнена пані, вся в білому, простягнула руку, доторкнулася до хворої і промовила: «Не бійся!» Як тільки вона торкнулася, жар пішов по тілі хворої. Була мокра. Прокинулася і пішла до каплички помитися. Ноги свербіли, по тілі йшло тепло. Коли розв’язала бинти, побачила, що струпи відпали. Відчула, що стоїть. І в той момент побачила сина, який приїхав її забрати. До машини пішла своїми ногами. Багато лікарів після її розповіді навернулися до Бога, питалися як їхати до Зарваниці».
За: о. Зеновій Войтюк. Релігійні титули Зарваницької Матері Божої. Магістерська праця, написана на катедрі Теології Догматичної під керівництвом о. проф.. д-ра габ Кароля Кляузи. Люблін 2003.
«Підпільницю УПА жорстоко побили енкаведисти і викинули помирати у полі. Згорьована мати знайшла свою дочку вже напівмертвою і перенесла на вереті домів, бо тіло відпадало від кісток. Удома за неї гаряче молилася вся родина. Коли привезли повстанку у Зарваницю, монахині облили її тілоцілющою водою та кілька разів помолились до Пресвятої Діви Марії. І Мати Божа оздоровила молоду дівчину – до підводи вона вже дійшла сама». Згідно з: В. Погорецький. До стіп Зарваницької Матері Божої. Тернопіль, Тайп, 2003, с. 30.
«Двоє літніх людей навколішки підходили до каплиці, цілуючи на своєму шляху землю. Потім, хрестячись, торкалися до образу Матері Божої, що був у каплиці. Це було подружжя Томківих, які приїхали з далекої Канади.
Майже 50 років тому молода пара після одруження прийшла до каплиці просити благословення. Були тоді тяжкі роки. Народ український не мав права жити на своїй землі, а хто боровся за це право, то був поневолений або вигнаний в чужі краї. Така ж доля спіткала молоде подружжя Томківих. Спочатку Німеччина, потім Канада. В Німеччині в них народилася донька, яка в шестимісячному віці тяжко захворіла. Батьки жили в таборі. Лікар, який обслуговував табір, все зробив, щоб врятувати дитину, але це не допомагало.
Тоді молода мати Ольга пригадала, як у Зарваниці молились люди до Пречистої Діви Марії, щоб післала їм оздоровлення. Але до Зарваниці не було змоги поїхати. Почула, що у Франції є також святе місце, де з’явилась ати Божа, - Люрд, але туди теж далеко. Тоді батьки дівчинки стали навколішки і стали молитися до Матері Божої, звертаючись: ”Матінко Божа, не можемо везти свою дитину у святі місця, але Ти всюди маєш силу й оздоров нашу дитину”. Кожний день батьки разом просили Матір Божу і давали на Службу Боожу. За три тижні лікар повідомив, що є надіє на виздоровлення. По двох місяцях лікар сказав, що можуть забрати доньку додому, додав: “Ви щасливі, бо таке видужання трапляється раз на тисячу”.
В цьому таборі парохом був о. Побігушко. Коли він ходив з Йорданською водою і побачив їхню доньку, що тупцювала обома ногами, то був дуже здивований. Подружжя Томківих глибоко вірить, що Мати Божа оздоровила їх дитину, і дякує їй. Заслужили Томківи також і шану у Пречистої, бо в день свого золотого весілля і ще в рік незалежності України приїхали у Зарваницю до чудотворної ікони Матері Божої і в щирій молитві дякували їй за свою долю». Подружжя Томківих. Згідно з: Зарваниця у духовному і художньому слові, спогадах і переказах. Тернопіль 1993, с. 96.
Молитва до Пресвятої Богородиці на чудотворній Зарваницькій іконі
О Пресвята Діво Маріє на чудотворній Зарваницькій іконі! Ти після Бога є моєю утішителькою. Приходжу до Тебе зі сповненим серця упованням, як дитина до найдорожчої Матері. Віддаю себе до Твоїх стіп, і хоч не гідний (не гідна), насмілююся в покорі молити Тебе, щоб Ти випросила у свого Сина, мого Спасителя, милосердя не зважати на мої гріхи, виблагала потішити мене в земних смутках і турботах. Вислухай, найдобріша Небесна Матінко, мої прохання, які до Твоїх стіп у цій молитві складаю: (висловити прохання).
Багато чудес діялося перед цією чудотворною іконою у місці, вибраному Тобою. Безліч хворих Ти підняла з постелі недуги, Божа Цілителько, багатьом плачучим витерла сльози і влила в їхні зболені серця бальзам утіхи, Рятівнице світу. Маю благу надію на Твою поміч, вірю, що не відкинеш мене в тому тяжкому становищі, як милосердна Мати, Утішителька страждаючих і Пристановище грішників, покриєш мене своїм святим Омофором, опікуватимешся мною завжди і особливо в часі моєї смерті. Амінь.
Акафіст до Пресвятої Богородиці на Зарваницькій чудотворній іконі
KОНДАК 1
О Маріє, Мати Божа, джерело, повне ласк і любові, прийми нас, дітей, що з вірою паломниками прибігаємо під чесний Твій покров і біля стіп Твого чудотворного образа благаємо: «Визволи нас з неволі гріха», що кличемо до Тебе:
«Радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
ІКОС 1
Маріє, Ти – окраса й слава небес, пресвітлий образ Божої вподоби, Мати і Опікунка страждаючих на землі. Тож ми, Твої діти, схиляємо голови перед Твоїм чудотворним образом і молимося Тобі: «Не опусти нас серед цієї долини сліз».
Ти ж у Своєму милосерді й любові найбагатша серед всіх святих, бо черпаєш їх з дже¬рела Пресвятого Серця Ісуса. Тому кличемо до Тебе:
«Радуйся, пресвітла красо раю,
радуйся, престоле подільського краю,
радуйся, чудотворне джерело ласк,
радуйся, золототканий образе,
радуйся, незбагненне чудо доброти,
радуйся, Мати всіх дітей світу,
радуйся, паломнице до всіх віддалених,
радуйся, радосте всіх підупалих,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 2
Маріє, минуло вже багато сотень літ, відколи Твій чудотворний образ в серцях нашого народу, наче сила жива, вливає йому вогонь святої віри. Ми сьогодні паломниками спішимо до Твоєї каплички, де колись Ангел із збаночка ласки Твої розливав, благаємо: «Поможи тим, що спішать до Тебе і співають Богові: Алилуя!».
ІКОС 2
Маріє, Ти уділяєш Своєї ласки всім тим, що з любов’ю горнуться до Тебе. Тут колись безвісний чернець, що врятувався від смерті від невірних, зійшов до Стрипи, щоб помити свої рани, втомлений заснув, і Ти явилась йому у сні, в сяйві слави. Він із сокрушенним серцем упав перед Тобою на коліна, Ти подала йому кінець омофора і забрала його на висоту, щоби Тебе величав:
«Радуйся, спасення роду людського,
радуйся, життєдайне джерело ласк,
радуйся, підмого терплячих християн,
радуйся, вічний храме любові,
радуйся, сонце Божої благодаті,
радуйся, осолодо нашого життя,
радуйся, цілителько хворих,
радуйся, сокрушителько наших сердець,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК З
Маріє, Ти вибрала цю райську долину, щоби красувався тут Твій чудотворний образ, й збудила джерело витікаючих ласк, щоби лікувати тілом й душею хворих. Тут сама природа наче приклякнула перед цим святим місцем. Тут гори схилилися понад Стрипою в поклоні і враз із шумом вікових лип співають на Твою честь Богові: Алилуя!
ІКОС 3
Маріє, серед диких лісів благочестивий чернець побачив сяйво біля джерела, що світило ясніше від сонця, Твій чудотворний образ, припав покірно на коліна і в щирій молитві підніс вище хмар славу Твого Поділля, щоби поклонявся Тобі цілий світ, кличучи:
«Радуйся, чудотворна Божа сило,
радуйся росо благословенна,
радуйся, квітко серед лісів,
радуйся, непорочна Діво,
радуйся Царице і Мати милосердя,
радуйся, окрасо золотоверхого собору,
радуйся, пристановище для паломників,
радуйся, потіхо всіх скорботних,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 4
Марія, як добра Мати, хотіла, щоб ми почитали страсті Її Сина. І виблагала в Ісуса, щоб дав нам чудотворний образ Розп’яття, з котрого спливають ласки на наш народ. Так колись селянин Степан, втомлений денною працею, їдучи по сіно волами, задрімав, а коли прокинувся, то побачив у світлі образ розп’ятого Спасителя, перед котрим воли уклякли, сам упав на коліна і враз із духовенством і громадою людей заспівав Богу: Алилуя!
ІКОС 4
Маріє, вилікуй нас від недуги невірства, як колись вилікувала від тяжкої хвороби князя Василька, що заблукав у цих лісах. Припавши до образа Твого, зцілився, і в подяку побудував тут на Твою честь першу церковцю. Тож і ми, негідні, несемо Тобі Храм нашої віри і кличемо:
«Радуйся, Мати неустанної помочі,
радуйся, опікунко нашого народу,
радуйся, потіхо терплячих християн,
радуйся, Маріє солодка любове,
радуйся, Діво Непорочного серця,
радуйся, вогню вічної любови,
радуйся, таємниця уздоровлень,
радуйся, храме нашого навернення ,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 5
Маріє, найсвятіша Діво і Мати, приходимо до Тебе, сповнені віри й надії, з любов’ю кличемо з глибини провалля гріхів: Прийми нас ради страстей і смерти Твого Сина за дітей, покрий нас омофором Свого милосердя, що кличемо Богу: Алилуя!
ІКОС 5
Маріє, минали віки, і вдячний народ за такі численні ласки склав біля стіп Твого чудотворного образа дари наших сердець і коронував Тебе короною любови, найбільшими цінностями, і назвав тебе Царицею нашого краю, і в жертві несе Тобі своє життя. Тож ми – діти Твої, Царице, Мати наша, прийми від нас ці мольби, що в них прирікаємо служити Тобі й нічим не засмучувати Твого ясного обличчя, і взивати до тебе:
«Радуйся, Царице неба і землі,
радуйся, Владичице нашого народу,
радуйся, святий покрове всього людства,
радуйся, вірне Материнське Серце,
радуйся, кормителько душ наших,
радуйся, причино нашої радости,
радуйся, мати заблуканих дітей,
радуйся, Мати нашого Спасителя,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 6
Маріє, неопалима купино вічно палаючої любови до нас, грішних, прийми наші молитви і осіни нас благодаттю Свого милосердного Серця. Рятуй нас від вічної погибелі, що простягаємо руки до неба і співаємо Богу: Алилуя!
ІКОС 6
Маріє, тут ми, наче з джерела, черпаємо сили, від чудотворного образа страстей Твого Сина. Він кріпить у нас віру, нагадує Твої Материнські терпіння, ми, що гинемо в гріхах, просимо Твого заступництва перед Ісусом Христом і кличемо:
«Радуйся, охороно всіх християн,
радуйся, чудотворна Божа сило,
радуйся, скарбе ласк Божих,
радуйся, ласкава, солодка Діво Маріє,
радуйся, корме, що живить паломників,
радуйся, лікарко від смерті вічної,
радуйся, заступнице перед Справедливим суддею,
радуйся, молільнице за грішників,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа»
КОНДАК 7
Маріє, Ти відчуваєш биття наших сердець, наші немочі, болі й терпіння. Тож визволи нас від гріхів, що хрестом падають на наші будні, котрі хмарами закривають нам сонце спасіння. Спричинися, Маріє, щоби наш народ найбільше любив і величав Тебе, нашу покровительку і люблячу Матір, щоби з чистим серцем співав Богу: Алилуя!
ІКОС 7
Маріє, небесна Зоре, пильнуй непорочність наших сердець, помислів і почуттів, як колись стерегла в єрусалимській святині свою чистоту і побожність. Виший на тлі наших сердець пре¬святі солодкі рани Ісуса, як колись з любов’ю вишивала занавісу для храму, і покрий їх омофором своєї доброти, що з любов’ю в ім’я Твоє взивають:
«Радуйся, Маріє, бо Твоє ім’я – це дорога до Ісуса,
Радуйся, Маріє, бо Твоє ім’я – це насолода в терпінні.
Радуйся, Маріє, бо Твоє ім’я – це безконечне милосердя для роду людського.
Радуйся, Маріє, бо Твоє ім’я – це ланцюг незчисленних материнських терпінь.
Радуйся, Маріє, бо Твоє ім’я – це скарб ласк і дарів Свя¬того Духа.
Радуйся, Маріє, бо Твоє ім’я – це дорога до Ісуса.
Радуйся, Маріє, бо Твоє ім’я – це потіха у самотності.
Радуйся, Маріє, бо Твоє ім’я – це дорога до радості.
Радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 8
Маріє, які щасливі ті, котрі в горі чи в радості шукають Твоєї помочі, бо ж ще святі Отці звали Тебе скарбницею ласк Божих.
Тож спішімо і ми до Неньки, і просім помочі нести наш тягар буденного життя і співати Богу: Алилуя!
ІКОС 8
Маріє, Царице неба і землі, посереднице між Богом і людьми! Тож через Тебе спливають всі ласки і добродійства на нас, через Твоє заступництво обдаровує нас благословенням Боже провидіння. Заступися за нас перед Своїм Сином, що зіслав на нас силу Твоїх чудес і зберіг Своє насліддя, що величає Тебе:
«Радуйся, початку чудес Ісуса,
радуйся, чудотворне джерело ласк,
радуйся, кринице милосердя,
радуйся, пресолодке серце Ісуса,
радуйся, життєдайна сило вірних,
радуйся, потіхо душ, терплячих у чистилищі,
радуйся, відкинутих цілителько,
радуйся, знеможених утішителько,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 9
Маріє, наша духовна Мати, допоможи Своїм дітям наслідувати Тебе, щоб наші думки і бажання були прикрашені Божою любов’ю, допоможи любити Ісуса, в Найсвятіших Тайнах укритого, до останнього подиху нашого життя та співати Йому: Алилуя.
ІКОС 9
Маріє, Ти прийшла на світ, коли рід людський потопав у безодні гріхів серед страшної темряви пекельної ночі. Ти ж явилась ранньою зіркою, і світ привітав Тебе:
«Радуйся, терпеливосте Йова,
радуйся, вірносте Авраама,
радуйся, гідносте Мойсея,
радуйся, покоро Соломона,
радуйся, славо Іллі,
радуйся, пророцтво Ісаї ,
радуйся, плач Єремії,
радуйся, радосте Симеона ,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 10
Маріє, Тобі молилися перші християни і вже упродовж віків шириться cлава Твоя, бо Ти –поміч вірним i зсилаєш безліч ласк для народів. Тож просимо: змилосердися над нашим народом, якому дала Свій чудотворний образ та невичерпне джерело ласк. Ти від віків лікуєш страждаючих, тому благаємо Тебе: зглянься на тими, що співають Богу: Алилуя.
ІКОС 10
Маріє, чудотворна Мати Божа, перед престолом Серця Твого просимо: прийми наші молитви і ласкою своєю з’єднай нас в нужді та недолі, щоби ми кликали до Тебе за поміччю, завжди співаючи:
«Радуйся, чесна славо християн,
радуйся, одинока надіє знедолених,
радуйся, джерело безмірної любови,
радуйся, спокою неспокійного світу,
радуйся, сильна віро мучеників,
радуйся, сило душ, посвячених Тобі,
радуйся, монахів утвердження,
радуйся, священиків покликання,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 11
Маріє, Твоє добре Серце – єдиний порятунок для нас, грішних. Тож не покидай нас, що прибігаємо до Тебе під час диявольських спокус, бо це – смертоносна стріла, що ранить диявола, Твоє серце – це світло спасіння. Тож просвіти нас, дітей, що співають Богу: Алилуя!
ІКОС 11
Маріє, не сім, а сотні страждань, прибили болем Твоє Непорочне Серце, і все Твоє земне життя – наче стрічка мук і терпінь. Ти ж в своєму Серці від роду носила гострий меч болю страстей свого Сина, щоби ми кликали:
«Радуйся, бо стояла під хрестом три години,
радуйся, бо зносила біль душі і тіла Ісуса,
радуйся, терпляча Рахиле,
радуйся, бо терпеливістю своєю показала приклад мученикам,
радуйся, Мати Божої справедливості,
радуйся, бо поспішаєш у нашій нужді,
радуйся, бо рятуєш від спокус цього світу,
радуйся, бо Ти наша Мати і Покровителько,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 12
Маріє, сьогодні свої серця і руки возносимо до престолу Твого чудотворного образа серед моря квітів та полум’я палаючого світла, глянь, ласкава Мати, на нас, паломників, які спішать під Твій покров милосердя в цій долині чудес, що співають Богу: Алилуя!
ІКОС 12
Маріє, під Твій покров прибігаємо з надією, що не відкинеш наших молитов і за багатством Свого милосердя обдаруєш нас потрібними ласками з чудотворного джерела, щоб завжди взивали до Тебе:
«Радуйся, осолодо нашого життя,
радуйся, ангелів величання,
радуйся, запашна райська квітко,
радуйся, цілителько недужих,
радуйся, скора помоче вірних,
радуйся, свідчення чудес Божих,
радуйся, бо Сина даруєш,
радуйся, бо до Бога наближуєш,
радуйся, Царице Поділля, Зарваницька Матінко Божа».
КОНДАК 13
О Царице Поділля і всієї України, відкрий нам, до Тебе взиваючих, джерело ласк своїх. Прийми нас, знедолених дітей, під свій святий покров. Визволи від спокус гріха тих, що кличуть до Тебе Богу: Алилуя!
Молитва
До місця уподоби Божого і Твого прийшли відвідати Тебе, Мати милосердя. Дай нам, о Пречиста Діво, Царице неба і землі і Мати нашого краю, щоби оздоровлені побачили велич Твоєї благодаті, Тобі від Бога даної, незбагненну Твою славу і невисказане милосердя Твоє. Ось недужі через Твоє заступництво отримують здоров’я, змучені до Тебе прибігають, отримують полегшення всі, що Тебе в молитвах славлять і Твого Покрова шукають, та ласк Твоїх бачать. За їх прикладом і ми недостойні прибігаємо до Тебе, Преблагословенна, в надії Твого милосердя і невисказаної благодаті. Поможи нам і заступи нас, негідних, перед престолом Сина Твого, відверни справедливий свій гнів за наші прогріхи, переміни в милосердя і в відпущення. Не дай нам погибати в гріхах наших, а з джерела ласки подай нам, просячим, поміч тепер, а особливо в годині смерті. Амінь.
Молитва заробітчанина до Зарваницької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці
Мати Ісусова і наша Мати! Не з своєї вини, не з доброї волі покинули ми рідну землю, найдорожчих нам людей, щоб піти в чужі світи. І, здавалось, що покинули і Тебе у Зарваниці. Але що тільки любляча мама не зробить для своїх дітей?
Ти, подолавши віддалі і час, стала бідною, приниженою паломницею. Ти прийшла до нас. Люба, дорога, обнімаємо Тебе, заціловуємо. Плачемо з радості, бо не може бути смутку, коли Ти поруч.
Ти бачиш, наші серця, – навстіж. Оселися у них і вже ніколи не відходь. Так духовно існувати ми можемо в часі і просторі. Ми знаємо, що мине час і Ти далі помандруєш до інших знедолених сердець, щоби принести Надію, оживити Віру і залишити з великою Любов’ю. Візьми з Собою наші численні зітхання і сльози.
Віддаємо під Твій покров наших дітей, чоловіків, батьків, бо знаєш, вмієш, можеш і хочеш зробити їх Своїми, Божими дітьми. Можеш оживити нас, зцілити, скерувати і зберегти у єдності.
Хочемо відчути себе максимально захищеними, люблячими, непідвладними земним спокусам, які можуть роз’єднати нас. Бережи нас, Мати Божа Зарваницька.
Хай наші тяжко зароблені гроші не пропадуть марно, а допоможуть у земних потребах і наблизять до вічної небесної радості.
Оздорови хворих, скріпи немічних, обнадій безнадійних. Ти все можеш. І вже наперед дякуємо Тобі. Дякуємо за Твої відвідини, дорога наша Мамо. І навіть не просимо, бо впевнені, що де б не була, будеш про нас пам’ятати, молитись, бігти на поміч. Тож, проси в Бога Отця і Сина і Святого Духа за своїх безталанних дітей. Амінь.
Пісні до Зарваницької Богородиці
О, Пресвята Царице Херувимів (о. І. Сендецький)
О, пресвята Царице Херувимів!
О, Пресвята Княгине людських сліз!
2.У стіп Твоїх всі блески Серафимів
І чар тих ласк, що Син Твій нам приніс.
Глянь, як зловіща надвигаєсь туча,
Як запалав на сході Вавилон,
2. Рятуй, рятуй, княгине всемогуча,
Благаєм всі у стіп Твоїх ікон.
До Зарваниці ми всіми шляхами
Несли в серцях надію і любов.
2. Тож нас рятуй, кріпи, царюй над нами
І пригорни під ясний Твій покров.
Глянь, скільки в нас посвяти і жертв і муки,
Скільки наш люд пролив крови і сліз.
2. Ах, простягни над нами Твої руки
І дай тих ласк, що Син Твій нам приніс.
Чи є де стяг, щоб так його топтали,
Чи є де люд, щоб стільки кривд зазнав?
2.Ми споконвік терпіли і ридали.
О дай, щоб плач наш марно не пропав.
В нас вже давно шляхи залиті кров’ю,
В нас вже нема веселого вікна.
2. Хто ж нас двигне, хто звеселить любов’ю?
Лиш Ти одна, Маріє, Ти одна.
Непорочна краса (Р. Гаврилишин)
Ми дякуєм Тобі, о Мати Зарваницька,
Що Ти нас зібрала усіх,
Прийшли до Тебе у цю церковцю
Подяку складаєм Тобі.
2.О, Матінко Божа, краса непорочна,
Ми грішні до Тебе прийшли.
Молися за нами до свого Сина,
О, Матінко Божа, о раю.
Ми дякуєм Тобі, о Мати Зарваницька,
Що Ти нам лікуєш серця,
Ми немічні діти до Тебе приходим,
Поклін віддаємо Тобі.
2.О, Матінко Божа, краса непорочна…
Ми дякуєм Тобі, о Мати Зарваницька,
Що Ти є між нами завжди,
Тож просим Тя щиро, молися за нами,
О, Матінко Божа, о раю.
2.О, Матінко Божа, краса непорочна…
Адреса:
с. Зарваниця
Теребовлянський р-н
Тернопільська обл.
48143
www. matinka.org.ua
З повагою
о.Олег
2008.09.02 | Роксана
Re: Вітаю, пані Роксано!
Надзвичайно вдячна Вам, отче Олеже за дані про чудотворну ікону Матері Божої та за ікону Розп'яття Ісуса Христа.Ви згадуєте про них такими даними-
-------------------------
-Під час Першої Світової війни чудотворні ікони переховувалися, були створені копії. У важкі радянські часи переслідувань, ув’язнень і мучеництва благочестиві люди приходили до каплиці над джерелом аби помолитися і набратися сили жити у безбожному суспільстві. І Богородиця не покидала вірних своїх дітей, скріплювала їхню віру своїми новими чудами і об’явленнями. Так, 1957 люди побачили у криниці Богородицю із Дитятком на руках. Цю з’яву побачили усі прочани, і ще більше людей з різних куточків України почали приходи до Зарваниці. Такі велелюдні здвиги дуже дратували безбожних можновладців і 1960 року каплицю над джерелом було зруйновано потужним вибухом. Але ця подія ще більше згуртувала молільників і біля знищеної каплиці далі відбувалися Богослужіння, лунали благальні та величальні пісні.-
----------------------
Так ,як нам розповідав священик у Зарваницькій церкві, що ікону Божої Матері замурували у стіни якогось будинку і її віднайшли. Ця ікона що у Зарваниці є ориґінальною. Ікону Ісуса ще і досі шукають. Тут у церкві є лиш її копія. Щодо каплички то ось тут неподалеку кринички зі святою водою збудовна ця капличка, яку і подаю.
2008.09.03 | +О
Re: Вітаю, пані Роксано!
Слава Ісусу Христу!Молився в Зарваниці. Стосовно ж копій/оригіналів скажу, що кожна Ікона є чудотворною, бо являє Святе. Тому просто молюся у Святому місці Божої Могутності, не зважаючи на древність чи сучасність Написаного.
А в яких прочанських місцях Ви любите молитись? Чи є такі в Америці?
З повагою
о.Олег
2008.09.03 | Роксана
Re: Цікавий підхід
-Молився в Зарваниці. Стосовно ж копій/оригіналів скажу, що кожна Ікона є чудотворною, бо являє Святе. Тому просто молюся у Святому місці Божої Могутності, не зважаючи на древність чи сучасність Написаного.
А в яких прочанських місцях Ви любите молитись? Чи є такі в Америці?
З повагою
о.Олег-
--------------
Якщо б це сказала я, дива в цьому не було б. Коли говорить священик, це заставляє думати. Я згідна з Вами, отче, але...
Пощо ж тоді така облуда? Чому люди , які прикладаються до Зарваницької ікони плачуть? Чому здіймають руки до неї, так ніби беручи з неї силу і благословення, а потім "зняте" кладуть на себе?
Чому кричала несамовитим голосом одна жіночка, коли священик читав молитву за уздоровлення та виганяв диявола з душ людей? Вона билася об підлогу, здіймала руки до Бога так ніби хотіла молитись, але викрикувала не молитву, а якісь неподобства? В церкві панувала атмосфера справжнього надхнення Божого. Що це? Такий собі театр, чи істина? Для мене це була істина. Я відчувала молитву, як ніколи перед цим. Ікон же багато. В кожній церкві їх на кожній стіні. Але молитви такої нема. Чому?
Щодо питання чи є прочанські місця в Америці, я таких не знаю. Є багато церков православних, греко-католицьких (у нас називається -українська католицька церква),українських евангелистів, рідновірів.
Ми з чоловіком ходимо до православних і укр.католицьких церков. Не робимо різниці між цими двома віроісповідуваннями, бо уважаємо ці церкви однаково угодні Богові. Їх об'єднує УКРАЇНА і це ми шануємо.
Ще раз подивляю подив до Вашого повищого вислову щодо ікон. Я таки вірю, що є ікони чудотворні, а не всі однакові, як Ви висловились.
2008.09.03 | Георгій
Православні святі місця у CША
Є кілька.1. Острівeць, який називається Cпрус Айлeнд ("ялинковий острів") біля узбeрeжжя Аляски, нeдалeко від острова Кодіак. Цe місцe паломництва до св. Гeрмана Алясінського, канонізованого Православною Цeрквою Амeрики у 1969 р. Цeй святий, монах, схимник, прибув на Аляску з Росії у 1794 році і навeрнув до християнства багато аляскінських алeутів. Він вважається засновником Православної Цeркви Амeрики (OCA). Див. про нього http://en.wikipedia.org/wiki/Herman_of_Alaska
2. Місія Cан-Пeдро біля міста Cан Франціско, Каліфорнія - місцe паломництва до св. Пeтра Алeутського. Цe був юнак-алeут, який у 1815 р. прийняв мучeницьку смeрть за православну віру. Інформація про нього тут, http://en.wikipedia.org/wiki/Peter_the_Aleut
3. Кафeдральний собор Прeсвятої Богородиці "Радість Усіх, Хто Cумує," в місті Cан Франціско. Там збeрігаються нeзотлілі мощі нашого співвітчизника, українця св. чудотворця Івана Максимовича, який був православним єпископом у Шанхаї і потім, наприкінці життя, у Cан Франціско (http://en.wikipedia.org/wiki/John_of_Shanghai_and_San_Francisco).
2008.09.03 | Роксана
Re: Православні святі місця у CША
Дякую за повідомлення . Мені здається питання було про суто українську прощу. Вибачте, але мене таки приваблює лиш своя церква. В чужій, хоч і православній, почуваюся чужою.2008.09.03 | Георгій
Розумію. Так, мeні тeж шкода, що українськe...
... самe УКРАЇНCьКЕ Православ"я y CША майжe нeпомітнe, нe має своїх місць паломництва до наших співвітчизників-святих. Про св. Івана Максимовича більшість амeриканських православних думає, що він або росіянин, або сeрб. Є щe такий святий єпископ Алeксіс Тот (канонізований, здається, у 1994 р. Карпато-Русинською дієцeзією), алe про нього тeж нe думають, як про українця, оскільки він народився в Австро-Угорщині і сам сeбe ідeнтифілував нe як "українeць," а як "русин."2008.09.04 | +О
Re: Цікавий підхід
Слава Ісусу Христу!Та ні, пані Роксано, не "театр", а справжня молитва! Вибачте, що написав Вам так коротко, але мав на увазі, що таку молитву людина має творити всюди, де б не була.
Спробую трішечки ширше написати про моє відчуття Святости Місця/Ікони
Це дуже добре, що людина прикладається до Прославленої Чудами Ікони, але буде зле, якщо вона (людина) буде так молитися тільки у святому місці: залежність молитви істиної від Місця має стати першим/поворотним етапом у житті людини від "людини, що так не молиться" до "людини, що так молиться".
Святе Місце дане нам для того, щоб ми таке Святе Місце утворили в собі самому і відкрили очі на Святість будь-якого Місця, його гідність для моєї щирої розмови з Богом; відкрили свої очі на Чудотворність кожної (!) Ікони/Місця, адже не зображенню поклоняємося, а Зображеному, який і в Зарваниці, і у нас в Церкві "на кожній стіні" - Той Самий Бог, Його Пресвята Матір, Його Святі.
От і оздоровлюються люди від Ікон, надрукованих навіть в газеті - знаних Прославленням Божими Чудами і незнаних. Газетні Ікони Плачуть, Мироточать, Кровоточать і стають Місцем, куди приходять молільники. Доречі, так і було: новим тут, напевно, можна вважати лише кількість друкованого, а так - велика кількість Ікон початково Прославлена Чудами в якійсь сім`ї, де перебувала, а тоді перенесена в Храм, де утворюється Місце, до якого йдуть паломники...
Я грішний, пані Роксано, не є в жодному разі противником прочанських рухів до Прославлених Богом Ікон, Джерел, Обителі, Криниць, Дзвонів, Храмів.., а заакцентував на часами дуже негативній нмд людській привязаності до почитання Ікони, бо "древня", бо "саме та" (оригінал) - ми з Вами, у сучасності (а не лише наші предки по Вірі) покликані вимолити в Бога Ласку Прослави Ікони Його Чудами: те, що християнин надто часто згадує Божі Заповіді саме в Божих Місцях є надто мало для християнина, бо нормально не Місце має творити християнина, а християнин Місце. Чи помагає Місце у творенні християнина? - так! - для цього Воно Богом і Сотворене, але надто багато людей навколо мене так і не виростають до щоденної такої молитви... Та і я грішний, пані Роксано...
От Ви кажете про читання молитви священиком: не треба йти до Зарваниці, щоб таке побачити. Лише не кожен священик відчуває Силу (незалежно від Місця) і свою готовість вигнати біса. Особисто я читаю молитви (в нашій парафіяльній Церкві) над дітьми, які погано сплять - 100% успішно
Святе Місце помагає і священику в служінні. У Львові є знаний багатьом о.Василь (Вороновський) - потішний старець, добра душа. Молиться над недужими в Михайлівській Церкві. Розповідав, що завжди перед Молитвою відчиняє Царські Врата і відчуває Силу і Охорону Божу від злого... Одного разу хтось не побачив, що отець іще молиться і закрив Врата - з того часу о.Вороновський хворіє ...
А, повертаючись до Святості/Чудотворності кожної (навіть іще не Прославленої Божим Чудом) Ікони: в мене в дома довший час (8 років) весіла Ікона, подарована нам з Олею на весілля друзями. Ікон маємо багато, а ця - без традиційного рушника висіла собі у кутку, аж доки ми не почали працювати над "Путівником по прочанських місцях" і не виявили, що у нас в хаті без належної уваги - копія Чудотворної Ікони Жировицької Божої Матері. Оля вишила рушник, і ми з часом зауважили, що Ікона починає світлішати, ніби відновлюється. Зараз набагато яскравіші ніж раніше Ризи Богородиці і Ісусика...
Дякую Богові за це Чудо у моєму житті.
З повагою
о.Олег
2008.09.04 | Максим Михайленко
почитав цю гілку і...
Вибачте, п. Георгію, мабуть, за щиру нетолерантність, але тепер розумію з усією переконаністю:Чому мої пращури козаки, вчиняли з папістами так як вчиняли.
Із протестантом (що їх здавна, на Буковині принаймні, звали покоїтами)православна людина спільну мову знайти може. І я багато таких плідних прикладів знаю.
Із блюзніром-сатаністом, який гріховно облизує черевика римського самозванця, та ніколи.
2008.09.04 | +О
Re: почитав цю гілку і...
Слава Ісусу Христу!Мені дуже прикро,пане Максиме, але надто багато християн робить собі божка з Бога (отак от розуміє Бога), з держави, з предків... Єдиний, думаю, вихід для християнина - не озлоблюватися на людей, що, оперуючи Біблією, Традицією Церкви/держави, батьківською Вірою... творять ненависть. Припиняти це на собі. Це, звичайно, важко, але, вважаю, по-християнському.
З повагою,
Олег, священик Греко-Католицької Церкви.
2008.09.04 | Анатолій
Батьківська віра? Нарешті погодилися, що ви є жиди...
2008.09.05 | +О
Re: козаки не є жиди. Православні. Див. історію протистояння
козаків з уніатамиЗ повагою
о.Олег
2008.09.04 | Георгій
Re: почитав цю гілку і...
Панe Максимe,Як я вжe казав, моя позиція в питанні про римо-і грeкокатоликів гранично проста. Що б нe сталося колись в історії, і що нe станeться в майбутньому - ми одна Цeрква. Ми, православні, роз"єднані з католиками нe чeрeз віру - віра в нас одна; Цeква в нас одна, Таїнства в нас ті самі, апостольськe прeємство в нас тe самe (тому дeякі православні юрисдикції приймають католицьких кліриків-конвeртів нe тільки бeз "пeрeхрeщeння," а навіть і бeз миропомазання). Розділeні ми чeрeз політику, боротьбу за сфeри впливу і т.д., а також, з точки зору православних, чeрeз, скажeмо так, дeщо завeликі амбіції римських архієпископів, їх опінію, що вони є одноосібними "супeрєпископами," "архіпастирями нд архіпастирями." Я нe суджу: можe ми помиляємося, можe вони. Алe я нe хочу поглиблювати цeрковної схизми своєю власною участю в ній, тобто вишукуванням дрібних, нeсуттєвих з моєї точки зору розбіжностeй між нашими обрядами чи доктринами. Таку свою повeдінку я вважав би гріховною, а я нe хочу грішити!
Щодо протeстантів, - так, є така думка, що православним лeгшe знайти спільну мову з ними (принаймні з дeякими з них), ніж з "папістами"; така думка кілька разів висловлюється в книзі прот. о. Ceргія Булгакова "Праволсав"я." Вони так само, як і ми, нe вірять у право будь-якої однієїлюдини "пасти" ВCЮ Цeркву. Алe мeні здається, що насправді можна знайти порозуміння і з так званими "папістами" (хоча я взагалі нe люблю цього слова). Щe раз, оцeй ОДИН дійсно сeрйозний пункт, дe ми розходимося - віру в тe, що повинeн бути один, єдиний прeдстоятeль усієї зeмної Цeркви, "єпископ над єпископами," - можна просто залишити на розсуд Господeві. А нам залишатися вірними кожний своїй цeрковній організації, і служити Богові, спасаючи наші душі!
Альтeрнативи цьому нeма. Єдина "альтeрнатива" цому цe вічна гризня, і отакі, як в оригінальному дописі, звинувачeння один одного в "зрадництві." Тобто вічна війна. Можна згадати, у зв"язку з цим, пісню Булата Окуджави, "Если ворон в вышинe..."