МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

В Україні видано 518 перекладів книжок

10/25/2009 | Євген Бистрицький
http://www.telekritika.ua/media-corp/lyudi/2009-10-23/48800
.Тетяна Литвинова Тетяна Литвинова, для «Телекритики» 23-10-2009

Понад 500 книжок було перекладено з англійської, німецької, польської, французької та інших мов у «Проекті перекладів» МФ «Відродження»

20 жовтня програма «Соціальний капітал та академічні публікації» (СКААП) Міжнародного фонду «Відродження» (МФВ) представила результати десятирічної роботи «Проекту перекладів»: понад 500 книжок було перекладено з англійської, німецької, польської, французької та інших мов і видано українськими видавництвами.



За підтримки програми побачили світ видатні твори зарубіжних авторів з економіки, філософії, історії, соціології, політології, права, психології, літературознавства, мистецтвознавства, релігії, соціології, а також видання художньої та дитячої літератури. Український читач отримав можливість познайомитися з працями Юрґена Габермаса, Сьюзен Зонтаґ, Мішеля Фуко, Адама Міхніка, Поля Рікера, Мартіна Гайдеггера та багатьох інших авторів. Партнерами програми є Гете-Інститут, Британська Рада в Україні, Польський Інститут у Києві, Відділ преси, культури та інформації Посольства США в Україні та програма «Сковорода» Посольства Франції в Україні.



За підтримки програми в Україні видано 518 перекладів книжок, близько 200 назв готуються до друку, підтримано 720 проектів та профінансовано майже 100 українських видавництв на загальну суму 4,213 млн доларів США.



Про проблеми і досягнення десяти років існування програми розповідає директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький.



- До програми перекладів фонд пройшов по досить довгому шляху пошуків. Спочатку в 90-х існувала програма «Трансформація гуманітарного знання в Україні», яка підтримувала випуск нових підручників у сфері соціально гуманітарних дисциплін і економіки. Спроба була не досить вдалою: книжки, що були написані в рамках цієї програми, на жаль, не відповідали сучасному європейському рівню. А було зрозуміло, що саме в цій сфері є нестача знань в Україні.



- Що таке нестача знань?

- Книжки ж, що перекладаються, не тільки несуть інформацію з конкретних питань, а стаючи частиною освітнього процесу, ніби «вбудовують», або зорієнтовують дослідників українських на європейські течії й школи. Адже будь-яке гуманітарне знання тоді має точність, коли його вбудовано в традицію. Без шкіл, без традицій, без течій, сперечаючись між собою - воно недосконале. Воно потребує того, що називається критичним дискурсом, який, на жаль, ще й досі відсутній в Україні. Нам бракує взаємокритики, а не взаємозвинувачень - хто є патріот, а хто менший патріот, або проросійськи налаштований чи прозахідно - ні; практично відсутня наукова критика, тобто немає спільноти, яка б аналізувала твори вітчизняних авторів з об'єктивної, наукової точки зору.



В Україні через нестачу саме критичного дискурсу, взаємообміну науковими ідеями, по-перше, невисокий рівень власних досягнень у цих сферах, хоч деякі сфери виділяються. Скажімо, нині передує історія: вона є політично запитана, крім того наші історики стали активно спілкуватися з колегами з Польщі, Прибалтики, Росії - вони працюють разом, сперечаються і цим самим створюють той критичний дискурс, про який ми говорили. Більш повільно цей процес відбувається в інших гілках гуманітарного знання. Все це зв'язано з тим, що в нас існує державна система оцінки кваліфікації дослідників і викладачів, а за нестачі критичного дискурсу фактично вчені ради, ВАК і всі ті державні інституції, що поціновують вченого і визначають ступінь, є інструментами кваліфікації надзвичайно низького рівня. І саме це ще в 1998 році спонукало нас до праці в цій сфері.



- І взялися шукати перекладачів?

- Ні. Ми оголосили конкурс на найкращі книжки в цих напрямках серед українських авторів.



- І де ж ця вітчизняна гуманітарна бібліотека?

- На жаль, вже через рік ми зрозуміли, що вибрали хибний шлях: не було критеріїв відбору кращих, неясно було навіть із кого набирати експертну раду, щоб уникнути закидів у некоректності відбору; при цьому творів було представлено дуже багато!



