02/07/2011 | Аналітик

Роздуми з приводу поводження нинішніх владців

Привернула мою увагу до цієї показової ситуації: хто ж вони, наші «державні діячі» недавно прочитана історія, де описується історія саамської народності, звідки походить вірна соратниця табачніка, його заступниця, а нині керівниця незалежного оцінювання Іріна Зайцєва.

Нібито, колись у тіло саамців вселились душі якоїсь з тварин, чи тюленя, чи ворона, чи то вовка. Тож вони є не завжди тим, за кого себе видають.

Здавалось би, що людина, яка походить з гнобленого народу, чия мова лише нині відновлюється, та й то лише тому, що збереглася в країнах, куди не зміг добратись «великій і могучій», та де мешкає частка цього народу - у Фінляндії та Норвегії, мала б душею стояти за мову й культуру теж гнобленої нації, земля якої дала їй притулок.

Але ні. Як видається, вона - продукт совєтизації, та, як і її вождь, є яскравим представником вихрестів, що завжди показують себе «святішими за папу римського». Значною мірою із-за своєї неповноцінності, невпевненості. Бо є категорія людей, яка з кон’юнктурних міркувань зрікається коренів з дня на день. Це один з наслідків перемелювання націй царизмом, а згодом й більшовизмом.

Вже будучи заступником міністра українського уряду!!! вона на форумі «Вєлікій русскій язик» в Криму волала до собі подібних шовіністів, що, мовляв, за роки помаранчевої влади уже виросло ціле покоління, що вороже відноситься до тих ідеалів, що нами сповідуються, тож боротьба, мовляв, ще попереду.

Ото ж і борються з українською мовою, культурою.

Зайцева, як видно, свято вірить у те, що їй обіцяли - російська мова буде державною! І не зважаючи на посаду в українській державі, вона готова й далі боротись за ідєю "руского міра".

Чи, може тут усе за принципом: «Услужливій дурак… Опаснее врага….»

Нижче наведу два пости в інтернет-форумах, що мають відношення до теми поводження нинішніх правителів в мовній політиці.

«Она типичный расовый дебил. Невоспитанное быдло, уверенное в своей безнаказанности.
Есть такие, как Азаров, которые просто взять в толк не могут, к чему вообще эта канитель с украинским языком. Такие, как Колесниченко, которые просто-напросто в открытую занимаются подрывной работой в Украине (в тылу врага, так сказать, то есть нас) под эгидой партии власти. Такие, как Табачник, которые пытаются снова вбить в головы молодёжи кровавые псевдо-ценности тоталитарного советского режима.
А такое скотское отношение к государственному языку о многом говорит. Можно не знать украинский язык, можно использовать любой язык, как средство коммуникации, но не уважать и оскорблять государственный язык – это гнусно.»

«Не знаю, чи хто буває в Донецьку. Так от, тут окрім крамниці Клуба Сімейного Дозвілля українську літературу купити ніде (та й там видання негарні, пап...ір туалетний). Хіба що в Ашан завезуть щось на зразок словників третьосортних. Але нічого, якось виходжу з положення. Замовляю Караванського зі Львова. Недешево. Така от незалежність. І це просто хобі. Тому що немає в Донецьку української мови. Вона, звичайно, зустрічається на побутовому рівні. Але все це виглядає, як спілкування емігрантів серед своїх. Така собі діаспора. Сам бачив. От Вам і держава. Ще чув, що бувають друковані ЗМІ українською. В Донецьку жодного разу не бачив. Про який захист національних інтересів може йти мова? Яка там історія, яка там культура? Ви подивіться, хто в нас обличчя нації, гарант Конституції. Буде такий гарант захищати незалежність держави? Щось я з перших його кроків в цьому засумнівався. Харьківські Угоди, призначення Табачника міністром освіти, союз із комуністами. Три залізних докази того, що Янукович незрозуміло що гарантує Україні й українцям.Я добре розумію, що західнякам якось дико дивитися на все це (запевняю свідомим східнякам теж). Думаю, не тільки їм. Весь світ дивиться на Україну, як на країну, в якій при владі клоуни (що вправно крадуть гроші). Але то є факт. Треба міняти владу. І проблема не в тому, що хтось російськомовний. Проблема в іншому. Треба всім в Україні й за її межами дати зрозуміти, що ніякої другої державної не буде. А якщо будуть претензії, буде війна. Всі ті романтичні марші по майданах, вони дуже гарні, дуже красиві. Але політика, чи то гра в політику триває вже двадцять років. І де результат? Де гарантія, що сьогоднішні націоналісти непідкупні? Вчорашні, бач, все владу ділять, ніяк об'єднатися не можуть. Позаяк комсомольці колишні? Пройде час вони підуть, прийдуть інші типу Віті Януковича молодшого. І що тоді? Краще би Павліка Морозова клонували».