09/16/2005 | Михайло Свистович

Пане Президенте!

Сьогодні до Вас прийшли люди, які не пов’язані з політичними силами, що виборюють владу в Україні. Серед нас як друзі Георгія Гонгадзе, так і люди, які не знали його особисто, однак вважають, що справа повного та об’єктивного розслідування загибелі цього журналіста є лакмусовим папірцем щодо намірів нової влади виконати свої обіцянки, надані народу під час передвиборчої президентської кампанії, збудувати в Україні справжню демократію, відстоювати справедливість та законність. Серед нас ті, хто без вказівок жодних політичних сил ще 15 грудня 2000 року вийшли на Майдан Незалежності з вимогою покарати замовників та виконавців вбивства Георгія Гонгадзе, та громадяни, які доклали багато зусиль, щоб правлячий нещодавно в Україні режим відійшов у минуле.

Пане Президенте! Ви неодноразово висловлювалися, що розкриття вбивства Георгія Гонгадзе є справою честі Вашої особисто та цілої нації, чим взяли на себе відповідальність й за нашу честь, оскільки ми також є частиною нації. Ви також давали обіцянку зробити все для забезпечення всебічного розслідування вбивства Георгія матері та вдові журналіста.

Сьогодні, коли навколо розслідування вбивства Георгія Гонгадзе продовжується нагромадження цинічної брехні, підкилимних ігор та безсовісних маніпуляцій, ми прийшли запитати: „Як почуває себе Ваша честь після невиконання численних обіцянок, даних Вами особисто та іншими, підлеглими Вам державними посадовими особами, а також після того, як дійсний стан речей заперечив оприлюднену Вами та ними інформацію?” Ми прийшли зазначити, що своїм ставленням до справи Гонгадзе Ви поставили під загрозу плюндрування честь цілої нації, взявши на себе відповідальність за неї. Ми прийшли також нагадати, що саме смерть Георгія Гонгадзе спричинила вибух протестів проти правлячого тоді режиму, без чого його повалення та Ваше президентство було б неможливим.

Всім, хто слідкує за перебігом розслідування справи вбивства журналіста, зрозуміло, що Генеральна прокуратура веде слідство недбало та упереджено, намагаючись звести все до покарання безпосередніх виконавців й не бажаючи виявляти його замовників. Також і ГПУ, і численні політики, які займають депутатські крісла та високі посади у виконавчій владі, вперто намагаються приховати правду про причетність багатьох осіб до перешкоджання повного розслідування цієї справи та викриття ролі колишніх і нинішніх високопосадовців у викраденні й загибелі Георгія Гонгадзе.

1 березня 2005 року всупереч усім правовим нормам на брифінгу перед журналістами Ви заявили, що справу Георгія Гонгадзе розкрито, хоча в правовій державі такі висловлювання припустимі лише після рішення суду. 20 квітня на зустрічі з вдовою журналіста Мирославою Гонгадзе Ви сказали, що прізвища замовників вбивства її чоловіка відомі. 23 червня Ви підтвердили інформацію газети „Сегодня” щодо проведення роботи з приводи екстрадиції з Ізраїлю головного підозрюваного у безпосередньому виконанні вбивства журналіста міліцейського генерала Олексія Пукача, що не могло не вплинути на його рішення терміново змінити місцеперебування. Ви також обіцяли, що справа буде передана до суду до кінця липня.

На нашу думку, такі заяви є безвідповідальними та шкідливими для честі нації й міжнародного іміджу України та іміджу нової влади як в Україні, так і за її межами. Ми переконані, що вбивство Георгія Гонгадзе можна вважати розкритим лише тоді, коли будуть виявлені усі його замовники, тому рішучо не погоджуємося з виокремленням процесу над підозрюваними у виконанні вбивства в окреме судове провадження. Ми не поділяємо думку колишнього секретаря Ради національної безпеки і оборони України Петра Порошенка, що поки дослідження про недоліки під час перших років слідства триватиме, важливо передати справу до суду швидше, щоби Президент міг показати, що він дотримується свого слова. Ми вважаємо такий підхід звичайним окозамилюванням, коли імідж конкретної посадової особи (в цьому випадку – Президента України) ставиться вище за вимоги Закону, встановлення правди і справедливості. На нашу думку, метою розслідування має бути не намір довести, що Президент дотримується своєї обіцянки, а виявлення та належного покарання всіх, хто замовляв вбивство, виконував його та перешкоджав слідству, в т.ч. й тих, хто не з власної волі виконував злочинні накази. Останні, якщо вони не причетні до безпосередньої організації та виконання вбивства, у випадках, дозволених українським законодавством, можуть понести моральне покарання, надавши слідству всю відому їм інформацію. Однак жодна особа, прямо чи опосередковано, вільно або невільно причетна до справи Гонгадзе, не повинна залишитись поза увагою слідства. В інакшому випадку честь Президента та Україні виявляться більшою чи меншою мірою заплямованими.

Ганьбою нової влади є те, що у Верховній Раді досі не було заслухано звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування обставин вбивств журналістів Г.Гонгадзе, І.Александрова, посягання на життя народного депутата О.Єльяшкевича та фактів порушень державними діячами Конституції і законів України, і що народні депутати України вперто голосують проти внесення цього питання до порядку денного. Голова цієї комісії Григорій Омельченко заявив, що, коли у березні 2005 року погоджувальна комісія парламентських фракцій в черговий раз відмовилася внести питання звіту до порядку денного, Голова Верховної Ради України Володимир Литвин заявив, що він нібито розмовляв із Президентом Віктором Ющенком, і що Президент попросив не заслуховувати звіт, щоб не політизувати становище. Пройшло півроку, але Ви досі публічно не заперечили цієї інформації.

19 квітня на пленарному засіданні Верховної Ради народні депутати вкотре не проголосували за те, щоб заслухати звіт Тимчасової слідчої комісії по справі Гонгадзе. Серед тих, хто не голосував за ці питання, була і фракція „Наша Україна”, яку Ви очолювали до того, як стати Президентом (за проголосували лише 26 з 87 її депутатів). В унісон з ними не проголосували за звіт комісії фракції очолюваної Володимиром Литвином Народної партії України, Віктором Медведчуком Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), Віктором Януковичем Партії регіонів, Анатолієм Кінахом Партії промисловців і підприємців України, Юрієм Костенком Української народної партії та групи „Союз”, „Демократична Україна”, „Демократичні ініціативи”.

Ми вважаємо, що Генеральна прокуратура України та особисто Святослав Піскун і його заступник Віктор Шокін вводять суспільство в оману та розповсюджують неправдиву інформацію або такі дані, які шкодять слідству. І навіть за відсутності доказів умисного зведення справи Гонгадзе до виявлення та покарання вбивць, дії Генеральної прокуратури можна кваліфікувати як нефахові, а деяку інформацію, яка виходить з вуст Святослава Піскуна, як неправдиву.

Йдеться не лише про обіцянки С. Пікуна, що нібито О. Пукач невдовзі буде заарештований (5 травня) або що справу Георгія Гонгадзе буде передано до суду в липні (7 червня) та ін. Так, після Вашої заяви про те, що справу Гонгадзе розкрито, 2 березня Генеральний прокурор заявив на прес-конференції, що він знає, хто організував вбивство, проте імена не будуть оприлюднені, поки не буде висунуто звинувачень. 9 червня він же з екрану телебачення повідомив, що Пукач виконував „накази зверху”. Віктор Шокін в телеінтерв’ю 19 червня сказав що „злочин повністю доведений”, і що розслідування стосовно замовників „близько до логічного кінця”.

Проте і досі жодній особі не було пред’явлено звинувачення у замовленні вбивства Гонгадзе, й відповідно досі ніхто не був за це заарештований. Більше того, 3 березня Святослав Піскун на прес-конференції заявив, що знає, хто віддав наказ Пукачу скоїти вбивство, а слідом за цим повідомив про виклик на 10 годину ранку 4 березня до Генеральної прокуратури на допит колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Того ж дня, 4 березня, Кравченка знайшли на його дачі мертвим з двома вогнепальними пораненнями. В цьому випадку, навіть якщо припустити, що повідомлення про виклик Юрія Кравченка на допит відразу після інформації, що замовники вбивства Георгія Гонгадзе відомі, не мало на меті спонукати його уникнути контакту зі слідством, дії ГПУ, яка не прийняла рішення про затримання колишнього міністра внутрішніх справ, можна кваліфікувати як вкрай нефахові.

Генеральною прокуратурою досі не розслідувані обставини виїзду Олексія Пукача з України, витоку інформації про його можливу екстрадицію з Ізраїлю, обставини звільнення генерала з-під варти 5 листопада 2003 року, закриття проти нього кримінальної справи тодішнім Генеральним прокурором Геннадієм Васильєвим. Не розслідувано й обставини ведення (а точніше кажучи – зумисного заведення в глухий кут) справи Гонгадзе Генеральною прокуратурою з 2000 по 2004 рік. Відповідальні за ці дії, які нанесли шкоду слідству у справі вбивства Георгія Гонгадзе, досі не встановлені та не покарані. Не розслідувано також спробу вбивства 28 лютого Юрія Несторова - члена „банди перевертнів”, якого міліція охороняє як свідка.

Довгий час Святослава Піскун вперто не бажав залучити до справи записи, зроблені майором Мельниченком, а після того як нарешті прийняв таке рішення, робить усе, аби затягти цей процес (уникає зустрічі з Миколою Мельниченком під час свого перебування у США; висуває майору умови; погодившись, що М. Мельниченко надасть свідчення в присутності американських слідчих, не вживає належних процесуальних заходів щодо забезпечення дачі колишнім охоронцем Кучми цих свідчень; розповсюджує неправдиву інформацію про те, що М. Мельниченко нібито дав свідчення американським слідчим, відповівши на 86 питань, поставлених йому від імені ГПУ).

При цьому Генеральна прокуратура, не маючи для цього юридичних підстав, дозволяє собі включитися в інформаційну кампанію з приводу цих плівок, висловлюючи публічні припущення, що записи майора Мельниченка є підробкою.

Погодившись з Мирославою Гонгадзе, що справу не слід передавати до суду, поки не буде чітко встановлено не лише виконавців, але й замовників вбивства Георгія Гонгадзе, Станіслав Піскун змінює свою думку.

Не дивлячись на те, що такі дії Генеральної прокуратури України є нефаховими, а, скоріш за все, і зумисними, піддаються критиці з боку міжнародних організацій, паплюжать честь України та Вашу особисто, Генеральний прокурор Святослав Піскун та його заступник Віктор Шокін і досі перебувають на своїх посадах та продовжують заводити слідство подалі від замовників вбивства Георгія Гонгадзе.

Все вищевикладене підживлює підозри про існування домовленості між старою і новою владою про те, що справа Гонгадзе буде розслідувана лише в частині виявлення та покарання виконавців вбивства, причому так, щоби через виконавців неможливо було встановити замовників. Зі зникненням Олексія Пукача та смертю Юрія Кравченка, скоріш за все, ланцюжок між трьома заарештованими виконавцями та замовниками обірвався, а інших, причетних до вбивства журналіста осіб, слідство поки що не виявило. У всякому разі вся логіка дій Генеральної прокуратури, Верховної Ради та багатьох посадових осіб співпадає з логікою існування версії про змову між Ющенком і Кучмою.

Від усього вищевикладеного страждає не лише честь Президента України, який йшов до влади з гаслами відданості правді, моральності, справедливості й обіцяв десяткам мільйонів громадян, що справа Гонгадзе буде розслідувана. Страждають також імідж України на міжнародній арені, страждають правда і справедливість, врешті решт продовжуються страждання матері та вдови журналіста.

Ми констатуємо, пане Президенте, що до цього часу увага, яку Ви приділяли розслідуванню вбивства Георгія Гонгадзе, була вкрай недостатньою, і Ви далеко не зробили всього, що могли, для встановлення істини у цій ганебній для іміджу України історії. Також мусимо констатувати аморальність Ваших заяв про можливе блокування на виборах з політичною силою, пов’язану з Володимиром Литвином. Нам дивно, що для Вас, людини, яка понад усе декларує дотримання моральних норм, не зрозуміло, що, навіть, якщо Володимир Литвин не є причетним до організації вбивства журналіста, в цивілізованих країнах діють моральні норми, згідно яких одного факту участі людини в розмовах, подібних до розмов довкола викрадення Георгія Гонгадзе, достатньо для того, щоби людина з покаянням чи без нього назавжди пішла у політичне небуття, навіть не зважаючи на обставини, які змусили її вести такі розмови. А моральні політики в цивілізованих країнах не укладають жодних політичних союзів з такою людиною та політичною силою, до якою вона належить, а тим більше очолює.

Тому ми вимагаємо від Вас:

1. Відправити у відставку Генерального прокурора України Святослава Піскуна та його заступника Віктора Шокіна за нефаховість та службову недбалість, проявлені ними у справі розслідування вбивства Георгія Гонгадзе.

2. Гарантувати, що за переданою до суду справою Гонгадзе перед судом постануть як виконавці, так і замовники вбивства.

3. Забезпечення заслуховування у Верховній Раді України звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування обставин вбивств журналістів Г.Гонгадзе, І.Александрова, посягання на життя народного депутата О.Єльяшкевича та фактів порушень державними діячами Конституції і законів України та звіту Генеральної прокуратури. Для цього:

а) публічно звернутися з вимогою до голови фракції Народного Союзу „Наша Україна” Миколи Мартиненка внести пропозиції щодо включення до порядку денного Верховної Ради зазначених двох звітів та відставки Генерального прокурора Святослава Піскуна і його заступника Віктора Шокіна;

б) пообіцяти у цьому публічному зверненні покинути посаду Почесного голови НСНУ та закликати на виборах не голосувати за цю політичну силу, якщо така Ваша вимога не буде виконана, а також, якщо до виборчого списку, складеного за участі НСНУ, потраплять нинішні депутати, які не проголосують до включення до порядку денного Верховної Ради обох цих звітів та питання відставки С. Піскуна та В. Шокіна.

4. Долучити до справи матеріали, зібрані Службою безпеки України щодо розслідування вбивства Георгія Гонгадзе, або публічно пояснити неможливість такого доручення. Заслухати з трибуни Верховної Ради або в іншій публічний спосіб з прямою трансляцією по державному радіо та телебаченню звіту Служби безпеки Україну про пророблену роботу з наданням можливості колишньому Голові СБУ Олександру Турчинову, під керівництвом якого проводилося це розслідування, виступити зі співдоповіддю, якщо він не погоджуватиметься зі звітом. Це потрібно для того, щоб не розпочинати навколо смерті Георгія Гонгадзе заочного політичного змагання у засобах масової інформації й убезпечити використання пам’яті журналіста тими чи іншими політичними силами.

5. Забезпечити виявлення та покарання тих, хто перешкоджав розслідуванню справи Гонгадзе, починаючи від заведення кримінальної справи по його зникненню й закінчуючи сьогоднішнім днем.

6. Зробити все, щоб посадові особи, від яких це залежить, здійснили всі необхідні дії для долучення до справи записів Миколи Мельниченка та надання майором свідчень на тих умовах, які вже погоджені між ним, українською та американською сторонами.

7. Відмовитися на парламентських виборах 2006 року від укладення будь-яких політичних союзів з політичною силою, що пов’язана з Володимиром Литвином, як людини, яка, згідно записів майора Мельниченка, брала участь в розмовах Президента Кучми та його оточення щодо долі Георгія Гонгадзе.

8. Негайно назвати та, якщо це є у Вашій компетенції, звільнити тих посадових осіб, які порадили Вам виступити з поспішними, некоректними та непродуманими заявами щодо розкриття справи Гонгадзе, відомостей про замовників вбивства, можливу екстрадицію Пукача, передачу справу до суду у липні. Якщо ж Ви не маєте повноважень звільнити їх, то убезпечити себе від їх подальшого впливу на Ваші рішення.

Виконання цих вимог стане найкращим свідченням дотримання Вами передвиборчих обіцянок та прагнення ствердження України як демократичної, правової, європейської держави, яка будується на засадах моральності, законності, справедливості, заради чого мільйони українців нещодавно виходили на вулиці.

Ми свідомі, що наш сьогоднішній похід можуть спробувати використати для здобуття політичних дивідендів окремі політичні сили, а тому зазначаємо, що будь-які подібні спроби розцінюватимуться нами як прояв крайнього морального цинізму і всіма наявними в нас можливостями доноситимемо цю інформацію до народу.

Особливо зазначаємо, що наша акція була запланована задовго до початку політичної кризи в Україні , і не наша провина, що 5-річчя зникнення Георгія Гонгадзе співпало з нинішніми політичними подіями. Якби на політичному Олімпі все залишалося по-старому, наш похід у цей день все одно відбувся б в такий саме спосіб і з тими самими вимогами (єдине, що п.4 був би трохи змінений у відповідності до статус-кво, який існував до нинішньої політичної кризи).