«Геронтократія» врятувала українську науку
08/29/2008 | Максим Стріха
Такий видатний вчений и реформатор і ще не академік чи член-кореспондент НАНУ або академій педагогічних наук чи мистецтв!
Яка несправедливість – президент академії вищої школі пан Дробноход вже заслужений діяч науки та освіти, а його колега пан Стриха – ні. Ганьба нагородному департаменту СП!
http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/43731/#
«Геронтократія» врятувала українську науку
За сумарними показниками, бюджетне фінансування української науки цього року вперше перевищило 1 млрд. доларів. Сума ніби вражає. Проте, за словами заступника міністра освіти і науки Максима Стріхи, на Заході мільярд доларів — це бюджет максимум декількох добрих університетів. Нещодавно Міністерство фінансів «зарубало» розроблений Міносвіти проект побудови службового житла для дев’яти тисяч молодих науковців: на це потрібен був мільярд гривень. «Я цікавився на своєму рідному радіофізичному факультеті співвідношенням талановитої молоді, і майже 80 відсотків із них — це не кияни», — каже Максим Стріха. Саме через неможливість отримати житло молодь іде з науки в інші сфери або ж емігрує. Про проблеми сучасної науки «УМ» розповідає заступник міністра освіти і науки, доктор фізико–математичних наук Максим Стріха.
«Я звик відверто висловлюватися з приводу багатьох питань»
— Максиме Віталійовичу, ви відомий учений, перекладач, письменник. Що спонукало вас погодитися на чиновницьку посаду? Чи ви сподівалися, що можете щось реально змінити?
— Я справді людина досить далека від чиновницьких стандартів. Я звик і до академічної, і до особистої свободи, і для мене прийняти цю пропозицію означало значно змінити свій спосіб поведінки. Скажімо, я часто й відверто висловлювався з приводу багатьох питань суспільно–політичного життя. Зараз часом не можу собі цього дозволити. На жаль. Але коли міністр освіти Іван Олександрович Вакарчук несподівано для мене запропонував цю посаду, я так само не міг відмовитися, тому що я насамперед науковець, і мені не байдуже те, що відбувається з наукою в Україні. Я усвідомлював, що це для мене унікальний шанс спробувати щось змінити на краще. Зрозуміло, що це дуже складно. Але за умови, коли міністром є людина, яка розуміє значення науки і яка сама є першорядним науковцем, — це не безнадійно.
— Які перші труднощі були на цій посаді, коли ви відчули, що систему неможливо змінити, що вона вже, так би мовити, «зацементована»?
— Якби в мене були ілюзії, що можна все зразу змінити, провести швидкі й рішучі реформи і отримати принципово іншу ситуацію, я, очевидно, відчув би велике розчарування. Але пропрацювавши чверть століття в українській науці, трохи знаю її зсередини, а відтак ілюзій не мав. Тому намагався зосередитися не на якихось глобальних проектах реформування, бо зрозуміло, що, виходячи з невизначеності мого часового ресурсу, плекати якісь захмарні плани було б щонайменше безвідповідально.
Ми з міністром домовилися, що зосередимося на точкових, але важливих реальних діях, які дадуть конкретний (і далекосяжний) результат для української науки. Скажімо, однією з найгостріших проблем для України є питання наукової інформації. Ми вже років 20 як майже припинили через бідність передплачувати західні журнали. А відтак виховали ціле покоління кандидатів наук, значна частина з яких не тримала в руках жодного свіжого англомовного наукового часопису. Це неприпустимо — з погляду потреб повноцінної інтеграції української науки в світову. І зараз уже передплата окремих паперових примірників для окремих бібліотек нічого не вирішить. Потрібна масована передплата інтернет–версій, доступних для всього загалу українських дослідників. І от ми провели переговори через нашу мережу УРАН, яка з лютого цього року під’єднана до європейської системи GEANT, з вісьмома провідними науковими видавництвами світу і отримали унікальну пропозицію про доступ до всіх їхніх періодичних видань для всіх наукових установ України, під’єднаних до УРАНу. Нам пішли назустріч неймовірно. Адже зазвичай річна передплата всього цього набору видань лише для однієї бібліотеки коштує понад мільйон доларів. У нас же всю систему УРАН, яка об’єднує понад 60 університетів, погодилися підключити як одну велику установу. Відтак тестове підключення на чотири місяці, вже починаючи з 1 вересня, могло коштувати нам близько мільйона гривень. Але наразі навіть цей мільйон не знаю, чи ми отримаємо, бо через повінь в Західній Україні всі кошти спрямовуються туди.
Сьогодні для України дуже важливим питанням є створення мосту між наукою й економікою. Вважаю, що ця проблема навіть гостріша, ніж стан самої української науки. При всіх проблемах нашої науки вона справді продукує якісні результати, і ситуація тут уже не катастрофічна. Кризу середини 90–х ми минули — це я можу сказати цілком відповідально. Українська наука може сьогодні дати економіці значно більше, ніж економіка готова взяти. І це зрозуміло, бо економіка у нас, на жаль, не високоукладна, а сировинна. Відтак високотехнологічні результати, наприклад, в електроніці, просто не затребувані українською економікою.
А крім того, ми нібито забули про світовий досвід: успішні держави, які впроваджували високі технології, скрізь створювали конкурентні переваги для наукомістких виробництв. Робили це тому, що високі технології на першому етапі — це завжди ризик. І навіть сьогодні Фінляндія продовжує підтримувати ультрауспішну NОКІА, бо це національний бренд, який перевів країну на зовсім новий технологічний рівень. А у нас Міністерство фінансів фактично зруйнувало за останні три роки (починаючи від секвестру бюджету в березні 2005–го) українські технопарки — чи не єдині успішні острівці інноваційності. Зруйнувало не зі злої волі, а через принципове неприйняття самої ідеї технопарків, яка передбачає на певному етапі гарантовані державою конкурентні переваги для того, щоб там розвивалися високі технології. Адже позиція Мінфіну — це позиція ринкового фундаменталізму (нікому ніяких переваг). Але за таких умов основою економіки може стати не електроніка, а хіба що заводи з розливу «Кока–коли». Українська NOKIA тоді не матиме жодних шансів з’явитися…
«Якщо ми візьмемося за дуже вузьке коло пріоритетів, то можемо і їх втратити»
— А чи не варто Україні не розвивати всі наукові напрями, а зосередитися на найперспективніших — тих, де є найкращі результати?
— Колись ми намагалися розвивати справді все. І за інерцією, гірше чи краще, розвиваємо це далі. Є спокуса зосередити натомість кошти в якійсь одній «проривній» точці. І мотивація тут розумна — середній розмір гранту нашого Державного фонду фундаментальних досліджень складає 40 тисяч гривень. За такі гроші можна зробити дуже мало (сьогодні прилади, обладнання й реактиви — дорогі). Середній розмір російського державного гранту — близько півмільйона доларів.
Безумовно, треба концентруватися на пріоритетах. Але тут потрібна певна обережність. Я люблю наводити приклад відомої постанови 1948 року про кіно, коли товариш Сталін запитав радянських кінематографістів, а скільки ми знімаємо фільмів на рік. Йому відповіли «80, товаришу Сталін». — «А скільки з них геніальних?» — «Вісім». І тоді «великий друг радянських кінематографістів» наказав: давайте знімати лише вісім, зосередивши на них усі ресурси — аби вони були ще геніальніші. Але зі знятих наступного року восьми (дорогих за радянськими мірками!) фільмів геніальних не виявилося жодного: було зруйновано фахове середовище міцних «середняків», у якому тільки й можуть формуватися окремі високі злети.
Очевидно, це стосується й науки. Сьогодні (принаймні, в природничих науках) уже майже неможливі самоуки, геніальні одинаки. Для того, щоб діяв якийсь ультрауспішний науковий колектив, навколо нього повинно бути досить широке фахове середовище, яке могло б підживлювати цей колектив думками, результатами, людьми.
«Наша аспірантура мусить наближатися до критеріїв PhD–студій»
— А як ви ставитеся до переходу на присудження ступеня доктора філософії — PhD так, як це є на Заході?
— У рамках Болонського процесу ми будемо переходити на PhD. Але помилкою було б вважати, що цим єдиним для всієї «постболонської» Європи ступенем доктора філософії в кожній із європейських країн усе й обмежується. Є англійська система, яка справді передбачає один ступінь, хоча зараз запроваджується й другий — doctor of science. Є французька система, що передбачає також вищий щодо PhD ступінь, який дуже важко здобути — grande docteur. Якщо в Бельгії PhD — це шість років підготовки, то grande docteur — це близько 20 років наукової праці. Є німецька система, яка прийнята й у сусідній Польщі, де є доктор філософії і вищий щодо нього доктор–габілітат. Тобто в Європі одно– й двоступенева система співіснують. І, виходячи з конкретної української ситуації, я схиляюся до думки тих, хто вважає, що повинна бути збережена двоступенева система атестації. Бо в нас зараз не так багато мотивацій до наукової праці. А написання ще однієї дисертації — це потужна мотивація, і її не треба забирати.
Але щодо кандидатської, то, безумовно, ми мусимо забезпечити дотримання стандартів програм PhD в Україні. Себто наша аспірантура мусить наближатися до критеріїв PhD–студій — і за тривалістю (не менше чотирьох років), і за кількістю прослуханих сучасних курсів. А до того ж сам омріяний ступінь нехай здобувають лишень ті, хто пройшов очну аспірантуру й реально працює в науці, а не бізнесмени з політиками. Ці норми нової редакції Закону «Про вищу освіту», внесеної міністерством до парламенту, мають зупинити навалу відверто липових дисертацій, особливо в соціогуманітарних науках.
— За деякими даними, з України виїхали 45 тисяч учених. Що можна зробити, аби хоча б частину цих учених повернути назад?
— Я не знаю, чи точна ця цифра, але загальні втрати української науки ще більші — у нас було близько 300 тисяч дослідників у 1991 році і лишилося близько 140 тисяч зараз. У 1999 році Євген Марчук, будучи кандидатом у президенти, назвав цифру: з України безповоротно виїхали чотири тисячі докторів наук. Вартість підготовки одного такого фахівця вищої кваліфікації за західними стандартами — близько мільйона доларів. Отже, маємо багатомільярдні прямі українські інвестиції в добробут розвиненіших країн найдорожчим, що маємо: інтелектом. Зараз ці процеси еміграції дуже сповільнилися — все ж таки в нас стало краще жити, й доктор наук отримує уже не 20 доларів, а кількасот (на рівні початківця в комерційній фірмі). Але про рееміграцію реально можна буде говорити тоді, коли Україна витрачатиме на науку не 0,86% свого ВВП, як зараз (із них з бюджету лише 0,4%, решта — позабюджетні кошти), а бодай 2% — як обіцяє нам програма «Український прорив», бо саме таким є сьогодні середній показник ЄС…
— Можливо, вам не сподобається такий термін, як геронтократія, але чи не здається вам, що саме вона панує в українській науці? Середній вік академіка — 70 років.
— Старіння — це гостра й печальна проблема науки, з якої через згадані вище причини вимивається активна молодь. Середній вік нашого кандидата наук — 52 роки, доктора — за 60, академіка — за 70. Але водночас я щиро вважаю: Україні дуже пощастило, що президентом Національної академії наук у ці складні перехідні роки був Борис Євгенович Патон, який, виходячи зі свого колосального авторитету, мужності й внутрішньої некорумпованості, зберіг Академію наук. Я боюся, що якби в 90–ті роки Академією керував хтось молодший, але не такий авторитетний і не такий вольовий, ми могли б втратити найважливіший сектор національної науки. Тому що академія — це земля, це нерухомість, це майно в центрі Києва й інших великих міст. Це давно вже б розтягнули. І якби ми не мали геронтократії, то, можливо, і не мали підстав сьогодні говорити про серйозну українську природничу і технічну науку як таку.
Яка несправедливість – президент академії вищої школі пан Дробноход вже заслужений діяч науки та освіти, а його колега пан Стриха – ні. Ганьба нагородному департаменту СП!
http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/43731/#
«Геронтократія» врятувала українську науку
За сумарними показниками, бюджетне фінансування української науки цього року вперше перевищило 1 млрд. доларів. Сума ніби вражає. Проте, за словами заступника міністра освіти і науки Максима Стріхи, на Заході мільярд доларів — це бюджет максимум декількох добрих університетів. Нещодавно Міністерство фінансів «зарубало» розроблений Міносвіти проект побудови службового житла для дев’яти тисяч молодих науковців: на це потрібен був мільярд гривень. «Я цікавився на своєму рідному радіофізичному факультеті співвідношенням талановитої молоді, і майже 80 відсотків із них — це не кияни», — каже Максим Стріха. Саме через неможливість отримати житло молодь іде з науки в інші сфери або ж емігрує. Про проблеми сучасної науки «УМ» розповідає заступник міністра освіти і науки, доктор фізико–математичних наук Максим Стріха.
«Я звик відверто висловлюватися з приводу багатьох питань»
— Максиме Віталійовичу, ви відомий учений, перекладач, письменник. Що спонукало вас погодитися на чиновницьку посаду? Чи ви сподівалися, що можете щось реально змінити?
— Я справді людина досить далека від чиновницьких стандартів. Я звик і до академічної, і до особистої свободи, і для мене прийняти цю пропозицію означало значно змінити свій спосіб поведінки. Скажімо, я часто й відверто висловлювався з приводу багатьох питань суспільно–політичного життя. Зараз часом не можу собі цього дозволити. На жаль. Але коли міністр освіти Іван Олександрович Вакарчук несподівано для мене запропонував цю посаду, я так само не міг відмовитися, тому що я насамперед науковець, і мені не байдуже те, що відбувається з наукою в Україні. Я усвідомлював, що це для мене унікальний шанс спробувати щось змінити на краще. Зрозуміло, що це дуже складно. Але за умови, коли міністром є людина, яка розуміє значення науки і яка сама є першорядним науковцем, — це не безнадійно.
— Які перші труднощі були на цій посаді, коли ви відчули, що систему неможливо змінити, що вона вже, так би мовити, «зацементована»?
— Якби в мене були ілюзії, що можна все зразу змінити, провести швидкі й рішучі реформи і отримати принципово іншу ситуацію, я, очевидно, відчув би велике розчарування. Але пропрацювавши чверть століття в українській науці, трохи знаю її зсередини, а відтак ілюзій не мав. Тому намагався зосередитися не на якихось глобальних проектах реформування, бо зрозуміло, що, виходячи з невизначеності мого часового ресурсу, плекати якісь захмарні плани було б щонайменше безвідповідально.
Ми з міністром домовилися, що зосередимося на точкових, але важливих реальних діях, які дадуть конкретний (і далекосяжний) результат для української науки. Скажімо, однією з найгостріших проблем для України є питання наукової інформації. Ми вже років 20 як майже припинили через бідність передплачувати західні журнали. А відтак виховали ціле покоління кандидатів наук, значна частина з яких не тримала в руках жодного свіжого англомовного наукового часопису. Це неприпустимо — з погляду потреб повноцінної інтеграції української науки в світову. І зараз уже передплата окремих паперових примірників для окремих бібліотек нічого не вирішить. Потрібна масована передплата інтернет–версій, доступних для всього загалу українських дослідників. І от ми провели переговори через нашу мережу УРАН, яка з лютого цього року під’єднана до європейської системи GEANT, з вісьмома провідними науковими видавництвами світу і отримали унікальну пропозицію про доступ до всіх їхніх періодичних видань для всіх наукових установ України, під’єднаних до УРАНу. Нам пішли назустріч неймовірно. Адже зазвичай річна передплата всього цього набору видань лише для однієї бібліотеки коштує понад мільйон доларів. У нас же всю систему УРАН, яка об’єднує понад 60 університетів, погодилися підключити як одну велику установу. Відтак тестове підключення на чотири місяці, вже починаючи з 1 вересня, могло коштувати нам близько мільйона гривень. Але наразі навіть цей мільйон не знаю, чи ми отримаємо, бо через повінь в Західній Україні всі кошти спрямовуються туди.
Сьогодні для України дуже важливим питанням є створення мосту між наукою й економікою. Вважаю, що ця проблема навіть гостріша, ніж стан самої української науки. При всіх проблемах нашої науки вона справді продукує якісні результати, і ситуація тут уже не катастрофічна. Кризу середини 90–х ми минули — це я можу сказати цілком відповідально. Українська наука може сьогодні дати економіці значно більше, ніж економіка готова взяти. І це зрозуміло, бо економіка у нас, на жаль, не високоукладна, а сировинна. Відтак високотехнологічні результати, наприклад, в електроніці, просто не затребувані українською економікою.
А крім того, ми нібито забули про світовий досвід: успішні держави, які впроваджували високі технології, скрізь створювали конкурентні переваги для наукомістких виробництв. Робили це тому, що високі технології на першому етапі — це завжди ризик. І навіть сьогодні Фінляндія продовжує підтримувати ультрауспішну NОКІА, бо це національний бренд, який перевів країну на зовсім новий технологічний рівень. А у нас Міністерство фінансів фактично зруйнувало за останні три роки (починаючи від секвестру бюджету в березні 2005–го) українські технопарки — чи не єдині успішні острівці інноваційності. Зруйнувало не зі злої волі, а через принципове неприйняття самої ідеї технопарків, яка передбачає на певному етапі гарантовані державою конкурентні переваги для того, щоб там розвивалися високі технології. Адже позиція Мінфіну — це позиція ринкового фундаменталізму (нікому ніяких переваг). Але за таких умов основою економіки може стати не електроніка, а хіба що заводи з розливу «Кока–коли». Українська NOKIA тоді не матиме жодних шансів з’явитися…
«Якщо ми візьмемося за дуже вузьке коло пріоритетів, то можемо і їх втратити»
— А чи не варто Україні не розвивати всі наукові напрями, а зосередитися на найперспективніших — тих, де є найкращі результати?
— Колись ми намагалися розвивати справді все. І за інерцією, гірше чи краще, розвиваємо це далі. Є спокуса зосередити натомість кошти в якійсь одній «проривній» точці. І мотивація тут розумна — середній розмір гранту нашого Державного фонду фундаментальних досліджень складає 40 тисяч гривень. За такі гроші можна зробити дуже мало (сьогодні прилади, обладнання й реактиви — дорогі). Середній розмір російського державного гранту — близько півмільйона доларів.
Безумовно, треба концентруватися на пріоритетах. Але тут потрібна певна обережність. Я люблю наводити приклад відомої постанови 1948 року про кіно, коли товариш Сталін запитав радянських кінематографістів, а скільки ми знімаємо фільмів на рік. Йому відповіли «80, товаришу Сталін». — «А скільки з них геніальних?» — «Вісім». І тоді «великий друг радянських кінематографістів» наказав: давайте знімати лише вісім, зосередивши на них усі ресурси — аби вони були ще геніальніші. Але зі знятих наступного року восьми (дорогих за радянськими мірками!) фільмів геніальних не виявилося жодного: було зруйновано фахове середовище міцних «середняків», у якому тільки й можуть формуватися окремі високі злети.
Очевидно, це стосується й науки. Сьогодні (принаймні, в природничих науках) уже майже неможливі самоуки, геніальні одинаки. Для того, щоб діяв якийсь ультрауспішний науковий колектив, навколо нього повинно бути досить широке фахове середовище, яке могло б підживлювати цей колектив думками, результатами, людьми.
«Наша аспірантура мусить наближатися до критеріїв PhD–студій»
— А як ви ставитеся до переходу на присудження ступеня доктора філософії — PhD так, як це є на Заході?
— У рамках Болонського процесу ми будемо переходити на PhD. Але помилкою було б вважати, що цим єдиним для всієї «постболонської» Європи ступенем доктора філософії в кожній із європейських країн усе й обмежується. Є англійська система, яка справді передбачає один ступінь, хоча зараз запроваджується й другий — doctor of science. Є французька система, що передбачає також вищий щодо PhD ступінь, який дуже важко здобути — grande docteur. Якщо в Бельгії PhD — це шість років підготовки, то grande docteur — це близько 20 років наукової праці. Є німецька система, яка прийнята й у сусідній Польщі, де є доктор філософії і вищий щодо нього доктор–габілітат. Тобто в Європі одно– й двоступенева система співіснують. І, виходячи з конкретної української ситуації, я схиляюся до думки тих, хто вважає, що повинна бути збережена двоступенева система атестації. Бо в нас зараз не так багато мотивацій до наукової праці. А написання ще однієї дисертації — це потужна мотивація, і її не треба забирати.
Але щодо кандидатської, то, безумовно, ми мусимо забезпечити дотримання стандартів програм PhD в Україні. Себто наша аспірантура мусить наближатися до критеріїв PhD–студій — і за тривалістю (не менше чотирьох років), і за кількістю прослуханих сучасних курсів. А до того ж сам омріяний ступінь нехай здобувають лишень ті, хто пройшов очну аспірантуру й реально працює в науці, а не бізнесмени з політиками. Ці норми нової редакції Закону «Про вищу освіту», внесеної міністерством до парламенту, мають зупинити навалу відверто липових дисертацій, особливо в соціогуманітарних науках.
— За деякими даними, з України виїхали 45 тисяч учених. Що можна зробити, аби хоча б частину цих учених повернути назад?
— Я не знаю, чи точна ця цифра, але загальні втрати української науки ще більші — у нас було близько 300 тисяч дослідників у 1991 році і лишилося близько 140 тисяч зараз. У 1999 році Євген Марчук, будучи кандидатом у президенти, назвав цифру: з України безповоротно виїхали чотири тисячі докторів наук. Вартість підготовки одного такого фахівця вищої кваліфікації за західними стандартами — близько мільйона доларів. Отже, маємо багатомільярдні прямі українські інвестиції в добробут розвиненіших країн найдорожчим, що маємо: інтелектом. Зараз ці процеси еміграції дуже сповільнилися — все ж таки в нас стало краще жити, й доктор наук отримує уже не 20 доларів, а кількасот (на рівні початківця в комерційній фірмі). Але про рееміграцію реально можна буде говорити тоді, коли Україна витрачатиме на науку не 0,86% свого ВВП, як зараз (із них з бюджету лише 0,4%, решта — позабюджетні кошти), а бодай 2% — як обіцяє нам програма «Український прорив», бо саме таким є сьогодні середній показник ЄС…
— Можливо, вам не сподобається такий термін, як геронтократія, але чи не здається вам, що саме вона панує в українській науці? Середній вік академіка — 70 років.
— Старіння — це гостра й печальна проблема науки, з якої через згадані вище причини вимивається активна молодь. Середній вік нашого кандидата наук — 52 роки, доктора — за 60, академіка — за 70. Але водночас я щиро вважаю: Україні дуже пощастило, що президентом Національної академії наук у ці складні перехідні роки був Борис Євгенович Патон, який, виходячи зі свого колосального авторитету, мужності й внутрішньої некорумпованості, зберіг Академію наук. Я боюся, що якби в 90–ті роки Академією керував хтось молодший, але не такий авторитетний і не такий вольовий, ми могли б втратити найважливіший сектор національної науки. Тому що академія — це земля, це нерухомість, це майно в центрі Києва й інших великих міст. Це давно вже б розтягнули. І якби ми не мали геронтократії, то, можливо, і не мали підстав сьогодні говорити про серйозну українську природничу і технічну науку як таку.
Відповіді
2008.08.29 | Георгій
Ну що за манeра підписуватися чужими імeнами?
Я вжe подумав, можe дійсно п. Максим завітав до "Майдану?"2008.08.29 | Iryna_
Re: «Геронтократія» врятувала українську науку
Максим Стріха пише:> Такий видатний вчений и реформатор і ще не академік чи член-кореспондент НАНУ або академій педагогічних наук чи мистецтв!
а Стріха видатний вчений чи реформатор??????
> Яка несправедливість – президент академії вищої школі пан Дробноход вже заслужений діяч науки та освіти, а його колега пан Стриха – ні. Ганьба нагородному департаменту СП!
там схоже негативний відбір...
> http://www.umoloda.kiev.ua/print/84/45/43731/#
>
> «Геронтократія» врятувала українську науку
врятувала??????
> За сумарними показниками, бюджетне фінансування української науки цього року вперше перевищило 1 млрд. доларів. Сума ніби вражає. Проте, за словами заступника міністра освіти і науки Максима Стріхи, на Заході мільярд доларів — це бюджет максимум декількох добрих університетів. Нещодавно Міністерство фінансів «зарубало» розроблений Міносвіти проект побудови службового житла для дев’яти тисяч молодих науковців: на це потрібен був мільярд гривень. «Я цікавився на своєму рідному радіофізичному факультеті співвідношенням талановитої молоді, і майже 80 відсотків із них — це не кияни», — каже Максим Стріха. Саме через неможливість отримати житло молодь іде з науки в інші сфери або ж емігрує. Про проблеми сучасної науки «УМ» розповідає заступник міністра освіти і науки, доктор фізико–математичних наук Максим Стріха.
>
>
>
> «Я звик відверто висловлюватися з приводу багатьох питань»
> — Максиме Віталійовичу, ви відомий учений, перекладач, письменник. Що спонукало вас погодитися на чиновницьку посаду? Чи ви сподівалися, що можете щось реально змінити?
>
> — Я справді людина досить далека від чиновницьких стандартів. Я звик і до академічної, і до особистої свободи, і для мене прийняти цю пропозицію означало значно змінити свій спосіб поведінки. Скажімо, я часто й відверто висловлювався з приводу багатьох питань суспільно–політичного життя. Зараз часом не можу собі цього дозволити. На жаль. Але коли міністр освіти Іван Олександрович Вакарчук несподівано для мене запропонував цю посаду, я так само не міг відмовитися, тому що я насамперед науковець, і мені не байдуже те, що відбувається з наукою в Україні. Я усвідомлював, що це для мене унікальний шанс спробувати щось змінити на краще. Зрозуміло, що це дуже складно. Але за умови, коли міністром є людина, яка розуміє значення науки і яка сама є першорядним науковцем, — це не безнадійно.
>
> — Які перші труднощі були на цій посаді, коли ви відчули, що систему неможливо змінити, що вона вже, так би мовити, «зацементована»?
>
> — Якби в мене були ілюзії, що можна все зразу змінити, провести швидкі й рішучі реформи і отримати принципово іншу ситуацію, я, очевидно, відчув би велике розчарування. Але пропрацювавши чверть століття в українській науці, трохи знаю її зсередини, а відтак ілюзій не мав. Тому намагався зосередитися не на якихось глобальних проектах реформування, бо зрозуміло, що, виходячи з невизначеності мого часового ресурсу, плекати якісь захмарні плани було б щонайменше безвідповідально.
>
> Ми з міністром домовилися, що зосередимося на точкових, але важливих реальних діях, які дадуть конкретний (і далекосяжний) результат для української науки. Скажімо, однією з найгостріших проблем для України є питання наукової інформації. Ми вже років 20 як майже припинили через бідність передплачувати західні журнали. А відтак виховали ціле покоління кандидатів наук, значна частина з яких не тримала в руках жодного свіжого англомовного наукового часопису. Це неприпустимо — з погляду потреб повноцінної інтеграції української науки в світову. І зараз уже передплата окремих паперових примірників для окремих бібліотек нічого не вирішить. Потрібна масована передплата інтернет–версій, доступних для всього загалу українських дослідників. І от ми провели переговори через нашу мережу УРАН, яка з лютого цього року під’єднана до європейської системи GEANT, з вісьмома провідними науковими видавництвами світу і отримали унікальну пропозицію про доступ до всіх їхніх періодичних видань для всіх наукових установ України, під’єднаних до УРАНу. Нам пішли назустріч неймовірно. Адже зазвичай річна передплата всього цього набору видань лише для однієї бібліотеки коштує понад мільйон доларів. У нас же всю систему УРАН, яка об’єднує понад 60 університетів, погодилися підключити як одну велику установу. Відтак тестове підключення на чотири місяці, вже починаючи з 1 вересня, могло коштувати нам близько мільйона гривень. Але наразі навіть цей мільйон не знаю, чи ми отримаємо, бо через повінь в Західній Україні всі кошти спрямовуються туди.
>
про це він вже багато років розповідає...
і навіть не розуміє що зараз ніхто ніяких журналів в руках не тримає
і щодо років - в ЦНБ передплата припинилась в 1993 р.
ДжЕАНТ - не те і не до того, це не про журналиі так далі
коротше персонаж як завжди не в темі
> Сьогодні для України дуже важливим питанням є створення мосту між наукою й економікою. Вважаю, що ця проблема навіть гостріша, ніж стан самої української науки. При всіх проблемах нашої науки вона справді продукує якісні результати, і ситуація тут уже не катастрофічна. Кризу середини 90–х ми минули — це я можу сказати цілком відповідально. Українська наука може сьогодні дати економіці значно більше, ніж економіка готова взяти. І це зрозуміло, бо економіка у нас, на жаль, не високоукладна, а сировинна. Відтак високотехнологічні результати, наприклад, в електроніці, просто не затребувані українською економікою.
>
> А крім того, ми нібито забули про світовий досвід: успішні держави, які впроваджували високі технології, скрізь створювали конкурентні переваги для наукомістких виробництв. Робили це тому, що високі технології на першому етапі — це завжди ризик. І навіть сьогодні Фінляндія продовжує підтримувати ультрауспішну NОКІА, бо це національний бренд, який перевів країну на зовсім новий технологічний рівень. А у нас Міністерство фінансів фактично зруйнувало за останні три роки (починаючи від секвестру бюджету в березні 2005–го) українські технопарки — чи не єдині успішні острівці інноваційності. Зруйнувало не зі злої волі, а через принципове неприйняття самої ідеї технопарків, яка передбачає на певному етапі гарантовані державою конкурентні переваги для того, щоб там розвивалися високі технології. Адже позиція Мінфіну — це позиція ринкового фундаменталізму (нікому ніяких переваг). Але за таких умов основою економіки може стати не електроніка, а хіба що заводи з розливу «Кока–коли». Українська NOKIA тоді не матиме жодних шансів з’явитися…
наша пісня (про технопарки) гарна нова
> «Якщо ми візьмемося за дуже вузьке коло пріоритетів, то можемо і їх втратити»
> — А чи не варто Україні не розвивати всі наукові напрями, а зосередитися на найперспективніших — тих, де є найкращі результати?
>
> — Колись ми намагалися розвивати справді все. І за інерцією, гірше чи краще, розвиваємо це далі. Є спокуса зосередити натомість кошти в якійсь одній «проривній» точці. І мотивація тут розумна — середній розмір гранту нашого Державного фонду фундаментальних досліджень складає 40 тисяч гривень. За такі гроші можна зробити дуже мало (сьогодні прилади, обладнання й реактиви — дорогі). Середній розмір російського державного гранту — близько півмільйона доларів.
>
> Безумовно, треба концентруватися на пріоритетах. Але тут потрібна певна обережність. Я люблю наводити приклад відомої постанови 1948 року про кіно, коли товариш Сталін запитав радянських кінематографістів, а скільки ми знімаємо фільмів на рік. Йому відповіли «80, товаришу Сталін». — «А скільки з них геніальних?» — «Вісім». І тоді «великий друг радянських кінематографістів» наказав: давайте знімати лише вісім, зосередивши на них усі ресурси — аби вони були ще геніальніші. Але зі знятих наступного року восьми (дорогих за радянськими мірками!) фільмів геніальних не виявилося жодного: було зруйновано фахове середовище міцних «середняків», у якому тільки й можуть формуватися окремі високі злети.
>
> Очевидно, це стосується й науки. Сьогодні (принаймні, в природничих науках) уже майже неможливі самоуки, геніальні одинаки. Для того, щоб діяв якийсь ультрауспішний науковий колектив, навколо нього повинно бути досить широке фахове середовище, яке могло б підживлювати цей колектив думками, результатами, людьми.
>
> «Наша аспірантура мусить наближатися до критеріїв PhD–студій»
> — А як ви ставитеся до переходу на присудження ступеня доктора філософії — PhD так, як це є на Заході?
>
> — У рамках Болонського процесу ми будемо переходити на PhD. Але помилкою було б вважати, що цим єдиним для всієї «постболонської» Європи ступенем доктора філософії в кожній із європейських країн усе й обмежується. Є англійська система, яка справді передбачає один ступінь, хоча зараз запроваджується й другий — doctor of science. Є французька система, що передбачає також вищий щодо PhD ступінь, який дуже важко здобути — grande docteur. Якщо в Бельгії PhD — це шість років підготовки, то grande docteur — це близько 20 років наукової праці. Є німецька система, яка прийнята й у сусідній Польщі, де є доктор філософії і вищий щодо нього доктор–габілітат. Тобто в Європі одно– й двоступенева система співіснують. І, виходячи з конкретної української ситуації, я схиляюся до думки тих, хто вважає, що повинна бути збережена двоступенева система атестації. Бо в нас зараз не так багато мотивацій до наукової праці. А написання ще однієї дисертації — це потужна мотивація, і її не треба забирати.
маразм
і хто це в Англії переходить до доктор оф сайенс????
> Але щодо кандидатської, то, безумовно, ми мусимо забезпечити дотримання стандартів програм PhD в Україні. Себто наша аспірантура мусить наближатися до критеріїв PhD–студій — і за тривалістю (не менше чотирьох років), і за кількістю прослуханих сучасних курсів. А до того ж сам омріяний ступінь нехай здобувають лишень ті, хто пройшов очну аспірантуру й реально працює в науці, а не бізнесмени з політиками. Ці норми нової редакції Закону «Про вищу освіту», внесеної міністерством до парламенту, мають зупинити навалу відверто липових дисертацій, особливо в соціогуманітарних науках.
>
нічого вони не мають зупинити
він той законопроект не читав, чи шо?
> — За деякими даними, з України виїхали 45 тисяч учених. Що можна зробити, аби хоча б частину цих учених повернути назад?
>
> — Я не знаю, чи точна ця цифра, але загальні втрати української науки ще більші — у нас було близько 300 тисяч дослідників у 1991 році і лишилося близько 140 тисяч зараз. У 1999 році Євген Марчук, будучи кандидатом у президенти, назвав цифру: з України безповоротно виїхали чотири тисячі докторів наук. Вартість підготовки одного такого фахівця вищої кваліфікації за західними стандартами — близько мільйона доларів. Отже, маємо багатомільярдні прямі українські інвестиції в добробут розвиненіших країн найдорожчим, що маємо: інтелектом. Зараз ці процеси еміграції дуже сповільнилися — все ж таки в нас стало краще жити, й доктор наук отримує уже не 20 доларів, а кількасот (на рівні початківця в комерційній фірмі). Але про рееміграцію реально можна буде говорити тоді, коли Україна витрачатиме на науку не 0,86% свого ВВП, як зараз (із них з бюджету лише 0,4%, решта — позабюджетні кошти), а бодай 2% — як обіцяє нам програма «Український прорив», бо саме таким є сьогодні середній показник ЄС…
>
> — Можливо, вам не сподобається такий термін, як геронтократія, але чи не здається вам, що саме вона панує в українській науці? Середній вік академіка — 70 років.
>
> — Старіння — це гостра й печальна проблема науки, з якої через згадані вище причини вимивається активна молодь. Середній вік нашого кандидата наук — 52 роки, доктора — за 60, академіка — за 70. Але водночас я щиро вважаю: Україні дуже пощастило, що президентом Національної академії наук у ці складні перехідні роки був Борис Євгенович Патон, який, виходячи зі свого колосального авторитету, мужності й внутрішньої некорумпованості, зберіг Академію наук. Я боюся, що якби в 90–ті роки Академією керував хтось молодший, але не такий авторитетний і не такий вольовий, ми могли б втратити найважливіший сектор національної науки. Тому що академія — це земля, це нерухомість, це майно в центрі Києва й інших великих міст. Це давно вже б розтягнули. І якби ми не мали геронтократії, то, можливо, і не мали підстав сьогодні говорити про серйозну українську природничу і технічну науку як таку.
ноу комментс
далі буде
2008.08.29 | псевдоквази
Re: «Геронтократія» врятувала українську науку
Хотелось бы добавить к коментарию п. Ирины следующее:1. Доктор оф сайенс - это что-то вроде почетного звания, никакой диссертации для этого не надо. И откуда Стрих взял что кто-то массово вводит эту степень?
2. "Максим Стріха пише:
У 1999 році Євген Марчук, будучи кандидатом у президенти, назвав цифру: з України безповоротно виїхали чотири тисячі докторів наук. Вартість підготовки одного такого фахівця вищої кваліфікації за західними стандартами — близько мільйона доларів. Отже, маємо багатомільярдні прямі українські інвестиції в добробут розвиненіших країн найдорожчим, що маємо: інтелектом. ..."
Предложил бы какому-нибудь провинциальному университету продать половину из своих 20-30-40 докторов на Запад по 1 000 000 долларов за штуку, вырученных денег ему бы хватило лет на 5 на все нужды, за это время подготовили бы им замену (спецрады ж работают!) и снова продали на Запад и так по кругу... Короче, жить за счет возобновляемого человеческого ресурса. Не правда ли, смешно?! Дает очень хорошее представление об уровне и способностях Марчука (о нем я как-то уже упоминал) и верящего в его умственные упражнения Стрихи.
3. "Але водночас я щиро вважаю: Україні дуже пощастило, що президентом Національної академії наук у ці складні перехідні роки був Борис Євгенович Патон, який, виходячи зі свого колосального авторитету, мужності й внутрішньої некорумпованості, зберіг Академію наук."
Да, и как же другие страны живут без академий и патонов, но зато с наукой?
2008.08.29 | Iryna_
та зрозуміло, що єдина відзнака Стріхи -
що не має ніяких державних мідальок. В науці та її організації він точно нічого не розуміє, сам наукою давно не займався, від скромності теж не помре - він же мабуть статтю до публікації читав, де його видатним реформатором обізвали? Але плюс що мідальки не випрошував2008.08.29 | нема сумніву
«Геронтократія» поховає українську науку
>Але коли міністр освіти Іван Олександрович Вакарчук несподівано для мене запропонував цю посаду...ось де проблема, міністр - не фахівець-менеджер світового рівня, а жалюгідна політична особа, яка АБСОЛЮТНО НЕКОМПЕТЕНТНА!
2008.08.30 | Iryna_
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
щодо Вакарчука - а де взяти тих менеджерів світового рівнявін принаймні ближчий до прийнятного рівня ніж пропоновані альтернативи повних уродів типу Кременя
*******
щодо Патона і К - так, вони реально тимчасово врятувати майно НАНУ від повного розграбування, а НАНУ - від розгону
чиста правда
але лише тимчасово
проблема в тому, що вони не знайшли довгострокового вирішення проблеми знаходження місця науки в суспільстві, і через день після відходу Патона початок розвалу і дерибану гарантований
тим більше що стимулів для такого розвалу зараз куди більше ніж 15 років тому
2008.08.30 | російськомовний
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
Рекомендую на посаду Стріхи дописувача "Iryna". Вона все знає, все розуміє. Хоч щось розумне пролунало з боку Стріхи (таким я вважаю пропозиції збереження дворівневого захисту, захист лише після аспірантури),але пані Ірина вже, як гімназистка, носиком крутить та каже "фі".2008.08.30 | Iryna_
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
російськомовний пише:> Рекомендую на посаду Стріхи дописувача "Iryna". Вона все знає, все розуміє. Хоч щось розумне пролунало з боку Стріхи (таким я вважаю пропозиції збереження дворівневого захисту, захист лише після аспірантури),але пані Ірина вже, як гімназистка, носиком крутить та каже "фі".
дякую за довіру
але проблема таки в тому, що більшість дописувачів цього форуму таки набагато більше розуміються на науці і її організації, ніж Стріха, Полохало та подібні освітньо-наукові керманичі
і ще одна проблема - що ці керманичі впевнені що знають все і замість вирішення чи хоча б усвідомлення проблем натхненно несуть дурниці різного гатунку
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1219932576&first=1220084150&last=1217882019
щодо пропозицій - будь-які пропозиції можуть бути розумними чи нерозумними лише з точки зору певної мети
з огляду на відсутність будь-яких задекларованих цілей в системі науки та освіти у пана Стріхі ці пропозиції є пропозиціями щодо розстановки стільців на Титанику
до речі, якби захист кандидатських чи пі-ейч-ді відбувався на основі такої аспірантури як на заході (з формальним просунутим навчанням, а не як у нас) - друга дисертація точно абсолютно не потрібна
зараз у нас докторська дисертація - це 20% науки, 40% чистої дурної бюрократії і 40% особистих домовленостей
яка може бути ціль збереження цього?
збереження структурованої системи "наукової" бюрократії та домовленостей?
особливо порадував оцей відвертий маразм:
"А написання ще однієї дисертації — це потужна мотивація, і її не треба забирати"
мотивація до чого?????
це фантастична марна витрата часу та нервів, результатом якої є лише певне підвищення статусу в бюрократичній системі
2008.08.30 | Skapirus
Добре сказано
Iryna_ пише:> до речі, якби захист кандидатських чи пі-ейч-ді відбувався на основі такої аспірантури як на заході (з формальним просунутим навчанням, а не як у нас) - друга дисертація точно абсолютно не потрібна
Так і є. У німців аспірантів майже на руках носять. Кожного тижня крім спецкурсів буває кілька семінарів англійською мовою (семінари також відкриті і для співробітників), на значній частині з тих семінарів доповідачі не лише з інших установ, але й з інших країн та континентів. Сюди ж треба додати спеціальні тренінги кілька разів на рік та поїздки на конференції.
> зараз у нас докторська дисертація - це 20% науки, 40% чистої дурної бюрократії і 40% особистих домовленостей
А хіба кандидатська не те саме з невеликими відхиленнями у відсотках?
> особливо порадував оцей відвертий маразм:
> "А написання ще однієї дисертації — це потужна мотивація, і її не треба забирати" мотивація до чого????? це фантастична марна витрата часу та нервів, результатом якої є лише певне підвищення статусу в бюрократичній системі
Додати нічого.
2008.08.30 | російськомовний
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
Шановна Ірино, а скажіть: Ви кандидат чи доктор (теперішній)? Я - кандидат, але сенс другого захисту бачу, хоча багато чого зайвого (бюрократичного) треба скасувати - це окреме питання. Другий захист вважаю корисним і тому, що звання "кандидат наук" девальвоване вщерть "науковцями-депутатами" та подібними до них проффесорами. Отже я за збереження двох захистів за умов скасування їх формальностей, штучних перепон та умов, ось чому за висновки Стріхи. Трагедія в тому, що ані він, ані Ви, ані я нічого в старій системі не змінемо - і це є ФАКТОМ.2008.08.30 | Iryna_
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
російськомовний пише:> Шановна Ірино, а скажіть: Ви кандидат чи доктор (теперішній)? Я - кандидат, але сенс другого захисту бачу, хоча багато чого зайвого (бюрократичного) треба скасувати - це окреме питання. Другий захист вважаю корисним і тому, що звання "кандидат наук" девальвоване вщерть "науковцями-депутатами" та подібними до них проффесорами. Отже я за збереження двох захистів за умов скасування їх формальностей, штучних перепон та умов, ось чому за висновки Стріхи.
Кандидат
Сенсу другого захисту теж не бачу, але варіантів нема, мабуть доведеться хоча б написати талмуд та представити.
Звання аналогічно та еквівалентно девальвовані всі абсолютно, аж до члена президії НАНУ з академіками та генералами - це не аргумент.
Єдиний реальний аргумент - сильно образяться ті хто вже поклав кілька років життя на всю цю бюрократичну фігню - бо це буде марно. Мотивація Стріхи десь така.
Формальності ніхто не скасує, бо сенс цих захистів в нашій системі саме в формальностях, штучних перепонах та умовах - кандидат це нібито допуск в науку, а доктор - допуск в наукову бюрократію, тому там інші критерії допуску і величезна вага особистих контактів та домовленостей.
> Трагедія в тому, що ані він, ані Ви, ані я нічого в старій системі не змінемо - і це є ФАКТОМ.
Ну якщо думаєте що не зміните - тоді не зміните.
Я так не думаю.
Звісно не трьопом на форумі.
2008.08.30 | псевдоквази
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
російськомовний пише:> Другий захист вважаю корисним і тому, що звання "кандидат наук" девальвоване вщерть "науковцями-депутатами" та подібними до них проффесорами. Отже я за збереження двох захистів за умов ...
Отакої! А звання доктора хіба ні? Вам назвати відомих на всю країну "дохтурів" чи самі таких знаєте? В чому взагалі питання, не розумію - якщо людина не має за останніх...Х років порядних статей (хоч би її шубовснув інсульт і вона того... втратила розумові здібності), то можна було б вважати, що вона з науки вийшла і все, всякі виплати -надбавки на цьому закінчуються! Питання лише в тому, що не Ви і не я оте вирішуємо. Але ж навіщо при цьому мати 18 ступенів, що це дасть?
2008.08.30 | Iryna_
знову ж таки справа в меті
наприклад, за докторські з чиновників можна зняти на порядок більше грошей ніж за кандидатську2008.08.30 | псевдоквази
Тому така система і живе, і намагається далі жити!
2008.08.30 | псевдоквази
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
російськомовний пише:> Рекомендую на посаду Стріхи дописувача "Iryna". Вона все знає, все розуміє. Хоч щось розумне пролунало з боку Стріхи (таким я вважаю пропозиції збереження дворівневого захисту, захист лише після аспірантури),але пані Ірина вже, як гімназистка, носиком крутить та каже "фі".
Таки пані Ірина діло пише! А знаєте, реально на посаді Стріхи чи Вакарчука щось зробити дійсно реформаторське, а не псевдореформаторське, не так і просто! Тільки пара прикладів.
Здається, всім зрозуміло, що 90% випускників шкіл, що стають студентами, біля 1000 ВНЗ (з них щось біля 350 - 3-4 рівня акредитації) то державі не на користь (" И кому оно надо?" - сказав В.В.Путін про те ж явище на грунті РФ), коли в тій же Британії 88 університетів (принаймі, було років 5 тому, і то вважають, що забагато, бо у більшій за населенням Германії їх чи не вдвічі меньше) і лише біля чверті випускників шкіл стають студентами (десь стільки ж було і при СРСР). Звідси розумним виглядає скоротити кількість ВНЗ і набір в них В РАЗИ, відповідно збільшивши в ті ж рази кошти на 1 ВНЗ і на 1 студента. АЛЕ! Куди діти скорочених ректорів, чиновників, викладачів і студентів? А що буде з їх родинами? А що скажуть батьки скорочених студентів? А що скажуть батьки абітурієнтів 2009 року? А у нас у 2010 вибори Президента! А у 2009 чи 2010 дивись будуть нові вибори у ВР! І за кого ж "голоснуть" оті постраждалі від реформ? Все ж зрозуміло! Тож Президент і Прем"єр я-я-як дадуть їм за таке, що йой!
Або ж зробити, щоб був 1 нормальний науковий ступінь за нормальним навчанням та процедурою і без бюрократизму, знайомств та хабарів. А як же шановним людям на посадах та їх дітям тоді без наукових доплат та пенсій? Вони знову ж таки будуть проти тих, хто таке утне. А що робити з вже наштампованими вченими? Переатестовувати? - Буде купа незадоволених! Залишити вже наштампованих як є? - Тоді будуть вигуки "несправедливо!" з боку тих, хто не встиг вчасно скочити в трамВАК! Знову ж таки вибори на носі... Таким чином, робимо навіть з цих 2 простих прикладів висновок:
1) В існуючих умовах реформи неможливі через політичні причини, залишається лише забавлятися їх імітацією;
2) Єдина надія на якусь вірогідність реформування (а по суті - порятунку) вітчизнянної освіти та науки - хтось на зразок "Президенте Піночет", та й то не гарантовано - треба, щоб він був обізнаний з проблемами та національно свідомий.
Але ж ми тут всі за демократичні цінності, міжнародна спільнота теж проти варіанту 2. Так що залишається тільки варіант 1. Все, приїхали!
2008.08.30 | Iryna_
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
псевдоквази пише:> А знаєте, реально на посаді Стріхи чи Вакарчука щось зробити дійсно реформаторське, а не псевдореформаторське, не так і просто! Тільки пара прикладів.
> Здається, всім зрозуміло, що 90% випускників шкіл, що стають студентами, біля 1000 ВНЗ (з них щось біля 350 - 3-4 рівня акредитації) то державі не на користь (" И кому оно надо?" - сказав В.В.Путін про те ж явище на грунті РФ), коли в тій же Британії 88 університетів (принаймі, було років 5 тому, і то вважають, що забагато, бо у більшій за населенням Германії їх чи не вдвічі меньше) і лише біля чверті випускників шкіл стають студентами (десь стільки ж було і при СРСР). Звідси розумним виглядає скоротити кількість ВНЗ і набір в них В РАЗИ, відповідно збільшивши в ті ж рази кошти на 1 ВНЗ і на 1 студента. АЛЕ! Куди діти скорочених ректорів, чиновників, викладачів і студентів? А що буде з їх родинами? А що скажуть батьки скорочених студентів? А що скажуть батьки абітурієнтів 2009 року? А у нас у 2010 вибори Президента! А у 2009 чи 2010 дивись будуть нові вибори у ВР! І за кого ж "голоснуть" оті постраждалі від реформ? Все ж зрозуміло! Тож Президент і Прем"єр я-я-як дадуть їм за таке, що йой!
> Або ж зробити, щоб був 1 нормальний науковий ступінь за нормальним навчанням та процедурою і без бюрократизму, знайомств та хабарів. А як же шановним людям на посадах та їх дітям тоді без наукових доплат та пенсій? Вони знову ж таки будуть проти тих, хто таке утне. А що робити з вже наштампованими вченими? Переатестовувати? - Буде купа незадоволених! Залишити вже наштампованих як є? - Тоді будуть вигуки "несправедливо!" з боку тих, хто не встиг вчасно скочити в трамВАК! Знову ж таки вибори на носі... Таким чином, робимо навіть з цих 2 простих прикладів висновок:
> 1) В існуючих умовах реформи неможливі через політичні причини, залишається лише забавлятися їх імітацією;
> 2) Єдина надія на якусь вірогідність реформування (а по суті - порятунку) вітчизнянної освіти та науки - хтось на зразок "Президенте Піночет", та й то не гарантовано - треба, щоб він був обізнаний з проблемами та національно свідомий.
> Але ж ми тут всі за демократичні цінності, міжнародна спільнота теж проти варіанту 2. Так що залишається тільки варіант 1. Все, приїхали!
і це правда
але якби була ціль - знайшли б спосіб
але ж цілі зробити нормальну науку нема
2008.08.30 | псевдоквази
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
Iryna_ пише:> і це правда
> але якби була ціль - знайшли б спосіб
> але ж цілі зробити нормальну науку нема
Щоб зробити нормальну науку І вона могла б залишатися нормальною не на протязі кількох днів, а хоч трохи довше, треба в значній мірі змінити в нормальну сторону ВСЕ суспільство, принаймі багато з його елементів, а цілі таке зробити теж нема, ось і маємо!
2008.08.30 | Iryna_
знову все залежить від мети
Є подібні суспільства (типу Мексика) де наука набагато нормальніша2008.08.30 | псевдоквази
Re: знову все залежить від мети
Iryna_ пише:> Є подібні суспільства (типу Мексика) де наука набагато нормальніша
Дійсно, дешо таки можна зробити навіть в наших умовах. Складність нашого становища в тому, що в тій же Мексиці (та деяких інш.) є вектор зростання, тоді як у нас значне погіршення навіть з радянських часів, від яких добре збереглося гірше, а здохло краще, тож треба спочатку змінити тенденцію, а потім... А на це треба велика воля та потреба в суспільстві, а де ж вони?
2008.08.31 | російськомовний
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
Я вважаю,що варіантів трохи більше.2008.08.31 | псевдоквази
Про варіанти -
можете перелічити, якщо ті варіанти не є державною таємницею? Було б цікаво побачити та обговорити.2008.09.04 | Сергій Вакуленко
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
псевдоквази пише:> АЛЕ! Куди діти скорочених ректорів, чиновників, викладачів і студентів?
Якраз викладачів не треба скорочувати: треба зменшити їхнє навчальне навантаження (замість теперішніх 800-900 годин на рік до 200-300, як бодай у сусідній Польщі). То й була б запорука поліпшення якості освіти.
Зі студентами — питання непросте. Окрім освіти, університети якимось робом виконують ще й цивілізіційну функцію: студенти набувають хоч якоїсь оглади (принаймні, привчаються ходити не розхитуючися). Обертання в більше-менше культурних колах їм напевно не шкодить.
2008.09.04 | Iryna_
звичайно зараз вже смішно говорити про те чого ми хочемо
від чиновників з МОН, НАНУ і так даліщоб ми не говорили - це абстрактні мрії, бо існуючі кадри очевидно дуже швидко підуть
але все ж хотілося щоб вони а) хоч якось говорили правду (замість про геронтократів які врятували науку і про мотивацію захищати докторську)
б)дивилися хоч трохи вшир і наперед замість імітації реформ і вихвалянням майже вирішенням часткових проблем тоді коли загальна система ці дрібні успіхи практично нівелює
2008.08.30 | нема сумніву
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
Iryna_ пише:> щодо Вакарчука - а де взяти тих менеджерів світового рівня
> він принаймні ближчий до прийнятного рівня ніж пропоновані альтернативи повних уродів типу Кременя
>
> *******
> щодо Патона і К - так, вони реально тимчасово врятувати майно НАНУ від повного розграбування, а НАНУ - від розгону
>
> чиста правда
> але лише тимчасово
>
> проблема в тому, що вони не знайшли довгострокового вирішення проблеми знаходження місця науки в суспільстві, і через день після відходу Патона початок розвалу і дерибану гарантований
>
> тим більше що стимулів для такого розвалу зараз куди більше ніж 15 років тому
Ну не любите ви Україну, зовсім не любите! А якби любили, то б наняли міністром освіти поважного професора з Європи, а не батька відомого співака. До речі, він напевно і англійською не володіє... то скажіть, шановні, як він може керувать освітою?!
Якби ви любили своїх діточок, то зрозуміли, що Україні потрібно 2-3 дослідницьких унів-та європейського рівня, а не НАНУ.
2008.08.30 | Iryna_
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
нема сумніву пише:> Iryna_ пише:
> > щодо Вакарчука - а де взяти тих менеджерів світового рівня
> > він принаймні ближчий до прийнятного рівня ніж пропоновані альтернативи повних уродів типу Кременя
> >
> > *******
> > щодо Патона і К - так, вони реально тимчасово врятувати майно НАНУ від повного розграбування, а НАНУ - від розгону
> >
> > чиста правда
> > але лише тимчасово
> >
> > проблема в тому, що вони не знайшли довгострокового вирішення проблеми знаходження місця науки в суспільстві, і через день після відходу Патона початок розвалу і дерибану гарантований
> >
> > тим більше що стимулів для такого розвалу зараз куди більше ніж 15 років тому
>
> Ну не любите ви Україну, зовсім не любите! А якби любили, то б наняли міністром освіти поважного професора з Європи, а не батька відомого співака. До речі, він напевно і англійською не володіє... то скажіть, шановні, як він може керувать освітою?!
яким чином я можу найняти міністра?
альтернативою був урод Кремінь, Вакарчук точно краще
> Якби ви любили своїх діточок, то зрозуміли, що Україні потрібно 2-3 дослідницьких унів-та європейського рівня, а не НАНУ.
я розумію, і що?
2008.08.30 | нема сумніву
Re: «Геронтократія» поховає українську науку
Iryna_ пише:>
> яким чином я можу найняти міністра?
> альтернативою був урод Кремінь, Вакарчук точно краще
>
справа не в тому хто гірший чи кращій. Треба лише чітко сформулювати який міністр Україні потрібен! От коли сформулююте вимоги до міністра, то зрозумієте, що такого в Україні не знайти. Ну це як авто - щоб зменшити ризик, треба купувать гарну іномарку.
> > Якби ви любили своїх діточок, то зрозуміли, що Україні потрібно 2-3 дослідницьких унів-та європейського рівня, а не НАНУ.
>
> я розумію, і що?
розумієте, і досить в НАНУ працюєте? А сумління не мучить?
2008.08.30 | Iryna_
і що ви мені пропонуєте?
нема сумніву пише:> Iryna_ пише:
> >
> > яким чином я можу найняти міністра?
> > альтернативою був урод Кремінь, Вакарчук точно краще
> >
>
> справа не в тому хто гірший чи кращій. Треба лише чітко сформулювати який міністр Україні потрібен! От коли сформулююте вимоги до міністра, то зрозумієте, що такого в Україні не знайти. Ну це як авто - щоб зменшити ризик, треба купувать гарну іномарку.
>
> > > Якби ви любили своїх діточок, то зрозуміли, що Україні потрібно 2-3 дослідницьких унів-та європейського рівня, а не НАНУ.
> >
> > я розумію, і що?
> розумієте, і досить в НАНУ працюєте? А сумління не мучить?
Ваші пропозиції?
я маю залишити НАНУ і оголосити голодування з вимогою відкриття 2-3 дослідницьких унів-та європейського рівня?
2008.08.30 | нема сумніву
Re: і що ви мені пропонуєте?
Iryna_ пише:> Ваші пропозиції?
> я маю залишити НАНУ і оголосити голодування з вимогою відкриття 2-3 дослідницьких унів-та європейського рівня?
і звідки у вас оцей екстремізм, шановна пані? Як почнеться дерибан НАНУ напевно вас у першу чергу на вулицю викінуть, от і доведеться голодувать. Але якщо інститути НАНУ будуть трансформувати в дослідницькі універи, то буде шанс зберігти роботу.
2008.08.30 | Iryna_
Re: і що ви мені пропонуєте?
1. Голодувати мені з різних причин навряд чи не доведеться, бо мають ще з десяток суміжних професій.2. Яким чином я особисто можу вплинути на створення нормальних дослідницьких університетів (табличку на КНУ вже здається планують міняти, але ж то буде заміна таблички)
2008.08.30 | псевдоквази
Re: і що ви мені пропонуєте?
Iryna_ пише:> Ваші пропозиції?
> я маю залишити НАНУ і оголосити голодування з вимогою відкриття 2-3 дослідницьких унів-та європейського рівня?
Цього дійсно ніхто не помітить, крім, можливо (вибачте) лікарів з однієї спеціалізованої лікарні. Крім того, оті 2-3 нашім нанам як мертвому припарка, саме відсохне і відпаде.
2008.08.30 | псевдоквази
Таке інородне тіло в існуючій системі не прижеветься!
2008.08.30 | нема сумніву
Re: Таке інородне тіло в існуючій системі не прижеветься!
запропонуйте інший спосіб змінити систему2008.08.30 | Iryna_
Re: Таке інородне тіло в існуючій системі не прижеветься!
нема сумніву пише:> запропонуйте інший спосіб змінити систему
майдан
2008.08.30 | Калькулятор
Даже прототипа научного майдана из нас не вышло! Один треп!!!
"нема сумніву пише:> запропонуйте інший спосіб змінити систему
Iryna відповідає, майдан"
А я констатирую очевидный как солнце эмпирический факт -- из активных писателей на этом форуме "научный майдан" не получился. Так, психологическая разрядка. Вместо действий словоизвержения. На которые властям и псевдоученым тысячу раз начхать.
2008.08.30 | Iryna_
Ваші пропозиції?
2008.08.30 | псевдоквази
Історія ще не знала прикладів форумних революцій!
2008.08.30 | нема сумніву
Re: Таке інородне тіло в існуючій системі не прижеветься!
Iryna_ пише:> нема сумніву пише:
> > запропонуйте інший спосіб змінити систему
>
> майдан
майдан - це спосіб випускання пару. А пар має виконати корисну роботу.
2008.08.30 | Iryna_
знову ж таки Ваші пропозиції?
До речі західний типу професор в міністрах у нас уже був - і шо?Та й президент з західною дружиною є. І шо?
2008.08.30 | нема сумніву
Re: знову ж таки Ваші пропозиції?
Iryna_ пише:> До речі західний типу професор в міністрах у нас уже був - і шо?
>
кого маєте на увазі?
> Та й президент з західною дружиною є. І шо?
от якби його дружина була президентом...
2008.08.30 | Iryna_
Re: знову ж таки Ваші пропозиції?
нема сумніву пише:> Iryna_ пише:
> > До речі західний типу професор в міністрах у нас уже був - і шо?
> >
> кого маєте на увазі?
Зварича
>
> > Та й президент з західною дружиною є. І шо?
> от якби його дружина була президентом...
і шо було б (див. лікарню майбутнього)
2008.08.30 | нема сумніву
Re: знову ж таки Ваші пропозиції?
Iryna_ пише:> нема сумніву пише:
> > Iryna_ пише:
> > > До речі західний типу професор в міністрах у нас уже був - і шо?
> > >
> > кого маєте на увазі?
>
> Зварича
2008.08.30 | псевдоквази
Re: знову ж таки Ваші пропозиції?
Iryna_ пише:> До речі західний типу професор в міністрах у нас уже був - і шо?
>
> Та й президент з західною дружиною є. І шо?
А що ж! Прихильність електорату = продовження перебування при владі - це конкретна річ, і то важить значно більше, чим якась там освіта-наука, результати від непопулістського реформування в яких буде помітно лише років через 10-15, значно пізніше ніж закінчиться 2-й строк і енне скликання ради.
2008.08.30 | псевдоквази
Re: Таке інородне тіло в існуючій системі не прижеветься!
нема сумніву пише:> запропонуйте інший спосіб змінити систему
Нема користі в намаганні змінити щось в окремій науці або освіті, треба для змін в них в значній мірі змінити досить багато чого у всьому суспільстві. Пані Ірина пропонує майдан, але я не думаю, що допоможе, попередній не дуже ж допоміг. Зі стихії навряд чи народжується конструктив... Зміни можливі, скоріше за все, тільки коли вибори до ВР або/та президентські не будуть проводитися років 10, тоді... можливо, але зовсім не гарантовано, але при демократичній формі це маловірогідно з політичних причин.
2008.08.30 | Iryna_
Re: Таке інородне тіло в існуючій системі не прижеветься!
щодо майдану я звісно жартуюреально - лише чистий випадок коли хтось з високих посадових осіб матиме відповідну політичну волю
існуючі посадові особи реально не розуміють, що до чого, в чому проблема і що потрібно
хоча дуже можливо що коли Патон таки піде, знадобиться якась "стратегія" в обгрунтування розгону НАНУ і дерибану нерухомості НАНУ, і карта ляже так, що стратегію розроблятиме хтось хто таки розуміє
типу західних консультантів
але це з розряду випадків, можуть й так роздерибанити, без обгрунтування
говорити про збереження історії і її руйнувати, говорити про "доступне житло" і робити щось щоб наявне житло у людей відібрати наші владні персони вже звикли
тобто дерибан та розгон цілком можливий просто під розмови про "розвиток науки" та "дослідницькі університети"
2008.08.30 | нема сумніву
Re: Таке інородне тіло в існуючій системі не прижеветься!
Iryna_ пише:> тобто дерибан та розгон цілком можливий просто під розмови про "розвиток науки" та "дослідницькі університети"
а форум лише для розмов за визначенням
мене бентежить оця різноманітність думок відносно розвитку науки, найчастіше, правильне рішення лише одне.
2008.08.30 | Iryna_
Re: Таке інородне тіло в існуючій системі не прижеветься!
яка тут різноманітність?нмд всі за незалежне оцінювання, дослідницькі ун-ти і так далі
ну деякі суперечки щодо застосування критеріїв
2008.08.30 | псевдоквази
Не знаю,
чи може бути таке, що хтось з-за меж країни може бути зацікавлений у дійсному реформуванні нашої освіти та науки?Iryna_ пише:
> хоча дуже можливо що коли Патон таки піде, знадобиться якась "стратегія" в обгрунтування розгону НАНУ і дерибану нерухомості НАНУ, і карта ляже так, що стратегію розроблятиме хтось хто таки розуміє
> типу західних консультантів
> але це з розряду випадків,
Я думаю над таким шансом: "Чи можуть нашу країну спонукати до дійсних реформ у освіті та науці якісь, наприклад, європейські структури?" Мабуть, що таки ні! Кому потрібні ще наші проблеми, крім нас? Ну ще з гуманітарними науками може трохи допоможуть, щоб зблизити ідеології та економіки, а природничі і технічні науки наші їм навіщо, яка з того користь? Та й потрібні люди, що знають добре наші проблеми, а для багатьох їх вчених ТАКЕ знаходиться буквально поза усяким уявленням. Ні, таки навряд чи! Скоріше навпаки буде, бо будуть будь-що втримувати Україну в демократичному полі, де науці-освіті дійсні реформи не світять...
2008.08.30 | Iryna_
Re: Не знаю,
наскільки я розуміюся на сучасній структурі формування завдань "технічної допомоги", українська сторона має на це значний впливтаке завдання може бути сформульоване для легітимізації в очах суспільства розгону НАНУ і дерибану її нерухомості
2008.08.30 | псевдоквази
Re: Не знаю,
Ні, "технічна допомога" - то пусте, це європейські гроші європейцям від євроструктур. Дерибани - то звісно не допомога, або допомога посадовцям від самих себе. Я мав на увазі чи можуть (і чи бажають взагалі?) євроструктури ЗМУСИТИ нашіх посадовців таки зайнятися дійсними реформами освіти та науки?2008.08.30 | Iryna_
Re: Не знаю,
псевдоквази пише:> Ні, "технічна допомога" - то пусте, це європейські гроші європейцям від євроструктур. Дерибани - то звісно не допомога, або допомога посадовцям від самих себе. Я мав на увазі чи можуть (і чи бажають взагалі?) євроструктури ЗМУСИТИ нашіх посадовців таки зайнятися дійсними реформами освіти та науки?
а...
ну звісно ні
вони намагаються щось там включати в якісь програми
пишуть якісь аналізи ситуації
але очевидно вважають що все марно
Ви колись бачили очі європейського наукового функціонера, якому тільки що сказали що президенту НАНУ 89 років?
2008.08.30 | псевдоквази
Очі не бачив. Можу здогадатися за аналогією.
2008.08.31 | Калькулятор
НЕ ТУДА СМОТРИТЕ!!!
"Ви колись бачили очі європейського наукового функціонера, якому тільки що сказали що президенту НАНУ 89 років?"В данном случае надо смотреть не в глаза, не в паспортные данные или на седую голову, а на организацию и правовые нормы, регулирующие научную деятельность.
Организация украинской науки осталась совковой, компартийной и никак не соответствует нормам действительно демократической Конституции. Если этого элементарнейшего факта не понимает практически и, главное не хочет понять никто из писателей на этом форуме, и тем более никто не желает / не может активно действовать для устранения этого несоответствия, то смена 90-летнего президента НАНУ на более молодого руководителя типа Семичлененко, Камнелоба, Мелкохода или Плагиаторина НИЧЕГО для РАБОТАЮЩИХ украинских ученых и украинской науки не даст и дать не может.
А поводу тезиса Iryna, что изменения в науке возможны только при изменении общества, элиты и пр., замечу следующее. Он означает, что изменения нигде и никогда не начнутся. Реформы в армии нельзя начинать без изменений в обществе, то же самое в образовании, то же самое в медицине, строительстве, административном управлении и пр. Порочный круг.
Реформы надо начинать именно в науке, как сфере, где как не крути, а работают самые разумные. Не в религиозной же или исторической сферах.
Среди этих разумных, к сожалению, большинство устраивает, по разным причинам, существующее положение. Да и наука для них средство не слишком обременительного заработка. Им до лампочки все эти международные критерии и ценности.
У научных сотрудников, работающих на усредненном мировом уровне, к сожалению, даже желания нет для объединения и отстаивания своих интересов. А зачем? У них большие шансы свалять за бугор, да и здесь, поработав рабом, со временем самим стать рабовладельцем.
2008.08.31 | псевдоквази
Re: НЕ ТУДА СМОТРИТЕ!!!
Калькулятор пише:> В данном случае надо смотреть не в глаза, не в паспортные данные или на седую голову, а на организацию и правовые нормы, регулирующие научную деятельность.
И не только! Важны не только законы, но и законоприменение, в т.ч. вопросы этики, традиций и т.д. Как пример хорошего закона, с самого начала мертвого без законоприменения, могу привести закон по борьбе с курением в общ. местах.
> Организация украинской науки осталась совковой, компартийной и никак не соответствует нормам действительно демократической Конституции. Если этого элементарнейшего факта не понимает практически и, главное не хочет понять никто из писателей на этом форуме, и тем более никто не желает / не может активно действовать ...
Понимают, пожалуй, почти все. А действовать... КАК?! Хотя по большому счету надо действовать на выборах, когда заполняешь бюллетень...
> А поводу тезиса Iryna, что изменения в науке возможны только при изменении общества, элиты и пр., замечу следующее. Он означает, что изменения нигде и никогда не начнутся.
Почему же? Можно было бы запустить целый комплекс реформ! Только кому оно надо, если это невыгодно ПОЛИТИЧЕСКИ, а в ряде случаев и экономически?
> Реформы надо начинать именно в науке, как сфере, где как не крути, а работают самые разумные. ... Среди этих разумных, к сожалению, большинство устраивает, по разным причинам, существующее положение. Да и наука для них средство не слишком обременительного заработка. Им до лампочки все эти международные критерии и ценности.
Реформы нужно начинать сразу и везде! А о "разумных" верно мыслите! Именно поэтому реформы снизу в сфере науки и образования еще мение вероятны, чем реформы сверху, ибо процесс деградации и разложения уже зашел слишком далеко и глубоко.
Общий вывод: надо из ветки "образование и наука" плавно переходить к ветке "выборы президента и Верховной Рады".
2008.08.31 | Iryna_
розкажіть куди треба дивитись
1. Так, справа не в 90 років Патона і наявні молодші претенденти куди одіознішія просто про реакцію пересічного європейця, який не знає про конкретних персонажів, що дихають в хвіст, на цей факт
2. На жаль, Ваші улюблені європейські критерії, тобто оцінка вчених за імпакт-факторами публікацій, нікого ні від чого не врятують
Я вже багато про це написала, не хочу повторюватись
3. Щодо об'єднання знизу
Об'єднуватись треба не для маршів під лозунгом "дайош імпакт-фактор"
а для колективного формулювання отих цілей та принципів, та ролі науки в суспільстві і відповідного пропагування
Так, це складно - але треба шукати шляхи
Вирішення "проблеми" науки куди складніше кількох цифр навпроти кожного прізвища.
Уявімо фантастичну ситуацію що це приймуть
Ви ж погодитесь на перехідний період?
А після цього періоду у різних наукових чільників та наближених буде куди більше таких публікацій, ніж у вас - і звільнять вас
Ну може Кришталя вони не переплюнуть і залишать
Ну і звісно просто працювати - тобто практично власною персоною долучатись до світової наукової спільноти і допомагати це робити іншим
2008.08.31 | нема сумніву
Re: розкажіть куди треба дивитись
Iryna_ пише:> Об'єднуватись треба не для маршів під лозунгом "дайош імпакт-фактор"
> а для колективного формулювання отих цілей та принципів, та ролі науки в суспільстві і відповідного пропагування
> Так, це складно - але треба шукати шляхи
угу,
тіло й душу положим
за нашу науку
вибачте, але сучасна наука - це такий бізнес, як і всяк інший. І нічого сакрального тут шукать не треба. Хочете розвитку науки - долучіть наших корумпованих політиків до цього бізнесу ... шлях відомий.
2008.08.31 | Iryna_
Re: розкажіть куди треба дивитись
нема сумніву пише:> Iryna_ пише:
> > Об'єднуватись треба не для маршів під лозунгом "дайош імпакт-фактор"
> > а для колективного формулювання отих цілей та принципів, та ролі науки в суспільстві і відповідного пропагування
> > Так, це складно - але треба шукати шляхи
> угу,
> тіло й душу положим
> за нашу науку
>
> вибачте, але сучасна наука - це такий бізнес, як і всяк інший. І нічого сакрального тут шукать не треба. Хочете розвитку науки - долучіть наших корумпованих політиків до цього бізнесу ... шлях відомий.
політики вже долучилися
дисертації активно захищають
2008.08.31 | нема сумніву
Re: розкажіть куди треба дивитись
Iryna_ пише:> політики вже долучилися
> дисертації активно захищають
ну це знаєте для дущі, не кожному потрібно.
нащі універи як музеї, тобто потребують технічного переобладнання. Самі знаєте - обладнання коштує дуже-дуже дорого...
а от на трансформації НАНУ в дослідницькі універи теж можна заробить нелише політичні девіденди. Ну невже наша еліта така дурна, що не знає як проводить рехформи?
2008.08.31 | псевдоквази
От і побачили!
нема сумніву пише:> Хочете розвитку науки - долучіть наших корумпованих політиків до цього бізнесу ... шлях відомий.
Iryna_ пише:
>політики вже долучилися
дисертації активно захищають
Тоді й нема чого хвилюватися і смикатися - "всьо ідьоть по плану", таки правда, що наші достойники афігєнно грамотні і все вірно роблять! Слава їм, слава-хвала! Залишається лише підставити їм своє плече - розвивати непотизм, кумовство, хабарництво, писати їм замовні труди і штовхати вперед псевдонауку та хвалити високоповажних достойників за сміливі рехххварматорські кроки на зразок ВНО, "Болонки" і перейменування кандидатів на докторофілософів.
2008.08.31 | Iryna_
Re: От і побачили!
я вже багато разів писала що одна з причин нерозгону НАНУ до цього часу та якихось грошей на науку - виключно бажання депутатів та чиновників "долучитись"вульгарний торг
2008.08.31 | Iryna_
Re: От і побачили!
псевдоквази пише:
> нема сумніву пише:
> > Хочете розвитку науки - долучіть наших корумпованих політиків до цього бізнесу ... шлях відомий.
>
> Iryna_ пише:
>
> >політики вже долучилися
> дисертації активно захищають
>
> Тоді й нема чого хвилюватися і смикатися - "всьо ідьоть по плану", таки правда, що наші достойники афігєнно грамотні і все вірно роблять! Слава їм, слава-хвала! Залишається лише підставити їм своє плече - розвивати непотизм, кумовство, хабарництво, писати їм замовні труди і штовхати вперед псевдонауку та хвалити високоповажних достойників за сміливі рехххварматорські кроки на зразок ВНО, "Болонки" і перейменування кандидатів на докторофілософів.
я пропоную якраз не хвалити а капати на мозок
проблема в тому щоб знайти там хоч когось з мозком
зараз до речі в телевізорі Майдан про конкурентоспроможність України
всі типу гарно говорять - але ні слова ні про які реформи та конкретні заходи
2008.08.31 | псевдоквази
Re: От і побачили!
Iryna_ пише:>
> я пропоную якраз не хвалити а капати на мозок
> проблема в тому щоб знайти там хоч когось з мозком
>
Ну то будемо далі "капати" на всі боки, може, десь випадково знайдеться який-неякий мозок і на нього та крапля впаде?
> зараз до речі в телевізорі Майдан про конкурентоспроможність України
> всі типу гарно говорять - але ні слова ні про які реформи та конкретні заходи
Тож вони з комсомольців, навчилися балакати довго і гарно, але неконкретно, щоб потім не відповідати.
2008.09.04 | Сергій Вакуленко
Re: Не знаю,
псевдоквази пише:> Я думаю над таким шансом: "Чи можуть нашу країну спонукати до дійсних реформ у освіті та науці якісь, наприклад, європейські структури?" Мабуть, що таки ні! Кому потрібні ще наші проблеми, крім нас? Ну ще з гуманітарними науками може трохи допоможуть, щоб зблизити ідеології та економіки, а природничі і технічні науки наші їм навіщо, яка з того користь?
Ви знаєте, одна моя французька приятелька кілька років тому обіймала у французькому CNRS важливу посаду, пов'язану з міжнародними контактами. До них навідалися в цій справі Патон і Кремень. Вони справили таке враження (самою своєю поведінкою), що французи сильно замислилися: а чи варто витрачати зусилля на співпрацю з такими пітекантропами? Вона запитувала мене, чи є шанси на позитивні зміни в Академії. Я їй радив зачекати близько року, бо якраз тоді сталася помаранчева революція, й треба було побачити, куди воно поверне (не повернуло, як ми знаємо, нікуди). Ще я їй радив змінити загальну настанову й орієнтуватися на співпрацю не з державними чи квазідержавними структурами, а з конкретними дослідниками (не знаю, чи подіяло).
Притому йшлося саме про природничі науки (фізику, хімію). До речі, в галузі математики співпраця з французами, за словами моєї приятельни, йде зовсім непогано.
2008.09.04 | Iryna_
та мені багато подібних історій розповідали
в тому числі самі іноземцідуже стримано та ввічливо, але реакція зрозуміла
саме як на пітекантропів
сама пару разів подібне бачила (знайомі просили поперекладати на зустрічах з нашими академіками)
2008.08.30 | Рукигеть
Присудження двох наукових ступенів - наше національне надбання !
http://www.nas.gov.ua/ua/FrameNews/Doc/RN_051207.htm7 грудня 2005р. в приміщенні Президії НАН України відбулося чергове засідання Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень
Членами Ради було напрацьоване узгоджене бачення щодо розглянутих питань, зокрема вони дійшли згоди щодо необхідності:
– збереження існуючої двоступеневої системи присудження наукових ступенів кандидата і доктора наук, яка є важливим надбанням національної наукової та науково-педагогічної сфери і суттєвим фактором наукового і кар’єрного зростання ученого;
– збереження Вищої атестаційної комісії України, існування якої у теперішніх соціально-економічних умовах протидіє наводненню суспільства псевдовченими, удосконалення нормативно-правових засад діяльності ВАК;
2008.09.02 | Shooter
Місцеві "ті, що маси турбують" - таки вражають
Головне, виглядає - чвиркнути. + покрасовацца - який я Дартаньян.Натомість, Стріха в ЩО РОБИТИ діло каже.
Цитую.
1) Однією з найгостріших проблем для України є питання наукової інформації. ми провели переговори через нашу мережу УРАН, яка з лютого цього року під’єднана до європейської системи GEANT, з вісьмома провідними науковими видавництвами світу і отримали унікальну пропозицію про доступ до всіх їхніх періодичних видань для всіх наукових установ України, під’єднаних до УРАНу. Нам пішли назустріч неймовірно. Адже зазвичай річна передплата всього цього набору видань лише для однієї бібліотеки коштує понад мільйон доларів. У нас же всю систему УРАН, яка об’єднує понад 60 університетів, погодилися підключити як одну велику установу. Відтак тестове підключення на чотири місяці, вже починаючи з 1 вересня, могло коштувати нам близько мільйона гривень.
2)Сьогодні для України дуже важливим питанням є створення мосту між наукою й економікою. ...ми нібито забули про світовий досвід: успішні держави, які впроваджували високі технології, скрізь створювали конкурентні переваги для наукомістких виробництв.
Є якісь заперечення?
Але ж....що там Стріха проти Дартаньянів.
2008.09.02 | Iryna_
якщо це до мене
так обидва пункти говорять лише про те, що Стріха нічого не розуміє ні в системі наукової інформації, ні вмостах між наукою та економікою2008.09.03 | Shooter
Re: якщо це до мене
Iryna_ пише:> так обидва пункти говорять лише про те, що Стріха нічого не розуміє ні в системі наукової інформації, ні вмостах між наукою та економікою
Якщо Ви розумієте більше - спробуйте поділитися цим глибоким знанням.
Навіть тут.
Розкажіть, скажімо, про КРАЩУ альтернативу доступу до інформації тій, про яку говорив Стріха.
2008.09.03 | Iryna_
Re: якщо це до мене
проблема в тому що для рядових викладачів вузів всі ці системі нічого не змінюють і є тривіальною показухоюу більшості вузів для викладачів є теоретично лише 1 драний комп на кафедрі де 90% часу секретарка набирає документи (або бавиться в якусь гру)
інтернет є - десь там
для багатьох знайомих навіть прийняти пошту в вузі - проблема (негуманітарні кафедри негуманітарних вузів)
чомусь з ними спілкуємось через домашніх провайдерів чи родичів які на комерційних чи державних роботах мають інтернет
навіть в КНУ - правда на гуманітарних факультетах - все що є - загальний комп центр з чергою та кимось над головою хто чекає на чергу
розмови про суперпотужну мережу десь там в теорії та та кількох кафедрах в КПІ звісно добре...
хвастатись тестовим підключенням тим більше за гроші - смішно
такі тестові підключення видавництва досить часто дают на шару, ну з якимись перервами
у нас в інституті є 1 (один) ентузіаст який тему відслідковує, пише листи і взагалі цим займається - і тестові підключення всіх шпрінгерів з ельзевірами є 70% часу - на шару, вже давно
звісно всі йому дуже вдячні і це велика праця - але слухати з вуст міністра що тестове підключення за великі гроші це страшне досягнення - ну-ну
ну до того ж перл про тримання в руках журналів пережити важко
колись на нас наїхав один функціонер з вимогою дати перелік журналів які треба передплатити. Ми йому про мережі та сумарні передплати тисяч журналів
а він - не морочте голову, дайте список журналів
вже давно був грант з центром в Могилянці з доступом до статей, хто
хотів - користувався
по електронній пошті статті висилали
до речі зручний сервіс для людей які мають поганий інтернет та/або погано знають англійську щоб самостійно користуватись пошуками
щодо "поїхати в ЦНБ" - та вже давно їхати не треба, принаймні в Києві доставка на робоче місце
ми вже давно робимо таку штуку - скачуємо статті з нашої та суміжної тематики (в т.ч. з архіву) та видаємо періодично диски викладачам вузів з кола спілкування
тому в курсі щодо елементарних проблем з компами в вузах
і щодо доступу до наявних баз чи чогось - як правило це є десь там в тумані, треба когось просити, якусь пихату бібліотекарку чи секретарку і так далі
тому справа не в краще чи не краще
справа в тому, що всі чудові мережі може десь є - далеко від викладачів та студентів
щоб було що гостям показати
крім доступу треба б хоч слово сказати що проблема науки для вузів не тільки в доступі до статей і мереж
до речі - а де тут взагалі Україна?
http://www.geant.net/server/show/nav.513
2008.09.03 | Shooter
Re: якщо це до мене
Iryna_ пише:> хвастатись тестовим підключенням тим більше за гроші - смішно
> такі тестові підключення видавництва досить часто дают на шару, ну з якимись перервами
Там мова не так про тестове підключення, а за отримання ПОСТІЙНОГО доступу до майже всіх "головних" наукових журналів для всіх ВУЗів України.
Надіюсь, знову бачите різницю?
> вже давно був грант з центром в Могилянці з доступом до статей, хто
> хотів - користувався
> по електронній пошті статті висилали
> до речі зручний сервіс для людей які мають поганий інтернет та/або погано знають англійську щоб самостійно користуватись пошуками
Я зрозумів. Щастя прийде або з ЦНБ, або з Могилянки. Решта не заслужили.
> тому справа не в краще чи не краще
> справа в тому, що всі чудові мережі може десь є - далеко від викладачів та студентів
> щоб було що гостям показати
Мені знову складно собі уявити: як можна "сховати" систему доступу до журналів (лоґін та пароль, власне) від студентів та викладачів???
> крім доступу треба б хоч слово сказати що проблема науки для вузів не тільки в доступі до статей і мереж
А хто каже - що тільки?
Проте для України найголовніша проблема її науки - вирваність із світового контексту. І відсутність "доступного доступу" до наукової літератури тут відіграє одну з головних ролей. І яку і організаційно, і фінансово найлегше вирішити.
>до речі - а де тут взагалі Україна?
http://www.geant.net/server/show/nav.513
Тут: http://www.geant2.net/server/show/ConWebDoc.2693
Але Стріха все одно - засранєц та геронтолог, без сумніву.
2008.09.02 | Калькулятор
До відома пана Shooter та містера Стрихи
Третій рік ЦНБ має доступ до відомих баз журналів. Десь 50-60 % світового ресурсу.Хіба викладачам ВНЗ заборонено бути читачами ЦНБ?
2008.09.02 | Iryna_
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
так і я про щоа на робочих місцях у викладачів доступу нема, і власне робочих місць нема
сорі, на жаль не маю часу писати детально
розумію що Вакарчук і Стріха незрівнянно кращі за альтернативних чи попередніх персонажів, але ж принаймні Стрісі до елементарного розуміння ситуації ще вчитись і вчитись
та й це зрозуміло - людина займалась багато років лише політикою, до того ж захоплюється академією вищої школи створеною батьком
2008.09.03 | Shooter
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
Iryna_ пише:> так і я про що
>
> а на робочих місцях у викладачів доступу нема, і власне робочих місць нема
2008.09.03 | Iryna_
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
теоретично у вузах багато чого єале чомусь на практиці знайома викладач КНУ поки не купила собі комп
чомусь ходила до мене пошту подивитись, бо на кафедрі інтернету нема, і до цих пір нема, а в комп. класі - завжди великі черги
2008.09.03 | Shooter
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
Iryna_ пише:> теоретично у вузах багато чого є
> але чомусь на практиці знайома викладач КНУ поки не купила собі комп
> чомусь ходила до мене пошту подивитись, бо на кафедрі інтернету нема, і до цих пір нема, а в комп. класі - завжди великі черги
Ви знаєте, я не стверджую, що в кожного викладача ВУЗу є персональний комп.
Проте я стверджую, що для кожного викладача ВУЗу знайти доступ до Інтернету (+ принтер) - абсолютно не проблема.
Відповідно, при існуванні інтернет доступу до більшості peer-review журналів - знайти і видрукувати будь-яку статтю, яка його цікавить.
Це, як Ви розумієте, дещо легше, чим робити те саме через ЦНБ в Києві - чи не так?
Чи все-таки замовляти статтю через ЦНБ (вже мовчу про шляхи пошуку) - і легше, і краще?
2008.09.03 | псевдоквази
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
Shooter пише:> Iryna_ пише:
> > так і я про що
> >
> > а на робочих місцях у викладачів доступу нема, і власне робочих місць нема
>
>
Не тупіть! Читайте уважно: "і власне робочих місць нема".
Інтернет, звичайно, є, але нема робочих місць, або є штуки 3 на всю кафедру, а повинно бути у кожного окремий кабінет, звичайно з доступом у інтернет (що є звичним і невід"ємним в університетах світу), і наукова лабораторія не в підвалі або колишньому туалеті, і з яким хоч там обладнанням, а не з залишками радянських часів та саморобками з розібраного.
2008.09.03 | Shooter
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
псевдоквази пише:> Shooter пише:
> > Iryna_ пише:
> > > так і я про що
> > >
> > > а на робочих місцях у викладачів доступу нема, і власне робочих місць нема
> >
> >
>
> Не тупіть! Читайте уважно: "і власне робочих місць нема".
> Інтернет, звичайно, є, але нема робочих місць, або є штуки 3 на всю кафедру, а повинно бути у кожного окремий кабінет, звичайно з доступом у інтернет (що є звичним і невід"ємним в університетах світу), і наукова лабораторія не в підвалі або колишньому туалеті, і з яким хоч там обладнанням, а не з залишками радянських часів та саморобками з розібраного.
і? це все робить доступ до публікацій через ЦНБ Вернадського в Києві продуктивнішим і зручнішим ніж використовуючи систему, про яку говорив Стріха?
2008.09.03 | псевдоквази
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
Shooter пише:> псевдоквази пише:
> > Не тупіть! Читайте уважно: "і власне робочих місць нема".
> > Інтернет, звичайно, є, але нема робочих місць, або є штуки 3 на всю кафедру, а повинно бути у кожного окремий кабінет, звичайно з доступом у інтернет (що є звичним і невід"ємним в університетах світу), і наукова лабораторія не в підвалі або колишньому туалеті, і з яким хоч там обладнанням, а не з залишками радянських часів та саморобками з розібраного.
>
> і? це все робить доступ до публікацій через ЦНБ Вернадського в Києві продуктивнішим і зручнішим ніж використовуючи систему, про яку говорив Стріха?
Ні, не робить! До речі, той таки доступ є не у всіх закладах і не на всіх кафедрах. Але, звичайно, кожен бажаючий викладач, як на мене, таки достатньо заробляє, щоб мати комп"ютер та інтернет вдома. Інша справа, що не всі поставили та й не всі вміють, бо, за великим рахунком, воно й не дуже потрібно, за науку начальство не питає, питає за формальні папери з навчального процесу, виховну роботу, всяку там дисціпліну. Знаєте, є такі ВНЗ, факультети та кафедри, де навіть у вільний від занять час викладачі тупо висиджують години на кафедрах, де стирчить 2-3 комп"ютери випуску 1995 року на 20-30 людей, тоді як в них вдома є сучасні, а як припхаються додому, то вже й часу нема. А між тим ВСІ керівникеи-солдафони таких от підрозділів на доброму рахунку в такого ж начальства, бо, бач, вони вимогливі, ДИСЦІПЛІНА на рівні і т.п.
А тепер щодо того, що там Стріха пише: "об’єднує понад 60 університетів, погодилися підключити як одну велику установу. Відтак тестове підключення на чотири місяці, вже починаючи з 1 вересня, могло коштувати нам близько мільйона гривень. Але наразі навіть цей мільйон не знаю, чи ми отримаємо, бо через повінь в Західній Україні всі кошти спрямовуються туди." - З цього випливає, що зараз нічого з того реально не працює, бо нема грошей, і коли воно там буде працювати, бог його зна! Та й то є тільки у 60 університетах з наявних 3 сотень з гаком. І це таки лише 1 елемент з потрібних, не забувайте!
2008.09.03 | Shooter
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
псевдоквази пише:> Shooter пише:
> > псевдоквази пише:
> > > Не тупіть! Читайте уважно: "і власне робочих місць нема".
> > > Інтернет, звичайно, є, але нема робочих місць, або є штуки 3 на всю кафедру, а повинно бути у кожного окремий кабінет, звичайно з доступом у інтернет (що є звичним і невід"ємним в університетах світу), і наукова лабораторія не в підвалі або колишньому туалеті, і з яким хоч там обладнанням, а не з залишками радянських часів та саморобками з розібраного.
> >
> > і? це все робить доступ до публікацій через ЦНБ Вернадського в Києві продуктивнішим і зручнішим ніж використовуючи систему, про яку говорив Стріха?
>
> Ні, не робить!
Що і потрібно було довести. Що ідея і зусилля Стріхи приносять користь для науки України.
> А тепер щодо того, що там Стріха пише: "об’єднує понад 60 університетів, погодилися підключити як одну велику установу. Відтак тестове підключення на чотири місяці, вже починаючи з 1 вересня, могло коштувати нам близько мільйона гривень. Але наразі навіть цей мільйон не знаю, чи ми отримаємо, бо через повінь в Західній Україні всі кошти спрямовуються туди." - З цього випливає, що зараз нічого з того реально не працює, бо нема грошей, і коли воно там буде працювати, бог його зна!
Це не є вина Стріхи.
>Та й то є тільки у 60 університетах з наявних 3 сотень з гаком.
Екс-ПТУ це і так непотрібно, в принципі.
