07/15/2010 | Наука-БП

Rheinischer Merkur 15.07.10
http://www.merkur.de/2010_28__Materiell_sind_w.43420.0.html?&no_cache=1
З виходом валового внутрішнього продукту на рівень приблизно десяти тисяч доларів на душу населення країна досягає рівня добробуту, достатнього для задоволення основних матеріальних потреб людей. Про такі результати своїх досліджень повідомляє професор-економіст з Нюрнбергу Карлгайнц Рукріґель в інтерв’ю тижневику. Вищий дохід, за його словами практично вже не впливає на зростання задоволеності. Тим не менше громадяни Європейської Унії, де цього рівня вже давно досягнуто, відчувають себе менш щасливими, ніж латиноамериканці, котрі змушені провадити значно скромніший спосіб життя.

Rheinischer Merkur: Що може сказати валовий внутрішній продукт про добробут суспільства?

Karlheinz Ruckriegel: Не так уже й багато. Результати досліджень щастя засвідчують, що попри стійке багаторічне економічне зростання у індустріально розвинутих державах, задоволення життям практично не зростає.

Rheinischer Merkur: Чому це відбувається?

Karlheinz Ruckriegel: Ми маємо товарів і благ більше ніж коли-небудь раніше, і ми звикаємо до цього. Після багатьох досліджень ми з’ясували, що з виходом валового внутрішнього продукту на рівень приблизно десяти тисяч доларів на душу населення країна досягає рівня добробуту, достатнього для задоволення основних матеріальних потреб людей. Вищий дохід практично вже не впливає на зростання задоволеності.

Rheinischer Merkur: Чи можна ототожнювати щастя і задоволення?

Karlheinz Ruckriegel: Учені-дослідники щастя говорять про суб’єктивне відчуття благополуччя, яка має дві форми вираження: по-перше, емоційне, як позитивні і негативні почуття одного дня, по-друге, когнітивне відчуття добробуту, в якому описується задоволеність від життям вцілому.

Rheinischer Merkur: Від яких чинників залежить задоволення?

Karlheinz Ruckriegel: Дуже важливими в цьому сенсі є успішні, сповнені тепла соціальні контакти. Другим фактором є той факт, що Ви займаєтеся діяльністю, яка приносить Вам задоволення, чи то на роботі, чи в приватних стосунках. По-третє, важливо, що Ви залишаєтеся фізично і психічно здоровим. Тоді свою роль відіграє особиста свобода і також внутрішній стан, зокрема, оптимістична налаштованість і загальна життєва філософія. І нарешті до цього додається наявність достатніх фінансових коштів, щоб задовольнити основні матеріальні потреби. Але в нашому випадку вони вже давно задоволені.

Rheinischer Merkur: До чого варто докласти особливих зусиль, аби збільшити відчуття щастя?

Karlheinz Ruckriegel: По-перше, ви повинні поставити свої цілі в житті, які все ж повинні бути досяжними. Треба підходити до їхньої реалізації з оптимізмом, утримуватися наскільки це можливо від соціальних порівнянь, не слід занадто багато перейматися чимось одним, необхідно намагатися переживати так звані “ефекти потоку” [flow-effekt - психічний стан, у якому людина повністю включена в те, чим вона займається, у неї виникає відчуття сфокусованості, концентрації та успіху під час діяльності – Z.], тобто повністю зануритися в свою діяльність і при цьому насолоджуватися маленькими радощами життя. Дуже важливим є плекання соціальних контактів. І ми повинні бути вдячні за те, що ми маємо, за те, що ми комусь потрібні й корисні. Не слід також нехтувати й тілесними задоволеннями.

Rheinischer Merkur: Чи можна стверджувати, що людина не є homo oeconomicus, котра максимізує свої вигоди, а радше homo beatus, котра перебуває в пошуках великого щастя?

Karlheinz Ruckriegel: Припущення про homo oeconomicus віддавна вважалося нереалістичним і занадто спрощеним. Людина не є ні раціональною, про що свідчить маніакально-депресивна поведінка на фінансових ринках – люди значно частіше дозволяють своїм емоціям взяти гору над розумінням – ні егоїстичною. Досить часто вона намагається діяти шляхетно. За допомогою спрощеного неокласичного образу homo oeconomicus, не вдасться пояснити нинішніх пертурбацій в економіці.

Rheinischer Merkur: Чи Ви відчуваєте сатисфакцію, коли дивитися на політичні заходи, такі як ухвалення закону прискорення економічного зростання, котрий був створений як реакція на кризу?

Karlheinz Ruckriegel: Є ціла низка моментів, які сигналізують про зміну в мисленні: колишній федеральний президент Горст Кьолер [Horst Köhler] задав тон своєю знаменитою Берлінською промові 2007-го року, де прозвучало: "Прагнення людей до щастя змінює світ". З того часу в своїх виступах він намагався загострити увагу на результатах наукових досліджень щастя і висновків, зроблених на їхній основі. Саме зараз ми знову переживаємо переорієнтацію в офіційній статистиці. Економісти працюють над новими критеріями, аби поставити питання розподілу матеріальних благ, визначення об’єктивних життєвих стандартів, а також – суб’єктивного благополуччя і сталого розвитку в центр уваги статистики, котра є важливою для формування (економічної) політики. Причому не тільки в Німеччині, але й у всьому світі.

Rheinischer Merkur: Бракує тільки великого бізнесу, який повинен потоваришувати з новими задоволеннями ...

Karlheinz Ruckriegel: Я спостерігав протягом деякого часу, що напрямки досліджень щастя щоразу більше заходили на територію теорії менеджменту. Мова йшла, якщо використати вже канонізоване поняття, про "Щастя в бізнесі" [happiness in business]. Щасливий працівників стає не лише привітнішим, він стає креативнішим, здібнішим до навчання, відкритішим, здоровішим і продуктивнішим. Це робить економічно успішнішим ціле підприємства.

Rheinischer Merkur: Чи спроможна економічна політика взагалі зробити свій внесок у цей аспект добробуту?

Karlheinz Ruckriegel: Що вже точно нічого корисного не принесе – це орієнтація на економічне зростання. У стратегії неперервного розвитку Європейської Унії ухваленій у 2006-му році говориться: "Ця стратегія спрямована на постійне підвищення якості життя і благополуччя на нашій планеті, для тих, хто живе сьогодні, і для майбутніх поколінь". І це не стосується економічного зростання. Економічній стрижень цього концепту описується так: Ми повинні намагатися з того обмеженого часу, який нам відведений, здобути максимум задоволеності. Складається враження, що в країнах Латинської Америки це виходить краще, ніж у Німеччині, де, згідно з соціологічними дослідженнями, задоволення ще має потенціал для зростання.

Rheinischer Merkur: Що може зробити політика, аби це змінити?

Karlheinz Ruckriegel: Вона повинна відійти від орієнтації на питання про те, як можна забезпечити економічне зростання, і звернутися до питань розподілу наявних прибутків і споживання, до об’єктивних індикаторів якості життя, таких, як охорона здоров’я, освіта, екологічні норми і суб’єктивне відчуття благополуччя. Людина, а не економіка є мірою всіх речей. Для батьків-засновників соціальної ринкової економіки, таких, як Вільгельм Рьопке [Wilhelm Röpke – німецький економіст, котрого вважають засновником соціальної ринкової економіки 1899-1966рр. – Z] та Александер Рюстов [Alexander Rüstow – німецький соціолог та економіст, один із засновників неолібералізму,1885-1963рр. – Z. ], це було само собою зрозумілим. Людина стояла центрі уваги, економіка була тільки засобом для досягнення мети. Ще одним засобом є освіта, з якою Німеччина переживає нині багато проблем. Над цим слід ще серйозно попрацювати. Ми повинні зробити все від нас залежне, щоб всім надати рівні можливості для здобуття освіти. До цього нам ще далеко. Мова йде не тільки про гроші, передовсім йдеться про зміст і про метод викладання змісту. Освіта створює багато базових пунктів для щасливого співіснування.