Відкритий лист Вікторові Ющенку народних і заслужених артистів України
04/01/2005 | Franko
Президентові України
В.ЮЩЕНКУ
Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
Як нам стало відомо з засобів масової інформації, з ініціативи Міністерства культури і мистецтв України готується скасування почесних звань у галузі культури й мистецтв. Ініціатори такої «реформи» аргументують її необхідність тим, що система почесних звань у теперішньому вигляді успадкована від часів СРСР і ніде в світі (окрім колишніх радянських республік) «народних» і «заслужених» артистів та «заслужених діячів мистецтв» не лишилося. Схоже, «реформаторів» особливо дратує те, що почесні звання сьогодні надають їхнім власникам невеликі пільги у зарплатні, пенсії, та ще можливість отримання в окремих випадках звання професора і доцента без захисту докторської чи кандидатської дисертації...
При цьому, однак, замовчуються інші важливі обставини. У тих країнах, де існують традиції потужної державної підтримки сфери культури, є системи відзначення державою провідних митців, які складають гордість національної культури. У Франції такі митці стають кавалерами Ордену Почесного Легіону, у Великій Британії монарх вшановує їх гідністю лицаря а в окремих випадках - навіть пера, з правом засідати в верхній палаті парламенту!
Українська система почесних звань справді складалася ще в радянські часи. Тоді (й особливо зараз) траплялися випадки вшанування цими званнями з кон’юнктурних, а то й з відверто протекціоністських міркувань. Але: переважна більшість носіїв почесних звань - люди безумовно гідні, наділені значними заслугами перед українською культурою. Першими Народними артистами Республіки в далекі 1920-ті роки стали геніальні Марія Заньковецька та Лесь Курбас. Скасування цього почесного звання стане образою світлої пам’яті цих, а також десятків і сотень інших визначних українців.
Звертаємо Вашу увагу на суттєву обставину, якої воліють «не помічати» ініціатори «реформи». Більшість українських митців (особливо - виконавців класичного профілю, для яких за роки незалежності не було створено жодних дієвих механізмів підтримки) живуть на межі бідності. Пенсіонери (які свого часу гідно представляли українську культуру на різних континентах) - за цією межею. Адже в них немає навіть реальної можливості захистити свої авторські права - і за тиражування їхніх записів на компакт-дисках, за відтворення їх на радіо, за показ на телебаченні, за передрук їхніх картин у часописах і книжках вони не отримують належної авторської винагороди! За таких умов утрата добавок до зарплатні й пенсії, пов’язаних із почесними званнями, дуже боляче відіб’ється на життєвому рівні дуже багатьох талановитих митців, які сумлінно служили рідній культурі.
Звертаємо Вашу увагу на те, що в усьому світі існує спеціальна практика надання професорських звань окремим специфічним категоріям викладачів (ніде в Європі чи в Америці від визначного піаніста чи співака, який посідає професорську кафедру в консерваторії, не вимагають захисту дисертації!)
Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
Нам нічого соромитися наших звань - ми заслужили їх своєю чесною працею. Ми не хочемо, аби до нас, а також до наших колег - живих і вже покійних - було вчинено несправедливість. Ми не хочемо, щоб українській культурі було завдано такого удару.
Ми пов’язували з приходом нової влади свої надії на дієву державну підтримку національної культури, на запровадження серйозних податкових пільг для меценатів і спонсорів, на вироблення гнучкої й прозорої системи надання державних грантів для проведення мистецьких акцій, на подолання окремих корупційних явищ, які посилилися протягом минулих років, і в галузі культури.
Нас дуже тривожить те, що нове керівництво Міністерства культури і мистецтв не виявляє жодної наполегливості у отриманні передбачених бюджетом коштів - і сьогодні у багатьох національних закладах культури стрімко накопичуються заборгованості заробітної платні. За таких умов псевдо-реформа зі скасуванням почесних звань буде сприйнята мистецькими середовищами вкрай негативно.
Сподіваємося на Ваше, вельмишановний Вікторе Андрійовичу, розуміння проблем української культури і просимо Вас скерувати діяльність органів державної влади на розв’язання цих важливих проблем.
З повагою,
Євгенія МІРОШНИЧЕНКО, народна артистка СРСР, України, лауреат державних премій СРСР, України;
Анатолій ПАЛАМАРЕНКО, народний артист України, лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевченка, професор;
Діана ПЕТРИНЕНКО, народна артистка СРСР, народна артистка УРСР, лауреат Національної премії Т.Г.Шевченка, професор Національної музичної академії;
Галина БУЛИБЕНКО, заслужений діяч мистецтв України, Лауреат Національного конкурсу органістів, професор Національної музичної академії України;
Григорій ГАРКУША, народний артист України, лауреат премії ім.І.Нечуя-Левицького, професор;
Микола КОЗАК, народний артист України, лауреат Міжнародного конкурсу ім.С.Крушельницької, Почесний член Української академії наук, професор КНУКіМ, провідний соліст Національної опери України;
Анатолій БАЖЕНОВ, народний артист України, лауреат Національної премії Т.Г.Шевченка, професор Національної музикальної академії України, Перша скрипка та керівник Заслуженого ансамбля України квартету ім.М.Лисенка;
Наталія СВИРИДЕНКО, народна артистка України, солістка Національного Будинку органної та камерної музики, доцент Академії керівних кадрів культури і мистецтв;
Сергій ЧАЙКОВСЬКИЙ, заслужений працівник культури України;
Валерій МАТЮХІН, народний артист України, генерельний директор – художній керівник, головний диригент Лауреата премії ім.М.Лисенка Національного ансамбля солістів “Київська камерата”;
Віктор СКОРОМНИЙ, народний артист України, художній керівник та головний диригент хору ім.Г.Майбороди Національної радіокомпінії України, професор;
Лариса КАДИРОВА, народна артистка України, голова правління “Шевченківського фонду – ХХІ століття”, президент міжнародної благодійної організації “Міжнародний інститут театру”, голова Художньої ради “Києво-Могилянської академії”;
Валентина ІКОННИК-ЗАХАРЧЕНКО, народна артистка України, художній керівник Ансамблю класичної музики ім.Б.Лятошинського;
Ірина КАЛИНОВСЬКА, заслужена артистка України, лауреат республіканського конкурсу органістів.
В.ЮЩЕНКУ
Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
Як нам стало відомо з засобів масової інформації, з ініціативи Міністерства культури і мистецтв України готується скасування почесних звань у галузі культури й мистецтв. Ініціатори такої «реформи» аргументують її необхідність тим, що система почесних звань у теперішньому вигляді успадкована від часів СРСР і ніде в світі (окрім колишніх радянських республік) «народних» і «заслужених» артистів та «заслужених діячів мистецтв» не лишилося. Схоже, «реформаторів» особливо дратує те, що почесні звання сьогодні надають їхнім власникам невеликі пільги у зарплатні, пенсії, та ще можливість отримання в окремих випадках звання професора і доцента без захисту докторської чи кандидатської дисертації...
При цьому, однак, замовчуються інші важливі обставини. У тих країнах, де існують традиції потужної державної підтримки сфери культури, є системи відзначення державою провідних митців, які складають гордість національної культури. У Франції такі митці стають кавалерами Ордену Почесного Легіону, у Великій Британії монарх вшановує їх гідністю лицаря а в окремих випадках - навіть пера, з правом засідати в верхній палаті парламенту!
Українська система почесних звань справді складалася ще в радянські часи. Тоді (й особливо зараз) траплялися випадки вшанування цими званнями з кон’юнктурних, а то й з відверто протекціоністських міркувань. Але: переважна більшість носіїв почесних звань - люди безумовно гідні, наділені значними заслугами перед українською культурою. Першими Народними артистами Республіки в далекі 1920-ті роки стали геніальні Марія Заньковецька та Лесь Курбас. Скасування цього почесного звання стане образою світлої пам’яті цих, а також десятків і сотень інших визначних українців.
Звертаємо Вашу увагу на суттєву обставину, якої воліють «не помічати» ініціатори «реформи». Більшість українських митців (особливо - виконавців класичного профілю, для яких за роки незалежності не було створено жодних дієвих механізмів підтримки) живуть на межі бідності. Пенсіонери (які свого часу гідно представляли українську культуру на різних континентах) - за цією межею. Адже в них немає навіть реальної можливості захистити свої авторські права - і за тиражування їхніх записів на компакт-дисках, за відтворення їх на радіо, за показ на телебаченні, за передрук їхніх картин у часописах і книжках вони не отримують належної авторської винагороди! За таких умов утрата добавок до зарплатні й пенсії, пов’язаних із почесними званнями, дуже боляче відіб’ється на життєвому рівні дуже багатьох талановитих митців, які сумлінно служили рідній культурі.
Звертаємо Вашу увагу на те, що в усьому світі існує спеціальна практика надання професорських звань окремим специфічним категоріям викладачів (ніде в Європі чи в Америці від визначного піаніста чи співака, який посідає професорську кафедру в консерваторії, не вимагають захисту дисертації!)
Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
Нам нічого соромитися наших звань - ми заслужили їх своєю чесною працею. Ми не хочемо, аби до нас, а також до наших колег - живих і вже покійних - було вчинено несправедливість. Ми не хочемо, щоб українській культурі було завдано такого удару.
Ми пов’язували з приходом нової влади свої надії на дієву державну підтримку національної культури, на запровадження серйозних податкових пільг для меценатів і спонсорів, на вироблення гнучкої й прозорої системи надання державних грантів для проведення мистецьких акцій, на подолання окремих корупційних явищ, які посилилися протягом минулих років, і в галузі культури.
Нас дуже тривожить те, що нове керівництво Міністерства культури і мистецтв не виявляє жодної наполегливості у отриманні передбачених бюджетом коштів - і сьогодні у багатьох національних закладах культури стрімко накопичуються заборгованості заробітної платні. За таких умов псевдо-реформа зі скасуванням почесних звань буде сприйнята мистецькими середовищами вкрай негативно.
Сподіваємося на Ваше, вельмишановний Вікторе Андрійовичу, розуміння проблем української культури і просимо Вас скерувати діяльність органів державної влади на розв’язання цих важливих проблем.
З повагою,
Євгенія МІРОШНИЧЕНКО, народна артистка СРСР, України, лауреат державних премій СРСР, України;
Анатолій ПАЛАМАРЕНКО, народний артист України, лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевченка, професор;
Діана ПЕТРИНЕНКО, народна артистка СРСР, народна артистка УРСР, лауреат Національної премії Т.Г.Шевченка, професор Національної музичної академії;
Галина БУЛИБЕНКО, заслужений діяч мистецтв України, Лауреат Національного конкурсу органістів, професор Національної музичної академії України;
Григорій ГАРКУША, народний артист України, лауреат премії ім.І.Нечуя-Левицького, професор;
Микола КОЗАК, народний артист України, лауреат Міжнародного конкурсу ім.С.Крушельницької, Почесний член Української академії наук, професор КНУКіМ, провідний соліст Національної опери України;
Анатолій БАЖЕНОВ, народний артист України, лауреат Національної премії Т.Г.Шевченка, професор Національної музикальної академії України, Перша скрипка та керівник Заслуженого ансамбля України квартету ім.М.Лисенка;
Наталія СВИРИДЕНКО, народна артистка України, солістка Національного Будинку органної та камерної музики, доцент Академії керівних кадрів культури і мистецтв;
Сергій ЧАЙКОВСЬКИЙ, заслужений працівник культури України;
Валерій МАТЮХІН, народний артист України, генерельний директор – художній керівник, головний диригент Лауреата премії ім.М.Лисенка Національного ансамбля солістів “Київська камерата”;
Віктор СКОРОМНИЙ, народний артист України, художній керівник та головний диригент хору ім.Г.Майбороди Національної радіокомпінії України, професор;
Лариса КАДИРОВА, народна артистка України, голова правління “Шевченківського фонду – ХХІ століття”, президент міжнародної благодійної організації “Міжнародний інститут театру”, голова Художньої ради “Києво-Могилянської академії”;
Валентина ІКОННИК-ЗАХАРЧЕНКО, народна артистка України, художній керівник Ансамблю класичної музики ім.Б.Лятошинського;
Ірина КАЛИНОВСЬКА, заслужена артистка України, лауреат республіканського конкурсу органістів.