Відповіді

• 2003.01.29 | Майдан

  Депутатський запит Степана Хмари

  Запит підтримано Верховною Радою України 17 січня 2003 р.
  “За” – 155 народних депутатів України.
  
  
  
  
  
  Генеральному прокурору України
  С.М. Піскуну
  
  
  
  ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ
  Про перевірку інформації щодо підроблення офіційних документів Вищої ради юстиції членами Вищої ради юстиції
  С.В. Ківаловим, А.О. Селівановим та керівником
  секретаріату Вищої ради юстиції О.І. Шинкарем
  
  До мене як народного депутата України в порядку ч. 5 ст. 19 ст. Закону України “Про статус народного депутата України” надійшла інформація, яка підтверджена документально, про підроблення з використанням службового становища ухвали Вищої ради юстиції № 338 від 13 червня 2002 р. і її використання, а також внесення завідомо неправдивої інформації до Доповідної записки члена Вищої ради юстиції А.О. Селіванова від 5 липня 2002 р. № 36/2-6.
  Відповідно до одержаної мною інформації, яка потребує перевірки, 13 червня 2002 р. Вища рада юстиції за зверненнями члена Вищої ради юстиції А.О. Селіванова та народних депутатів України М.М. Добкіна, О.Ю. Каратуманова і Д.В. Святаша розглянула питання щодо звільнення з посади за порушення присяги судді Дзержинського районного суду м. Харкова В.В. Федосенка та судді апеляційного суду Харківської області М.М. Бородіна.
  Підготовленим до засідання проектом рішення з цього питання пропонувалося, зокрема,відкрити провадження про порушення присяги суддею Дзержинського районного суду м. Харкова В.В. Федосенком та суддею апеляційного суду Харківської області М.М. Бородіним.
  За результатами розгляду цього питання відбулося голосування, відповідно до якого за прийняття такого рішення висловилося 8 (вісім) членів Вищої ради юстиції. Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України “Про Вищу раду юстиції”, рішення на засіданні Вищої ради юстиції приймаються більшістю від її конституційного складу. Відповідно до ст. 131 Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Таким чином, для ухвалення рішення із зазначеного питання необхідно було, щоб “за” проголосували щонайменше 11 (одинадцять) членів Вищої ради юстиції. Оскільки, як зазначалося вище, за зазначений проект рішення проголосувало лише 8 членів Вищої ради юстиції, пропоноване ним рішення ухвалене не було.
  Не дивлячись на це, член Вищої ради юстиції С.В. Ківалов, який головував на цьому засіданні, від імені Голови вищої ради юстиції підписав документ, що іменується “Ухвала Вищої ради юстиції” і датований 13 червня 2002 р. № 338. У цьому документі зазначається, що Вища рада юстиції, розглянувши звернення члена Вищої ради юстиції Селіванова А.О. про порушення присяги суддею Федосенком В.В. та звільнення його посади, та звернення народних депутатів України Добкіна М.М., Каратуманова О.Ю., Святаша Д.В. про порушення присяги суддею Бородіним М.М. ухвалила:
  “1. Відкрити провадження про порушення присяги суддею Дзержинського районного суду м. Харкова Федосенком В.В. та суддею апеляційного суду Харківської області Бородіним М.М.
  2. Доручити проведення перевірки викладених у зверненні обставин члену Вищої ради юстиції Селіванову А.О. та секції з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад”.
  Таким чином, завідомо знаючи про те, що рішення про відкриття провадження стосовно суддів В.В. Федосенка та М.М. Бородіна на засіданні Вищої ради юстиції 13 червня 2002 р. прийнято не було, С.В. Ківалов підписав офіційний документ (який відповідно до ст. 27 Закону України “Про Вищу раду юстиції” є актом Вищої ради юстиції), що не міг бути підписаний за відсутності відповідного рішення Вищої ради юстиції. Фактично відбулося службове підроблення шляхом складання неправдивого документу, а саме внесенням до зовні правильно оформленого офіційного документу неправдивих відомостей.
  Про складання та підписання С.В. Ківаловим такого документу свідчить фотокопія зазначеної ухвали, скріплена печаткою секретаріату Вищої ради юстиції, з надписом “З оригіналом згідно:”, завіреним керівником секретаріату Вищої ради юстиції О.І. Шинкарем.
  Завірена О.І. Шинкарем копія зазначеного документу, яка за своїм змістом є також сфальсифікованим документом, була надана члену Вищої ради юстиції А.О. Селіванову для здійснення перевірки викладених у його ж зверненні та зазначеному депутатському звернені фактів. А.О. Селіванов використав цей документ, про що свідчить його Доповідна записка голові Вищої ради юстиції С.В. Ківалову від 5 липня 2002 р. № 36/2-6 “Про неправомірні дії судді апеляційного суду Харківської області Бородіна М.М. та ухилення ним від подання Вищій раді юстиції витребуваних матеріалів щодо судової справи, розгляд якої закінчено”. Цю довідку складено на бланку: “Вища рада юстиції. Член Вищої ради юстиції” і підписано членом Вищої ради юстиції професором А.О. Селівановим.
  
  У зазначеній Доповідній записці А.О. Селіванов вказує що:
  “відповідно до ухвали Вищої ради юстиції від 13.06.2002 р. щодо проведення перевірки даних про порушення присяги суддею апеляційного суду Харківської області Бородіним М.М…мною відповідно до статті 25 та частини першої статті 40 Закону України “Про Вищу раду юстиції” були передані 23 червня цього року у письмовій формі запитання до судді Бородіна М.М. для одержання письмового пояснення з наступною перевіркою даних по судовій справі, рішення якої не підлягало оскарженню”;
  “Суддя Бородін М.М. у присутності голови кваліфікаційної комісії суддів Долгова Ю.Д. був ознайомлений з текстом ухвали Вищої ради юстиції від 13.06.2002 р.”.
  Далі А.О. Селіванов зазначає, що Бородін М.М. “категорично відмовився дати усні пояснення з поставлених раніше чотирьох запитань і фактично ухилився від виконання акту Вищої ради юстиції від 13.06.2002 р. щодо надання інформації з фактів, які підлягали з'ясуванню”.
  Ухилення Бородіним М.М. від відповіді на поставленні питання А.О. Селіванов у своїй Доповідній записці розцінив як нехтування “вимогами статті 28 Закону України “Про Вищу раду юстиції”, у якій йдеться про відповідальність за невиконання актів Вищої ради юстиції. Як приниження “статусу Вищої ради юстиції, яка відповідальна за дотримання кожним суддею законів при здійсненні правосуддя”, А.О. Селіванов визнав той факт, що суддя Бородін М.М. вимагав “від Вищої ради юстиції надання документів та підстав перевірки його дій”.
  Таким чином, член Вищої ради юстиції А.О. Селіванов використав завідомо підроблений документ, оскільки він був на засіданні Вищої ради юстиції 13 червня 2002 р., брав участь у голосуванні з питання, яке стосувалося суддів В.В. Федосенка та М.М. Бородіна, і знав, що рішення про відкриття стосовно них провадження на цьому засіданні ухвалено не було. Виходячи з того, що зазначене питання на засіданні Вищої ради юстиції розглядалося за його зверненням, не виключено, що ініціатива виготовлення документа під назвою “Ухвала Вищої ради юстиції № 338 від 13 червня 2002 р.” може належати саме йому.
  З огляду на це, викладення А.О. Селівановим у Доповідній записці інформації про наявність ухвали Вищої ради юстиції від 13 червня 2002 р. щодо проведення перевірки стосовно судді М.М. Бородіна є внесенням до офіційного документу неправдивої інформації. Крім того, з описані у цій записці дії А.О. Селіванова дають підстави говорити про наявність у них ознак перевищення службових повноважень.
  За наявною інформацією, оригінал підробленої ухвали Вищої ради юстиції від 13 червня 2002 р № 338 було знищено С.В. Ківаловим після невдалого використання її копії А.О. Селівановим.
  Про підроблення вказаних вище документів свідчить також той факт, що рішення про відкриття провадження щодо звільнення судді М.М. Бородіна з посади було ухвалене Вищою радою юстиції лише 29 листопада 2002 р. І зроблено це було, як видається, не в останню чергу за намаганням зацікавлених осіб з метою уникнення від відповідальності за вчинені протиправні діяння.
  Крім того, за наявною інформацією, посадовими особами Вищої ради юстиції внесено неправдиві дані до рішення (ухвали) Вищої ради юстиції від 26 квітня 2002 р. щодо виконання С.В. Ківаловим обов'язків голови Вищої ради юстиції на громадських засадах. Як випливає з статті члена Вищої ради юстиції О. Нечипоренка “Правовий параліч?” (Дзеркало тижня” від 11 січня 2003 р.), ця ухвала є сфальсифікованою, оскільки в ній не відображено терміну виконання С.В. Ківаловим зазначених обов'язків, який встановлювався рішенням Вищої ради юстиції, — до вересня 2002 р. Зазначене рішення Вищої ради юстиції від 26 квітня 2002 р. підписав С.В. Ківалов, він же подав цей документ до Центральної виборчої комісії для реєстрації його народним депутатом України. Використання підробленого документу, крім всього іншого, ставить під сумнів правомірність реєстрації С.В. Ківалова народним депутатом України.
  Виходячи з того, що у вказаних вище діях членів Вищої ради юстиції С.В. Ківалова та А.О. Селіванова, керівника секретаріату Вищої ради юстиції О.І. Шинкаря та інших посадових осіб вбачаються ознаки службових зловживань, пов'язаних з підробленням офіційних документів та їх використанням, а також перевищенням службових повноважень, на підставі статті 76 Конституції України та статей 15 та 17 Закону України “Про статус народного депутата України”, прошу:
  1. Провести перевірку викладених у запиті фактів і за її результатами прийняти рішення відповідно до закону (зокрема, ст. 97 КПК України).
  2. Повідомити мене про прийняте рішення у строк, встановлений законом.
  
  Додаток: копії підробленої ухвали Вищої ради юстиції від 13 червня 2002 р. (на 2 арк.), проекту ухвали Вищої ради юстиції стосовно суддів В.В. Федосенка та М.М. Бородіна, який розглядався на засіданні Вищої ради юстиції 13 червня 2002 р. (на 3 арк.), Доповідної записки члена Вищої ради юстиції А.О. Селіванова від 5 липня 2002 р. № 36/2-6 (на 4 арк.), статті О. Нечипоренка “Правовий параліч?” (Дзеркало тижня” від 11 січня 2003 р.).
  
  Народний депутат України Степан Хмара

• 2003.01.29 | Майдан

  Інформація Комітету по регламенту ВР України .

  ІНФОРМАЦІЯ
  щодо порушення народним депутатом України Ківаловим С.В.
  законів України “Про статус народного депутата” та “Про Вищу раду юстиції”
  
  На виконання рішення Комітету від 11 грудня 2002 р. про доручення народному депутату України Хмарі С.І. виступити з інформацією на засіданні Верховної Ради України щодо порушення народним депутатом України Ківаловим С.В. законів України “Про статус народного депутата” та “Про Вищу раду юстиції”, підкомітетом з питань законодавства про статус народного депутата Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України вивчено зазначене питання, і підготовлено наступну інформацію.
  Народний депутат України Ківалов С.В. був обраний на посаду голови Вищої ради юстиції 25 травня 2001 р. Після обрання головою Вищої ради юстиції Ківалов С.В. не склав повноважень народного депутата України, як того вимагає закон. 31 березня 2002 р. Ківалов С.В. був знову обраний народним депутатом України. При цьому, всупереч чинному законодавству, він продовжував вважатися головою Вищої ради юстиції. Таким чином, починаючи з 25 травня 2001 р., Ківалов С.В. одночасно значиться на двох посадах – народного депутата України та голови Вищої ради юстиції, що є грубим порушенням чинного законодавства у сфері функціонування державних органів та засад реалізації державної влади.
  Відповідно до ст. 78 Конституції України та ст. 1 Закону “Про статус народного депутата України” народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Згідно з ст. 19 Закону “Про Вищу раду юстиції” голова Вищої ради юстиції працює на постійній основі. Таким чином, чинне законодавство України передбачає здійснення на постійній основі як повноважень народного депутата України, так і повноважень голови Вищої ради юстиції. Одночасне здійснення на постійній основі повноважень народного депутата України та голови Вищої ради юстиції, тобто перебування однієї особи на вказаних посадах, виключається в принципі, є несумісним. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 4 липня 2002 р. № 14-рп констатував таку несумісність, вказавши, що “правова позиція Конституційного Суду України стосовно розуміння словосполучення “на постійній основі”…полягає в тому, що будь-яка робота, яка здійснюється на “постійній основі”, виключає її поєднання з певними посадами в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, які передбачають роботу на такій же постійній основі”.
  Закон прямо забороняє суміщення посад народного депутата України та голови Вищої ради юстиції, встановлюючи юридичну відповідальність за порушення таких заборон. Так, згідно з ст. ст. 3 і 4 Закону “Про статус народного депутата України” народному депутату заборонено одночасно бути на державній службі, а у разі недотримання цієї вимоги повноваження народного депутата достроково припиняються. Відповідно до ст. 5 Закону “Про боротьбу з корупцією” державному службовцю (у т.ч. голові Вищої ради юстиції) заборонено виконувати роботу на умовах сумісництва (у даному випадку бути народним депутатом України), за порушення цієї заборони передбачено відповідальність у виді штрафу та звільнення з посади.
  11 листопада 2002 р. на своєму засіданні Комітет ухвалив Висновок, в якому констатував, що одночасне перебування Ківалова С.В. у статусі народного депутата України та голови Вищої ради юстиції є порушенням чинного законодавства, яке має бути негайно усунуте. У зв'язку з цим Комітет подав цей Висновок та інші матеріали Голові Верховної Ради України В.М. Литвину для звернення до суду про дострокове припинення повноважень народного депутата України Ківалова С.В. з підстав порушення ним вимог несумісності депутатського мандату з іншими видами діяльності. При цьому Комітет, який розглядав питання Ківалова С.В. з вересня 2002 р., не був поінформований про наявність судового рішення від 18 жовтня 2002 р. стосовно невиконання С.В. Ківаловим вимог щодо несумісності депутатського мандату з іншими видами діяльності за заявою Голови Верховної Ради України В.М. Литвина. На думку членів Комітету, ненадання Комітету зацікавленими особами (передусім самим Ківаловим С.В.) зазначеного судового рішення було обумовлено прагненням не допустити оскарження цього рішення у встановлений законом строк (протягом місяця з дня постановлення).
  Комітет також звернув увагу членів Вищої ради юстиції на неприпустимість порушення вимог ст. 19 Закону “Про Вищу раду юстиції” і запропонував Вищій раді юстиції розглянути це питання та усунути існуючі порушення закону. Однак, на своєму засіданні 29 листопада 2002 р. Вищої ради юстиції більшістю голосів відхилила цю пропозицію, залишивши Ківалова С.В. незаконно перебувати на посаді голови Вищої ради юстиції. Таке рішення Вища рада юстиції мотивувала здійсненням Ківаловим С.В. повноважень голови Вищої ради юстиції не на постійній основі, а на громадських засадах, а також виходячи з рішення апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2002 р., яким відмовлено в задоволенні заяви Голови Верховної Ради України про дострокове припинення повноважень народного депутата України Ківалова С.В.
  Рішення Вищої ради юстиції від 29 листопада 2002 р. про визнання правомірним перебування на посаді голови Вищої ради юстиції народного депутата України Ківалова С.В. суперечить Конституції України та іншим законам України, а отже є незаконним, не має юридичної сили і не може легітимізувати незаконне перебування Ківалова С.В. на посаді голови Вищої ради юстиції. Це ж повною мірою стосується і рішення Вищої ради юстиції від 26 квітня 2002 р., яким визнано за необхідне продовження виконання обов'язків голови Вищої ради юстиції Ківаловим С.В. на громадських засадах. Адже воно, як і рішення від 29 листопада 2002 р., не лише є незаконним і тому таким, що не має юридичної сили, а ще й є фіктивним за своїм змістом. Річ у тім, що у ньому пропонується “визнати за необхідне продовження виконання обов'язків Голови Вищої ради юстиції Ківаловим С.В. на громадських засадах”, у той час, як рішенням Вищої ради юстиції від 25 травня 2001 р. не обумовлювалося, що Ківалов С.В. обирається головою Вищої ради юстиції з виконанням ним обов'язків голови Вищої ради юстиції на громадських засадах (що суперечило б Конституції та законам України). Тобто 26 квітня 2002 р. Вища рада юстиції не могла продовжити те, що не було прийнято раніше. Крім того, за інформацією окремих членів Вищої ради юстиції, оприлюдненою у засобах масової інформації (див., наприклад, “Дзеркало тижня” за 11 грудня 2002 р.), голосуванням 26 квітня 2002 р. (нехай і таким, що не має жодної юридичної сили) встановлювався чіткий термін виконання Ківаловим С.В. обов'язків голови Вищої ради юстиції на громадських засадах — до вересня 2002 р. Однак у документах, які складалися за результатами цього голосування, у т.ч. рішенні Вищої ради юстиції № 250 від 26 квітня 2002 р., цей момент не відображено, що може свідчити про службове підроблення офіційних документів. За таких обставин правомірність реєстрації Ківалова С.В. народним депутатом України викликає сумнів.
  Рішення Вищої ради юстиції від 26 квітня 2002 р., як це випливає з подальших подій, приймалося для направлення його до Центральної виборчої комісії для створення підстав для її рішення про реєстрацію Ківалова С.В. народним депутатом України, оскільки за Законом “Про вибори народних депутатів України” (ст. 79) особа, обрана депутатом, для її реєстрації народним депутатом України зобов'язана подати до ЦВК документ про її звільнення з роботи (посади), несумісної з депутатським мандатом. Таким чином, положення про “виконання обов'язків голови Вищої ради юстиції на громадських засадах” і надання йому певної юридичної форми (створення видимості законності) шляхом ухвалення зазначеного рішення Вищої ради юстиції переслідувало мету забезпечити реєстрацію Ківалова С.В. народним депутатом України і одночасно пролонгувати перебування його в статусі голови Вищої ради юстиції.
  Разом з тим, чинне законодавство України не передбачає можливості перебування на державній службі, у т.ч. на посаді керівника державного органу, на громадських засадах, оскільки це робить неможливим реалізацію владних повноважень відповідно до закону. Що стосується посади голови такого конституційного органу як Вищої ради юстиції то, як вже зазначалося вище, ч. 3 ст. 19 Закону “Про Вищу раду юстиції” прямо передбачає, що “Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції працюють на постійній основі”. Іншого способу виконання повноважень голови Вищої Ради юстиції (у т.ч. на громадських засадах) не може бути з огляду на ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що посадові особи органів державної влади “зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”. Отже особа, яка виконує обов'язки голови Вищої ради юстиції “на громадських засадах” діє не у спосіб, передбачений законом, а перебування її на цій посаді та виконання нею таких обов'язків є незаконними.
  Як випливає з рішення Вищої ради юстиції від 26 квітня 2002 р. та 29 листопада 2002 р., а також публікацій у засобах масової інформації з цього питання, можливість виконання Ківаловим С.В. обов'язків голови Вищої ради юстиції на громадських засадах обґрунтовується двома основними обставинами, а саме тим, що: 1) народний депутат України не прикомандировується до Вищої ради юстиції; 2) посада голови Вищої ради юстиції не є посадою державного службовця.
  Обидва з вказаних аргументів не базуються на чинному законодавстві, є результатом викривленого його тлумачення і безсумнівно спростовуються відповідними положеннями законодавства.
  Положення ч. 3 ст. 19 Закону "Про Вищу раду юстиції" про те, що особи, призначені до складу Вищої ради юстиції , крім народних депутатів України, на час виконання обов'язків членів Вищої ради юстиції на постійній основі прикомандировуються до Вищої ради юстиції із збереженням за ними посад, які вони займали, та відповідних пільг, виключає можливість прикомандирування народних депутатів України до Вищої ради юстиції для роботи на постійній основі із збереженням посади депутата та відповідних пільг. Це обумовлено особливим правовим статусом народного депутата України, відповідно до якого за депутатом не може бути збережено його посаду у разі його переходу на роботу в інший орган на постійній основі. Конституція і Закон “Про статус народного депутата України” не передбачають можливості призупинення повноважень депутата, їх можна лише достроково припинити. Водночас ця особливість правового статусу народного депутата України жодним чином не змінює базового положення закону про те, що голова Вищої ради юстиції працює на постійній основі. Таким чином, ч. 3 ст. 19 Закону “Про Вищу раду юстиції” виключає перебування народного депутата України (без припинення депутатських повноважень) на посаді голови Вищої ради юстиції на постійній основі і не передбачає можливості для виконання народним депутатом України обов'язків керівника цього органу на громадських засадах.
  Виконання обов'язків голови Вищої ради юстиції на громадських засадах унеможливлюється також тим, що голова Вищої ради юстиції є державним службовцем. Це однозначно випливає як з правового статусу такого конституційного органу, як Вища рада юстиції, так і з чітких законодавчих приписів стосовно правового статусу самого голови Вищої ради юстиції. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р. № 960 встановлено (п. 2): “Відповідно до статті 25 Закону України “Про державну службу” віднести посади Голови Вищої ради юстиції, заступника Голови та секретаря секції до першої категорії державних службовців”. Ця постанова прийнята на підставі ч. 3 ст. 25 вказаного Закону, в якій зазначено, що “віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців здійснюється Кабінетом Міністрів України”. Тобто, відповідно до вказаного Закону Кабінет Міністрів України визнав посаду голови Вищої ради юстиції посадою державного службовця найвищої категорії. Однією з основних формальних ознак державного службовця є присвоєння йому рангу державного службовця (ст. 26 Закону “Про державну службу”). Те, що посада голови Вищої ради юстиції є посадою державного службовця, підтверджується також і цим формальним моментом: Указом Президента України від 9 вересня 1998 р. № 988 “Про присвоєння рангів державних службовців” було присвоєно перший ранг державного службовця тодішньому голові Вищої ради юстиції Євдокимову В.О. Не присвоєння такого рангу Ківалову С.В. після обрання його головою Вищої ради юстиції свідчить не про те, що ця посада не є посадою державного службовця, а про те, що Ківалов С.В. не був оформлений, як того вимагає закон, на державну службу, тобто незаконно перебуває на цій посаді з самого початку. Відповідно до ст. 1 Закону “Про державну службу” державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті по практичному виконанню задач і функцій держави і які одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Таким чином, зазначений Закон виключає можливість на громадських засадах (не на постійній основі) здійснювати державну службу.
  Викладене дозволяє зробити висновок про те, що закон передбачає єдиний спосіб зайняття посади голови Вищої ради юстиції – на постійній основі, отже виконання Ківаловим С.В. повноважень голови Вищої ради юстиції “на громадських засадах” є незаконним. З правової точки зору не викликала б жодних сумнівів неправомірність зайняття народним депутатом України “на громадських засадах” таких, наприклад, державних посад, як посада Президента України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України чи Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, які не входять до структури виконавчої або судової влад. І тому не зрозуміло, чому в даному випадку, ігноруючи однозначні приписи закону і фундаментальні правові принципи, виняток зроблено для такої державної посади, як голова Вищої ради юстиції.
  Не змінює правової ситуації щодо перебування Ківалова С.В. на посаді голови Вищої Ради юстиції і згадане вище рішення апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2002 р. У зв'язку з цим не відповідає дійсності поширене в засобах масової інформації повідомлення прес-служби Вищої ради юстиції про те, що апеляційний суд м. Києва своїм рішенням від 18 жовтня 2002 р. “визнав правомірним перебування на посаді голови Вищої ради юстиції народного депутата С. Ківалова” (УНІАН, 29 листопада 2002 р.).
  По-перше, як вже зазначалося, предметом розгляду суду була заява Голови Верховної Ради України про дострокове припинення повноважень народного депутата України Ківалова С.В. з підстав невиконання ним вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, зокрема із здійсненням на постійній основі обов'язків голови Вищої ради юстиції. Суд встановив, що Ківалов С.В. виконує обов'язки голови Вищої ради юстиції не на постійній основі, а на громадських засадах. На постійній основі він працює у Верховній Раді України, здійснюючи повноваження члена комітету з питань правової політики. У парламенті знаходиться трудова книжка Ківалова С.В., там же він як народний депутат України одержує заробітну плату. З огляду на це суд констатував, що оскільки заняття народним депутатом України Ківаловим С.В. діяльністю, несумісною із депутатською, не встановлено, зазначена заява задоволенню не підлягає.
  Виходячи з того, що у заяві Голови Верховної Ради України було заявлено одну вимогу — достроково припинити повноваження народного депутата України Ківалова С.В. з підстав невиконання ним вимог щодо несумісності депутатського мандата із здійсненням на постійній основі обов'язків голови Вищої ради юстиції, а також керуючись ст. 15-1 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи за заявою (скаргою) відповідних осіб “в межах заявлених ними вимог”, апеляційний суд м. Києва не приймав (і за законом за таких обставин не міг прийняти) рішення щодо правомірності перебування Ківалова С.В. на посаді голови Вищої ради юстиції.
  По-друге, використана в мотивувальній частині рішення суду фраза про те, що “суд вважає, що перебування на посадах голови Вищої ради юстиції та президента Одеської національної юридичної академії не є порушенням вимог ст. 78 Конституції України та ст. 3 Закону України “Про статус народного депутата України” щодо несумісності депутатського мандату з іншими видами діяльності” (на якій, судячи з усього, базувала своє повідомлення прес-служба Вищої ради юстиції), стосується дотримання Ківаловим С.В. як народним депутатом України вимог закону щодо несумісності депутатського мандату з іншими видами діяльності, а не законності перебування його на посаді голови Вищої ради юстиції. Це рішення суду не визнає правомірним перебування Ківалова С.В. на посаді голови Вищої ради юстиції, а в контексті розгляду питання про дотримання ним як народним депутатом України вимог закону щодо несумісності депутатського мандату лише є загальною констатацією судом того факту, що Ківалов С.В. здійснює повноваження голови Вищої ради юстиції “на громадських засадах”, що він не перебуває на державній службі.
  Отже, у судовому порядку встановлено, що Ківалов С.В. виконує обов'язки голови Вищої ради юстиції на громадських засадах — те, на що вказують у своєму зверненні до Комітету народні депутати України як на порушення закону. По суті суд встановив факт незаконного перебування Ківалова С.В. на посаді голови Вищої ради юстиції.
  Незаконно перебуваючи на посаді голови Вищої ради юстиції, Ківалов С.В. не тільки порушує закон (зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 3, ст. ст. 8, 24 Закону “Про статус народного депутата України”, ч. 3 ст. 19 Закону “Про Вищу раду юстиції”), а й унеможливлює функціонування такого конституційного органу як Вища рада юстиції на законній основі. Особа, яка незаконно перебуває на посаді голови Вищої ради юстиції, не може реалізовувати владні повноваження голови Вищої ради юстиції, у т.ч. передбачені ст. 21 Закону “Про Вищу раду юстиції”. Така особа не може приймати кадрові та інші управлінські рішення, необхідні для нормального функціонування Вищої ради юстиції. Підписання такою особою подань Вищої ради юстиції щодо призначення на посади суддів та звільнення їх з посад дає підстави для визнання дефектними (юридично неспроможними) правових актів, які приймаються на основі таких подань (постанов Верховної Ради України, указів Президента України), ставить під сумнів леґітимність призначених таким чином суддів, а також правомірність звільнення суддів. Зрештою ставиться під сумність леґітимність формування суддівського корпусу та здійснення правосуддя в Україні.
  На підставі ст. 17 Закону України “Про статус народного депутата України”, ст. ст. 5, 8, 12 Закону України “Про комітети Верховної Ради України”, враховуючи особливу соціальну та правову значущість питання, з метою забезпечення законності у діяльності Вищої ради юстиції та недопустимості нелегітимного формування суддівського корпусу в Україні, вважається за доцільне рекомендувати Комітету:
  1. Звернутися до :
  - Комітету Верховної Ради України з питань правової політики з рекомендацією не розглядати на своєму засіданні і не пропонувати на розгляд парламенту питань про звільнення суддів з посад за поданнями, підписаними Ківаловим С.В., перебування якого на посаді голови Вищої ради юстиції є незаконним;
  - Голови Верховної Ради України Литвина В.М. з рекомендацією не вносити на розгляд парламенту питань про звільнення суддів з посад за поданнями, підписаними Ківаловим С.В., який незаконно перебуває на посаді голови Вищої ради юстиції;
  - Президента України з пропозицією не видавати укази про призначення суддів на посади та звільнення суддів з посад за поданнями, підписаними Ківаловим С.В., який незаконно перебуває на посаді голови Вищої ради юстиції.
  - Голови Верховного Суду України, Міністра юстиції України та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з пропозицією у зв'язку з незаконним перебуванням Ківалова С.В. на посаді голови Вищої ради юстиції в межах своїх повноважень вжити заходів щодо запобігання формуванню нелегітимного суддівського корпусу (зокрема, призупинення направлення на розгляд Вищої ради юстиції матеріалів щодо призначення на посади суддів та звільнення суддів з посад).
  - Вищої ради юстиції з пропозицією негайно усунути порушення ч. 3 ст. 19 Закону України “Про Вищу раду юстиції” і обрати нового голову Вищої ради юстиції, оскільки народний депутат України Ківалов С.В. не може відповідно до закону виконувати обов'язки голови Вищої ради юстиції на громадських засадах, а тому таке виконання ним цих обов'язків є незаконним і тягне за собою істотні негативні наслідки правового, політичного, соціального та іншого характеру.
  - Генерального Прокурора України з пропозицією провести розслідування фактів підроблення офіційних документів стосовно рішення Вищої Ради юстиції від 26 квітня 2002 року.
  3. Інформацію та рішення Комітету щодо порушення народним депутатом України Ківаловим С.В. Законів України ”Про статус народного депутата України” та “Про Вищу раду юстиції” опублікувати в газеті “Голос України” та інших засобах масової інформації, а також направити депутатським фракціям та групам у Верховній Раді України.
  
  Перший заступник
  Голови Комітету С.В. Сас