Захистимося від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії Д.Табачником!
02/12/2008 | keymaster
Відкритий лист до громадськості України:
вимагаймо від ВАК України позбавити Дмитра Табачника титулу доктора історичних наук
Черговий опус з претензією на «науковість» «Аннигиляция национальной идеи» Дмитра Табачника, видрукуваний у «воскреслій» з темряви атавістичних інстинктів початку минулого століття чорносотенській газетці «Киевский телеграфъ» (3-5 січня ц. р.), був би сміху вартий, якби не титули «професор» і «доктор історичних наук», якими хизується колишній віце-прем'єр з гуманітарної політики. Сподіємося, що наші достойні вчені надалі не триматимуть у своїх рядах вирощеного в пробірці україножерства «професора», дозволяючи йому таким чином представляти українську науку з позицій невігластва і неоговтаного великодержавного російського шовінізму. Щоб не бути голослівними, зацитуємо деякі «відкриття» нашого «учоного» недоросля. «Практично всі імперські держави від Рима до Російської імперії, – пише Д.Табачник, – намагаються кооптувати меншини в загальнодержавну систему, об'єднуючи їх єдиним бюрократичним апаратом, єдиними податками, гарантуючи військовий захист і не вмішуючись в їхні релігійні, мовні і культурні традиції». Якщо бідолашний доктор говорить про «всі імперії», то слід було назвати і нацистський Рейх, адже саме під впливом нацистської ідеології про «повноцінну» націю німців, як націю іберменш, і про «неповноцінні» всі інші нації, очевидно, визріла й мисля Табачника, що «меншини» – це «неповноцінні» нації, які проживали і проживають на власних етнічних територіях, загарбаних Росією. До таких «меншин», за Д.Табачником, у хваленій ним Російській імперії належала й Україна, населенню якої імперія начебто гарантувала збереження всіх його традицій. Таким «збереженням» Д.Табачник, вочевидь, вважає нищення українських церков Петром І, страхітливий погром у Батурині, коли російські солдати вбивали старих і малих, а вагітним жінкам розпорювали животи, «діяльність» Катерини II, Валуєвський та Емський укази...
Ми нагадали лише відомі навіть школяреві-початківцю факти, про які «доктор історичних наук», як виглядає, не знає, або, може, не добачає... в догоду своїй теорії про «універсалістськість» усіх тоталітарних імперій, починаючи з Римської. Та хоча тоталітаризм в усій повноті нелюдськості і жорстокості сягає часів давніх Єгипту, Асирії та Вавілонії, а про асирійський та вавилонський полони нащадків патріарха Якова знає навіть кожен зневажуваний «учоним» «доктором» український селянин, торкнемося деяких фактів з історії поставленої Табачником на перше місце Римської імперії. Згадаємо, власне, Велику війну юдеїв з римлянами (66-70 рр. н.е.). На той час підвладною римлянам країною юдеїв керували прокуратори і, як зауважують дослідники, на ці посади, на горе юдеям, настановлювалися щонайгірші особи, котрі потурали несправедливості, здирствам, сваволі, вбивствам, а що найгірше — зневазі «не-римських» релігійних традицій. Саме останнє – наруга римських солдатів над релігійними традиціями юдеїв у Цезареї, була тою краплею, яка переповнила терпіння. Спершу юдейські посли звернулися зі скаргою до римського прокуратора Флорія, проте... були кинені до в'язниці. А в Єрусалимі Флорій наклав величезний податок на юдейську святиню, до того ж за непослух наказав римським солдатам вбивати і грабувати всіх юдеїв, хто лиш потрапить під руку (лише за декілька годин загинули сотні невинних юдеїв, а погроми продовжувалися день за днем). І юдеї повстали, їхня боротьба тягнулася з перемінним успіхом до осені 69 року. Тоді імператор Веспасіян послав на Єрусалим свого сина – полководця Тита. Першу перемогу Тит здобув під час найвеличнішого в юдеїв свята Пейсах (юдейська Пасха). І з властивим усім завойовникам лицемірством пообіцяв помилувати юдеїв, якщо вони здадуться. «Проте юдеї добре знали, – зауважують дослідники, – яка доля спіткала їхніх братів, котрі шукали ласки у римлян, тому постановили, що краще загинути, ніж віддати місто ворогові». У відповідь 9 Ава, за юдейським календарем, Тит спалив єрусалимський дитинець, а відтак і славну Царську святиню та замордував тисячі юдеїв – не лише юдейських воїнів, а й старих людей, жінок і немовлят. Хто врятувався від погрому, змушений був мігрувати з отчих земель. А День Тіша б'Аб донині є для юдеїв днем жалоби і посту!!!
«І ти боролась, як Ізраїль, моя Україно!» – напише Леся Українка. Якби колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник бодай трохи знав історію хоча б своїх прадідів-юдеїв, то мав би прийти до такого ж висновку. Та бідолаха мабуть не знає нічого ні про День Тіша б'Аб, ні навіть про Голокост у нацистській Германії, яка одідичила нелюдські «традиції» Римської та Російської імперій, ні про провоковані останньою чорносотенські погроми та винищення корінних націй на їхніх землях, інакше він би не насмілився писати так зневажливо про боротьбу Української Повстанської Армії та про «голодомори» на землі, яка дала притулок його прадідам, а ще й обурюватися, що «за отрицание Голодомора» «грозили и грозят тюрьмой» (як на нашу гадку, мало погрожувати –вже пора й діяти, бо День пам'яті жертв Голодомору – День нашої жалоби і посту, що відповідає біблійній матриці – Богом даному праву кожному народові боронити свою гідність і пам'ять, моральну чистоту і свободу).
Невігластво і недоумкуватість Д.Табачник компенсує возвеличуванням найзлочинніших імператорів. Бо для чого, скажіть на милість Божу, було згадувати з-посеред усіх візантійських імператорів саме Юстиніана (VI ст.), за правління котрого відбулося жахливе переслідування юдеїв у Візантії, внаслідок чого, як свідчить давній арабський історик Аль Масуді, вони знову змушені були масово мігрувати? Вірогідно, тоді ж вони прийшли й на наші землі, де знайшли можливість жити і працювати. Не кажемо вже, що завойовницька політика поліетнічної Візантійської імперії супроводжувалася страхітливим знущанням з полонених – їх осліплювали, катували, живцем здирали шкіру (наприклад, імператор Василій ввійшов в історію під іменем «болгаровбивці», оскільки, ліквідовуючи болгарський Партріархат, закатував понад 10 тисяч болгар на їхній же землі), в імператорських палацах постійно панували підступ, зрада, царевбивство, розпуста, пияцтво (ще один імператор навіть увійшов в історію під іменем «Михайло-пияк»)... Так само імперська Росія знищила Українську Митрополію в Києві, переважна більшість російських царів загинули внаслідок взаємонасильства. А про розпусту, символом якої стала Катерина II, вже й не кажемо...
Та Д.Табачник так вихваляє Російську імперію за її «людинолюбні» преференції до «інородців» (може, до кавказьких? До Шаміля, наприклад?) та обдаровування «российским дворянством» усякого роду ренегатів (зацитуємо: «...ограничения, накладывавшиеся на имперских «инородцев» (неправославных) имели скорее характер преференций. Так, их не призывали в армию (ба, «учоний» навіть не відає, що у складі війська Царської Росії, яка в 1914/15 р. окупувала Галичину, були не лише росіяни), они вместо регулярных налогов платили ясак натурой (преимущественно пушниной)(воістину, як писав Т.Шевченко у поемі «Кавказ» «чом ви нам платить за сонце не повинні...»), ими управляли их собственные «князья», одновременно получавшие и российское дворянство и т.д.»), що мимоволі закрадається думка, а яким «дворянським титулом» заплатить йому сучасна імперська Росія? Гадаємо, жодним. Бо, як би не старався Д.Табачник виставити себе «універсальним» космополітом без роду-племені, ті, чиїм гаслом донині є «Бей жидов, спасай Раюсею», не забудуть його походження. Бо «Рассея» в уяві шовіністів – це й Україна, й Білорусія, котрі впрост «зобов'язані» ненавидіти те, що ненавидить Рассея – всіх «инородцев», «иноверующих», у т.ч. й юдеїв, чиє місце, згідно з велікорусской прєфєрєнциєй – Біробіджан, і чиї синагоги, згідно з восславлюваною Д.Табачником «релігійною толерантністю» імперії, були знищені нею дощенту. Тож чи дивно, що в дусі цієї ж «толерантності» ще й нині російські шовіністи у Львові вимащують однією й тією ж фарбою пам'ятні таблиці Є.Коновальцеві та Р.Шухевичу (чиї імена так ненавидить Д.Табачник) і відновлені в роки незалежності юдейські синагоги?
Та наруга над останніми не болить «ученого» – хоча десь там у глибині віків прадідами цього сараки були юдеї, їхня кров давно вивітрилася у жилах Табачника-манкурта, позбавленого пам'яті і розуму. Адже лише у приступі швидкопрогресуючого маразму і вибуху спровокованого ним україножерства він міг написати, що галичани «до сих пор считают Галичину центром мира, поскольку вместо министров и фельдмаршалов ко двору русского царя она поставляла конюхов, лакеев и горничных гарнизонным офицерам австрийского кайзера. Однако исторически обоснованный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя «национальной интелигенцией» только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков [...], следует лечить, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет Президент». Або «Почему в стране не может быть два государственных языка? Потому, что так думает Виктор Ющенко. А почему так думает Ющенко? А потому, что последние пятьдесят лет, приезжая в города, украиноязычное, вернее, суржикоговорящее сельское население чувствовало свою ущербность по сравнению с говорящими на литературном русском языке «местными» и, в первую очередь, учило русский язык, чтобы не отличаться. Теперь этот накопленный годами комплекс неполноценности выливается в агрессию: «Мы учили «москальську мову», теперь вы учите наш суржик». А пропагуючи ПіСУАР, колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник зауважує і погрожує «Кушнарёв убит, но идеи его востребованы. Новые лидеры неизбежно будут радикальнее предшественников, поскольку произойдёт радикализация замордованных «свидомит-ством» избирателей, а последствия для Украины будут плачевны»...
Нацистський оскал претендента у «лидеры» очевидний. Та, як би не кепкував Д.Табачник з квазіміфічних версій деяких сучасних любителів праісторії, ніхто з них не лише не претендує на високі наукові звання, а й не дозволяє собі злочинної пропаганди людиноненависництва і ксенофобії. А сповнений блювотиною ненависті невіглас Д.Табачник донині підписується наданим йому невідомо за що ВАК незалежної України високим вченим титулом, представляючи начебто українську науку і претендуючи на «високоумні» дискусії. Проте, дискутувати з невігласом чи доказувати дурневі, що він дурень, не варто. Та, якщо залишити йому право титулуватися вченим – то це сором і ганьба! Це плювок в обличчя не лише усім вченим, не лише Україні, а й усій світовій культурі та науці. Тому звертаємося до членів Національної Академії Наук, Наукового Товариства ім. Т.Шевченка, членів ВАК, ректорів вузів, відомих вчених в Україні і за її межами: час уже позбавити Д.Табачника всіх наданих йому титулів. Нехай собі пасе свині (якщо подужає) на власній дачі і псує папір.
Водночас, поскільки маніякальні ідеї «табачників» пропагують чорносотенські російські видання в Україні, вимагаємо (і просимо громадськість підтримати наші вимоги) від Прокуратури та СБУ України провести розслідування і порушити кримінальну справу проти таких видань, зокрема, проти газети «Киевский телеграфъ». Адже завданням суспільства є захиститися від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії, імперського шовінізму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, в т.ч. українофобії та юдофобії, і т.д., під якими квазіісторичними висновками вони б не ховалися. Така пропаганда не дискутується – в усіх розвинених країнах вона трактується як злочин, і відповідно карається. Покарання за таку пропаганду передбачає і чинне законодавство України. Лютий 2008 р.
Підписи:
Ірина Калинець, громадський діяч
Маркіян Іващишин, Голова комісії з питань культури Львівської міської ради
Ярослав Дашкевич, професор, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки, кавалер ордена Я. Мудрого
Михайло Голубець, професор, академік НАН України, доктор біологічних наук
Іван Головацький, професор, доктор біологічних наук
Ігор Калинець, письменник, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
Віктор Камінський, композитор, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
Віра Лясковська, депутат міської Ради, кавалер ордена кн. Ольги
Тетяна Крушельницька, професор Університету «Львівська політехніка», депутат міської ради
Михайло Ягольник, архітектор
Віктор Москалюк, художник, депутат міської ради
Степан Гунько, професор Львівської Академії друкарства
Микола Шимчук, Заслужений художник України
Стефанія Шабатура, кавалер ордена кн. Ольги
вимагаймо від ВАК України позбавити Дмитра Табачника титулу доктора історичних наук
Черговий опус з претензією на «науковість» «Аннигиляция национальной идеи» Дмитра Табачника, видрукуваний у «воскреслій» з темряви атавістичних інстинктів початку минулого століття чорносотенській газетці «Киевский телеграфъ» (3-5 січня ц. р.), був би сміху вартий, якби не титули «професор» і «доктор історичних наук», якими хизується колишній віце-прем'єр з гуманітарної політики. Сподіємося, що наші достойні вчені надалі не триматимуть у своїх рядах вирощеного в пробірці україножерства «професора», дозволяючи йому таким чином представляти українську науку з позицій невігластва і неоговтаного великодержавного російського шовінізму. Щоб не бути голослівними, зацитуємо деякі «відкриття» нашого «учоного» недоросля. «Практично всі імперські держави від Рима до Російської імперії, – пише Д.Табачник, – намагаються кооптувати меншини в загальнодержавну систему, об'єднуючи їх єдиним бюрократичним апаратом, єдиними податками, гарантуючи військовий захист і не вмішуючись в їхні релігійні, мовні і культурні традиції». Якщо бідолашний доктор говорить про «всі імперії», то слід було назвати і нацистський Рейх, адже саме під впливом нацистської ідеології про «повноцінну» націю німців, як націю іберменш, і про «неповноцінні» всі інші нації, очевидно, визріла й мисля Табачника, що «меншини» – це «неповноцінні» нації, які проживали і проживають на власних етнічних територіях, загарбаних Росією. До таких «меншин», за Д.Табачником, у хваленій ним Російській імперії належала й Україна, населенню якої імперія начебто гарантувала збереження всіх його традицій. Таким «збереженням» Д.Табачник, вочевидь, вважає нищення українських церков Петром І, страхітливий погром у Батурині, коли російські солдати вбивали старих і малих, а вагітним жінкам розпорювали животи, «діяльність» Катерини II, Валуєвський та Емський укази...
Ми нагадали лише відомі навіть школяреві-початківцю факти, про які «доктор історичних наук», як виглядає, не знає, або, може, не добачає... в догоду своїй теорії про «універсалістськість» усіх тоталітарних імперій, починаючи з Римської. Та хоча тоталітаризм в усій повноті нелюдськості і жорстокості сягає часів давніх Єгипту, Асирії та Вавілонії, а про асирійський та вавилонський полони нащадків патріарха Якова знає навіть кожен зневажуваний «учоним» «доктором» український селянин, торкнемося деяких фактів з історії поставленої Табачником на перше місце Римської імперії. Згадаємо, власне, Велику війну юдеїв з римлянами (66-70 рр. н.е.). На той час підвладною римлянам країною юдеїв керували прокуратори і, як зауважують дослідники, на ці посади, на горе юдеям, настановлювалися щонайгірші особи, котрі потурали несправедливості, здирствам, сваволі, вбивствам, а що найгірше — зневазі «не-римських» релігійних традицій. Саме останнє – наруга римських солдатів над релігійними традиціями юдеїв у Цезареї, була тою краплею, яка переповнила терпіння. Спершу юдейські посли звернулися зі скаргою до римського прокуратора Флорія, проте... були кинені до в'язниці. А в Єрусалимі Флорій наклав величезний податок на юдейську святиню, до того ж за непослух наказав римським солдатам вбивати і грабувати всіх юдеїв, хто лиш потрапить під руку (лише за декілька годин загинули сотні невинних юдеїв, а погроми продовжувалися день за днем). І юдеї повстали, їхня боротьба тягнулася з перемінним успіхом до осені 69 року. Тоді імператор Веспасіян послав на Єрусалим свого сина – полководця Тита. Першу перемогу Тит здобув під час найвеличнішого в юдеїв свята Пейсах (юдейська Пасха). І з властивим усім завойовникам лицемірством пообіцяв помилувати юдеїв, якщо вони здадуться. «Проте юдеї добре знали, – зауважують дослідники, – яка доля спіткала їхніх братів, котрі шукали ласки у римлян, тому постановили, що краще загинути, ніж віддати місто ворогові». У відповідь 9 Ава, за юдейським календарем, Тит спалив єрусалимський дитинець, а відтак і славну Царську святиню та замордував тисячі юдеїв – не лише юдейських воїнів, а й старих людей, жінок і немовлят. Хто врятувався від погрому, змушений був мігрувати з отчих земель. А День Тіша б'Аб донині є для юдеїв днем жалоби і посту!!!
«І ти боролась, як Ізраїль, моя Україно!» – напише Леся Українка. Якби колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник бодай трохи знав історію хоча б своїх прадідів-юдеїв, то мав би прийти до такого ж висновку. Та бідолаха мабуть не знає нічого ні про День Тіша б'Аб, ні навіть про Голокост у нацистській Германії, яка одідичила нелюдські «традиції» Римської та Російської імперій, ні про провоковані останньою чорносотенські погроми та винищення корінних націй на їхніх землях, інакше він би не насмілився писати так зневажливо про боротьбу Української Повстанської Армії та про «голодомори» на землі, яка дала притулок його прадідам, а ще й обурюватися, що «за отрицание Голодомора» «грозили и грозят тюрьмой» (як на нашу гадку, мало погрожувати –вже пора й діяти, бо День пам'яті жертв Голодомору – День нашої жалоби і посту, що відповідає біблійній матриці – Богом даному праву кожному народові боронити свою гідність і пам'ять, моральну чистоту і свободу).
Невігластво і недоумкуватість Д.Табачник компенсує возвеличуванням найзлочинніших імператорів. Бо для чого, скажіть на милість Божу, було згадувати з-посеред усіх візантійських імператорів саме Юстиніана (VI ст.), за правління котрого відбулося жахливе переслідування юдеїв у Візантії, внаслідок чого, як свідчить давній арабський історик Аль Масуді, вони знову змушені були масово мігрувати? Вірогідно, тоді ж вони прийшли й на наші землі, де знайшли можливість жити і працювати. Не кажемо вже, що завойовницька політика поліетнічної Візантійської імперії супроводжувалася страхітливим знущанням з полонених – їх осліплювали, катували, живцем здирали шкіру (наприклад, імператор Василій ввійшов в історію під іменем «болгаровбивці», оскільки, ліквідовуючи болгарський Партріархат, закатував понад 10 тисяч болгар на їхній же землі), в імператорських палацах постійно панували підступ, зрада, царевбивство, розпуста, пияцтво (ще один імператор навіть увійшов в історію під іменем «Михайло-пияк»)... Так само імперська Росія знищила Українську Митрополію в Києві, переважна більшість російських царів загинули внаслідок взаємонасильства. А про розпусту, символом якої стала Катерина II, вже й не кажемо...
Та Д.Табачник так вихваляє Російську імперію за її «людинолюбні» преференції до «інородців» (може, до кавказьких? До Шаміля, наприклад?) та обдаровування «российским дворянством» усякого роду ренегатів (зацитуємо: «...ограничения, накладывавшиеся на имперских «инородцев» (неправославных) имели скорее характер преференций. Так, их не призывали в армию (ба, «учоний» навіть не відає, що у складі війська Царської Росії, яка в 1914/15 р. окупувала Галичину, були не лише росіяни), они вместо регулярных налогов платили ясак натурой (преимущественно пушниной)(воістину, як писав Т.Шевченко у поемі «Кавказ» «чом ви нам платить за сонце не повинні...»), ими управляли их собственные «князья», одновременно получавшие и российское дворянство и т.д.»), що мимоволі закрадається думка, а яким «дворянським титулом» заплатить йому сучасна імперська Росія? Гадаємо, жодним. Бо, як би не старався Д.Табачник виставити себе «універсальним» космополітом без роду-племені, ті, чиїм гаслом донині є «Бей жидов, спасай Раюсею», не забудуть його походження. Бо «Рассея» в уяві шовіністів – це й Україна, й Білорусія, котрі впрост «зобов'язані» ненавидіти те, що ненавидить Рассея – всіх «инородцев», «иноверующих», у т.ч. й юдеїв, чиє місце, згідно з велікорусской прєфєрєнциєй – Біробіджан, і чиї синагоги, згідно з восславлюваною Д.Табачником «релігійною толерантністю» імперії, були знищені нею дощенту. Тож чи дивно, що в дусі цієї ж «толерантності» ще й нині російські шовіністи у Львові вимащують однією й тією ж фарбою пам'ятні таблиці Є.Коновальцеві та Р.Шухевичу (чиї імена так ненавидить Д.Табачник) і відновлені в роки незалежності юдейські синагоги?
Та наруга над останніми не болить «ученого» – хоча десь там у глибині віків прадідами цього сараки були юдеї, їхня кров давно вивітрилася у жилах Табачника-манкурта, позбавленого пам'яті і розуму. Адже лише у приступі швидкопрогресуючого маразму і вибуху спровокованого ним україножерства він міг написати, що галичани «до сих пор считают Галичину центром мира, поскольку вместо министров и фельдмаршалов ко двору русского царя она поставляла конюхов, лакеев и горничных гарнизонным офицерам австрийского кайзера. Однако исторически обоснованный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя «национальной интелигенцией» только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков [...], следует лечить, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет Президент». Або «Почему в стране не может быть два государственных языка? Потому, что так думает Виктор Ющенко. А почему так думает Ющенко? А потому, что последние пятьдесят лет, приезжая в города, украиноязычное, вернее, суржикоговорящее сельское население чувствовало свою ущербность по сравнению с говорящими на литературном русском языке «местными» и, в первую очередь, учило русский язык, чтобы не отличаться. Теперь этот накопленный годами комплекс неполноценности выливается в агрессию: «Мы учили «москальську мову», теперь вы учите наш суржик». А пропагуючи ПіСУАР, колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник зауважує і погрожує «Кушнарёв убит, но идеи его востребованы. Новые лидеры неизбежно будут радикальнее предшественников, поскольку произойдёт радикализация замордованных «свидомит-ством» избирателей, а последствия для Украины будут плачевны»...
Нацистський оскал претендента у «лидеры» очевидний. Та, як би не кепкував Д.Табачник з квазіміфічних версій деяких сучасних любителів праісторії, ніхто з них не лише не претендує на високі наукові звання, а й не дозволяє собі злочинної пропаганди людиноненависництва і ксенофобії. А сповнений блювотиною ненависті невіглас Д.Табачник донині підписується наданим йому невідомо за що ВАК незалежної України високим вченим титулом, представляючи начебто українську науку і претендуючи на «високоумні» дискусії. Проте, дискутувати з невігласом чи доказувати дурневі, що він дурень, не варто. Та, якщо залишити йому право титулуватися вченим – то це сором і ганьба! Це плювок в обличчя не лише усім вченим, не лише Україні, а й усій світовій культурі та науці. Тому звертаємося до членів Національної Академії Наук, Наукового Товариства ім. Т.Шевченка, членів ВАК, ректорів вузів, відомих вчених в Україні і за її межами: час уже позбавити Д.Табачника всіх наданих йому титулів. Нехай собі пасе свині (якщо подужає) на власній дачі і псує папір.
Водночас, поскільки маніякальні ідеї «табачників» пропагують чорносотенські російські видання в Україні, вимагаємо (і просимо громадськість підтримати наші вимоги) від Прокуратури та СБУ України провести розслідування і порушити кримінальну справу проти таких видань, зокрема, проти газети «Киевский телеграфъ». Адже завданням суспільства є захиститися від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії, імперського шовінізму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, в т.ч. українофобії та юдофобії, і т.д., під якими квазіісторичними висновками вони б не ховалися. Така пропаганда не дискутується – в усіх розвинених країнах вона трактується як злочин, і відповідно карається. Покарання за таку пропаганду передбачає і чинне законодавство України. Лютий 2008 р.
Підписи:
Ірина Калинець, громадський діяч
Маркіян Іващишин, Голова комісії з питань культури Львівської міської ради
Ярослав Дашкевич, професор, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки, кавалер ордена Я. Мудрого
Михайло Голубець, професор, академік НАН України, доктор біологічних наук
Іван Головацький, професор, доктор біологічних наук
Ігор Калинець, письменник, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
Віктор Камінський, композитор, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
Віра Лясковська, депутат міської Ради, кавалер ордена кн. Ольги
Тетяна Крушельницька, професор Університету «Львівська політехніка», депутат міської ради
Михайло Ягольник, архітектор
Віктор Москалюк, художник, депутат міської ради
Степан Гунько, професор Львівської Академії друкарства
Микола Шимчук, Заслужений художник України
Стефанія Шабатура, кавалер ордена кн. Ольги
Відповіді
2008.02.12 | guest
Сергій Лавренюк, журналіст, Київ
2008.02.12 | guest
Собко Тарас, гол. продюсер ОТБ "Галичина"
А що тут коментувати?! Ворог - він і в Африці ворог.2008.02.12 | guest
Zvenyslava Husak, PhD, biologist
2008.02.12 | один_козак
Леонід Тонковид. Приватний підприємець, фахівець з маркетингу
Таких треба позбавляти громадянстваГоді далі заплющувати очі на ворожі дії щодо України. У висловлюваннях Табачника звучить зневага й ненависть до співгромадян. Його виступи закликають до розділення Українців і віддання їх більшої частини під владу імперії, від якої ми тільки нещодавно вирвалися. Такі ксенофоби і україноненависники, як Табачник, заслуговують на позбавлення громадянства Украіни, а не наукових звань. Але я неточний, коли називаю Табачника ксенофобом. Бо щоб бути ксенофобом, людина мусить сама спершу бути кимось. Хто є цей Табачник - хіба росіянин? Чи просто, без огляду на жодну приналежність, обрав собі центр сили, якому готовий служити?
2008.02.12 | guest
Микола Числін, програміст, м. Харків
Якщо йому так припала до смаку Російська Імперія, нехай забирається до неї, на смітник історії.2008.02.12 | guest
Сергій Ільїн Олександрович, аспірант МННЦТіС НАНу
2008.02.12 | guest
Олександр DADDY Попов, таББачнегоненависник
2008.02.12 | guest
Мокров А.А., програміст, м.Київ
2008.02.12 | Koala
Павло Славинський, ІТ, Київ
2008.02.12 | guest
Микола ШАТИЛОВ, журналіст, Прага
2008.02.12 | guest
Алла Снігур-Бальковська, кор. ВВС, Прага
2008.02.12 | guest
Данило Перцов, композитор
2008.02.12 | guest
Борис Чикулай, МБФ "Сучасне мистецтво України"
2008.02.12 | guest
Boлодимиp Cтeпaнюк, наукoвець (-)
2008.02.12 | guest
Ольга Жмудовська, журналіст
2008.02.12 | guest
Микола Твердохліб , кандидат технічних наук , пенсіонер
2008.02.12 | guest
Володимир Сергієнко, Харків, інженер
2008.02.12 | guest
Левицька Галина -- журналіст, член Національної спілки журналістів
Підпис під листом2008.02.12 | guest
Наталка Хижняк, вчитель
2008.02.12 | Євген Захаров
Ольга Багалій, редактор, Харківська правозахисна група
2008.02.12 | guest
Юрій Дутка, керівник гуртка, м.Київ
2008.02.12 | guest
L.Andrusiv, Ph.D, Assistant Prof., UofL, USA
2008.02.12 | guest
Тамара Просяник, журналіст, редактор громадсько-політичної газети "ІНФОРМБЮЛЕТЕНЬ"
2008.02.12 | guest
Черевко Євген, викладач, м. Одеса
Мабуть Табачник не знає, що у єврейського народу був свій Шухевич - славетний ватажок Бар-Кохба, який бив римлян, як наш Чупринка - москалів! Вічна слава героям Бар-Кохбі та Шухевичу!!! Манкуртів, на зразок Симоненка та Табачника - на смітник історії!!!2008.02.12 | guest
Руслан Коцаба, ГП "ПОРА", Івано-Франківськ
2008.02.12 | guest
Miroslaw Werbowy, zurnalist, Warszawa
2008.02.12 | guest
Данилюк Тарас Петрович, член Спілки дизайнерів України
2008.02.12 | guest
Edward Keenan, Professor of History, Harvard University
2008.02.12 | guest
Олександр Лазарчук, інженер,м.Бердичів
2008.02.12 | guest
Orest Vlasov-Ovdijenko, strashyj redaktor, Ukrajinsjka sluzhba, Radio Svoboda, na pensiji
Hetj ukrajinozheriv! Ce vse, scho treba skazaty u spravi D. Tabachnyka.2008.02.12 | guest
Taras Vasilik, Engineer, Chicago, USA
2008.02.12 | MV
Микола Владзімірський, Севастополь, http://ukrlife.org (-)
(-)2008.02.12 | Майстер
Олекса Негребецький, перекладач
2008.02.12 | guest
Полончук Володимир Сергійович, бухгалтер
2008.02.12 | guest
Сергій Саркісов, підприємець
2008.02.13 | guest
Юрій Колос
Ну й виродок цей Табачник!2008.02.13 | guest
Марія Шутальова, за фахом математик, м. Харків
2008.02.13 | guest
Тарас Шамайда, Київ
2008.02.13 | guest
Відибіда О.К., гол.н.співр., доктор ф.-м. наук, Інститут Теоретичної Фізики ім. М.М.Боголюбова
2008.02.13 | mala
Катерина Чепура. Студентка.
2008.02.13 | guest
Ігор Гузенко, інженер, працюю на підприємстві
2008.02.13 | guest
Кравчик Вадим, фізик
2008.02.13 | guest
Оляна Матвіюк, юрист.
2008.02.13 | guest
Я. О. Золотарюк, кандидат фіз.-мат, наук, Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАНУ
2008.02.13 | guest
Клименко Борис Васильович, викладач англійської мови зі стажем 45 років, пенсіонер
Не треба його було назначати на цю посаду, а щоб вн не казав такі дурниці, то не треба його запрошувати на Свободу слова та інші програми. Сором всій інтелегенції України за нього.2008.02.13 | Адвокат ...
Віктор Гарбар, приватний підприємець, м. Харків.
2008.02.13 | Sean
Олександр Северин, кандидат юридичних наук, ВГО Альянс "Майдан"
2008.02.13 | guest
Євген Захаров, канд. техн. наук, Харківська правозахисна група
2008.02.13 | guest
Олексій Логвінов
2008.02.13 | AK
Андрій Костюк, Київ, Франкфурт-на-Майні, фізик
2008.02.13 | guest
Анатолiй Босенко, iнженер, м. Харкiв
2008.02.13 | guest
Ігор Мосійчук головний редактор газети "Вечірній Васильків"
2008.02.13 | guest
Корній Дзюба
2008.02.13 | guest
Віра Шпильова, журналіст
2008.02.14 | guest
Андрій Андріюк, веб-адміністратор, "5 канал"
2008.02.14 | guest
Oleksandr Sochka, Engineer, Toronto
2008.02.14 | guest
B'ячеслав Хабровський учитель, інженер, Польща
2008.02.14 | guest
Alina Ladzinska, admin.robitnyk,Rep.Polshcha
2008.02.14 | guest
Віталій Рогачов, програміст, смт. Близнюки Харківської області
2008.02.14 | guest
Сергій Ласкавий, коректор сайту, http://kino-pereklad.org.ua/
2008.03.12 | guest
Ярослав Василюк, Великобританія
2008.03.12 | guest
Ярослав Василюк, Великобританія
2008.02.14 | guest
Надія Банчик, журналіст, член Міжнародної Амністії, США
Є ще один проффєсор, якому б теж трохи скоротити титули не зашкодило...2008.02.14 | guest
Лілія Іванова - лікар
2008.02.14 | guest
Макар Максим, ЦНВ м.Києва
2008.02.14 | guest
Олександр Золотарюк, пров. н. с., доктор фіз.-мат. наук, Інститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАНУ
2008.02.14 | guest
Роман Савка, Чернівці
2008.02.14 | guest
Ігор Удовиченко, студент Харківського національного економічного університету
2008.02.15 | guest
Лукашенко Євген, студент університету імені Тараса Шевченко
2008.02.15 | guest
Козачок Юрій Якович, лікар, Полтава
Приєднуюсь до вищевикладеного. Псевдонауковцям, псевдополковникам та збирачам крадених історичних раритетів не місце серед науковців. Змініть свій псевдонауковий стиль на "феню", з якою пов язане ваше справжнє "ego" !2008.02.15 | guest
IWAN TEREFENKO, KNYHOWOD,PRACIWNYK KREDYTOWOJI SPILKY, MAGISTER EKONOMIJI
2008.02.15 | guest
Синіборова Олександра, службовець. Київ
2008.02.15 | guest
Роман Хотячук, програміст, м. Київ
2008.02.15 | guest
Таратула Руслвн правник
2008.02.15 | guest
Олександр Габович, доктор фіз.-мат, наук, Київ
Не один такий Табачник. І не єдине коло питань, яке мусується невігласами. Наука в Україні в глубокій кризі.2008.02.15 | guest
Юрiй Сидоров, юрист, Москва
2008.02.15 | guest
Надія Міськів, науковець, Львів
Цілком підтримую це звернення.Також звертаюся до правоохоронних органів притягти цю людину до кримінальної відповідальності за антиукраїнську діяльність
2008.02.15 | guest
Taras Antoniv, PhD, New York
2008.02.15 | guest
Марта Онуфрів, журналіст, автор книг, правозахисник з Канади
2008.02.16 | guest
Kostjantyn Tkach
2008.02.16 | guest
Михайло Свистович, альянс "Майдан", м. Ірпінь Київської обл.
2008.02.16 | vkhanas
Володимир Ханас, Альянс Майдан, Тернопіль
2008.02.16 | guest
Михальчук Орест. Мешкаю в Ізраїлі.
2008.02.16 | guest
Іван Бейко, доктор технічних наук, професор
2008.02.16 | guest
Андрій Єременко, старший науковий співробітник ФТІНТ НАНУ, м.Харків
2008.02.17 | guest
Юрій Зарицький,пенсіонер
2008.02.17 | guest
Орест Вергун -інж. пенсіонер - Польща
Вже давно треба було. Думаю що ще кільком такім належалоб.2008.02.17 | guest
Уляна мелдал-Джонсен,супервайзер,LNC Lavelin
2008.02.17 | guest
Юрій Вовк, підприємець
Ми надто добрі до таких професорів! Але терпець уривається...2008.02.17 | guest
Валентин Волошин, голова Полтавської профспілки "Солідарність"
Без коментарів2008.02.17 | guest
Андрій Ерліх, електрик, Харків
2008.02.17 | guest
Ярослав Проць,журналіст, редактор газет "Сільське життя" та "Агро-Еко"
Підтримую ініціативу2008.02.18 | guest
Леонід Гальчинський, доцент КПІ
2008.02.18 | guest
Анатолій Банний, правозахисник, м. Полтава
2008.02.18 | guest
Володимир Петренко, голова Канівської міськрайонної організації Народного Руху України
2008.02.18 | Майдан
Володимир Мартинюк, "Шлях Перемоги", редактор
Повністю підтримую текст звернення.2008.02.18 | guest
Юрій Дрозд, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії
2008.02.18 | guest
Koка Черкаський, письменник
2008.02.19 | guest
Юрій Курилюк, діамантер, м. Київ (-)
2008.02.19 | guest
Ігор Гирич, к.і.н., дійсний член НТШ
2008.02.19 | guest
Ігор Гирич, к.і.н., дійсний член НТШ
2008.02.19 | guest
Любченко Руслан Вікторович, держслужбовець, КМДА
2008.02.19 | guest
Марина Мірошина, інженер, м. Рубіжне Луганської обл.
2008.02.19 | guest
Олег Романчук — шеф-редактор журналу «Універсум», кандидат філологічниих наук, член НСПУ і НСЖУ, член Organissation Mondiale de la Presse Periodique (Bruxelles)
2008.02.20 | guest
Greg Tokayuk, USA. Professor of French & Italian
2008.02.20 | guest
Павло Мегедюк, український патріот, колишній антисовєтчик
2008.02.20 | guest
Сергій Дашковський,робітник,м.Кривий Ріг
2008.02.20 | guest
Шуть Олександр, працівник банку, Дніпропетровськ
2008.02.20 | guest
Богдан Строцень голова секретаріату Тернопільської обласної організації КУН, кандидат історичних наук
2008.02.20 | guest
Дячок Олег, кандидат історичних наук, доцен, м. Дніпропетровськ
Дійсно, сумно, що частина виборців голосує за табачників.А ще Дмитро Табачник є акадеіком Академії правових наук України. Цікаво, чи бачив хтось хоч одну його публікацію з правознавства? Мені не траплялися.
Твердження про неповноцінність західних українців можна кваліфікувати як розпалювання ворожнечі за етнічною ознакою.
2008.02.20 | guest
Aндрiй Прoцик, PhD, Economics, Digonex
2008.02.21 | Спілка Української Молоді
Володимир Мозговий, Голова Київської міської організації Спілки Української Молоді
2011.08.02 | guest
Леонід Романюк, Україна
Позбавити Дмитра Табачника усіх наукових звань та посади - це те щонайменше, чого мусимо добиватися! Причому, маємо не забути, що проФФесор він у нас не один... До біса в нас розвелося "науковців"! :)2008.02.21 | guest
Briston Knight, Canada
2008.02.21 | guest
Віктор Брехуненко, доктор історичних наук, професор, м. Київ
2008.02.21 | guest
Володимир Сергієнко, Харків, інженер
2008.02.21 | guest
Роман Журба -Торонто
2008.02.21 | guest
Анатолій Карась, доктор філософських наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка
2008.02.22 | guest
Володимир Антофійчук, архітектор, Essex Fells, NJ, USA
2008.02.22 | guest
Лідія Борійчук, філолог, викладач ЛНУ імені Івана Франка
2008.02.22 | guest
Звенислава Мамчур, проректор Львівського національного університету імені Івана Франка, доцент, канд. біологічних наук
2008.02.22 | guest
Юрко ЗЕЛЕНИЙ, гудецький оглядач
Табачник відверто вже дістав. Чи не час йому повернутися до родовідних витоків: продавати табак на Привокзальній ;?2008.02.22 | guest
Любомир Сеник, доктор філологічних наук, професор ЛНУ імені Івана Франка, член Національної спілки письменників України, дійсний член НТШ
2008.02.22 | guest
Андрій Костенко, менеджер, м. Полтава
2008.02.23 | guest
André Tokayuk, USA
keymaster пише:> Відкритий лист до громадськості України:
> вимагаймо від ВАК України позбавити Дмитра Табачника титулу доктора історичних наук
>
> Черговий опус з претензією на «науковість» «Аннигиляция национальной идеи» Дмитра Табачника, видрукуваний у «воскреслій» з темряви атавістичних інстинктів початку минулого століття чорносотенській газетці «Киевский телеграфъ» (3-5 січня ц. р.), був би сміху вартий, якби не титули «професор» і «доктор історичних наук», якими хизується колишній віце-прем'єр з гуманітарної політики. Сподіємося, що наші достойні вчені надалі не триматимуть у своїх рядах вирощеного в пробірці україножерства «професора», дозволяючи йому таким чином представляти українську науку з позицій невігластва і неоговтаного великодержавного російського шовінізму. Щоб не бути голослівними, зацитуємо деякі «відкриття» нашого «учоного» недоросля. «Практично всі імперські держави від Рима до Російської імперії, – пише Д.Табачник, – намагаються кооптувати меншини в загальнодержавну систему, об'єднуючи їх єдиним бюрократичним апаратом, єдиними податками, гарантуючи військовий захист і не вмішуючись в їхні релігійні, мовні і культурні традиції». Якщо бідолашний доктор говорить про «всі імперії», то слід було назвати і нацистський Рейх, адже саме під впливом нацистської ідеології про «повноцінну» націю німців, як націю іберменш, і про «неповноцінні» всі інші нації, очевидно, визріла й мисля Табачника, що «меншини» – це «неповноцінні» нації, які проживали і проживають на власних етнічних територіях, загарбаних Росією. До таких «меншин», за Д.Табачником, у хваленій ним Російській імперії належала й Україна, населенню якої імперія начебто гарантувала збереження всіх його традицій. Таким «збереженням» Д.Табачник, вочевидь, вважає нищення українських церков Петром І, страхітливий погром у Батурині, коли російські солдати вбивали старих і малих, а вагітним жінкам розпорювали животи, «діяльність» Катерини II, Валуєвський та Емський укази...
>
> Ми нагадали лише відомі навіть школяреві-початківцю факти, про які «доктор історичних наук», як виглядає, не знає, або, може, не добачає... в догоду своїй теорії про «універсалістськість» усіх тоталітарних імперій, починаючи з Римської. Та хоча тоталітаризм в усій повноті нелюдськості і жорстокості сягає часів давніх Єгипту, Асирії та Вавілонії, а про асирійський та вавилонський полони нащадків патріарха Якова знає навіть кожен зневажуваний «учоним» «доктором» український селянин, торкнемося деяких фактів з історії поставленої Табачником на перше місце Римської імперії. Згадаємо, власне, Велику війну юдеїв з римлянами (66-70 рр. н.е.). На той час підвладною римлянам країною юдеїв керували прокуратори і, як зауважують дослідники, на ці посади, на горе юдеям, настановлювалися щонайгірші особи, котрі потурали несправедливості, здирствам, сваволі, вбивствам, а що найгірше — зневазі «не-римських» релігійних традицій. Саме останнє – наруга римських солдатів над релігійними традиціями юдеїв у Цезареї, була тою краплею, яка переповнила терпіння. Спершу юдейські посли звернулися зі скаргою до римського прокуратора Флорія, проте... були кинені до в'язниці. А в Єрусалимі Флорій наклав величезний податок на юдейську святиню, до того ж за непослух наказав римським солдатам вбивати і грабувати всіх юдеїв, хто лиш потрапить під руку (лише за декілька годин загинули сотні невинних юдеїв, а погроми продовжувалися день за днем). І юдеї повстали, їхня боротьба тягнулася з перемінним успіхом до осені 69 року. Тоді імператор Веспасіян послав на Єрусалим свого сина – полководця Тита. Першу перемогу Тит здобув під час найвеличнішого в юдеїв свята Пейсах (юдейська Пасха). І з властивим усім завойовникам лицемірством пообіцяв помилувати юдеїв, якщо вони здадуться. «Проте юдеї добре знали, – зауважують дослідники, – яка доля спіткала їхніх братів, котрі шукали ласки у римлян, тому постановили, що краще загинути, ніж віддати місто ворогові». У відповідь 9 Ава, за юдейським календарем, Тит спалив єрусалимський дитинець, а відтак і славну Царську святиню та замордував тисячі юдеїв – не лише юдейських воїнів, а й старих людей, жінок і немовлят. Хто врятувався від погрому, змушений був мігрувати з отчих земель. А День Тіша б'Аб донині є для юдеїв днем жалоби і посту!!!
>
> «І ти боролась, як Ізраїль, моя Україно!» – напише Леся Українка. Якби колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник бодай трохи знав історію хоча б своїх прадідів-юдеїв, то мав би прийти до такого ж висновку. Та бідолаха мабуть не знає нічого ні про День Тіша б'Аб, ні навіть про Голокост у нацистській Германії, яка одідичила нелюдські «традиції» Римської та Російської імперій, ні про провоковані останньою чорносотенські погроми та винищення корінних націй на їхніх землях, інакше він би не насмілився писати так зневажливо про боротьбу Української Повстанської Армії та про «голодомори» на землі, яка дала притулок його прадідам, а ще й обурюватися, що «за отрицание Голодомора» «грозили и грозят тюрьмой» (як на нашу гадку, мало погрожувати –вже пора й діяти, бо День пам'яті жертв Голодомору – День нашої жалоби і посту, що відповідає біблійній матриці – Богом даному праву кожному народові боронити свою гідність і пам'ять, моральну чистоту і свободу).
>
> Невігластво і недоумкуватість Д.Табачник компенсує возвеличуванням найзлочинніших імператорів. Бо для чого, скажіть на милість Божу, було згадувати з-посеред усіх візантійських імператорів саме Юстиніана (VI ст.), за правління котрого відбулося жахливе переслідування юдеїв у Візантії, внаслідок чого, як свідчить давній арабський історик Аль Масуді, вони знову змушені були масово мігрувати? Вірогідно, тоді ж вони прийшли й на наші землі, де знайшли можливість жити і працювати. Не кажемо вже, що завойовницька політика поліетнічної Візантійської імперії супроводжувалася страхітливим знущанням з полонених – їх осліплювали, катували, живцем здирали шкіру (наприклад, імператор Василій ввійшов в історію під іменем «болгаровбивці», оскільки, ліквідовуючи болгарський Партріархат, закатував понад 10 тисяч болгар на їхній же землі), в імператорських палацах постійно панували підступ, зрада, царевбивство, розпуста, пияцтво (ще один імператор навіть увійшов в історію під іменем «Михайло-пияк»)... Так само імперська Росія знищила Українську Митрополію в Києві, переважна більшість російських царів загинули внаслідок взаємонасильства. А про розпусту, символом якої стала Катерина II, вже й не кажемо...
>
> Та Д.Табачник так вихваляє Російську імперію за її «людинолюбні» преференції до «інородців» (може, до кавказьких? До Шаміля, наприклад?) та обдаровування «российским дворянством» усякого роду ренегатів (зацитуємо: «...ограничения, накладывавшиеся на имперских «инородцев» (неправославных) имели скорее характер преференций. Так, их не призывали в армию (ба, «учоний» навіть не відає, що у складі війська Царської Росії, яка в 1914/15 р. окупувала Галичину, були не лише росіяни), они вместо регулярных налогов платили ясак натурой (преимущественно пушниной)(воістину, як писав Т.Шевченко у поемі «Кавказ» «чом ви нам платить за сонце не повинні...»), ими управляли их собственные «князья», одновременно получавшие и российское дворянство и т.д.»), що мимоволі закрадається думка, а яким «дворянським титулом» заплатить йому сучасна імперська Росія? Гадаємо, жодним. Бо, як би не старався Д.Табачник виставити себе «універсальним» космополітом без роду-племені, ті, чиїм гаслом донині є «Бей жидов, спасай Раюсею», не забудуть його походження. Бо «Рассея» в уяві шовіністів – це й Україна, й Білорусія, котрі впрост «зобов'язані» ненавидіти те, що ненавидить Рассея – всіх «инородцев», «иноверующих», у т.ч. й юдеїв, чиє місце, згідно з велікорусской прєфєрєнциєй – Біробіджан, і чиї синагоги, згідно з восславлюваною Д.Табачником «релігійною толерантністю» імперії, були знищені нею дощенту. Тож чи дивно, що в дусі цієї ж «толерантності» ще й нині російські шовіністи у Львові вимащують однією й тією ж фарбою пам'ятні таблиці Є.Коновальцеві та Р.Шухевичу (чиї імена так ненавидить Д.Табачник) і відновлені в роки незалежності юдейські синагоги?
>
> Та наруга над останніми не болить «ученого» – хоча десь там у глибині віків прадідами цього сараки були юдеї, їхня кров давно вивітрилася у жилах Табачника-манкурта, позбавленого пам'яті і розуму. Адже лише у приступі швидкопрогресуючого маразму і вибуху спровокованого ним україножерства він міг написати, що галичани «до сих пор считают Галичину центром мира, поскольку вместо министров и фельдмаршалов ко двору русского царя она поставляла конюхов, лакеев и горничных гарнизонным офицерам австрийского кайзера. Однако исторически обоснованный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя «национальной интелигенцией» только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков [...], следует лечить, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет Президент». Або «Почему в стране не может быть два государственных языка? Потому, что так думает Виктор Ющенко. А почему так думает Ющенко? А потому, что последние пятьдесят лет, приезжая в города, украиноязычное, вернее, суржикоговорящее сельское население чувствовало свою ущербность по сравнению с говорящими на литературном русском языке «местными» и, в первую очередь, учило русский язык, чтобы не отличаться. Теперь этот накопленный годами комплекс неполноценности выливается в агрессию: «Мы учили «москальську мову», теперь вы учите наш суржик». А пропагуючи ПіСУАР, колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник зауважує і погрожує «Кушнарёв убит, но идеи его востребованы. Новые лидеры неизбежно будут радикальнее предшественников, поскольку произойдёт радикализация замордованных «свидомит-ством» избирателей, а последствия для Украины будут плачевны»...
>
> Нацистський оскал претендента у «лидеры» очевидний. Та, як би не кепкував Д.Табачник з квазіміфічних версій деяких сучасних любителів праісторії, ніхто з них не лише не претендує на високі наукові звання, а й не дозволяє собі злочинної пропаганди людиноненависництва і ксенофобії. А сповнений блювотиною ненависті невіглас Д.Табачник донині підписується наданим йому невідомо за що ВАК незалежної України високим вченим титулом, представляючи начебто українську науку і претендуючи на «високоумні» дискусії. Проте, дискутувати з невігласом чи доказувати дурневі, що він дурень, не варто. Та, якщо залишити йому право титулуватися вченим – то це сором і ганьба! Це плювок в обличчя не лише усім вченим, не лише Україні, а й усій світовій культурі та науці. Тому звертаємося до членів Національної Академії Наук, Наукового Товариства ім. Т.Шевченка, членів ВАК, ректорів вузів, відомих вчених в Україні і за її межами: час уже позбавити Д.Табачника всіх наданих йому титулів. Нехай собі пасе свині (якщо подужає) на власній дачі і псує папір.
>
> Водночас, поскільки маніякальні ідеї «табачників» пропагують чорносотенські російські видання в Україні, вимагаємо (і просимо громадськість підтримати наші вимоги) від Прокуратури та СБУ України провести розслідування і порушити кримінальну справу проти таких видань, зокрема, проти газети «Киевский телеграфъ». Адже завданням суспільства є захиститися від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії, імперського шовінізму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, в т.ч. українофобії та юдофобії, і т.д., під якими квазіісторичними висновками вони б не ховалися. Така пропаганда не дискутується – в усіх розвинених країнах вона трактується як злочин, і відповідно карається. Покарання за таку пропаганду передбачає і чинне законодавство України. Лютий 2008 р.
>
> Підписи:
>
> Ірина Калинець, громадський діяч
>
> Маркіян Іващишин, Голова комісії з питань культури Львівської міської ради
>
> Ярослав Дашкевич, професор, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки, кавалер ордена Я. Мудрого
>
> Михайло Голубець, професор, академік НАН України, доктор біологічних наук
>
> Іван Головацький, професор, доктор біологічних наук
>
> Ігор Калинець, письменник, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
>
> Віктор Камінський, композитор, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
>
> Віра Лясковська, депутат міської Ради, кавалер ордена кн. Ольги
>
> Тетяна Крушельницька, професор Університету «Львівська політехніка», депутат міської ради
>
> Михайло Ягольник, архітектор
>
> Віктор Москалюк, художник, депутат міської ради
>
> Степан Гунько, професор Львівської Академії друкарства
>
> Микола Шимчук, Заслужений художник України
>
> Стефанія Шабатура, кавалер ордена кн. Ольги
2008.02.23 | guest
Olexander Voznyak,referee
2008.02.23 | guest
Василишин Богдан Владимирович, старший науковий співробітник, доктор ф-м наук, Об'єднаний Інститут Ядерних Досліджень
2008.02.23 | guest
Горук Назар депутат Шевченківської р-ної ради м. Чернівці
Підтримую !!!2008.02.24 | guest
Oleksandr Vasylenko, PhD Research Asspciate, Uniformed Services University of the Health Sciences, Bethesda, Maryland, USA
2008.02.24 | guest
Катерина Калитко, журналіст, Вінниця
2008.02.24 | guest
Олександр Сосницький, директор ТОВ "Т-І"
Без коментарів. Довести до логічного завершення.2008.02.24 | guest
Ольга Татаринова, пенсіонерка
2008.02.24 | guest
Строганова Оксана Петрівна, журналіст
2008.02.25 | guest
Сергій Зінченко, редактор часопису "Промінь Просвіти", м. Кривий Ріг
Після такої публікації, як на мене, всі справді журналісти, а не прислужники господарів названої газети, мають вийти з редакції. А Дмитра ТАБАЧНИКА, ворога української культури, неодмінно треба судити. - Показовим судом.2008.02.25 | guest
Фінкельштейн Леонід, головний редактор вид-ва "Факт", м Київ
2008.02.25 | guest
Горинь Михайло -- громадський і політичний діяч
2008.02.25 | guest
Горинь Ольга -громадська діячка
2008.02.25 | guest
Іван Гель --громадський діяч
2008.02.25 | guest
Оксана Горинь -мисткиня
2008.02.25 | guest
Марія Гель -- громадська діячка
2008.02.25 | guest
Андрій Луцишин, асистентЛНУ ім.І.Франка
2008.02.25 | guest
Ігор Сафронков, інженер, Київ
"Одна з найбільших бід цивілізації - вчений дурень." - Карел Чапек.Відверто кажучи, чи позбавляй таких "вчених", як Табачник, вчених ступенів, чи ні - це по суті нічого не міняє, крім формального права на науковий стаж та відповідну пенсію. Є "науки", вчені ступені з яких не мають жодного впливу як на культурний та розумовий рівень їхніх носіїв, так і на науковий прогрес взагалі. Наприклад, це історія КПРС, на якій зробив свою наукову кар'єру Діма Табачник, або науковий комунізм чи політична економія, на якій заробила свої докторські ступені така сама "проффесура". А ще є марксистсько-ленінська філософія та астрологія - перелік не вичерпний. Просто потрібно називати все своїми іменами: вчених - вченими, а шарлатанів - шарлатанами. Багато чого з того, що слід було б зробити, не зроблено - не було люстрацій, не були автоматично позбавлені своїх псевдонаукових ступенів титуловані фахівці з неіснуючих наук. Це тим паче несправедливо по відношенню до тих справжніх вчених, яких затюкали та замордували табачники всіх мастей в не такому вже й далекому світлому минулому. І то були люди, які справді творили науку - генетику, кібернетику та й не тільки. І що поряд з ними важить такий культуртрегер, як доктор-полковник історії КПРС Дмітрій Табачник? Було би кого й чого позбавляти...
2008.02.26 | guest
Плющ Леонід Плющ, Тетяна Франція
2008.02.26 | guest
Валерій Джунь, доцент,кандидат філософських наук,філософський факультет ЛНУ імені Івана Франка
2008.02.26 | guest
Ігор Доля, журналіст
2008.02.26 | guest
Аврамідіс Георгіос (Юрій), хірург, кандидат мед.наук, Athens, Greece
Вибачте за неполіткоректність:мерзотник і провокатор!2008.02.27 | guest
Мельник Ігор
чим більше нас - ти ми сильніші!2008.02.27 | guest
Олена Сергієнко, філолог
2008.02.27 | guest
Валерій Степаненко, магістр бізнес адміністрування
Діяльність Табачника спрямована проти України. Тому така людина не може бути д.і.н. за поданням ВАК України.2008.02.27 | guest
Юрась Красюк і Катерина Іваніщак. Приватні підприємці
Згодні!Юрась Красюк і Катерина Іваніщак
Також дуже обурює активність п. Табачника з якою він береться організовувати Ювілей "ХРЕЩЕННЯ РУСІ" під патронатом Російської церкви.
(Бачили прес-конференцію з цього приводу).
2008.02.27 | guest
Зеев Брук, лікар, Ізраїль
2008.02.28 | guest
Хоменко Валерий Григорьвич, руководитель, WEB технологии, г.Запорожье.
2008.02.28 | guest
Кузнєцов Юрій, менеджер, Полтава
2008.02.29 | guest
Тамара Корніяка, головний спеціаліст, правова експертиза міжнародних договорів, Міністерство юстиції України
2008.03.01 | guest
Леонід Максименюк, історик(ОДУ), практичний психолог
Нахабство та цинізм українофобів за російські кошти набагато перевищують будь-які спроби відстоювання інтересів Украіни. Ми живемо в умовах цілеспрямованої інформаційної війни. Відповідні служби практично на це не зважають і ніяк не реагують. Ми втрачаємо державність, соборність України.2008.03.03 | guest
Степан Хмара, громадський і політичний діяч, герой України
2008.03.03 | guest
Валентин Волошин, голова Полтавської профспілки "Солідарність"
Без коментарів2008.03.03 | guest
Віктор Рог, випусковий редактор газети "Шлях Перемоги"
2008.03.03 | guest
Латиш Оьлга,магістр економіки,депутат полтавської міської ради
2008.03.03 | guest
Латиш Ольга,магістр економіки,депутат полтавської міської ради
2008.03.03 | guest
Штангрет Ю. студент
2008.03.03 | guest
Володимир Василишин, Відповідальний Секретар Стрийського міськрайонного товариства "Просвіта", поет, юрист
Ксенофобія у жодному своєму вияві не має права на існування. У даному ж варіанті - це, серед іншого, ще й плювок у казан, з якого завтра їстиме той, хто плюнув. Як же це гидко! Яка це ганьба!2008.03.04 | guest
Олександр Федорець, журналіст, магістрант НаУКМА
2008.03.04 | guest
Віктор Середа - консалтинг сфери екопоселень
2008.03.05 | guest
Vitaliy Datsyuk, PhD, Université Paul Sabatier Toulouse III, France
2008.03.07 | guest
Богдан Луговий, кандидат біологіних наук, доцент
2008.03.07 | guest
Олекса Носаненко, громадський діяч, фотокореспондент газети "Кримська світлиця"
Д. Табачник та інші табачники - вороги України і злочинці, а злочинці мають сидіти у тюрмах. Набридла бездіяльність влади у плані захисту національних інтересів України.2008.03.08 | guest
Тetiana Bobrik (Megeyuk), case manager of refugee office, USA
keymaster пише:> Відкритий лист до громадськості України:
> вимагаймо від ВАК України позбавити Дмитра Табачника титулу доктора історичних наук
>
> Черговий опус з претензією на «науковість» «Аннигиляция национальной идеи» Дмитра Табачника, видрукуваний у «воскреслій» з темряви атавістичних інстинктів початку минулого століття чорносотенській газетці «Киевский телеграфъ» (3-5 січня ц. р.), був би сміху вартий, якби не титули «професор» і «доктор історичних наук», якими хизується колишній віце-прем'єр з гуманітарної політики. Сподіємося, що наші достойні вчені надалі не триматимуть у своїх рядах вирощеного в пробірці україножерства «професора», дозволяючи йому таким чином представляти українську науку з позицій невігластва і неоговтаного великодержавного російського шовінізму. Щоб не бути голослівними, зацитуємо деякі «відкриття» нашого «учоного» недоросля. «Практично всі імперські держави від Рима до Російської імперії, – пише Д.Табачник, – намагаються кооптувати меншини в загальнодержавну систему, об'єднуючи їх єдиним бюрократичним апаратом, єдиними податками, гарантуючи військовий захист і не вмішуючись в їхні релігійні, мовні і культурні традиції». Якщо бідолашний доктор говорить про «всі імперії», то слід було назвати і нацистський Рейх, адже саме під впливом нацистської ідеології про «повноцінну» націю німців, як націю іберменш, і про «неповноцінні» всі інші нації, очевидно, визріла й мисля Табачника, що «меншини» – це «неповноцінні» нації, які проживали і проживають на власних етнічних територіях, загарбаних Росією. До таких «меншин», за Д.Табачником, у хваленій ним Російській імперії належала й Україна, населенню якої імперія начебто гарантувала збереження всіх його традицій. Таким «збереженням» Д.Табачник, вочевидь, вважає нищення українських церков Петром І, страхітливий погром у Батурині, коли російські солдати вбивали старих і малих, а вагітним жінкам розпорювали животи, «діяльність» Катерини II, Валуєвський та Емський укази...
>
> Ми нагадали лише відомі навіть школяреві-початківцю факти, про які «доктор історичних наук», як виглядає, не знає, або, може, не добачає... в догоду своїй теорії про «універсалістськість» усіх тоталітарних імперій, починаючи з Римської. Та хоча тоталітаризм в усій повноті нелюдськості і жорстокості сягає часів давніх Єгипту, Асирії та Вавілонії, а про асирійський та вавилонський полони нащадків патріарха Якова знає навіть кожен зневажуваний «учоним» «доктором» український селянин, торкнемося деяких фактів з історії поставленої Табачником на перше місце Римської імперії. Згадаємо, власне, Велику війну юдеїв з римлянами (66-70 рр. н.е.). На той час підвладною римлянам країною юдеїв керували прокуратори і, як зауважують дослідники, на ці посади, на горе юдеям, настановлювалися щонайгірші особи, котрі потурали несправедливості, здирствам, сваволі, вбивствам, а що найгірше — зневазі «не-римських» релігійних традицій. Саме останнє – наруга римських солдатів над релігійними традиціями юдеїв у Цезареї, була тою краплею, яка переповнила терпіння. Спершу юдейські посли звернулися зі скаргою до римського прокуратора Флорія, проте... були кинені до в'язниці. А в Єрусалимі Флорій наклав величезний податок на юдейську святиню, до того ж за непослух наказав римським солдатам вбивати і грабувати всіх юдеїв, хто лиш потрапить під руку (лише за декілька годин загинули сотні невинних юдеїв, а погроми продовжувалися день за днем). І юдеї повстали, їхня боротьба тягнулася з перемінним успіхом до осені 69 року. Тоді імператор Веспасіян послав на Єрусалим свого сина – полководця Тита. Першу перемогу Тит здобув під час найвеличнішого в юдеїв свята Пейсах (юдейська Пасха). І з властивим усім завойовникам лицемірством пообіцяв помилувати юдеїв, якщо вони здадуться. «Проте юдеї добре знали, – зауважують дослідники, – яка доля спіткала їхніх братів, котрі шукали ласки у римлян, тому постановили, що краще загинути, ніж віддати місто ворогові». У відповідь 9 Ава, за юдейським календарем, Тит спалив єрусалимський дитинець, а відтак і славну Царську святиню та замордував тисячі юдеїв – не лише юдейських воїнів, а й старих людей, жінок і немовлят. Хто врятувався від погрому, змушений був мігрувати з отчих земель. А День Тіша б'Аб донині є для юдеїв днем жалоби і посту!!!
>
> «І ти боролась, як Ізраїль, моя Україно!» – напише Леся Українка. Якби колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник бодай трохи знав історію хоча б своїх прадідів-юдеїв, то мав би прийти до такого ж висновку. Та бідолаха мабуть не знає нічого ні про День Тіша б'Аб, ні навіть про Голокост у нацистській Германії, яка одідичила нелюдські «традиції» Римської та Російської імперій, ні про провоковані останньою чорносотенські погроми та винищення корінних націй на їхніх землях, інакше він би не насмілився писати так зневажливо про боротьбу Української Повстанської Армії та про «голодомори» на землі, яка дала притулок його прадідам, а ще й обурюватися, що «за отрицание Голодомора» «грозили и грозят тюрьмой» (як на нашу гадку, мало погрожувати –вже пора й діяти, бо День пам'яті жертв Голодомору – День нашої жалоби і посту, що відповідає біблійній матриці – Богом даному праву кожному народові боронити свою гідність і пам'ять, моральну чистоту і свободу).
>
> Невігластво і недоумкуватість Д.Табачник компенсує возвеличуванням найзлочинніших імператорів. Бо для чого, скажіть на милість Божу, було згадувати з-посеред усіх візантійських імператорів саме Юстиніана (VI ст.), за правління котрого відбулося жахливе переслідування юдеїв у Візантії, внаслідок чого, як свідчить давній арабський історик Аль Масуді, вони знову змушені були масово мігрувати? Вірогідно, тоді ж вони прийшли й на наші землі, де знайшли можливість жити і працювати. Не кажемо вже, що завойовницька політика поліетнічної Візантійської імперії супроводжувалася страхітливим знущанням з полонених – їх осліплювали, катували, живцем здирали шкіру (наприклад, імператор Василій ввійшов в історію під іменем «болгаровбивці», оскільки, ліквідовуючи болгарський Партріархат, закатував понад 10 тисяч болгар на їхній же землі), в імператорських палацах постійно панували підступ, зрада, царевбивство, розпуста, пияцтво (ще один імператор навіть увійшов в історію під іменем «Михайло-пияк»)... Так само імперська Росія знищила Українську Митрополію в Києві, переважна більшість російських царів загинули внаслідок взаємонасильства. А про розпусту, символом якої стала Катерина II, вже й не кажемо...
>
> Та Д.Табачник так вихваляє Російську імперію за її «людинолюбні» преференції до «інородців» (може, до кавказьких? До Шаміля, наприклад?) та обдаровування «российским дворянством» усякого роду ренегатів (зацитуємо: «...ограничения, накладывавшиеся на имперских «инородцев» (неправославных) имели скорее характер преференций. