11/24/2009 | Василь Кремень

http://lb.com.ua/article/society/2009/11/14/14058_vasil_kremen_golovniy_plyus.html

Василь Кремень: Головний плюс нового покоління - свобода
00:00, 14 ноября 2009 2 комментария

На розмову до президента Академії педагогічних наук України, академіка НАНУ Василя Кременя зголосилися піти дві наймолодші учасниці журналістського проекту Малої академії наук, що ледь перетнули половину свого шкільного життя. 12-річні Аліса і Маргарита дізналися все про дитинство академіка і отримали деякі поради з виховання.




Перше запитання. Ким ви хотіли стати у дитинстві?
Хотів бути математиком, морським льотчиком (навіть збирав документи в льотне училище), але згодом вирішив бути фахівцем суспільствознавчих дисциплін. Єдине, що в мене були сумніви між політекономічним або філософським факультетами. Але зараз не маю розчарувань щодо обраного шляху.

Чи дружите ви з сучасними дітьми? Чи заздрите їм?
З дітьми дружу - з огляду на те, що маю дві онучки. Одній 9 років, вона ходить у 4-й клас, а іншій трохи більше 2 років. Я бачу, що діти зараз інші, і позитивно до цього ставлюся. Я згоден з тим, що кожне покоління має бути кращим, ніж попереднє. Інакше не було б людського прогресу. І тому, коли дорослі говорять: «О, зараз молодь не така пішла!» - я не згоден з ними. Це просто дорослі мріють на свій масштаб, на пам´ять свого дитинства.

Я не стверджую, що зараз діти ідеальні. Кожне покоління має свої плюси й мінуси. Нинішня молодь має безліч плюсів: вони обізнаніші, ніж моє покоління, вільні, незаангажовані. Я великий прибічник того, щоб людина була вільна, щоб вона могла говорити те, що вона думає.

Якими мовами ви володієте? Чи знаєте англійську?
На превеликий жаль, я жив у селі, де вивчали лише німецьку. Тому я вчив німецьку в школі та університеті, а також я вчив іспанську мову після того, як став кандидатом наук (я навіть збирався їхати викладати філософію на Кубу). А англійської мови я, на жаль, не знаю. На жаль - тому що я високо оцінюю значимість англійської мови сьогодні. Зараз, коли відбувається процес глобалізації, і людина все більше зв´язана з усім світом і в роботі і на відпочинку, дуже важливо, щоб наші діти і всі громадяни країни знали англійську. До речі, я ніколи не казав цього пресі, але, зважаючи на вашу солідність, зізнаюсь, що коли я був міністром освіти, то хотів ввести обов´язкове вивчення англійської мови для кожного школяра. Це дуже важливо, намагайтесь знати англійську мову якомога краще.

У 1991 році ви захищали докторську дисертацію. На яку тему ви її писали і чи важко вона вам далась?
В мене була дуже цікава тема докторської дисертації. Вона стосувалася співвідношення колективності і індивідуальності. Дослідження теми цієї докторської дисертації відіграло і відіграє дуже важливу роль у моїй наступній діяльності, тому що однією з проблем нашого суспільства у минулому була абсолютизація колективістських начал. Тобто мова йшла про нехтування особистим розвитком людини, деіндивідуалізацію. Чи складно мені було? Досить непросто. Між моєю кандидатською і докторською дисертаціями пройшло 15 років. Але тема була для мене ефективною як для науковця і фахівця в сфері філософії і педагогіки.

Як ви вважаєте, за весь період пройденого вами шляху, ви все робили чесно?
Ну... (посміхається) Прямого обману не було. Безумовно, я намагався шукати максимально ефективні шляхи для досягнення цілі, але в чесній системі координат. Шлях був надзвичайно складний, я закінчив восьмирічну школу у селі, за 7кілометрів ходив кожен день, закінчив школу з золотою медаллю. В університет з першого разу не поступив і повернувся працювати слюсарем. Працював рік, а потім склав іспит. У моєму житті все досягалося власною працею, я знаю ціну такій праці і дуже ціную в дітях прагнення до неї.

З яким казковим героєм ви себе асоціюєте?
В школі ви мабуть пишете твори на тему «На кого я хочу бути схожим». Так от, мені ніколи не подобались такі теми. Тому що я ніколи не хотів бути на когось схожим. Я вважаю, що людина не має копіювати когось іншого. Кожна дитина повинна відбутися як людина у плані своїх талантів і особистості. З цієї точки зору я можу сказати, що такого героя в мене нема.

Які телепрограми ви дивитеся із задоволенням і яку літературу радили б читати?
Телепрограм я дивлюсь мало. Не в останню чергу через те, що багато з них просто неприємно дивитися. Слідкую за новинами - для того щоб бути в системі координат сучасного суспільного життя. Крім читання фахової літератури (філософія, педагогіка), ще люблю мемуарну та історичну літературу.

В мене питання з життєвої ситуації: на перерві два хлопчики побились, і на уроці один одного передражнюють. Ваші дії?
Це знайома мені ситуація. Я у дитинстві теж бився. Билися вулицями: одне угруповання тих, хто живе на одній вулиці, друге - з іншого краю села... Думаю, що у хорошому колективі ці проблеми вирішуються легше. Тому важливо, щоб в колективі класу, школи була створена така атмосфера, коли такі бійки закінчуються мирною угодою. А взагалі, найкраще, щоб хтось авторитетний зі старших поговорив з цими хлопцями.

Хлопчик живе у неблагополучній сім`ї, рідко робить домашні завдання і отримує двійки. Щоб ви порадили в цій ситуації?
Так, це проблема... По-перше, потрібно спробувати вплинути на ситуацію, провівши бесіди з батьками, пояснити їм наслідки їх способу життя для майбутнього дитини. Таку бесіду міг би провести і вчитель, і, можливо, навіть дітки. Друге - дати такій дитині більше можливостей працювати в школі, залишати її в класі продовженого дня.

Якщо двом дівчатам доручили готувати спільний проект, наприклад газету чи дискотеку, а вони посварилися. Що їм робити?
Я б все-таки спонукав їх зробити цей спільний проект. Бо легше помиритися через взаємну діяльність. В ній людина одна одну пізнає і краще відбувається примирення.

А яким повинен бути справжній вчитель?
Він повинен знати свій предмет, це по-перше. По-друге - бути психологом. І, по-третє, вчитель повинен бути патріотом країни. А також важливо бути творчою людиною і вміти поповнювати свої знання і вміння.

Дякуємо вам за розмову!
І я вам дякую. Я вражений, і мені було приємно спілкуватися з такими обізнаними дітьми