Заява наукової громадськості Львова з приводу “виявлення винуватців” розкрадання архівних скарбів
08/05/2005 | Mary
Щоб додати свій підпис до цієї заяви, тисніть "Відповісти"
ЗАЯВА
наукової громадськості Львова
з приводу “виявлення винуватців” розкрадання архівних скарбів
Поява ще однієї заяви у “архівній справі”, напевно, нікого не здивує, отож існує небезпека, що вона залишиться непоміченою чи її проіґнорують. Та є кілька причин, які все ж змушують нас, представників наукової громадськості, зробити її. Серед них дві — найголовніші.
По-перше, всі ми стали свідками дивного театру абсурду, коли впродовж багатьох місяців, попри гучний розголос, великий суспільний резонанс, а навіть і політичні спекуляції, широка громадськість так і не отримала інформації ні про масштаби злочину, ні про самих злочинців. Більше того, останнім часом відчутними стали намагання відповідних органів чи окремих представників державної влади перекласти відповідальність або ж дискредитувати Галину й Івана Сварників, які першими підняли голос на захист архівних скарбів, –людей, відомих своєю фаховою компетентністю, своєю відданістю архівній справі та своїм науковим і суспільним авторитетом. Такий розвиток подій не дуже б здивував, якщо б на календарі був грудень 1937, чи навіть жовтень 2004 року. Але те, що подібне свавілля відбувається сьогодні, у “післяпомаранчевій” Україні, викликає глибоке обурення. Ми хочемо заявити про свою солідарність із людьми, яких знаємо, шануємо і яким довіряємо. Ми повинні це зробити, бо відчуваємо моральний обов’язок і віримо у справедливість. Ми можемо так заявляти, бо не маємо особистого зацікавлення й не боїмося потрапити в немилість чиновників “від архівів” чи під упереджене око незрячої Феміди. Ми не належимо до відомства одного з останніх у незалежній Україні “держкомітетів”, які збереглися від попередніх режимів усупереч усім перебудовам і революціям, але переконані у важливості збереження та наукового опрацювання джерельної спадщини.
Друга причина така. У діях органів, покликаних встановити справедливість, простежується намагання “зам’яти” справу, прикриваючи її параграфами службових інструкцій чи “таємницею слідства”, або ж довести її до абсурду, кидаючи тінь на усіх архівних працівників за горезвісним принципом: “Чи то він украв, чи у нього вкрали, одним словом — усі вони злодюги!”. Тобто, очевидними є спроби релятивізувати і сам факт злочину, і такі поняття як особиста честь, професійна гідність, службова відповідальність для того, аби в цій мутній водичці сховати кінці та, що найголовніше, приховати суть справи, перевести її у площину взаємних інтриг та особистих порахунків. Ми хочемо категорично застерегти від такого підходу. Ми можемо й повинні говорити про несправедливість і безвідповідальність.Несправедливою або й злочинною була конфіскація радянською владою архівних збірок громадських, політичних та релігійних організацій і діячів та їхнє “ув’язнення” у т.зв. спецфондах без доступу до них науковців. Несправедливим і безвідповідальним є й те, що вже впродовж 15 років незалежности України частина цих фондів далі залишається недоступною для більшості дослідників через подвійні стандарти й бюрократичні обмеження. Цілі пласти історії надалі залишаються “білими плямами”, а покоління молодих науковців не може реалізувати свого творчого потенціялу вже не через репресивну політику тоталітарного режиму, а через те, що хтось безвідповідально ставиться до своїх обов’язків. І просто злочином є викрадення скарбів історичної пам’яті, за збереження яких держава та її органи взяли на себе відповідальність.
Ми хочемо і маємо право знати – хто, як і чому знищив чи допустив до знищення частини нашої історичної спадщини, і що робиться для того, аби подібне більше ніколи не повторилося! Наукова спільнота, культурно-освітні та громадські об’єднання, церковні структури, зі свого боку, готові до співпраці з архівом за дуже простих умов – що їхній голос почують і що винні у скоєному будуть покарані.
Олег Турій, кандидат історичних наук, директор Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету
Лариса Крушельницька, професор, доктор історичних наук, голова Археологічної комісії НТШ, почесний директор ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України
Ігор Кожан, директор Національного музею у Львові
Лариса Головата, кандидат філологічних наук, заст. директора з наукової роботи ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України
Мирослава Дядюк, кандидат історичних наук, зав. відділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України
Орест Шейка, генеральний директор ТзОВ “Компанія Ґердан”
Микола Бевз, доктор архітертури, зав. кафедрою Національного університету “Львівська політехніка”
Мар’яна Долинська, кандидат історичних наук, президент Товариства шанувальників Львова
ЗАЯВА
наукової громадськості Львова
з приводу “виявлення винуватців” розкрадання архівних скарбів
Поява ще однієї заяви у “архівній справі”, напевно, нікого не здивує, отож існує небезпека, що вона залишиться непоміченою чи її проіґнорують. Та є кілька причин, які все ж змушують нас, представників наукової громадськості, зробити її. Серед них дві — найголовніші.
По-перше, всі ми стали свідками дивного театру абсурду, коли впродовж багатьох місяців, попри гучний розголос, великий суспільний резонанс, а навіть і політичні спекуляції, широка громадськість так і не отримала інформації ні про масштаби злочину, ні про самих злочинців. Більше того, останнім часом відчутними стали намагання відповідних органів чи окремих представників державної влади перекласти відповідальність або ж дискредитувати Галину й Івана Сварників, які першими підняли голос на захист архівних скарбів, –людей, відомих своєю фаховою компетентністю, своєю відданістю архівній справі та своїм науковим і суспільним авторитетом. Такий розвиток подій не дуже б здивував, якщо б на календарі був грудень 1937, чи навіть жовтень 2004 року. Але те, що подібне свавілля відбувається сьогодні, у “післяпомаранчевій” Україні, викликає глибоке обурення. Ми хочемо заявити про свою солідарність із людьми, яких знаємо, шануємо і яким довіряємо. Ми повинні це зробити, бо відчуваємо моральний обов’язок і віримо у справедливість. Ми можемо так заявляти, бо не маємо особистого зацікавлення й не боїмося потрапити в немилість чиновників “від архівів” чи під упереджене око незрячої Феміди. Ми не належимо до відомства одного з останніх у незалежній Україні “держкомітетів”, які збереглися від попередніх режимів усупереч усім перебудовам і революціям, але переконані у важливості збереження та наукового опрацювання джерельної спадщини.
Друга причина така. У діях органів, покликаних встановити справедливість, простежується намагання “зам’яти” справу, прикриваючи її параграфами службових інструкцій чи “таємницею слідства”, або ж довести її до абсурду, кидаючи тінь на усіх архівних працівників за горезвісним принципом: “Чи то він украв, чи у нього вкрали, одним словом — усі вони злодюги!”. Тобто, очевидними є спроби релятивізувати і сам факт злочину, і такі поняття як особиста честь, професійна гідність, службова відповідальність для того, аби в цій мутній водичці сховати кінці та, що найголовніше, приховати суть справи, перевести її у площину взаємних інтриг та особистих порахунків. Ми хочемо категорично застерегти від такого підходу. Ми можемо й повинні говорити про несправедливість і безвідповідальність.Несправедливою або й злочинною була конфіскація радянською владою архівних збірок громадських, політичних та релігійних організацій і діячів та їхнє “ув’язнення” у т.зв. спецфондах без доступу до них науковців. Несправедливим і безвідповідальним є й те, що вже впродовж 15 років незалежности України частина цих фондів далі залишається недоступною для більшості дослідників через подвійні стандарти й бюрократичні обмеження. Цілі пласти історії надалі залишаються “білими плямами”, а покоління молодих науковців не може реалізувати свого творчого потенціялу вже не через репресивну політику тоталітарного режиму, а через те, що хтось безвідповідально ставиться до своїх обов’язків. І просто злочином є викрадення скарбів історичної пам’яті, за збереження яких держава та її органи взяли на себе відповідальність.
Ми хочемо і маємо право знати – хто, як і чому знищив чи допустив до знищення частини нашої історичної спадщини, і що робиться для того, аби подібне більше ніколи не повторилося! Наукова спільнота, культурно-освітні та громадські об’єднання, церковні структури, зі свого боку, готові до співпраці з архівом за дуже простих умов – що їхній голос почують і що винні у скоєному будуть покарані.