> І це таки лише 1 елемент з потрібних, не забувайте!
Я не забуваю.
Натомість пропоную: спробуйте при наявному бюджеті придумати та реалізувати щось краще.
2008.09.04 | псевдоквази
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
Shooter пише:> псевдоквази пише:
> > Shooter пише:
> > > псевдоквази пише:
> > > > Не тупіть! Читайте уважно: "і власне робочих місць нема".
> > > > Інтернет, звичайно, є, але нема робочих місць, або є штуки 3 на всю кафедру, а повинно бути у кожного окремий кабінет, звичайно з доступом у інтернет (що є звичним і невід"ємним в університетах світу), і наукова лабораторія не в підвалі або колишньому туалеті, і з яким хоч там обладнанням, а не з залишками радянських часів та саморобками з розібраного.
> > >
> > > і? це все робить доступ до публікацій через ЦНБ Вернадського в Києві продуктивнішим і зручнішим ніж використовуючи систему, про яку говорив Стріха?
> >
> > Ні, не робить!
>
> Що і потрібно було довести. Що ідея і зусилля Стріхи приносять користь для науки України.
>
Звичайно, хто підключився до УРАНу і т.п., той молодець! А Ви не задумувалися, чому ж так пагано підключаються? До речі, я вже тут писав про історію намагань БЕЗКОШТОВНО підєднати деякі ВНЗ до бази провідних світових журналів. Чому не беруть "на шару" те, що на Заході дорого коштує?
>
>
> > А тепер щодо того, що там Стріха пише: "об’єднує понад 60 університетів, погодилися підключити як одну велику установу. Відтак тестове підключення на чотири місяці, вже починаючи з 1 вересня, могло коштувати нам близько мільйона гривень. Але наразі навіть цей мільйон не знаю, чи ми отримаємо, бо через повінь в Західній Україні всі кошти спрямовуються туди." - З цього випливає, що зараз нічого з того реально не працює, бо нема грошей, і коли воно там буде працювати, бог його зна!
>
> Це не є вина Стріхи.
Але це робить ефект від його зусиль близьким до 0. Принаймі поки що.
>
> >Та й то є тільки у 60 університетах з наявних 3 сотень з гаком.
>
> Екс-ПТУ це і так непотрібно, в принципі.
Але вони складають і будуть складати переважну більшість українських ВНЗ. І скорочувати їх ніхто не збирається.
>
> > І це таки лише 1 елемент з потрібних, не забувайте!
>
> Я не забуваю.
>
> Натомість пропоную: спробуйте при наявному бюджеті придумати та реалізувати щось краще.
Дуже легко при існуючому бюджеті! Але не при існуючій політичній системі!
2008.09.04 | Shooter
Re: До відома пана Shooter та містера Стрихи
псевдоквази пише:> Дуже легко при існуючому бюджеті!
Поділіться знанням.
(В загальному - легко лише котенята народжуються. Та й то не завжди.)
2008.09.04 | псевдоквази
Та вже писав-
Shooter пише:> псевдоквази пише:
>
> > Дуже легко при існуючому бюджеті!
>
> Поділіться знанням.
>
> (В загальному - легко лише котенята народжуються. Та й то не завжди.)
Чи потрібно Україні мати під 100% людей з вищою освітою? Ні! В усьому світі лише біля 25% випускників шкіл йде у ВНЗ (теж було при СРСР). Тож скорочуємо набір і кількість студентів у 3-4 рази. Чи потрібно країні 3 сотні університетів? В Британії є 88, що теж вважають дуже багато. Ну нехай буде 100. Тож скорочуємо кількість вишів. Як результат грошей на 1 ВНЗ, студента, викладача буде в РАЗИ більше. Ще є кілька заходів, але і цього поки досить. Здогадайтеся самі, чому на це все не піде ні один ПОЛІТИК.
КоШенята відпочивають!
2008.09.03 | Shooter
Дуже дякую. До Вашого відома:
Ви розумієте різницю між інтернет приступом до видань, фактично, всіх головних наукових видавництв, з цілої України (всіх ВУЗів) , та ЦНБ в Києві?Хочеться надіятися, що так....
2008.09.03 | Iryna_
Re: Дуже дякую. До Вашого відома:
"з цілої України" його як не було так і немав реалі доступ до інтернету у більшості вузів дуже обмежений
в тому числі і багатьма іншими проблемами науки у вузах - перша це відсутність часу та робочих місць для викладачів
знайомі працюють не в зовсім найгірших вузах
щодо проблем науки в вузах - доступ до літератури далеко не основне
основне - загальна атмосфера де шкідливо висовуватись і де просто фізично нема часу внаслідок великого завантаження
*********
про міст науки та економіки
тобто технопарки
знову ж таки зі слів знайомих та з преси - це 1) офшорне програмування
2) торгівля таки високотехнологічним обладнанням 3) понти для відмиву грошей
на жаль, в нашій системі в цілому пільги для інновацій нічого не вирішать - бо ті пільги швиденько заберуть свої люди
проблема не тільки в інноваціях - дуже складне внаслідок податкової системи взагалі будь-яке нове виробництво, крім дуже прибуткових де є люфт на хабарі; говорити тільки про податкові пільги - дуже нереалістичний погляд
2008.09.03 | Shooter
Re: Дуже дякую. До Вашого відома:
Iryna_ пише:> "з цілої України" його як не було так і нема
Вірно. Але МО, згідно слів Стріхи, намагався це зробити, причому на виигідних для України умовах.
Але все-одно Стріха - геронтократ та засранець, і все тут.
> в реалі доступ до інтернету у більшості вузів дуже обмежений
Мій досвід каже, що навіть у периферійних вузах типу Тернопільського політеха, доступ до інтернету - НЕ ПРОБЛЕМА. Саме для цієї цілі
> в тому числі і багатьма іншими проблемами науки у вузах - перша це відсутність часу та робочих місць для викладачів
> знайомі працюють не в зовсім найгірших вузах
Ви розумієте, що говорите про зовсім іншу проблему? Іншого ґатунку та суттєво іншої вартости? (хоча й Ви колись запевняли, що справа - не в грошах)
> щодо проблем науки в вузах - доступ до літератури далеко не основне
> основне - загальна атмосфера де шкідливо висовуватись і де просто фізично нема часу внаслідок великого завантаження
Себто, ідея Стріхи - шкідлива та зайва? Я правильно розумію Вашу думку?
> *********
> про міст науки та економіки
>
> тобто технопарки
> знову ж таки зі слів знайомих та з преси - це 1) офшорне програмування
> 2) торгівля таки високотехнологічним обладнанням 3) понти для відмиву грошей
Вже непогано. Навіть дуже непогано. Навіть в тому, що доброго мікроскопа отримаєте на 20% дешевше, ніж "нормально".
Чи краще толкові практичні ідеї просто й ненапряжно "трансформувати" на Захід, де з нього "сомн наближених" буде бабки стригти?
> на жаль, в нашій системі в цілому пільги для інновацій нічого не вирішать - бо ті пільги швиденько заберуть свої люди
> проблема не тільки в інноваціях - дуже складне внаслідок податкової системи взагалі будь-яке нове виробництво, крім дуже прибуткових де є люфт на хабарі; говорити тільки про податкові пільги - дуже нереалістичний погляд
Значиться, потрібно лягти, розслабитися та отримувати задоволення...
В Україні проблема інновацій відсутня як така. Бо відсутня як така "промислова наука" (майже). І саме з цього потрібно починати. І в умовах теперішніх власників зробити це можна чи не виключно лише через відповідні ecconomical and fiscal incentives.
Себто, як на мене, Стріха знову діло каже (принаймі "що". хоча в інтерв'ю й не каже "як") - але все одно він гєронтократ і убійца пєрєдовой оттєчєствєнной науки. І все тут (включаючи флейм на сотню повідомлень)
2008.09.03 | псевдоквази
Про стрижене і кошене.
Shooter пише:>
> В Україні проблема інновацій відсутня як така. Бо відсутня як така "промислова наука" (майже). І саме з цього потрібно починати. І в умовах теперішніх власників зробити це можна чи не виключно лише через відповідні ecconomical and fiscal incentives.
>
> Себто, як на мене, Стріха знову діло каже (принаймі "що". хоча в інтерв'ю й не каже "як") - але все одно він гєронтократ і убійца пєрєдовой оттєчєствєнной науки. І все тут (включаючи флейм на сотню повідомлень)
Ви щось там самі до себе на своїй хвилі говорите, їй бо! Хто тут казав про передову отєчєствєнну науку? Які вбивці? Та це Ви самі до себе кажете! А щодо Стріхи, так у нього є окремі вірні слова і навіть речення та й деякі пропозиції. Але чого в нього (і не тільки в нього, і не тільки в його шефа Вакарчука, а й у шефів Вакарчука аж до Юлі і Віті, втім, у цих, вірогідно, просто поточні політичні цілі мають першочергове значення, що й унеможливлює навіть самі наміри якихось конкретних системних реформ) нема, так це цілісного бачення та системного підходу. А без цього окремі заходи і елементи при безсистемному впроваджені практично нічого не дадуть і дати не можуть, про те тут і ведеться.
2008.09.03 | Shooter
ще й добре вгноєне
Для систематичного підходу, шановний, потрібні значні ресурси. Фінансові, насамперед.В ситуації сильно обмежених оних добрий менеджер намагається витиснути найбільше з того, що є.
Поки-що, з цієї точки зору, дії МО в мене жодних заперечень не викликають.
Це як короткий підсумок.
2008.09.04 | псевдоквази
Re: ще й добре вгноєне
Shooter пише:> Для систематичного підходу, шановний, потрібні значні ресурси. Фінансові, насамперед.
>
> В ситуації сильно обмежених оних добрий менеджер намагається витиснути найбільше з того, що є.
>
> Поки-що, з цієї точки зору, дії МО в мене жодних заперечень не викликають.
>
> Це як короткий підсумок.
Фінансові ресурси? Легко можна збільшити питомий ресурс на 1 студента, викладача чи ВНЗ в кілька разів відразу - методом скорочення непотрібних. Або ще простіше - відлученням всіх ВНЗ від бюджетної годівнички + ще дещо. Проте, потрібно ще дещо. Але при існуючій політичній системі це неможливо, бо непопулярно (і це не рівень Стріхи чи Вакарчука, а вище), ось в це все і вперлося і не пру, ні ну. А в існуючих умовах смикання менеджерів нічого не дає, бо ніякої системності не має. Та воно і покликано лише створити ілюзію бурної роботи з реформування. Це дуже короткий підсумок.
2008.09.04 | Shooter
Re: ще й добре вгноєне
псевдоквази пише:> Shooter пише:
> > Для систематичного підходу, шановний, потрібні значні ресурси. Фінансові, насамперед.
> >
> > В ситуації сильно обмежених оних добрий менеджер намагається витиснути найбільше з того, що є.
> >
> > Поки-що, з цієї точки зору, дії МО в мене жодних заперечень не викликають.
> >
> > Це як короткий підсумок.
>
> Фінансові ресурси? Легко можна збільшити питомий ресурс на 1 студента, викладача чи ВНЗ в кілька разів відразу - методом скорочення непотрібних.
Повтроюю - це неможливо. Бо, з одного боку, різко погіршить соціальну ситуацію для великої кількости людей (мова про тисячі), з іншого - кількість ВУЗів "дається" попитом на них, з третього - цей попит приведе до того, що "в компенсацію" закриття державних будуть відкриватися "приватні кантори", що в сукупності призведе до ускладнення доступу до освіти для "простих громадян" та падіння і так невисокого середнього рівня знань.
Решта - тут:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1220526751&first=&last=
Радикальні міри добрі для видалення запаленого апендикса. Але не для реформи державного масштабу.
> Або ще простіше - відлученням всіх ВНЗ від бюджетної годівнички
А от це вб'є і рештки того, що інсує. А далі буде чіста за Чєрновєцьким: будови та землю подєрібанять, і буде нам щастя. Неодмінно.
2008.09.04 | псевдоквази
Все можливо! Але політично недоцільно.
Shooter пише:> псевдоквази пише:
> > Фінансові ресурси? Легко можна збільшити питомий ресурс на 1 студента, викладача чи ВНЗ в кілька разів відразу - методом скорочення непотрібних.
>
> Повтроюю - це неможливо. Бо, з одного боку, різко погіршить соціальну ситуацію для великої кількости людей (мова про тисячі), з іншого - кількість ВУЗів "дається" попитом на них, з третього - цей попит приведе до того, що "в компенсацію" закриття державних будуть відкриватися "приватні кантори", що в сукупності призведе до ускладнення доступу до освіти для "простих громадян" та падіння і так невисокого середнього рівня знань.
>
Чого ж тут неможливого? Давайте по частинах. Думаю, біля 40% викладачів ВНЗ - пенсіонери. Їх на заслужену пенсію. Решту звільнених можна навіть годувати на тому ж рівні до їх пенсій - все буде дешевше, бо заробітна платня - далеко не всі витрати на непотрібні ВНЗ. А ще дійсно залишаться споруди, земля, що дасть дещо у бюджет. А студенти нехай працюють, виробляють продукцію та сплачують податки.
Тепер питання - чому британський попит обмежився 88 ВНЗ, а наш - 350 (при меньшому населенні)? Відповід проста - попит на ВНЗ у нас не з боку промисловості та суспільства, а з боку ректорів та чиновників МОН та інших зацікавленних в існуванні непотрібних ВНЗ.
А будуть потрібні контори - хай їх за свій кошт відкривають бажаючі!
Щодо падіння рівня знань - так який там рівень зараз, коли нема ні відбору, ні потреби в знаннях, бо ті знання до життя не прикладуться, бо переважна більшість випускників явно не будуть працювати за фахом?! Вам розповісти, як ВНЗ доказують МОНу, що всі випускники працюють за фахом чи самі здогадаєтесь? Якому суспільству потрібно майже 100% людей з вищою освітою, тобто потенційних начальників?
> Решта - тут:
>
> http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1220526751&first=&last=
На решту і відповідь там.
>
> Радикальні міри добрі для видалення запаленого апендикса. Але не для реформи державного масштабу.
Звичайно, державного масштабу рехворми зводяться до начищення гудзиків на мундирі та перейменувань вчених ступенів.
>
> > Або ще простіше - відлученням всіх ВНЗ від бюджетної годівнички
>
> А от це вб'є і рештки того, що інсує. А далі буде чіста за Чєрновєцьким: будови та землю подєрібанять, і буде нам щастя. Неодмінно.
Нічого, звичайно ж, спочатку в 95% ВНЗ буде неймовірний бордель, але років через 10 ті ВНЗ, хто буде потрібен, таки залишаться живі а інші вимруть. А при великій потребі виникнуть і нові ВНЗ. А так і через 10, і через 20 років будемо знов імітувати реформи і переставляти стільці. Вірніше, тоді вже й стільців не буде, а лише їх уламки. Загалом, можна для прискорення процесу прийняти ще деякі заходи, але про них писати потрібно більше місця.
2008.09.04 | Shooter
Re: Все можливо! Але політично недоцільно.
псевдоквази пише:> Shooter пише:
> > псевдоквази пише:
> > > Фінансові ресурси? Легко можна збільшити питомий ресурс на 1 студента, викладача чи ВНЗ в кілька разів відразу - методом скорочення непотрібних.
> >
> > Повтроюю - це неможливо. Бо, з одного боку, різко погіршить соціальну ситуацію для великої кількости людей (мова про тисячі), з іншого - кількість ВУЗів "дається" попитом на них, з третього - цей попит приведе до того, що "в компенсацію" закриття державних будуть відкриватися "приватні кантори", що в сукупності призведе до ускладнення доступу до освіти для "простих громадян" та падіння і так невисокого середнього рівня знань.
> >
> Чого ж тут неможливого? Давайте по частинах. Думаю, біля 40% викладачів ВНЗ - пенсіонери.
Зле думаєте. Максимум, думаю, - 15.
>А ще дійсно залишаться споруди, земля, що дасть дещо у бюджет.
> А студенти нехай працюють
восени кіньми на городі ректора?
> виробляють продукцію та сплачують податки.
Вибачте, але в мене чомусь складається враження, що у Вас ВУЗівського досвіду - мінімум.
Бо для того щоб підготувати "стандартного" фахівця на рівні PhD (себто, "самостійну прогресивну творчу одиницю", якщо хочете)
потрібно 8 років повноцінного навчаня. Мінімум. Деколи - з 10.
Але навчання, а не "роботи та платіння податків".
> Тепер питання - чому британський попит обмежився 88 ВНЗ, а наш - 350 (при меньшому населенні)?
Ви спочатку підрахуйте кількість студентів, а не ВНЗ - а потім будете це використовувати як арґумент. Далі. В Англії до біди Соllegiv, деякі з них готують спеціалістів десь на рівні укр. бакалавра, деякі трохи нижчих. Тому навряд чи Ваше пряме порівняння є коректним.
Взагалі, система пост-секундарної освіти на Заході набагато гнучшкіша і не шита на один копил. В тому й то полягає сенс потенційної реформи: щоб було з 10-15 дійсно національних університетів, потім просто універститетів, а решта хоч "інститут", хоч "колледж", хоч "контора". А то все й мало би бути в post-secondary education. І відповідним чином "ґрейдуватися", і відповідним чином фінансуватися. Тоді би, можливо, глибина дупи в найкращих установах стала трохи менша.
> А будуть потрібні контори - хай їх за свій кошт відкривають бажаючі!
Я вже пояснював: це ще більше обмежить доступ ВНЗ для середнього школяра. В якого батьки не бізнесмени.
> Щодо падіння рівня знань - так який там рівень зараз, коли нема ні відбору, ні потреби в знаннях, бо ті знання до життя не прикладуться, бо переважна більшість випускників явно не будуть працювати за фахом?!
Проте деякі таки будуть. Хай навіть 2 з 10.
І відбір (ЗНО) з'явився.
Але якщо вгробити ВНЗ, то вже і 2 не буде. Нищити набагато легше, ніж створювати. Суттєво легше.
> > Решта - тут:
> >
> > http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1220526751&first=&last=
>
> На решту і відповідь там.
> >
> > Радикальні міри добрі для видалення запаленого апендикса. Але не для реформи державного масштабу.
>
> Звичайно, державного масштабу рехворми зводяться до начищення гудзиків на мундирі та перейменувань вчених ступенів.
Так. Але як і будь-яка рееформа, це потребує значних коштів. Яких в даний момент, нажаль, немає.
> > > Або ще простіше - відлученням всіх ВНЗ від бюджетної годівнички
> >
> > А от це вб'є і рештки того, що інсує. А далі буде чіста за Чєрновєцьким: будови та землю подєрібанять, і буде нам щастя. Неодмінно.
>
> Нічого, звичайно ж, спочатку в 95% ВНЗ буде неймовірний бордель, але років через 10 ті ВНЗ, хто буде потрібен, таки залишаться живі а інші вимруть. А при великій потребі виникнуть і нові ВНЗ. А так і через 10, і через 20 років будемо знов імітувати реформи і переставляти стільці. Вірніше, тоді вже й стільців не буде, а лише їх уламки. Загалом, можна для прискорення процесу прийняти ще деякі заходи, але про них писати потрібно більше місця.
Чисто ж ліберальна освіта приведе ще до того, що та дупа зацементується назавжди.
І як benchmark: в наукових розробках успішність дай боже щоб була 10%. Думаю, швидше ближче до 5%. То як кажете - потрібно розігнати 95% науки?
2008.09.04 | псевдоквази
Re: Все можливо! Але політично недоцільно.
Shooter пише:> псевдоквази пише:
> > Чого ж тут неможливого? Давайте по частинах. Думаю, біля 40% викладачів ВНЗ - пенсіонери.
>
> Зле думаєте. Максимум, думаю, - 15.
Ви так думаєте, а я так... добре було б мати цифри.
>
> >А ще дійсно залишаться споруди, земля, що дасть дещо у бюджет.
>
>
Ага, тому краще хай стоять нікому непотрібні "храми" псевдонауки і ректори ганяють на мерсах...
>
> > А студенти нехай працюють
>
> восени кіньми на городі ректора?
Це зараз вони на городі ректора... ну, якщо не зрозуміли, то так напишу: "хай екс-студенти працюють у економіці. а то підприємці і О.Фельдман скаржаться, що нікому працювати і тому треба завозити негрів і китайців".
>
> > виробляють продукцію та сплачують податки.
>
> Вибачте, але в мене чомусь складається враження, що у Вас ВУЗівського досвіду - мінімум.
Точно мінімум - скоро 25 років, але я таки ще щось у житті можу, а не тільки з підручника читати лекції, тому для мене і скорочення не смертельний номер.
>
> Бо для того щоб підготувати "стандартного" фахівця на рівні PhD (себто, "самостійну прогресивну творчу одиницю", якщо хочете)
> потрібно 8 років повноцінного навчаня. Мінімум. Деколи - з 10.
> Але навчання, а не "роботи та платіння податків".
>
І до чого це? І що з того? Що, країні потрібно, щоб 80% населення мали ПиЕйчДі? На біса? Вже й так знаю кілька явних дебілів, що стали кандидатами наук, а то й докторами (і не тільки гуманітаріїв!!!), треба щоб всі стали? Щоб була справедливість та рівноправ"я?
> > Тепер питання - чому британський попит обмежився 88 ВНЗ, а наш - 350 (при меньшому населенні)?
>
> Ви спочатку підрахуйте кількість студентів, а не ВНЗ - а потім будете це використовувати як арґумент. Далі. В Англії до біди Соllegiv, деякі з них готують спеціалістів десь на рівні укр. бакалавра, деякі трохи нижчих. Тому навряд чи Ваше пряме порівняння є коректним.
>
Навіть не будемо і ВНЗ рахувати - там до ВНЗ йде кожний четвертий школяр, а у нас зараз теж кожний БАЖАЮЧИЙ. Навіщо їх стільки суспільству? Нема чим їх займати? - Таки є, див. вище!
> Взагалі, система пост-секундарної освіти на Заході набагато гнучшкіша і не шита на один копил. В тому й то полягає сенс потенційної реформи: щоб було з 10-15 дійсно національних університетів, потім просто універститетів, а решта хоч "інститут", хоч "колледж", хоч "контора". А то все й мало би бути в post-secondary education. І відповідним чином "ґрейдуватися", і відповідним чином фінансуватися. Тоді би, можливо, глибина дупи в найкращих установах стала трохи менша.
>
Тож і я пропоную - всіх на волю, самі за 10 років загрейдуються. а не так, як у нинішніх, прости господи. рейтингах або в інших. які там винайдуть кмітливі чиновники МОНу. У нас грейдуються за тим. хто чого і скільки привезе, Ви б хоч раз бачили збори начальників у Київ та приїзд начальників з Києва до провінції, то б знали, від чого рейтинг той танцює. Всі рейтинги - то штучне, а життя саме б роставило всіх як треба!
> > А будуть потрібні контори - хай їх за свій кошт відкривають бажаючі!
>
> Я вже пояснював: це ще більше обмежить доступ ВНЗ для середнього школяра. В якого батьки не бізнесмени.
>
А так ніхто нічого не обмежує, тільки кошти з бюджету, бо вони діляться на всіх. а потім 80% не працює за отриманим фахом або хоч би поряд з ним. Ну так, головне ж "справедливість" і "рівність" для всіх, в т.ч. і дебілів.
> > Щодо падіння рівня знань - так який там рівень зараз, коли нема ні відбору, ні потреби в знаннях, бо ті знання до життя не прикладуться, бо переважна більшість випускників явно не будуть працювати за фахом?!
>
> Проте деякі таки будуть. Хай навіть 2 з 10.
> І відбір (ЗНО) з'явився.
І що, не спадає на думку тих 8 відправити до ферм та станків, а тим 2 дати таки дійсну освіту, бо коштів на те буде в 5 разів більше. А інакше НІЯКОГО фінансування НІКОЛИ не буде досить.
А про ЗНО вже мені набридло і писати. Хто вірить в те ЗНО, той щось на зразок християнина, якого ніякими аргументами про абсурдність першоджерела не зібєш, бо він "вірує" і все тут тобі.
>
> Але якщо вгробити ВНЗ, то вже і 2 не буде. Нищити набагато легше, ніж створювати. Суттєво легше.
>
> > > Решта - тут:
> > >
> > > http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1220526751&first=&last=
> >
> > На решту і відповідь там.
> > >
> > > Радикальні міри добрі для видалення запаленого апендикса. Але не для реформи державного масштабу.
> >
> > Звичайно, державного масштабу рехворми зводяться до начищення гудзиків на мундирі та перейменувань вчених ступенів.
>
> Так. Але як і будь-яка рееформа, це потребує значних коштів. Яких в даний момент, нажаль, немає.
>
> > > > Або ще простіше - відлученням всіх ВНЗ від бюджетної годівнички
> > >
> > > А от це вб'є і рештки того, що інсує. А далі буде чіста за Чєрновєцьким: будови та землю подєрібанять, і буде нам щастя. Неодмінно.
> >
> > Нічого, звичайно ж, спочатку в 95% ВНЗ буде неймовірний бордель, але років через 10 ті ВНЗ, хто буде потрібен, таки залишаться живі а інші вимруть. А при великій потребі виникнуть і нові ВНЗ. А так і через 10, і через 20 років будемо знов імітувати реформи і переставляти стільці. Вірніше, тоді вже й стільців не буде, а лише їх уламки. Загалом, можна для прискорення процесу прийняти ще деякі заходи, але про них писати потрібно більше місця.
>
>
>
> Чисто ж ліберальна освіта приведе ще до того, що та дупа зацементується назавжди.
А існуюча система, яку тільки підкрашують та підмазують, до чого приведе? Власне, майже привела. Власне, різке відлучення від корита - це не самий кращій і дуже болючий захід, але на крайній випадок гірше нинішнього загнивання під фарбою воно гірше не буде.
>
> І як benchmark: в наукових розробках успішність дай боже щоб була 10%. Думаю, швидше ближче до 5%. То як кажете - потрібно розігнати 95% науки?
Ви про яку науку? В ВНЗ вона лише на папері. Інститути НАНУ можна найти шляхи зберегти, тільки не в НАНУ. А НАНУ не треба. І не пересмикуйте - де йшлося про 95%? Це Ваші фантазії. І відсотків чого, до речі? В яких одиницях міряємо науку?
А власне, ця розмова пуста - я не міністр і їм не буду, Ви теж, здається. Так що все буде далі тим же шляхом йти і гнити під шаром фарби і все тут.
2008.09.03 | Iryna_
не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
проблема не в тому, що він геронтократ чи не геронтократ, а в тому що він просто не дуже в темі про яку намагається говоритиа раз не в темі - невірно оцінює проблеми, пріоритети і так далі
взагалі кажучи це ж нібито завдання вищих чиновників - старатися розбиратись в проблемі та визначати пріоритети?
хоча б в тому, що тема "доступу до сучасної наукової літератури в вузах" дуже складна і не вирішується тестовим підключенням на 4 місяці
так як і GEANT з слабкими каналами у більшості вузів та непевним доступом до інтернету - просто не має смислу
такі статті і промови - типу передачі по телевізору як готувати якісь наворочені страви коли навіть незрозуміло де ті складові брати і що воно таке
проблема ще в тому, що більшість викладачів чи то забула чи то не знала що таке сучасна література і у них просто зникла потреба в цьому
проблема в тому, що в вузах взагалі в більшості система я начальник ти дурень (тобто дуже авторитарна), наука не заохочується, якщо людина навіть захоче надрукуватись в західному журналі - на неї дивитимуться як на білу ворону і вона матиме проблеми
з цим міністерство нічого не хоче робити?
я дуже рада за Тернопільський політех, але знаю кілька інших обласних політехів де на кафедрах неісторії слабенький доступ і файл в 1 МБ переслати неможливо, і на кафедрі 1 старий комп постійно зайнятий секретаркою
2008.09.03 | нема сумніву
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
Iryna_ пише:> я дуже рада за Тернопільський політех, але знаю кілька інших обласних політехів де на кафедрах неісторії слабенький доступ і файл в 1 МБ переслати неможливо, і на кафедрі 1 старий комп постійно зайнятий секретаркою
тьотю, тепер навіть студенти з лептопами бігають
2008.09.03 | Iryna_
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
так, мої знайомі викладачі обласного політехнічного вузусину лептоп купили, в кредит. Собі на лептопи вже грошей нема
нема сумніву пише:
> Iryna_ пише:
>
> > я дуже рада за Тернопільський політех, але знаю кілька інших обласних політехів де на кафедрах неісторії слабенький доступ і файл в 1 МБ переслати неможливо, і на кафедрі 1 старий комп постійно зайнятий секретаркою
>
> тьотю, тепер навіть студенти з лептопами бігають
2008.09.04 | псевдоквази
Щодо лептопів.
нема сумніву пише:>
> тьотю, тепер навіть студенти з лептопами бігають
І що це доводить? (До речі, з точки зору користувача небізнесмена лептоп - це баловство). Професор, чого це Ви все до університету на метро їздите? Он, дивіться, деякі студенти на "Мерсах" підїжжають! Пропонуєте зробити їх лептопи нашими? Може, кинемо гасло: "Спрямуємо хабарі на комп"ютерізацію вітчізняних ВНЗ!" ? -)
А якщо серьйозно, то не таке вже й жалюгідне зараз жалування у викладачів, можуть і самі собі додому придбати. Та не всі придбали, деякі й досі не знають, як туди тикати, їй бо. Але чому не купляють і чому таких тримають у ВНЗ - то здогадайтесь самі.
2008.09.04 | нема сумніву
Re: Щодо лептопів.
псевдоквази пише:> І що це доводить? (До речі, з точки зору користувача небізнесмена лептоп - це баловство). Професор, чого це Ви все до університету на метро їздите? Он, дивіться, деякі студенти на "Мерсах" підїжжають! Пропонуєте зробити їх лептопи нашими? Може, кинемо гасло: "Спрямуємо хабарі на комп"ютерізацію вітчізняних ВНЗ!" ? -)
> А якщо серьйозно, то не таке вже й жалюгідне зараз жалування у викладачів, можуть і самі собі додому придбати. Та не всі придбали, деякі й досі не знають, як туди тикати, їй бо. Але чому не купляють і чому таких тримають у ВНЗ - то здогадайтесь самі.
1. до речі, треба враховувати потреби студентів - біля кожного корпусу мусить бути парковка з охороною
2. якщо професор без лептопу, то він тупий - і атестації не треба.
2008.09.04 | псевдоквази
Re: Щодо лептопів.
нема сумніву пише:> псевдоквази пише:
> > А якщо серьйозно, то не таке вже й жалюгідне зараз жалування у викладачів, можуть і самі собі додому придбати. Та не всі придбали, деякі й досі не знають, як туди тикати, їй бо. Але чому не купляють і чому таких тримають у ВНЗ - то здогадайтесь самі.
>
> 1. до речі, треба враховувати потреби студентів - біля кожного корпусу мусить бути парковка з охороною
> 2. якщо професор без лептопу, то він тупий - і атестації не треба.
Але ж його тримають, то ж з точки зору системи він не тупий.
А таки лептопи - то для бізнесменів або любителів писати у блоги, лежачі на дивані, в усіх інших випадках він недоцільний та й ще дорожчий.
2008.09.05 | Сергій Вакуленко
А от я не бізнесмен і не блоґґер...
...проте лаптоп мені дуже допомагає, бо мушу багато мандрувати — а мати при собі всі свої документи ой як зручно!2008.09.05 | псевдоквази
Re: А от я не бізнесмен і не блоґґер...
Сергій Вакуленко пише:> ...проте лаптоп мені дуже допомагає, бо мушу багато мандрувати — а мати при собі всі свої документи ой як зручно!
Так, про мандрівників, вибачте, забув! Але для документів годиться зовсім простенький девайс, щось на зразок планованого 100-доларового для школярів 3-го світу, який грошовита людина і лептопом не назве. А може й ще про якісь професії не згадав... то хай вибачать.
2008.09.06 | Сергій Вакуленко
Re: А от я не бізнесмен і не блоґґер...
псевдоквази пише:> Так, про мандрівників, вибачте, забув! Але для документів годиться зовсім простенький девайс, щось на зразок планованого 100-доларового для школярів 3-го світу, який грошовита людина і лептопом не назве.
Мені не годиться. Я при собі ще й купу потрібних програм волію мати, й достатню пам'ять для фотографій (замість ксерокопій) й узагалі не відчувати дтскомфорту через мандри.
2008.09.03 | псевдоквази
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
Iryna_ пише:> проблема не в тому, що він геронтократ чи не геронтократ, а в тому що він просто не дуже в темі про яку намагається говорити
>
> а раз не в темі - невірно оцінює проблеми, пріоритети і так далі
100%!
>
> проблема ще в тому, що більшість викладачів чи то забула чи то не знала що таке сучасна література і у них просто зникла потреба в цьому
>
> проблема в тому, що в вузах взагалі в більшості система я начальник ти дурень (тобто дуже авторитарна), наука не заохочується, якщо людина навіть захоче надрукуватись в західному журналі - на неї дивитимуться як на білу ворону і вона матиме проблеми
>
> з цим міністерство нічого не хоче робити?
>
> я дуже рада за Тернопільський політех, але знаю кілька інших обласних політехів де на кафедрах неісторії слабенький доступ і файл в 1 МБ переслати неможливо, і на кафедрі 1 старий комп постійно зайнятий секретаркою
Цікаво, до речі, подивитися на рейтинги наших університетів, де зовсім не рідкими є випадки, коли ВНЗ, де "на кафедрі 1 старий комп постійно зайнятий секретаркою", і , відповідно, випускники нікому не потрібні, але де з паперами все добре, на 30-50-70 позицій випереджають ті, де з цим всім справи значно кращі. Ото і є характеристика роботи МОН і його приоритетів!
На першому місті - папери! До речі, мені тут порозповідали, скільки цим літом переслали до міністерства паперів і всяких баз даних у зв"язку з новими правилами вступу з використанням результатів ВНО, що має на меті справедливість та боротьбу з корупцією - у порівнянні з 2007 роком, коли і так паперів було ого, збільшилося чи не на порядок! - оце все, що надходить лише з одного ВНЗ (а їх 1000, з них 3-4 рівня більше 3 сотень), навіть всі співробітники МОНу, якби тільки цим і займалися, не прочитали б і за півроку. Оце така практична робота МОНу, що навіть від простирікувань пана Стріхи далеченько знаходиться!
2008.09.03 | Shooter
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
Iryna_ пише:> проблема не в тому, що він геронтократ чи не геронтократ, а в тому що він просто не дуже в темі про яку намагається говорити
>
> а раз не в темі - невірно оцінює проблеми, пріоритети і так далі
Я Вам вкотре пропоную: якщо Ви вважаєте, що в темі - поінформуйте нас.
> взагалі кажучи це ж нібито завдання вищих чиновників - старатися розбиратись в проблемі та визначати пріоритети?
Звісно. Але ж вони геронтологи, натомість Ви за них все краще знаєте (але чомусь не хочете з нами ділитися цим знанням....пробуєте запантетувати?)
> хоча б в тому, що тема "доступу до сучасної наукової літератури в вузах" дуже складна і не вирішується тестовим підключенням на 4 місяці
Але все одно гади і невігласи.
> так як і GEANT з слабкими каналами у більшості вузів та непевним доступом до інтернету - просто не має смислу
Звісно. Краще ходити в ЦНБ. І передавати посильним компакти із статтями.
І ще раз: зі всіх мені відомих і відносно "близьких" фузів - Тер. політех, пед., фінансовий, Львів. політех та універ, - канали такі, що статті просто зі свистом проходять.
Про які конкретно вузи, для яких буде проблема скачати статтю, говорите Ви? Ще нагадаю, що мова про ВУЗи, які підключені до УРАНу - себто, по дефолту канали там потужні.
> такі статті і промови - типу передачі по телевізору як готувати якісь наворочені страви коли навіть незрозуміло де ті складові брати і що воно таке
Ну так поділіться рецептом. Вкотре прошу.
> проблема ще в тому, що більшість викладачів чи то забула чи то не знала що таке сучасна література і у них просто зникла потреба в цьому
Значить Стріха дурень і геронтолог, і нафіг нікому непотрібен той доступ (майже на халяву) до наукових видань - я знову правильно розумію думку?
> проблема в тому, що в вузах взагалі в більшості система я начальник ти дурень (тобто дуже авторитарна), наука не заохочується, якщо людина навіть захоче надрукуватись в західному журналі - на неї дивитимуться як на білу ворону і вона матиме проблеми
>
> з цим міністерство нічого не хоче робити?
А з ложечки розтертим яблучком міністерство Вас також мусить нагодувати?
Вкотре: головна Ваша скарга - забагато годин, впирається в банальний обмежений бюджет. З цим ані міністерство, ані Господь Бог, ані навіть сама Юля Тимошенко нічого зробити не зможуть.
Натомість як найефективніше використати незначні наявні ресурси - Стріха на двох приклад непогано демонструє.
2008.09.04 | псевдоквази
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
Shooter пише:> Вкотре: головна Ваша скарга - забагато годин, впирається в банальний обмежений бюджет. З цим ані міністерство, ані Господь Бог, ані навіть сама Юля Тимошенко нічого зробити не зможуть.
>
Не прикидуйтесь! Самі здогадаєтесь, як збільшити фінансування у перерахунку на 1 студента або на 1 ВНЗ у кілька разів або ж підказати? Не те що бог, а й Юля це може (втім, фізично може, а політично не зможе ніколи). Проте, при існуючих порядках і структурах і це не допоможе. Ви знову на своїй власній хвилі, чуєте лише себе.
2008.09.04 | Shooter
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
псевдоквази пише:> Shooter пише:
> > Вкотре: головна Ваша скарга - забагато годин, впирається в банальний обмежений бюджет. З цим ані міністерство, ані Господь Бог, ані навіть сама Юля Тимошенко нічого зробити не зможуть.
> >
> Не прикидуйтесь! Самі здогадаєтесь, як збільшити фінансування у перерахунку на 1 студента або на 1 ВНЗ у кілька разів або ж підказати?
Якщо Ви про радикальне зменшення (закриття) ВУЗів - то це віверті фантазії.
Єдиний крок в цьому напрямку - переатестація ВУЗів (базована на реальних НАУКОВИХ досягненнях), відповідна ґрадація та фінансування відповідно ґрадації. І МО, якраз, над цим працює, якщо Ви ще не в курсі.
Але, підкреслю, і це буде дуже слабо помічне, оскільки фінансування (загальне) потрібно підвищувати в рази. Для досягнення хоча би якогось мінімального "виживального" рівня.
**************
Імхо, щодо ВУЗів зараз зробити щось радикальне просто неможливе. Можна лише якось впорядкувати та "підмалювати".
А от реформу НАНУ провести і набагато легше, і необхідно, як на мене.
Але це може відбутися лише на законодавчому, а не виконавчому рівні.
2008.09.04 | псевдоквази
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
Shooter пише:> псевдоквази пише:
> > Shooter пише:
> > > Вкотре: головна Ваша скарга - забагато годин, впирається в банальний обмежений бюджет. З цим ані міністерство, ані Господь Бог, ані навіть сама Юля Тимошенко нічого зробити не зможуть.
> > >
> > Не прикидуйтесь! Самі здогадаєтесь, як збільшити фінансування у перерахунку на 1 студента або на 1 ВНЗ у кілька разів або ж підказати?
>
> Якщо Ви про радикальне зменшення (закриття) ВУЗів - то це віверті фантазії.
Саме про це. От тому нічого і не буде, що це не буде відбуватися через політичні причини.
>
> Єдиний крок в цьому напрямку - переатестація ВУЗів (базована на реальних НАУКОВИХ досягненнях), відповідна ґрадація та фінансування відповідно ґрадації. І МО, якраз, над цим працює, якщо Ви ще не в курсі.
>
Переатестація? На основі... ги-ги. МОНівські чинуші будуть її робити за паперами, що нададуть самі ВНЗ (а ті здогадаються ще й інших папірчиків підвести. га? -Ой, здогадаються!). Ой, що з того буде! Та не смішіть, навіть і цього не буде - так, полякають і все. Нехай МОН працює - головне процес, а не результат. Тим більш, скоро вибори і буде новий міністр... що почне все спочатку... по старому...замкненому колу.
> Але, підкреслю, і це буде дуже слабо помічне, оскільки фінансування (загальне) потрібно підвищувати в рази. Для досягнення хоча би якогось мінімального "виживального" рівня.
>
І я ж про РАЗИ кажу, в 3-4 рази можна збільшити питомі витрати як мінімум. Проте, лише це майже не дуже й багато дасть у існуючій системі. А систему міняти ніхто не буде.
> **************
>
> Імхо, щодо ВУЗів зараз зробити щось радикальне просто неможливе. Можна лише якось впорядкувати та "підмалювати".
Отож, можна лише зображати псевдореформи.
>
> А от реформу НАНУ провести і набагато легше, і необхідно, як на мене.
>
Можна, наприклад, її ліквідувати. Але і тут нічого не буде - академіки в радниках у урядовців, а є і урядовці та керівники фракцій ВР - академіки. Вони свою кормушку самі не перекидатимуть.
> Але це може відбутися лише на законодавчому, а не виконавчому рівні.
Можна мріяти далі.
2008.09.04 | Shooter
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
псевдоквази пише:> Shooter пише:
> > псевдоквази пише:
> > > Shooter пише:
> > > > Вкотре: головна Ваша скарга - забагато годин, впирається в банальний обмежений бюджет. З цим ані міністерство, ані Господь Бог, ані навіть сама Юля Тимошенко нічого зробити не зможуть.
> > > >
> > > Не прикидуйтесь! Самі здогадаєтесь, як збільшити фінансування у перерахунку на 1 студента або на 1 ВНЗ у кілька разів або ж підказати?
> >
> > Якщо Ви про радикальне зменшення (закриття) ВУЗів - то це віверті фантазії.
>
> Саме про це. От тому нічого і не буде, що це не буде відбуватися через політичні причини.
> > Єдиний крок в цьому напрямку - переатестація ВУЗів (базована на реальних НАУКОВИХ досягненнях), відповідна ґрадація та фінансування відповідно ґрадації. І МО, якраз, над цим працює, якщо Ви ще не в курсі.
> >
> Переатестація? На основі... ги-ги. МОНівські чинуші будуть її робити за паперами, що нададуть самі ВНЗ (а ті здогадаються ще й інших папірчиків підвести. га? -Ой, здогадаються!).
От бачите, Ви не в курсі. Стрижнем атестації як ВУЗів, так і викладацького складу хочуть зробити а) публікації в карентованих журналах б) наявність наукових госпдоговорів.
От чи зроблять...побачимо.
> > Імхо, щодо ВУЗів зараз зробити щось радикальне просто неможливе. Можна лише якось впорядкувати та "підмалювати".
>
> Отож, можна лише зображати псевдореформи.
Ні. Як я вже писав, потрібно "впорядкувати та підмалювати".
> > А от реформу НАНУ провести і набагато легше, і необхідно, як на мене.
> >
> Можна, наприклад, її ліквідувати.
Вас не Черновецький консультує?
Бо я маю дещо інше на думці, в принципі.
> > Але це може відбутися лише на законодавчому, а не виконавчому рівні.
>
> Можна мріяти далі.
2008.09.04 | псевдоквази
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
Shooter пише:> псевдоквази пише:
> > Shooter пише:
> > > псевдоквази пише:
> > > > Shooter пише:
> > > > > Вкотре: головна Ваша скарга - забагато годин, впирається в банальний обмежений бюджет. З цим ані міністерство, ані Господь Бог, ані навіть сама Юля Тимошенко нічого зробити не зможуть.
> > > > >
> > > > Не прикидуйтесь! Самі здогадаєтесь, як збільшити фінансування у перерахунку на 1 студента або на 1 ВНЗ у кілька разів або ж підказати?
> > >
> > > Якщо Ви про радикальне зменшення (закриття) ВУЗів - то це віверті фантазії.
> >
> > Саме про це. От тому нічого і не буде, що це не буде відбуватися через політичні причини.
>
>
Ну, назвемо це "політичні реалії", такий собі компромісний термін, то буде добре?
>
> > > Єдиний крок в цьому напрямку - переатестація ВУЗів (базована на реальних НАУКОВИХ досягненнях), відповідна ґрадація та фінансування відповідно ґрадації. І МО, якраз, над цим працює, якщо Ви ще не в курсі.
> > >
> > Переатестація? На основі... ги-ги. МОНівські чинуші будуть її робити за паперами, що нададуть самі ВНЗ (а ті здогадаються ще й інших папірчиків підвести. га? -Ой, здогадаються!).
>
> От бачите, Ви не в курсі. Стрижнем атестації як ВУЗів, так і викладацького складу хочуть зробити а) публікації в карентованих журналах б) наявність наукових госпдоговорів.
>
> От чи зроблять...побачимо.
Побачимо, що не зроблять. Міністр скоро буде новий тим більше. А якщо й ото... то я вже здогадуюсь, як тій біді допоможуть... особливо з договорами. Але до того навіть і не дійде.
>
> > > Імхо, щодо ВУЗів зараз зробити щось радикальне просто неможливе. Можна лише якось впорядкувати та "підмалювати".
> >
> > Отож, можна лише зображати псевдореформи.
>
> Ні. Як я вже писав, потрібно "впорядкувати та підмалювати".
Різниця лише в термінах.
>
>
> > > А от реформу НАНУ провести і набагато легше, і необхідно, як на мене.
> > >
> > Можна, наприклад, її ліквідувати.
>
> Вас не Черновецький консультує?
А що, не всі думки у Черновецького хибні! Він хоча б не боксер... Звичайно, Ч. хоче трохи пощипати НАНувське добро, а я пропоную зекономити бюджетні кошти.
>
> Бо я маю дещо інше на думці, в принципі.
>
> > > Але це може відбутися лише на законодавчому, а не виконавчому рівні.
> >
> > Можна мріяти далі.
>
>
А хто нарікає?! Всьо путьом ідьоть! Вибори он кожен рік, тож будуть знов щось обіцяти, в т.ч. і для освітян з науковцями, облизувати їх, жалованіє підвищувать, пенсії збільшувати. Ніякої гіркоти, одна солодкість!
2008.09.04 | Shooter
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
псевдоквази пише:> > > > А от реформу НАНУ провести і набагато легше, і необхідно, як на мене.
> > > >
> > > Можна, наприклад, її ліквідувати.
> >
> > Вас не Черновецький консультує?
>
> А що, не всі думки у Черновецького хибні! Він хоча б не боксер...
Ага, він нюхає тільки.
>Звичайно, Ч. хоче трохи пощипати НАНувське добро, а я пропоную зекономити бюджетні кошти.
І те, і те зафіксує за Україною статус європейського Зімбабве. Років на 100 - мінімум.
Бо коштів з бюджету на потреб науки просто обмаль. Тому не економити їх потрібно, а суттєво збільшувати. Але робити доступ до них на конурсній основі.
Нічого кращого людство ще не придумало і навряд чи придумає.
*********
Якщо не розписувати довго - що робити саме в науці/НАНУ, то є 2 головних пункти:
1) конкурсне фінансування наукових проектів
2) інтеграція в ERA, то бішь, в European Reserach Area.
І те, і те можна, в принципі, робити з відносно малими коштами.
2008.09.04 | нема сумніву
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
Shooter пише:>
>
> Якщо не розписувати довго - що робити саме в науці/НАНУ, то є 2 головних пункти:
> 1) конкурсне фінансування наукових проектів
> 2) інтеграція в ERA, то бішь, в European Reserach Area.
>
> І те, і те можна, в принципі, робити з відносно малими коштами.
а можна інтегруватись за рахунок ERA?
2008.09.05 | Shooter
Re: не знаю як на тему геронтократ, Стріха - просто собі політик
нема сумніву пише:> Shooter пише:
> >
> >
> > Якщо не розписувати довго - що робити саме в науці/НАНУ, то є 2 головних пункти:
> > 1) конкурсне фінансування наукових проектів
> > 2) інтеграція в ERA, то бішь, в European Reserach Area.
> >
> > І те, і те можна, в принципі, робити з відносно малими коштами.
>
> а можна інтегруватись за рахунок ERA?
До великої міри - так.
Приклад. Зараз Словаччина веде активні переговори щодо приєднання до цього:
http://www.xfel.eu/en/index.php
до цього:
http://www.ill.eu/about/what-is-the-ill/
та до цього
http://www.esrf.eu/
за, фактично, дууууже низькі кошти.
Будучи вже членом цього:
http://www.cern.ch/
Що заважає Україні?
Плюс Україна (МО та НАНУ) би МУСІЛА стати членом цього:
http://www.esf.org/
А активно співпрацювати ВЗАГАЛІ ЗАДУРНО з ЕУ/FP сам Бог велів...
Було би бажання...
2008.09.05 | псевдоквази
І як вважаєте, буде -
Shooter пише:> Що заважає Україні?
>
> Плюс Україна (МО та НАНУ) би МУСІЛА стати членом цього:
> http://www.esf.org/
>
> А активно співпрацювати ВЗАГАЛІ ЗАДУРНО з ЕУ/FP сам Бог велів...
>
> Було би бажання...
оте бажання і чи воно у щось перейде? Буде Україна членом того і сього? За це ж, так можна зрозуміти, Стріха теж відповідає? Давайте подивимось, чи таки за рік спроможеться, а тоді повернемося до теми. якщо про те не забудеться. Щось мені не віриться в позитив. А Вам?
2008.09.05 | Shooter
Re: І як вважаєте, буде -
псевдоквази пише:> Shooter пише:
> > Що заважає Україні?
> >
> > Плюс Україна (МО та НАНУ) би МУСІЛА стати членом цього:
> > http://www.esf.org/
> >
> > А активно співпрацювати ВЗАГАЛІ ЗАДУРНО з ЕУ/FP сам Бог велів...
> >
> > Було би бажання...
>
> оте бажання і чи воно у щось перейде? Буде Україна членом того і сього? За це ж, так можна зрозуміти, Стріха теж відповідає? Давайте подивимось, чи таки за рік спроможеться, а тоді повернемося до теми. якщо про те не забудеться. Щось мені не віриться в позитив. А Вам?
За рік нереально. Потрібно хоча би 4.
Але, думаю, нічого в тому напрямку, нажаль, зроблено не буде.
Тільки Стріху до того тицяти неварто - одна людина не може потягнути все. Співпраця з Європою (один-єдиний шлях для виживання науки) мала би бути "окремою" темою праці міністра.
2008.09.06 | псевдоквази
От і підсумок - "нічого зроблено не буде"
2008.09.03 | нема сумніву
Re: Дуже дякую. До Вашого відома:
Shooter пише:> В Україні проблема інновацій відсутня як така. Бо відсутня як така "промислова наука" (майже). І саме з цього потрібно починати. І в умовах теперішніх власників зробити це можна чи не виключно лише через відповідні ecconomical and fiscal incentives.
2008.09.08 | Iryna_
про кваліфікацію пана Стріхи та/або того хто йому пише статті(л)
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1215294101&first=1220830595&last=1219954021влом було шукати це посилання, а тут воно якраз з'явилось
так, пара розумних думок є
але з бекграундом таки проблеми
2008.09.08 | псевдоквази
Начальство і статті -
начальники собі статті не пишуть, вони їх лише підписують. Бо вони ж організатори, от так і організували цей процес.2010.04.08 | Табачник рассказал подробности
Мы также успешно сотрудничаем с Максимом Стрихой
Мы также успешно сотрудничаем с Максимом Стрихой - членом Украинской народной партии Юрия Костенко. Однако меня Стриха интересует как менеджер и эксперт, который прекрасно разбирается в проблемах развития науки и международных научно-технических программах", - отметил министр.http://lb.com.ua/news/politics/2010/04/03/36240_tabachnik_rasskazal_podrobnosti.html
2010.04.08 | Iryna_
це той випадок коли власну правоту бачити сумно
2010.04.10 | Владимир
Re: це той випадок коли власну правоту бачити сумно
А в чем Вы правы?Мне статья Стрихи понравилась, там все правильно.
Вы пишете:
[Особливо порадував оцей відвертий маразм:
"А написання ще однієї дисертації — це потужна мотивація, і її не треба забирати"
мотивація до чого????? це фантастична марна витрата часу та нервів, результатом якої є лише певне підвищення статусу в бюрократичній системі.]
Если серьезно заниматься наукой, то защита докторской диссертации проходит почти автоматически, и ее результат - "підвищення статусу", а что в этом плохого? Я ее писал 1 летний месяц совмещая с пляжем: тупо перепечатывал свои статьи пока не набрал нужного объема. Конечно, для псевдоученого это фантастическая трата времени и хороший фильтр, через который не все псевдоученые проходят. Вот и польза. Академик Мальцев считал, что надо вводить еще промежуточные степени между кандидатом и доктором наук.
2010.04.10 | Простий науковець
Це в вас (росія) від німців. У німців в Європі призвісько
"доктори", бо там за звання доктора душу дияволу продадуть.Але Україна - не Росія, як сказав відомий герой, тож мені ближча позиція французів, які докторську відмінили, бо вирішили, що це просто обряд ініціації, який є характерним для примітивних суспільств і не личить суспільству цивілізованому. А зробили вони це, коли побачили, що відстають від англо-саксонського світу, де цієї дисертації ніколи не було.
Ну а в наших палестинах - це просто був спосіб не допустити до наукової кар'єри небажаних людей, бо про присвоєння докторського ступеня вирішує начальник і жодні публікації тут не грали жодної ролі. Сьогодні, коли люди побігли з науки, начальство, типу, подобрішало, бо з них вимагають замість наукових результатів докторські дисертації. І проти цього я теж заперечую, бо підміна понять ніколи нічого доброго не приносила. Є наукові результатити вчений, немає - жодні лички на мають грати жодної ролі.
А в нас іще й досі не оцінили давньогрецьку мудрість: Надіньте на віслюка хоч золоту корону - він усе одно залишиться віслюком.
2010.04.10 | Простий науковець
Re: Це в вас (росіяH) від німців. -sorry
2010.04.10 | Iryna_
Re: це той випадок коли власну правоту бачити сумно
це або було давно, або неправдадля нинішньої докторської лише літературу за правилами підготувати - це 3-4 місяці
+ всякі наукові новизни згідно правил
статті скомпілювати аж ніяк не досить
ну й там ще багато пунктів
2010.04.10 | krytyk
Re: це той випадок коли власну правоту бачити сумно
За 1 місяць та ще на пляжі - ніколи не повірю! Я для кандидатської набрав купу своїх статей, а врешті-решт майже все переписав. Вважав завжди і вважаю зараз, що єдина можлива форма захисту (докторського)- за сукупністю робіт. Але і у такій формі місяця не вистачить.