01/22/2012 | stryjko_bojko

"Чоловік має бути з яйцями, а не з сережкою у вусі чи в носі"

Віктор Гаврилюк. Народився 27 червня 1954 року у радянському концентраційному таборі на Колимі, куди батьки потрапили як
Віктор Гаврилюк. Народився 27 червня 1954 року у радянському концентраційному таборі на Колимі, куди батьки потрапили як "вороги народу". У 8-річному віці перший із дітей покинув табір. Поїхав до материних батьків у село Мала Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області, де закінчив восьмирічку. Закінчив Львівський кінотехнікум та технологічний факультет Інституту кольорової металургії в узбецькому місті Зарафшан. Із 20 до 37 років працював каскадером-контрактником на кіностудіях та в цирку. У Середній Азії зацікавився системою виживання в екстремальних умовах та методами реабілітації. Починаючи з 1990-х створив в Україні кілька реабілітаційних центрів, у яких практикував авторський метод звукорезонансної терапії. Здобув славу цілителя, волхва, реабілітолога, командора. За допомогою методу звукорезонансної терапії виліковував хворих, яких офіційна медицина визнала приреченими. Через викрадення доньки Христини та погрози з боку відомих екстрасенсів, чиновників, лікарів

Віктор ГАВРИЛЮК, 57 років, академік, реабілітолог, психолог, Великий Волхв:

Перше, що пам'ятаю з дитинства: постійний страх. Коли начальство концтабору п'яне, тебе могли просто за ноги перекинути через паркан і ти вже в інституті мозку. Там трепанацію черепа робили живим людям. Страшно, коли до дня народження начальника табору, вождя чи якогось ювілею розстрілювали людей. Найбільше запам'яталось, коли по святах давали чорні сухарі. Це - делікатес для мене по сьогоднішній день.

У бараках щури бігали, як коти. Ми їх приручали й вони відганяли з бараку чужих щурів.

У концтаборі дітям пайків не давали. Їх мали прогодувати батьки зі своєї пайки. 2-річним хлопчиком я слідкував за кішкою. Куди ішла вона, туди ішов і я. Їв те, що їла вона. Пролазив у ті ж нори, дерся на дерева. Діставав яйця пташок, трусив шишки кедра. Велика жага до життя й необхідність постійно виживати загострили в мене інтуїцію до краю.

У Малій Мощаниці я любив ходити до діда Леонтія. Він жив за селом і до нього треба було іти кілометрів 10-12. Це був маленький дідусь-монах, який знав дуже багато та розмовляв багатьма мовами. У нас ним лякали дітей. Мене заінтригувало те, що він спокійно ловив руками бджіл та джмелів, і вони його не кусали. Від нього першого я почув: хочеш бути ближчим до Бога - тримайся подалі від церкви. Відтоді для мене Бог є Закон, а не віра.

Скільки нашій науці років? 100 - 150. А медицині? 70 років, бо вона почала розвиватися із появою антибіотиків. Мені якось дивно, коли традиційну медицину, якій мільйони років, побудовану на звичаях, духовності та культурі, називають нетрадиційною. А те, що взагалі не пов'язано зі здоров'ям, - традиційною.

Я вважаю, що освіта, яку ми зараз отримуємо, не потрібна. Бо ми не знаємо найголовнішого: як зберегти своє здоров'я. Найважливіше, що сьогодні мало б бути у школах - це основи медичних знань. Це і є захист здоров'я. Але ж тоді важко буде обманути людину й продати їй купу непотрібних ліків.

Середня ціна пачки цигарок - 10 гривень. 10 гривень кожного дня для того, щоб позбутися здоров'я. А скільки гривень у день людина направляє на те, щоб його поліпшити?

Лікар повинен не сидіти в кабінеті, а йти до людей. Його робота має бути просвітницькою. Він має бути мудрецем, хорошим психологом, філософом. І якщо не найбажанішим гостем у домі, то хоча б почесним. І це те, чого нам сьогодні не вистачає.

Люди не хочуть бути здоровими. Якщо порахувати, скільки вони вкладають у те, щоб знищити своє здоров'я, то цей висновок напрошується сам. Середня ціна пачки цигарок - 10 гривень. 10 гривень кожного дня для того, щоб позбутися здоров'я. А скільки гривень у день людина направляє на те, щоб його поліпшити?

До методу звукорезонансної терапії я ішов усе життя.

Свого часу вчені стверджували, що нервові закінчення - нейрони - руйнуються й ніколи не відновлюються. На щастя, все зовсім інакше. Квантова фізика довела: руйнуючись, клітина виділяє певну енергію. В кожній клітині є вільні частки - нейтрино. Вони виділяються, коли клітина руйнується. Нейтрино вільні, тому їх неможливо піймати, зважити, зміряти, але їх можна вирахувати. Проникаючи у хвору клітину, нейтрино будять її, примушують працювати у первинному, здоровому режимі. Спрацьовує пам'ять ДНК здорової людини і йде відновлення організму. Такий метод реабілітації абсолютно безпечний. Вільна частка на те й вільна, що пролетіла й не залишила після себе інформації. Тільки вдарила, створила хвилю й пішла далі. Нам удалося розпізнати ці надпорогові частоти й нанести на надійний носій - СD диск. Для зручності сприйняття ми додали музику. Так з'явилися диски з реабілітаційними програмами.

Завдяки цьому методу вдалося дітей-інвалідів, від яких відмовилася офіційна медицина, вивести на професійну сцену, зробити з них танцюристів, гімнастів, акробатів. Здійснити з ними чотири експедиції на виживання в екстремальних умовах. Але цим узагалі не зацікавлена ні система освіти, ні система охорони здоров'я.

Про нейтрино я говорю уже мінімум 35 років. Чому відкриття зробили тільки цього року й швейцарські вчені? Бо там задіяні великі кошти. І це сказав учений з дипломом. Можливо, я не тим шляхом пішов, бо поставив свої знання на оздоровлення людини, а не розвивав у рамках науки. А, можливо, тому, що не було державного замовлення: держава ще не дозріла на той час.

Сьогодні все, з чим медицина не може справитися, називають онкологією. 1997 року мене хотіли посадити за те, що я вилікував онкохворого. До мене не мали за що придертися, то придерлися за порушення ліцензійної діяльності. У моїй ліцензії було написано: "забороняється лікувати онкологію". Я питаю: "А якби в мене не було ліцензії?" - "Тоді ніяких проблем". Я розірвав ліцензію і не мав більше ніяких проблем.

Вірусу СНІДу досі не знайдено, а імунодефіцит викликається тими ж ліками. Хороший курс антибіотиків - і вже є імунодефіцит. У кишечнику вбивається вся мікрофлора, вся імунна система. Бо кишечник - це і є імунітет. Тому є багато запитань, на які немає відповідей і ніколи не буде, бо це бізнес.

Бачити майбутнє, на відстані сканувати людські органи може кожна людина. Наш мозок задіяний всього на 6 відсотків свого повного ресурсу. Якби ми постійно були в пошуку, в умовах виживання, ми б знаходили вихід із найскрутніших ситуацій. А так склали руки, сидимо й чекаємо, коли хтось прийде і врятує нас.

Волхв - мудрець. На Русі волхви завжди славилися великою мудрістю й відданим служінням своєму народу. Церква ж завжди догоджала діючій владі й режиму.

У країні, де все побудовано на брехні, і брехня - державна політика, будь-яке слово правди - це смертельна небезпека.

Наших людей усіх перетворили на лакеїв. Бо тільки лакей може сказати дурню, що він мудрий і найкращий у світі.

Я не розумію того, як президент стоїть на трибуні й бреше, а за ним стоїть піп і благословляє.

Нашому суспільству особистості не потрібні: чим тупіший, тим кращий. Але якщо буде хоч 2 відсотки інтелектуальних, перспективних людей - суспільство має майбутнє.

Церква пропагує страждання. Чим більше ви страждаєте, тим більше вас любить Бог. Нас називають рабами Божими. Але візьміть Біблію. Шостого дня Бог створив людину по образу Його і подобі Його, а не раба. Або ще кажуть: слуга божий. Скажіть, будь-ласка, Бог такий немічний, що йому потрібні слуги такі, як ми? Чи Бог рабовласник?

Я вважаю, що людина прийшла у цей світ виконати свою місію. Тому кожній людині Бог дав талант і не один. Але, на жаль, у нас усі намагаються не розкрити свій талант, а отримати диплом. Ти хоч будь наймудрішим, але якщо в тебе диплом слюсаря, ти - слюсар і для соціуму - ніхто. У нас мудрі чомусь усе частіше гинуть під КамАЗами.

Причина наших хвороб і страждань - у марнославстві та невігластві. Ми не віримо в себе, і нічого не хочемо знати. Дивимося, що показують по телебаченню, читаємо, що пишуть книжки. Але книжки пишуть як розумні, так і дурні.

Чоловік має бути з яйцями, а не з сережкою у вусі чи в носі. Справжній чоловік ніколи на себе не натягне спідницю: ні на сцені, ні в шоу. Це - найбільше приниження, яке може бути.

В першу чергу я набив би пики попам. Вони перші поставили жінку в ні що. Жінка - найбільша грішниця, вона не має права у церкві зайти за Царські врата. Всевишній створив людину. А жінка хіба не людина? Жінка, яка народила Бога Ісуса Христа, виявляється - ніхто. Але ж якби не вона, то й Ісуса не було б. Якби не жінка-матір, то й нас не було б на світі. Не стало б життя на світі. В чому ж її гріх? Невже тільки в тому, що виконує головну заповідь Творця: плодіться і множтеся?

Щоб не влаштовували танці на моїх кістках, не робили святим і не створювали різних сект, я напишу в заповіті, щоб мене спалили, а попіл розвіяли. Так поступали наші предки. Я не хочу, щоб наді мною поставили камінь і забили хрест дубовий, березовий чи залізний, аби я не встав. Я хочу бути вільним. Я вільним був, і вільним помру.

Смерть не завжди означає кінець.

Текст: Тамара ТИСЯЧНА,фото: Аріна КАНТОНІСТОВА
Джерело:
http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_cholovik-mae-buti-z-yajcyami-a-ne-z-serezhkoyu-u-vusi-chi-v-nosi/415447