ЗАЯВА ОУН Руху м. Москви з приводу проведення року Росії в Україні
01/20/2003 | Serhiy Hrysch
ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ
ОРГАНИЗАЦИЯ УКРАИНСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО ДВИЖЕНИЯ
______________________________________________________________________ _
119313, Россия, г. Москва, тел./факс. (095) 132-12-13.
Ленинский проспект д. 89-362 E-mail: OUN@mail.cnt.ru
________________________________________________________________________
ЗАЯВА ОУН Руху м. Москви з приводу проведення року Росії в Україні
Роки культури одного народу в суспільстві другого народу проводяться, як відомо, для ознайомлення останнього з цією культурою з метою досягнення порозуміння та поліпшення взаємовідносин між цими народами.
Звідсілля проведення року української культури в Росії безумовно мало сенс. Адже російське суспільство, в силу традиційно імперської політики Росії відносно України, дійсно мало ознайомлене з древньою культурою українського народу та його дійсним становищем сьогодні.
Але який сенс, яку мету переслідує проведення року російської культури в Україні, котра не один рік, а віками насильницьки насаджувалась українському народові й тому усвідомлена українцями більш чим достатньо. Завдяки цьому насаджуванню російської культури та одночасному витіснюванню української культури, сьогодні український народ майже втратив не тільки свою національну культуру, а навіть і свою рідну мову.
Тож навіщо ще й сьогодні нав΄язувати українському народові російську культуру й всіляко перешкоджати відродженню його власної культури та державності? Невже не зрозуміло, що ця політика в принципі, не може сприяти порозумінню між російським і українським народами та встановленню між ними добросусідських, тим більше дружніх відносин?
Ні й ще раз ні. Доброзичливі, тим більше дружні відносини між людьми та державами, як відомо, можливі тільки при взаємоповазі одне одного, повазі до особистості та своєрідності кожного з народів, недопустимості зазіхання на Батьківщину кожного з них.
Український народ, як свідчить історія, ніколи не зазіхав на землі інших народів. Навпаки він завжди вимушений був захищати землі свого походження від посягань зажерливих сусідів і різноманітних зайд. На жаль, про російське суспільство цього сказати ми не можемо. З самого зародження своєї державності (Московське царство) предки сьогоднішніх росіян були спрямовані на загарбання земель сусідів і знищення їх національних культур, часто разом з їхніми носіями (з 1929 по 1979 рік перестали існувати 50 окремішних народів колишнього СССР). На превеликий жаль ідеологія російського суспільства та його держави залишається сьогодні такою ж, як і раніше. Про це свідчить навіть проведення року України в Росії. За цей рік помітних зрушень в відносинах України та Росії в бік потепління практично не сталося. Як не мали українці за походженням в Росії своїх національних учбових закладів, видавництв національної української літератури, українських газет і журналів, україномовних російських радіо-телевізійних передач чи інформаційних передач українських ЗМІ, так і не мають сьогодні. Як домагалися нахабно росіяни надання російській мові в Україні державного статусу, так і домагаються сьогодні, як вони домагалися захопити в свої руки економіку України, так і домагаються сьогодні. Потепління відносин, тим більше порозуміння між народами як не було, так і немає. І це об΄єктивно, адже ідеологія та політика теперішньої Росії залишаються й сьогодні імперськими.
А щоб це потепління відносин нарешті сталося мабуть безглуздо продовжувати нахабно нав΄язувати українцям російську нібито культуру, котру він добре знає, а присвятити цей уже домовлений рік Росії в Україні визнанню та осудженню Росією, як спадкоємницею СССР, того геноциду, що зазнав український народ за роки існування цієї більшовицької імперії.
Тільки в цьому випадку та при повному відмовленні Росії від будь-яких зазіхань на державну незалежність і національну культуру українського народу можна сподіватися на переростання українсько-російських відносин в добросусідські, доброзичливі, а то й у дружні.
В противному разі, при подальшому збереженні Росією імперського відношення до України, як до своєї колишньої колонії, ніякі формальні „роки обміну культурами” не спроможні зламати кригу та недовіру в російсько-українських відносинах, створених віковічним поневоленням Російською імперією українського народу. А такі відносини безумовно не сприяють прогресивному та мирному розвиткові ні українського народу, ні тим більше російського.
Від усвідомлення цієї реальності російським суспільством цілковито залежить характер українсько-російських відносин. Український народ завжди був і залишається сторонником доброзичливих, рівноправних мирних відносин, отже слово за росіянами. Пора росіянам напевно усвідомити, що тільки при цих умовах наші народи мають майбутнє, можуть розраховувати на мирний прогресивний розвиток. При намаганні росіян і далі панувати в Україні, наші народи обречені на кровопролитну війну до повного взаємознищення. Адже часи імперій давно минули. Український народ, як і всі народи світу, ніколи більше не дозволить панувати над собою НІКОМУ.
Голова ОУН Руху м. Москви Віктор Гуменюк
Г олова Секретаріату
ОУН Руху м. Москви Віктор Поліщук
10 січня 2003 р.
М. Москва
ОРГАНИЗАЦИЯ УКРАИНСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО ДВИЖЕНИЯ
______________________________________________________________________ _
119313, Россия, г. Москва, тел./факс. (095) 132-12-13.
Ленинский проспект д. 89-362 E-mail: OUN@mail.cnt.ru
________________________________________________________________________
ЗАЯВА ОУН Руху м. Москви з приводу проведення року Росії в Україні
Роки культури одного народу в суспільстві другого народу проводяться, як відомо, для ознайомлення останнього з цією культурою з метою досягнення порозуміння та поліпшення взаємовідносин між цими народами.
Звідсілля проведення року української культури в Росії безумовно мало сенс. Адже російське суспільство, в силу традиційно імперської політики Росії відносно України, дійсно мало ознайомлене з древньою культурою українського народу та його дійсним становищем сьогодні.
Але який сенс, яку мету переслідує проведення року російської культури в Україні, котра не один рік, а віками насильницьки насаджувалась українському народові й тому усвідомлена українцями більш чим достатньо. Завдяки цьому насаджуванню російської культури та одночасному витіснюванню української культури, сьогодні український народ майже втратив не тільки свою національну культуру, а навіть і свою рідну мову.
Тож навіщо ще й сьогодні нав΄язувати українському народові російську культуру й всіляко перешкоджати відродженню його власної культури та державності? Невже не зрозуміло, що ця політика в принципі, не може сприяти порозумінню між російським і українським народами та встановленню між ними добросусідських, тим більше дружніх відносин?
Ні й ще раз ні. Доброзичливі, тим більше дружні відносини між людьми та державами, як відомо, можливі тільки при взаємоповазі одне одного, повазі до особистості та своєрідності кожного з народів, недопустимості зазіхання на Батьківщину кожного з них.
Український народ, як свідчить історія, ніколи не зазіхав на землі інших народів. Навпаки він завжди вимушений був захищати землі свого походження від посягань зажерливих сусідів і різноманітних зайд. На жаль, про російське суспільство цього сказати ми не можемо. З самого зародження своєї державності (Московське царство) предки сьогоднішніх росіян були спрямовані на загарбання земель сусідів і знищення їх національних культур, часто разом з їхніми носіями (з 1929 по 1979 рік перестали існувати 50 окремішних народів колишнього СССР). На превеликий жаль ідеологія російського суспільства та його держави залишається сьогодні такою ж, як і раніше. Про це свідчить навіть проведення року України в Росії. За цей рік помітних зрушень в відносинах України та Росії в бік потепління практично не сталося. Як не мали українці за походженням в Росії своїх національних учбових закладів, видавництв національної української літератури, українських газет і журналів, україномовних російських радіо-телевізійних передач чи інформаційних передач українських ЗМІ, так і не мають сьогодні. Як домагалися нахабно росіяни надання російській мові в Україні державного статусу, так і домагаються сьогодні, як вони домагалися захопити в свої руки економіку України, так і домагаються сьогодні. Потепління відносин, тим більше порозуміння між народами як не було, так і немає. І це об΄єктивно, адже ідеологія та політика теперішньої Росії залишаються й сьогодні імперськими.
А щоб це потепління відносин нарешті сталося мабуть безглуздо продовжувати нахабно нав΄язувати українцям російську нібито культуру, котру він добре знає, а присвятити цей уже домовлений рік Росії в Україні визнанню та осудженню Росією, як спадкоємницею СССР, того геноциду, що зазнав український народ за роки існування цієї більшовицької імперії.
Тільки в цьому випадку та при повному відмовленні Росії від будь-яких зазіхань на державну незалежність і національну культуру українського народу можна сподіватися на переростання українсько-російських відносин в добросусідські, доброзичливі, а то й у дружні.
В противному разі, при подальшому збереженні Росією імперського відношення до України, як до своєї колишньої колонії, ніякі формальні „роки обміну культурами” не спроможні зламати кригу та недовіру в російсько-українських відносинах, створених віковічним поневоленням Російською імперією українського народу. А такі відносини безумовно не сприяють прогресивному та мирному розвиткові ні українського народу, ні тим більше російського.
Від усвідомлення цієї реальності російським суспільством цілковито залежить характер українсько-російських відносин. Український народ завжди був і залишається сторонником доброзичливих, рівноправних мирних відносин, отже слово за росіянами. Пора росіянам напевно усвідомити, що тільки при цих умовах наші народи мають майбутнє, можуть розраховувати на мирний прогресивний розвиток. При намаганні росіян і далі панувати в Україні, наші народи обречені на кровопролитну війну до повного взаємознищення. Адже часи імперій давно минули. Український народ, як і всі народи світу, ніколи більше не дозволить панувати над собою НІКОМУ.
Голова ОУН Руху м. Москви Віктор Гуменюк
Г олова Секретаріату
ОУН Руху м. Москви Віктор Поліщук
10 січня 2003 р.
М. Москва