- При цьому є очевидний дефіцит книжок українською в гуманітарній сфері. Хоча, звісно, російською наші сусіди останнім часом видали дуже багато.

- Коли ми викладали Джорджу Соросу своє бачення програми перекладів, він також посилався, що на російську аналогічну програму виділено майже 100 мільйонів, там існує серйозна перекладацька школа, а в Україні такої немає, всі в Україні читають російською, й узагалі - вчений має володіти кількома мовами і не зупинятися перед мовними бар'єрами. Але нам вдалося його переконати і відкрити програму.



- Маючи програму і гроші, ви відразу знайшли перекладачів і видавців?

- Отримавши перші книжки, ми були прикро вражені тим, що зміст, думка, найцінніше, що було в обраних книжках, втрачено - слова є, але вони розпадаються, ховаючи під собою головне. Стало зрозуміло, що перекладацька справа також потребує свого дискурсу. І так було створено лабораторію наукового перекладу, де збиралися перекладачі-філологи і фахівці з тих дисциплін, з яких перекладалися книжки. Дуже цікаві точаться дискусії, інколи навіть з приводу якогось одного слова. Наприклад, російське слово «нравственность». Оксана Забужко вважає, - і я, до речі, з нею згоден, - що «моральність». А наші опоненти наполягають на перекладі «звичаєвість». Але крім окремих таких питань головне, чим займалася лабораторія, - це збереження цілісності речення, думки, тексту при перекладі. І рік за роком з цього виростала і складалася школа перекладу гуманітарних наукових текстів, якої не було в Україні. В Росії такі переклади здійснювалися з 30-х років ХІХ сторіччя, а в нас цього не було. І наша програма виробляла традиції українського наукового перекладу.



- Це дуже почесно - бути фундаторами.

- Так, але й дуже відповідально. Сьогодні вже можна сказати, що більшість книжок, виданих в рамках програми, можна читати і розуміти, більш того - вони є внеском також і в мовну культуру. Крім того, в цих книжках є алюзії до інших авторів, перегукування з іншими творами, вони вбудовані до світової культури і піднімають нас на світовий рівень.



- Фонд видає книжки виключно своїм коштом?

- Ми даємо 50%, решту шукає видавець. На жаль, наші сподівання, що це якимсь чином спонукає розвиток вітчизняного книжкового ринку, виявилися марними: не видно ніякого впливу. Справа, мені здається, в тому, що держава відсторонилася від будь-якої допомоги не те що виданню перекладної літератури, а й взагалі від сприяння українському книговидавництву. Держава фінансує видання книжок, часто це книжки самих номенклатурних діячів, я не хочу їх критикувати, але їхній рівень вочевидь не є європейським.



- Яким чином відбираються книжки для видання всередині програми?

- Є програмна рада, куди входять найкращі спеціалісти з гуманітарних напрямків, які знають не тільки свій предмет, але й мови, вони складають список книжок, які було б варто перекласти. Коли ми аналізували ці списки, виявилося, що наша програма аж ніяк не повторює російську. Виявилося, що вітчизняні інтелектуали разом із країною дивляться на світ і своє місце в ньому зовсім під іншим кутом.



- Здається, сьогодні це вже нікого не може здивувати!

- Отже, наша програма за 10 років існування заповнила книжкову шафу: 517 книжок - це досить пристойна серйозна бібліотека з гуманітарних питань. І за книжки не соромно: наприклад, на останньому Львівському форумі видавців було відзначено книжку «Бесіди з Кантом», видану в «Дух і Літера» за сприяння програми, значить - переклад непоганий.



- Чи є партнери у програми?

- Ми сподівалися, що програма розпочне видання перекладів і поступово передасть його державі, як ми зробили з зовнішнім незалежним тестуванням, наприклад. І майбутнє програми мені бачиться за рамками роботи фонду «Відродження». Ми мали зустрічі з цього приводу з керівництвом фонду Толстоухова, вже видали книжку за сприяння фонду Пінчука. Мені здається, така відділена самостійна програма змогла би продовжити роботу з видання перекладної гуманітарної літератури.



Фото - UKMA




© 2001—2007, «Телекритика». Всі права застережено

Відповіді

  • 2009.10.25 | ziggy_freud

    і що пан думає з тим робити?

    Євген Бистрицький:
    > - Отримавши перші книжки, ми були прикро вражені тим, що зміст, думка, найцінніше, що було в обраних книжках, втрачено - слова є, але вони розпадаються, ховаючи під собою головне. Стало зрозуміло, що перекладацька справа також потребує свого дискурсу. І так було створено лабораторію наукового перекладу, де збиралися перекладачі-філологи і фахівці з тих дисциплін, з яких перекладалися книжки.
    __________________________

    досить часто стикаюсь у вітчизняних гуманітарних текстах з наслідками домінування рускоперекладів та загального рускочтєнія. Автор чи авторка читає книгу, перекладену з німецької англійською, з англійської російською, і пише статтю жахливим суржиком, що містить "українські" кальки з трьох мов. Сьогодні переглядав один "підручник", де вказано лише рос. та укр. джерела. Наслідок: від студентів це краще тримати подалі.

    Хоча з деякими авторами я познайомився саме в російському перекладі, це додатковий фільтр для наукових текстів та наукових теорій. Російською є далеко не все варте уваги. Зокрема, з психології.

    Спочатку варто визначити, які роботи є базовими для розуміння сучасного стану певної науки. Потім подивитись, чи вони перекладені. Якщо переклад відсутній, його варто зробити.

    PS "нравствєнность" я би взагалі лишив без перекладу, як російський культурно-специфічний концепт, що є тільки частковим аналогом "моральності" чи "звичаєвості". Згадується ліричний герой Лєрмонтова, що грає на "черкєсской балалайкє" :-)
  • 2009.10.26 | Калькулятор

    300 спартанцев и 400 гуманитарных академиков

    О какой нехватке знаний может идти речь, если в Украине более 400 специалистов мирового и выше уровня по гуманитарным и социальным наукам -- персональных членов государственных академий. Это ж какая армия!
    И что среди них нет достойных авторов? А фолианты наших дважды академиков -- это что не вклад в мировую науку? Если она об этом не знает, то это ее проблемы.
    И вообще, как можно утверждать, что имеет место быть "невисокий рівень власних досягнень у цих сферах". По голословности это утверждение сравнимо с кощунством адептов разных там Scopus'сов и Web'ов of Science, пытающихся числом поверить гармонию, то бишь вклад в мировую науку наших академиков.

    "Що таке нестача знань?

    - Книжки ж, що перекладаються, не тільки несуть інформацію з конкретних питань, а стаючи частиною освітнього процесу, ніби «вбудовують», або зорієнтовують дослідників українських на європейські течії й школи. Адже будь-яке гуманітарне знання тоді має точність, коли його вбудовано в традицію. Без шкіл, без традицій, без течій, сперечаючись між собою - воно недосконале. Воно потребує того, що називається критичним дискурсом, який, на жаль, ще й досі відсутній в Україні. Нам бракує взаємокритики, а не взаємозвинувачень - хто є патріот, а хто менший патріот, або проросійськи налаштований чи прозахідно - ні; практично відсутня наукова критика, тобто немає спільноти, яка б аналізувала твори вітчизняних авторів з об'єктивної, наукової точки зору.



    В Україні через нестачу саме критичного дискурсу, взаємообміну науковими ідеями, по-перше, невисокий рівень власних досягнень у цих сферах, хоч деякі сфери виділяються."
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.10.26 | ziggy_freud

      так, практично весь "гуманітарний дискурс"

      зводиться до того, хто тут неканонічний жидобандерівець, а хто яничар і манкурт. Іншими аргУментами автори себе намагаються не напружувати

      як врахувати, що навіть доктора дають тільки за фактом вихода монографії, а академіка може отримати тільки доктор, де хоча б 518 грамотних українських праць? 400 від академіків, а 118 - від спартанців ;-)

      Дещо мені відомо, але їх значно менше.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.10.26 | Трясця

        Re: так, практично весь "гуманітарний дискурс"

        Звертаю увагу панства, що дуже важко здібному нашому гуманітарію надрукувати книжку в Україні, навіть якщо він її вже написав. Знаю кілька подібних випадків. Тут зразу ж знайдеться бажаючий її привласнити.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua