Відповіді

• 2011.03.19 | Георгій

  На жаль, нe новe - у 1986 р. тeж укр. "вчeні" одразу відгукнулися...

  Пам"ятаю, як Ceргій Васильович Комісарeнко (інтeлeктуал, eрудит, людина, яку я досі в дужe вeликій мірі поважаю...) почав тоді, у 1986 р., воювати за колосальний, дорогeзний цитофлюорімeтр для свого Інституту біохімії АН УРCР, нe маючи абсолютно ніякої наукової програми і ніяких кадрів для того, щоби на ньому працювати. Алe C.В. дужe eлоквeнтно довів усім, що на цьому цитофлюорімeтрі він і очолювана ним група-]]]]]]>лабораторія-]]]]]]>відділ-]]]]]]>інститут-]]]]]]>відділeння акадeмії-]]]]]]>акадeмія-]]]]]]>країна-]]]]]]>...? - зробить глобального значeння досліджeння про відхилeння у кількості (і якості) лімфоцитів (і взагалі всіх клітин) (і взагалі всього, що Парті... гм, Нація... гм, ну щось там... вимагатимe у плані лікування чи профілактики, тeй то як його, ну, промінeвої хвороби). Ну, і... от.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2011.03.19 | простий науковець

    Я не з цієї галузі, але збоку видається, що пан академік мав рацію щодо

    того, що з точки зору науки Чорнобиль був унікальним експериментом з масового опромінення живих людей, який варто було б використати для блага майбутніх поколінь. Звичайно, звучить це цинічно, але ж не він цих людей опромінив, а щоб вивчити хворобу треба мати статистику, якої після Чорнобиля людство, дасть Бог, може ніколи більше вже не матиме.

• 2011.03.19 | igorg

  А головне що в цю дурню все одно ніхто не повірить, нащо так ганьбитися

  Хоча при нинішньому фінансуванні й увазі до науки це вже певно крик відчаю. А може ж хоч помітять