Святенництво versus мораль
01/14/2010 | Юрій Андрухович
http://life.pravda.com.ua/problem/4b4ef67deb53f/
Влада, яка у всіх своїх гілках і на всіх рівня є найаморальнішою, найрозбещенішою частиною нашого суспільства, створює для себе такий комфорт, такий-от маневр, розвертаючи вістря проблеми у протилежний бік і дезорієнтуючи, заморочуючи свій - як вони це називають? - електорат.
Чому українців представляють "генетичними консерваторами"?
На мій погляд, тут є поєднання різних мотивацій. З одного боку - український патріотичний консерватизм, згідно з яким українці є просто-таки найцнотливішою на світі нацією, і в них, як і колись в СРСР, "секса нет". Ну, тобто він є, але ми його не обговорюємо, бо ми вищі за це.
З іншого - малоросійська психологія влади з її провінціалізмом, генетичним страхом буттєвої повнокровності, а отже й відповідальності за буття. Ще з іншого - побутове традиційне , яке досі заступає собою справжній етичний вибір.
Українське суспільство лише позірно релігійне, обряди і зовнішні аксесуари для нього значно важливіші, ніж суть учення. Про антирелігійні переконання взагалі мовчу - нині в нас просто не прийнято у них зізнаватися. За великим рахунком усе це є проявом усе того ж популізму в його сучасній українській версії - загравання з т. зв. "народом" (електоратом) через приписування йому якихось особливих моральних цнот, а найперше - релігійності.
"Більшість українського суспільства", на яку посилається НЕК, є надзвичайно хистким, нестабільним поняттям. Кажуть, наче нині вона підтримує, наприклад, застосування смертної кари. Або відновлення візового режиму для громадян ЄС. Або ненавидить негрів, циганів, грузинів, кримських татар чи євреїв.
Тобто вона, ця більшість, є начебто передусім ксенофобською. Але це не означає, що такою вона приречена бути завжди. "Консерваторів" чути краще, бо в них усе, як і завжди в популістів, формулюється однозначно і вирішується просто.
Влада, яка у всіх своїх гілках і на всіх рівня є найаморальнішою, найрозбещенішою частиною нашого суспільства, створює для себе такий комфорт, такий-от маневр, розвертаючи вістря проблеми у протилежний бік і дезорієнтуючи, заморочуючи свій - як вони це називають? - електорат.
Чому українців представляють "генетичними консерваторами"?
На мій погляд, тут є поєднання різних мотивацій. З одного боку - український патріотичний консерватизм, згідно з яким українці є просто-таки найцнотливішою на світі нацією, і в них, як і колись в СРСР, "секса нет". Ну, тобто він є, але ми його не обговорюємо, бо ми вищі за це.
З іншого - малоросійська психологія влади з її провінціалізмом, генетичним страхом буттєвої повнокровності, а отже й відповідальності за буття. Ще з іншого - побутове традиційне , яке досі заступає собою справжній етичний вибір.
Українське суспільство лише позірно релігійне, обряди і зовнішні аксесуари для нього значно важливіші, ніж суть учення. Про антирелігійні переконання взагалі мовчу - нині в нас просто не прийнято у них зізнаватися. За великим рахунком усе це є проявом усе того ж популізму в його сучасній українській версії - загравання з т. зв. "народом" (електоратом) через приписування йому якихось особливих моральних цнот, а найперше - релігійності.
"Більшість українського суспільства", на яку посилається НЕК, є надзвичайно хистким, нестабільним поняттям. Кажуть, наче нині вона підтримує, наприклад, застосування смертної кари. Або відновлення візового режиму для громадян ЄС. Або ненавидить негрів, циганів, грузинів, кримських татар чи євреїв.
Тобто вона, ця більшість, є начебто передусім ксенофобською. Але це не означає, що такою вона приречена бути завжди. "Консерваторів" чути краще, бо в них усе, як і завжди в популістів, формулюється однозначно і вирішується просто.