МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Нанести подвійний удар по Табачнику та по Багрову, допомогти

03/19/2010 | Червона світка
кримським українцям.

Пропоную роздрукувати та надіслати листа:

Секретареві Ради національної безпеки і оборони при Президентові України
п. Богатирьовій Р.В.
РНБО України, вул. Командарма Каменєва, 8, м. Київ, 01133

Президентові України
п. Януковичу В.Ф.
Секретаріат Президента України
вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220

Прем’єр-міністрові України
п. Азарову Миколі Яновичу
Кабінет Міністрів України
01008 Київ, вул. Грушевського, 12/2

Текст листа

Президентові України
п. Януковичу В.Ф.
Секретаріат Президента України
вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220

СКАРГА

щодо відповідальності Табачника Д.В.,
міністра освіти і науки України

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!
За всі роки існування у Таврійському національному університеті імені В.І. Вернадського на факультетах, що готують для шкіл України викладачів математики, біології, географії, фізики, хімії та інших предметів, не відкрито жодної групи з викладанням білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, румунською, словацькою, угорською та українською мовами. Тобто не підготовлено жодного викладача, який міг би викладати математику, біологію, географію, фізику, хімію та інші предмети білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, румунською, словацькою, угорською та українською мовами. Тому, наприклад, випускники шкіл та класів із кримськотатарською мовою викладання не можуть отримати в ТНУ ім. В.І. Вернадського освіту, яка дозволила б їм викладати математику, біологію, географію, фізику, хімію та інші предмети (крім кримськотатарської мови) кримськотатарською мовою, а випускники шкіл та класів із українською мовою викладання вимушені для продовження освіти їхати за межі Криму. Куций курс ділової української мови (на першому курсі 88 годин, на третьому – 66 годин) ніяким чином не може підготувати майбутнього викладача математики, біології, географії, фізики, хімії та інших предметів, оскільки всі лекції, семінарські та практичні заняття ведуться мовою тільки однієї із національних меншин і тому студенти не можуть опанувати термінологію, необхідну для викладання предметів українською мовою, а білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, румунська, словацька, угорська мови взагалі не викладаються на факультетах, які готують викладачів математики, біології, географії, фізики, хімії та інших предметів.
Більш того на спеціальностях, які готують фахівців із німецької, англійської та французької мов переклад ведеться з цих мов не на державну, а на мову тільки однієї із національних меншин України. Питання: “Для кого готує перекладачів ТНУ ім. В.І. Вернадського?
Бібліотечний фонд ТНУ ім. Вернадського майже на сто відсотків складається із книг мовою тільки однієї із національних меншин України.
Тобто, на мою думку, ректорат ТНУ ім. В.І. Вернадського брутально порушує Закон України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”. Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин не передбачає надання переваги жодній із мов меншин. Нагадую, що в статті 2 Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” стверджується:
“Положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.”
Таким чином, на мою думку, мовна політика ректорату ТНУ ім. В.І. Вернадського є наданням незаконної переваги за мовною, національною ознаками, спрямованою на заперечення мети Європейської Хартії регіональних мов та мов меншин:
“… що охорона історичних регіональних мов або мов меншин Європи, деякі з яких знаходяться під загрозою відмирання, сприяє збереженню та розвитку культурного багатства і традицій Європи, враховуючи, що право на використання регіональної мови або мови меншини у приватному та суспільному житті є невід'ємним правом відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права, та відповідно до духу Конвенції Ради Європи про захист прав і основних свобод людини, враховуючи роботу, проведену в рамках НБСЄ, і зокрема гельсінкський Заключний акт 1975 року та документ Копенгагенської зустрічі 1990 року, підкреслюючи важливість міжкультурного діалогу і багатомовності, а також вважаючи, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх, усвідомлюючи, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин у різних країнах та регіонах Європи є важливим внеском у розбудову Європи, що ґрунтується на принципах демократії та культурного розмаїття в рамках національного суверенітету і територіальної цілісності”.
