Відповіді

• 2005.01.08 | Георгій

  Ідея дійсно хороша...

  Звичайно, пропозиція про "дошки ганьби" звучить трохи наївно, але в цілому ідея серйозно боротися з академічною нечесністю дуже хороша. Я можу на підставі свого вже багаторічного досвіду роботи у ВНЗ США сказати, що тут система освіти має багато недоліків, причому дуже серйозних - але такого розгулу брехні, фальсифікацій, купівлі дипломів, хабарництва і т.д., як в Україні, у США нібито нема. Хотілося б знати чому. Я б згодився працювати заради втілення ідеї п. Дениса в життя. Якщо він бажає, хай напише мені на gpinchuk@muw.edu . --ГП
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.09 | Denys

    Re: Ідея дійсно хороша...

    Дуже дякую за підтримку моїх ідей, але називати щось "ідея пана Дениса" я б не став Ідея належить авторам Відкритого звернення з приводу ініціативи створення порталу "Академічна чеснота":
    http://maidan.org.ua/static/mai/1104774694.html
    Отож чекаємо на реакцію ініціаторів та людей що можуть долучитися до реального процесу втілення як ідеї в цілому, так і моїх пропозицій, якщо вони слушні.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.09 | xenyka

      Iak na rakhunok seksual'nykh domahan'?

      Chy Vy vvazhaiete rozhul seksu i pyiatyku v universyteti normoiu?
      
      De , u iakykh statutakh i normakh vypysani prava studentiv na vil'ne i bezpechne navchannia? De pokarannia vykladachiv vypysano za seksual'ni domahannia?
      
      Proshu linku na informatsiiu iakshcho vona vzahali isnuie

• 2005.01.08 | Обережний герой

  Підтримую!

  Давно треба. Я підкидатиму шось, якщо буде форум. Бо хабарі кругом.

• 2005.01.08 | sama

  Візьміть до компанії старшу школу

  Мої кращі учні стають студентами та аспірантами європейських вузів і я тепер можу їх очима подивитися на недоліки нашої освіти - шкільної та вузівської. Думаю їх знають всі і пора про них поговорити голосно.
  Радо приєднаюся до обговорення.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.09 | Михайло Свистович

    Я би брав до цієї компанії всіх бажаючих (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.09 | Михайло Свистович

      І що б мали робити ці бажаючі

      Вчені - фахово викривати своїх нефахових колег.
      Юристи - дослідити, які можна заходи впливу вчинити й долучитися до їх вчинення (написання "кіз" документів).
      Студенти, двірники, домогосподарки, ті, хто працює день за три тощо - влаштовувати пікетування, перфоменси, гакмареби.
      Підприємці - давати гроші на друк листівок, поштові та інші витрати.
      Журналісти - якомога ширше намагатися висвітлювати все це у ЗМІ, де вони працюють.
      
      І так кожен на своєму місці все, що він може зробити.
      
      Не академічною спільнотою єдиною. Тільки тоді, коли двірники захищатимуть права та інтереси академіків, а академіки - права та інтереси двірників, ми здобудемо велику спільну перемогу і збудуємо нормальне суспільство.

• 2005.01.08 | Olha_K

  АКАДЕМІЧНА ЧЕСНОТА Відкрите звернення...

  додано: 03-01-2005
  АКАДЕМІЧНА ЧЕСНОТА: Відкрите звернення до академічної спільноти України
  
  http://maidan.org.ua/static/mai/1104774694.html
  
  Щоб додати свій підпис, просимо надіслати повідомлення на адресу maidan@maidan.org.ua, із темою "PIDPYS AKADEMICHNA CHESNOTA", і Вашими ПІБ та посадою в тілі листа.
  
  Шановні Колеги!
  
  Сьогодні українське суспільство здобуло важливу перемогу у відстоюванні основних демократичних принципів та цінностей. Ми пишаємося, що саме українська молодь, і зокрема українське студентство, продемонстрували високу академічну культуру захисту своїх конституційних прав та свобод і тим самим довели всьому світові, що Україна прагне вільного демократичного розвитку і готова гідно захищати своє майбутнє.
  
  У знак академічної поваги і пошани до громадянської відваги наших студентів, які нам, викладачам, науковцям, усій академічній спільноті, показали приклад пристрасного прагнення до істини та захисту демократичних принципів сводоби і справедливості, у знак нашої згоди виправдати їхню віру в нас і довіру нам, ми оголошуємо про початок широкої ініціативи „АКАДЕМІЧНА ЧЕСНОТА”.
  
  Ініціатива „АКАДЕМІЧНА ЧЕСНОТА” є першою спробою широкого громадсько-академічного моніторингу тих явищ, які принижують високу місію освіти і науки. Особливо значущою повинна стати роль засобів масової інформації, які допомагатимуть нам знайомити українське суспільство з проблемами освіти і науки і тим самим сприятимуть формуванню нових прозорих принципів публічної освітньої політики. До нашої академічної ініціативи, ми закликаємо ВСІХ, кому не байдуже, яким буде новий освітньо-науковий ландшафт в Україні та який академічний клімат і атмосфера пануватимуть у стінах вищих навчальних закладів України та наукових інституцій. Цього відчуття приналежності до академічного світу і відповідальності за його ідеали не можна навчити указами Президента, наказами міністра чи ректора, або іншими бюрократичними розпорядженнями. Ми сподіваємося, що українське студентство діяльно долучиться до нас з тим, щоб разом перетворювати наші університети і наукові інституції в справжній храм освіти і науки.
  
  У місячний термін ми хочемо створити освітній портал „АКАДЕМІЧНОЇ ЧЕСНОТИ”, який повинен стати громадсько-академічним органом моніторингу як системних, так і поодиноких проблем, вад і недоліків у системі освіти та науки в України. Водночас тим самим ми започаткуємо новий формат академічного діалогу з тим, щоб обговорити найгостріші проблеми і необхідність їх усунення, а також підготувати консолідовану форму адекватного реаґування на нові виклики і випробовування в освіті і науці.
  
  В українській освіті та науці проблеми системного характеру очевидні. Долати їх повинна разом не лише вся академічна спільнота, а й усе суспільство. Саме нам не повинно бути однаково, з яким обличчям українська освіта і наука йтимуть у світ, назустріч своєму майбутньому. Крім нас ніхто не може стати на сторожі академічних цінностей, принципів та ідеалів. Ми переконані, що лише нашими спільними діями можна врятувати українську освіту і науку від глибокої кризи, яку поступово спричиняла масова практика „захисту” кандидатських і докторських дисертацій та здобуття наукових звань (в тім числі й „проффесора”) чиновниками та депутатами різних рівнів, людьми далекими від освіти і науки і байдужими до академічних цінностей. Те, що для справжнього вченого складає роки його повсякденної творчої праці, стає для псевдонауковців не більше, ніж модою, бажанням мати престижний титул. У глибокій інституційній кризі опинилися Вища астетаційна комісія, Державні комітети, ті вищі навчальні заклади, ректори яких посягали на гідність студентів, спеціалізовані ради яких присвоювали звання особам, які в ці відповідальні дні дощенту руйнували суспільну мораль і будь-яку віру в існування академічних цінностей та свобод в Україні.
  
  Деморалізація академічного світу і глибинна девальвація академічних цінностей в Україні – це результат ганебного насильства влади над освітою і наукою. Це те злочинне за своєю природою і сутністю зрощення, коли міністри, голови обласних державних адміністрацій та їхні заступники водночас очолювали кафедри провідних українських університетів і без жодних докорів сумління цинічно присвоювали собі наукові ступені та академічні звання. Кульмінаційною точкою такого глуму над науковими ідеалами став, зокрема, Указ Президента України Л.Д. Кучми „Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року”, на підставі подання Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Згідно з цим Указом, найвищих нагород були удостоєні Пінчук М.А., директор товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп”, Пінчук В.М., кандидат технічних наук, народний депутат, Ярошенко Ф.О., доктор економічних наук, голова Державної податкової адміністрації України, а також десяток інших директорів холдингових компаній та акціонерних товариств. Іншим зразком цинічного зрощення влади і псевдонауки є оголошення в №11 за 2004 Бюлетня ВАКу України про захист ДОКТОРСЬКОЇ дисертації Білоконя М. В., міністра внутрішніх справ у відпустці на тему "Управління охороною громадського порядку: організаційно-правовий аспект" (!!!). І це на тлі подій Помаранчевої Революції, якій передувало побиття сумських студентів, арешт студентів як терористів і злочинців під час передвиборної та післявиборної кампанії, низка рекордно тривалих перевірок економічної та організованої злочинності (!!!) тих вищих навчальних закладів, які виявляли чітку академічну поставу і позицію.
  
  А вершиною цинічного нехтування всіма академічними традиціями є обрання ректором Одеської національної юридичної академії С. Ківалова, сумнозвісного голови ЦВК, якого підозрюють у безпосередній причетності до брутальної масової фальсифікації результатів виборів Президента України 2004 року. Всі наведені приклади засвідчують, що сьогодні академічна мантія стала покривалом-прикриттям для людей сумнівної репутації. Верховний Суд України очистив мантію судді від брехні, академічна спільнота повинна повернути мантії вченого її природну символічну сутність наукової етики і академічного сумління.
  
  Наша перша консолідована позиція – сказати академічне „НІ” таким претендентам на посаду ректора чи на отримання ступінь доктора наук особам, які втратили суспільну довіру, своїми діями зрадили академічні цінності, і поведінка яких не відповідає жодним академічним стандартам. Скажімо наше „НІ” псевдоректорові С. Ківалову, псевдодокторові Білоконю М., псевдолауреатам Державної премії в галузі науки і техніки родині Пінчуків, голові Державної податкової адміністрації Ярошенкові Ф.
  
  
  1. В’ячеслав Брюховецький, д-р філолологічних наук, президент Національного університету Києво-Могилянська Академія
  
  2. Михайло Брик, д-р хімічних наук, перший віце-президент Національного університету Києво-Могилянська Академія
  
  3. Іван Вакарчук, д-р фізико-математичних наук, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  4. Борис Ґудзяк, д-р теології, ректор Українського католицького університету
  
  5. Марія Зубрицька, кандидат філологічних наук, проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  6. Михайло Зарічний, д-р фізико-математичних наук, декан механіко-математичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  7. Богдан Котур, д-р хімічних наук, проректор з наукової роботи Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  8. Володимир Маслюченко, д-р фізико-математичних наук, завідувач кафедри математичного аналізу Чернівецького університету імені Юрія Федьковича
  
  9. Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету
  
  10. Володимир Моринець, д-р філологічних наук, віце-президент з навчально-наукових студій Національного університету Києво-Могилянська Академія
  
  11. Володимир Панченко, д-р філологічних наук, віце-президент з навчальної роботи Національного університету Києво-Могилянська Академія
  
  12. Ігор Протасов, д-р фізико-математичних наук, завідувач кафедри дослідження операцій факультету кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  
  13. Михайло Сташенко, кандидат фізико-математичних наук, перший проректор Волинського державного університету імені Лесі Українки
  
  14. Віталій Сушанський, д-р фізико-математичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  
  15. Микола Ткач, д-р фізико-математичних наук, ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
  
  16. Леонід Зашкільняк, доктор історичних наук, професор Львівського Національного Університету ім. Івана Франка
  
  17. Dr. Natalia Pavlenko, Institute of Physics, University of Augsburg
  
  18. Юрій ВЕРГЕЛЕС, Старший викладач, Національна академія міського господарства, Харків
  
  19. Корман Юлія Михайлівна, перекладач, бакалавр суспільних наук, НаУКМА
  
  20. Свірін Павло Володимирович, аспірант НТУУ "КПІ"
  
  21. Голубев Владимир Александрович, Кандидат юридических наук, профессор кафедры уголовного процесса и криминалистики Гуманитарного университета "ЗИГМУ" (г.Запорожье)
  
  22. Павлов Віктор Борисович, доктор технічних наук, Інститут електродинаміки НАН України, м. Київ.
  
