З А Я В А Народного Руху України “З приводу звільнення заручників у Москві”
10/30/2002 | Михайло Свистович
У ніч з 25 на 26 жовтня 2002 року в Москві сталася подія, яка викликає суперечливі оцінки. Відбувся штурм театру, у якому група осіб чеченської національності утримувала близько 700 заручників. Однак, як незабаром стало відомо, у результаті загинуло 117 осіб, з яких лише двоє померли від вогнестрільних ран; всі інші – внаслідок застосування російським спецназом отруйного газу. Серед загиблих є і громадяни України.
Народний Рух України висловлює глибокий жаль і щире співчуття родичам та близьким невинно загиблих. Безперечно, група чеченців скористалася методами, які виправдати не можна. Захоплення заручників, якими б гаслами воно не прикривалося, є методом терористичним. Рух рішуче засуджує такі дії і вважає їх неприпустимими і несумісними з повагою до основних цінностей людської цивілізації.
Однак великі сумніви викликають дії російської влади та її спецслужб в операції, яка так поспішно була оголошено успішною. Як правило, силові структури країни, громадяни якої потрапляють у заручники, пріоритетом вважають їх звільнення, а тому докладають усіх зусиль, щоби насамперед зберегти їх життя. Проте декілька експертів публічно заявляють про те, що організація штурму вдосвіта 26 жовтня була вкрай недбалою і безвідповідальною. Використання газу поставило під загрозу насамперед життя заручників, ослаблених фізичними умовами і психологічним тиском. Тим, хто постраждав під час газової атаки, не було одразу надано відповідну медичну допомогу, яка дозволила би зберегти їх життя. Адже від пострілів бойовиків загинуло двоє заручників, понад сто інших – від газу, внаслідок операції їх “звільнення”. Тим самим продемонстровано зневагу до життя власних та й іноземних громадян, яка значно перевищує рівень “професіоналізму” російських силовиків, а також засвідчила їх фактичну нездатність провести подібну операцію без масових жертв.
Народний Рух України вважає, що керівництво Української держави повинно поставити перед владою Росії питання про відповідальність за загибель невинних українських громадян. Родини загиблих, як і ті, хто вижив, але зазнав значного ушкодження здоров’я, повинні отримати відповідну компенсацію від уряду Російської Федерації. Рух вважає, що поведінка високих посадових осіб України у цій ситуації буде серйозним тестом на те, чи є вони насамперед слугами свого народу, чи їх залежність від “стратегічного” сусіда перевищує усі межі.
Терористичні дії завжди характерні певною трагічною видовищністю нападу. Адже основною метою терористів є не смерть певної кількості людей, а психоемоційний вплив на громадян та керівництво держави з метою їх залякування та деморалізації. На жаль, звільнення заручників у Москві викликає аналогічні враження. Усьому світові продемонстровано, що для російських владних структур певні людські втрати не є великою жертвою, яка може зупинити протидію чеченському екстремізмові. Тільки якщо чеченці йдуть на самогубство з власної волі, то керівники операції “звільнення заручників” прийняло це рішення замість своїх громадян, жертвуючи ними в ім’я неоімперських амбіцій Росії.
Народний Рух України з великим жалем констатує, що подібний спосіб дії не є властивим лише російській владі. Такого типу успадковані тоталітарні методи характерні також і для української влади. Знесення наметового містечка вночі 17 вересня цього року, під час якого мирних маніфестантів було жорстоко побито, не досягає того ступеня траґізму, який характеризує московські події, однак належить до того ж репертуару засобів насильства, зневаги та при потребі нищення власних громадян.
Народний Рух України заявляє, що Україні потрібна нова політична еліта, не обтяжена радянською тоталітарною психологією. Тільки вона зможе дотримати найголовнішу засаду демократії, закріплену в Конституції України: людина та її життя є найвищою цінністю суспільства.
Голова
Народного Руху України
Геннадій УДОВЕНКО
28 жовтня 2002 р.
м.Київ
Народний Рух України висловлює глибокий жаль і щире співчуття родичам та близьким невинно загиблих. Безперечно, група чеченців скористалася методами, які виправдати не можна. Захоплення заручників, якими б гаслами воно не прикривалося, є методом терористичним. Рух рішуче засуджує такі дії і вважає їх неприпустимими і несумісними з повагою до основних цінностей людської цивілізації.
Однак великі сумніви викликають дії російської влади та її спецслужб в операції, яка так поспішно була оголошено успішною. Як правило, силові структури країни, громадяни якої потрапляють у заручники, пріоритетом вважають їх звільнення, а тому докладають усіх зусиль, щоби насамперед зберегти їх життя. Проте декілька експертів публічно заявляють про те, що організація штурму вдосвіта 26 жовтня була вкрай недбалою і безвідповідальною. Використання газу поставило під загрозу насамперед життя заручників, ослаблених фізичними умовами і психологічним тиском. Тим, хто постраждав під час газової атаки, не було одразу надано відповідну медичну допомогу, яка дозволила би зберегти їх життя. Адже від пострілів бойовиків загинуло двоє заручників, понад сто інших – від газу, внаслідок операції їх “звільнення”. Тим самим продемонстровано зневагу до життя власних та й іноземних громадян, яка значно перевищує рівень “професіоналізму” російських силовиків, а також засвідчила їх фактичну нездатність провести подібну операцію без масових жертв.
Народний Рух України вважає, що керівництво Української держави повинно поставити перед владою Росії питання про відповідальність за загибель невинних українських громадян. Родини загиблих, як і ті, хто вижив, але зазнав значного ушкодження здоров’я, повинні отримати відповідну компенсацію від уряду Російської Федерації. Рух вважає, що поведінка високих посадових осіб України у цій ситуації буде серйозним тестом на те, чи є вони насамперед слугами свого народу, чи їх залежність від “стратегічного” сусіда перевищує усі межі.
Терористичні дії завжди характерні певною трагічною видовищністю нападу. Адже основною метою терористів є не смерть певної кількості людей, а психоемоційний вплив на громадян та керівництво держави з метою їх залякування та деморалізації. На жаль, звільнення заручників у Москві викликає аналогічні враження. Усьому світові продемонстровано, що для російських владних структур певні людські втрати не є великою жертвою, яка може зупинити протидію чеченському екстремізмові. Тільки якщо чеченці йдуть на самогубство з власної волі, то керівники операції “звільнення заручників” прийняло це рішення замість своїх громадян, жертвуючи ними в ім’я неоімперських амбіцій Росії.
Народний Рух України з великим жалем констатує, що подібний спосіб дії не є властивим лише російській владі. Такого типу успадковані тоталітарні методи характерні також і для української влади. Знесення наметового містечка вночі 17 вересня цього року, під час якого мирних маніфестантів було жорстоко побито, не досягає того ступеня траґізму, який характеризує московські події, однак належить до того ж репертуару засобів насильства, зневаги та при потребі нищення власних громадян.
Народний Рух України заявляє, що Україні потрібна нова політична еліта, не обтяжена радянською тоталітарною психологією. Тільки вона зможе дотримати найголовнішу засаду демократії, закріплену в Конституції України: людина та її життя є найвищою цінністю суспільства.
Голова
Народного Руху України
Геннадій УДОВЕНКО
28 жовтня 2002 р.
м.Київ