Про "еліту", наукову зокрема
01/16/2010 | Олександр Гнєдаш
http://pravda.com.ua/columns/4b4c8b0b0dc54/
Зауваження
1) Чому автор не згадує членів-кореспондентів та персональних членів інших державних академій. Біля 1200 !!!! До речі, деякі з них аж двічі члени. Це ж суперелітні представники еліти.
2) Жодного слова про духовність, лише про якусь там моральність.
3) Де релігійність, як чинник формування отакої еліти?
Погляньмо в дзеркало
Олександр Гнєдаш _ Субота, 16 січня 2010, 10:45
Версія для друку Коментарі 6
Олександр Гнєдаш, кандидат технічних наук, аналітик, для УП Відома нумерологічна формула суспільства √9+9+92+7=100% може сприйматися чи не сприйматися, але переконливих заперечень їй не має і тому можна погодитися, що структура і нашого суспільства близька до неї:
3% - розумних та моральних; 9% - розумних та не дуже моральних; 81% - не дуже розумних та не дуже моральних; 7% - людей, що потребують суспільної опіки.
До речі, така пропорція зберігається для будь-яких країн з будь-яким рівнем соціально-економічного розвитку.
З іншого боку, відповідальною за такий розвиток, його рушійною силою є державна національна еліта. До еліти ми відносимо зазвичай вчених, творчу та технічну інтелігенцію, успішних підприємців, політиків та інших.
І тут абсолютно очевидним є те, що якість еліти, а відтак і рівень соціально-економічного розвитку держави, залежить виключно від її (еліти) складу, згідно згаданій вище формулі суспільства.
Насправді, чи можна уявити сьогоднішній стан України, якби її президенти, академіки, урядовці та політики складалися хоча б в більшій частці з розумних та моральних людей? Звичайно ж ні - уявити таке не можливо!
Більше того, виходячи з реального стану справ, більша їх частка входить до групи 81%. Діапазон же "нерозумності" та "неморальності" в цій групі дуже широкий.
Звичайно, більшості неприємно бачити таке своє відображення в дзеркалі логіки, але давайте поглянемо навколо себе.
Візьмемо промисловість, точніше, її інтелектуально-містку частину: машинобудування та приладобудування, а також суднобудівну, авіаційну та космічну галузі. Де вони? Нас цікавлять не самі галузі з їх нікому не потрібною сьогодні продукцією, а їх потенціал, і перш за все, інтелектуальний.
В районі лишень однієї вулиці Гарматної в Києві було стільки унікальних підприємств, що при розумному та моральному підході ми би сьогодні не знали що таке, наприклад, імпортні мобільні телефони.
Зрозуміло, коли приходить новий багатий власник, скажімо, на комбайновий завод, він перш за все скорочує конструкторське бюро, котре одне тільки і може створити нову конкурентоспроможну продукцію і цим врятувати завод та дати аграрній державі власну збиральну техніку.
Про науку в Україні і згадувати соромно - два десятиліття, маючи в своєму складі повний спектр гуманітарних, технічних, наукових закладів з потужними експериментально-промисловими базами ми не спромоглися не те що наситити промисловий сектор ідеями новітньої інноваційної продукції, ми не спромоглися навіть сформулювати та донести до суспільства "національну ідею".
А крім національної ідеї на додачу і програму розумного переходу від планово-розподільчої моделі економіки до ринкової, спираючись саме на інтелектуальний потенціал країни, котрим ми всі так звикли пишатися.
І взагалі, НАН України, котра включає 250 академіків, залишається однією з уже не багатьох таких собі "оаз" радянської за духом та розподільчої за змістом систем.
Та й чи є такий потенціал у нашої еліти? Судячи з результатів її діяльності - немає. Більше того, немає ніяких підстав очікувати якихось якісних змін найближчим часом.
Тож коли в суспільстві інтелектуальний потенціал є, а у еліти його немає - значить не ефективно працює механізм формування еліти.
Як же діє цей механізм? Головну роль в цьому механізмі відіграють система освіти, зокрема вищої, та система виховання, зокрема сімейного.
Сьогоднішня влада цим питанням приділяє помітно більше уваги, але це лише демонстрація намірів у вірному напрямку.
Якщо мірилами приналежності до національної еліти є розум та моральність, то суспільство має виставити перепони на шляху до елітних позицій. Навіть дуже розумним, але неморальним громадянам там не місце.
Таким чином, проблема навчання та виховання національної еліти має терміново стати головним пріоритетом, навіть коштом будь-яких інших економічних та соціальних програм.
Адже ми тільки тоді зможемо бути спокійними за долю Держави, коли більшість національної еліти розміститься серед 3% розумних та моральних членів суспільства, згідно нумерологічної його формули.
А поки-що, нічого на дзеркало ображатися.
Олександр Гнєдаш, кандидат технічних наук, аналітик, для УП
Зауваження
1) Чому автор не згадує членів-кореспондентів та персональних членів інших державних академій. Біля 1200 !!!! До речі, деякі з них аж двічі члени. Це ж суперелітні представники еліти.
2) Жодного слова про духовність, лише про якусь там моральність.
3) Де релігійність, як чинник формування отакої еліти?
Погляньмо в дзеркало
Олександр Гнєдаш _ Субота, 16 січня 2010, 10:45
Версія для друку Коментарі 6
Олександр Гнєдаш, кандидат технічних наук, аналітик, для УП Відома нумерологічна формула суспільства √9+9+92+7=100% може сприйматися чи не сприйматися, але переконливих заперечень їй не має і тому можна погодитися, що структура і нашого суспільства близька до неї:
3% - розумних та моральних; 9% - розумних та не дуже моральних; 81% - не дуже розумних та не дуже моральних; 7% - людей, що потребують суспільної опіки.
До речі, така пропорція зберігається для будь-яких країн з будь-яким рівнем соціально-економічного розвитку.
З іншого боку, відповідальною за такий розвиток, його рушійною силою є державна національна еліта. До еліти ми відносимо зазвичай вчених, творчу та технічну інтелігенцію, успішних підприємців, політиків та інших.
І тут абсолютно очевидним є те, що якість еліти, а відтак і рівень соціально-економічного розвитку держави, залежить виключно від її (еліти) складу, згідно згаданій вище формулі суспільства.
Насправді, чи можна уявити сьогоднішній стан України, якби її президенти, академіки, урядовці та політики складалися хоча б в більшій частці з розумних та моральних людей? Звичайно ж ні - уявити таке не можливо!
Більше того, виходячи з реального стану справ, більша їх частка входить до групи 81%. Діапазон же "нерозумності" та "неморальності" в цій групі дуже широкий.
Звичайно, більшості неприємно бачити таке своє відображення в дзеркалі логіки, але давайте поглянемо навколо себе.
Візьмемо промисловість, точніше, її інтелектуально-містку частину: машинобудування та приладобудування, а також суднобудівну, авіаційну та космічну галузі. Де вони? Нас цікавлять не самі галузі з їх нікому не потрібною сьогодні продукцією, а їх потенціал, і перш за все, інтелектуальний.
В районі лишень однієї вулиці Гарматної в Києві було стільки унікальних підприємств, що при розумному та моральному підході ми би сьогодні не знали що таке, наприклад, імпортні мобільні телефони.
Зрозуміло, коли приходить новий багатий власник, скажімо, на комбайновий завод, він перш за все скорочує конструкторське бюро, котре одне тільки і може створити нову конкурентоспроможну продукцію і цим врятувати завод та дати аграрній державі власну збиральну техніку.
Про науку в Україні і згадувати соромно - два десятиліття, маючи в своєму складі повний спектр гуманітарних, технічних, наукових закладів з потужними експериментально-промисловими базами ми не спромоглися не те що наситити промисловий сектор ідеями новітньої інноваційної продукції, ми не спромоглися навіть сформулювати та донести до суспільства "національну ідею".
А крім національної ідеї на додачу і програму розумного переходу від планово-розподільчої моделі економіки до ринкової, спираючись саме на інтелектуальний потенціал країни, котрим ми всі так звикли пишатися.
І взагалі, НАН України, котра включає 250 академіків, залишається однією з уже не багатьох таких собі "оаз" радянської за духом та розподільчої за змістом систем.
Та й чи є такий потенціал у нашої еліти? Судячи з результатів її діяльності - немає. Більше того, немає ніяких підстав очікувати якихось якісних змін найближчим часом.
Тож коли в суспільстві інтелектуальний потенціал є, а у еліти його немає - значить не ефективно працює механізм формування еліти.
Як же діє цей механізм? Головну роль в цьому механізмі відіграють система освіти, зокрема вищої, та система виховання, зокрема сімейного.