  23. Юрченко Олег миколайович, кандидат технічних наук, Інститут електродинаміки НАН України, м. Київ.
  
  24. Павленко Володимир Євдокимович, мол. науковий співр., Інститут електродинаміки НАН України,м. Київ.
  
  25. Demchenko Oleksandr Petrovych, profesor Universytetu Lui Pasteur (Francija) i kerivnyk laboratorii Natsionalnoho Naukovoho tsentru Turechchyny
  
  26. Василь Лопух, доц. к.е. н., директор адміністрації Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці
  
  27. Сергій Волгін, д-р біологічних наук, завідувач кафедри ботаніки Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  28. Ігор Найда, канд. медичних наук, Голова Правління Фонду сприяння розвитку самоврядування та підприємництва "Перспектива".
  
  29. Чуб Євгеній Григорович, інженер-програміст Політехнічного ліцею НТУУ "КПІ"
  
  30. Богданович Володимир Юрійович, д-р технічних наук, професор, професор кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України, м. Київ
  
  31. Гордієнко Юрій Григорович, канд. фізико-математичних наук, Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України, м. Київ
  
  32. Юрій Калюжний, д-р фіз-мат. наук, провідний науковий співробітник Інституту фізики конденсованих систем НАН України, м. Львів
  
  33. Височанський Василь Степанович, перший проректор, проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, канд. фіз.-мат. наук, професор
  
  34. Кирилич Володимир Михайлович, проректор з науково-педагогічної та питань міжнародного співробітництва Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, канд. фіз.-мат. наук, доцент
  
  35. Баскаков Олег Ігорович, канд. фіз.-мат. наук, доцент, Харківський нац. ун-т
  
  36. Dr. Jurko Koziej, хірург, Бельгія (провів перші лапароскопічні операції в Україні)
  
  37. Назар Холод, канд. екон. наук, доцент кафедри економічної теорії Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка
  
  38. Ольга Лучук, канд. філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка
  
  39. Тарас Лучук, канд. філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка
  
  40. Удовицький Ігор Володимирович, канд. фіз.-мат. наук, директор учбового центру
  
  41. Щербаков Михаил Юрьевич, доцент кафедры "Сети связи" Одесской национальной академии связи им. А.С.Попова
  
  42. Осідач Оксана, декан факультету обліку і підприємництва ІПО Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, канд. економічних наук, доцент
  
  43. Руднєв Володимир Миколайович, викладач Національного технічного університету України "КПІ"
  
  44. Андрій Критенко, викладач Державного Інституту музики та виконавчого мистецтва (Штутгарт, Німеччина)
  
  45. Д-р Christina Dorotska, Технічний Університет "Гірнича академія", Фрайберг (Німеччина), інститут інформатики
  
  46. Огульчанський Тиміш Юрійович, канд. фізико-математичних наук, State University of New York at Buffalo, Buffalo, NY, USA
  
  47. Наталія РОЗЕНФЕЛЬД, кандидат юридичних наук, заступник декана юридичного факультету Міжнародного Соломонова університету, адвокат
  
  48. Жиленко Ірина Володимирівна, Кандидат Богослів"я, заступник завідуючого науково-дослідного відділу історії Києво-Печерської лаври Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника
  
  49. Ірина Старовойт, кандидат філологічних наук, доцент, керівник Центру магістерських програм Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  50. Бейко Іван Васильович, доктор технічних наук, професор, академік АН ВШУ, директор Українсько-Угорського інституту кібернетики МАУП
  
  51. Дєєва Iрина,викладач
  
  52. Ivan Mykhajlovych Fizer, DFN, profesor, pochesnyj professor NAUKMA,
  inozemnyj chlen NANU
  
  53. Олександр СИМОНЕНКО, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України
  
  54. Леся Коваленко, др. права, науковий співробітник Інституту Релігії та Суспільства Українського Католицького Університету
  
  55. Степан Орищин, кандидат хімічних наук, заступник проректора з наукової роботи Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  56. Хаврюченко Володимир Дмитрович, к.х.н., старший науковий співробітник Інституту сорбції НАН України
  
  57. Ростислав Мельників, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури українського мовно-літературного факультету Харківського національного педагогічного університету ім.Г.Сковороди
  
  58. Dmytro Shtohryn, Profesor-Emeryt Holova Ukrains'koi Naukovo-Doslidnoi Prohramy Illinois'kyi Universytet, Urbana-Champaign
  
  59. Мойсієнко Віктор Михайлович, кандидат філологічних наук, доцент, провідний науковий співробітник Житомирського державного університету
  
  60. Євген Приступа, доктор педагогічних наук, професор, Вроцлав
  
  61. Сергій Вакуленкоб кандидат філологічних наук, доцент на кафедрі української мови Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди
  
  62. Кожем'яко Андрій Вікторович, к.т.н., м.н.с., Вінницький національний
  технічний університет
  
  63. Тодоров Iгор Ярославович (м.Донецьк), кандидат iсторичних наук, докторант кафедри новiтньої iсторiї України Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка
  
  64. д-р Володимир Крічфалуші, Institute for Environmental Studies, University of Toronto, Canada
  
  65. д-р Габріелла Мезев-Крічфалуші, Landscape Ontario Horticultural Association, Canada
  
  66. д-р фізико-математичних наук Леонід Шульман, головний науковий співробітник Головної астрономічної обсерваторії НАН України
  
  67. Бедіцер Наталія Володимирівна, доктор біологічних наук, Київ
  
  68. Станіслав Єрко, викладач
  
  69. Олександр Саврук, к.е.н., викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, НАУКМА
  
  70. Костянтин Рамазанов - асистент та аспiрант кафедри "Комп'ютерних iнтелектуальних систем та мереж" Одеського нацiонального полiтехнiчного унiверситету iнженер-програмiст НТЦ "Телекарт-Прилад"
  
  71. Черевко Євген Володимирович, викладач Одеського Державного Економічного Університету
  
  72. Simon Rasin MD, MPH. University of California Office of the President. EPA Policy Analyst
  
  73. Гуцайлюк Зiновiй Володимирович, доктор економiчних наук, професор, завiдувач кафедри фiнансiв, облiку i аудиту Тернопiльського державного технiчного унiверситету iм. I. Пулюя
  
  74. Бартіш Михайло Ярославович, доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри теорії оптимальних процесів Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  75. д-р Лариса Онишкевич, Голова наукового Товариства імені Тараса Шевченка в Америці
  
  76. Марко Павлишин, професор Університету Монаша, Австралія
  
  77. Оля Гнатюк, доктор філології, Польська Академія наук, Варшава
  
  78. Михайло Комарницький, кандидат фізико-математичних наук, директор видавництва "Літопис" м. Львів
  
  79. Дмитро Шевчук, аспірант Європейського колеґіуму польських і українських університетів в Люблині
  
  80. Катерина Шевчук, аспірантка Європейського колеґіуму польських і українських університетів в Люблині
  
  81. Віктор Герасименко, д-р фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту математики НАНУ
  
  82. Анатолій Свідзинський, д-р фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної та математичної фізики Волинського державного університету імені Лесі Українки
  
  83. Ростислав Слав’юк, д-р економічних наук, декан економічного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки
  
  84. Войтович Микола Миколайович, завiдувач вiддiлу iнституту прикладних проблем механiки i математики НАН України
  
  85. Hryhorij Hrabovych, profesor harvards'koho universytetu, SShA
  
  86. Віктор Войтович, аспірант, ЛНУ імені Івана Франка
  
  87. Андрій Прокопів, кандидат біологічних наук, директор ботанічного саду Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  88. Патока Владислава Валентинівна, кандидат біологічних наук, науковий співробітник інституту гематології і трансфузіології АМН України
  
  89. Дубовенко Юрій Іванович, кандидат фізико-математичних наук, молодший науковий співробітник інституту геофізики НАН України
  
  90. Каличак Ярослав Михайлович, декан хімічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  91. Тиванчук Юрій Богданович, науковий співробітник кафедри неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  92. Галаджун Ярослав Володимирович, доцент кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  93. Євтух Микола Борисович, Академік АПН України, академік-секретар
  Відділення педагогіки і психології вищої школи, доктор педагогічних наук,
  професор, Заслужений працівник освіти України
  
  94. Свiтлана Гнатуш, декан бiологiчного факультету Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка
  
  95. Мамчур Звенислава Iгорiвна, канд. бiологiчних наук, доцент кафедри ботанiки Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка, заст. декана бiологiчного факультету
  
  96. Старко Василь Феодосійович, канд. філол. наук, старший викладач кафедри прикладної лінгвістики Волинського державного університету ім. Лесі Українки
  
  97. Олег Жульковський, кандидат технічних наук, зав. каф. інформатики Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  98. Володимир Крамаренко, кандидат технічних наук, доц. каф. Програмного Забезпечення Автоматизованих Систем Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  99. Олександр Шумейкоко, кандидат фіз.-мат. наук, доц. каф. Програмного Забезпечення Автоматизованих Систем Дніпродзержинського державного технічного університету;
  
  100. Іван Бельмас, доктор технічних наук, зав. каф. Обладнання Харчових Виробництв Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  101. Олена Косухіна, кандидат технічних наук, доц. каф. Прикладної Математики та Компьютерного Молелювання Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  102. Тетяна Надригайло, кандидат технічних наук, доц. каф. Прикладної Математики та Компьютерного Молелювання Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  103. Сергій Самохвалов, доктор технічних наук, зав. каф. Прикладної Математики та Компьютерного Молелювання Дніпродзержинського державного технічного університету
  
  104. Світлана Зима, кандидат хімічних наук, Волинський державний університет імені Лесі Українки
  
  105. Анатолій Вадимович Свідзинський, доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри теоретичної та математичної фізики Волинського державного університету ім. Лесі Українки, професор, дійсний член НТШ
  
  106. Маргарита Василівна Жуйкова, канд. філол. наук, доцент кафедри прикладної лінгвістики Волинського державного університету ім. Лесі Українки
  
  107. Катерина Анатоліївна Свідзинська, науковий працівник Інституту богословської термінології та перекладу, Український Католицький Університет
  
  108. Петрович Михайло, викладач, директор Інституту богословської термінології та перекладу, Український Католицький Університет
  
  109. Галина Шепель, викладач кафедри класичних мов Українського Католицького Університету
  
  110. Ільницький Микола Миколайович, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Академії Наук України, завідувач кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. І. Франка
  
  111. Олена Галета, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, в.о. директора Центру гуманітарних досліджень ЛНУ
  
  112. Підлісний Юрій Теодорович, д-р філософії, викладач філософії та в.о. директора бібліотеки Укрваїнського Католицького Університету
  
  113. Зарічинська Ольга Євгенівна Директор Центру Мирянського Лідерства Українського Католицького Університету
  
  114. Леонід Ушкалов - доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди Олександр Ушкалов - студент магістратури Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди
  
  115. Ksenia Maryniak, MA (UKMA), Editor, Baikal Archaeology Project, Univ. of Alberta; Encyclopedia of Ukraine, Univ. of Toronto
  
  116. John (Ivan) Jaworsky, Profesor, Viddil politychnykh nauk (politolohii), Universytet Waterloo (Canada)
  
  117. Остап Одушкін, асистент кафедри філософії Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  118. Данилова Ольга Валеріївна мол. наук. співробітник, м. Київ
  
  119. Шостко Олена, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Харків
  
  120. Тарас Гринчишин, керівник досліджень Релігійно-інформаційної служби України (www.RISU.org.ua), м. Львів
  
  121. Валерiй Бiльчєнко, Europäisches TheaterInstitut, Berlin - Dozent
  
  122. Maryna Svishchuk, kandydat fizyko-matematychnyx nauk, vykladach, Royal Mount Collge, Calgary, Canada
  
  123. Dr. Marta Dyczok Associate Professor Departments of History and Political Science University of Western Ontario London, Ontario
  
  124. Дегода Володимир Якович - доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник, фізичний факультет, Київський національний унверситет імені Тараса Шевченка
  
  125. Бойко Зоряна Іванівна, старший лаборант кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  126. Попель Олександр, доцент кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  127. Свечнікова Оксана - кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, фізичний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  
  128. Ткачук Володимир Михайлович, доцент кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  129. Піх Світлана Семенівна, доцент кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  130. Кіктєва Олена Юліанівна, інженер кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  131. Сергій Рябов, доктор філософських наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська Академія"
  
  132. Лагно Віктор, доктор фіз-мат наук, зав.кафедри математичного аналізу та інформатики Полтавського державного педагогічного університету
  
  133. Губачов Олександр,кандидат фіз-мат наук, доцент кафедри математичного аналізу та інформатики Полтавського державного педагогічного університету
  
  134. Шульга Анатолий Степанович, кандидат технических наук, доцент, директор консалтинговой фирмы "Агентство социально-экономических исследований", Луганск
  
  135. Данііл Федорчук, магістр міжнародного та порівняльного права, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету
  
  136. Полторак Вадим Петрович, кандидат технічних наук, доцент кафедри Автоматики та управління в технічних системах Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут
  
  137. Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики
  
  138. Старіков Олександр Юрійович, к.е.н., викладач Київського національного економічного університету
  
  139. Юрій Мацієвський доцент, завідувач кафедри політології Національного університету "Острозька Академія"
  
  140. Стебельський Ігор, Професор, Вінсорський Університет, Канада
  
  141. Jurij Dobczansky, Senior Cataloging Specialist & Recommending Officer for Ukraine, Library of Congress
  
  142. Zenon Kohut, Dyrektor, Kanads'kyi instytut ukrains'kykh studii, Al'berts'kyi universytet, Edmonton, Al'berta, Kanada
  
  143. Bohdan Klid, Zastupnyk dyrektora, Kanads'kyi instytut ukrawns'kykh studii, Al'berts'kyi universytet, Edmonton, Al'berta, Kanada
  
  144. Денис Хаперський, аспірант-біохімік
  
  145. Сергій Юрійович Утєвський, асистент кафедри зоології та екології тварин Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна,
  кандидат біологічних наук
  
  146. АндрІй ЮрІйович Утєвський, доцент кафедри зоологІї та екологІї тварин ХаркІвського нацІонального унІверситету ІменІ В.Н. КаразІна, кандидат бІологІчних наук
  
  147. Поляцький Володимир Терентійович,доцент Одеського Державного Економічного Університету
  
  148. Myhal' Vasyl' Mykhajlovych, docent kafedry teoretychnoj fizyky L'vivs'kogo nacional'nogo universytetu imeni Ivana Franka
  
  149. Наталія Сурева, кандидат історичних наук, доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького державного університету
  
  150. Інна Тукаленко, кандидат філософських наук, в.о.доцента кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  
  151. d-r Ljubytsia Babotova, kandydat mystectvoznavstva,vykladach, Filosofsjkyj fakultet Prjashivskoho universytetu, Slovacjka respublika
  
  152. Банах Тарас, професор Львівського національного університету імені Івана Франка
  
  
  До звернення також приєдналися:
  
  Максим Суслов
  
  Величко Володимир Васильович, студент
  
  Павлось Олег Вячеславович, системний адміністратор
  
  Дмитро Дук, розробник програмного забезпечення
  
  Дерiгiн Дмитро Володимирович, пiдприемець
  
  Галина Святославiвна Дудко, пiдприємець
  
  Пономарев Олег Владиславович, системный администратор, г.Черкассы
  
  Тикулов Євген Володимирович. Студент
  
  Бролінський Костянтин Ігорович, студент НТУУ"КПІ", 3 курс
  
  Кирило Ткаченко, студент
  
  Ключка Олександр Анатолійович, студент
  
  Блошенко Володимир Ярославович, розробник програмного забезпечення, художник
  
  Загорулько Андрій Вікторович, економіст
  
  Бовкун Валентина, менеджер, мати 3-х дітей
  
  Дьяков Олег Владимирович, инженер-электронщик, системщик, г. Харьков
  
  Солецький Роман Богданович, менеджер
  
  Волощук Дмитро Сергійович, студент НТУУ "КПІ"
  
  Галина Федорець, ген. директор наукового видавництва "АКТА"
  Денис Ткаченко, заст. директора наукового видавництва "АКТА"
  
  Pelekh Ivanna Bohdanivna, Tax Associate, Philadelphia USA
  
  Андрій Ващук, студент, Закарпатський державний університет
  
  Попов Владимир Владимирович, магистр компьютерных систем, ведущий разработчик
  
  Орися Пащак-Трач, журналіст, перекладач (Вінніпег, Манітоба, Канада)
  
  Василь Кондрат, науковець
  
  Валерій Миколайович Гордий, гірничий інженер
  
  Людмила Віталіївна Гладкіх, економіст
  
  
  Солецька Богдана Іванівна - пенсіонер (колишній вчитель)
  
  Берест Ірина Дмитрівна - пенсіонер
  
  Солецький Богдан Романович - технолог
  
  Краснов Вадим, інженер АСУ(м.Одеса)
  
  Степаніщев Ігор Євгенович, голова Пирятинської районної незалежної профспілки "Захист праці"
  
  Демченко Сергей Викторович, студент Одесского национального университета им. И. И. Мечникова
  
  Домшин Дмитро Володимирович, бакалавр комп'ютерних наук, студент НТУУ "КПІ"
  
  Володимир Бебко - Network Administrator "Monster.com"- USA
  
  Корнелюк Володимир Миколайович, директор ТзОВ "Дністер-Агро", канд. фіз.-мат. наук
  
  Копилець Віктор Леонідович, підприємець
  
  Левда Віктор Миколайович, директор ІТФ "BLACO SYSTEM"
  
  Rostyslaw Dzundza, mgr. Prawa i Teologij, STUDIUM EUROPY WSCHODNIEJ UNIWERSYTETU WARSZAWSKIEGO
  
  Середа Станислав Владимирович,студент Украинской Академии Государственного управления при Призиденте Украины (Харьковский Региональный институт)
  
  Нестеренко Руслан Юрійович, інженер-фізик, компьютерний фахівець, м.Москва
  
  Карий Максим Сергійович - архітектор, дизайнер, власник дизайн-студії
  
  Кара Наталія Вікторівна - юрист
  
  Дмитрий Падалка - журналист, дизайнер, PR-менеджер (г.Харьков)
  
  Гомон Андрій Васильович, архітектор,підприємець
  
  Ksenia Harbuziuk, student, Indiana University, USA
  
  Mykhalchyshyn Orest Bogdanovytch - zastupnyk menedzhera ABB SUSA po budivnytstvu otshysnych sporud. Beni Suef. Egypet
  
  Альперович Михаил, директор консалтинговой фирмы "ИНТРОН"
  
  Невдача Владислав Васильович, підприємець
  
  Надія В. Кравець, Бакалавр Міжнародних Відносин, San Francisco State University
  
  Нечепуренко Максим Олександрович, студент 5-го курсу механіко-математичного
  факультету, Львівського національного університету ім. І. Франка
  
  Клименко Олександр Вiталiйович, системний адмiнiстратор
  
  Завгородній Євген Вікторович, державний службовець
  
  Кульчицький Борис Олегович, студент КНЕУ, 2 курс
  
  Ольга Олійник - вчитель, Сакраменто, Каліфорнія, США
  
  Zhenchuk Marharyta, 1st year student of Mater of Environemental Studies Program at Evergreen State College, Olympia, WA, USA. Alumnus of University "Kyiv-Mohyla Academy"
  
  Гончарова Ольга Володимирівна, студентка
  
  Олександр Міщенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австралії, кандидат юридичних наук
  
  POMAH CEHbKYCb, kerivnyk Vydavnychoji prohramy Kanads'koho instytutu ukrajins'kyx studij vidpovidal'nyj redaktor www.encyclopediaofukraine.com
  
  Габалевич Олег Михайлович - торговий представник
  
  Ольга Свідзинська
  
  Голуб Олег Романович, студент ЛНУ ім. І.Я.Франка, Прикладна математика та інформатика
  
  Кошлак Олег Iванович - вчитель
  
  Kривещенко Сергiй, пiдприємець
  
  Кривещенко Лариса, пiдприємець
  
  Iгор Савчак, директор Центру культурного менеджменту
  
  Колесник Вiкторiя Анатолiєвна, студентка iнституту прикладного системного аналiзу ("КПI"), 5 курс
  
  Гриценко Валентин, к.т.н. з 1989 року, колишній київський студент
  
  Сухінін Володимир Олександрович, студент ДонНУ
  
  Кулик Олег Володимирович, пенсiонер (вiйськовий запасу), депутат Днiпровської райради м.Києва
  
  Давыдов Денис Александрович, студент Днепропетровского Национального
  Университета
  
  Тiтарчук Микола Олександрович, начальник Козятинського вiддiлення АБ
  "Експрес-банк"
  
  Лисицький Віктор Іванович екс-Урядовий секретар Кабінету Міністрів України
  
  Цимбал Юрій Іванович - юрист, м. Одеса
  
  Борис Іванович Мінаєв, директор НВП "Агроресурси", шеф-редактор газети "Агроснаб Черноземья" (Україна)
  
  Гринечко Галина Романівна, вчитель-методист, Івано-Франківськ
  
  Пилипчук Анатолій Якович системний адміністратор, магістр з прикладної математики
  
  Бутор Олександр Дмитрович, адміністратор господарського відділу Українського Католицького Університету, студент Українського Католицького Університету
  
  Добровольський Валентин Казимирович, ремісник
  
  Ольга Хаперська, менеджер

• 2005.01.09 | Olha_K

  Давайте обговоримо по кроках

  Не претендуючи на правоту, а тільки як зацікавлена особа і колишня студентка "проблемного" економічного ВУЗу вважаю, що:
  
  1. Потрібна бути створена ініціативна група людей, які представляють схематично: користувачів системи (держава, бізнес), систему (освітяне) та продукт системи (студенти), сировину представлятимуть абітурієнти . До групи можуть бути запрошені ті, хто підписався під зверненням http://maidanua.org/static/mai/1104774694.html
  Якщо навіть кожен п*ятий долучиться особисто - маємо десь 30-40 людей. Кращих, певно, людей
  
  2. Освітній портал - цікава ідея залучення широкого кола спеціалістів і користувачів систем освіти і науки. Хотілось би більше конкретної інформації щодо цілей та формату роботи порталу (щоб не дублювати)
  
  3. Щодо пропозиції проведення "широкого соціологічного анонімного" опитування - http://maidanua.org/static/mai/1105109041.html - слушно, ніж лікувати, треба визначитись із діагнозом. Конкретно щодо дослідження, вищезгадана ініціативна група (волонтерів?) повинна сформулювати цілі, розробити формат дослідження (судячи із списку спеціалістів вистачає), залучити "польових дослідників" (студентів-соціологів? волонтирів?) і знайти фінансування (держзамовлення? міжнародний грант? місцевий спонсор? (підприємці та держслужбовці у списку також є)
  
  І потім, якщо досліждення буде проведено, ми будемо бачити де є найбільш проблематичні сфери. Тому що є різниця чи то державі і бізнесу не потрібні "теоретичні" знання через невідповідність реаліям життя; чи влаштуватися на роботу за спеціальністю без "блату" неможливо тому що нікого не цікавить АНІ освіта АНІ досвід роботи і конкурс не є конкурсом. У першому випадку проблема у системі, у другому - поза системою. Чи, наприклад, якщо у деяких престижних ВУЗах "випадкових" студентів (здав-поступив) взагалі не буває, чи це свідчить про те, що це "конкурс багатих серед розумних" чи що "розумних" там взагалі немає? У першому випадку підвищення плати за навчання і чесний конкурс може бути виходом, у другому все набагато складніше...
  
  Будь-ласка, приєднуйтесь до обговорення.
  
  З повагою до тяжкої праці реформаторів,
  Ольга
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.09 | Обережний герой

    Гарно залучити реальних, сучасних студентів

    Бо саме вони повинні бути зацікавлені в цьому найперше. Якщо їм шкода коштів батьків
    Де сумські студенти, ті що організували знаменитий протест проти об'єднання сумських внз? В них до речі сайт вже є.
    Де студентські профспілки? Чому вони не діють?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.10 | xenyka

      Brudnyi Spysok: 1. Kuzmin Oleg Yevgenovich

      Poky Vy tut znaidete novi optsiii, ia pokorystuiusia isnuiuchymy.
      
      Brudnyi Spysok: 1. Kuzmin Oleg Yevgenovich, Dekan Ekonomichnoho fakul'tetu, Natsional'nyi Universytet "L'vivs'ka Politekhnika"
      
      Seksual'ni domahannia:
      Odyn "nevynnyi potsilunok" obishovsia meni u try! tyzhni! v psykho-nevrolohichnii likarni. Z diahnozom "reaktyvnyi stan", chytai liuds'koiu movoiu "post-travmatychnyi rozlad".
      Plius visim! neskinchennykh rokiv nevpynnykh holovnykh boliv. Ia vvazhala iikh za khronichni.
      
      Khabari: Khto davav?
      Prostishe pytannia: Khto iikh ne davav? Pislia likarni ia vyiavylasia mudrishoiu. Zamist' vvazhaty daiut' odynytsi, ia podruzhylasia z tymy khto davav. Druziv ne zdaiu, ale sytuatsiiu opysaty mozhu.
      Student(ka) ne khodyv(la) na paru semestr, kospektu nemaie. Treba 5ku, i ne menshe. Shcho robyty? - Elementarno. Dzvonysh na mobilku "proplachenomu" dekanu, i cherez 15khvylyn dzvinok: vykladach otrymuie instruktsiii po telefonu, menshe 5ky niiak.
      Reshtu khai inshi pyshut'.
      
      Pianky:
      Deiaki vykladachi ne pochuvalysia navit' komfortno shchob studenty bachyly iikh/koleh u takomu stani. "Tobi krashche tsioho ne bachyty", prykryvaiuchy dveri.
      De? Na druhomu poversi v 4mu korpusi, poruch z kabinetom "zav.kafedry" uliublenoho dekana.
      
      Chy khto navazhyt'sia shche obizvatysia?
      Ni. Ni poky navchaiut'sia . Ia sama b ne navazhylasia. Lyshe pislia likarni vidvazhylasia odyn raz demonstratyvno pliunuty v storonu pry inshykh liudiakh. Strashno. Taka povazhna liudyna.
      Vy znaiete iak opratsiovuvaly moie prokhannia zalyshyty universytet? Podanu na pochatku chy v seredyni kvitnia zaiavu "za vlasnym bazhanniam" provely lyshe u chervni pid "nezdanu sesiiu". Tak shcho ia dumaiu tam bil'she takykh iak KOY, abo boiat'sia. Vvazhaite shcho khochyte.
      
      Chy shche khto obizvet'sia? Ne znaiu. Sumnivaiusia. Dity bahatiokh "shyshok" navchaiut'sia tam, na menedzhmenti ta ekonomitsi. Ia pyshu, bo u L'vovi ne zhyvu. A maiu pidstavy vvazhaty shcho ia bula ne odna.
      
      Movchaty dlia mene nemaie sensu, vzhe namovchalasia.
      
      Ia by v sud podala, ta ne znaiu na chyiemu botsi Zakon?

• 2005.01.09 | Andrij

  Може, все ж таки "чесність"?

  Бо хотілось би бачити в академічних закладах чесність та чеснOти, бажано, не одну, бажано, багато.
  
  Mary пише:
  > Адже звичайно є
  > різниця, чи 10% студентів зтикаються з різними проявами
  > академічної "нечесноти", чи 90%.
  
  А що таке "нечеснота", чи мається на увазі "нечесність"?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.10 | Mary

    А по суті прокоментувати - слабО? (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.10 | Andrij

      Можна й по суті

      Найкращий спосіб боротьби з корупцією - усунення можливості існування корупції. Портал Акедемічних Чеснот - це прекрасно, але він не усуне проблему хабарництва та шахраювання в українських ВНЗ. Як показує досвід, навіть частковий перехід на платне навчання різко зменшує проблему хабарів. Хабарі стають невигідні для навчального закладу, отже, адміністрація швидко наводить порядок, підвищує ставки викладачів, звільняє негідників, підвищує рівень та якість освіти. В даному випадку найкраще запропонувати монетарізацію освіти. Тоді держава продовжуватиме гарантувати безкоштовну освіту, але навчальні заклади зможуть вільно конкурувати за гроші студентів. Решту варто залишити самим ВНЗ, студентам, та судам.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.10 | kyiv04

        Re: Можна й по суті

        На жаль, платність освіти корупції не зменшує. На моє враження (з розповідей дуже великої кількості знайомих студентів, викладачів, "виконувачів контрольних та дипломів") зараз багатьом студентам просто в голову не приходить вчити, особливо "нерозмовні" предмети типу математики та статистики, наприклад, в економічних вузах. До того ж, для більшості студентів (які не вміють додавати дроби та підставляти числа у задану формулу) це просто нереально. Причому картина абсолютно однакова і в "елітних" вузах (КНЕУ) і чисто платних (типу МАУП). Вчаться 10%, інші якось одержують оцінки. Якщо почати чесно оцінювати знання студентів за затвердженими програмами, 80-90% на економічних спеціальностях (де я знаю картину) доведеться просто виключити. Повернення чесності у вузівське навчання треба починати з усвідомлення, що більшість випускників шкіл в принципі не здатні опанувати вузівську програму (навіть досить примітивну програму більшості недержавних вузів). Мабуть, потрібні якісь коригуючі курси для вступників до початку основного курсу, як це робиться у США. Там всі зрозуміли, що випускники шкіл не знають нічого, тому можливі перші студентські рік-два (коледж) - навчання елементарним речам (квадратні рівняння, додавання дробів і таке інше).
        
        Що стосується дисертацій, тут є дві проблеми. Масоване оступінення чиновників і депутатів (до речі, наша улюблена Ю.В. теж захистила дисертацію, щось там про бюджет, по моєму у 1997 чи 1998 р.) - на мій погляд, треба, по-перше, тупо заборонити захист дисертацій на держслужбі та людям, які обіймають посади (ректора, директора інституту та ін.). Хочеш дисертацію - бери на три роки відпустку і захищайся. Нема часу у тих чиновників захищатися. Найкращий випадок - коли людина реально має ідеї, але не має часу, і платить (грошима або благами) комусь, хто пише статті та власне дисертацію за ідеями дисертанта. Але це теж явно щось не те і з цим погоджуватись не можна.
        Потік поганих чиновницьких дисертацій призводить до зниження вимог і до інших дисертацій (реальних вузівських викладачів, які не мають ні часу, ні доступу до літератури, ні грошей - комусь платити, їздити на конференції, на інтернет, бібліотеку). А викладачі у вузах потрібні (навіть у Києві з деяких спеціальностей є проблеми), тому на них пресинг з боку керівництва. Починаються ходіння, сльози, скарги на тяжке життя - ті, кого просять, згадують чиновницькі дисертації і здаються, знову виходять статті та дисертації, які до науки ніякого відношення не мають. Але нібито все чесно.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.10 | Andrij

          Re: Можна й по суті

          kyiv04 пише:
          > На жаль, платність освіти корупції не зменшує.
          
          Звичайно, як і скрізь, все залежить від того, яким чином втілена платність. Платність треба вводити таким чином, аби ВНЗ був прямо зацікавлений у відсутності хабарів. За що дають хабарі? За хороші оцінки. Зробіть так, аби хороші оцінки зменшували плату за навчання. Таким чином, незаслужена хороша оцінка - по суті крадіжка в навчального закладу. Якщо викладач незаслужено "валить" хороших студентів, тут, знов таки, можна втілити механізм, коли студент може легко перевестися до іншого ВНЗ. Таким чином, "завалений" хороший студент теж є крадіжкою, бо залишаються лише погані студенти, котрі швидко знищать статус ВНЗ. Причому, кількість "хороших" студентів можна просто запрограмувати за рахунок "відносних" оцінок. Скажімо, кожний ВНЗ не може мати більше, ніж 30% "хороших" студентів.
          
          В інших країнах, таких як США, існує дуже досконала система оцінки рангу кожного ВНЗ. Система базується на досить ретельних опитаннях та даних про подальше працевлашутвання випусників. Така система дозволяє легко визначити ВНЗ, до котрих варто поступати, а значить, визначає рівень фінансового забезпечення ВНЗ. В принципі, лише такої системи досить, аби ВНЗ вже думали далі, як їм позбавитись корупції. Проблема України, на жаль, в тому, що корупція надто проїла всю систему освіти.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.10 | Георгій

            Re: Можна й по суті

            Andrij пише:
            > Зробіть так, аби хороші оцінки зменшували плату за навчання. Таким чином, незаслужена хороша оцінка - по суті крадіжка в навчального закладу.
            (ГП) Згоден з цим. У США університети платять хорошим студентам стипендії типу Founders' Scholarship, Dean's Scholarship, і т.д., які покривають третину чи й половину плати за навчання. Але де українські ВНЗ візьмуть фонди на такі стипендії?
            
            > В інших країнах, таких як США, існує дуже досконала система оцінки рангу кожного ВНЗ. Система базується на досить ретельних опитаннях та даних про подальше працевлашутвання випусників. Така система дозволяє легко визначити ВНЗ, до котрих варто поступати, а значить, визначає рівень фінансового забезпечення ВНЗ. В принципі, лише такої системи досить, аби ВНЗ вже думали далі, як їм позбавитись корупції.
            (ГП) Так, але чи в Україні ВНЗ мають право самі встановлювати розмір плати за навчання, як це роблять ВНЗ у США? Ось, наприклад, плата за навчання в низькорейтінгових коледжх тут може бути 3-4 тисячі доларів на рік, а у високорейтінгових - 20-30 тис. доларів на рік. Причому уряд США - федеральний, чи штатський, чи місцевий - не регулює ці тарифи. Можливе таке в Україні, як Ви думаєте?
            
            >Проблема України, на жаль, в тому, що корупція надто проїла всю систему освіти.
            (ГП) Так, і мабуть також у тому, що нема традицій саморегулювання на рівні індивідуальних підприємств, фірм, компаній, наукових чи навчальних центрів тощо. Державні чиновники традиційно регулюють усе.

        • 2005.01.10 | Olha_K

          Re: Можна й по суті - тести і хабарі

          На превеликий жаль, мушу погодитися з тезою про можливе відрахування 80-90% студентів економічних вузів у разі проведення чесного тестування. Щодо до розробки самих тестів - теж є питання. Часом оцінюють те, чого не вчили. Але я з такого вузу, де викладач збирав заліковки з вкладеними туди десятками (гривень), а коли в одній з них грошей не знайшов, то перегорнувши усі сторінки, потрусивши (!) заліковку догори ногами, запитав - у чому справа?
          Є ще одна цікава система оцінки - студентами своїх викладачів після закінчення курсу. Анонімно, звісно. Але об*єктивність цього опитування залежить від "контингенту". Як може студент, який не з*являється на пари визначитись із питанням про якість лекцій, чи той, хто не може вище арифметики піти - професіоналізм викладача вищої математики? Треба думати...
          
          Про хабарництво - як ідея - можливо баланс високої зарплатні та погроза звільнення з посади для викладачів? Щоб було що втрачати? Треба дійсно запитати у пана Брюховецького як він вирішує цю проблему. За деякими чутками, досить успішно
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.10 | kyiv04

            Re: Можна й по суті - тести і хабарі

            80-90% студентів економічних вузів треба відраховувати, якщо оцінювати за затвердженими у міністерстві програмами отих вузів (дуже ймовірно, що викладачі реально це не викладали, тому що немає смислу викладати складні речі, коли 90% студентів не розуміє, що таке відсотки). Якщо перевірити оті відсотки та дроби - відраховувати треба відсотків 70.
            
            Зараз реально неможливо вимагати справжніх знань у більшості вузів. Але треба спробувати розробити (навіть зусиллями громадськості) - нескладні базові тести. Буквально прості квадратні рівняння, арифметика з дробами, відсотки і похідна від х в квадраті. І дуже суворо їх проводити. Можна на комп'ютерах за методом TOEFL, з випадковим генеруванням завдань і величезною кількістю завдань у базі. І аналогічно з інших базових предметів. Хто не здав - виганяти, з правом поновлення лише один раз. Підвищення рівня освіти гарантоване. Можна використати процедури тестів для медичних вузів, які колись намагалися впровадити якісь фонди, здається Відродження. Ідея була непогана, але чомусь заглохла.
            
            Підкреслюю, що тести повинні бути дуже прості - рівень плінтуса. Але якщо нижче рівня плінтуса - вибачте, до побачення. На жаль, зараз занадто багато студентів знаходяться саме нижче рівня плінтуса і не мають ніяких стимулів підніматися.

          • 2005.01.11 | Георгій

            Re: Можна й по суті - тести і хабарі

            Olha_K пише:
            > На превеликий жаль, мушу погодитися з тезою про можливе відрахування 80-90% студентів економічних вузів у разі проведення чесного тестування. Щодо до розробки самих тестів - теж є питання. Часом оцінюють те, чого не вчили.
            (ГП) У вузах США існує поняття "силабус" - документ, де викладач ніби складає зі студентами угоду, що от, мовляв, я вимагаю від вас те і те. Силабуси часто містять спеціальний параграф, де викладач пояснює, які будуть тести, на хчому вони базуватимуться, скільки їх буде за семестр, яка буде система оцінок і т.д. Якщо студентові силабус не подобається, це може послужити як додатковий аргумент на користь рішення кинути той чи інший курс (причому, за нашими правилами, якщо студент робить це не дуже пізно, гроші повертають). А чи є в українських ВНЗ силабуси? Якщо так, які заходи вживаються проти викладачів, які порушують свої власні силабуси? В моєму університеті за таке викладачеві можуть дати по шапці.
            
            >Але я з такого вузу, де викладач збирав заліковки з вкладеними туди десятками (гривень), а коли в одній з них грошей не знайшов, то перегорнувши усі сторінки, потрусивши (!) заліковку догори ногами, запитав - у чому справа?
            (ГП) А яка заробітна платня викладача ВНЗ в Україні? У США початкова платня для людини у званні асистента дуже маленька, іноді така, що на неї ледве проживеш. Наприклад, я недавно читав, що університет штату Каліфорнія в місті Сан Хосе (це так звана "силиконова долина," дуже дороге місце для проживання) платив своїм асистентам лише десь дві з половиною тисячі доларів на місяць ДО ПОДАТКІВ (тобто біля двох тисяч чистими), тоді як навіть низької якості квартира в Сан Хосе коштує десь півтори тисячі на місяць. Але з іншого боку університети платять медичну страхівку (що у США життєво важливо), і відкладають гроші у пенсійний фонд. Також є поняття "tenure" - це коли викладач відпрацював певну кількість років і має дуже хороший послужний список, його можуть перевести в такий статус, що він чи вона вже не мусять щороку підписувати новий контракт про працезабезпечення, а натомість працює і одержує платню скільки хоче, аж до пенсії чи й до смерті. "Tenured faculty" мають дуже стабільну роботу, як майже ніхто інший у США. Таким чином, роботами у ВНЗ люди не розкидаються, за них тримаються, як за мало не останній острівець гарантованої заробітної платні на тлі американського "дикого" капіталізму.
            
            > Є ще одна цікава система оцінки - студентами своїх викладачів після закінчення курсу. Анонімно, звісно. Але об*єктивність цього опитування залежить від "контингенту". Як може студент, який не з*являється на пари визначитись із питанням про якість лекцій, чи той, хто не може вище арифметики піти - професіоналізм викладача вищої математики? Треба думати...
            (ГП) У США це називається "евалюація." Студенти не стільки оцінюють знання викладачів (звичайно, це для багатьох з них занадто важко), скільки доступність методу викладання, чіткість мови, якість наочних посібників, бажання викладача допомогти студентові зрозуміти матеріал, тошо.
            
            > Про хабарництво - як ідея - можливо баланс високої зарплатні та погроза звільнення з посади для викладачів? Щоб було що втрачати? Треба дійсно запитати у пана Брюховецького як він вирішує цю проблему. За деякими чутками, досить успішно
            (ГП) Так, запитайте і напишіть сюди, мені дійсно дуже цікаво.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.11 | Olha_K

              Re: Можна й по суті - тести і хабарі

              >...хто не може вище арифметики піти - професіоналізм викладача вищої математики? Треба думати...
              
              >(ГП) У США це називається "евалюація." Студенти не стільки оцінюють знання викладачів (звичайно, це для багатьох з них занадто важко), скільки доступність методу викладання, чіткість мови, якість наочних посібників, бажання викладача допомогти студентові зрозуміти матеріал, тошо.
              
              Я саме це мала на увазі під професіоналізмом, так як професія - вчити, а не знати вищу математику

      • 2005.01.10 | Mary

        Оце вже інша розмова. наполовину інша.

        Andrij пише:
        > Найкращий спосіб боротьби з корупцією - усунення можливості існування корупції.
        
        А ви, батєнька, ідеаліст.
        
        >Портал Акедемічних Чеснот - це прекрасно, але він не усуне проблему хабарництва та шахраювання в українських ВНЗ.
        
        Може й не усуне, але ж повпливати може. Вірніше міг би, якби це реально робили люди, зацікавлені у власне викоріненні хабарництва з освітньої галузі. Ну і, звичайно, якщо до цього всього діла активно прилучиться "всенародний контроль" + щоденний засуд і покарання тих що беруть хабарі всіма можливими методами ненасильницького громадянського спротиву, +, звичайно правові засоби.
        
        >Як показує досвід, навіть частковий перехід на платне навчання різко зменшує проблему хабарів.
        
        А тут - цифри в студію. По перше, мені мало віриться, що перехід на платність хоч щось вирішує (бо навіть плтникам потрібна хоч би трійка, а то й більше, а жодна оплата за навчання трійки не гарантує. А отже, проблема для тих, хто хоче просто оплатити собі диплом стоїть та сама - вчитися не буду, Тому за 3 треба доплатити. Для викладача - тим більше - воно (студент) має грошей дофіга, та ще й не вчиться - то хай хоч мене, такого розумного, підтримає матеріально.) По-друге, я не бачу, яким чином це вирішує проблему з не-платниками.
        Ну і загалом - у ЛНУ ввели були платне відділення на багатьох факультетах. При тому ситуація з хабарництвом зовсім не покращилася.
        
        >Хабарі стають невигідні для навчального закладу, отже, адміністрація швидко наводить порядок, підвищує ставки викладачів, звільняє негідників, підвищує рівень та якість освіти.
        
        Отут я не розумію логіки. В сенсі чому вони стають невигідні?
        
        Зате я погоджуюся на 100%, що велику роль в розгулі хабарництва відіграє саме байдужість, якщо й не заохочення адміністрації. А тому мені дуже цікаво почути, що саме зрираються робити (а що вже роблять) з приводу проблеми хабарництва ті підписанти "Академічної Чесноти", які власне і є адміністрацією вузів.
        
        >В даному випадку найкраще запропонувати монетарізацію освіти.
        
        Докладніше, будь-ласка, що ви маєте на увазі, і як саме воно має вирішити проблему.
        
        >Тоді держава продовжуватиме гарантувати безкоштовну освіту, але навчальні заклади зможуть вільно конкурувати за гроші студентів.
        
        Див. вище - поясніть нешарящій.
        
        >Решту варто залишити самим ВНЗ, студентам, та судам.
        
        А отут я не погоджуюся на 300%. Нікому нічого не можна залишати. Ми на те і громадянське суспільство, і люди за те і вийшли на вулиці, щоб могти впливати на ВСІ процеси в державі. ВНЗ мають служити людям, в тому числі й студентам. Суди так само. Але якщо їх до цього не змушувати - в сраці вони матимуть людей, і чеснОти, і все решта, бо всі ми є люди, і святих серед нас - одиниці на мільйони.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.10 | Mary

          Тут якийсь оцінковий маньяк завівся, всіх оцінює, а сам як води

          в рот набрав.
          Може б ви шось сказали, пане.
          Ну але то ваша справа.
          В нас тут свобода: хочеш - кажи, не хочеш - мовчи.

        • 2005.01.10 | Михайло Свистович

          Re: Оце вже інша розмова. наполовину інша.

          Mary пише:
          >
          > + щоденний засуд і покарання тих що беруть хабарі
          
          Не засуд і покарання, а заСУД і поКАРАння

        • 2005.01.11 | Andrij

          Монетаризація освіти

          Mary пише:
          > >Як показує досвід, навіть частковий перехід на платне навчання різко зменшує проблему хабарів.
          >
          > А тут - цифри в студію.
          
          Нема проблем. В США сотні університетів та громадських коледжів регулярно приймають плату за навчання та не чули про проблеми хабарів. В Україні вже існують дуже позитивні приклади на зразок Національного Авіаційного Університету, де часткова платність практично ліквідувала проблему хабарів.
          
          >По перше, мені мало віриться, що перехід на платність хоч щось вирішує (бо навіть плтникам потрібна хоч би трійка, а то й більше, а жодна оплата за навчання трійки не гарантує. А отже, проблема для тих, хто хоче просто оплатити собі диплом стоїть та сама - вчитися не буду, Тому за 3 треба доплатити.
          
          Та не треба ніякої трійки. Хочеш вчитись за платню - вчись, тільки оцінки для отримання диплому вам не гарантовані. Бо диплом - це обличчя ВНЗ, давати цей диплом двiїшнику не варто, інакше забудьте про якийсь конкурс у ваш університет. За цим слідкує адміністрація ВНЗ, котра напряму зацікавлена у високому статусі закладу.
          
          > >Хабарі стають невигідні для навчального закладу, отже, адміністрація швидко наводить порядок, підвищує ставки викладачів, звільняє негідників, підвищує рівень та якість освіти.
          >
          > Отут я не розумію логіки. В сенсі чому вони стають невигідні?
          
          Вже пояснив ось тут, http://www2.maidanua.org/news/view-lite.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1105340262
          
          > >В даному випадку найкраще запропонувати монетарізацію освіти.
          >
          > Докладніше, будь-ласка, що ви маєте на увазі, і як саме воно має вирішити проблему.
          
          Держава засновує стипендії, котрі видаються на основі загальних стандартизованих тестів. Студенти використовують стипендії для оплати навчання. Це лише одна можлива схема, звичайно.
          
          > А отут я не погоджуюся на 300%. Нікому нічого не можна залишати. Ми на те і громадянське суспільство, і люди за те і вийшли на вулиці, щоб могти впливати на ВСІ процеси в державі. ВНЗ мають служити людям, в тому числі й студентам. Суди так само. Але якщо їх до цього не змушувати - в сраці вони матимуть людей, і чеснОти, і все решта, бо всі ми є люди, і святих серед нас - одиниці на мільйони.
          
          Додам, що ваш портал був би набагато ефективнішим, якби намагався розвинути систему оцінки якості освіти в різних ВНЗ України. Тобто, крім досить сумнівного клейміння викладачів поза межами суду, ваш портал надавав би реальну допомогу бажаючим отримати якісну освіту.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.11 | kyiv04

            Re: Монетаризація освіти

            На жаль, це у вас ілюзії. В НАУ не розповсюджені хабарі типу десятка в заліковку, проте мені відомі випадки, коли начальство заставляло викладачів ставити гарні оцінки студентам, що нічого не знають. Про причини викладачі нічого не знають.
            
            А вуз, це дають дипломи двієчникам і де є високий конкурс - будь-ласка - КНЕУ. Багато студентів платних, на бюджет хорошому абітурієнту теж цілком реально поступити. Але там теж є своя система "просування" для слабких студентів - не папірців в заліковку, а якохось домовленостей через начальство. Знайомий викладач-початківець якось розповідав, що після заліку, де він просто шокований був знаннями студентів (які на пари просто не ходили), спитав, а як вони збираються здавати екзамен. А студенти - не переживайте, здамо. В результаті студентка, яка не могла відповісти про похідну х в квадраті, одержала 5 з вищої математики. Але і там, в НАУ є хороші студенти (які потім одержують хороші роботи і піднімають рейтинг вузу). А є і двієчники, які одержують дипломи і сподіваються, що батьки потім кудись влаштують.
            
            Про хабарництво в "звичайних" вузах. Знаю пару ситуацій (не в київських вузах) коли викладачів, які не брали хабарі систематично і були у поганих стосунках з начальством, спеціально підставляли з міченими грошима (навіть з інсценуванням віддачі боргу). А потім - судимість і так далі. Це у вузах, де система з папірцями в заліковці просто процвітає.
            
            Інформацію на рівні розповідей (у мене саме така інформація, просто дуже багато, бо дуже широке коло спілкування) може зібрати кожен - поспитайте нинішніх та недавніх студентів, вам багато чого розкажуть.
            Є не дуже популярні вузи, де конкурс невеликий, і начальство заставляє натягувати оцінки та ставити хоч якісь трійки, щоб не зменшувати число студентів та не скорочувати викладачів. Є вузи, де така політика (без хабарів, просто в рамках боротьби за кількість) стосується лише платних студентів.
            
            Деякі викладачі скаржились, що у них є підозра на хабарницьку діяльність технічних працівників (типу методистів). Ті беруть гроші зі студентів чи батьків, обіцяючи посередництво у домовленості з викладачем. А викладача просто дуже просять (розповідають жалісливі історії, говорячи, що це племінник-сусідка-хрещеник). Гроші відповідно лишають собі, а викладачеві ні за що - погану репутацію.
            
            Тобто платність сама по собі ніяких проблем вузу не вирішує. І папірці в заліковках - далеко не єдиний спосіб доводити поганих студентів до диплома.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.11 | Andrij

              Re: Монетаризація освіти

              kyiv04 пише:
              > На жаль, це у вас ілюзії. В НАУ не розповсюджені хабарі типу десятка в заліковку, проте мені відомі випадки, коли начальство заставляло викладачів ставити гарні оцінки студентам, що нічого не знають. Про причини викладачі нічого не знають.
              
              Якби цього не було, то, можливі два варіанти. Перший - НАУ був би одним з найпрестижніших ВНЗ у Східній Європі. Другий - НАУ, як він є зараз, просто не було б. Розігнали би батьки тих, кому натягують оцінки. Така специфіка держави. Жодна система не може опиратись ось такому "лому". ВНЗ робитиме те, що вигідно ВНЗ. Якщо натягнути оцінку вигідніше, ніж зберегти обличчя закладу, то оцінку безперечно натягнуть. Ми лише кажемо про заходи, що роблять такі речі менш імовірними. В НАУ не беруть хабарів в заліківках? В умовах України це вже досить унікальне досягнення.

      • 2005.01.10 | Михайло Свистович

        Re: Можна й по суті

        Andrij пише:
        > Як показує досвід, навіть частковий перехід на платне навчання різко зменшує проблему хабарів. Хабарі стають невигідні для навчального закладу, отже, адміністрація швидко наводить порядок, підвищує ставки викладачів, звільняє негідників, підвищує рівень та якість освіти.
        
        Як показує досвід, нічого подібного не відбувається. Кількість платників усе збільшується, а кількість хабарів все зростає.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.10 | sama

          Можна й по суті

          Попробуємо пошукати причину хабарництва спочатку - як вже прозвучало , після закінчення школи значна частина випускників не може навчатися у вузі. ( не вміє додавати дроби і розв"язувати рівняння).Це стосується не лише математизованих спеціальностей - це показник рівня здібностей, старанності і самодисципліни абітурієнта.
          На жаль частина вчителів і переважна більшість батьків не орієнтуються що має знати дитина для вступу і що вона знає насправді.В 11 класі знаходиться репетитор з потрібного вузу, який вчить не предмет а конкретні завдання з конкретних тестів за конкретні гроші.Це знімає потребу серйозно навчатися в школі чим діти і користуються.
          Можлива альтернатива- знайомити учнів з зразками тестових завдань різних вузів в класі 9 - 10.Про форму можна поговорити додатково.
          Робити вступ можливим за результатами кількох очних абітурієнтських олімпіад для учнів 11 класів (осінні, зимові і весняні канікули ). Це збільшить можливість вступу старанних зацікавлених учнів.
          Цікава штука підготовчі курси - ти платиш близько 1000 грв в надії що тебе за 40 занять навчать тому що ти недовчив за 5 років у школі.Потім починаєш задумуватися, як би так зробити, щоб ті гроші не пропали даром і як зробити так, щоб студентом стати в травні і мати вільне літо і спокійну голову.Що ми там говорили про корупцію?
          Дійсно потрібна система профільних коледжів і для ліквідації неписьменності і для обдуманого вибору.
          Про платне навчання. Кажуть дітей стає все менше , профффесорів все більше і тому прийдеться приймати всіх, кого попало і хай ті багатші прідтримують тих мудріших.Напевне якщо батько хоче оплатити ще 5 років дитинства своїй дитині - це його право.Але бувають розумні , талановиті і при тому не багаті діти. Я розумію, що в країні вже склався список вузів куди ні при якому рівні знань просто так не потрапиш _ міжнародні, юридичні, банківські, залізничні??? , медичні спеціалізації.У провінційних вузах конкурсу не буває - буває список. Чому у світі є державна зацікавленість в таких студентах, чому там ведеться моніторинг будь- яких успіхів , чому там головою можна заробити достатню стипендію,( на рівні прожиткового мінімуму і за неї дійсно можна прожити) яка дає можливість здобути освіту, а в нас вчити дитину можна лише працюючи в Італії?І не треба мені говорити про фонд Губського.Ніхто з моїх дійсно талановитих дітей стипендії в нього не вибив.Останнім, хто їх підтримував - був Сорос.
          Хочу сказати слова вдячності Київському Національному, Києво-могилянці, Київському фізтеху, Львівському Національному - які виявляють бодай якусь зацікавлення до обдарованих дітей.В ці вузи можна вступити і їх закінчити без хабарів.Московський фізтех просто запрошує до себе- не знаю чи з того тішитися.Там розуміють що розум - це майбутні прибутки.
          Ну мушу йти на урок потім можливо допишу решту.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.10 | kyiv04

            Рівень плінтуса

            Є у нас вузи (або факультети), де практично всі студенти вчаться без хабарів, і куди більшість вступає без хабарів. Але мало.
            Щодо вступних іспитів, наявність хабарів (або інших некоректних систем відбору)часто можна визначити неозброєним оком зі змісту вступних іспитів. Наприклад, на факультеті іноземних мов педвузу складова екзамену - аудіювання (розуміння тексту на слух) віршів Едгара По. Чи може це в принципі зробити випускник середньої школи (особливо сільської) - ні, якщо він не тренувався до цього з викладачем цього вузу на цей конкретний текст. Зі свідчень джерела інформації, "майбутнім платним" абітурієнтам викладачі просто тупо допомагали на екзамені (всім, без будь- яких попередніх домовленостей). Їх просто посадили в залі окремо. Потім на першому занятті більше половини бюджетників не змогли розповісти англійською, як їх звати і звідки вони (типу здавши оте аудіювання). Але навіть отого рівня плінтуса у них не було.
            
            Тобто просте зорове сканування екзаменаційних завдань дозволить побачити багато отих джерел корупції (нереальність вступних завдань).
            
            Коли екзамени надважкі - багато батьків та абітурієнтів вважає, що вчитися смислу немає все одно, треба шукати гроші і знайомих, і платити. Але хоча б для цієї публіки треба встановлювати якісь розумні фільтри - оті дуже суворі і незалежні екзамени на рівень плінтуса. Для навчання у вузі (навіть філологічному) не досить лише відсотків та розв'язання квадратних рівнянь. Але коли абітурієнти зрозуміють, що нікуди не подінуться, треба вивчити хоча б це - їм та їхнім батькам буде легше прийти до думки, що треба хоча щось вчити.
            
            Мені страшно шкода наших жінок (і багатьох родичів та знайомих), які тяжко працюють в отій Італії на навчання, а діти в результаті ніякого навчання не одержують.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.10 | Olha_K

              Re: Рівень плінтуса - основні інтереси та центри корупції

              А давайте навіть ширше і детальніше - давайте знайдемо ті центральні інтереси і власне НЕінтереси у системі освіти та суспільстві, які спричиняють корупцію, з тим, щоб зформувати питання чи напрямки можливого майбутнього соціологічного дослідження масштабів проблеми. І зформулювати таким чином, щоб було зрозуміло 1)наявність проблеми, 2)масштаб (у відсотках, умовних одиницях, регіонах чи вузах), 3)можливі варіанти вирішення.
              
              Тобто, наприклад, від питання матеріальної зацікавленності і можливо професійної незацікавленності викладачів (потрібні бюджетні студенти, а всі вони тупі - нижче плинтусу ) треба перейти до питання задоволення інтересів/неінтересів в інший, ніж хабарі, спосіб.
              
              Але спершу ці реальні, а не "всім зрозумілі" інтереси треба виявити.
              
              Хочу розділити питання мотивації/її відсутності з боку студентів та викладачів. Проблеми типу "не хочуть вчитися - не хочуть вчить" мають різні корені, часом взаємопов*язані, і тому щоб не ходити по колу, треба знайти "слабкі місця" у системі. Але діяти не примусом ззовні, а використовуючи внутрішні інтереси учасників процесу.
              
              Корупція виникає там, де інтереси задовольняються "альтернативними" методами і не рідко у збоченних спосіб. Прикладів "купив диплом - влаштувався на роботу" достатньо. На мою думку, на жаль, єдиним прикладом, коли кар*єра майбутнього випускника напряму залежить від отриманних знань є вступ до закордонного вузу. У цьому випадку, абітурієнт проходить через ряд комп*ютерних тестів GRE, GRE subject, TOEFL, які проводить незалежна від будь-якого вузу організація. Комп*ютерних формат не дозволяє працівникам компанії якось "допомагати" абітурієнтам - хто стикався, знає. Тести ці визначають знання в професійній сфері, а також вміння розв*язувати задачі на логіку, математичні завдання (на рівні плінтусу, за нашими нормами), знання іноземної мови (словниковий запас), вміння висловлювати свої думки з певного питання (ессе) та інше. Результати тестів встановлюються статистично на основі порявняння окремого результата до всього пулу, і визначається у балах та відсотках. Університети мають прохідний бал. Цю систему не можна обійти на заході, тому що ІНТЕРЕС вузу та суспільства - розумні студенти. І не кожний іде вчитися, тому що диплом підтверджує знання, а не є "символом освіченності". При прийомі на роботу питають ЩО вивчалось в університеті. Нерідко можна почути від звичайних людей - я вже не ВСЕ (?) пам*ятаю, це було 20 років тому, але я знаю історію, літературу, фізику тощо тому що брала цей клас у коледжі. Як багато з наших випусників зможе такє стверджувати через 20 років?
              
              А може нам непотрібно так багато студентів?
              
              Тобто перепони до проникнення "нерозумних" до вузів можна буде створити тоді, коли на це буде соціальние замовлення з боку як університетів так і суспільства. Одного бажання викладачів, боюсь, замало. Тому що придбанні знання мають якось бути застосовані у реальному житті, чи не так? Напевне, одиниці вчаться, "тому що цікаво". Більшість мають більш-менш конкретні інтереси, такі як кар*єра, можливість займатися улюбленою справою, матеріальне забезпечення. І поетапне дослідження від наявності проблеми до можливих шляхів вирішення, на мій погляд повинно пролягати у площині інтересів та цінності ЗНАНЬ на кожному з цих кроків: школа - вуз - робота чи академія. І коли ми зрозуміємо, як задовольняти інтереси за допомогою підвищення знань (методами заохочування та обмеження), а не хабарів, ми зможемо підійти до проблеми боротьби з корупцією.

            • 2005.01.11 | Denys

              Re: Рівень плінтуса

              Про рівень плінтуса - це у самісіньку ціль!
              Вважаю що єдиний Державний чи комерційний (але визнаний системою освіти) тест базової підготовки Україні потрібний! Знаю чимало прикладів з власного досвіду коли людина всіма правдами і неправдами вступає до університету, отримує диплом (чи вчений ступінь, чи займає доволі відповідальну посаду), й прицьому не тільки не володіє необхідними фаховими знаннями, а й навряд чи змогла б вступити знову у той самий університет за умови чесного складання іспитів Таких прикладів занадто багато щоб ігнорувати проблему. Потрібний такий собі аналог SAT (стандартизований тест для випусників середньої школи у США) та аналог GRE (те саме для випусників коледжів що хочуть йти до аспірантури). Саме жорсткий тест на рівні спрощення багаточлену, квадратних рівнянь, аналізу даних, представлених у графічній формі, закону Ома нарешті (хоча б для ділянки ланцюгу й постійного струму) може раз і назавжди поставити планку нижче якої не має права опуститися жодний абітурієнт, не кажучи вже про тих хто претендує на аспірантуру чи викладацьку посаду. І самі ВНЗ не повинні мати жодного стосунку до складання масиву питань, проведення й оцінки тестування.
              100% успішне складання такого іспиту звичайно не відповість на питання, наскільки гарною є фахова підготовка того чи іншого спеціаліста, але допоможе а) відсіювати невігласів яким й микрохвильову піч неможна довірити та б) стимулюватиме саме навчання й набуття базових знань, а не купівлю заліків та ігнорування "білих плям" успадкованих ще зі школи.

          • 2005.01.11 | Георгій

            Re: Можна й по суті

            sama пише:
            > Попробуємо пошукати причину хабарництва спочатку - як вже прозвучало , після закінчення школи значна частина випускників не може навчатися у вузі. ( не вміє додавати дроби і розв"язувати рівняння).Це стосується не лише математизованих спеціальностей - це показник рівня здібностей, старанності і самодисципліни абітурієнта.
            (ГП) Це і у США велика проблема. Багато дітлахів, які приходять до ВНЗ, навчені (або, можна сказати, "натаскані") складати певні стандартизовані тести, але знань в них нема. Особливо в тих, хто вчився у поганих, бідних сільських чи глибоко-провінційних школах. Рахують погано, реальних уяв про розміри, величини, виміри, порядки і т.д. нема (деякі не можуть сказати, що більше - десять у мінус третьому ступені чи десять у мінус четвертому), стиль письмової мови дебільний (не відрізняють "accept" від "except", "your" від "you're" і т.д.), читати зовсім не звикли тощо.
            
            > На жаль частина вчителів і переважна більшість батьків не орієнтуються що має знати дитина для вступу і що вона знає насправді.В 11 класі знаходиться репетитор з потрібного вузу, який вчить не предмет а конкретні завдання з конкретних тестів за конкретні гроші.Це знімає потребу серйозно навчатися в школі чим діти і користуються.
            (ГП) Тут у США те саме, якщо не гірше. Це якась глобальна пошесть.
            
            > (...) Чому у світі є державна зацікавленість в таких студентах, чому там ведеться моніторинг будь- яких успіхів , чому там головою можна заробити достатню стипендію,( на рівні прожиткового мінімуму і за неї дійсно можна прожити) яка дає можливість здобути освіту, а в нас вчити дитину можна лише працюючи в Італії?
            (ГП) Я не впевнений, про який прожитковий мінімум Ви говорите? У США навчання в хорошому ВНЗ коштує десь 30-40 тисяч доларів на рік (це без вартості підручників, житла і інших витрат на життя - ТІЛьКИ навчання). Моя дочка вчиться в Тулейні, це хороший приватний університет в Новому Орлеані, і одержує так звану "Стипендію фундаторів" - це приблизно 20 тис. доларів на рік, які ідуть ТІЛьКИ на покриття ЧАСТИНИ того, що вона мусить платити за навчання (решту ми доплачуємо з нашої кишені). Їй на руки і на "прожиток" не дається ні центу, ні на "мінімум," ні на "максимум." Взагалі у США не існує поняття "стипендія" у нашому сенсі цього слова. Студентам не видають гроші на руки з тим, щоби вони, студенти, тратили ці гроші як хотіли. Стипендіі тільки покривають кошт навчання, частково або повністю (як правило частково, а в хороших дорогих ВНЗ - завжди частково).
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.11 | Olha_K

              Re: Можна й по суті

              >Взагалі у США не існує поняття "стипендія" у нашому сенсі цього слова. Студентам не видають гроші на руки з тим, щоби вони, студенти, тратили ці гроші як хотіли
              
              Ні, чому ж? У Баффало, у державному університеті, State University of NY (SUNY) at Buffalo навчання для резидентів коштує близько 5-6 тисяч на рік, для іноземців близько 10 тисяч. Програма МВА за деякими оцінками другий рік поспіль вважається найкращою за співвідношенням ціна-якість. Можливо мається на увазі не стипендія університету, а різних фондів, деякі з них саме видають гроші на руки, і вони прокривають і навчання, і персональні витрати. AAUW напрклад видає на руки доларів 17000 (правда на магістерські програми), плати 8 тисяч за навчання, живи на решту До того ж можна працювати десь 20 годин на тиждень, це близько 10-12 тисяч на рік, в залежності від зарплати.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.11 | Георгій

                Re: Можна й по суті

                Olha_K пише:
                > >Взагалі у США не існує поняття "стипендія" у нашому сенсі цього слова. Студентам не видають гроші на руки з тим, щоби вони, студенти, тратили ці гроші як хотіли
                >
                > Ні, чому ж? У Баффало, у державному університеті, State University of NY (SUNY) at Buffalo навчання для резидентів коштує близько 5-6 тисяч на рік, для іноземців близько 10 тисяч. Програма МВА за деякими оцінками другий рік поспіль вважається найкращою за співвідношенням ціна-якість. Можливо мається на увазі не стипендія університету, а різних фондів, деякі з них саме видають гроші на руки, і вони прокривають і навчання, і персональні витрати. AAUW напрклад видає на руки доларів 17000 (правда на магістерські програми), плати 8 тисяч за навчання, живи на решту До того ж можна працювати десь 20 годин на тиждень, це близько 10-12 тисяч на рік, в залежності від зарплати.
                (ГП) Зрозумів Вас. Так, але це стосується магістерських програм, тобто фактично аспірантури. Причому, наскільки я розумію, кандидат у магістри повинен за ці гроші ще й працювати як TA (teacher's assistant) - принаймні в нашому MisState так. Проте ми все-таки уникаємо головного питання: а звідки УКРАЇНСЬКИМ ВНЗ взяти такі гроші? І чи колись ці ВНЗ будуть здатні САМІ, БЕЗ державного регулювання, винагороджувати хороших студентів чи аспірантів?

            • 2005.01.11 | kyiv04

              Різниця між КНЕУ і Гарвардом

              Але в США отим дітлахам, які плутають accept та except, ніхто дипломів Гарварда не видає. А у нас вузи, які претендують на престижність, видають.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.01.11 | Andrij

                Re: Різниця між КНЕУ і Гарвардом

                kyiv04 пише:
                > Але в США отим дітлахам, які плутають accept та except, ніхто дипломів Гарварда не видає. А у нас вузи, які претендують на престижність, видають.
                
                Ну хіба можна порівнювати небо та землю? Що таке КНЕУ в порівнянні з Гарвардом? Абсолютно ніщо. Дитячий майданчик, де тебе може запримітити якийсь український великий бізнес. Парадокс української напівфеодальної економіки, де дуже дорогі речі можуть бути дуже дешеві та навпаки. НАЙКРАЩІ випусники КНЕУ не в змозі скласти стандартизовані західні тести для бізнесу та аудіту.

              • 2005.01.11 | Георгій

                Re: Різниця між КНЕУ і Гарвардом

                kyiv04 пише:
                > Але в США отим дітлахам, які плутають accept та except, ніхто дипломів Гарварда не видає. А у нас вузи, які претендують на престижність, видають.
                (ГП) А Ви помітили, що Дж.У.Буш каже "nukilar" i написав на записці від п. Райс про Ірак "let freedom REIGN" (замість RING)? А він має диплом з Йєйлу, правда з дуже посередніми оцінками. Видають і в них дурнуватим блатним, ще й як.

        • 2005.01.10 | sama

          за що платять?

          Ми належимо до тих країн, де батьки охоче платять за те, щоб дитина нічого не знала.Спочатку за шкільні оцінки , потім за вступ, а потім далі за списком.В результаті до лікаря іти просто страшно,хорошу школу шукають через хороших знайомих,а хороший майстер скоро стане рідкістю. Доки суспільство не буде надавати переваги фахівцеві перед невігласом, доки діти не побачать реально, що розумним і освідченим вдається досягти більше, ніж зухвалим і блатним - так воно і буде. Пам"ятаю, як знайомий викладач з гіркотою повторив запитання студента: - А як ми будемо добре вчитися, то станемо такими як ви?

      • 2005.01.11 | Denys

        Re: Можна й по суті

        Шановний Andrij, прочитавши всі Ваші коментарі та пропозиції, мушу зауважити, що окрім ідеї про державні стипендії за результатами стандартизованих тестів Ви пропонуєте залишити все як є. Адже ми вже маємо платне навчання й приватні ВНЗ. Нажаль, саме по собі існування грошової оплати навчання не усунуло проблеми хабарів, кумівства та, зрештою, не підвищило якості вищої освіти в Україні.
        Згодний, "Портал Акедемічних Чеснот...не усуне проблему хабарництва та шахраювання в українських ВНЗ". Але метою створення порталу саме й повинно бути знаходження тих механізмів, що "усунуть". І першим кроком має стати рішуче й масове несприйняття теперішнього стану речей у системі освіти.
        На додаток, мушу непогодитись з тим, що "...найкраще запропонувати монетарізацію освіти. Тоді держава продовжуватиме гарантувати безкоштовну освіту, але навчальні заклади зможуть вільно конкурувати за гроші студентів". Тому що, не ображайтеся, це просто якійсь набір слів. Ми ж тут намагаємося дискутувати предметно у форматі КОНКРЕТНА ПРОПОЗИЦІЯ - ОБГОВОРЕННЯ з метою чи то відхилення (забовтування)пропозиції, якщо її не підтримують, чи то знаходження ресурсів, шляхів, та зрештою, людей для її впровадження.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.11 | Andrij

          Re: Можна й по суті

          Denys пише:
          > Шановний Andrij, прочитавши всі Ваші коментарі та пропозиції, мушу зауважити, що окрім ідеї про державні стипендії за результатами стандартизованих тестів Ви пропонуєте залишити все як є.
          
          В Україні вже існує авторитетний список рангів всіх ВНЗ? Студенти можуть вільно міняти ВНЗ не гублячи багато часу? У всіх ВНЗ діє система відносного оцінювання? Студентам дозволено самим обирати курси та викладачів в рамках їх навчальних програм? Якщо все це так, то нема про що хвилюватись, Україна незабаром подолає останні перешкоди.
          
          >Адже ми вже маємо платне навчання й приватні ВНЗ. Нажаль, саме по собі існування грошової оплати навчання не усунуло проблеми хабарів, кумівства та, зрештою, не підвищило якості вищої освіти в Україні.
          
          Це не дивно, бо зараз "вища освіта" - це велика друкарня дипломів з втручанням держчиновників. Справді незалежних та престижних закладів дуже мало. Але, ці заклади якщо хтось знає, то як правило з особистого досвіду.
          
          > Згодний, "Портал Акедемічних Чеснот...не усуне проблему хабарництва та шахраювання в українських ВНЗ". Але метою створення порталу саме й повинно бути знаходження тих механізмів, що "усунуть". І першим кроком має стати рішуче й масове несприйняття теперішнього стану речей у системі освіти.
          
          Так ніхто не проти, начебто.
          
          > На додаток, мушу непогодитись з тим, що "...найкраще запропонувати монетарізацію освіти. Тоді держава продовжуватиме гарантувати безкоштовну освіту, але навчальні заклади зможуть вільно конкурувати за гроші студентів". Тому що, не ображайтеся, це просто якійсь набір слів.
          
          Не ображайтесь, але в цьому наборі слів є сенс.

• 2005.01.11 | kyiv04

  математика та політика

  Ось прикольний приклад того, як наш народ математику знає. А людина у той лайвджорнал пише, тобто навряд чи не має вищої освіти або не студентка.
  http://www.livejournal.com/community/2004_vybory_ua/2402374.html
  Одразу тест - хто не сміється, не здав.
  
  
  До речі, мені зустрічалися статті різних американських "протестних" журналістів, які пишуть, що незнання народом отих процентів та інших базових понять математики дуже спрощує політикам задачу навішування тому народу макаронних виробів на вуха зі статистичним соусом. Ніхто все одно не розуміє, про що йдеться. Так що загальний екзамен на знання базових понять був би корисним і для ускладнення політичних маніпуляцій. Може, хоч з цієї точки зору це може зацікавити наших політиків. І для них теж буде тест.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.11 | Olha_K

    Re: математика та політика

    Почекайте, почекайте шановний - політики будуть зацікавлені у зменшенні можливостей для політичних маніпуляцій!? Ні, боюсь ЦЕЙ іспит жодний політик світу не складе! Це МИ зацікавлені в тому, щоб нами не маніпулювали, тому і висимо тут у форумі!
    Власне в Америці (хто дивився дебати, знає) кандидати маніпулювали чим завгодно і як завгодно, порушуючи логіку статистичну чи економічну, чи взагалі усяку. Наприклад інформація про створення скажімо 500000 робочих місць за певний період часу вигладає добре, якщо не згадувати про стрибок безробіття за той же період часу (-1000000) (цифри не реальні, просто приклад). А якщо взяти до уваги які саме позиції були скорочені і які створені, стає ще цікавіше. Робоче місце у МакДональдсі з оплатою 5 доларів на годину не компенсує для економіки втрату робочого місця системного адміністратора з оплатою 70 доларів на годину.
    Так що не тільки математику вчити потрібно

• 2005.01.11 | sama

  Кілька прикладів

  Як я вже говорила, я маю можливість дивитися на проблеми освіти очима своїх учнів.Про умови навчання:Київ Університет ім.Шевченка.Зарахування за співбесідою для призерів Всеукраїнських олімпіад, доброзичлива приймальна комісія.Гуртожиток - 16 кв.м.-4 студенти (легально).Один стіл, на ньому комп"ютер,книжки,ну а тарілки на підлозі.Стипендія відмінника, яка для прожиття в Києві +зошити+дискети +дорога до дому + + потребує ще повної зарплати одного з бюджетних батьків.Порядний професорсько - викладацький склад, нормальна атмосфера, відсутність хабарів на сесіях.
  Університет у Фінляндії -
  магістерка - стипендія 450 євро, це приблизно допомога при втраті роботи ( до речі перша стипендія видається в день приїзду, дрібниця, а хтось про це подумав,) -250 за гуртожиток + половинна вартість харчування в студентській їдальні+необмежений доступ до бібліотечних та лабораторних ресурсів ( власний електронний ключ від корпусу та лабораторії), + 1 кімната - один студент + сприяння факультету для працевлаштування в дозволених межах на факультеті за фахом + можливість участі у наукових літніх міжнародних школах за оплатою університету + найсучасніше дослідницьке обладнання.Студент за два роки магістерки зміг побачити 6 європейських країн за свою стипендію.
  Приклад 2 - Кембрідж, аспірантура.4 роки у винятковому академічному та культурному середовищі,необмежені можливості для наукової роботи, спорту, відпочинку + стипендія яка це покриває + на виході дисертація.
  Що мене дивує при зустрічі з тими дітьми - у них сформоване почуття конкурентності , вони дуже швидко розуміють - хочеш чогось досягти - мусиш мати переваги.Мусиш підніматися щоразу на вищий щабель, бо конкурентів багато.І наші діти дають собі раду. Але захистивши дисертацію в Кембріджі, в Канаді чи Польщі ти в Україні ніхто - захист на разі не визнається. Вам не смішно?
  Розповідати такі приклади в Україні невдячна справа - рано чи пізно запитають - а скільки і кому треба дати, щоб туди попасти і переконати, що того можна досягнути самому- важко.Цього досягають діти, які роками є кращими серед ровесників,їх прізвища повторюються в списках -з 8 по 11 клас.Може б дати можливість їм тут так вчитися?Я не знаю реального шляху для такого учня домогтися відповідної стипендії в Україні.
  Заставивши студента бідно жити в поганих умовах 5-8 років чи виховаємо ми з нього наукову еліту - хто зна.Я розумію що всі ми так вчилися і є приклади, які скорше є винятками ніж правилом.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.11 | Olha_K

    Re: Кілька прикладів

    > ... у них сформовано почуття конкурентності
    
    Так, конкуренція тут дійсно цікава. Але це частина "західного" складу мислення, і програвити тут ой як не люблять. Але ця конкуренція не агресивна, тобто студенти не намагаються "підгадити" колегам, щоб їх успіхи виглядали більш значущими, тому що знижуючи планку вони позбавлять самих себе стимулу ставати кращими. Ми можемо безкінечно порівнювати, що на заході краще, але далеко не все є придатне до застосування, згідні? Дві системи освіти дуже несхожі, і я не знаю, чи ми можемо перейняти якись технології без зміни свідомості, без відчуття самоповаги поваги та до знань, до науки та науковців.
    Тільки у нас я чула від СТУДЕНТІВ "Я така тупа, як валянок, цього ніколи не збагну" з гордістю, чи "Який ти розумний" у якості образи ...
    
    Але шановні, ми констатуємо загально відомі, але аморфні факти без конкретної статистики. Ми знаємо, як буває краще, але від простого порівняння наше становище не зміниться. Давайте намагатися визначитися із переліком проблем та критеріями за якими ми їх плануємо оцінювати. І за результатами дивитися, чи покращити якісь "відсотки", чи всі прогнило і потрібно будувати нове.
    
    До речі, чи є серед нас соціологі?

• 2005.01.11 | Василь Петрів

  Ми вже зробили одну помилку. Тепер можемо зробити наступну...

  Тижневик "Дзеркало тижня" опублікував мої міркування про сучасне становище в посттоталітарній освіті України http://www.zn.kiev.ua/nn/show/498/46748/. Але при скороченні з тексту був вилучений абзац, який безпосередньо стосується теми нашої дискусії.

  Тоталітарному режиму також були потрібні інженери і лікарі, агрономи і математики, космонавти і кваліфіковані токарі, тому природничі предмети вивчалися на хорошому рівні, що давало підстави хвалитися системою освіти в цілому. Зовсім інша картина в галузі суспільно-економічних дисциплін, де ідеологи боялися будь-якого прояву логічних міркувань, бо вільно мислячі особистості неминуче приходили до висновку про безглуздість панівної системи. В таких умовах була вибудована система освіти, яка продукувала високоосвічених рабів. Для того, щоб хоч би формально зберегти наукоподібність викладання, необхідно було знайти якесь обґрунтування догмам, які вивчаються. Небажані самостійні міркування були замінені єдиною фразою: "Як сказано в ..." Далі цитата Маркса, Леніна, постанови КПРС, доповіді президента. Наука полягала в умінні "правильно" тлумачити відповідні документи, навчання зводилося до читання, конспектування і переказування вголос "першоджерел". Слухняні науковці вміло прикриваються рішеннями найвищих установ, щоб уникнути відповідальності за авантюрні рішення вождів, які треба "нести в маси". На початку дев'яностих був короткий період, коли "бійці ідеологічного фронту" відчули якщо не страх, то хоча б деяку розгубленість. Стало очевидним, що вся їхня наука - суцільний обман, а система вивчення суспільних дисциплін виявилася системою морального закріпачення інтелігенції. Але час ішов, всі засуджували комуністичну ідеологію, але продовжували платити зарплати академікам, професорам та доцентам, незалежно від того, що саме вони вбивали в голови юних українців. Якось непомітно вищі партійні школи стали академіями управління, всі кафедри історії КПРС - кафедрами історії України, наукового комунізму - політології і т.д. Без зміни професорсько-викладацького складу, без переатестації. Все визначається титулом. Для міністерського чиновника професором є людина, яка захистила докторську дисертацію. Він не бажає бачити, що головним науковим доробком професора кафедри історії України є робота "Боротьба КПРС за торжество ленінської національної політики", йому байдуже, що молодих політиків готує академік, який дослужився до свого титулу роботою "Производственная демократия как форма проявления ведущей роли пролетариата". Чиновники тупо сумують кількість публікацій, не звертаючи уваги, що перша половина цих "наукових досліджень" доводить переваги соціалістичного способу господарювання, а друга оспівує реформаторський хист нинішньої правлячої верхівки.

  Таким чином, помилка полягала в абсолютизації наукових титулів адміністративною системою, претворення їх у гарантію довічного робочого місця та наукової пенсії. Чиновники кинулись купувати собі звання "проффесора" як страховку на випадок непередбачених обставин на займаній посаді. Для багатьох такі обставини виникають саме зараз. Якщо ми не зуміємо знайти протидію, - титуловані чиновники збанкрутілої влади ще надовго закриють молодим науковцям доступ до роботи у ВНЗ...