Звернення до Президента та інших у зв'язку з житловою ситуацією в Дніпропетровському гарнізоні
03/23/2005 | otar
Президенту України
Віктору Ющенку
Голові Верховної Ради України
Володимиру Литвину
Прем’єр-міністру України
Юлії Тимошенко
Генеральному Прокурору України
Святославу Піскуну
Міністру Оборони України
Анатолію Грищенку
Начальнику Служби Безпеки України
Олександру Турчинову
__________________________________
м.Київ
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Звернутись з цим листом до Вас мене примусила безвихідна ситуація, яка склалась в місті Дніпропетровську, а конкретніше в Дніпропетровському гарнізоні з забезпеченням житлом військовослужбовців гарнізону.
Те свавілля, яке чинить сьогодні керівництво гарнізону перейшло всякі людські межі, здоровий глузд не кажучи вже про закони, які взагалі тут ігноруються повністю.
На цей час в гарнізонній черзі на обліку для отримання житла знаходиться понад 850 військовослужбовців (офіцерів, прапорщиків, службовців, членів сімей загиблих військовослужбовців), частина з яких вже знаходяться на пенсії, деякі інваліди, а до цього часу не мають свого кутка. Облік в черзі починається з 1990 року. За цей час у них повиростали діти і народились онуки, а вони поневіряються по чужих хатах, з надією, що держава таки виконає свої зобов’язання перед людьми, які віддали своє життя військовій службі. Ст. 2 З А К О Н У У К Р А Ї Н И Про загальний військовий обов'язок і військову службу говорить: «Військова служба у Збройних Силах України та інших
військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни». Ці люди, в силу своїх переконань розуміють, що державі досить тяжко, що є і більш знедолені верстви, в той же час їх ствердження, що вони то розуміють це, а чому ж цього не хочуть розуміти всі інші - теж мають рацію.
Ми сьогодні віддаємо почесті лише ветеранам Великої Вітчизняної, забувши всіх інших, за виключенням мабуть афганців – бо це відомий конфлікт, а де учасники інших конфліктів - В’єтнаму, Анголи, Єгипту, Нікарагуа і куди тільки не кидали їх за для задоволення політичних амбіцій керівників тоді СРСР, зараз України? А військова служба впродовж 20-35 років? Чомусь вона не дає цій категорії людей затримуватись довго на цьому світі, вік 45 – 65 років – ось, що ми маємо, це не п’янички, не наркомани. Люди постійно займались спортом, вели здоровий образ життя.
Але зараз річ зовсім не про це. Є питання.
Чому керівництво Дніпропетровського гарнізону, а саме 6 АК (в/ч А1314), яке змінилось в середині минулого літа, в особі командувача 6АК генерал-майора Боріскіна Ю.В., прокурора Дніпропетровського гарнізону підполковника юстиції Бухтіарова Г.В., начальника тилу 6АК полковника Данельського О.А. – це головні діючі особи цього спектаклю, дозволяють собі ігнорувати всі існуючі Закони і нахабно, з цинізмом, просто брати собі житло, на яке вони не мають ну ніякого права, яке збудовано за державний кошт, тобто за податки народу і право на нього мають всі рівне. Я розумію, від Боріскіна нічого людського чекати не доводиться, адже його заява, що хіба він може віддати такі квартири бидлоті, себ-то багатодітним майорам, чи хворим дітям прапорщика, або великій сім’ї звільненого полковника.
Що ж це за квартири? Наприкінці 2004 року по вулиці Білостоцького буд 34 в місті Дніпропетровську був побудований десятиповерховий будинок. Будинок побудований для товстосумів. На 10-му поверсі ніхто не захотів купувати ці квартири, а їх всього п’ять. Будівельники запропонували їх військовим за ціною 1 554 632 грн, площею1 072,90 кв.м ( характеристики квартир: 1 кімнатна – житлова площа 45 кв.м, загальна площа – 108,9 кв.м, чотири чотирьохкімнатні квартири - 131,40/242,8 кв.м, 130,50/239,40 кв.м, 132,70/242,40 кв.м; 130,50/239,40 кв.м). Всі ці квартири вони розподілили між собою та своїми пристяжними. Правда прокурор забрав собі трьохкімнатну квартиру в іншому місці, але не менш престижному.
Це все при тому, що кожен із них має не менше ніж по одній квартирі за попередніми місцями служби, а проходили вони службу аж ніяк не в нетрях. Боріскін має чотирьохкімнатну квартиру в Чернівцях по вул.. Полтавській, буд.1, кв.5, загальною площею 133 кв.м, житлова – 76,1 кв.м, яку залишив доньці. Прокурор має трьохкімнатну квартиру , здається, в Севастополі, яку залишає тестеві, у Данельського взагалі все заплутано. Жоден з них, згідно чинного законодавства, не має права навіть перебувати в черзі, так як не зареєстровані в м.Дніпропетровську. Така ж ситуація і з іншими претендентами. Документи, які подаються для отримання житла не відповідають вимогам діючих законів, наказів чи положень.
Стаття 12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко регламентує ці положення. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.
За зазначену вище суму можна забезпечити житлом не менше 20 сімей військовослужбовців. Тим більше, що така можливість є, голова правління ЗАТ «Укртрансенерго» Б.М.Автенюк гарантує обмін цих квартир на 1, 2,3-х кімнатні квартири загальною площею 50 – 100кв.м. (гарантійний лист, Адреса ЗАТ «Укртрансенерго» 49022, м.Дніпропетровськ, вул. Малиновського 140, факс – 0562 35-13-42, тел. 0562 35-13-45).Але чи потрібно це цим людям. Адже, як можна зрозуміти таку ситуацію. День народження прокурора Бухтіарова. В його приймальні чомусь сидить секретар військової ради 6АК підполковник Соловейчик, який фіксує всих командирів гарнізону, які йдуть поздоровляти цього «правозахисника», ті які не потрапили до цього списку занесені до іншого – чорного. Ось так вершиться в окремо взятому регіоні справедливість. То чи не дивно, коли підписується Акт прийому збудованого 119-ти квартирного будинку, а в ньому навіть ліфтів не поставили, забули, не кажучи про все інше. А прокурор що? – мовчить, в іншому випадку недобудовано 10 квартир ось вже чотири роки і все на місці.
4 березня 2005 року відбулось чергове засідання житлової комісії гарнізону, на якому голова комісії полковник Данельський оголосив, що начальник гарнізону своїм рішенням, не маючи на це права, забрав 14 квартир для переведення їх в ранг службових і ще три віддав людям, які не повинні їх отримувати. А на чергу у 850 чоловік залишилось лише дві. Треба було бачити, як Данельський ґвалтував членів житлової комісії. Із 11 чоловік лише троє – четверо чинили спротив цьому розбою, але сили нерівні. Підлеглість, погрози, підкуп – все йшло в дію.
За два роки до цього таким же чином у людей було забрано 17 квартир генералом Баталюком.
Іще багато чого діється з цим видом товару, але все закривається грифом цілком таємно.
Що ми можемо відповісти цим зневіреним, обдуреним людям?
Так відомо, що бюджетом на 2005 рік передбачено виділення 504 млн.грн. для будівництва житла військовослужбовцям, а для Дніпропетровської області виділено аж 2.5 млн.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Шановні керівники держави!
Більше звертатись нам нікуди. Ви проголосили верховенство ЗАКОНУ. То давайте ж робити це. Ми допоможемо Вам, але ж давайте і Ви ворушіться. Ми сказали своє слово і 26 грудня, і раніше, тепер слово за Вами.
Ми вимагаємо від Вас, видати розпорядження про припинення отримання житла вищезазначеними військовими керівниками.
Дослідити їх діяльність, обов’язково із залученням громадськості (наразі в Україні є лише дві громадські організації, які опікуються Збройними Силами, яким вони не байдужі – це Спілка офіцерів України та Товариство українських офіцерів) і зробити відповідні організаційні висновки. Тому, що з такими керівниками нової Армії не побудуєш.
Навести порядок в розподілі житла відповідно до чинного законодавства.
До Вас з цим листом звернувся від імені частини житлової комісії, мабуть єдиний в Україні військовослужбовець запасу, який є членом житлової комісії гарнізону і при цьому заступником голови цієї комісії.
Крім того хочу повідомити, що особистих інтересів у всій цій війні просто не існує. … «за Державу обидно».
Заступник голови обласної організації Спілки офіцерів України
Заступник голови житлової комісії Дніпропетровського гарнізону
Полковник запасу Віктор Таратушка
18 березня 2005 року.
Адреса: м.Дніпропетровськ
49130.
а/с 5617
т.0562 39 26 36
моб. 8 050 196 06 41
e-mail: tavik@a-teleport.com
Віктору Ющенку
Голові Верховної Ради України
Володимиру Литвину
Прем’єр-міністру України
Юлії Тимошенко
Генеральному Прокурору України
Святославу Піскуну
Міністру Оборони України
Анатолію Грищенку
Начальнику Служби Безпеки України
Олександру Турчинову
__________________________________
м.Київ
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Звернутись з цим листом до Вас мене примусила безвихідна ситуація, яка склалась в місті Дніпропетровську, а конкретніше в Дніпропетровському гарнізоні з забезпеченням житлом військовослужбовців гарнізону.
Те свавілля, яке чинить сьогодні керівництво гарнізону перейшло всякі людські межі, здоровий глузд не кажучи вже про закони, які взагалі тут ігноруються повністю.
На цей час в гарнізонній черзі на обліку для отримання житла знаходиться понад 850 військовослужбовців (офіцерів, прапорщиків, службовців, членів сімей загиблих військовослужбовців), частина з яких вже знаходяться на пенсії, деякі інваліди, а до цього часу не мають свого кутка. Облік в черзі починається з 1990 року. За цей час у них повиростали діти і народились онуки, а вони поневіряються по чужих хатах, з надією, що держава таки виконає свої зобов’язання перед людьми, які віддали своє життя військовій службі. Ст. 2 З А К О Н У У К Р А Ї Н И Про загальний військовий обов'язок і військову службу говорить: «Військова служба у Збройних Силах України та інших
військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни». Ці люди, в силу своїх переконань розуміють, що державі досить тяжко, що є і більш знедолені верстви, в той же час їх ствердження, що вони то розуміють це, а чому ж цього не хочуть розуміти всі інші - теж мають рацію.
Ми сьогодні віддаємо почесті лише ветеранам Великої Вітчизняної, забувши всіх інших, за виключенням мабуть афганців – бо це відомий конфлікт, а де учасники інших конфліктів - В’єтнаму, Анголи, Єгипту, Нікарагуа і куди тільки не кидали їх за для задоволення політичних амбіцій керівників тоді СРСР, зараз України? А військова служба впродовж 20-35 років? Чомусь вона не дає цій категорії людей затримуватись довго на цьому світі, вік 45 – 65 років – ось, що ми маємо, це не п’янички, не наркомани. Люди постійно займались спортом, вели здоровий образ життя.
Але зараз річ зовсім не про це. Є питання.
Чому керівництво Дніпропетровського гарнізону, а саме 6 АК (в/ч А1314), яке змінилось в середині минулого літа, в особі командувача 6АК генерал-майора Боріскіна Ю.В., прокурора Дніпропетровського гарнізону підполковника юстиції Бухтіарова Г.В., начальника тилу 6АК полковника Данельського О.А. – це головні діючі особи цього спектаклю, дозволяють собі ігнорувати всі існуючі Закони і нахабно, з цинізмом, просто брати собі житло, на яке вони не мають ну ніякого права, яке збудовано за державний кошт, тобто за податки народу і право на нього мають всі рівне. Я розумію, від Боріскіна нічого людського чекати не доводиться, адже його заява, що хіба він може віддати такі квартири бидлоті, себ-то багатодітним майорам, чи хворим дітям прапорщика, або великій сім’ї звільненого полковника.
Що ж це за квартири? Наприкінці 2004 року по вулиці Білостоцького буд 34 в місті Дніпропетровську був побудований десятиповерховий будинок. Будинок побудований для товстосумів. На 10-му поверсі ніхто не захотів купувати ці квартири, а їх всього п’ять. Будівельники запропонували їх військовим за ціною 1 554 632 грн, площею1 072,90 кв.м ( характеристики квартир: 1 кімнатна – житлова площа 45 кв.м, загальна площа – 108,9 кв.м, чотири чотирьохкімнатні квартири - 131,40/242,8 кв.м, 130,50/239,40 кв.м, 132,70/242,40 кв.м; 130,50/239,40 кв.м). Всі ці квартири вони розподілили між собою та своїми пристяжними. Правда прокурор забрав собі трьохкімнатну квартиру в іншому місці, але не менш престижному.
Це все при тому, що кожен із них має не менше ніж по одній квартирі за попередніми місцями служби, а проходили вони службу аж ніяк не в нетрях. Боріскін має чотирьохкімнатну квартиру в Чернівцях по вул.. Полтавській, буд.1, кв.5, загальною площею 133 кв.м, житлова – 76,1 кв.м, яку залишив доньці. Прокурор має трьохкімнатну квартиру , здається, в Севастополі, яку залишає тестеві, у Данельського взагалі все заплутано. Жоден з них, згідно чинного законодавства, не має права навіть перебувати в черзі, так як не зареєстровані в м.Дніпропетровську. Така ж ситуація і з іншими претендентами. Документи, які подаються для отримання житла не відповідають вимогам діючих законів, наказів чи положень.
Стаття 12 ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко регламентує ці положення. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.
За зазначену вище суму можна забезпечити житлом не менше 20 сімей військовослужбовців. Тим більше, що така можливість є, голова правління ЗАТ «Укртрансенерго» Б.М.Автенюк гарантує обмін цих квартир на 1, 2,3-х кімнатні квартири загальною площею 50 – 100кв.м. (гарантійний лист, Адреса ЗАТ «Укртрансенерго» 49022, м.Дніпропетровськ, вул. Малиновського 140, факс – 0562 35-13-42, тел. 0562 35-13-45).Але чи потрібно це цим людям. Адже, як можна зрозуміти таку ситуацію. День народження прокурора Бухтіарова. В його приймальні чомусь сидить секретар військової ради 6АК підполковник Соловейчик, який фіксує всих командирів гарнізону, які йдуть поздоровляти цього «правозахисника», ті які не потрапили до цього списку занесені до іншого – чорного. Ось так вершиться в окремо взятому регіоні справедливість. То чи не дивно, коли підписується Акт прийому збудованого 119-ти квартирного будинку, а в ньому навіть ліфтів не поставили, забули, не кажучи про все інше. А прокурор що? – мовчить, в іншому випадку недобудовано 10 квартир ось вже чотири роки і все на місці.
4 березня 2005 року відбулось чергове засідання житлової комісії гарнізону, на якому голова комісії полковник Данельський оголосив, що начальник гарнізону своїм рішенням, не маючи на це права, забрав 14 квартир для переведення їх в ранг службових і ще три віддав людям, які не повинні їх отримувати. А на чергу у 850 чоловік залишилось лише дві. Треба було бачити, як Данельський ґвалтував членів житлової комісії. Із 11 чоловік лише троє – четверо чинили спротив цьому розбою, але сили нерівні. Підлеглість, погрози, підкуп – все йшло в дію.
За два роки до цього таким же чином у людей було забрано 17 квартир генералом Баталюком.
Іще багато чого діється з цим видом товару, але все закривається грифом цілком таємно.
Що ми можемо відповісти цим зневіреним, обдуреним людям?
Так відомо, що бюджетом на 2005 рік передбачено виділення 504 млн.грн. для будівництва житла військовослужбовцям, а для Дніпропетровської області виділено аж 2.5 млн.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Шановні керівники держави!
Більше звертатись нам нікуди. Ви проголосили верховенство ЗАКОНУ. То давайте ж робити це. Ми допоможемо Вам, але ж давайте і Ви ворушіться. Ми сказали своє слово і 26 грудня, і раніше, тепер слово за Вами.
Ми вимагаємо від Вас, видати розпорядження про припинення отримання житла вищезазначеними військовими керівниками.
Дослідити їх діяльність, обов’язково із залученням громадськості (наразі в Україні є лише дві громадські організації, які опікуються Збройними Силами, яким вони не байдужі – це Спілка офіцерів України та Товариство українських офіцерів) і зробити відповідні організаційні висновки. Тому, що з такими керівниками нової Армії не побудуєш.
Навести порядок в розподілі житла відповідно до чинного законодавства.
До Вас з цим листом звернувся від імені частини житлової комісії, мабуть єдиний в Україні військовослужбовець запасу, який є членом житлової комісії гарнізону і при цьому заступником голови цієї комісії.
Крім того хочу повідомити, що особистих інтересів у всій цій війні просто не існує. … «за Державу обидно».
Заступник голови обласної організації Спілки офіцерів України
Заступник голови житлової комісії Дніпропетровського гарнізону
Полковник запасу Віктор Таратушка
18 березня 2005 року.
Адреса: м.Дніпропетровськ
49130.
а/с 5617
т.0562 39 26 36
моб. 8 050 196 06 41
e-mail: tavik@a-teleport.com