Якщо додати, що всі заходи, журнали, майже всі навчальні посібники, які видає ТНУ ім. В.І. Вернадського також видаються мовою тільки однієї із національних меншин України, то можна зробити висновок, що, на мою думку, ректоратом ТНУ ім. В.І. Вернадського здійснюється політика на систематичне та системне надання незаконної переваги мові однієї із національних меншин України.
Ректорат ТНУ ім. В.І. Вернадського, на мою думку, зневажає державну символіку України. Так відповідні наочні матеріали заховано до одного із невеличких читальних залів.
Про таку політику, яка здійснюється ректоратом ТНУ ім. В.І. Вернадського протягом багатьох років не може, на мою думку, не знати міністр освіти і науки України Табачник Д.В.
У Конституції України, яка є Законом прямої дії окремий статус державної надано тільки українській мові, жодній іншій мові переваги не надається, крім того в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року стверджується, що українська мова як державна “є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також у інших сферах суспільного життя”­ ­­­– це є обов’язковим для виконання на всій території України.
Отже, інформування студентів та викладачів про поточне життя університету, надання освітніх послуг ТНУ ім. Вернадського тільки мовою однієї з національних меншин України є, на мою думку, ігноруванням громадянських прав сотень тисяч громадян України, які мешкають у Криму, або приїхали навчатися до Криму із інших областей України, наданих їм Конституцією України та Законами України. Таке ігноруванням їхніх прав я розцінюю як надання незаконної переваги за мовною ознакою.
Таке ставлення до їхніх прав я розцінюю як прояв україноненависництва, нехтування їхніми громадянськими правами, як приниження їх честі та гідності, що завдає їм моральних страждань як громадянам своєї держави. Таке ставлення до них ректорату ТНУ ім. В.І. Вернадського я розцінюю як надання незаконної переваги за мовною ознакою.
Таким чином, для мене стає очевидним, що позбавлення сотень тисяч громадян можливості користуватися правами, наданими їм Конституцією України, яке я розцінюю як надання незаконної переваги за мовною ознакою, фактично схвалено міністром освіти і науки України п. Табачником Д.В., який за посадою не може не знати про ці ганебні прояви україноненависництва та нехтування Європейською Хартією регіональних мов та мов меншин.
Тобто, на дев’ятнадцятому році української державності громадянські права, честь і гідність сотень тисяч громадян на теренах Криму будуть й надалі знехтувані. Таке ставлення до мовних, громадянських прав я розцінюю як прояв україноненависництва та зневагу до сотень тисяч громадянин. Я розглядаю це як порушення цих прав, тобто як надання незаконної переваги за мовною ознакою.
У статті 10. Конституції України визнано статус української мови, як державної. Жодній мові національних меншин у Конституції України та Законах України переваги не надається. В Україні мешкають громадяни більше 100 національностей, тому надання переваги мові однієї з національних меншин, на мою думку, є наданням незаконної переваги за мовною, національною ознаками і може викликати обурення з боку представників інших національних меншин, що не припустимо.
На мій погляд, міністр освіти і науки України п. Табачник Д.В. своїм потуранням всьому тому, що протягом багатьох років коїться в ТНУ ім. В.І. Вернадського зухвало перекручує чинне законодавство України, та принижує один із конституційних атрибутів державності України – державну мову і тим самим ганьбить мою громадянську честь та гідність, завдає мені образи та моральних страждань, тобто надає незаконну перевагу за мовною та національною ознаками.
На мою думку, міністр освіти і науки України п. Табачник Д.В. не спроможний забезпечити виконання Європейської хартії регіональних мов та мов меншин, Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 14. 12. 1999 року (який ухвалив, що українська мова як державна “є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також у інших сферах суспільного життя”) у відомствах, установах та організаціях, які йому підпорядковані, стосовно забезпечення мовних прав білорусів, болгар, гагаузів, греків, євреїв, кримських татар, молдаван, німців, поляків, румунів, словаків, угорців та функціонування державної мови, що представляє загрозу для забезпечення громадянських прав десятків мільйонів громадян України на отримання освіти, інформації в цих відомствах, установах та організаціях білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, румунською, словацькою, угорською та державною мовою, і тому така ситуація є загрозливою для національної безпеки України.

У зв’язку з цим вимагаю:

1. Згідно із статтею 7 Закону “Про звернення громадян” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 47, ст. 256) (Вводиться в дію Постановою ВР N 394/96-ВР від 02.10.96, ВВР, 1996, N 47, ст. 257) (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 653-XIV (653-14) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст. 219): “…
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються,” – розглянути по суті і не направляти мою скаргу до Міністерства освіти і науки Міністрів України.
2. Забезпечити громадянам України право, гарантоване Конституцією України та рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (який ухвалив, що українська мова як державна “є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших сферах суспільного життя”), отримувати інформацію щодо поточного життя ТНУ ім. В.І. Вернадського, отримувати освітні послуги в ТНУ ім. В.І. Вернадського білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, російською, румунською, словацькою, угорською та державною мовами. Створити для цього навчальні групи із викладанням: білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, російською, румунською, словацькою, угорською та державною мовами.
3. Відповідно до статті 10 ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про боротьбу з корупцією" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 34, ст. 266), (Вводиться в дію Постановою ВР N 357/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст.267), (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 171/97-ВР від 03.04.97, ВВР, 1997, N 19, ст.136 N 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР, 1998, N 26, ст.149 N 460-XIV (460-14) від 02.03.99, ВВР, 1999, N 16, ст.97 N 622-XIV (622-14) від 05.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст. 213 N 1594-III (1594-14) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.185 N 90-IV (90-15) від 11.07.2002, N 148-IV (148-15) від 12.09.2002):
“Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтею 5 цього Закону, в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який з державних органів, зазначених у пунктах "а", "а-1" і "б" статті 4 цього Закону. (Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 148-IV (148-15) від 12.09.2002)
Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення діяння, передбаченого частиною другою цієї статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.”
та статті 5 цього Закону України:
“Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:

г) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо них обмеження.”

притягти до відповідальності міністра освіти і науки України Табачника Дмитра Володимировича.

На мою думку, він підпадає під дію пункту: г) «надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень» і має відповідати згідно з нормою: «Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», оскільки не зупинив надання незаконної переваги за мовною, національною ознаками з боку ректорату Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.
4. Надіслати комісію Ради Національної безпеки та оборони України до Міністерства освіти і науки України з метою проведення розслідування щодо ставлення до законних прав сотень тисяч громадян міністра освіти і науки України п. Табачника Д.В., яке я розцінюю як прояв україноненависництва та надання ним незаконної переваги за мовною, національною ознаками.
5. Розглянути на засіданні Ради Національної безпеки та оборони України стан забезпечення конституційних прав громадян, які вибрали мовою навчання, отримування інформації та спілкування білоруську, болгарську, гагаузьку, грецьку, єврейську, кримськотатарську, молдавську, німецьку, польську, російську, румунську, словацьку, угорської та державну мову у відомствах, установах та організаціях, що належать до відповідальності міністра освіти і науки України п. Табачника Д.В.
6. Згідно зі ст. 15. та ст. 20 Закону України “Про звернення громадян” повідомити мені про результати розгляду всіх пунктів моєї скарги на адресу: __________________________________ _________________________________________________________________________________

З повагою та надією на підтримку й розуміння

_____________________________________________________________________________

“____”_______________ 2010 року

Листи треба надсилати РЕКОМЕНДОВАНИМИ.

Реакція буде гарантованою. Ефект залежитеме від кількості листів. Листи треба посилати не колективні, а від кожної особи окремо і на кожну адресу окремо.

Уявіть собі, що їм доведеться, наприклад, відповісти на десять тисяч листів, а якщо їх буде СТО ТИСЯЧ. Це страшніше за будь-яке голодування.

Можна найти інші приклади. По кожному прикладу надсилати окремі листи.

ЕФЕКТ У МАСОВОСТІ. На ПРАВИЛЬНО НАПИСАНИЙ ЛИСТ відповідь має бути обов'язково!!!

Відповіді

  • 2010.03.19 | Мацяльця

    Підтримую:

    Цитата: За всі роки існування у Таврійському національному університеті імені В.І. Вернадського на факультетах, що готують для шкіл України викладачів математики, біології, географії, фізики, хімії та інших предметів, не відкрито жодної групи із викладанням білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, румунською, словацькою, угорською та українською мовами. Тобто не підготовлено жодного викладача, який міг би викладати математику, біологію, географію, фізику, хімію та інші предмети білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, румунською, словацькою, угорською та українською мовами.
    Тільки аби б додати ще
    корейською, азербайджанською, вірменською, грузинською, в'єтнамською мовами. Щонайменше.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.03.19 | Червона світка

      Не треба писати дурниць, це цитата із Закону України

      про ратифікації тієї Хартії, саме ті мови там названо.

      Будь який лист має ґрунтуватися на ЗАКОНІ!!!

      Названих Вами мов там не має.

      Спробуйте написати реального листа. Побачете реакцію.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.03.19 | Мацяльця

        Нам, розумним, деколи можна писати дурниці,

        а от дурням не завадило б вивчити мову, принаймні базово.
        Щодо переліку мов у Зверненні, то, по-перше, там ніде не вказано, що то є цитата з Закону, а по-друге, потрібно виходити з реалій, які на сьогодні є такими, що носіїв азербайджанської мови принаймні на порядок більше, ніж грецької.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.03.19 | Треба нарешті діяти!

          Нажаль Ви нічого не розумієтеся на механізмах великих чинов-

          чицьких структур.

          Нажаль, дуже розумні не завжди спроможні хоч на якусь РЕАЛЬНУ ДІЮ.

          Ваші оціночні розумування в цьому випадку не мають жодного сенсу.

          Є ФОРМАЛЬНА НОРМА ЗАКОНУ, за яким російська та гагаузька мови РІВНІ ПЕРЕД ЗАКОНОМ, навіть якщо, наприклад в Сімферополі, є один гагауз, який приїхав з одеської області походити коридорами ТНУ він за ЗАКОНОМ МАЄ ПРАВО ЧИТАТИ ТАМ ВИВІСКИ СВОЄЮ МОВОЮ, якщо ТІ ВИВІСКИ не державною, а російською. Тобто, або тільки державною, або тринадцятма і ще й державною. ТАКА НОРМА ЗАКОНУ. Так само той гагауз має право вимагати, щоб з ним на пошті спілкувалися гагаузькою мовою, або надали перекладача та писати з цього приводу скарги, звертатися до Суду (СУД він гарантовано виграє ще й грошей висудить).

          Цей метод діяв навіть у радянські часи, навіть у В'ЯЗНИЦЯХ!!!

          Його досить детально описав Володимир Буковський (пам'ятаєте, обмєнялі хулігана на Луіса Карволана) в книзі "И возвращаеться ветер".

          Механізм перевірино за часів Кучми. Саме таким методом я добився того, що тепер на Ваше звернення, наприклад у касах залізничного вокзалу, що ви не розумієту іноземну мову, мовчки переходять на державну. Якщо касирка молода (їй ще це не пояснили, що існує ціркулярна телеграма Укрзалізниці щодо обов'язково надавання інформації державною мовою на вимогу громадянина), то досить сказати, що зараз писатиму скаргу. Ще п'ять років тому вони на таку вимогу починали розповідати, що вони:
          - росіяни,
          - що у Криму три державні мови...

          Свого часу переписка тривала майже півроку, почалася з листа на трьох аркушах, а закінчувалася на десяти аркушах (з додатками).


          Щодо форми звернення, так є стандартні протокольні форми, почитайте, наприклад Молочкова "Дипломатический протокол и дипломатическая практика".

          В.Ф. Янукович - Президент України, як би Ви до нього не ставилися як до особистості, Ви маєте шанувати Президента своєї держави.

          Дуже гарно діє коли листів БАГАТО.

          Таким чином, досить легко заблокувати діяльність (порівняно невеликих кримських структур), наприклад МОН АРК, для цього треба, щоб щьодня, наприклад у Представництво Президента щодо МОН АРК, находило 10-15 скарг. Якщо їх щодня буде 50, то до Вас, а хто організатор вони швидко зрозуміють, прийдуть проситися.

          СПРОБУЙТЕ...

          P.S. Не пишить КОЛЕКТИВНИХ скарг. Для чиновника не має значення кількість підписів. ОДНА відповідь надходить ПЕРШОМУ у списку.

          На кожну ТЕМУ треба писати ОКРЕМУ скаргу. Якщо в скарзі кілька ТЕМ, то чиновник обирає одну з них, найбільш для нього зручну.

          P.P.S. Треба розуміти, що, хто б не був при владі РІЗНІ відомства ЗАВЖДИ ворогують між собою (це було навіть у СРСР, коли здавалося б усе в одніх руках, він - СРСР - тому й розпався: війна у Москві між структурами Горбачова та Єльцина), тому багато чого можна досягти шляхом НАЦЬКОВУВАННЯ одниш СТРУКТУР на ІНШІ.

          Для цього треба знати ЗАКОНИ. У нашому випадку це Закон "Про звернення громадян". На ПРАВИЛЬНО написану СКАРГУ, ЗВЕРНЕННЯ, ЗАЯВУ, відповідь (хоч якась) буде обов'язково. А далі треба уважно читати відповідь і скаржитися (ОБҐРУНТОВАНО) на того, хто підписав відписку. Це досить муторна справа, але ЕФЕКТИВНА.

          Значно ефективніша від мітингів та пікетів. 500 листів від ста осіб у 5 різних інстанцій на якусь тему щодо діяльності якоїсь контори незрівняно ефектиніше від мітингу з тих самих СТО осіб під дверима тієї контори.

          P.P.P.S. Відкрию, ще одну невеличку "таємницю" щодо долі Вашого листа В.Ф. Януковичу. Очевидно, що Ваш лист до Януковича прочитає якийсь дрібний клерк у відповідному підрозділі Адміністрації. Він цього листа обов'язково зареєструє та перешле за налехністю. У цьому конкретному випадку у Генеральну Прокуратуру України з власною сопроводіловкою, де буде написано, що б розібралися й вам відповіли, копію цієї сопроводіловки надішлють Вам. А далі Ви отримаєте послідовно листи:

          з ГПУ, з Прокуратури АРК, з якоїсь районної прокуратури Сімферополя. Районна прокуратора обов'язково перевірятиме ТНУ, в ТНУ обов'язково писатимуть пояснення. Це тільки на одну скаргу, а якщо їх буде 10000.

          Якщо відповідь Вас не задовольнить, Ви маєте поскаржитися на того, хто її підписав, його начальнику, краще керівнику відповідного відомства у Києві (так буде ефективніше), або напвіть на керівника того відомства у Києві.

          P.P.P.P.S. А надто розумні можуть продовжувати розумування на форумах та власних кухнях...

          З результатом, який точно дорівнює НУЛЮ.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.03.19 | Мацяльця

            Я поділяю Ваші звитяги, але в залежності від того,

            яку мету вони переслідують.
            Якщо Ви стурбовані долею національних меншин, то доцільним є якраз подбати про найбільшу кількість людей, що належать до них. Тоді я з Вами зі згаданим доповненням.
            Якщо Ви переслідуєте якусь політичну мету шляхом доведення правозастосування до абсурду, то я також готовий приєднатися до Вас зі згаданим доповненням.
            Щоправда, тоді не нарікайте, якщо результат (в обох випадках) буде геть не той, на який Ви розраховуєте.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.03.19 | Червона світка

              Кому цікаво. Досвід Буковського (л)

              Як треба було ефективно писати скарги в часи СРСР.

              http://www.vehi.net/samizdat/bukovsky.html

              До 1975 года нас, политических, на работу не гоняли: тюремное начальство считало это нецелесообразным. Знали они по прошлым годам, что большинство на работу не пойдет, а кто и пойдет, все равно норму делать не будет. Невыгодно было это тюрьме - держать рабочее помещение, вольнонаемных мастеров и добавочный план на нас, не получая реальной выработки. Весной же 75-го - в ожидании Хельсинки, что ли, - Москва распорядилась иначе: приказано было заставить нас работать.

              Принудительный труд и вообще-то унизителен для человека. В условиях же тюремной системы, где 60 процентов заработка вычитается тюрьмой на нужды охраны, а из оставшейся суммы вычитается стоимость твоего питания, одежды и содержания, где работа - это средство твоего перевоспитания, где отнимает она 8 часов в день при шестидневной рабочей неделе, притом нормы выработки искусственно завышаются, чтобы сделать труд непосильным, - в таких условиях труд неприемлем для уважающего себя человека.

              Естественно, мы отказались. И началась долгая осада. Всех нас - как злостных отказчиков - по нескольку раз протащили через всевозможные виды наказания: только на строгом режиме я за это время просидел полтора года (это из неполных двух!). Другим больше досталось карцеров, кое-кто просидел там по 60 и даже 75 суток. Нам пресекли переписку с родными, лишили свиданий, продуктов. Война шла безжалостная, на износ. Каждый понимал, что проиграть нельзя. Поэтому, кроме обычных методов обороны - голодовок и нелегальной передачи информации на волю о беззакониях в тюрьме, - мы применили и несколько неожиданный метод: завалили официальные инстанции буквально лавиной жалоб.

              Нужно знать советскую бюрократическую систему, чтобы понять, какой это давало эффект. По существующим в СССР законам каждый заключенный имеет право подавать жалобы в любые государственные или общественные учреждения и должностным лицам. Жалоба должна быть отправлена тюрьмой в трехдневный срок с момента ее подачи. За это время начальство должно написать сопровождающее ее пояснение от себя, а также выписку из личного дела жалующегося и все это вложить в тот же конверт, что и жалобу. Инстанция, которая жалобу получает, регистрирует ее в журнале своих входящих бумаг и обязана в течение месяца дать на нее ответ. Если инстанция не компетентна решать затронутый в жалобе вопрос, она пересылает ее в компетентные инстанции. На повторную жалобу заводится отдельное производство. Существует несколько законов и инструкций, регулирующих порядок рассмотрения жалоб. На практике, если вы написали одну жалобу, это никогда не дает эффекта: ее перешлют "компетентному лицу", то есть именно тому, на кого вы жалуетесь. А он, естественно, найдет жалобу необоснованной. Чаще всего жалоб просто никто не читает, а сразу пересылают их вниз, по инстанции. Такая практика породила в людях неверие в силу жалоб. Ворон ворону глаз не выклюет - говорят зэки.

              Однако при соблюдении известных правил жалобы весьма эффективны даже в тюрьме. Нужно только:

              - знать законы и порядок рассмотрения жалоб;

              - досконально знать все законы и инструкции о тюремном режиме;

              - жалобу составлять предельно кратко, четко, лучше всего на одной странице, иначе ее никто читать не станет. В жалобе должен быть указан только факт нарушения закона или инструкции, дата этого события, фамилии виновных и указание на закон или инструкцию, которые при этом были нарушены; - писать нужно крупными буквами и разборчивым почерком, оставляя сбоку поля;

              - если ты хочешь, чтобы жалобу рассматривала высокая инстанция, жалуйся на начальника предыдущей: то есть, если тебе надо, чтобы отвечало главное управление МВД, жалуйся не на начальника тюрьмы, а на начальника областного управления. Для этого нужно медленно подниматься по ступенькам чиновничьей лестницы, жалуясь каждый раз выше на ответ предыдущей инстанции;

              - никогда не жалуйся по двум различным вопросам в одной и той же жалобе;

              - отправлять жалобу надо заказным письмом с уведомлением;

              - самое главное условие: жалобы надо писать в огромных количествах и в самые некомпетентные инстанции.

              В разгар нашей войны мы писали каждый от десяти до тридцати жалоб ежедневно. Сочинить тридцать жалоб в один день трудно, поэтому обычно мы распределяли между собой темы, и каждый писал на свою тему, а потом давал остальным переписать. Если у вас в камере 5 человек и каждый берет себе по 6 тем, то в результате обмена каждый напишет по 30 жалоб, а сочинять придется только по шесть. Переписывать же 30 страничек готового текста, да еще крупным почерком - это примерно полтора-два часа работы.

              Адресовать жалобы лучше всего не чиновникам, а самым неожиданным людям и организациям: например, всем депутатам Верховного Совета, республиканского или областного, городского Совета, всем газетам и журналам, всем космонавтам, всем писателям, художникам, артистам, балеринам, всем секретарям ЦК, генералам, адмиралам, передовикам производства, чабанам, оленеводам, дояркам, спортсменам и так далее, и тому подобное. В Советском Союзе все мало-мальски известные люди являются должностными лицами.

              Далее происходит следующее: тюремная канцелярия оказывается завалена жалобами и не успевает отправлять их в трехдневный срок, так как им нужно составлять вышеупомянутые сопроводительные записки к каждой жалобе. За нарушение срока отправки они непременно получат выговор и лишатся премиальных. В самые жаркие дни нашей войны по приказу начальника тюрьмы в помощь канцелярии привлекались все: библиотекари, вольнонаемные бухгалтеры, цензоры, офицеры политчасти, оперативники. Более того - рядом с тюрьмой находилось училище МВД, так курсантов пригоняли помогать канцелярии.

              Все ответы и отправки нужно регистрировать в специальную тетрадь и строго следить за соблюдением сроков ответа и отправки. Все эти жалобы проходят сложный путь и во всех инстанциях регистрируются, на них заводятся папки и делопроизводство. В конечном итоге они все обрушиваются в две инстанции: в местную прокуратуру и местное управление МВД. Эти инстанции тоже не успевают отвечать, тоже нарушают сроки, за что тоже получают выговоры и лишаются премий. Бюрократическая машина работает на всех парах, а вы переносите бумажный вал с инстанции на инстанцию, сея панику в рядах противника. Чиновники есть чиновники, они вечно враждуют друг с другом, и очень часто ваши жалобы становятся оружием в их руках для междоусобной или межведомственной войны. Так продолжается несколько месяцев. Наконец в дело вступает самый мощный фактор советской жизни - статистика. В какую-то высокую инстанцию докладывают среди прочих цифр и сводок, рапортов и сообщений о ходе строительства коммунизма, что вот на Владимирскую тюрьму, а то и на всю область поступило - за отчетный период - 75 тысяч жалоб. Никто этих жалоб не читал, но цифра неслыханная. Она сразу портит всю отчетную статистику, какие-то показатели в социалистических соревнованиях каких-то коллективов управлений или даже областей. Всем плохо: вся область из передовых переходит в отстающие, у нее отбирают какие там переходящие красные флаги, вымпелы и кубки. Трудящиеся негодуют, в обкоме паника, а в вашу тюрьму срочно снаряжается высокая комиссия.

              Эта комиссия не поможет вам лично, разве что разрешит несколько мелких вопросов в ваших жалобах. Но она обязательно должна найти массу недостатков и упущений в работе начальства. За этим ее и посылали, платили ей командировочные, суточные и премиальные. Начальство получает разгон. Кого-то снимают, кого-то понижают в должности, кто-то получает выговор, комиссия рапортует вверх о принятых мерах и удовлетворенно уезжает домой. Далее, поскольку вы посылали жалобы всяким дояркам, депутатам, балеринам и оленеводам, то им всем тоже надо отвечать, разъяснять и успокаивать, сообщать о решении комиссии и о принятых мерах.

              А вы все пишете и пишете дальше, портите статистику за новый отчетный период и выбиваете новую комиссию, и так - годами. Прибавьте сюда комиссии и выговоры, которые возникают в результате утечки информации за рубеж, директивы, циркуляры, контрприказы, жалобы родственников, кампании и петиции за границей - и вы поймете, что выдержало наше начальство, воюя с нами за выход на работу. Какой начальник тюрьмы, какой прокурор, какой секретарь обкома КПСС захочет такой жизни? И если бы это зависело только от них, мы давно бы прорвали блокаду. Но был приказ Москвы.

              Бог мой, чего только они не делали с нашими жалобами: их конфисковывали мешками, их крали, не давали нам бумаги, не продавали конвертов и марок, запрещали отправлять заказными с уведомлением (чтобы удобнее было красть), издали специальный приказ и запретили писать жалобы куда бы то ни было, кроме прокуратуры и МВД, сажали за жалобы в карцер. А ответы - какие мы получали ответы! Это же фантастика! Ошалевшие чиновники, не успевавшие даже прочитать наши жалобы, отвечали невпопад, путали адресатов, путали жалобы. Они так перекорежили и переврали несчастные законы, что их самих можно было сажать в тюрьму. Например, полковник МВД из местного управления отвечал мне, обалдев от бумажной бури, что съезд КПСС не является общественной организацией и поэтому, дескать, нельзя обращаться к нему с жалобами. Конечно же, последовал шквал жалоб на полковника, и он исчез в этом водовороте.

              А владимирские суды, совершенно осатанев от груды исков и требований уголовного преследования наших начальников, отвечали нам, например, что офицеры МВД неподсудны советским судам. Наконец, на все махнув рукой, нам вместо ответов стали присылать расписки примерно такого содержания: "За истекший месяц получены и отклонены 187 ваших жалоб" - и подпись. Вся бюрократическая система Советского Союза оказалась втянута в эту войну. Не было такого ведомства или учреждения, области или республики, откуда б мы не получили ответа. Бывало, что две инстанции давали диаметрально противоположный ответ, и тогда мы их стравливали. Под конец мы втянули в эту игру даже уголовников, и жалобная зараза стала расползаться по тюрьме - всего же в тюрьме было 1200 человек.

              Я думаю, если дело протянулось бы несколько дольше и вся тюрьма включилась бы в эту работу, то советская бюрократическая машина просто вышла бы из строя: все учреждения Советского Союза прекратили бы свою работу и писали бы нам ответы. Но они сдались. Осада была снята после двух лет борьбы. Нашего начальника тюрьмы сняли и отправили на пенсию, произвели кое-какие перемещения в администрации, и все затихло. Москва отступилась от своего приказа. Бедный наш полковник Завьялкин! Он пострадал ни за что, пал жертвой административной несправедливости. В сущности, он не был злым человеком, он был просто исполнительным чиновником. Он плохо понимал, что происходит, а от бесчисленных комиссий и противоречивых указаний, сыпавшихся ему на голову, он защищался весьма своеобразно - прикидывался дурачком, этаким исполнительным дурачком, который все хочет, как лучше, да вот беда - выходит наоборот! Его распекали, его бранили, ставили на вид - он все принимал с видом безвинного, но невезучего человека.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2010.03.20 | Sparta

                Кожен лист - КУЛЯ у ворога!

                Героям СЛАВА!
                Слава УКРАЇНІ!
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2010.03.29 | Бандерівець

                  Re: Кожен лист - КУЛЯ у ворога!

                  Дійсно цікаво, скільки тих куль для україноненависників Табачника та Багрова спромоглися відлити такі ГОЛОСНО патріотичні на СЛОВАХ українці, скільки з них не пошкодувало для цього десять кревних ГРИВЕНЬ?


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua