Відкритий лист до Ющенка: Доля українського суднобудування
05/20/2005 | S@nya
Президентові України
Віктору Ющенку
Екс-Урядовий секретар Кабміну України
Віктор Лисицький
Стосовно: Доля українського суднобудування.
Вельмишановний пане Президенте України!
Як ветеран суднобудування України, звертаюся до Вас з наполегливим проханням врятувати українське суднобудування від повної загибелі.
Ціль документу.
Зупинити знищення українського суднобудування.
Проблема.
Останні зміни до Державного бюджету-2005 скасували сприятливий для відродження суднобудування режим оподаткування підприємств, котрий діяв з року 2000. Тим самими започатковані руйнівно небезпечні для галузі процеси згортання обсягів виробництва. Десятки тисяч корабелів протягом наступних кількох місяців втратять роботу. На сотні мільйонів гривень щорічно скоротяться надходження до бюджетів та Пенсійного фонду. Крім того, держава буде змушена виплачувати значні обсяги допомоги по безробіттю.
Де-факто Україна йде до ліквідації стратегічно перспективної галузі - суднобудування.
Обговорення.
Конкурентоспроможність будь якого товару визначається його якостями, спроможністю задовольнити потреби споживачів (споживчою вартістю) та ціною (вартістю виготовлення).
Ми будуємо конкурентоспроможні судна. Суднобудування України завжди, ще з часів Київської Русі, розвивалося як впливова і доволі конкурентоспроможна частина морської індустрії Світу. Жорстка конкуренція на просторах морів та океанів визначала розвиток даної галузі. Такої конкурентної боротьби не було у більшості інших галузей України – автомобілебудуванні, сільськогосподарського машинобудуванні, виробництві побутової електротехніки та інших. Досвід роботи суднобудівних заводів України протягом Незалежності переконливо доводить, що попри всі труднощі трансформаційного періоду ми здатні забезпечити будівництво широкого набору типів суден із високою споживчою вартістю, котра задовольняє самі вибагливі потреби ринку. Хочу підкреслити – ми досить легко забезпечували і забезпечуємо конструктивно-технологічні вимоги закордонних замовників суден, котрі і формують потрібну споживчу якість продукції. Швидкий розвиток контактів з закордонними споживачами наших суден з розвинутих країн Європи (котрих за радянських часів майже не було!) є красномовним підтвердженням доволі високої споживчої якості нашої продукції.
Значно складніше виявилося вийти на ринкові рівні цін на судна, що пояснюється 3-ма групами причин.
Перша. Недобросовісна конкуренція на світових ринках суден. Світові ринкові рівні цін на судна визначаються тільки 3-ма державами (Південна Корея, Японія та Китай котрі будують до 80% суден Світу). Суднобудівники цих країн спираючись на (1) колосальну державну фінансово-кредитну підтримку і (2) щойно розвинуту потугу заводів (за рахунок по суті державних інвестицій) постійно вдаються до демпінгу і встановлюють досить часто ціни на судна нижче собівартості будівництва. Спроби ЄС та ВТО припинити цю практику і повернутися до використання ринкових інструментів поки що не увінчалися успіхом. Намагаючись підтримати своїх корабелів ЄС змушений був вдатися до субсидування цін на типи суден котрі визначають і визначатимуть завантаження також і наших верфей (танкери, контейнеровози). Розмір субсидій = 6% до ціни суден. В умовах відсутності впливових обсягів замовлень на будівництво суден від вітчизняних судновласників наші суднобудівні заводи змушені переважно працювати на експорт. І саме тому відповідність витрат на будівництво суден світовим рівням цін є визначальним фактором завантаження суднобудівних заводів України та створення соціального клімату у містах-корабелах (розташованих переважно на Півдні України).
Друга. Тяжкий спадок СРСР. За часів СРСР суднобудівні заводи були переобтяжені надлишковими основними виробничими і невиробничими засобами, мали досить значну зайву чисельність і спотворену систему мотивацій праці. Шляхом впровадження конче необхідного але дуже болісного реформування ми впритул підійшли до формування досить ефективних виробництв і в основному завершили цей процес. Принаймні, численні звернення закордонних судновласників щодо замовлення у нас будівництва різних транспортних суден спираючись на нашу вартість будівництва переконливо підтверджують цей факт.
Третя. Фінансово-економічні особливості трансформаційного періоду. Не вдалося до кінця подолати скрути, негаразди та помилки трансформаційного періоду у якому ми зараз перебуваємо. В результаті у порівнянні з нашими закордонними конкурентами (1) ми не маємо відносно недорогих і довгих кредитів для фінансування будівництва суден. Але, на превеликий жаль, (2) маємо суттєво жорсткіше податкообкладання: (і) податок на додану вартість, (іі) імпортне мито, (ііі) соціальні податки на заробітну плату, (іv) податок на землю та (v) податок на прибуток. Вказані фінансово-економічні особливості цього періоду (майже недоступні кредити і високі податки) радикально утруднюючи господарювання здіймають фактичну вартість будівництва на 10-20% вище собівартості (котра відповідає світовим рівням). І тому, вартість будівництва складається на рівні 5-15% вищому загальноприйнятої нормальної ціни суден (собівартість плюс 5% рентабельності). За таких умов суднобудування стає збитковою галуззю і починає розвалюватися.
Вдалося врятувати суднобудування. Саме тому до року 2000 вітчизняне суднобудування впевнено рухалося до повного розвалу. Україні загрожувала втрата надзвичайно важливої галузі (про значимість цієї галузі – окрема і некоротка розмова). Але, тоді, у нижчий точці падіння галузі вдалося віднайти доволі ефективні засоби протидії: були прийняти Закони України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» та «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв».
Зміст державної підтримки впроваджений цими законами: скасовувалося імпортне мито, скасовувався ПДВ на імпорт суднового обладнання, скасовувався податок на землю, встановлювався полегшений режим оподаткування прибутку. Залишалася проблема високих соціальних податків на зарплату. Ця допомога держави вітчизняним корабелам була у сотні разів меншою інвестицій зроблених іноземними державами у своє суднобудування, котре зробило їх лідерами цього важливого сегменту світової економіки.
Впровадження в дію цих законів відбулося ще за часів Вашого перебування на посту Прем’єр-міністра України.
Вражаючий успіх! За 5 років дії цих законів (2000-2004) були отримані досить гарні результати:
1. Обсяги робіт в галузі виросли у 2,5 рази;
2. Середня заробітна плата у 3 рази ;
3. До бюджетів та Пенсійного фонду протягом дії зазначених законів (2000-2004 роки) було перераховано 1300 млн. грн. – на 1025 млн. грн. більше обсягу передбачених законами так званих «пільг».
Тобто, прийняття підтриманих Вами особисто законів дозволило буквально розгорнути процеси відродження суднобудування = стратегічно важливої галузі = основи відродження вітчизняних флотів. Соціальне значення таких змін не можна переоцінити. Воно є колосальним! Адже сотні тисяч корабелів та їх родин, працівники сервісних галузей і цілі міста отримали достойну незалежної України перспективу розвитку.
Про соціально-економічну сутність заходів державної підтримки суднобудування: це НЕ пільги! Максимально критично аналізуючи згадані закони не можна не сказати, що впроваджені заходи державної підтримки НЕ можна називати пільгами. Не можна ні у якому разі! Це буде брутальною помилкою! Дані заходи державної підтримки лише створювали сприятливий для відродження суднобудування та його подальшого розвитку режим оподаткування. Цей режим лише наближав фінансово-економічні умови будівництва суден в Україні до умов ведення бізнесу у закордонних конкурентів. Зрештою фактичні витрати на будівництво наших суден наближалися до цін світових ринків. Завдячуючи саме цьому факту суднобудівні заводи України ставали конкурентоспроможними із закордонними суднобудівними заводами.
Ще одне – корабели не залізли в кишеню пенсіонерам, вчителям чи породіллям. Вони почали власноруч заробляти гроші.
І знов започатковуємо руйнування суднобудування…Останні зміни Державного бюджету-2005, котрі скасовують дію законів України, зліквідували сприятливий для відродження суднобудівних підприємств режим оподаткування і започаткували руйнівно небезпечні для галузі процеси згортання обсягів виробництва. Україна йде до ліквідації стратегічно перспективної галузі - суднобудування. Загроза втрати роботи для десятків тисяч корабелів протягом наступних кількох місяців є абсолютно реальною.
Жах соціальних наслідків. Відповідно, на сотні мільйонів гривень щорічно скоротяться надходження до бюджетів та Пенсійного фонду. Погіршує ситуацію те, що держава буде змушена виплачувати значні обсяги допомоги по безробіттю.
Спроби відновити дію сприятливого режиму оподаткування не мають успіху. Поки що?
Пропозиції.
1. Скасувати норми чинного Закону України про Державний бюджет-2005 котрі зліквідували дію вищезгаданих законів України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» та «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв». Термін – якомога скоріше.
2. Доручити Кабінетові Міністрів України із залученням асоціації суднобудівних підприємств «Укрсудпром» додатково вивчити фінансово-економічні особливості суднобудування з метою створення кращих умов для розвитку цієї стратегічно і соціально важливої, орієнтованої на експорт галузі. Термін – червень-2005.
З повагою………………………………………………..…..Віктор Лисицький
Віктору Ющенку
Екс-Урядовий секретар Кабміну України
Віктор Лисицький
Стосовно: Доля українського суднобудування.
Вельмишановний пане Президенте України!
Як ветеран суднобудування України, звертаюся до Вас з наполегливим проханням врятувати українське суднобудування від повної загибелі.
Ціль документу.
Зупинити знищення українського суднобудування.
Проблема.
Останні зміни до Державного бюджету-2005 скасували сприятливий для відродження суднобудування режим оподаткування підприємств, котрий діяв з року 2000. Тим самими започатковані руйнівно небезпечні для галузі процеси згортання обсягів виробництва. Десятки тисяч корабелів протягом наступних кількох місяців втратять роботу. На сотні мільйонів гривень щорічно скоротяться надходження до бюджетів та Пенсійного фонду. Крім того, держава буде змушена виплачувати значні обсяги допомоги по безробіттю.
Де-факто Україна йде до ліквідації стратегічно перспективної галузі - суднобудування.
Обговорення.
Конкурентоспроможність будь якого товару визначається його якостями, спроможністю задовольнити потреби споживачів (споживчою вартістю) та ціною (вартістю виготовлення).
Ми будуємо конкурентоспроможні судна. Суднобудування України завжди, ще з часів Київської Русі, розвивалося як впливова і доволі конкурентоспроможна частина морської індустрії Світу. Жорстка конкуренція на просторах морів та океанів визначала розвиток даної галузі. Такої конкурентної боротьби не було у більшості інших галузей України – автомобілебудуванні, сільськогосподарського машинобудуванні, виробництві побутової електротехніки та інших. Досвід роботи суднобудівних заводів України протягом Незалежності переконливо доводить, що попри всі труднощі трансформаційного періоду ми здатні забезпечити будівництво широкого набору типів суден із високою споживчою вартістю, котра задовольняє самі вибагливі потреби ринку. Хочу підкреслити – ми досить легко забезпечували і забезпечуємо конструктивно-технологічні вимоги закордонних замовників суден, котрі і формують потрібну споживчу якість продукції. Швидкий розвиток контактів з закордонними споживачами наших суден з розвинутих країн Європи (котрих за радянських часів майже не було!) є красномовним підтвердженням доволі високої споживчої якості нашої продукції.
Значно складніше виявилося вийти на ринкові рівні цін на судна, що пояснюється 3-ма групами причин.
Перша. Недобросовісна конкуренція на світових ринках суден. Світові ринкові рівні цін на судна визначаються тільки 3-ма державами (Південна Корея, Японія та Китай котрі будують до 80% суден Світу). Суднобудівники цих країн спираючись на (1) колосальну державну фінансово-кредитну підтримку і (2) щойно розвинуту потугу заводів (за рахунок по суті державних інвестицій) постійно вдаються до демпінгу і встановлюють досить часто ціни на судна нижче собівартості будівництва. Спроби ЄС та ВТО припинити цю практику і повернутися до використання ринкових інструментів поки що не увінчалися успіхом. Намагаючись підтримати своїх корабелів ЄС змушений був вдатися до субсидування цін на типи суден котрі визначають і визначатимуть завантаження також і наших верфей (танкери, контейнеровози). Розмір субсидій = 6% до ціни суден. В умовах відсутності впливових обсягів замовлень на будівництво суден від вітчизняних судновласників наші суднобудівні заводи змушені переважно працювати на експорт. І саме тому відповідність витрат на будівництво суден світовим рівням цін є визначальним фактором завантаження суднобудівних заводів України та створення соціального клімату у містах-корабелах (розташованих переважно на Півдні України).
Друга. Тяжкий спадок СРСР. За часів СРСР суднобудівні заводи були переобтяжені надлишковими основними виробничими і невиробничими засобами, мали досить значну зайву чисельність і спотворену систему мотивацій праці. Шляхом впровадження конче необхідного але дуже болісного реформування ми впритул підійшли до формування досить ефективних виробництв і в основному завершили цей процес. Принаймні, численні звернення закордонних судновласників щодо замовлення у нас будівництва різних транспортних суден спираючись на нашу вартість будівництва переконливо підтверджують цей факт.
Третя. Фінансово-економічні особливості трансформаційного періоду. Не вдалося до кінця подолати скрути, негаразди та помилки трансформаційного періоду у якому ми зараз перебуваємо. В результаті у порівнянні з нашими закордонними конкурентами (1) ми не маємо відносно недорогих і довгих кредитів для фінансування будівництва суден. Але, на превеликий жаль, (2) маємо суттєво жорсткіше податкообкладання: (і) податок на додану вартість, (іі) імпортне мито, (ііі) соціальні податки на заробітну плату, (іv) податок на землю та (v) податок на прибуток. Вказані фінансово-економічні особливості цього періоду (майже недоступні кредити і високі податки) радикально утруднюючи господарювання здіймають фактичну вартість будівництва на 10-20% вище собівартості (котра відповідає світовим рівням). І тому, вартість будівництва складається на рівні 5-15% вищому загальноприйнятої нормальної ціни суден (собівартість плюс 5% рентабельності). За таких умов суднобудування стає збитковою галуззю і починає розвалюватися.
Вдалося врятувати суднобудування. Саме тому до року 2000 вітчизняне суднобудування впевнено рухалося до повного розвалу. Україні загрожувала втрата надзвичайно важливої галузі (про значимість цієї галузі – окрема і некоротка розмова). Але, тоді, у нижчий точці падіння галузі вдалося віднайти доволі ефективні засоби протидії: були прийняти Закони України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» та «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв».
Зміст державної підтримки впроваджений цими законами: скасовувалося імпортне мито, скасовувався ПДВ на імпорт суднового обладнання, скасовувався податок на землю, встановлювався полегшений режим оподаткування прибутку. Залишалася проблема високих соціальних податків на зарплату. Ця допомога держави вітчизняним корабелам була у сотні разів меншою інвестицій зроблених іноземними державами у своє суднобудування, котре зробило їх лідерами цього важливого сегменту світової економіки.
Впровадження в дію цих законів відбулося ще за часів Вашого перебування на посту Прем’єр-міністра України.
Вражаючий успіх! За 5 років дії цих законів (2000-2004) були отримані досить гарні результати:
1. Обсяги робіт в галузі виросли у 2,5 рази;
2. Середня заробітна плата у 3 рази ;
3. До бюджетів та Пенсійного фонду протягом дії зазначених законів (2000-2004 роки) було перераховано 1300 млн. грн. – на 1025 млн. грн. більше обсягу передбачених законами так званих «пільг».
Тобто, прийняття підтриманих Вами особисто законів дозволило буквально розгорнути процеси відродження суднобудування = стратегічно важливої галузі = основи відродження вітчизняних флотів. Соціальне значення таких змін не можна переоцінити. Воно є колосальним! Адже сотні тисяч корабелів та їх родин, працівники сервісних галузей і цілі міста отримали достойну незалежної України перспективу розвитку.
Про соціально-економічну сутність заходів державної підтримки суднобудування: це НЕ пільги! Максимально критично аналізуючи згадані закони не можна не сказати, що впроваджені заходи державної підтримки НЕ можна називати пільгами. Не можна ні у якому разі! Це буде брутальною помилкою! Дані заходи державної підтримки лише створювали сприятливий для відродження суднобудування та його подальшого розвитку режим оподаткування. Цей режим лише наближав фінансово-економічні умови будівництва суден в Україні до умов ведення бізнесу у закордонних конкурентів. Зрештою фактичні витрати на будівництво наших суден наближалися до цін світових ринків. Завдячуючи саме цьому факту суднобудівні заводи України ставали конкурентоспроможними із закордонними суднобудівними заводами.
Ще одне – корабели не залізли в кишеню пенсіонерам, вчителям чи породіллям. Вони почали власноруч заробляти гроші.
І знов започатковуємо руйнування суднобудування…Останні зміни Державного бюджету-2005, котрі скасовують дію законів України, зліквідували сприятливий для відродження суднобудівних підприємств режим оподаткування і започаткували руйнівно небезпечні для галузі процеси згортання обсягів виробництва. Україна йде до ліквідації стратегічно перспективної галузі - суднобудування. Загроза втрати роботи для десятків тисяч корабелів протягом наступних кількох місяців є абсолютно реальною.
Жах соціальних наслідків. Відповідно, на сотні мільйонів гривень щорічно скоротяться надходження до бюджетів та Пенсійного фонду. Погіршує ситуацію те, що держава буде змушена виплачувати значні обсяги допомоги по безробіттю.
Спроби відновити дію сприятливого режиму оподаткування не мають успіху. Поки що?
Пропозиції.
1. Скасувати норми чинного Закону України про Державний бюджет-2005 котрі зліквідували дію вищезгаданих законів України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» та «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв». Термін – якомога скоріше.
2. Доручити Кабінетові Міністрів України із залученням асоціації суднобудівних підприємств «Укрсудпром» додатково вивчити фінансово-економічні особливості суднобудування з метою створення кращих умов для розвитку цієї стратегічно і соціально важливої, орієнтованої на експорт галузі. Термін – червень-2005.
З повагою………………………………………………..…..Віктор Лисицький