Олег Турій, кандидат історичних наук, директор Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету
Лариса Крушельницька, професор, доктор історичних наук, голова Археологічної комісії НТШ, почесний директор ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України
Ігор Кожан, директор Національного музею у Львові
Лариса Головата, кандидат філологічних наук, заст. директора з наукової роботи ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України
Мирослава Дядюк, кандидат історичних наук, зав. відділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України
Орест Шейка, генеральний директор ТзОВ “Компанія Ґердан”
Микола Бевз, доктор архітертури, зав. кафедрою Національного університету “Львівська політехніка”
Мар’яна Долинська, кандидат історичних наук, президент Товариства шанувальників Львова
Відповіді
2005.08.08 | guest
Вікторія САДОВА, вільний журналіст (+)
Після демаршу "УМ" засмутила також публікація у "Дзеркалі тижня" №30,06.08.05.Властиво не висловлюваннями голови Держкомархіву Г.Боряка, який чомусь заговорив фразами із листа на мою адресу директора ЦДІАЛ Д.Пельц, не беручи їх у лапки, як того вимагає коректність цитування. Насамперед засмутила настановленість журналіста, який брав інтерв'ю у Г.Боряка, і дозволив собі зауважити, що "надто різкі й "сенсаційні" публікації деяких авторів у місцевій пресі нагадують відомий вислів, винесений у назву статті...". А статтю (себто інтерв'ю) "ДТ" дало під заголовком "Хапайте злодія". Оскільки,найімовірніше, що саме мої публікації мали на увазі Ю.Олійник та Г.Боряк, мушу їх (а також реадакцію й читачів "ДТ") запевнити: під час журналістського розслідування,я отримала більш ніж достатньо свідчень, які не дають мені погодитися із означенням отриманої інформації як "стовідсоткової інсинуації" (за словами Г.Боряка). Із сподіваннями на справедливість -- Вікторія САДОВА.2005.08.18 | guest
Олександр Олександрович Федорук, науковий працівник Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, кандидат філологічних наук (-)
2005.08.18 | guest
Юрій Шеляженко, вільний журналіст, www.happy.in.ua (-)
2005.08.19 | guest
Тарас Шманько, доктор богослов"я (-)
2005.08.19 | guest
Федорук Ярослав Олександрович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України (-)
2005.08.19 | guest
Федорович Наталія Володимирівна, викладач Педколеджу ЛНУ ім. І. Франка (-)
2005.08.19 | guest
Матіюк Іполит Миколайович, науковий співробітник Інституту фізики напівпровідників НАН України, Голова Ірпінської міської організації Української Народної Партії (Київщина)
Не забуваймо про "архівістів - проффесорів": рецидивіста Януовича (доктор економічних наук, проффесор) та "промоутера" Кучми з 90- х років Д. Табачника (доктор іст. наук, професор, полковник) - вершина піраміди тієї влади, якої ми уникли, але далеко не позбулися. Основа піраміди далеко не знищена і у Львові зокрема - чиновники-хабарники, пихаті і захланні львівські обивателі... Шкода Львова.2005.08.19 | Пані
Наталка Зубар, сайт "Майдан", ГІМЦ "Всесвіт" (-)
2005.08.19 | guest
Олександр Северин, к.ю.н., "Майдан" (-)
2005.08.19 | Євген Захаров
Євген Захаров, канд. техн. наук, співголова Харківської правозахисної групи, голова правління УГСПЛ, член правління міжнародного товариства "Меморіял" (-)
2005.08.20 | guest
Мирослав Кисилюк, викладач, м. Глибока - Чернівецька (-)
2005.08.20 | Olha_K
Ольга Хаперська, громадянка України (-)
2005.08.21 | Михайло Свистович
Михайло Свистович, сайт "Майдан", ВГО "ПОРА!" (-)
2005.08.22 | Mary
Запаско Яким Прохорович, академік Академії мистецтва України (-)
2005.08.22 | Mary
Єдлінська Уляна Ярославівна, к.ф.н., науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ (-)
2005.08.23 | guest
Володимир Гуртовенко, перекладач, видавничий дім "Богдан"(-)
2005.08.24 | guest
Олег Гірник, священик (+)
Як колишній працівник ЦДАІ Украіни у м.Львові, можу засвідчити про високу порядність і фаховість п.Галини і п. Івана Сварників! Переконаний, що всілякі спроби звинуватити їх у розкраданні фондів архіву є лише метод прикривання справжніх винуватців.2005.08.25 | guest
Володимир Маслійчук, викладач Харківської державної зооветеринарної академії, історик, кадидат історичних наук, голова історичної секції Харківського історико-філологічного товариства.(-)
2005.08.25 | Оk
Оксана Бойко, юрист (-)
2005.08.27 | guest
Володимир Іваненко, голова Ради директорів Міжнародної Асоціації Громадян України, президент корпорації „Україна” (USA) (-)
2005.08.27 | guest
Андрій Салюк, голова Благодійного фонду «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова»(-)
2005.08.28 | Mary
Марія Баран, молодший наук. співробітник відділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України(-)
2005.08.30 | guest
пилипенко артем миколайович аспірант Переяслав-Хмельницького ДПУ ім. Григорія Сковороди
2005.08.31 | guest
Ольга Мельник, науковий співробітник Історико-меморіального музею Михайла Грушевського
2005.09.01 | guest
Йосиф ПАЗЯК, журналіст газети "Молода Галичина"
Заяву підтримую, але на швидке розкриття справи щодо розкрадання архівів не варто розраховувати, бо у цій справі замішано чимало колишніх спецслужбовців ще з числа перших "прикомандированих" після війни і їх нащадків. Цей вид "бізнесу" почав процвітати від початку Незалоежності. Почали красти, щоб "бандеровцам нє досталось".2005.09.01 | guest
Тимошенко Леонiд, канд.істор.наук, професор, зав. кафедри всесвітньої історії Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка; Петрик Андрій, аспірант Дрогобицького університету,, археолог, медієвіст; Смуток Ігор, канд.істор.наук, доцент Д
Позиція науковців Дрогобицького університету була викладена в статті проф.Леоніда Тимошенка "Змінити непрофесійне керівництво архівів" (газета "Поступ", 14-15 травня 2005 р.). Отже, група дрогобицьких істориків та філологів, які мають досвід роботи у Львівському історичному архіві, знають справу досить докладно, переймаються проблемою крадіжок документальних джерел національного значення. Ми просто шоковані агресивною, непрофесійною, в дусі 37-го року позицією Головархіву України, зокрема, його керівника Боряка, який, очевидно, забув, що на дворі 2005 рік. Якщо він не розуміє, що нині шила в мішку не втаїти, то повинен подати у відставку. Цікаво знати, чи пан Боряк пожежу в Камянець-Подільському архіві, крадіжки в Державному архіві Львівської області та ін. тако вважає звичайними? Може, вони є звичними для нього самого?Ми також підтримуємо цілком ідеї, викладені в пресі останнім часом, зокрема, статтю Я.Федорука в газ."Дзеркало тижня". Українській науковій громадськості пора покласти край кадебістській системі, котра досі панує в українському архівному господарстві.
2005.09.01 | guest
Пшеничний Євген, канд.філол.наук, доцент, зав.кафедри історії та теорії української літератури Дрогобицького університету ім.І.Франка, медієвіст (-).
2005.09.05 | guest
Кіраль Сидір, декан факультету лінгвістики НАУ, д. філол. н., проф.-
2005.09.07 | guest
•Зеновій Тіменик, лауреат Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка (-)
2005.09.07 | guest
• Ярослава Величко, головний редактор часопису “Аудиторія”, член Спілки журналістів України, відмінник освіти (-)
2005.09.07 | guest
• Захарія Йосип Андрійович, проф., д.і.н. (-)
2005.09.07 | guest
• Кіндро Роман, працівник ред. “Аудиторія”, “Політехніка” (-)
2005.09.07 | guest
•Балаш Віра, архітектор (-)
2005.09.07 | guest
Луцький Олександр, к.і.н., ст.науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ
2005.09.15 | guest
Володимир Александрович, д.і.н., старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ (-)
2005.09.15 | guest
Володимир В’ятрович, к.і.н., директор Центру досліджень визвольного руху (-)
2005.09.15 | guest
Олена Аркуша, к.і.н., ст.науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2005.09.15 | guest
Ігор Соляр, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ (-)
2005.09.15 | guest
Іван Патер, д.і.н., зав. відділу Ін-ту українознавства НАНУ (-)
2005.09.15 | guest
Юрій Зайцев, к.і.н., ст. наук. співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН У (-)
2005.09.15 | guest
Кім Науменко, н. сп. Ін-ту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ (-)
2005.09.15 | guest
Тамара Галайчак, к.і.н., ст. науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (-)
2005.09.27 | guest
Олена Отт-Скоропадська (-)