МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Яким має бути сучасний підручник з історії України?

06/20/2010 | Майдан-ІНФОРМ
На веб-сайті Комітету з питань науки і освіти розміщено стенограму круглого столу "Яким має бути сучасний підручник з історії України? (концептуальні засади, стан викладання та проблеми підручникотворення з навчальної дисципліни "історія України")"

Ось посилання: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=49474&cat_id=46022

Прес-служба Комітету
255-31-55

Відповіді

  • 2010.06.20 | простий науковець

    Правдивим.

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.06.20 | Трясця

      Що таке правда історії?

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.06.20 | простий науковець

        А тут можна б і Гегеля нашого, того який Георг Вільгельм і

        Фрідріх ;) згадати, а саме: Усе, що є розумним - є у той же час і дійсним, тобто правдивим, а усе, що розумним не є - того не існує, тобто то є брехнею.

        Лише одного боюсь, що з таким підходом з історії України нічого не залишиться, бо розум, нажаль, не належить до сильних сторін українців :(.
  • 2010.06.20 | selu

    Має доводити, що хохли - вершина людства, а украяння -

    єдиний правильний шлях побудови суспільства.
  • 2010.06.20 | igorg

    Найперше він має подавати факти, а не

    підтасовувати їх під певні концепції. Тобто там мають бути характерні документи й дані подобаються вони комусь чи ні.
    І друге. Підручник має бути українським. Тобто, стосуватися саме України й українців і саме наших українських інтересів. Тобто, підручник має задавати запитання саме в аспекті українських інтересів. Так, німецька окупація була значно лояльнішою до українців ніж російсько-совєцька. Це дуже неприємно чути євреям, для яких це був голокост. Однак слід тоді спитати чим був для українців голодомор і яка влада його влаштувала. І це неприємно чути росіянам бо це була московська влада. Так само це неприємно і євреям бо їх участь у тій владі була винятково значимою. Але так було.
    Була Волинська різня і була різня у Холмщині. І це однаково неприємно чути і нам і полякам. Але є гарне питання хто від того виграв?
    Я за те аби свої запитання задали навіть й комуністи. Бо при відкритих фактах це є програш, саме тому їх так старанно ховали.
    Третє. Підручник має показати, як на аналогічні ситуації реагували інші держави й інші нації. Аби розуміти що таке національні інтереси і як їх відстоюють.
    Четверте. Підручник має стимулювати інтерес до фактів історії і в першу чергу через власну історію власної родини. Знайди свої корені й оціни історію в цьому контексті.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.06.22 | selu

      Які факти, якщо їх постійно фальсіфікують.

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.06.22 | igorg

        Факти фальсифікувати важко, їх можна

        приховувати, замовчувати, тенденційно підбирати й тенденційно інтерпретувати. Але факт є основою, фундаментом історичної освіти.
        Мені доводиться постійно стикатися із совєцькою школою. Так у їх школи факти просто відсутні. Є одні висновки й теорії які у найкращому випадку ілюструються окремими прикладами. Найсмішніше що вони просто не розуміють навіщо якісь факти, або обгрунтування, а критику теорій і систем взагалі сприймають як антидержавну й диверсійну роботу :). А тепер уявіть лишень скільки вчителів вони встигли наготувати!
        Тому найперше потрібно навчити школяра розуміти де є факти, документи, а де є міф, фантазія, теорія, припущення чи точка зору. Це можливо тільки подаючи цілий спектр поглядів на одні й ті самі факти. Так само важливо показати як і для чого створюється історична міфологія.
        У молодших класах нмд слід взагалі обмежитися історичною хронологією та фактами які є найменш дискусійними. Розповісти як проводяться історичні дослідження, що таке документи і як з ними працюють, що таке розкопки, знахідки, архіви, спогади свідків. Показати які історичні пам'ятки є в Україні. Певно варто зацікавити й власною родинною генеалогією, геральдикою.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.06.22 | простий науковець

          У фальшувальників історії є ще така зброя, як тенденційний

          підбір фактiв. Тобто коли, наприклад, у школі наводять як доказ проти релігії прaвдиві слова Вольтера про те, що Бог дуже вигідний владоможцям, тож "варто було б Його видумати" ... "якби Його не було." - це теж слова Вольтера, але от про них у наш час забували.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.06.22 | igorg

            Ну що тут можна сказати. Ви ж в курсі як доктор Табачник

            захищався? Навіть зажлобився заплатить комусь щоб хоч щось написали. Й там багато таких фахівців. Жуліки є жуліки. Це поза наукою й освітою. Це кримінал. Шкода що це все лишилося й повертається. Суспільство що живе за правилами зони. Принаймні 1/3 щиро вважає що так і треба й інакше просто не можна. Апофеоз демократії.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.06.23 | Трясця

              Re: Ну що тут можна сказати. Ви ж в курсі як доктор Табачник

              Дивіться мої міркування про плагіат в іншій гілці. Владоможці щиро дивуються, що якісь дикуни вважають плагіат за хибний спосіб робити внески до науки.
  • 2010.06.22 | igorg

    Ось наприклад погляньте

    Є свої мінуси при вживанні терміну „радянсько-німецька війна”. Не було окремої війни з її окремими моральними і політичними критеріями, яку можна назвати „радянсько-німецька”. Це Друга Світова війна була війною, так званою, антигітлерівської коаліції, в якій панували ліберально-демократичні і загальногуманістичні цінності проти нацистсько-расиської ідеології. Я вибачаюся, що я такі тривіальні речі маю пояснювати...

    ІЗ ЗАЛУ. А Радянський Союз?

    ПОПОВИЧ М.В. А Радянський Союз був, як отой американський Президент говорив: це звичайно мерзотник, але це наш мерзотник. От Радянський Союз був нашим мерзотником при, він не знав, кому йому служити, він вибирав: що краще, що гірше, врешті вийшло на те, що не своєю волею він опинився в таборі ліберально-демократичному.

    Тому я не бачу нічого злочинного в тому, що ми прямо і скажемо: що це була війна, в якій правда була на боці, як не противно нам це говорити, але на боці цього мерзотника. І це, власне кажучи, мало б бути розв’язанням тої полеміки, яка ведеться, і яку, відсутній тут Міністр освіти...
    ______________________________________________________________

    Шановні, а де ж факти!!! Де українські інтереси?
    Де цифри скільки загинуло українців від рук гітлерівців і від рук совєтів? Де цифри скільки українців проголосували ногами й вважали за краще вмерти ніж повернутися на совєцьку Україну? Скільки чужого люду було заселено в Україну? Як змінювався рівень життя українців в Україні? А як в той же час змінювався в Польщі, Чехії, Канаді. Оце і є совєцька школа. Бо це ж говорить ніби то професіонал. Той хто ці цифри й факти має знати.
    І, здається, американський президент говорив це не про СССР?
    І чому власне правда стала на боці мерзотника? З якої біди? Переможець просто присвоїв собі право диктувати що є правда а що ні, що є добро а що є зло. І зрозуміло як саме :).
  • 2010.06.22 | Георгій

    А можe й нe трeба якогось *одного* підручника?

    Наскільки я розумію, у CША студeнти вивчають історію (чи будь-який інший прeдмeт) за допомогою якогось підручника, що його унівeрситeт чи сeрeдня школа обирає з дeсятків, якщо нe сотeнь, надрукованих. Хіба цe погано? (http://www.google.com/images?hl=en&q=us+history+textbook&um=1&ie=UTF-8&source=univ&ei=ptYgTIuiNcGBlAf295E_&sa=X&oi=image_result_group&ct=title&resnum=4&ved=0CEcQsAQwAw)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.06.22 | igorg

      Та звісно що це непогано. Але це для них погано

      Бо так у нас уже і є. Є багато підручників й у принципі вони переважно гарні. Але ж вони бандерівські?!! Й українські!!! Отака біда причинилася. І як же жидам пережити що козаччина часів Богдана Хмельницького є визвольна й героїчна, а козаки герої?! Адже для євреїв це був суцільний жах, катастрофа. Як москалям пережити що не одні вони були союзниками українців, а здебільшого ворогами :). Що нє асвабадітєлі вони а загарбники. Скажете то нехай собі вважають у своїх власних підручниках. Ми ж до того не маємо претензій!
      Аж ні, мають таке бажання під видом українських підручників й інтересів підсунути свої власні. Як жінці сусіда власне сім'я підкинути. Хай годує батько як свого власного. Для любові сусідської ...
  • 2010.06.22 | igorg

    Вкрай погане враження від того всього

    Бо справді у більшості виступали ФАХІВЦІ й говорили дуже правильно. Але вже навіть тут ведучий вважав що він має право не регламент вести, а суттєво поправляти докторів, як вчитель у школі трійочників. Дуже поблажливо, але авторитетно.
    То що це за такий авторитет? Зважте, що у дискусію автори нових підходів не втрутилися, ба, навіть назватися не побажали. Ну тіпа послухали, галочку поставили "провели обсуждєніє с ведущими ученимі-історікамі". І що ж у кінці?! Тіпа, так дайте ж нам хоч почитать що ж ви там напланували й написали у своїй програмі. Бо ми ж тільки здогажуватись можемо. Отаке знущання й така от наруга.
    Що прогнозується. А дуже просто. Будуть затверджені освітні стандарти. І тоді або дійте у їх межах або п...те ....й. І який думаєте буде результат? 5-10 вчених покине країну, 2-3 залишаться в ній ізольованими, а решта буде ісполнять дірєктиви Табачника й К. Бо інакше ні ступеня, ні категорії ні звання ні підручника ні монографії. Тобто українських істориків опустять до рівня маргіналів. Із найгуманістічніших міркувань й абсолютно чужих інтересів.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.06.22 | selu

      Фахівці продаються, бо професіонали. А ми, громада, праві.

      І ніяких виключень.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.06.22 | igorg

        Чому продаються? Їх просто позбавляють можливості

        працювати й бути почутими, розвиватися. Ви думаєте вони будуть тратити на істориків гроші?! Простіше заплатити або нажати й самим стати докторами з історії. І тоді вже їм будуть платити :).
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.06.23 | selu

          Бо професіонали. Re: Чому продаються?

          От в Англії лорди наукою переймалися, хоббі в них таке було. Ті не продавалися.

          А в нас лордів нема, доведеться громаді правду шукати. Вам та мені.
  • 2010.06.22 | igorg

    Певно потрібна загальнодоступна альтернатива.

    Щось на зразок української історичної вікіпедії.
  • 2010.06.22 | igorg

    До речі, порівняйте у вікіпедії статті на слово Комунізм

    українською й російською мовами. Й така ж картина по більшості спільних світоглядних й історичних питань. Як це можливо узгодити? Це зовсім різні світи що несумісні. Або одне, або інше.
    Втім цікаво як це ж виглядає іншими мовами.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.06.23 | Torr

      будуєте незалежну Україну, а все виходить СРСР

      з ідеологічною доктриною в підручниках історії.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.06.28 | igorg

        Вважаєте що можна мати підручник з історії

        без певних світоглядних позицій й упереджень? Я так не думаю. Більше того, усі такі підручники є національним поглядом на історію. Інакше просто не може бути, бо це буде чужий погляд на свою історію. Може він буде не ворожий, навіть абсолютно неупереджений (чи це можливо, бо я думаю що ні) але чужий. Ми не можемо ставитися до власної історії так само, як скажімо до історії Іспанії чи Португалії або США. Основна відмінність в тому що ми є учасниками цієї історії й від її бачення залежить й наша майбутня історія.
        Коли ми розповідаємо про свою родину про наших предків дітям то чи маємо ми бути неупередженими? Для чого ми це взагалі робимо? Ось ключові питання.
        А ще було б цікаво подивитися й порівняти підручники з історії різних країн. Проте це важко зробити.
  • 2010.06.26 | Раппопович

    Наверное таким?


    Взято отсюда:
    http://www.kp.ru/daily/24513/663325/
  • 2010.06.28 | igorg

    Ось цікавий підручник з історії Росії

    http://russia-xx.livejournal.com/1387.html
    Непогано, але хвороба імперської ментальності міцно засіла в російських генах :). Кров Чингіс-Хана.

    Подробное содержание

    Предисловие Ответственного редактора

    Вводная глава. Как Россия шла к ХХ веку

    От складывания восточно-славянской общности до начала царствования Николая II

    1. Начало Русской земли

    2. Крещение Руси. Сложение русского народа

    3. Татарское иго и его преодоление

    4. Русские земли в XV–XVI веках

    5. Сползание в смуту. 1564–1612 годы

    6. Возрождение России. От Царства к Империи. 1613–1894 гг.



    Часть 1. Последнее царствование

    Глава 1. Начало царствования Императора Никола II. (1894-1904)

    1.1.1 Государь Николай II

    1.1.2 Положение крестьянства

    1.1.3 Земельный вопрос

    1.1.4 Казачество

    1.1.5 Дворянство

    1.1.6 Рост промышленности и городов

    1.1.7 Государственные финансы

    1.1.8 Положение рабочих. Рабочий вопрос

    1.1.9 Чиновничество и административный аппарат

    1.1.10 «Предпринимательское сословие»

    1.1.11 Внешняя политика Империи

    1.1.12 Интеллигенция в России

    1.1.13 Духовное состояние общества. Русская Церковь

    1.1.14 Тенденции в области просвещения, науки и культуры

    1.1.15 Политические настроения в обществе

    1.1.16 Земское либеральное течение

    1.1.17 Народничество на рубеже XIX-ХХ вв.

    1.1.18 Партия социалистов-революционеров

    1.1.19 Марксизм ортодоксальный и критический

    1.1.20 Национальный вопрос и национальные движения

    1.1.21 Мусульманское общество России

    1.1.22 Буддийское общество в России



    Глава 2. Первая Русская революция (1905-1906)

    1.2.1 Русско-японская война 1904-1905 гг.

    1.2.2 Портсмутский мир

    1.2.3 Кровавое воскресение и его последствия. Создание советов

    1.2.4 Либеральное движение в 1905 г.

    1.2.5 Манифест 17 октября 1905 г.

    1.2.6 Министерство графа С.Ю.Витте

    1.2.7 Народное представительство и Конституция 1906 г.

    1.2.8 Политические партии Думской России

    1.2.9 Первая Государственная Дума. Выборгское воззвание

    1.2.10 Вторая Государственная Дума.

    1.2.11 Нравственное состояние общества и Церковь во время Первой революции

    1.2.12 Террор, антитеррор и отношение к нему в обществе



    Глава 3. Думская монархия (1907-1914)

    1.3.1 Третьеиюньская реформа избирательного закона

    1.3.2 П.А.Столыпин и политическая стабилизация

    1.3.3 Аграрная реформа

    1.3.4 Деятельность земства

    1.3.5 Города и городское самоуправление

    1.3.6 Переселенческое и кооперативное движение

    1.3.7 Промышленность, транспорт, национальный доход

    1.3.8 Государственные финансы

    1.3.9 Имперская администрация

    1.3.10 Внешняя политика: отношения в Европе

    1.3.11 Политика России на Балканах

    1.3.12 Дальневосточная политика России

    1.3.13 Государственная Дума

    1.3.14 Национальные окраины и национальные движения

    1.3.15 Украинский национализм

    1.3.16 Народное образование, наука и культура

    1.3.17 Духовно-религиозное состояние общества

    1.3.18 Русская Церковь на путях к поместному собору

    1.3.19 Исламское общество в Думской России. 1905-1917 гг.

    1.3.20 Общество и государственная власть



    Глава 4. Мировая война 1914-1918 гг. и Вторая революция в России

    1.4.1 Балканский кризис 1914 г. и начало войны

    1.4.2 Была ли неизбежна война?

    1.4.3 Военное положение России в 1914 г.

    1.4.4 Военные действия России в Первой Мировой войне

    1.4.5 Дипломатическая поддержка войны. Планы послевоенного обустройства

    1.4.6 Русская экономика в условиях войны

    1.4.7 Русское общество и война

    1.4.8 Имперская администрация и война

    1.4.9 Национальные и конфессиональные движения и война

    1.4.10 Оккупационная политика Германии в России

    1.4.11 Оккупационная политика России в Австрии и Турции

    1.4.12 Идеологическая война

    1.4.13 Дух русской армии и дух тыла. Потери и плен

    1.4.14 Февральская революция: причины, характер и ход

    1.4.15 Отречение 2 марта 1917 г. и его правовые и политические последствия



    Часть 2. Россия в революции 1917-1922 гг.

    Глава 1. Временное правительство (март-октябрь 1917 г.)

    2.1.1. Временное правительство и Советы

    2.1.2. Настроения в обществе между февралем и октябрем

    2.1.3. Апрельский кризис и июльское восстания большевиков

    2.1.4. Армия и флот между февралем и октябрем

    2.1.5. Внутренняя и внешняя политика Временного правительства

    2.1.6. Деревня между февралем и октябрем

    2.1.7. Государственное совещание в Москве

    2.1.8. Выступление генерала Л.Г.Корнилова

    2.1.9. Враги справа и враги слева

    2.1.10. Национальные отношения. Народы и национальные элиты

    2.1.11. Провозглашение независимости Польши и славянский вопрос

    2.1.12. Церковь и отношение к вере после февраля. Московский собор 1917-1918 гг.

    2.1.13. Агония Временного правительства и захват власти большевиками



    Глава 2. Война за Россию (октябрь 1917 – октябрь 1922)

    2.2.1. Установление большевицкой диктатуры. Совнарком

    2.2.2. Цели большевиков. Мировая революция и восстание на Бога

    2.2.3. Конфискация всей собственности. Спланированный голод

    2.2.4. Контроль над войсками. Захват Ставки

    2.2.5. Выборы и разгон Учредительного Собрания

    2.2.6. Война против деревни

    2.2.7. Политика военного коммунизма и ее результаты. Милитаризация труда

    2.2.8. Брестский мир и союз большевиков с австро-германцами

    2.2.9. Распад России.

    2.2.10. Русское общество в 1918 г. Политика держав.

    2.2.11. Убийство царской семьи и членов династии

    2.2.12. ВЧК, красный террор, заложничество. Избиение ведущего социального слоя России

    2.2.13. Борьба с верой и Церковью. Новомученичество

    2.2.14. Создание однопартийного режима

    2.2.15. Начало сопротивления большевицкому режиму

    2.2.16. Комитет членов Учредительного собрания (Комуч). Народная армия

    2.2.17. Уфимское совещание. Директория

    2.2.18. Создание Добровольческой армии

    2.2.19. Политика держав в отношении России. Ясское совещание

    2.2.20. Сибирское правительство. Адмирал Колчак

    2.2.21. Цели и задачи антикоммунистической борьбы

    2.2.22. Ход военных действий в 1918-1919 гг. Красная армия и Белые армии

    2.2.23. Русские области, освобожденные от большевиков. Положение, управление, общественные настроения

    2.2.24. Церковь и религиозные движения в годы Гражданской войны

    2.2.25. Евреи в Гражданской войне

    2.2.26. Украина в Гражданской войне

    2.2.27. Балтийские области в годы гражданской войны

    2.2.28. Финляндия в годы Гражданской войны

    2.2.29. Белоруссия в годы Гражданской войны

    2.2.30. Кавказ в годы Гражданской войны

    2.2.31. Средняя Азия в годы Гражданской войны

    2.2.32. Польша в годы Гражданской войны. Советско-Польская война и Рижский мир

    2.2.33. Белая дипломатия в годы Гражданской войны

    2.2.34. Красная внешняя политика в годы Гражданской войны. Коминтерн

    2.2.35. Отступление Белых армий в 1919-1920 гг.

    2.2.36. Белый Крым. 1920 г. Политика генерала Врангеля

    2.2.37. Дальневосточная республика и Земский собор 1922 г.

    2.2.38. Захват большевиками национальных образований. Национальное сопротивление

    2.2.39. Уход Белой России в подполье и изгнание

    2.2.40. Причины поражения Белого движения

    2.2.41. Народные восстания 1920-22 гг.

    2.2.42. Расказачивание

    2.2.43. Спланированный голодомор 1921-22 гг. его формы и цели. Борьба с Церковью

    2.2.44. Общество под большевиками в годы Гражданской войны

    2.2.45. Советская пропаганда и русская культура в 1918-22 гг.

    2.2.46. Коммунистическая элита в 1918-23 гг.

    2.2.47. Гуманитарные и экономические итоги Гражданской войны



    Часть третья. Россия в годы становления коммунистического режима (1923 – 1939)

    лава 1. Поиски путей и утверждение сталинизма 1923-1928 гг.

    3.1.1 От военного коммунизма к нэпу. Лжетермидор

    3.1.2 Построение коммунистического государства. Создание СССР

    3.1.3 Восстановление народного хозяйства

    3.1.4 Национальная политика большевиков в 1923-28 гг.

    3.1.5 Внешняя политика большевиков

    3.1.6 Крушение мировой революции

    3.1.7 Борьба за власть в коммунистической элите. Псевдо-правые и псевдо-левые

    3.1.8 Культура и право как пропаганда в СССР.

    3.1.9 Борьба против религии. Обновленчество

    3.1.10 Отношение большевицкой власти к национальным культурным ценностям России в годы НЭПа

    3.1.11 Репрессивный аппарат ВЧК-ОГПУ. Тюрьмы и лагеря

    3.1.12 Русское общество в 1923-28 гг. в России

    3.1.13 Сопротивление большевизму в годы НЭПа

    3.1.14 Русское общество в 1923-28 гг. в Зарубежье. Миссия русской эмиграции: изгнание и свидетельство

    3.1.15 Русская Церковь за границей

    3.1.16 Общественно-политические движения русского Зарубежья

    3.1.17 Национально-государственная дискуссия в Русском Зарубежье. Съезд 4-11 апреля 1926 г.

    3.1.18 «Народный» строй в Монголии, Туве, Бухаре и Хиве

    3.1.19 Некоммунистические «окраины» России: Польша, Финляндия, Эстония, Латвия, Литва

    3.1.20 Урок большевизма миру. Большевизм, фашизм и национал-социализм



    Глава 2. Россия в годы тоталитарного сталинизма (1928 – 1939 гг.)

    3.2.1. Внутрибольшевицкая победа Сталина и курс на тоталитарную диктатуру

    3.2.2. Иосиф Сталин

    3.2.3. Подготовка к разгрому крестьянства

    3.2.4. Борьба с Зарубежной Россией. Террор ОГПУ

    3.2.5. Раскол Церкви и «сергианство». Усиление гонений на веру

    3.2.6. Уничтожение старой интеллигенции

    3.2.7. Коллективизация – «Второе крепостное право (большевиков)»

    3.2.8. «Вторая гражданская война» – антикоммунистическое сопротивление в русском обществе. Подготовка национального восстания в 1930 г.

    3.2.9. Второй голодомор 1932-33 гг.

    3.2.10. Репрессии середины 1930-х гг.

    3.2.11. Индустриализация

    3.2.12. Плановое народное хозяйство в России

    3.2.13. Выдвиженцы, активисты и специалисты

    3.2.14. Ликвидированная беспризорность

    3.2.15. Природа России в преобразовательной деятельности большевиков

    3.2.16 Культурная революция и всеобщее одичание. Борьба с исторической памятью и совестью. Судьба национальных культурных ценностей в СССР.

    3.2.17. Убийство Кирова и окончательное утверждение единоличной диктатуры Сталина

    3.2.18. Смена политических целей с мировой революции на строительство коммунистической державы. Советский патриотизм

    3.2.19. Попытка полного уничтожения «последнего врага» – веры и Церкви в СССР.

    3.2.20. Коминтерн и международная политика СССР в 1930-е гг.

    3.2.21. Конституция 1936 г. и создание «единого социалистического общества в СССР»

    3.2.22. Перепись января 1937 г. и курс ВКП(б) на массовость террора

    3.2.23. Смена Сталиным коммунистической элиты в 1937-38 гг.

    3.2.24. Русское общество в СССР в 1930-е гг.

    3.2.25. Буддисты в России при большевицком режиме

    3.2.26. Мусульмане в СССР в 1930-е гг.

    3.2.27. Части былой России, свободные от коммунизма в 1930-е гг.

    3.2.28. Гражданская война в Испании и Россия

    3.2.29. Русское общество на Дальнем Востоке и советско-японский конфликт

    3.2.30. Подготовка к «последней войне». Гонка вооружений

    3.2.31. Отношение мирового сообщества к сталинскому режиму

    3.2.32. Международная политика большевиков в конце 1930-х гг.

    3.2.33. Сломленный, обеспамятованный и порабощенный в СССР народ России. Цена большевицкого эксперимента к 1939 г.

    3.2.34. Русское общество вне СССР Политические тенденции 1930-х гг. РОВС. Создание НТС-рс.

    3.2.35. Русская Церковь и русская культура «в послании» миру.



    Часть 4. Россия в годы Второй Мировой войны и подготовки к Третьей Мировой войне (1939 – 1953)

    Глава 1. От сентября 1939 к июню 1941 гг.

    4.1.1 Расстановка сил в мире к 1939 г., агрессоры и их жертвы. С англо-французами или с нацистами? Пакт Молотова – Риббентропа

    4.1.2 Завоевание и раздел Польши. Катынь

    4.1.3 Захват Балтийских государств, Бессарабии и Северной Буковины

    4.1.4 «Зимняя война» 30 ноября 1939 г. – 13 марта 1940 г.

    4.1.5 Международная обстановка и подготовка СССР к войне с Германией, осень 1939 – лето 1940 гг.

    4.1.6 Русское общество за пределами СССР и начало мировой войны

    4.1.7 Изменения в планах Сталина в связи с блицкригом Гитлера во Франции. Попытка Сталина переделить Балканы и Средний Восток

    4.1.8 «Барбаросса» и планы Сталина, декабрь 1940 – июнь 1941 гг.



    Глава 2. Советско-нацистская война 1941-1945 гг. и Россия

    4.2.1. Нападение Германии на СССР 22 июня 1941 г.

    4.2.2. Русское общество и советско-нацистская война в СССР. Отказ от эвакуации населения

    4.2.3. Советско-нацистская война и Зарубежье

    4.2.4. Военные действия в июне-ноябре 1941 г.

    4.2.5. Московская битва 1941-42 гг.

    4.2.6. Трагедия Ленинграда, 1941-1942 гг.

    4.2.7. Эвакуация промышленности на Восток. Создание новой индустриальной базы на востоке СССР. Тыл

    4.2.8. Новый внешнеполитический курс СССР. Присоединение к Атлантической хартии. Ситуация на фронтах Второй Мировой войны к середине 1942 г. Проблема «второго фронта».

    4.2.9. Помощь и условия новых союзников. Ленд-лиз

    4.2.10. Прибалтика в годы войны

    4.2.11. Военные действия в 1942 г. Неудачи СССР

    4.2.12. Битва под Сталинградом 1942-43 гг. и перелом в ходе войны. Военные действия в начале 1943 г.

    4.2.13. Курская дуга, 1943 г.

    4.2.14. Русское общество и германская администрация на оккупированных территориях

    4.2.15. К западу от линии фронта. Беженцы и остарбайтеры. Трагедия Холокоста

    4.2.16. Трагедия плена. Сталин и конвенция о военнопленных

    4.2.17. Русская Церковь и начало войны. Зарубежье, Внутренняя Россия, Псковская миссия

    4.2.18. Германское антинацистское движение и русское общество

    4.2.19. Попытки создания Русской Освободительной Армии (РОА)

    4.2.20. Надежды в русском обществе в СССР на послевоенную свободную жизнь

    4.2.21. Новые отношения большевицкой власти с Церковью

    4.2.22. Новое изменение сталинской идеологии – курс на русский национализм

    4.2.23. Карательная система коммунистического режима в годы войны. Репрессии против военного и мирного населения, штрафные батальоны и заградительные отряды. Обращение с военнопленными

    4.2.24. Репрессии против народов России. Насильственные депортации и геноцид

    4.2.25. Русское антинацистское сопротивление в Европе

    4.2.26. Планы послевоенного урегулирования. Тегеранская встреча. Народы Восточной Европы и планы Союзников

    4.2.27. Военные действия в 1944 г. Изгнание врага за пределы СССР.

    4.2.28. Варшавское восстание и занятие Польши. 1944-45 гг.

    4.2.29. Политика Сталина в отношении Восточной Европы. «Народная демократия»

    4.2.30. Балканские страны в 1945 г. Красное и белое подполье

    4.2.31. Ялтинская конференция

    4.2.32. Создание русской армии на стороне Гитлера. Идеология РОА. РОА и Русское Зарубежье. Пражский манифест КОНР

    4.2.33. Занятие Австрии и Германии

    4.2.34. Советская армия в Восточной и Центральной Европе в 1945 г.

    4.2.35. Занятие Чехословакии. Пражское восстание 1945 г. Конец власовской армии

    4.2.36. Капитуляция Германии и Потсдамская конференция

    4.2.37. Жертвы Ялты

    4.2.38. Война с Японией. Сталин, Мао и судьба русской дальневосточной эмиграции

    4.2.39. Итоги и цена Второй Мировой войны для России и сталинского режима. Невосполнимые потери



    Глава 3. Россия и подготовка Сталина к несостоявшейся Третьей Мировой войне (1946-53 гг.)

    4.3.1. Несбывшиеся надежды на либерализацию большевицкого режима. Сталинская послевоенная идеология

    4.3.2. Внешняя политика СССР. Организация Объединенных Наций и всемирное признание сталинского режима. Углубление трений с западными союзниками. Дипломатия Сталина – Молотова

    4.3.3. Советская реакция на атомные бомбардировки Хиросимы и Нагасаки. Начало советского атомного проекта. Гонка вооружения

    4.3.4. Восстановление народного хозяйства после победы. Послевоенный голод

    4.3.5. От «подсоветского» к «советскому» обществу

    4.3.6. Попытки захватить Иранский Азербайджан, Западную Армению и Проливы. «Фултонская речь» Черчилля и реакция Сталина. Начало «холодной войны»

    4.3.7. Советизация Восточной и Центральной Европы. Репрессии и реформы

    4.3.8. Советская политика в Азии

    4.3.9. Борьба с титовской Югославией. Берлинский кризис

    4.3.10. Отказ от Плана Маршалла. Окончательный раскол Европы. Поддержка коммунистического наступления в Греции и Италии

    4.3.11. «Ждановщина»

    4.3.12. Подготовка советского общества к новой войне. Мобилизация экономики. СЭВ

    4.3.13. Война в Корее

    4.3.14. Закрепощенная Церковь в России. Львовский собор и запрещение унии

    4.3.15. Планы Сталина на новую «чистку» коммунистического аппарата Ленинградское дело. Был ли заговор Берии?

    4.3.16. Национальная политика Сталина после 1945 г. Выселение «этнических меньшинств» из «прифронтовой полосы». Спецпоселенцы. Борьба с космополитизмом. Дело врачей

    4.3.17. Наука и культура в СССР в 1945-53 гг. Лысенко и «лысенковщина»

    4.3.18. Первая и вторая эмиграция. Политика Сталина в отношении Русского Зарубежья. Раскол эмиграции и трагедия «возвращенцев». Уход в обе Америки

    4.3.19. Русская наука и культура в Зарубежье в 1945-53 гг.

    4.3.20. Русская Церковь за пределами коммунистического лагеря

    4.3.21. Антикоммунистические движения в Зарубежной России

    4.3.22. Антикоммунистические движения на территории СССР

    4.3.23. Отношение русского общества к смерти Сталина. Март 1953 г.



    Часть пятая. Россия в период деградации коммунистического тоталитаризма (1953 – 1991)

    Глава 1 (13). Россия в годы «мирного сосуществования» 1953-1985 гг.

    5.1.1. Борьба за сталинское наследство. Свержение Берии

    5.1.2. Волнения в Восточной Европе. Восстание в Восточной Германии. Русское общество и восточноевропейские восстания

    5.1.3. «Холодная весна» 1953 г. Восстания в лагерях

    5.1.4. Реформа органов госбезопасности и создание КГБ. Борьба в коммунистическом руководстве СССР и возвышение Хрущева

    5.1.5. Изменение стратегии коммунистического режима с неизбежной войны на мирное сосуществование. Нейтрализация Австрии. Варшавский договор. Примирение с Тито. Женевское совещание. Борьба за влияние в третьем мире

    5.1.6. «Оттепель». Реабилитации и смягчение репрессивного строя

    5.1.7. Борьба с русской политической эмиграцией

    5.1.8. ХХ съезд и развенчание Сталина Хрущевым. Большевицкий ренессанс: «Назад к Ленину!»

    5.1.9. Польская и венгерская революции 1956 г. и русское общество

    5.1.10. Завершение борьбы за власть в Кремле и утверждение единоличной власти Хрущева

    5.1.11. Приоткрытие «железного занавеса». Контакты с внешним миром. Фестиваль 1957 г.

    5.1.12. Гуманизация советского строя, курс на повышение жизненного уровня населения, отмена деревенского рабства и репрессивного рабочего законодательства

    5.1.13. Экономическое развитие СССР в годы правления Хрущева. Совнархозы. Целина. «Догнать и перегнать Америку». Сельскохозяйственный «волюнтаризм» и приписки. Программа «построения коммунизма»

    5.1.14. Ракетно-ядерная гонка и выход в космос

    5.1.15. Автономизация восточно-европейских сателлитов СССР Внешняя политика в противостоянии с Западом. Попытка Хрущева принудить Запад к «разрядке». Берлинский кризис

    5.1.16. Конфликт российского и китайского коммунистических режимов. Развал единого коммунистического лагеря

    5.1.17. XXII съезд КПСС и новая атака Хрущева на Сталина

    5.1.18. Вторая «оттепель». Пределы хрущевской «либерализации»

    5.1.19. Русская Православная Церковь при Хрущеве

    5.1.20. Христианская жизнь вне Московской патриархии

    5.1.21. Берлинская стена. Кубинская революция и Карибский кризис

    5.1.22. Советское народное хозяйство в 1960-64 гг. Военный и гражданский секторы советской экономики. Обсуждение реформ. Нарастание кризиса в сельском хозяйстве. Смерть деревни. Финансовые трудности. Восстание в Новочеркасске

    5.1.23. Культурные сдвиги в русском обществе в СССР

    5.1.24. Советская система народного образования и воспитания. Коммунистическая идеология и советское общество. Начало идеологического размежевания в советских элитах

    5.1.25. Сокровища национальной культуры в 1950-60-е гг.

    5.1.26. Переворот 1964 г. и приход к власти Брежнева. Попытки экономических реформ

    5.1.27. Коммунистическая номенклатура и русское советское общество в первые годы после Хрущева. Истоки «застоя»

    5.1.28. Русское Зарубежье в 1950-70-е гг. «СССР – не Россия». НТС, РСХД

    5.1.29. Культурные процессы в русском обществе. Встреча двух Россий. Тамиздат и самиздат. Появление правозащитного движения. «Еврейский вопрос»

    5.1.30. «Пражская весна» и отношение к ней в русском обществе. Раскол и конформизм элит

    5.1.31. Внутреннее освобождение русского общества в СССР в 1970-е годы. Религиозные искания. Линия Сахарова и линия Солженицына на противодействие коммунистическому режиму

    5.1.32. Московская патриархия и коммунистическое государство в 1960-70-е гг.

    5.1.33. Конфликт на Даманском. Вьетнамская война. КПСС и международное коммунистическое и национально-освободительное движение. «Деньги партии»

    5.1.34. Еврокоммунизм и КПСС

    5.1.35. Разрядка и соглашения с Западом. Продолжение военной гонки. Хельсинские соглашения и русское общество. Борьба за права человека

    5.1.36. Советские авантюры в Африке и Центральной Америке. Распыление средств. Кризис советской всемирной «империи»

    5.1.37. Афганская война и отношение к ней русского общества

    5.1.38. Общества «союзных республик» в эпоху застоя. Прибалтика, Закавказье, Восточная и Западная Украина, Средняя Азия и Казахстан, Белоруссия. Национальная политика коммунистов в 1960-70-е гг.

    5.1.39. Мусульманское общество в России в 1950-70-е гг.

    5.1.40. Жизнь российских буддистов в 1950-70-е гг.

    5.1.41. Поиски коммунистической элитой новой идеологии. Новая версия советско-русского национализма.

    5.1.42. Третья волна русской эмиграции.

    5.1.43. Подъём антикоммунистических настроений в Восточной Европе. Польская революция 1980-81 гг. Движение «Солидарность»

    5.1.44. Назревающий кризис брежневского «общества благоденствия». Экономика и ее пороки, скрытая инфляция, постоянный дефицит, временное облегчение за счет «нефтедолларов» и импорта западных товаров. Цена системы

    5.1.45. Советский быт в 1950-80-е гг.

    5.1.46. Спорт в 1950-80-е гг.

    5.1.47. Природа России. Её охрана и разрушение в 1950-80-е гг.

    5.1.48 Новое обострение «холодной войны». Реакция на вызов Рейгана. Экономический и духовный склероз советского коммунизма. Смерть Брежнева.

    5.1.49. Геронтократия. Андропов, Черненко. Тупик власти



    Глава 2 (14). Попытка перестройки коммунистического режима.

    1985 – 1991 гг.

    5.2.1. Михаил Горбачёв: «Перестройка в рамках системы»

    5.2.2. Новое политическое мышление. Приоритет общечеловеческих ценностей

    5.2.3. Завершение Афганской войны

    5.2.4. Антикоммунистические революции в Восточной Европе

    5.2.5. Начало внутриполитической демократизации и экономической либерализации

    5.2.6. «Гласность». Подъём общественной активности. Национальные и демократические движения

    5.2.7. Возвышение Бориса Ельцина

    5.2.8. Освобождение Церкви

    5.2.9. Межэтнические конфликты в Карабахе, Осетии, Абхазии и Приднестровье – 1988-1991 гг.

    5.2.10. Первые свободные выборы органов власти в России за 72 года. Съезд Народных Депутатов 1989 г.

    5.2.11. Восстановление независимости стран Балтии.

    5.2.12. Отказ Коммунистической партии от тотальной власти над обществом. Возникновение многопартийности.

    5.2.13. Парад суверенитетов. Борьба за власть между Ельциным и Горбачёвым. Поиски формы Союзного договора.

    5.2.14. Неудача коммунистического реванша и Августовская революция 1991 г. Запрет КПСС.

    5.2.15. Последняя осень СССР. Беловежские соглашения.



    Часть шестая. От Советского Союза к возрожденной России (1992 – 2007)

    Глава 1 (15). Российская Федерация в годы президентства Бориса Ельцина и Владимира Путина.

    6.1.1. Освобождение России от коммунизма. Радикальные экономические реформы Гайдара и их последствия

    6.1.2. Приватизация «общенародной» собственности

    6.1.3. Восстановление системы правосудия

    6.1.4. Кризис 1993 г. и разгон советов. Новая конституция 12 декабря 1993 года

    6.1.5. Выборы в Государственную Думу 12 декабря 1993 г.

    6.1.6. Режим Бориса Ельцина. Развитие народного хозяйства. Залоговые аукционы. Складывание государственно-олигархического капитализма

    6.1.7. Экономический кризис 1998 г. и отказ Президента Ельцина от власти

    6.1.8. Президентство Владимира Путина. Старые вызовы и новые тенденции развития. Реформы политической системы, государственного аппарата и армии. Идейная основа политики Президента

    6.1.9. Социально-экономические реформы администрации В.Путина. Российская экономика в начале XXI века

    6.1.10. Проблемы политического народовластия в послесоветской России. Отсутствие гражданского общества. Политические партии и общественно-политические организации

    6.1.11. Крайнее имущественное расслоение в послекоммунистической России. «Новые русские» и «старые советские». Обнищание. Коррумпированность государственного аппарата.

    6.1.12. Трудности в переходе к новой национально-административной политике. Строительство вертикали власти

    6.1.13. Чеченская война

    6.1.14 Местное самоуправление в послесоветской России

    6.1.15. Сельское хозяйство: проблемы перехода от колхозного к фермерскому земледелию. Проблема собственности на землю

    6.1.16. Человек в послекоммунистической России. Уровень жизни

    6.1.17. Человек в послекоммунистической России. Народонаселение

    6.1.18. Человек в послекоммунистической России. Нравственно-духовное состояние

    6.1.19. Русское Зарубежье возвращается в Россию

    6.1.20. Охрана природны в послекоммунистической России

    6.1.21. Охрана культурных ценностей

    6.1.22. Церковь и вера в послесоветском обществе

    6.1.23. Воссоединение Русской Церкви

    6.1.24. Россия в мировой политике

    6.1.25. Россия и международный терроризм

    6.1.26. Восточно-европейский и российский пути выхода из коммунизма

    Глава 2 (16). Политические процессы на пространствах исторической России за пределами Российской Федерации

    6.2.1. Украина

    6.2.2. Белоруссия.

    6.2.3. Путь Балтийских обществ в Объединенную Европу

    6.2.4. Молдавия (Республика Молдова)

    6.2.5. Приднестровский конфликт и попытки его решения

    6.2.6. Грузия

    6.2.7. Конфликт в Южной Осетии

    6.2.8. Абхазия

    6.2.9. Азербайджан

    6.2.10. Армения

    6.2.11. Карабахская проблема

    6.2.12. Узбекистан

    6.2.13. Туркменистан

    6.2.14. Казахстан

    6.2.15. Киргизстан

    6.2.16. Таджикистан

    Воссоединение исторического пространства (вместо заключения)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.06.28 | простий науковець

      "Воссоединение исторического пространства (вместо заключения)"

      Ось як правильно було назвати цей матеріал. Це - мета підручника. А мета, як відомо з історії цієї країни, завжди виправдовувала засоби. А в історії засіб один: Брехати, брехати і ще раз брехати.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.06.28 | igorg

        Звісно було б цікаво отримати весь текст

        Однак зміст здається антикомуністичний. Тож це вже прогрес. А імперська ментальність це візитна картка Росії й росіян. На жаль.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.06.29 | простий науковець

          Комунізм - це російський імперіалізм на відповідному етапі

          історії. Ленін переміг лише тому, що обіцяв світову революцію і єдину світову державу. Усім було зрозуміло, що йдеться про світове панування Росії, тому половина царських офіцерів пішла за Леніним.
    • 2010.06.28 | Георгій

      Мeні відомий один нeпоганий підручник з історії Росії (л.)

      http://lib.ru/PROZA/SOLOUHIN/bylight.txt
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.06.29 | igorg

        Це не підручник. Це публіцистика та й то тільки

        совцького періоду.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.06.29 | selu

          Так йдеться про публіцистику - ні про що інше..

          Справжній підручник з історії учні школи не сприймуть, то для вишів.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua