В.Хаврусь: Украина на карте научного мира
05/21/2011 | «Зеркало недели. Украина» №18 20-27 мая 2011
"Практически все правительства новой Украины демонстрировали свою приверженность инновационному курсу развития страны. Не стал исключением и нынешний президент Украины, определивший амбициозную цель — до 2020 года вывести Украину в число лидеров среди стран мира. Очевидно, что достичь этой цели невозможно без современных науки и образования, используя их потенциал для развития украинского бизнеса, базирующегося на высокотехнологическом производстве. По словам высоких должностных лиц, Украина имеет мощный научный и образовательный потенциал для решения поставленных задач, проблема только в финансировании. Непосвященному трудно проверить справедливость этих утверждений, поэтому попробуем разобраться в нынешнем положении вещей и возможных путях решения неединичных проблем"
Вся статья: http://zn.ua/articles/81344
Вся статья: http://zn.ua/articles/81344
Відповіді
2011.05.21 | Треп "академика" и цифры кхм
Re: В.Хаврусь: Украина на карте научного мира
на 12.31 одобрили 0:102011.05.22 | 0: 25 на 11.00 22.05 А минус за что???
Re: В.Хаврусь: Украина на карте научного мира
2011.05.22 | простий науковець
Спробую вгадати (це не я ставив): Бо репліка схожа на троління - що вона означає?
2011.05.22 | 1: 39 Разъясняю Simpson'у
Re: Спробую вгадати (це не я ставив): Бо репліка схожа на троління - що вона означає?
Опубликованную в том же номере ЗН статью академика, обладателя всех мыслимых и немыслимых талантов, достоинств, наград, званий и должностей, поддержала на 17.00 22 мая ТОЛЬКО одна персона (либо автор либо некая Вероника, обтявкавшие Хавруся, мол не по чину пишет), а статью Хавруся поддержало 39 персон.Вячеслав, пишите еще!
2011.05.22 | простий науковець
Глибоко. Тобто вигук "кхм" слід розуміти як к.х.н. Дякую.
2011.05.23 | 1: 39 Разъясняю Simpson'у
Re: Глибоко. Тобто вигук "кхм" слід розуміти як к.х.н. Дякую.
SHAME ON ME!!!!! Посыпаю голову пеплом. Виноватая я!!!!Чес слово, больше не буду.
2011.05.21 | Трясця
Re: В.Хаврусь: Украина на карте научного мира
Поздоровляю з цікавою статею. Додам іще одне: якщо чуєте в зв"язку з науковою тематикою слова "інвестиції", "інновації", "завдяки піклуванню..", "технопарк", "сприятлива енергетика", "духовність", то знайте, що вас виї...ь.2011.05.22 | В.Хаврусь
Дякую за анонс
Жаль, що під час підготовки статті до друку в газеті випали думки, які тут давно вже обговорювали: "Тут треба бути обережним з адміністраторами, які через вплив на підлеглих зможуть зімітувати потрібний для себе результат, спонукаючи їх до включення в свої публікації. Можливо, варто говорити про повну і відкриту переатестацію всіх наукових кадрів на основі нової системи: або ти на майбутнє відмовляєшся від займаної посади та всіх доплат зі збереженням на згадку нащадкам свого наукового ступеня попереднього зразка, або проходиш атестацію з шансом втратити чи підтвердити свій науковий ступінь та мати висновок про можливість займатися науковою діяльністю в нових умовах."Крім того, в надрукованій статті відсутня Табл.3 з даними для Польщі (див. внизу).
2011.05.22 | thinker
Маленький коментар по суті
Вячеславе, вітання! Вище ви дали дані про статус університетів у Польщі, зокрема наведений приклад педагогічного університету у Кракові...Так ось, те, що ті всі дані є мяко кажучи сильно "натягнуті" щодо його і т.п. наукового рівня, - то є факт - мої три колеги, професори, доктори наук, саме працюють в тім Педагогічнім університеті у Кракові, - вони до речі, два з України, з НАНУ, а один з Білорусі, з Мінська. Так ось, по їхніх даних, це вельми слабенька інституція, де майже третина професорського складу з України, Росії та Білорусі, студенти - ой ля-ля - слабенькі до неможливості, дробів 2/3 не розуміє і не вміє до 3 курсу. І з наукової точки зору - повна профанація, дисертції захищають майже більшість з "педагогіки" (частина з них захищалась, до речі, в Львівськім національнім універститеті імені І.Франка, в рамках "договору" про співпрацю, за який зовсім недавно ректор Львіського університету Іван Вакарчук був у Краківськім педуніверситеті нагороджений титулом "почесного доктора педагогічного університету у Кракові в галузі педагогіки та філософії " (хоч сам ректор І. Вакарчук за спеціальністю є фізик-теоретик, учень академіка І. Юхновського...)
Так ось, в Україні, в принципі, половина таких же навчальних закладів набагато вищого рівня, - це факт, ніж ця педагогічна інституція у Кракові... І тим не менше, наших там немає. Чому? - Та все дуже просто - Польща - в Євросоюзі- раз, а по друге , - пишуть вони свої "опуси" виключно вже англійською, - два, і три- це реклама, котра є "двигуном торгівлі"! А вони, поляки, є торговцями і гендлярами добрими, це відомо з історії...
2011.05.22 | В.Хаврусь
Тут таке:
thinker пише:> Вище ви дали дані про статус університетів у Польщі, зокрема наведений приклад педагогічного університету у Кракові...
Зважте на те, що цей універ 50-й по списку, перед ним йдуть ще 49, з яких в таблиці показані лише перші 5. В Україні ж є лише 8 установ, які потрапили до списку.
> Так ось, те, що ті всі дані є мяко кажучи сильно "натягнуті" щодо його і т.п. наукового рівня, - то є факт
Нажаль, я судити про те зараз не можу, треба дивитися конкрентно: публікації, де надруковані, тощо, аби робити висновки. Погодьтеся, що це можливо на відміну від України, де статті переважно недоступні навколишньому світу через мовний бар"єр чи відсутність електроного доступу.
> студенти - ой ля-ля - слабенкі до неможливості, дробів 2/3 не розумії і не вміє до 3 курсу. І з наукової точки зору - повна профанація,
Перепрошую, але ми маємо те ж саме і в Україні, але на відміну від нас, в Польщі хоча б якось працює система відбору тих, хто може порахувати суму (1/3)+(1/2). Факти у вигляді публікацій говорять самі за себе.
2011.05.25 | thinker
Re: Тут таке:
... ОК, - в першому наближенні цей коментар "купую", але, те, що до наших Західних друзів треба підходити з примруженим оком - це ФАКТ! - Як мені пояснювали мої колеги, що працюють в тій інститутції, понад 50% наукового "престижу" педагогічного університету в Кракові є на їх "совісті", оскільки вони, власне, пишуть нормального рівня і цитовані публікації, друкують у виданнях з "філадельфійського" списку і тим самим піднімають "престиж" польських і не тільки західних вузів. Наприклад, те ж саме у Франціії, (університети Парижу, Монтпейє, Нанту, Марселя...), де до 1/3 проофесури з природничих дисциплін, - це росіяни, українці та білоруси, котрі творять до 2/3 їхньої наукової продукції... Як кажуть,тут "розумний і сам все зрозуміє, ...і пояснювати не варто"...
2011.05.25 | простий науковець
"...те ж саме у Франціії..." - Декарт був парубок моторний і хлопець хоть куди козак.
Вашу тезу може хіба Марія Кюрі підтвердити, яка цілих дві нобелівські премії французам принесла.А серед інших 45-ти лауреатів я щось ані українців, ані білорусів не бачу. Хіба що росіянин Бунін - але ж навряд чи він багато користі приніс французам, адже писав російською...
2011.05.27 | thinker
Re: "...те ж саме у Франціії..." - Декарт був парубок моторний і хлопець хоть куди козак.
Ваш "гумор" звучний, але ... недоречний...2011.05.22 | igorg
Добра робота, викладено майже всі головні проблеми
Проте слід розуміти що це є зовсім різні організаційні системи.У нас суто адміністративна, коли розподіл коштів, ресурсів, тем й т.п. визначається суто тими хто є у вертикалі адмінапарату. Така система не потребує рекламної роботи, досить внутрішніх показників, внутрішніх (вони непомітні) стимулів.
І, до речі, таку систему досить легко переорієнтувати на інші показники. Просто є питання, а навіщо (жарт). Реальні наукові задачі в Україні перед науковцями не ставляться, наукова робота (або імітація) потрібна майже виключно аби втримати кадри у ВНЗ, а також аби втримати хоча б формальний рівень акредитації (3-4). Ось реальні стимули на сьогодні. Бо навіть з/плата між викладачем із ступенем і без нього відрізняється мало, а при загальній малості й взагалі ніщо. Тож єдиним реальним стимулом є періодичні конкурси на заміщення й акредитації кафедр, коли є ризик не бути обраним, або не пройти акредитацію.
Тому найпростішим способом вийти у люди є включення до акредитаційних вимог необхідність англомовних публікацій, та публікацій у престижних виданнях. Повірте, поява таких вимог моментально змусить адмінапарат зробити кроки, аби реалізувати ці вимоги. Знайдуться ресурси на проведення курсів з англійської мови, кошти на переклад, публікації і навіть на відрядження. Однак кому це потрібно політично, ось де питання. Вакарчук зробив деякі скромні кроки, а Тютюнник відверто орієнтований на Росію і вже підімяв під себе ВАК.
Є галузі котрі не вимагають дорогого обладнання й складних експериментів. До того ж в Україні ще є науковці за природою, які займаються цією діяльністю наперекір усьому. Однак часу займатися ще й закордонними публікаціями у них не вистачає. Надто багато часу й зусиль потрібно докласти, аби вийти у світ. А от що отримають окрім морального задоволення це також не ясно. Ну можуть поїхати з України, але ж не всіх це приваблює. Багато людей звязані родиною, середовищем, обєктом дослідження.
2011.05.22 | Просто думка
Навіщо ви так ускладнюєте!
Одразу включіть до вимог чергової акредитації навчального закладу обов"язкове входження до міжнародних не нижче певної позиції і, за Вашою логікою, одразу знайдуться універи, які цю вимогу негайно виконають зі страху, щоб не втратити рівень акредитації.2011.05.22 | Torr
Хаврусь, тисну тобі руку, друже!
Я тут дивився коменти на цю статтю в ДТ, насмішила якась Віроніка, цитую"Хто такий цей Хаврусь? Жовторотий кандидат хім. наук, який брак особистих наукових здобутків силкується компенсувати недолугими статейками. Займався би своїми колбами й реактивами, так ні - його тягне давати малопрофесійні поради з наукознавства. Словом, нахімічив
То ти справді хімічиш у німців? На мій досвід, головне не шо хімічити, а де хімічити... ну шоб з того вийшла така-сяка наука, а не ілюзія.
2011.05.22 | В.Хаврусь
She made my day, too :)
"Жовторотий кандидат" повеселив мене чи не найбільше. А те, де я нині, Ви можете легко побачити в інеті.(Автор фото наведений тут: http://ua.photoclub.com.ua/photo/376228/)
2011.05.22 | Sim-sim
На мій досвід, головне не шо хімічити, а де хімічити... ну шоб з того вийшла така-сяка наука
Torr пише:> То ти справді хімічиш у німців? На мій досвід, головне не шо хімічити, а де хімічити... ну шоб з того вийшла така-сяка наука, а не ілюзія.
Дещо незрозумілий досвід.
2011.05.25 | thinker
Re: На мій досвід, головне не шо хімічити, а де хімічити... ну шоб з того вийшла така-сяка наука
Ну що тут незрозуміло? Якби колега Вячеслав МІГ би те саме і такої ж наукової якості РОБИТИ і публікувати, будучи у себе вдома, у Харкові, то він НЕ сидів би роками у Німеччині, а приїжджав би туди раз-два на рік по спілкуватись на цікаві теми - і гайдеа додлму. до свої колег. до свої учнів. до своїх світового рівня хімічних установок і рекативів...А так - маємо те, що маємо... І Вячеслава ми можемо "ліцезрєть" тільки в інеті на фото... А не на семінарі, чи в лабораторії в Харкові... Все. Крапка.
2011.05.22 | igorg
Десь так воно і є насправді. Бо так налаштована ця система
2011.05.24 | IH
Re: В.Хаврусь: Украина на карте научного мира
Ось лінк на цю статтю українською мовою:http://dt.ua/articles/81344
Погляд. Україна на мапі наукового світу
Вячеслав Хаврусь «Дзеркало тижня. Україна» №18, 20 Травень 2011, 19:30
2011.05.25 | thinker
Re: В.Хаврусь: Украина на карте научного мира
Вячеславе - класний матеріал, аналіз ... - і голос "вопіющого" в пустині..., На жаль. мало ТАМ залишилось тих, що здатні ПОЧУТИ вас...2011.05.30 | Академік НАНУ та АМН Кундієв відповідає к.х.н. Хаврусю.
Re: В.Хаврусь: Украина на карте научного мира
Кундієв Ю.
Віце-президент НА мед наук України
Кундієв Юрій Ілліч
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Кундієв Юрій Ілліч (*2 жовтня 1927) — член-кореспондент РАМН (1974), академік НАНУ (1979), академік АМНУ (1993), доктор мед. наук (1967), професор (1969), Почесний член Чехословацького медичного товариства ім. Яна Пуркин’є (1969), Товариства медицини праці Польщі (1975), Заслужений діяч науки України (1967).
Двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1997, 2002), лауреат премії АМН СРСР імені Ф.Ф.Ерісмана (1980), Премії АМН України в галузі профілактичної медицини (2001).
Директор Інституту медицини праці АМН України (до 1992 року -Київський НДІ гігієни праці та профзахворювань) з 1964 р.
Основні наукові напрямки: гігієна та фізіологія праці в сільському господарстві, токсикологія пестицидів та безпечне використання, комбінована дія чинників виробничого середовища, епідеміологія професійних та загальних захворювань, вивчення професійного ризику здоров’ю, гігієнічні проблеми ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Автор понад 450 наукових праць, в т.ч. 20 монографій, книг та посібників.
Підготував 13 докторів та ЗО кандидатів наук.
Член редколегії «Журналу Академії медичних наук України», редактор міжвідомчої щорічної збірки «Гігієна праці», член редакційних рад декількох закордонних журналів. З 1975 р. регулярно обирався членом бюро, віце-президентом Міжнародної асоціації сільської медицини, президент товариства «Україна-США», керівник ряду Українсько-американських програм з Колумбійським та Ілінойським університетами США, перший заступник голови Правління наукового товариства гігієністів України; член Постійного Комітету експертів ВООЗ з безпечного застосування пестицидів, Національний кореспондент ЮНЕП Кемікалс, член бюро Європейського форуму з біоетики, радник Президії НАН України та віце-президент АМН України, голова Комісії з біоетики при Кабінеті Міністрів України.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «За заслуги» III ступеню.)
Наука на узбіччі
У науковій галузі втрачено дуже багато. Я можу порівнювати з тим, що було двадцять, сорок і навіть П’ЯТДЕСЯТ РОКІВ ТОМУ. Це прикро.
Зараз залучити молодь до наукової роботи дуже складно. Талановита молодь шукає там, де краще, де більша платня, де, на думку молодих людей, краща перспектива. На жаль, у науці вони цього не вбачають. Коли я свого часу, ШІСТДЕСЯТ РОКІВ ТОМУ, вступав до аспірантури, то на одне місце в моєму інституті було сім претендентів. Зараз ми ад’ютуємо і ледь-ледь заповнюємо ті місця, які нам виділяють, конкурсу немає, немає з кого вибирати. Якщо ж до наукової установи щороку не приходитимуть хоча б 4% молоді, то рано чи пізно це призведе до «старіння»закладу. До наших установ у найкращому випадку приходить 2%.
Інша проблема в тому, що сучасна наука — і фундаментальна, і прикладна потребують не тільки талановитих кадрів, а ще й відповідного обладнання. А це чималі кошти. Сучасні прилади для наукових досліджень — це інколи сотні тисяч і навіть мільйони. На жаль, наші наукові установи цих коштів не мають. І тому обладнання занадто застаріле. Працюють інколи на приладах, яким по 15—20 (40-50???) років, —вони застаріли не лише фізично, а й морально. Якщо це для філософів, для істориків не так важливо, то для тих, хто займається експериментальною наукою (а це всі природничі науки), новітнє обладнання вкрай необхідне.(пан – директор
НЕЩОДАВНО ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ ПРЕЗИДЕНТІВ УСІХ ДЕРЖАВНИХ АКАДЕМІЙ, на якому ці проблеми обговорювалися, було ухвалено рішення звернутися з листом до президента держави, прем’єр-міністра з приводу, по-перше, матеріального забезпечення молодих кадрів. Адже сьогодні заробітна плата молодшого наукового співробітника порівняно з іншими десь на 25—26 місці. (А «ЗАРОБІТНА» ПЛАТА ДВІЧИ АКАДЕМИКА, ВІЦУЕ ДИРЕКТОРА НА ЯКОМУ МІСЦІ? ) Педагоги та лікарі також розмістилися у цьому рейтингу недалеко —19—20 місця. Безумовно, з цим не можна не рахуватися. Приказка «не в грошах щастя» — це не для молодих, їм потрібне матеріальне забезпечення сім’ї.
Наступне питання — це житло для молодих науковців. Я підрахував, що серед теперішніх академіків та членів-кореспондентів у столицях народилися не більше 10%, інші люди — з периферії (малих сіл та міст). Це талановиті люди, які проклали собі шлях у ВЕЛИКУ науку. А зараз це не так просто. Ломоносова або Сковороду, або Шевченка нам було б дуже важко залучити сьогодні, бо ні гуртожитків, ні інших можливостей отримати житло та мешкати в Києві люди не мають. Прийшла в аспірантуру талановита людина, отримує стипендію —1000—1200 грн, а оренда квартири коштує в кілька разів більше. Припустімо, закінчив аспірантуру, як він може працювати в науковій сфері, якщо треба годувати сім’ю? Загальновизнано, якщо фінансування науки відбувається з державного бюджету менше, ніж 1,5% від ВВП, то розвитку наукової галузі очікувати не варто. У нас цей показник ніколи за останні 20 років не перевищував — 0,47%,тобто втричі менше мінімуму. (НА АКАДЕМІКІВ З ТАКИМИ ПОКАЗНИКАМИ, ЯК У ПАНА КУНДІЄВА, ВИСТАЧАЄ!)
Зараз на науку виділяється лише заробітна плата науковцям та кошти на оплату комунальних платежів, і то не в повному обсязі. Часто трапляється так, що й на комунальні послуги не вистачає. Що у такому разі роблять керівники? Вони здійснюють перерозподіл коштів і замість того, щоб виплатити співробітникам премії (А ЩО ЦЕ ТАКЕ ПРЕМІЯ?), доводиться платити комунальникам, щоб ті, у свою чергу, не залишили установи без світла чи води.
Разом з тим дивний факт спостерігаємо зараз — в Україні наукових часописів втричі більше, ніж за радянських часів. Виникає питання — чи є в цьому потреба, адже здебільшого в них друкують дрібні повідомлення, без яких сучасна наука обійшлася б, а от УЗАГАЛЬНЕНИХ вагомих публікацій і надалі бракує.
Є й інший бік цього питання —серед науковців зараз відбувається гонитва за кількістю публікацій у закордонних ЗМІ. ЦЕ ДУРНА СПРАВА, яку, між іншим, запровадила Вища атестаційна комісія. Двадцять робіт мають бути опубліковані для захисту докторської дисертації. У зв’язку з цим хочу повідомити, що всесвітньо відомий лауреат Нобелівської премії академік Павлов мав 48 публікацій. За нашими нормами його не обрали б навіть у старші наукові співробітники (А З ТАКИМИ ПОКАЗНИКАМИ, ЯК У ПАНА ДВІЧІ, ВІЦЕ- ТА ІНШ. У НОРМАЛЬНІЙ КРАЇНІ ВІН НАВІТЬ PhD НЕ ОТРИМАВ БИ). Зараз часто фахівці козиряють кількістю статей, їх число сягає п’яти сотень. (АВТОР ПОНАД 450 НАУКОВИХ ПРАЦЬ, В Т.Ч. 20 МОНОГРАФІЙ, КНИГ ТА ПОСІБНИКІВ.) А тут варто якраз звернути увагу на якість наукових робіт, а не на їх кількість. У звіті за останній рік президент Національної академії наук Борис Патон навів чимало дійсно блискучих прикладів, де українські вчені на світовому рівні продемонстрували свої винаходи та відкриття, в тому числі у таких дуже складних галузях, як нанотехнології та наноматеріали (А В ГАЛУЗІ МЕДИЦИНИ, ЗОКРЕМА МЕДИЦИНИ ПРАЦІ»). Але зараз національна економіка та виробництво не зацікавлені в результатах наукової роботи. Наукові розробки втілюються в життя утому випадку, якщо вони можуть швидко принести дохід. Якщо ж цього немає, то вихід один — продавати ці результати за кордон (ЩО ПРОДАВ ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ АМН УКРАЇНИ???). Цей відбувається досить часто.
Всі ці фактори спонукають талановитих людей іти в комерцію або шукати щастя за кордоном. І тому відтік наукової молоді навіть вже після захисту кандидатських дисертацій досить значний. Таким чином ми втрачаємо перспективи, бо коли немає молоді — немає перспектив. Проблема складна, але ми повинні знайти способи її розв’язання не лише на державному рівні, а й в кожному інституті повинна бути на першому місці турбота про науковця.
(НАГАДУЮ ЩЕ РАЗ, ЩО, ЦЕЙ ВИСОКОІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ ПРОДУКТ СТВОРЕНИЙ ДВІЧІ АКАДЕМІКОМ, ЩОРІЧНЕ УТРИМАННЯ ЯКОГО КОШТУЄ БІДНІЙ ДЕРЖАВІ МІНІМАЛЬНО 20 000 ГРИВЕНЬ ЩОМІСЯЦЯ. ЧЕРГОВЕ БЛА-БЛА-БЛА ВІД ПРЕДСТАВНИКА АКАДЕМІЧНОГО ІСТЕБЛІШМЕНТУ ).
Довідка з
ІНДЕКСИ ЦИТУВАННЯ РЕФЕРОВАНИХ ОРИГІНАЛЬНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ДІЙСНИХ ЧЛЕНІВ НАНУ СТАНОМ НА СІЧЕНЬ 2010 РОКУ ЗГІДНО З ПОШУКОВОЮ СИСТЕМОЮ
WEB OF KNOWLEDGE THOMSON REUTERS ISI 1900-PRESENT1
(ПО СЕКЦІЯХ І ВІДДІЛЕННЯХ ВІД НАЙВИЩОГО ДО НАЙНИЖЧОГО АБО ЗА АБЕТКОЮ) ПІП2 ЗКРП3 ЗІЦ4 СІЦ5 Кундієв Юрій Iлліч
Загальна кількість реферованих публікацій 14
Загальний індекс цитування 24
Середній індекс цитування на одну статтю 1.71
Найвищий індекс цитування однієї публікації 8
Н-індекс або індекс Хірша 3
http://nauka.in.ua/upload/nauka/docs/NASUFM2010.ukr.ns.pdf
2011.05.30 | Torr
а чи не створить нам свою НАНУ (Неформальна Академія Науковців України)?
наукові досягнення можна оцінювати за допомогою free-warehttp://www.harzing.com/pop.htm
2011.06.01 | Владимир
Re: В.Хаврусь: Украина на карте научного мира
Статья хорошая, Хаврусь все правильно пишет, раздражают только глупые коментарии в скобках.