03/15/2005 | Franko

„Відкритий лист працівникам ВАТ «Полтавагаз»

11 березня цього року керівництвом нашої організації було організовано піар-акцію, в якій в ролі «проповідників» були задіяні від голови нашого профспілкового комітету до заступників голови правління. «Проповідникам» керівництвом була поставлена задача розказати про те, що:
• в „Полтавагазі” жити стало краще, жити стало веселіше.
• Всі ми заробляємо надзвичайно багато, і навіть те, що нам платять, ми не відпрацьовуємо. Так що, дякуйте Богу...
• На роботу ми йдемо, як на свято.
• Наші керівники надзвичайно розумні, чесні, порядні, високоморальні люди.
• Наші керівники навіть уві сні думають про нас із вами.
• Наші керівники переймаються нашими проблемами, вирішують всі соціальні проблеми, надають матеріальну допомогу, допомагають в оплаті за навчання, квартирне питання - це не питання для „Полтавагазу”, воно вже давно вирішено. Адже квартири надаються всім, причому в історичному центрі Полтави - біля театру ім.Гоголя.
• Працівники з кожним роком радіють новим придбанням „Полтавагазу” - в один рік будується кафе «Круча» на Козака, в другий - ліквідується морально застаріла «столовка» на Енгельса, в якій готувала в тісних умовах буфетниця, і замість неї „Полтавагаз” будує шикарне кафе «Діоніс». Наші працівники із своїми «солідними» зарплатами зразу ж відчули всю силу піклування керівництва. Це ж зовсім інший рівень обслуговування - молоденькі офіціантки, телевізор, чисті скатертини, музика... Здійснилась наша мрія - замість обідів у сухом'ятку, ми маємо високу культуру обслуговування плюс дешевизну обідів.
• Навіть у вихідні дні ми відчуваємо піклування про нас керівництва - тими ж придбаннями „Полтавагазу”. Вже традицією стали організовані профкомом походи в кафе «Венеція», де по вхідних квитках для нас та наших дітей (адже не для кого іншого, а для нас було придбано це кафе), пропонуються смачні солодощі. І все це - за символічну ціну!
• В магазині «Петровський», що по вул. Леніна, придбаному знову ж для нас рідних, проводиться спецобслуговування. Охорона туди пропускає тільки по посвідченню працівника „Полтавагазу”! Для нас там - широкий вибір продуктів за цінами на порядок нижчими за ринкові.
• Відпочивши в кафе «Венеція» та скупившись у магазині, кожен працівник може продовжити свій відпочинок у райському містечку - на базі відпочинку в селі Головач. Там є все. Білл Гейтс хотів викупити цю базу, та чи то в нього грошей забракло, чи керівництво відмовило. Наше ж керівництво все ж для своїх дбає. Для працівників. Щоб ви чого другого не подумали. Там можна відпочити від сім'ї та дітей, сховавшись у шикарному номері, перед цим погравши в більярд чи теніс, сходити в сауну, булькнути в приємну воду басейна. Офіціанти, обслуга, охорона... Працівники служби підземних газопроводів кожен день заливають та вирівнюють каток, щоб ми ковзались, та не падали. Іще багато, багато інших див там можна зустріти... Тому що керівництво бажає принести масу втіхи. Нам, звичайно ж.
• А щоб ніхто інший не взнав шляхи та методи, якими здобувалось все це, щоб ми на своїх робочих місцях сиділи без думки на те, що в нас хтось щось поцупить, попіклувалось керівництво і про охорону. І створило керівництво службу безпеки. Для нас. Щоб жодна душа не подумала нічого такого, що б заважало проводити піклування керівництва над нами. Керівника СБ та весь штат працівників набрали не з Полтави, а з Харкова. Ну немає в Полтаві достойних та таких, кому можна довірити таку важливу справу, як охорона інтересів безпеки. Наших звичайно ж. І керівника не просто якого-небудь поставили. Адвоката. І послуги його оцінюють відповідно. Щоб не сумував за рідним місцем у чужому краю, керівництво компенсує йому по договору по 5000 гривників, та за те, щоб частіше їздив до рідного краю, за оренду його ж автомобіля ще доплачує 500 - щоб частіше відвідував рідних. Паливо-мастильні матеріали — звичайно ж з нашого карману. Охорону теж полтавським охоронним фірмам керівництво вирішило не віддавати. Ненадійні вони. Кому вже довірятися до кінця - так це тому ж начальнику служби безпеки. Тим більше що в нього і фірма своя охоронна є. «Альфа-Х». «Альфа» - це престиж, нагадує своєю назвою спец підрозділи МВС, а «X» - мабуть тому, що Хороша. Довіритися цій фірмі можна повністю - адже 46 тисяч за що-небудь платити не стануть... Для належної безпеки і штат відповідний потрібен. І тиняються між другим та третім поверхами з таємничим та важним виглядом мужики із служби безпеки. То в приймальній на дивані полежать, то у себе у відділі. Без них тепер в організації нічого не вирішується. Вони тут як солдати на варті. Інтересів. Наших.
• Який же адвокат та без юристів? Навіщо юристам жити без досвідченого адвоката? Благу мету переслідувало керівництво, передавши юридичний відділ у підпорядкування служби безпеки. Ну чого вони як вівці будуть по полонині бродити? «Чабана», в образі начальника служби безпеки їм дали. «Чабан» дивився-дивився на брикання головної «овечки», на те що вона не хотіла жити по його поняттям про випас, і відіслав овечку спочатку на другу «поляну», а потім «намекнув» їй про те, що смачний з неї шашлик буде.... Не витримала «овечка» - втекла. Взамін неї в отару поставили пріма-вівцю, що шокувала всіх своєю красотою та «відданістю» головним баранам отари. Тепер отара вслухається в поради пріми-вівці, адже знання її чисто овечі.
• А які прекрасні душевні якості проявляє керівництво до людей похилого віку та пенсіонерів! Дехто не розуміє керівництво, а йому ж, керівництву, просто ніяково нагадати деяким керівникам відділів про їх вік. Джентльменське в нас керівництво. 72 роки - «баба ягодка опять». Та й моторна вона ще. В хитросплетіннях, інтригах, підковерній боротьбі їй дійсно немає рівних, отже, і заміни. Та ще з таким досвідом тієї ж підковерної боротьби! Та вона вся в м'язах, як Шварценегер, від щоденних поєдинків! Скільки голів правлінь помінялось, а бабушка наша тільки з юбки пил струснула! Як говорила мені дружина в.о. голови правління, «та вона ж до нього ставиться по-материнськи - «синком» називає». Ну це просто нелюдом треба бути - матір з дому вигнати! За таке відношення їй можна пробачити все. Ну не було настрою в неї після того, як фанера над Парижем пролетів Янукович, і всі її зусилля виявилися марними, а тут треба було методичні дані надати по пільговому нарахуванню для професійних пільговиків... Ну надала вона ці дані в останньому дні січня місяця, не дивлячись на те, що роз'яснення Держкомунгоспу вийшли на початку грудня і вона могла б вияснити це питання та донести в грудні, ну невірно пройшли нарахування за 4 місяця 2004 року, ну аукаються до сьогоднішнього дня ці нарахування, ну в картках абонентів через це твориться таке, що чорт ногу зламає, ну просиділи сотні людей по всій Полтавській області, щоб виправити все, що було проведено невірно... Але ж з яким захватом і подякою люди згадували та згадують бабушку, і ми повинні її зрозуміти - не може вона так все взяти і кинути. Адже пропаде все - перестанеш бути ідолом та об'єктом чиноповажання, не будуть перед тобою плазувати безхребетні, а з ними так себе приємно відчувати...
Правильні кроки робить керівництво і в духовному вихованні своїх працівників. Свідченням цього є те, що від великої за кількістю служби забрали їхню начальницю. В тій службі складалися справи таким чином, що якщо хто і хотів зблизитися з Богом, не міг цього зробити по причині того, що їхня начальниця там, де треба і не треба, заявляла про свою віру та набожність. І ці заяви ніяк не клеїлися з її не те що богобоязненою, а взагалі зі звичайною людською поведінкою. І люди, дивлячись на цю «праведницю», розчаровувались у своїй вірі та ставили віру в Бога під сумнів. Може в неї віра і є, але в кого... Обіцяла вона привселюдно людям: «Коли цей сатанист пройде, я перша звільнюсь з роботи», - це вона про кандидата в президента України Ющенка так висловлювалась, та не виконала вона своїх обіцянок. Перейшла лише на створене для неї тепленьке містечко - в планово-економічний відділ на посаду нач.відділу праці та зарплати. Підсидіти бабушку... Надіється, що бабушка колись про свій вік згадає... Наївна... А щодо сатани - людям збоку видніше, хто з сатаною в дружбі...
• Сміх інколи викликають маніпуляції керівництва по кандидатурах на місце хазяїна кабінету виробничих служб м. Полтави та району. Там їх за останні чотири роки скільки перебуло... І на кінець керівництво вирішило - досить. Поставило керівництво професіонала. У зв'язку відсутністю класних спеціалістів у виробничих службах, вирішили, що кращих спеців, ніж у „Пропангазі” їм не знайти. Адже він ще в „Пропані” проявив гнучкість свого хребта, - а це основна якість успішного начальника підрозділу у „Полтавагазі”. „Пропангаз” навіть машину йому віддав з шофером, тільки б допомогти нам. А те, що живе він за 65 км від Полтави та кожен день цією машиною додому їздить, ніякої біди в цьому немає. Все це він компенсує сидінням цілий день в кабінеті з персональним шофером, де розробляє глобальні перспективи модернізації виробничих служб. То нічого, що люди тільки в п'ятницю побачили та поцікавились, хто він. На люди не показується, щоб не вбити всіх наповал своїми колосальними знаннями. Не витримають людські голови такого потоку науково обґрунтованої інформації.
• Справедливо і по совісті керівництво поступає і з тими, хто представляє нас на змаганнях. Так, працівники АДС перемогли в обласних змаганнях аварійно-диспетчерських служб. В знак подяки керівництво їм виділило невеличке матеріальне заохочення. Окрилені такою вдякою наші екіпажі привезли кубок і з міжоблгазівських змагань всієї неньки-України. Всю дорогу хлопці думали, яка ж безмежна буде подяка нашого керівництва... Приїхали - вітайте, мовляв. Та ну, каже керівництво, ми й так уже раз вас дякували, це вже скидається на звичку. А шкідливих звичок треба позбуватися...
• На минулому тижні керівництво знову радує нас. Подивилося воно, що занадто багато нас, заважаємо одне одному... Та й за благодійників (керівництво) ми, невдячні, забуваємо. Не ходили до них, не просили ні за що. І вирішило керівництво скорочення провести, і за одно нас полякати, а то щось вільнодумні деякі стали, шепчуться по кутках, не виявляють справжньої радості за честь в „Полтавагазі” працювати. А щоб не занадто грубо звучало слово «скорочення» - синонім йому придумали - «оптимізація» називається... Ага! Будете знати, бісові діти, хто вас годує! Підходьте до нас в кабінети, докажіть, що ви не верблюд, і що керівництво від вас в захопленні!
Але, сказали «проповідники», що серед нас є невдячні люди, які не помічають потуг нашого керівництва до нас. Пишуть листи в Київ, паплюжать чесних керівників, обливають їх брудом, відривають їх від піклування над нами. І не витримує керівництво такої чорної невдяки - збирає нас, щоб ми, як завжди чітко й одноголосно сказали, що ми з керівниками - одна команда, що ми всі один за одного, а в основному за своїх керманичів. І якщо вже нам сказало керівництво вступити в партію, чи то аграрну, чи регіонів, чи партію лохів, то ми всі, як один, у неї вступимо. Адже керівництву видніше, куди нам вступати - в партію, чи в г... Ми туди своїх «двигаєм», тому що, якщо ми їх не висунемо, то прийдуть ще гірші, і ми всі останемось без роботи, або ж з малими зарплатами. Висунули. І нам стало краще. Кожен на собі відчув, що не даремно за нашого депутата під заборами бігали, та людям брехали.

Коли цього листа було вже написано, ми, ініціативна група, знову відчули любов нашого керівництва до нас. Воно не хоче нас чи наших дітей просто підрізати в підворотні, ні - воно подзвонило та попередило. Працівниці подзвонили з таксофона на мобільний телефон, і мужчина по-джентльменськи запропонував їй два варіанта:
1. Вона найближчими днями і за власною згодою звільняється з роботи, або ж...
2. Якщо вона не надумає цього робити (звільнитися), її чи її малолітню дочку просто порішать.
Свій номер телефону, вона колись зоставила в службовій записці, яку писала на службу безпеки, і мало хто знав цей номер... Таке от піклування...
Ви можете подумати про нас, ініціаторів: що їм потрібно? Проти кого вони йдуть? Це ж не що інше, як самогубство... Ні, героями ми себе не вважаємо. В нас, як і у кожного з вас, є сім'ї, батьки, діти. І нам дороге наше життя. Ми так, як і ви, боїмося за життя наших близьких, боїмося втратити роботу. Та знаєте, колись настає «точка кипіння», коли вже неможливо на все просто закривати очі та робити вигляд, що все прекрасно, нічого не помічати, все терпіти. В нас ця точка вже настала. І ми написали листи компетентним органам, щоб ті провели перевірку діяльності нашого підприємства. Ми надіємось на вашу підтримку, віримо в торжество справедливості, віримо в те, що добро переможе зло, і що настануть часи, коли в нас будуть дійсно розумні, чесні, порядні та інтелектуальні керівники, і коли жити дійсно стане краще, стане веселіше.
Далі буде....

Ініціативна група”.