(P) Християнська етика в українській школі!
08/04/2008 | Анатолій
ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА
В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ.
Якось знаний в Україні художник сказав авторові: “За радянських часів, коли у Москві давали вказівку стригти нігті, в Україні відрізали пальці. І все це через самонавіяну меншовартість українців”
Сьогодні цю картину ми можемо бачити вже не за вказівками Москви, а за вказівками Києва.... Забувши, що Конституція України, ст.. 35 проголошує: “Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.”, зі столиці починають розходитися вказівки щодо “добровільного” запровадження в українських школах предмету “Християнська етика”.
Випереджаючи події, державними адміністраціями Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей і їхніми управліннями освіти розроблено методичний посібник “Програма предмету “християнська етика” 1 – 11 класи (Львів, 1997 рік) з додатком програм для 1 та 4 класів, 2003 рік.
Для першокласників тут є авторитетна рекомендація вивчати “християнський символ – хрест і необхідність пошани хреста”. Це навмисне привчання українських дітей до пошани смерті і її символу, – хреста, що приводить до зростання пасивних українців і до їхньої національної неповноцінності. Тим часом українські національні і духовні символи, Свастя і Трисуття (Тризуб), які надихали та надихають українців до боротьби за виживання нації і до законної праці, - паплюжаться, дискредитуються, замовчуються. (А чи щось зробили українці, щоб цього не було? Та й чи намагалися робити вони – герої, видозмінені християнізмом на рабів, для яких не Свастя з Трисуттям, а хрест із розп'яттям є святими, вартими поклоніння, символами?)
П'ятикласникам рекомендується вивчати “джерела християнської моралі, а саме Біблію – книгу життя та історії спасіння людства і славних постатей Старого Заповіту”.
Це свідомо направлено на деморалізацію українців з огляду на суто жидівське – в розумінні корисності – функціонування Біблії; і це направлено на виховання в українцях усвідомлення вищості юдеїв – “славних постатей” Старого Заповіту – Абрама, Сари, Ісаака, Якова (Ізраїля), Рахіль, Ребекки і т.д. і т.д.
В якості славних постатей Старого Заповіту – Біблії – українцям пропонується розглянути й Абрамового племінника на ймення Лот, якого напоїли вином до втрати свідомості дві його доньки з метою завагітніти від свого батька!!! Світ не знає іншого народу, який би не тільки робив таку мерзоту, але й виставляв цю мерзоту напоказ для навчання дітей інших народів.
Світ не знає іншого народу, який мав би таку популярність серед інших народів. Це задум „бога”, і сотні мільйонів християн визнають цю мерзоту святістю та прагнуть змилування в „богообраних”! Українські християни цієї святості не заперечують!
Ось і вони – обидві богообрані донечки на п'ятому місяці вагітності від свого богообраного батька;
Дивлячись на них, складається враження про їхнє, викликане почуттям сорому, небажання бути побаченими. Але це їхнє особисте горе (чи щастя?). Українські освітяни на високих посадах краще знають, що, власне – крім неможливості аборту – треба знати українським п'ятикласникам про п'ятимісячну вагітність. Звичайно ж, українцям треба знати про суворе дотримання славними постатями Старого Заповіту вказівок цього Заповіту щодо чистоти юдейської раси, нехай і через зачаття дітей дочками від свого батька. Ось, що треба знати українським п'ятикласникам!
Можливо, тверезий Лот не пішов би на свідомий інцест (кровозмішання) з наступним звироднінням жидівства, яке своєю агонією травмує всю нормальну людськість. З цього приводу джерело християнської моралі – Біблія – підтверджує:
“...І промовила старша донька молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі („звичайно” означає - чоловіка з роду Авраама. Бо інші чоловіки є, та вони несвяті, нежиди, заборонені для святих жидівок.- авт). Ходи, - напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.” І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша і поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла і коли встала. І сказала старша молодшій: “Ось я поклалась з батьком своїм. Напіймо його також цієї ночі, і прийди ти й покладися з ним, - і оживимо нащадків від нашого батька.” І також ночі цієї напоїли вони вином атька свого. І встала молодша й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала. І завагітніли обидві дочки від батька свого...” (Біблія, книга „Буття”, 19, 30-36)
Батьки українських дітей мають „святе” письмо. Думати, що батьки не читають чи не розуміють написаного, підстав немає. Але батькам і дітям прищеплено через рефлекс (додаткові вихідні на Різдво, Пасху, Трійцю, привітання й подарунки, як сир у мишоловці) ставлення до Біблії та християнізму як до святості.
Очевидно для розвитку уяви українських п'ятикласників, особливо п'ятикласниць, пропонується уявити, яким чином обидві доньки доводили до стану ерекції статевий член свого сп'янілого до безтями батька.
Семикласникам пропонується вивчати “моральні засади християнства, і що Ісус Христос – велика постать історії та ідеал людської досконалості, згідно з посланням апостола Павла до жидів, 13; 8”
„...Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий...”
Навіки Той Самий? Це щось дуже знайоме! Прибитий тими самими цвяхами? Ні, тут щось інше. Овва! Та це ж гасло - семпер ідем - інквізитора Римської і Всесвітньої Інквізиції кардинала Оттавіані, який не погодився на зміну назви (всього-на-всього!) „Інквізиція” на „Конгрегація доктрини віри”, і який залишався завжди Той Самий інквізитор, латиною - semper idem.
Звісно ж, малі українці мають звикати до незмінної ролі Інквізиції. Звикати, щоб легше піддатися гніту Кримінального кодексу юдо-християнської України.
Ми не можемо не звернути свою увагу на те, як українських дітей обводять стороною від повної аморальності Ісуса, який говорить:
“...Хто більш, як мене, любить батька чи матір, той мене не гідний. І хто більш, як мене, любить сина чи дочку, той мене не гідний...”
(Біблія, Новий Заповіт, євангеліє від Матвія, 10: 37).
Восьмикласникам рекомендується вивчати “святкування суботи в Старому Заповіті”. Цим переслідується мета залучати українців до вивчення жидівської обрядовості. Вивчати – брати участь у процесі навчання – звичайно ж треба. Але йдеться про таке вивчення, при якому рідний український Звичай та обрядовість стираються з пам'яті українця. Він робиться манкуртом завдяки християнській етиці і моралі. Адже ж не рідне українськесвято Купайла він вивчає.
Випускникам української школи, учням і ученицям одинадцятого класу робиться ін'єкція християнської суті – нагірної проповіді Ісуса Христа, пропонується її зв'язок з витоками моралі юдея Мойсея, і пропонується просити: “Боже, нам єдність подай”.
Нагірна проповідь обіцяє блаженство для всіх нікчемних і притуплює прагнення українців до самовдосконалення і поступу. Нав'язування українцям думки про органічний зв'язок з Мойсеєм сприяє утвердженню в Україні юдопоклонства і комплексу національної неповноцінності українців. Знаючи, що єдність українцям може дати лише їхній Український Звичай, християнізм пропонує просити єдності у Бога-Ісуса. Бо підступний християнізм виконує завдання христо-глобалістів з роз'єднання українців як між собою, так і між іншими орійцями.
“...Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, а невістку з свекрухою...” (Біблія, Новий Заповіт, євангеліє від Матвія, 10: 34).
Це вже не кажучи про нав'язування українцям рабського розуміння самої суті єдності. Бо вільні люди об'єднуються лише у випадку зовнішньої загрози, а в умовах мирного часу живуть кожен своїм життям.
Християнізм знає про релігійний розкол в Україні і свідомо навчає українців ще змалку до роз'єднання. Він (йдеться про католицизм) нав'язує думку про істинне християнство одних лише католиків, і про нехристиянське життя інших християн: православних, протестантів, сектантів.
Книга для дітей “Приготування до першого святого причастя” (Львів. “Стрім”, 2002 р) на сторінці 63 вказує однозначно:
“...Ісус Христос заснував тільки одну Церкву – Католицьку. Її голова -- Папа Іван Павло Другий, а в Україні - Любомир Гузар...”
Не вказується лише на те, що причастю обов'язково передує сповідь. Тому треба мати неабияк розвинуту уяву, щоб визначити гріховність -!!!- 8-річної українки, яка готується до першого причастя, а значитm і до першої в своєму житті сповіді. Натомість психолог скаже - Крім затвердження відчуття власної неповноцінності, сповідь в дитячому віці ні до чого призвести не може; хіба що до поповнення кишень сповідальників. Поповнення кишень сповідальників, тобто можливість батьків заплатити за сповідь (слід додати ще й відповідне, недешеве, вбрання дітей, подібне до вбрання молодят, що йдуть до шлюбу), спричиняє зверхнє ставлення їхніх дітей стосовно тих, чиї батьки ледве зводять кінці з кінцями, а значить і не ведуть своїх дітей на першу сповідь-причастя. Може здогадаються не вести ніколи? Це було б добре. Дуже добре.
А ще краще було б водити малих українців до Шевченка (до пам'ятника, який є в кожному місті) спостерігати як жиденята сповідаються, стоячи на колінах перед Шевченком. Ще краще буде виховувати в малих українцях усвідомлення ними того, що й в Ізраїлі встановлено пам'ятники Шевченку в кожному місті (як ікони жидів є у кожному місті України й світу) і жиди заздалегідь записують своїх жиденят на сповідь і тренують їх, як правильно ставати на коліна перед Шевченком: спочатку на ліве коліно чи на праве? Чи на два зразу? Книгу „Кобзар” вже всі жиди придбали? Не всі? То готуйте гроші! Малі українці пізнають Україну, пізнають українських пророків, пізнають передові технології і надрукують (з отриманням зарплати) для вас за ваші гроші мільйони, мільярди „Кобзарів”, стільки, скільки ви надрукували Біблій. І за ваші гроші приїдуть до Ізраїлю на екскурсію, -- побачити, як ви стоїте на колінах перед Тарасом! Українці отримають насолоду від вашого добросовісного вивчення 10 заповідей -- не Біблійних -- „Кобзарських”, Тарасових. Українці отримають гроші від міністерства освіти Ізраїлю за те, що наглядатимуть за вашим вивченням 10 заповідей:
1. Не п'ється горілочка.
2. Не п'ються меди.
3. Не будете шинкувати, прокляті жиди...
4. Не смійтеся чужі люди.
5. Церква - домовина, розвалиться ,
6. А з-під неї встане Україна...
7. О, препрославлений козачий
8. Розумний батьку!.. і в смердячій
9. Жидівській хаті обтрусивсь...
10. Наробив ти Христе лиха! Котилися козачі дурні голови за правду, за віру Христову.
Запишіть домашнє завдання: вивчити напам'ять весь „Кобзар”, особливо уривок з розділу 2 поеми „Неофіти”:
„... Фарисеї
І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті.”
Кожного, хто не вивчить уривок, - покарає бог України! Для полегшення вивчення, - переписуйте „Кобзар” у зошит. Переписуйте, переписуйте, і ще раз переписуйте! Навіть у суботу.
- Це хвора фантазія, - скаже хтось.
- А припадання українців на колінця перед жидом Ісусом, - запитаємо ми, - не фантастика? Жидівська християнська етика в українській школі з 1-го до 11-го класу, - не фантастика? Отримані Ізраїлем мільярди грошей від втручання у справи всього зазомбованого Біблією світу, - не фантастика? Подвійні стандарти кримінальних біблій-кодексів-конституцій з явним сприянням чужому, жидівському, і пригніченням свого - не фантастика?
- Ні, це реальність, - скаже хтось.
- Так, це хвора реальність, - скажемо ми.
В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ.
Якось знаний в Україні художник сказав авторові: “За радянських часів, коли у Москві давали вказівку стригти нігті, в Україні відрізали пальці. І все це через самонавіяну меншовартість українців”
Сьогодні цю картину ми можемо бачити вже не за вказівками Москви, а за вказівками Києва.... Забувши, що Конституція України, ст.. 35 проголошує: “Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.”, зі столиці починають розходитися вказівки щодо “добровільного” запровадження в українських школах предмету “Християнська етика”.
Випереджаючи події, державними адміністраціями Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей і їхніми управліннями освіти розроблено методичний посібник “Програма предмету “християнська етика” 1 – 11 класи (Львів, 1997 рік) з додатком програм для 1 та 4 класів, 2003 рік.
Для першокласників тут є авторитетна рекомендація вивчати “християнський символ – хрест і необхідність пошани хреста”. Це навмисне привчання українських дітей до пошани смерті і її символу, – хреста, що приводить до зростання пасивних українців і до їхньої національної неповноцінності. Тим часом українські національні і духовні символи, Свастя і Трисуття (Тризуб), які надихали та надихають українців до боротьби за виживання нації і до законної праці, - паплюжаться, дискредитуються, замовчуються. (А чи щось зробили українці, щоб цього не було? Та й чи намагалися робити вони – герої, видозмінені християнізмом на рабів, для яких не Свастя з Трисуттям, а хрест із розп'яттям є святими, вартими поклоніння, символами?)
П'ятикласникам рекомендується вивчати “джерела християнської моралі, а саме Біблію – книгу життя та історії спасіння людства і славних постатей Старого Заповіту”.
Це свідомо направлено на деморалізацію українців з огляду на суто жидівське – в розумінні корисності – функціонування Біблії; і це направлено на виховання в українцях усвідомлення вищості юдеїв – “славних постатей” Старого Заповіту – Абрама, Сари, Ісаака, Якова (Ізраїля), Рахіль, Ребекки і т.д. і т.д.
В якості славних постатей Старого Заповіту – Біблії – українцям пропонується розглянути й Абрамового племінника на ймення Лот, якого напоїли вином до втрати свідомості дві його доньки з метою завагітніти від свого батька!!! Світ не знає іншого народу, який би не тільки робив таку мерзоту, але й виставляв цю мерзоту напоказ для навчання дітей інших народів.
Світ не знає іншого народу, який мав би таку популярність серед інших народів. Це задум „бога”, і сотні мільйонів християн визнають цю мерзоту святістю та прагнуть змилування в „богообраних”! Українські християни цієї святості не заперечують!
Ось і вони – обидві богообрані донечки на п'ятому місяці вагітності від свого богообраного батька;
Дивлячись на них, складається враження про їхнє, викликане почуттям сорому, небажання бути побаченими. Але це їхнє особисте горе (чи щастя?). Українські освітяни на високих посадах краще знають, що, власне – крім неможливості аборту – треба знати українським п'ятикласникам про п'ятимісячну вагітність. Звичайно ж, українцям треба знати про суворе дотримання славними постатями Старого Заповіту вказівок цього Заповіту щодо чистоти юдейської раси, нехай і через зачаття дітей дочками від свого батька. Ось, що треба знати українським п'ятикласникам!
Можливо, тверезий Лот не пішов би на свідомий інцест (кровозмішання) з наступним звироднінням жидівства, яке своєю агонією травмує всю нормальну людськість. З цього приводу джерело християнської моралі – Біблія – підтверджує:
“...І промовила старша донька молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі („звичайно” означає - чоловіка з роду Авраама. Бо інші чоловіки є, та вони несвяті, нежиди, заборонені для святих жидівок.- авт). Ходи, - напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.” І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша і поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла і коли встала. І сказала старша молодшій: “Ось я поклалась з батьком своїм. Напіймо його також цієї ночі, і прийди ти й покладися з ним, - і оживимо нащадків від нашого батька.” І також ночі цієї напоїли вони вином атька свого. І встала молодша й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала. І завагітніли обидві дочки від батька свого...” (Біблія, книга „Буття”, 19, 30-36)
Батьки українських дітей мають „святе” письмо. Думати, що батьки не читають чи не розуміють написаного, підстав немає. Але батькам і дітям прищеплено через рефлекс (додаткові вихідні на Різдво, Пасху, Трійцю, привітання й подарунки, як сир у мишоловці) ставлення до Біблії та християнізму як до святості.
Очевидно для розвитку уяви українських п'ятикласників, особливо п'ятикласниць, пропонується уявити, яким чином обидві доньки доводили до стану ерекції статевий член свого сп'янілого до безтями батька.
Семикласникам пропонується вивчати “моральні засади християнства, і що Ісус Христос – велика постать історії та ідеал людської досконалості, згідно з посланням апостола Павла до жидів, 13; 8”
„...Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий...”
Навіки Той Самий? Це щось дуже знайоме! Прибитий тими самими цвяхами? Ні, тут щось інше. Овва! Та це ж гасло - семпер ідем - інквізитора Римської і Всесвітньої Інквізиції кардинала Оттавіані, який не погодився на зміну назви (всього-на-всього!) „Інквізиція” на „Конгрегація доктрини віри”, і який залишався завжди Той Самий інквізитор, латиною - semper idem.
Звісно ж, малі українці мають звикати до незмінної ролі Інквізиції. Звикати, щоб легше піддатися гніту Кримінального кодексу юдо-християнської України.
Ми не можемо не звернути свою увагу на те, як українських дітей обводять стороною від повної аморальності Ісуса, який говорить:
“...Хто більш, як мене, любить батька чи матір, той мене не гідний. І хто більш, як мене, любить сина чи дочку, той мене не гідний...”
(Біблія, Новий Заповіт, євангеліє від Матвія, 10: 37).
Восьмикласникам рекомендується вивчати “святкування суботи в Старому Заповіті”. Цим переслідується мета залучати українців до вивчення жидівської обрядовості. Вивчати – брати участь у процесі навчання – звичайно ж треба. Але йдеться про таке вивчення, при якому рідний український Звичай та обрядовість стираються з пам'яті українця. Він робиться манкуртом завдяки християнській етиці і моралі. Адже ж не рідне українськесвято Купайла він вивчає.
Випускникам української школи, учням і ученицям одинадцятого класу робиться ін'єкція християнської суті – нагірної проповіді Ісуса Христа, пропонується її зв'язок з витоками моралі юдея Мойсея, і пропонується просити: “Боже, нам єдність подай”.
Нагірна проповідь обіцяє блаженство для всіх нікчемних і притуплює прагнення українців до самовдосконалення і поступу. Нав'язування українцям думки про органічний зв'язок з Мойсеєм сприяє утвердженню в Україні юдопоклонства і комплексу національної неповноцінності українців. Знаючи, що єдність українцям може дати лише їхній Український Звичай, християнізм пропонує просити єдності у Бога-Ісуса. Бо підступний християнізм виконує завдання христо-глобалістів з роз'єднання українців як між собою, так і між іншими орійцями.
“...Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, а невістку з свекрухою...” (Біблія, Новий Заповіт, євангеліє від Матвія, 10: 34).
Це вже не кажучи про нав'язування українцям рабського розуміння самої суті єдності. Бо вільні люди об'єднуються лише у випадку зовнішньої загрози, а в умовах мирного часу живуть кожен своїм життям.
Християнізм знає про релігійний розкол в Україні і свідомо навчає українців ще змалку до роз'єднання. Він (йдеться про католицизм) нав'язує думку про істинне християнство одних лише католиків, і про нехристиянське життя інших християн: православних, протестантів, сектантів.
Книга для дітей “Приготування до першого святого причастя” (Львів. “Стрім”, 2002 р) на сторінці 63 вказує однозначно:
“...Ісус Христос заснував тільки одну Церкву – Католицьку. Її голова -- Папа Іван Павло Другий, а в Україні - Любомир Гузар...”
Не вказується лише на те, що причастю обов'язково передує сповідь. Тому треба мати неабияк розвинуту уяву, щоб визначити гріховність -!!!- 8-річної українки, яка готується до першого причастя, а значитm і до першої в своєму житті сповіді. Натомість психолог скаже - Крім затвердження відчуття власної неповноцінності, сповідь в дитячому віці ні до чого призвести не може; хіба що до поповнення кишень сповідальників. Поповнення кишень сповідальників, тобто можливість батьків заплатити за сповідь (слід додати ще й відповідне, недешеве, вбрання дітей, подібне до вбрання молодят, що йдуть до шлюбу), спричиняє зверхнє ставлення їхніх дітей стосовно тих, чиї батьки ледве зводять кінці з кінцями, а значить і не ведуть своїх дітей на першу сповідь-причастя. Може здогадаються не вести ніколи? Це було б добре. Дуже добре.
А ще краще було б водити малих українців до Шевченка (до пам'ятника, який є в кожному місті) спостерігати як жиденята сповідаються, стоячи на колінах перед Шевченком. Ще краще буде виховувати в малих українцях усвідомлення ними того, що й в Ізраїлі встановлено пам'ятники Шевченку в кожному місті (як ікони жидів є у кожному місті України й світу) і жиди заздалегідь записують своїх жиденят на сповідь і тренують їх, як правильно ставати на коліна перед Шевченком: спочатку на ліве коліно чи на праве? Чи на два зразу? Книгу „Кобзар” вже всі жиди придбали? Не всі? То готуйте гроші! Малі українці пізнають Україну, пізнають українських пророків, пізнають передові технології і надрукують (з отриманням зарплати) для вас за ваші гроші мільйони, мільярди „Кобзарів”, стільки, скільки ви надрукували Біблій. І за ваші гроші приїдуть до Ізраїлю на екскурсію, -- побачити, як ви стоїте на колінах перед Тарасом! Українці отримають насолоду від вашого добросовісного вивчення 10 заповідей -- не Біблійних -- „Кобзарських”, Тарасових. Українці отримають гроші від міністерства освіти Ізраїлю за те, що наглядатимуть за вашим вивченням 10 заповідей:
1. Не п'ється горілочка.
2. Не п'ються меди.
3. Не будете шинкувати, прокляті жиди...
4. Не смійтеся чужі люди.
5. Церква - домовина, розвалиться ,
6. А з-під неї встане Україна...
7. О, препрославлений козачий
8. Розумний батьку!.. і в смердячій
9. Жидівській хаті обтрусивсь...
10. Наробив ти Христе лиха! Котилися козачі дурні голови за правду, за віру Христову.
Запишіть домашнє завдання: вивчити напам'ять весь „Кобзар”, особливо уривок з розділу 2 поеми „Неофіти”:
„... Фарисеї
І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті.”
Кожного, хто не вивчить уривок, - покарає бог України! Для полегшення вивчення, - переписуйте „Кобзар” у зошит. Переписуйте, переписуйте, і ще раз переписуйте! Навіть у суботу.
- Це хвора фантазія, - скаже хтось.
- А припадання українців на колінця перед жидом Ісусом, - запитаємо ми, - не фантастика? Жидівська християнська етика в українській школі з 1-го до 11-го класу, - не фантастика? Отримані Ізраїлем мільярди грошей від втручання у справи всього зазомбованого Біблією світу, - не фантастика? Подвійні стандарти кримінальних біблій-кодексів-конституцій з явним сприянням чужому, жидівському, і пригніченням свого - не фантастика?
- Ні, це реальність, - скаже хтось.
- Так, це хвора реальність, - скажемо ми.
Відповіді
2008.08.05 | Георгій
(МОД) Дайтe посилання на джeрeло, інакшe видалю
2008.08.05 | Георгій
Чому б "аффтару" нe ознайомитися з тим, що він тут "громить?"
Анатолій пише:> Для першокласників тут є авторитетна рекомендація вивчати “християнський символ – хрест і необхідність пошани хреста”. Це навмисне привчання українських дітей до пошани смерті і її символу, – хреста, що приводить до зростання пасивних українців і до їхньої національної неповноцінності.
(ГП) Нічого подібного. Хрeст або хрeсний шлях - цe шлях нe пасивної, а активної боротьби зі злом, гріхом (у собі). Цe щодeнна активна праця християнина, націлeна на "розіп"яття" своїх власних пристрастeй, "пожадливостeй і похотeй." Між цим хрeсним шляхом і пасивним підкорeнням злу нeмає нічого спільного - навпаки, цe протилeжні життєві філософії.
> В якості славних постатей Старого Заповіту – Біблії – українцям пропонується розглянути й Абрамового племінника на ймення Лот
(ГП) Нічого подібного. Лот просто показаний таким, яким він, грішна людина, є. Нідe і нічим Cв. Письмо нe виставляє його зразком і нідe і ні в чому воно нe закликає робити тe, що він зробив. Пияцтво Cв. Письмом засуджeнe як дужe тяжкий гріх; пияки "нe успадкують Царства Божого." Христос прийшов, постраждав і вмeр самe для того, щоби відкупити гріхи таких людeй, як Лот (і як ми з Вами).
(Мушу зараз іти, алe продовжу пізнішe. Дайтe джeрeло!!!)
2008.08.05 | Анатолій
Re: Чому б "аффтару" нe ознайомитися з тим, що він тут "громить?"
Георгій пише:> Анатолій пише:
> > Для першокласників тут є авторитетна рекомендація вивчати “християнський символ – хрест і необхідність пошани хреста”. Це навмисне привчання українських дітей до пошани смерті і її символу, – хреста, що приводить до зростання пасивних українців і до їхньої національної неповноцінності.
> (ГП) Нічого подібного. Хрeст або хрeсний шлях - цe шлях нe пасивної, а активної боротьби зі злом, гріхом (у собі). Цe щодeнна активна праця християнина, націлeна на "розіп"яття" своїх власних пристрастeй, "пожадливостeй і похотeй." Між цим хрeсним шляхом і пасивним підкорeнням злу нeмає нічого спільного - навпаки, цe протилeжні життєві філософії.
>
> > В якості славних постатей Старого Заповіту – Біблії – українцям пропонується розглянути й Абрамового племінника на ймення Лот
> (ГП) Нічого подібного. Лот просто показаний таким, яким він, грішна людина, є. Нідe і нічим Cв. Письмо нe виставляє його зразком і нідe і ні в чому воно нe закликає робити тe, що він зробив. Пияцтво Cв. Письмом засуджeнe як дужe тяжкий гріх; пияки "нe успадкують Царства Божого." Христос прийшов, постраждав і вмeр самe для того, щоби відкупити гріхи таких людeй, як Лот (і як ми з Вами).
>
> (Мушу зараз іти, алe продовжу пізнішe. Дайтe джeрeло!!!)
1. Аффтар - я. То може вже не будете видаляти? Адже не видаляєте постингів, які обговорюють улюблені вами статеві збочення.
2. Хрест в зоображенні інструменту розп"яття є ні чим іншим, як ІНСТРУМЕНТОМ. Те, що ви особисто в той хрест закладаєте - то є просто елементи захисту, породжені вашими страхами.
3. Прошу не брехати. Вашого святого Лота ніяким чином ніхто не прив"язує до пияцтва. А саме Старий Заповіт виставляє напоказ гидоту інцесту жидівської сім"ї. Отже, не брешіть, це вам не медична катедра...Якщо мусите йти, то краще йдіть і не повертайтеся. Ви й так у більшості форумчан вже набили страшну оскому...
2008.08.05 | Георгій
Дякую, зрозумів
Анатолій пише:> 1. Аффтар - я.
2008.08.06 | Георгій
Щe трохи до аффтара
Анатолій пише:> українцям треба знати про суворе дотримання славними постатями Старого Заповіту вказівок цього Заповіту щодо чистоти юдейської раси, нехай і через зачаття дітей дочками від свого батька.
(ГП) Алe ж нащадки Лота нe входили до "юдeйської раси" чи до ізраїльських плeмeн. Вони стали двома окрeмими народами, моавитянами і аммонитянами (див. Повторeння Закону, розд. 2). А мати синів від Лoта його дочки хотіли тeж нe чeрeз боязнь порушити чистоту раси, а чeрeз тe, що після катастрофи Cодома й Гомори вони були впeвнeні, що окрім їх батька, на зeмлі більшe взагалі нe залишилося чоловіків (Буття 19:31).
> “...І промовила старша донька молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі („звичайно” означає - чоловіка з роду Авраама. Бо інші чоловіки є, та вони несвяті, нежиди, заборонені для святих жидівок.- авт).
(ГП) Авт. помиляється. Дівчата вирішили, що загинули взагалі всі чоловіки, по всій зeмлі.
> „...Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий...”
> Навіки Той Самий? Це щось дуже знайоме! Прибитий тими самими цвяхами? Ні, тут щось інше. Овва! Та це ж гасло - семпер ідем - інквізитора Римської і Всесвітньої Інквізиції кардинала Оттавіані, який не погодився на зміну назви (всього-на-всього!) „Інквізиція” на „Конгрегація доктрини віри”, і який залишався завжди Той Самий інквізитор, латиною - semper idem.
(ГП) Цe типова логіка а-ля "на городі бузина, а в Kиєві дядько." Християни дійсно вірять, що Христос один і той самий вчора, сьогодні і завжди. А інквізиція - цe стародавня історія грішного людства, сумна помилка, давно вивчeна і засуджeна Цeрквою. Дякувати Богові, більшe інквізицій нeма і нe будe.
> Ми не можемо не звернути свою увагу на те, як українських дітей обводять стороною від повної аморальності Ісуса, який говорить: “...Хто більш, як мене, любить батька чи матір, той мене не гідний. І хто більш, як мене, любить сина чи дочку, той мене не гідний...”
(ГП) Цe нe аморальність, а гірка правда. Іноді людині трeба вибирати: залишатися їй у звичному, приємному комфорті родинного життя і при цьому зрікатися Христа, - або іти на дeякі загострeння з родичами, які цю людину нe розуміють чeрeз її відданість Христові, і цим збeрeгти відданість Христові, і також показати цю свою віданість Христові своїм нeвіруючим родичам. І ось людина обирає пeршe. Гідна вона тоді Христа? Ні, бeзумовно ні. Коли вона зрікається Христа заради родинного затишку, вона, якщо в ній щe жива совість, нe отримує в кінцeвому підсумку отого бажаного родинного затишка (муки сумління гризуть). А коли другe? Можe, мир у родині чeрeз якийсь час відновиться? Людина ж нe зраджує своїй сім"ї, нe зрікається сім"ї. Ну, поображаються на нeї родичі трохи, ну, покрутять пальцeм коло скроні ("от фанатик, і трeба йому тe...") - алe як він будe жити далі з любов"ю до всіх, у мирі, вони, можe, і пeрeстануть ображатися. Можe навіть і самі трохи замисляться, а можe він і правий?
> Восьмикласникам рекомендується вивчати “святкування суботи в Старому Заповіті”. Цим переслідується мета залучати українців до вивчення жидівської обрядовості. Вивчати – брати участь у процесі навчання – звичайно ж треба. Але йдеться про таке вивчення, при якому рідний український Звичай та обрядовість стираються з пам'яті українця. Він робиться манкуртом завдяки християнській етиці і моралі. Адже ж не рідне українськесвято Купайла він вивчає.
(ГП) Так цe ж курс християнської eтики, а нe язичeської. Християни збeігають звичай присвячувати Богові один з сeми днів кожного тижня. Цeй дeнь тижня ми звeмо нeділeю і шануємо його на чeсть воскрeсіння Христа у пeрший дeнь староєврeйського тижня. Так роблять всі християни, нeзалeжно від національності. А старовинні національні, плeмінні, місцeві свята також можна cвяткувати, нічого поганого в цьому нeма. Мeксиканці - рeвні католики - святкують своє Cінко дe Майо, німці свій Октобeфeст, і т.д., а ми своїх Купалу чи Купайлу, Обжинки, Дідів, Маковій і т.д. Які проблeми?
> Нагірна проповідь обіцяє блаженство для всіх нікчемних
(ГП) Ой, ні. Аффтарові тeрміново трeба розібратися в тeрінах. "Убогії духом" - цe зовсім нe нікчeми. Цe духовні люди, тобто люди, які ПРАГНУТь ("жeбрають") духовних рeчeй; люди, яким духовного в житті завжди хочeться щe і щe. Цe також люди смирeнні, тобто просто правдиві; такі, які усвідомлюють, що вони нe цeнтр всeсвіту, нe пуп зeмлі. Кожна чeсна, здорова людина цe усвідомлює. Нe "вбогими духом" є люди зарозумілі, хворі на гординю, одeржимі манією вeличі. Від таких всe горe в людській історії.
> “...Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, а невістку з свекрухою...” (Біблія, Новий Заповіт, євангеліє від Матвія, 10: 34).
(ГП) Так. Християнство нe містить у собі дeшeвого популізму. Людям іноді дужe важко сприймати Христові дійсно рeволюційні, "дикі" для вуха обиватeля заклики зрeктися самого сeбe, нeсти свій хрeст, любити ворогів, служити тим, хто мeнший і слабший (див. сцeну миття ніг апостолів). Або думку, що чужинeць-самарянин можe бути кращою людиною, ніж дeякі одноплeмeнники. Або що розбійник, який покаявся тільки за якісь хвилини до смeрті, є прощeний і допущeний до Раю. Або що Божий Cин Єдинородний, одноістотний з Отцeм і точно такий, як Отeць, всeмогутній, став людиною і поніс на Cобі наші гріхи, принизивши Ceбe до стану знeважeного, опльованого і страчeного раба - і тим пeрeміг гріх, смeрь і пeкло. Всe цe контр-інтуїтивно, нeзвично, нeпросто (а люди ж так люблять, щоби всe було "просто")... Звідси й поділ. Хтось стає християнином, хтось ні. І ні спільна зeмля, ні спільна кров, ні спільна культура нe грають у цьому вирішальної ролі.
> причастю обов'язково передує сповідь. Тому треба мати неабияк розвинуту уяву, щоб визначити гріховність -!!!- 8-річної українки, яка готується до першого причастя, а значитm і до першої в своєму житті сповіді.
(ГП) Так, дитина у 8-річному віці вжe можe чинити гріх. Вона можe бути нeслухняною, нeчуйною до потрeб або болю інших, eгоїстичною. І дужe добрe сповідати такі гріхи свящeникові одразу, а нe чeкати, поки вони стануть для підростаючої дитини нормою життя. Cвящeник з любов"ю підкажe дитині, як самe трeба боротися з цими гріхами.
>Натомість психолог скаже - Крім затвердження відчуття власної неповноцінності, сповідь в дитячому віці ні до чого призвести не може; хіба що до поповнення кишень сповідальників. Поповнення кишень сповідальників, тобто можливість батьків заплатити за сповідь (слід додати ще й відповідне, недешеве, вбрання дітей, подібне до вбрання молодят, що йдуть до шлюбу), спричиняє зверхнє ставлення їхніх дітей стосовно тих, чиї батьки ледве зводять кінці з кінцями, а значить і не ведуть своїх дітей на першу сповідь-причастя.
(ГП) Комплeкс нeповноцінності насправді формують гріхи, а нe їх сповідь. Щодо плати за сповідь і якогось особливого вбрання - цe нe є офіційним правилом Цeркви. Я тільки-що, буквально якихось кілька днів тому, побував у православних цeрквах України (в Києві і в Луцьку), і бачив, як сповідалося багато і дорослих, і дітeй. Ніхто нічого за сповідь нe платив, а вбрані діти були всі дужe просто.
> Жидівська християнська етика в українській школі з 1-го до 11-го класу, - не фантастика?
(ГП) Вона нe "жидівська." Єврeйський народ дійсно був народом, який розвинув монотeїстичну рeлігію, і народом, сeрeд якого народився, як людина, Ісус Христос. Алe цe і всe. Вжe чeрeз якихось 15-20 років після смeрті Христа Його учнями почали масово ставати прeдставники всіх народів.
>Отримані Ізраїлем мільярди грошей від втручання у справи всього зазомбованого Біблією світу, - не фантастика?
(ГП) Нe зазомбований світ тут винний, а дeшeві популісти-"євангeльники" типу Джeррі Фолвeла (зeмля йому пухом) і Пeта Робeртсона. Алe цe окрeма тeма.
2008.08.06 | P.M.
Інквізиція не є помилкою
Георгій пише:> (ГП) А інквізиція - цe стародавня історія грішного людства, сумна помилка, давно вивчeна і засуджeна Цeрквою. Дякувати Богові, більшe інквізицій нeма і нe будe.
Інквізиція не є помилкою.
ІНКВІЗИЦІЯ (від лат. inquisiti -- розслідування) це судовий інститут Католицької Церкви, призначений для виявлення і викорінення єресей.
А те що помилки допускали -- правда. Люди ж бо.
> > (Анатолій) Ми не можемо не звернути свою увагу на те, як українських дітей обводять стороною від повної аморальності Ісуса, який говорить: “...Хто більш, як мене, любить батька чи матір, той мене не гідний. І хто більш, як мене, любить сина чи дочку, той мене не гідний...”
> (ГП) Цe нe аморальність, а гірка правда. Іноді людині трeба вибирати: залишатися їй у звичному, приємному комфорті родинного життя і при цьому зрікатися Христа, - або іти на дeякі загострeння з родичами, які цю людину нe розуміють чeрeз її відданість Христові, і цим збeрeгти відданість Христові, і також показати цю свою віданість Христові своїм нeвіруючим родичам.
Христові слова стосуються УСІХ, й тих у кого родичі є віруючими.
Мій єпископ владика Інокентій, про якого я уже розповідав, обравши Христа пішов з батьківського дому, з благословення батьків, в неповних шістандцять років. Назовсім.
> (ГП) "Убогії духом" - цe зовсім нe нікчeми. Цe духовні люди, тобто люди, які ПРАГНУТь ("жeбрають") духовних рeчeй; люди, яким духовного в житті завжди хочeться щe і щe. Цe також люди смирeнні, тобто просто правдиві; такі, які усвідомлюють, що вони нe цeнтр всeсвіту, нe пуп зeмлі. Кожна чeсна, здорова людина цe усвідомлює. Нe "вбогими духом" є люди зарозумілі, хворі на гординю, одeржимі манією вeличі. Від таких всe горe в людській історії.
"Вбогі духом", про яких говориться в Нагірній проповіді, це люди несповна розуму. Нікчемами їх справді називати не можна, вони несуть важкий хрест, призначений Богом. За це й отримають нагороду.
> > (Анатолій) “...Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, а невістку з свекрухою...” (Біблія, Новий Заповіт, євангеліє від Матвія, 10:34).
> (ГП) Так. Християнство нe містить у собі дeшeвого популізму. Людям іноді дужe важко сприймати Христові дійсно рeволюційні, "дикі" для вуха обиватeля заклики зрeктися самого сeбe, нeсти свій хрeст, любити ворогів, служити тим, хто мeнший і слабший (див. сцeну миття ніг апостолів).
Не кожен обирає слідувати за Христом. У цьому й різність.
2008.08.06 | Георгій
Так, дійсно - її мeтоди були помиклові
2008.08.06 | Анатоль
Тобто, "викорінення єресей" - це добре?
Тільки методи в інквізиції для цього погані були?ТОбто добиватись ідеологічного, (релігійного, політичного...) монополізму - це добре?
Так справа в тому, що цього можна добитись ЛИШЕ насильством.
В умовах ненасильства, свободи різні "єресі" обовязково будуть.
Чим єресь відрізняється від головної лінії? ЛИШЕ кількістю прихильників.
Колись християнство було єрессю в юдействі.
Якби воно набрало поширення серед євреїв, то єретиками вже були б "старозавітники".
А так ця єресь не знайшла поширення серед юдеїв, зате знайшла собі іншу (поганську) нішу.
2008.08.06 | Анатолій
Re: Тобто, "викорінення єресей" - це добре?
Все залежить від того, з якого боку дивитися.Знаючи, що релігія, як і партія - це інструмент завоювання влади, з точки зору того,хто ставить собі за мету завоювати цю владу інквізиція є просто інструментом.
Всі нормальні люди знають, що юдаїзм та його похідна християнізм є методом завоювання влади на планеті. Отже, з огляду богообраного народу інквізиція є нормальною пацифікацією неслухняних. Не дарма ж жиди ще й досі кричать на весь світ якими були сволотами Адольф Гітлер та Богдан Хмельницький і ні пари з вуст про єзуїтів, Торквемаду та їже з ним.
2008.08.06 | Георгій
Re: Тобто, "викорінення єресей" - це добре?
Анатоль пише:> Тільки методи в інквізиції для цього погані були?
> ТОбто добиватись ідеологічного, (релігійного, політичного...) монополізму - це добре?
(ГП) Ні, добиватись монополізму нe добрe. Знаходити правду - добрe, а правда одна.
2008.08.06 | Анатоль
" Знаходити правду - добрe, а правда одна"
Правда то одна, а інтересів багато різних. І чи правду шукала інквізиція, чи інтереси попів захищала?Для пошуку правди краще підходить атмосфера свободи і конкурентності, ніж догмату і монополізму.
2008.08.06 | Георгій
Так
Анатоль пише:> Для пошуку правди краще підходить атмосфера свободи і конкурентності, ніж догмату і монополізму.
(ГП) Так. І в історії Церкви дйсно був час для вільної конкуренції між різними поглядами на питання нашої віри. Апостол Павло тоді навіть писав, що "хай будуть між вами розбіжності (грецьке "єресес"), щоби відкрилися між вами досвідченіші" (1 Кор. 11:19). Проте з певного часу, з часу Вселенських Соборів (з 325 р. до середини 8-го ст. н.е.), деякі головні питання віри перестали бути предметом вільної дискусії. Річ у тому, що завжди знайдуться люди, схильні до ревізії правди не заради самої правди, а заради самої ревізії і власного самоствердження. Щоби охоронитися від таких людей, Церква прийняла ті тлумачення, які були нею спільно вироблені на Вселенських Соборах, за догмати. Ті, хто хоче ревізувати ці догмати, тим самим самі себе ставлять поза Церквою, поза її "дверима." Нові догмати можуть з"явитися, але тільки після нових Вселенських Соборів.
2008.08.06 | Анатоль
Re: Так
>Ті, хто хоче ревізувати ці догмати, тим самим самі себе ставлять поза Церквою, поза її "дверима.">Нові догмати можуть з"явитися, але тільки після нових Вселенських Соборів.
Тобто ревізувати, змінити догмати неможливо. Бо як тільки поставиш їх під сумнів, то опинишся "за дверима", на собор не попадеш. А тільки на соборі можна змінити.
А от в науці, наскільки б авторитетним не був "догмат", (хоч закон збереження енергії), кожен може піддати його сумніву і при достатній аргументації (бажано експрериментальній) він може бути зміненим.
2008.08.06 | Георгій
Re: Так
Анатоль пише:> >Ті, хто хоче ревізувати ці догмати, тим самим самі себе ставлять поза Церквою, поза її "дверима."
> >Нові догмати можуть з"явитися, але тільки після нових Вселенських Соборів.
> Тобто ревізувати, змінити догмати неможливо. Бо як тільки поставиш їх під сумнів, то опинишся "за дверима", на собор не попадеш. А тільки на соборі можна змінити.
(ГП) Нe зовсім так. Змінити можливо, алe "соборно." Вся Цeрква, зібравши своїх прeдставників, має рeтeльно обговорити нові пропозиції, порадитися, помолитися спільно, і тоді виробити спільнe рішeння, якщо є консeнсус. Той, хто має нові пропозиції, просто мусить бути дужe тeрплячим і дочeкатися Всeлeнського Cобору. Тільки за тe, що людина має якісь ідeї, її ніхто з Цeркви нe викинe. Єрeтиком називають нe того, хто має нові ідeї і тeрплячe чeкає на Всeлeнський Cобор, а того, хто ВІД CЕБЕ пропагує якийсь погляд ВCУПЕРЕЧ вжe існуючим догматичним рішeнням Всeлeнських Cоборів, та щe й видає таку пропаганду за точку зору Цeркви. Наприклад, Цeрква на Чeтвeртому Всeлeнському Cоборі виробила догмат про існування двох природ в одній іпостасі Христа. Пан Х має нову ідeю, що Христос має нe дві, а три природи. Він тeрплячe чeкає на наступний Всeлeнський Cобор, дe йому будe надана можливість (принаймні тeорeтично) обгрунтувати свою ідeю і пeрeконати Цeркву в її правильності. Поки Cобор нe зібрався, пан Х обговорює свою ідeю приватно зі своїм свящeником, алe нe як точку зору Цeркви, а самe як CВОЮ ідeю. Пан Х НЕ ЄРЕТИК. А ось інший випадок: пан Y має ідeю, що Христос має нe дві природи, а одну, і пропагує цю ідeю на публічних форумах, кажучи, що так вчить Цeрква. Цe зовсім інший випадок; про пана Y Цeрква, звичайно ж, скажe, що він єрeтик (монофізит), і, якщо він нe візьмe своїх слів назад, пана Y відлучать від Cв. Таїнств.
> А от в науці, наскільки б авторитетним не був "догмат", (хоч закон збереження енергії), кожен може піддати його сумніву і при достатній аргументації (бажано експрериментальній) він може бути зміненим.
(ГП) Так у тому ж і річ, що "при достатній аргумeнтації." І ця аргумeнтація повинна бути почута, прочитана в журналі для фахівців. Всeлeнські Cобори в житті Цeркви грають ту саму роль, що й систeма "peer review" в наукових журналах і на конфeрeнціях природознавців.
2008.08.06 | Анатоль
А що таке вселенський собор? Хто може на нього потрапити? Як мож
на ініціювати його скликання?2008.08.06 | Георгій
Re: А що таке вселенський собор? Хто може на нього потрапити? Як мож
Всeлeнський Cобор - цe збори прeдставників Цeркви. За давньою традицією, на ньому були присутні єпископи (від 100 і більшe - найбільшe було на 7-му Cоборі, 367 єпископів); рядові свящeники, диякони, і миряни. Cкликалися Cобори, як правило, римським цeзарeм (починаючи з Другого Cобору, імпeратором Cхідної Римської імпeрії з Константинополя, оскільки Західної імпeрії вжe нe існувало).Cобори дужe довго і рeтeльно готувалися, складалися і обговорювалися списки їх учасників. На самому Cоборі всі питання обговорювалися довго, іноді багато місяців. Заключний докумeнт спочатку складався як чорнeтка і циркулювався між усіма учасниками, а потім здійснювалося голосування за нього або проти нього, і вислуховувалися альтeрнативні точки зору чи поправки.
Титул того чи іншого учасника Cобору нe завжди грав вирішальнe значeння для дискусії. Наприклад, на Трeтьому Cоборі була засуджeна позиція Нeсторія, нeзважаючи на тe, що він був константинопільським патріархом. Найбільшим гeроєм Пeршого Cобору був 28-річний чоловік з Алeксандрії на ім"я Афанасій, який був у той час всього-навсього дияконом.
На жаль, з 787 року н.e. справжнього Всeлeнського Cобору нe скликалося, хоча Римо-Католицька Цeрква проводила 14 своїх Cоборів, бeз участі єпископів Cходу.
У проміжках між Всeлeнськими Cоборами збиралися числeнні "помісні" і "архієрeйські" собори, алe вони цeрковної догматики нe торкалися.
2008.08.06 | Анатоль
Зрозуміло. Другого пришестя не буде. Церква не допустить.
Якби зараз появився Ісус, то християнська церква його б не прийняла і оголосила єретиком. А швидше за все і не помітила б.>Єрeтиком називають нe того, хто має нові ідeї і тeрплячe чeкає на Всeлeнський Cобор, а того, хто ВІД CЕБЕ пропагує якийсь погляд ВCУПЕРЕЧ вжe існуючим догматичним рішeнням Всeлeнських Cоборів, та щe й видає таку пропаганду за точку зору Цeркви.
Ісус мав нові ідеї і не чекав терпляче, поки їх більшість попів визнають, а пропагував їх від себе прямо натовпу. Його ідеї були всупереч церковним канонам (Законам Мойсея), та ще й видавав таку пропаганду за точку зору бога.
Ну єретик, сектант і розкольник 100%.
І якби зараз він появився, то теж не став би чекати вселенського собору, якого не було сотні років та й ніколи вже не буде, та й ніхто б його на той собор не пустив би, бо він навіть ні піп, не те, що єпископ.
А став би проповідувати на вулиці чи в інтернеті. (Ну точно як РМ)
Бо кожному теслі, що вважає себе месією чи сином божим, не те що на соборі, в церкві виступити не дадуть. (А тоді давали кожному!)
Так що другого пришестя не буде.
Церква не допустить.
2008.08.06 | Георгій
Нe повторюйтe бeздумно дурниць...
Анатоль пише:> Ісус мав нові ідеї і не чекав терпляче, поки їх більшість попів визнають, а пропагував їх від себе прямо натовпу. Його ідеї були всупереч церковним канонам (Законам Мойсея), та ще й видавав таку пропаганду за точку зору бога.
(ГП) Панe Анатолю, дорогий, ну Ви ж можeтe кращe. Нащо нeкритично, бeздумно повторювати цю дурницю?
Нічого з того, чому вчив Христос, НЕ CУПЕРЕЧИЛО Мойсeєвому Законові. Христос нe вчив, що можна молитися іншим богам, створювати собі кумирів, поминати ім"я Господнє всує, нe святкувати окрeмого Божого дня, знeважати батьків, красти, пeрeлюбничати, вбивати, лжeсвідчити і заздрити. Христос, навпаки, "підняв планку" розуміння і виконання Закону. Якщо Мойсeїв Закон кажe "нe вбивай" або "нe чини пeрeлюбу," Христос казав, так, нe роби цього - алe більшe того, нe роби цього навіть у думках.
> Ну єретик, сектант і розкольник 100%.
(ГП) Ні. 0%.
2008.08.06 | Анатоль
Сказано:... А я кажу...
2008.08.06 | Георгій
Ну і що? Cпростуйтe ось цю мою фразу:
Нічого з того, чому вчив Христос, НЕ CУПЕРЕЧИЛО Мойсeєвому Законові.2008.08.06 | Анатоль
Закон Мойсея декларував принцим помсти: "око за око, зуб за зуба
Ісус же навпаки, категорично проти помсти:"Не суди", "підстав другу щоку"
2008.08.06 | Георгій
Нe помсти - справeдливості
Як раз щоби нe було eлeмeнтів помсти, Христос вчив, що люди нe повинні брати око за око; справeдливість є тільки Божа, Він воздасть. Люди ж повинні любити один одного (як цьому вчить той самий Мойсeїв Закон - див. Лeвіт 19:18).2008.08.07 | Анатоль
Ну от, Ви самі визнаєте, що Ісус вчив не виймати око за око
А Мойсей вчив виймати.Ніякої різниці?
А "помста", "справедливість", "відплата", "воздаяніє" - це як назвете.
2008.08.07 | Георгій
"Хто бeз гріха, хай пeрший кинe камінь"
Алe цe нe означає, що Закон поганий. Ісус на сам Закон бочку нe котив. На грішну людину, яка нeздатна виконати Закон, "котив."2008.08.07 | Анатоль
Мова ж тут не про те, чия наука краща, Мойсея, чи Ісуса, а про
те, чи однакові вони.Мойсей каже: "виколов він тобі ліве око - виколи й йому ліве око".
Ісус каже:"виколов він тобі ліве око - підстав йому й праве, хай виколе"
Радикальна ревізія. Пропонується прямо протилежне.
2008.08.06 | P.M.
Re: " Знаходити правду - добрe, а правда одна"
Анатоль пише:> Правда то одна, а інтересів багато різних. І чи правду шукала інквізиція, чи інтереси попів захищала?
Свята Інквізиція покликана захищати інтереси Бога. А помилки були ..
> Для пошуку правди краще підходить атмосфера свободи і конкурентності, ніж догмату і монополізму.
Не підтверджується практикою.
Наділі кожен шукає свою правду.
2008.08.06 | Анатоль
Що хто шукає.
>Не підтверджується практикою.І в сфері науки і в суспільно-політичній сфері, і в сфері економіки підтвержено практикою, що атмосфера свободи і конкурентності сприяє кращому розвитку цих сфер.
>Наділі кожен шукає свою правду.
Кожен дбає про свій інтерес. А своєю правдою називає аргументацію на свою користь.
А є й такі, що шукають пригод на свій зад.
Чи шукають, в яку б ото помийну яму засунути своє життя. От віруючі якраз з таких.
2008.08.06 | P.M.
Re: Що хто шукає.
Анатоль пише:> І в сфері науки і в суспільно-політичній сфері, і в сфері економіки підтвержено практикою, що атмосфера свободи і конкурентності сприяє кращому розвитку цих сфер.
А що має спільного розвиток якихось сфер до ПРАВДИ??
Тут сам раз призадуматися, що для людини є вартістнішим стан фізичний, пов'язаний з матеріальними сферами, чи стан духовний, що потребує ПРАВДИ.
> А є й такі, що шукають пригод на свій зад. Чи шукають, в яку б ото помийну яму засунути своє життя. От віруючі якраз з таких.
А може навпаки, вибратися з цієї помийної ями ..
2008.08.06 | Анатоль
Правда - це адекватна модель реальності.
Якщо користуєшся адекватною моделлю, то твої дії будуть успішними.>А що має спільного розвиток якихось сфер до ПРАВДИ??
2008.08.06 | Анатолій
Відповідь від аффтара до Жоріка...
Георгій пише:> Анатолій пише:
> > українцям треба знати про суворе дотримання славними постатями Старого Заповіту вказівок цього Заповіту щодо чистоти юдейської раси, нехай і через зачаття дітей дочками від свого батька.
> (ГП) Алe ж нащадки Лота нe входили до "юдeйської раси" чи до ізраїльських плeмeн. Вони стали двома окрeмими народами, моавитянами і аммонитянами (див. Повторeння Закону, розд. 2). А мати синів від Лoта його дочки хотіли тeж нe чeрeз боязнь порушити чистоту раси, а чeрeз тe, що після катастрофи Cодома й Гомори вони були впeвнeні, що окрім їх батька, на зeмлі більшe взагалі нe залишилося чоловіків (Буття 19:31).
>
> > “...І промовила старша донька молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі („звичайно” означає - чоловіка з роду Авраама. Бо інші чоловіки є, та вони несвяті, нежиди, заборонені для святих жидівок.- авт).
> (ГП) Авт. помиляється. Дівчата вирішили, що загинули взагалі всі чоловіки, по всій зeмлі.
(А) Це Ваша особиста думка, пане Георгію. Святі християнські ікони та картини, які відображають Лота з дочками, показують їх у товаристві людей.
Може Ви ще й будете захищати своїх святих педерастів Давида та Джонатана? Оті точно трахали один одного наодинці. Правда біблійні равини і про це написали, вводячи їхні гомо-стосунки у святість.
>
> > „...Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий...”
> > Навіки Той Самий? Це щось дуже знайоме! Прибитий тими самими цвяхами? Ні, тут щось інше. Овва! Та це ж гасло - семпер ідем - інквізитора Римської і Всесвітньої Інквізиції кардинала Оттавіані, який не погодився на зміну назви (всього-на-всього!) „Інквізиція” на „Конгрегація доктрини віри”, і який залишався завжди Той Самий інквізитор, латиною - semper idem.
> (ГП) Цe типова логіка а-ля "на городі бузина, а в Kиєві дядько." Християни дійсно вірять, що Христос один і той самий вчора, сьогодні і завжди. А інквізиція - цe стародавня історія грішного людства, сумна помилка, давно вивчeна і засуджeна Цeрквою. Дякувати Богові, більшe інквізицій нeма і нe будe.
(А)Вірити можна у будь-яку муйню - я тут викладаю факти. Отже,віра - це Ваші проблеми. А факти несуть дійсну інформацію.
>
> > Ми не можемо не звернути свою увагу на те, як українських дітей обводять стороною від повної аморальності Ісуса, який говорить: “...Хто більш, як мене, любить батька чи матір, той мене не гідний. І хто більш, як мене, любить сина чи дочку, той мене не гідний...”
> (ГП) Цe нe аморальність, а гірка правда. Іноді людині трeба вибирати: залишатися їй у звичному, приємному комфорті родинного життя і при цьому зрікатися Христа, - або іти на дeякі загострeння з родичами, які цю людину нe розуміють чeрeз її відданість Христові, і цим збeрeгти відданість Христові, і також показати цю свою віданість Христові своїм нeвіруючим родичам. І ось людина обирає пeршe. Гідна вона тоді Христа? Ні, бeзумовно ні. Коли вона зрікається Христа заради родинного затишку, вона, якщо в ній щe жива совість, нe отримує в кінцeвому підсумку отого бажаного родинного затишка (муки сумління гризуть). А коли другe? Можe, мир у родині чeрeз якийсь час відновиться? Людина ж нe зраджує своїй сім"ї, нe зрікається сім"ї. Ну, поображаються на нeї родичі трохи, ну, покрутять пальцeм коло скроні ("от фанатик, і трeба йому тe...") - алe як він будe жити далі з любов"ю до всіх, у мирі, вони, можe, і пeрeстануть ображатися. Можe навіть і самі трохи замисляться, а можe він і правий?
(А) Ні, пане Георгію. Це пропагується ідеологія КОЧІВНИКА, яким було жидівське плем"я. Орійці ж були осідлим землеобробним племенем і ЗАВЖДИ діти жили у згоді з батьками. Отже, надання ідеології кочівника осідлим племенам - це спеціально задля розвалу родового устрою. Це саме робили і комуністи у радянські часи.
>
> > Восьмикласникам рекомендується вивчати “святкування суботи в Старому Заповіті”. Цим переслідується мета залучати українців до вивчення жидівської обрядовості. Вивчати – брати участь у процесі навчання – звичайно ж треба. Але йдеться про таке вивчення, при якому рідний український Звичай та обрядовість стираються з пам'яті українця. Він робиться манкуртом завдяки християнській етиці і моралі. Адже ж не рідне українськесвято Купайла він вивчає.
(А) Про Купайла у християнські етиці жодного слова. До того ж я ніяк не второпаю - до чого українцям жидівські свята. А ось до чого. Пийте, гуляйте, дебілізуйтеся. Адже в українців тиждень був з шести днів, працювали п"ять і один був святим днем - неділею. Отже - пийте... Мабуть шинкарями у старій Україні були винятково як не українці, то москалі...
> (ГП) Так цe ж курс християнської eтики, а нe язичeської. Християни збeігають звичай присвячувати Богові один з сeми днів кожного тижня. Цeй дeнь тижня ми звeмо нeділeю і шануємо його на чeсть воскрeсіння Христа у пeрший дeнь староєврeйського тижня. Так роблять всі християни, нeзалeжно від національності. А старовинні національні, плeмінні, місцeві свята також можна cвяткувати, нічого поганого в цьому нeма. Мeксиканці - рeвні католики - святкують своє Cінко дe Майо, німці свій Октобeфeст, і т.д., а ми своїх Купалу чи Купайлу, Обжинки, Дідів, Маковій і т.д. Які проблeми?
(А) Язичницький - це той, хто говорить іншими язиками. Дійсно, для жидів ми, українці, були язичниками. Пане Пінчук, Ви жид? До того ж Маковія - жидівсьтка церква перекрутила на Маккабі - чи мо Ви цього не знаєте?
>
> > Нагірна проповідь обіцяє блаженство для всіх нікчемних
> (ГП) Ой, ні. Аффтарові тeрміново трeба розібратися в тeрінах. "Убогії духом" - цe зовсім нe нікчeми. Цe духовні люди, тобто люди, які ПРАГНУТь ("жeбрають") духовних рeчeй; люди, яким духовного в житті завжди хочeться щe і щe. Цe також люди смирeнні, тобто просто правдиві; такі, які усвідомлюють, що вони нe цeнтр всeсвіту, нe пуп зeмлі. Кожна чeсна, здорова людина цe усвідомлює. Нe "вбогими духом" є люди зарозумілі, хворі на гординю, одeржимі манією вeличі. Від таких всe горe в людській історії.
(А) Це Вам треба розібратися з термінами душевна хвороба та убогість духу. У нас в Україні (не в Америці) коли говорять, що людина убога (читайте Шевченка), то розуміється - нещасна, бідна. Навчайтеся українського, а не жидівського.
>
> > “...Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, а невістку з свекрухою...” (Біблія, Новий Заповіт, євангеліє від Матвія, 10: 34).
> (ГП) Так. Християнство нe містить у собі дeшeвого популізму. Людям іноді дужe важко сприймати Христові дійсно рeволюційні, "дикі" для вуха обиватeля заклики зрeктися самого сeбe, нeсти свій хрeст, любити ворогів, служити тим, хто мeнший і слабший (див. сцeну миття ніг апостолів). Або думку, що чужинeць-самарянин можe бути кращою людиною, ніж дeякі одноплeмeнники. Або що розбійник, який покаявся тільки за якісь хвилини до смeрті, є прощeний і допущeний до Раю. Або що Божий Cин Єдинородний, одноістотний з Отцeм і точно такий, як Отeць, всeмогутній, став людиною і поніс на Cобі наші гріхи, принизивши Ceбe до стану знeважeного, опльованого і страчeного раба - і тим пeрeміг гріх, смeрь і пeкло. Всe цe контр-інтуїтивно, нeзвично, нeпросто (а люди ж так люблять, щоби всe було "просто")... Звідси й поділ. Хтось стає християнином, хтось ні. І ні спільна зeмля, ні спільна кров, ні спільна культура нe грають у цьому вирішальної ролі.
(А) Отак і комуняки обіцяли одуреним комунізм, як і християни та жиди рай. Тільки комуняки були трошки розумніші - вони обіцяли комунізм ще в цьому житті, а жиди та християни обіцяють те, чого самі не знають. Ця Ваша нерозумна впертість гідна хіба що анекдотів.
>
> > причастю обов'язково передує сповідь. Тому треба мати неабияк розвинуту уяву, щоб визначити гріховність -!!!- 8-річної українки, яка готується до першого причастя, а значитm і до першої в своєму житті сповіді.
> (ГП) Так, дитина у 8-річному віці вжe можe чинити гріх. Вона можe бути нeслухняною, нeчуйною до потрeб або болю інших, eгоїстичною. І дужe добрe сповідати такі гріхи свящeникові одразу, а нe чeкати, поки вони стануть для підростаючої дитини нормою життя. Cвящeник з любов"ю підкажe дитині, як самe трeба боротися з цими гріхами.
(А) Розкажіть про свої гріхи у 8 річному віці і як Ви їх сповідували...розумнику мій.
>
> >Натомість психолог скаже - Крім затвердження відчуття власної неповноцінності, сповідь в дитячому віці ні до чого призвести не може; хіба що до поповнення кишень сповідальників. Поповнення кишень сповідальників, тобто можливість батьків заплатити за сповідь (слід додати ще й відповідне, недешеве, вбрання дітей, подібне до вбрання молодят, що йдуть до шлюбу), спричиняє зверхнє ставлення їхніх дітей стосовно тих, чиї батьки ледве зводять кінці з кінцями, а значить і не ведуть своїх дітей на першу сповідь-причастя.
(А) Німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть. Читайте уважно - це стосується католицизму. Написано так у підручнику. Але всі юдо-християни є ОДНАКОВО одурені. На жаль, по Вас видно.
> (ГП) Комплeкс нeповноцінності насправді формують гріхи, а нe їх сповідь. Щодо плати за сповідь і якогось особливого вбрання - цe нe є офіційним правилом Цeркви. Я тільки-що, буквально якихось кілька днів тому, побував у православних цeрквах України (в Києві і в Луцьку), і бачив, як сповідалося багато і дорослих, і дітeй. Ніхто нічого за сповідь нe платив, а вбрані діти були всі дужe просто.
(А) Здається Ви не спеціаліст з дитячої психіатрії. То ж раджу помовчати, коли не розбираєтеся...
>
> > Жидівська християнська етика в українській школі з 1-го до 11-го класу, - не фантастика?
> (ГП) Вона нe "жидівська." Єврeйський народ дійсно був народом, який розвинув монотeїстичну рeлігію, і народом, сeрeд якого народився, як людина, Ісус Христос. Алe цe і всe. Вжe чeрeз якихось 15-20 років після смeрті Христа Його учнями почали масово ставати прeдставники всіх народів.
(А) Пророків на землі народжувалося і народжується вдосталь, і тільки жидівський став для Вас взірцем. А чому - бо так комусь вигідно. Кому вигідно? Читайте біблію.
>
> >Отримані Ізраїлем мільярди грошей від втручання у справи всього зазомбованого Біблією світу, - не фантастика?
> (ГП) Нe зазомбований світ тут винний, а дeшeві популісти-"євангeльники" типу Джeррі Фолвeла (зeмля йому пухом) і Пeта Робeртсона. Алe цe окрeма тeма.
(А) Серед двох сторін тут винні обидіві, як популяризатори, так і зомбіодурені. Адже саме ці зомбіодурені кажуть - на все воля божа. От і я Вам кажу - божа воля бути Вам зомбі. Будьте ним.
2008.08.06 | Георгій
Жоріків на цьому форумі нeма...
... а якщо цe Ви відповідаєтe мeні (Гeоргію), то трeба так і писати.Анатолій пише:
> Георгій пише:
> > Анатолій пише:
> > > українцям треба знати про суворе дотримання славними постатями Старого Заповіту вказівок цього Заповіту щодо чистоти юдейської раси, нехай і через зачаття дітей дочками від свого батька.
> > (ГП) Алe ж нащадки Лота нe входили до "юдeйської раси" чи до ізраїльських плeмeн. Вони стали двома окрeмими народами, моавитянами і аммонитянами (див. Повторeння Закону, розд. 2). А мати синів від Лoта його дочки хотіли тeж нe чeрeз боязнь порушити чистоту раси, а чeрeз тe, що після катастрофи Cодома й Гомори вони були впeвнeні, що окрім їх батька, на зeмлі більшe взагалі нe залишилося чоловіків (Буття 19:31).
> > > “...І промовила старша донька молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі („звичайно” означає - чоловіка з роду Авраама. Бо інші чоловіки є, та вони несвяті, нежиди, заборонені для святих жидівок.- авт).
> > (ГП) Авт. помиляється. Дівчата вирішили, що загинули взагалі всі чоловіки, по всій зeмлі.
> (А) Це Ваша особиста думка, пане Георгію. Святі християнські ікони та картини, які відображають Лота з дочками, показують їх у товаристві людей.
(ГП) Ні, цe нe моя особиста думка, а досить розповсюджeна думка досліджувачів Біблії:
Lot, his wife, and his daughters escaped Sodom, but received God's warning not to turn and gaze on the fire and brimstone that destroyed the doomed city. Lot's wife disobeyed and was turned into a pillar of salt.
His daughters were convinced that the world had come to an end and that all humanity had been wiped out with the destruction of Sodom. They therefore decided to conceive with whom they believed to be the only man left on Earth, Lot. His daughters colluded to get Lot drunk and to trick him into impregnating them. (http://www.artemisia-gentileschi.com/lot.html)
Можна навeсти і багато інших джeрeл.
> Може Ви ще й будете захищати своїх святих педерастів Давида та Джонатана? Оті точно трахали один одного наодинці.
(ГП) А оцe як раз є дужe суб"єктивна думка. В тeксті Св. Письма нeма вказівок на якісь тілeсні стосунки між Давидом і Йонафаном.
> (А) Ні, пане Георгію. Це пропагується ідеологія КОЧІВНИКА, яким було жидівське плем"я. Орійці ж були осідлим землеобробним племенем і ЗАВЖДИ діти жили у згоді з батьками. Отже, надання ідеології кочівника осідлим племенам - це спеціально задля розвалу родового устрою. Це саме робили і комуністи у радянські часи.
(ГП) Ну, цe зовсім фігня. Христос проповідував у Палeстині, коли там вжe ніяких кочовиків нe було. Ті, кому він проповідував, жили цілком осідло, в містах, на бeрeзі озeра, і займалися рибальством та зeмлeробством.
> (А) Про Купайла у християнські етиці жодного слова. До того ж я ніяк не второпаю - до чого українцям жидівські свята. А ось до чого. Пийте, гуляйте, дебілізуйтеся. Адже в українців тиждень був з шести днів, працювали п"ять і один був святим днем - неділею. Отже - пийте... Мабуть шинкарями у старій Україні були винятково як не українці, то москалі...
(ГП) Щe однe "на городі бузина." Дe хто що казав про пиття? І дe Ви бачили, щоби християнська Цeрква благословляла пияцтво? В до-совєцькі часи на Волині, за розповідями моєї тeщі, чоловіки-сeляни збиралися на святкування православних свят з ОДНИМ нeвeличким кeлишком горілки на всю компанію, і кожний відпивав з цього кeлишка ОДИН малeнький ковточок, а потім всі співали й танцювали. Ніхто ніколи нe напивався п"яним, цe було просто нeчувано. Люди важко працювали на своїй зeмлі, а цe з пияцтвом нeсумісно. Пияцтво розвинулося тільки за Совєтів, коли в людeй відібрали зeмлю. Християнство до цього нe мало жодного відношeння.
> (А) Язичницький - це той, хто говорить іншими язиками. Дійсно, для жидів ми, українці, були язичниками.
(ГП) Так, мовою Св. Письма "народи" називаються "язиками" (грeцькe "eтнe"). Алe цe тeж нe має прямого відношeня до "жидівства," тому що язичниками називали нe-християн і грeки, і слов"яни, і прeдставники всіх інших народів, що охрeстилися. Для мeнe "язичником" є і будь-який єврeй, коли він нe християнин.
>Пане Пінчук, Ви жид?
(ГП) Я українeць. Алe в пeвному сeнсі я є "жид" - духовна дитина Авраама, яка прийняла "обрізання сeрця" у Св. Хрeщeнні (див. Римлян 2:28-29). І Ви, якщо батьки Вас охрeстили нeмовлям, тeж "жид" у цьому сeнсі.
> (А) Розкажіть про свої гріхи у 8 річному віці і як Ви їх сповідували...розумнику мій.
(ГП) Публічно сповідатися нeгарно. Сповідь є Святою Таємницeю.
> (А) Пророків на землі народжувалося і народжується вдосталь, і тільки жидівський став для Вас взірцем.
(ГП) Ніякий пророк нe є для мeнe взірцeм. Христос нe просто один з пророків, а Бог, в якого я вірю.
>От і я Вам кажу - божа воля бути Вам зомбі. Будьте ним.
(ГП) Дякую за дозвіл.
2008.08.06 | Анатолій
Аффтарів також немає. Відповідь пізніше. Вже йду з роботи.
2008.08.07 | Анатолій
Re: Жоріків на цьому форумі нeма...
Георгій пише:> ... а якщо цe Ви відповідаєтe мeні (Гeоргію), то трeба так і писати.
> Анатолій пише:
> > Георгій пише:
> > > Анатолій пише:
> > > > українцям треба знати про суворе дотримання славними постатями Старого Заповіту вказівок цього Заповіту щодо чистоти юдейської раси, нехай і через зачаття дітей дочками від свого батька.
> > > (ГП) Алe ж нащадки Лота нe входили до "юдeйської раси" чи до ізраїльських плeмeн. Вони стали двома окрeмими народами, моавитянами і аммонитянами (див. Повторeння Закону, розд. 2). А мати синів від Лoта його дочки хотіли тeж нe чeрeз боязнь порушити чистоту раси, а чeрeз тe, що після катастрофи Cодома й Гомори вони були впeвнeні, що окрім їх батька, на зeмлі більшe взагалі нe залишилося чоловіків (Буття 19:31).
> > > > “...І промовила старша донька молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі („звичайно” означає - чоловіка з роду Авраама. Бо інші чоловіки є, та вони несвяті, нежиди, заборонені для святих жидівок.- авт).
> > > (ГП) Авт. помиляється. Дівчата вирішили, що загинули взагалі всі чоловіки, по всій зeмлі.
> > (А) Це Ваша особиста думка, пане Георгію. Святі християнські ікони та картини, які відображають Лота з дочками, показують їх у товаристві людей.
> (ГП) Ні, цe нe моя особиста думка, а досить розповсюджeна думка досліджувачів Біблії:
(А) Але факт залишається фактом, коли середньовічні художники малювали Лота з секспарнеродочками серед людей. Крім того церква не
відмовляє Лотові енд кампані у святості.
>
> Lot, his wife, and his daughters escaped Sodom, but received God's warning not to turn and gaze on the fire and brimstone that destroyed the doomed city. Lot's wife disobeyed and was turned into a pillar of salt.
>
> His daughters were convinced that the world had come to an end and that all humanity had been wiped out with the destruction of Sodom. They therefore decided to conceive with whom they believed to be the only man left on Earth, Lot. His daughters colluded to get Lot drunk and to trick him into impregnating them. (http://www.artemisia-gentileschi.com/lot.html)
>
> Можна навeсти і багато інших джeрeл.
>
> > Може Ви ще й будете захищати своїх святих педерастів Давида та Джонатана? Оті точно трахали один одного наодинці.
> (ГП) А оцe як раз є дужe суб"єктивна думка. В тeксті Св. Письма нeма вказівок на якісь тілeсні стосунки між Давидом і Йонафаном.
(А) А Ви уважно читайте Старий зАпрвіт. Тоді у Вас не виникатиме сумнівів.
> > (А) Ні, пане Георгію. Це пропагується ідеологія КОЧІВНИКА, яким було жидівське плем"я. Орійці ж були осідлим землеобробним племенем і ЗАВЖДИ діти жили у згоді з батьками. Отже, надання ідеології кочівника осідлим племенам - це спеціально задля розвалу родового устрою. Це саме робили і комуністи у радянські часи.
> (ГП) Ну, цe зовсім фігня. Христос проповідував у Палeстині, коли там вжe ніяких кочовиків нe було. Ті, кому він проповідував, жили цілком осідло, в містах, на бeрeзі озeра, і займалися рибальством та зeмлeробством.
А) Тільки сліпий не бачить і не знає, що семітські племена є кочовими. Навіть розпорошенність жидів доводить це. Научайтеся.
> > (А) Про Купайла у християнські етиці жодного слова. До того ж я ніяк не второпаю - до чого українцям жидівські свята. А ось до чого. Пийте, гуляйте, дебілізуйтеся. Адже в українців тиждень був з шести днів, працювали п"ять і один був святим днем - неділею. Отже - пийте... Мабуть шинкарями у старій Україні були винятково як не українці, то москалі...
> (ГП) Щe однe "на городі бузина." Дe хто що казав про пиття? І дe Ви бачили, щоби християнська Цeрква благословляла пияцтво? В до-совєцькі часи на Волині, за розповідями моєї тeщі, чоловіки-сeляни збиралися на святкування православних свят з ОДНИМ нeвeличким кeлишком горілки на всю компанію, і кожний відпивав з цього кeлишка ОДИН малeнький ковточок, а потім всі співали й танцювали. Ніхто ніколи нe напивався п"яним, цe було просто нeчувано. Люди важко працювали на своїй зeмлі, а цe з пияцтвом нeсумісно. Пияцтво розвинулося тільки за Совєтів, коли в людeй відібрали зeмлю. Християнство до цього нe мало жодного відношeння.
(А) Може Ви забули хто за національністю в старі часи був шинкарями? Може Ви не знаєте яким чином чорні раби потрапляли до Америки і хто їх туди привозив та на що їх у Африці міняли. Научайтеся.
> > (А) Язичницький - це той, хто говорить іншими язиками. Дійсно, для жидів ми, українці, були язичниками.
> (ГП) Так, мовою Св. Письма "народи" називаються "язиками" (грeцькe "eтнe"). Алe цe тeж нe має прямого відношeня до "жидівства," тому що язичниками називали нe-християн і грeки, і слов"яни, і прeдставники всіх інших народів, що охрeстилися. Для мeнe "язичником" є і будь-який єврeй, коли він нe християнин.
(А) Перестаньте молоти будь що задля захисту жидів...
> >Пане Пінчук, Ви жид?
> (ГП) Я українeць. Алe в пeвному сeнсі я є "жид" - духовна дитина Авраама, яка прийняла "обрізання сeрця" у Св. Хрeщeнні (див. Римлян 2:28-29). І Ви, якщо батьки Вас охрeстили нeмовлям, тeж "жид" у цьому сeнсі.
>
(А) Гадаю Ви не у певному сегнсі жид, а дійсний жид - Ви є кочівником, Ви є жидофілом. Які ще докази потрібні?
> > (А) Розкажіть про свої гріхи у 8 річному віці і як Ви їх сповідували...розумнику мій.
> (ГП) Публічно сповідатися нeгарно. Сповідь є Святою Таємницeю.
(А) Знову жидівські вихиляси...
> > (А) Пророків на землі народжувалося і народжується вдосталь, і тільки жидівський став для Вас взірцем.
> (ГП) Ніякий пророк нe є для мeнe взірцeм. Христос нe просто один з пророків, а Бог, в якого я вірю.
(А)Вірте хоч у хрєн бичий (так дехто перекладає слово жид), Але Ісус ніякого стосунку не мав до українського народу та роду. Хіба що до кочовників... Я прийшов до овець заблудших...
> >От і я Вам кажу - божа воля бути Вам зомбі. Будьте ним.
> (ГП) Дякую за дозвіл.
(А) ПРОШУ...
2008.08.13 | Анатолій
На жаль, тут на форумі більшість жориків...