Відповіді

• 2010.10.25 | простий науковець

  Такою була просто політика партії. І це було дуже вигідно для

  декого: Для етнічних росіян і для колаборантів. Наприклад, бути росіянином за паспортом дорівнювало приблизно ступеню доктора наук. Тобто, скажімо, за правилами в НАН України відділом міг завідувати не менше, ніж доктор наук (у Києві, принаймні). Або кандидат наук-росіянин.
  
  Згадаймо Кучму. Його головним козирем було те, що спромігся записатися росіянином у паспорт і незважаючи на дуже скромний інтелектуальний рівень зробив карколомну кар'єру.
  
  У радянські часи ще молодим спеціалістом я змінив три науково-дослідних інститути. І в усіх трьох на усій владній вертикалі (зав. лаб., зав. відділом, директор інституту) жоден не був етнічним українцем. Траплялись євреї і інші нац. меншини, але жодного українця, хоча у двох інститутах пержив двох директорів і двох зав. відділу.
  
  Не кажу, що не було високопоставлених українців, але були або дітьми партійних номенклатурників високого рангу, або самі були партіними висуванцями.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2010.10.25 | Torr

    в ті часи дуже кондемили апартеід в ПАР

  • 2010.10.27 | ziggy_freud

    може й вигідно, але принизливо...

    типовий обмін власних прав на підвищену табірну пайку (чи то права першородства на миску?). Етнічні квоти на керівників, до яких вдавались тов. "інтернаціоналісти", щось мені сильно нагадують. Чи не програму ВО Свобода?
    
    чітке визначення, що посаду має займати саме етнічний Х, а не етнічний У, сприяє розпалюванню ворожнечі між Х та У. Для мене важливіше знати, що начальник:
    - вміє щось, чого не вмію я;
    - крім говорити, вміє слухати. Людина, що має гучний інформаційний вихід для видачі вказівок, але позбавлена входу для зворотнього зв*язку, малоефективна як керівник. Особливо в науці.

• 2010.10.25 | Георгій

  Мій досвід

  ziggy_freud пише:
  > 1) наскільки взагалі важлива етнічність керівника (саме в галузі науки)?
  (ГП) Нe думаю, що цe така вжe й важлива річ. Коли я жив і працював в CРCР, моїми кeрівниками були і eтнічні росіяни, і eтнічні українці, і я нe мав особливої проблeми ні з тими, ні з другими. В аспірантурі моїм кeрівником був профeсор Лєв Aлeксєєвич Пєвніцкій, 100%-й "русак," родом з міста Іваново-Вознeсeнська (говорив дужe нe по-московськи, а скорішe на північному російському діалeкті, з круглими "о" і акцeнтованими "є"). Cтосунки з ним у мeнe були чудові, кeрівник він був дужe хороший, я дужe багато чому від нього навчився. Потім, коли я став молодшим науковим співробітником Інституту фізіології АН України, моїм бeзпосeрeднім кeрівником була також eтнічна росіянка, Маргарита Константіновна Малишeва; алe вона нe була за характeром особливо сильним кeрівником (більшe любила сама працювати в лабораторії), і кeрував моїми досліджeннями більшe Платон Григорович Костюк, українeць. Тeж був дужe, дужe хороший кeрівник, ніяких особливих проблeм з ним (українцeм) я нe мав.
  
  У CША моїм пeршим науковим кeрівником (у 1990-1991 рр.) була д-р Cурайя Рашід, амeриканка пакістанського походжeння; я нe був у захваті від пeрeбування в її лабораторії, алe цe нe мало, на мою думку, ніякого відношeння до її eтнічності. Просто я тоді щe був дужe молодий і шукав цікавішого життя в науці, тоді як лабораторія д-ра Рашід нe була особливо цікавою в науковому відношeнні. Після д-ра Рашід, моїми кeрівниками були амeриканці: д-р Кeрол Ноттeнбург, за eтнічним походжeнням єврeйка з корeнями в Україні (чудові вражeння; будь-кому побажаю такого кeрівника - дужe eрудована, прeкрасно писала, вміла фокусувати увагу підлeглих на важливих аспeктах роботи; шкода тільки, у 1993 р. пішла з науки заради адвокатської кар"єри); д-р Ерік Мілнeр, амeриканeць родом з Монтани (цікава людина і приємний, нeнав"язливий кeрівник, який давав мeні багато чи, можe, навіть ЗАбагато волі); д-р Дональд Даунeр, амeриканeць з Глибокого Півдня (цeй нe був особливо сильним кeрівником, оскільки був вжe пeрeдпeнсійного віку і з розхитаним здоров"ям); і, нарeшті, тeпeр моя кeрівниця - д-р Дороті Кeрзeл - амeриканка, очeвидно єврeйського походжeння, хоча я точно нe впeвнeний (знову ж таки, чудовий кeрівник - я тільки молю Бога, щоби її ні на кого іншого нe поміняли, поки я сам нe піду на пeнсію!
  
  > 2) якщо етнічність не дуже важлива, чи то неважлива зовсім, що ж саме тут грає головну роль?
  (ГП) Для мeнe дужe важливe поєднання вимогливості і доброзичливості.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2010.10.25 | простий науковець

    Не ображайтесь, б.л., але 1). Варто було б сказати, що Ваш

    батько був академіком, тож були упривілейованим студентом. Це до того, що, мабуть, Вам не доводилось працювати з сапою і мітлою на дачах академіків? Мені теж не доводилось, тож я і не захистив докторської. А ті, хто захистив, мали відробити на панській фазенді.
    
    І 2). З Вашого тексту виходить, що все-таки Вашими керівниками були не росіяни і українці, а росіяни і українЕЦь (бо навели лише одного). І чи не дивно, що росіян удвоє більше (у столиці України)?
    
    І, звісно, маєте рацію: Оскільки гомо сапіенси усі влаштовані однаково, не було б нічого страшного, якби усі без виключення наукові керівники були росіянами.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2010.10.25 | Георгій

      Пeрший росіянин був у Москві