Сьогоднішня влада цим питанням приділяє помітно більше уваги, але це лише демонстрація намірів у вірному напрямку.
Якщо мірилами приналежності до національної еліти є розум та моральність, то суспільство має виставити перепони на шляху до елітних позицій. Навіть дуже розумним, але неморальним громадянам там не місце.
Таким чином, проблема навчання та виховання національної еліти має терміново стати головним пріоритетом, навіть коштом будь-яких інших економічних та соціальних програм.
Адже ми тільки тоді зможемо бути спокійними за долю Держави, коли більшість національної еліти розміститься серед 3% розумних та моральних членів суспільства, згідно нумерологічної його формули.
А поки-що, нічого на дзеркало ображатися.
Олександр Гнєдаш, кандидат технічних наук, аналітик, для УП
Відповіді
2010.01.16 | Сергій Вакуленко
Одне слово зайве
Олександр Гнєдаш пише:> В районі лишень однієї вулиці Гарматної в Києві було стільки унікальних підприємств, що при розумному та моральному підході ми би сьогодні не знали що таке, наприклад, імпортні мобільні телефони.
А саме — "імпортні".
2010.01.19 | thinker
Re: Одне слово зайве
Та дайте спокій тим ностальгічним вайканням якби то коби...Треба дивитись, як жити СЬОГОДНІ!...2010.01.20 | Сергій Вакуленко
То до мене?
2010.01.20 | thinker
Та ні!!! Ви ОК!
До тих, кого "хвилюють" несуттєві речі!==========================================================
Бо процесом керувати мусить природній стан речей, рівень цивілізованості і соціально-культурного розвитку суспільства, - бо загалом суспільство, народ країни, (може на жаль)- ВИБИРАЄ і ПОРОДЖУЄ таку еліту, якої потребує зараз, або таку ж, якою її хоче бачити більшість... І нема на це ради, це процес! (І якщо більшість нашого суспільства хоче пана Януковича, незважаючи на його біографію, чи пані Тимошенко, незважаючи на її порно-відео-салонний та лазаренківський досвід бізнес-зростання, то так Є, така БІЛЬШІСТЬ нашого суспільства, і таким його треба сприймати...Інша справа, що його можна старатись покращувати, виховувати, змінювати тощо, але це - ПРОЦЕС, і може бути довгим. Пригадаймо високо-культурне цивілізоване німецьке суспільство в двадцяті роки ХХ століття - вистарчило 10 років, щоб Адольф Гітлер і його партія перетворила це високо-культурне і цивілізоване суспільство в фашистське націоналістично-хворе утворення вооєнізованого типу...)
================================================================
""Якщо мірилами приналежності до національної еліти є розум та моральність, то суспільство має виставити перепони на шляху до елітних позицій. Навіть дуже розумним, але неморальним громадянам там не місце.
Таким чином, проблема навчання та виховання національної еліти має терміново стати головним пріоритетом, навіть коштом будь-яких інших економічних та соціальних програм.
Адже ми тільки тоді зможемо бути спокійними за долю Держави, коли більшість національної еліти розміститься серед 3% розумних та моральних членів суспільства, згідно нумерологічної його формули.""
==================================================================
Є класичне питання - "А СУДДІ БУДУТЬ ХТО???"
2010.01.20 | Сергій Вакуленко
Re: Та ні!!! Ви ОК!
thinker пише:> ================================================================
> ""Якщо мірилами приналежності до національної еліти є розум та моральність, то суспільство має виставити перепони на шляху до елітних позицій. Навіть дуже розумним, але неморальним громадянам там не місце.
>
> Таким чином, проблема навчання та виховання національної еліти має терміново стати головним пріоритетом, навіть коштом будь-яких інших економічних та соціальних програм.
>
> Адже ми тільки тоді зможемо бути спокійними за долю Держави, коли більшість національної еліти розміститься серед 3% розумних та моральних членів суспільства, згідно нумерологічної його формули.""
>
> ==================================================================
>
> Є класичне питання - "А СУДДІ БУДУТЬ ХТО???"
Пригадую, була в мене у Варшаві 5 років тому дискусія про еліту (якраз перед "третім туром" наших виборів). Я тоді закликав не вживати цього слова — на тій підставі, що голота, напхавши кишені грішми, не стає елітою, а залишається голотою.
Не встигли ми про це поговорити, як на телебаченні з'являється якийсь польський історик (прізвища не пам'ятаю) та й каже у відповідь на запитання про еліту: вона в нас востаннє була в XVII столітті.
От би його покликати на суддю...
2010.01.20 | Георгій
Цікаво... алe воно, мабуть, трохи складнішe
Сергій Вакуленко пише:> на телебаченні з'являється якийсь польський історик (прізвища не пам'ятаю) та й каже у відповідь на запитання про еліту: вона в нас востаннє була в XVII столітті.
(ГП) Він має на увазі eліту, сформовану з традиційної зeмeльної аристократії. Алe *ця* eліта нe є єдиним варіантом eліти... У Вeликій Британії зeмeльна аристократія, клас лордів, існував споконвіку і існує досі, алe хіба ЦЯ eліта грає хоч якусь сeрйозну роль у розвитку британського суспільства? Джон Фаулз добрe про цe написав у "Жінці французького лeйтeнанта." Там головний гeрой, який (у 1867 році) стоїть ніби як на сeрeдині між сeрeднім класом і аристократією (нe має титулу, алe сподівається, що успадкує титул баронeта від свого старeнького дядька), - жахається, коли його майбутній тeсть пропонує йому стати головою ланцюгу галантeрeйних крамниць. Алe в кінці оповіді цeй гeрой взагалі "вибитий" з життя ворожим до нього суспільтвом, тоді як його CЛУГА, сeлянський хлопeць, раптом стає значною фігурою, тому що винаходить таку річ, як рeклама. Цeй слуга, очeвидно, вжe є прeдставником нової eліти...
У CША тeж є кілька eліт. Є eліта "старих грошeй" - родини, які походять від колоністів-пуритан 17-го сторіччя, або від плантаторів старого Півдня. Алe є і нові eліти - наприклад, eліта супeркомп"ютeрщиків, винахідників різних Ягу і Гуглів...
2010.01.20 | Сергій Вакуленко
Re: Цікаво... алe воно, мабуть, трохи складнішe
Георгій пише:> (ГП) Він має на увазі eліту, сформовану з традиційної зeмeльної аристократії. Алe *ця* eліта нe є єдиним варіантом eліти...
Він мав на увазі еліту, спроможну мислити державницькими категоріями й водночас не ласу на гроші та статки (бо вони для неї від початку були невід'ємною частиною життя).
>Джон Фаулз добрe про цe написав у "Жінці французького лeйтeнанта." Там головний гeрой, який (у 1867 році) стоїть ніби як на сeрeдині між сeрeднім класом і аристократією (нe має титулу, алe сподівається, що успадкує титул баронeта від свого старeнького дядька), - жахається, коли його майбутній тeсть пропонує йому стати головою ланцюгу галантeрeйних крамниць. Алe в кінці оповіді цeй гeрой взагалі "вибитий" з життя ворожим до нього суспільтвом, тоді як його CЛУГА, сeлянський хлопeць, раптом стає значною фігурою, тому що винаходить таку річ, як рeклама. Цeй слуга, очeвидно, вжe є прeдставником нової eліти...
Фаулза я не тільки читав, а навіть і перекладав колись давно...
> У CША тeж є кілька eліт. Є eліта "старих грошeй" - родини, які походять від колоністів-пуритан 17-го сторіччя, або від плантаторів старого Півдня. Алe є і нові eліти - наприклад, eліта супeркомп"ютeрщиків, винахідників різних Ягу і Гуглів...
Звісно, еліти мусять поповнюватися. Але роля старої еліти в тому, що вона наперед визначає певний стандарт для еліти нової. Не відповідатимеш йому — гроші не відчинять тобі всіх дверей.
До речі, у Франції таки ж є ціла державна програма кшталтування нових представників еліти в т. зв. "grandes écoles". У Британії те саме йде більше самопливом — через Оксбрідж, — але ж іде.
2010.01.20 | Torr
Re: Цікаво... алe воно, мабуть, трохи складнішe
Георгій пише:> У CША тeж є кілька eліт. Є eліта "старих грошeй" - родини, які походять від колоністів-пуритан 17-го сторіччя, або від плантаторів старого Півдня. Алe є і нові eліти - наприклад, eліта супeркомп"ютeрщиків, винахідників різних Ягу і Гуглів...
нові eліти сформувало конкурентне середовищє?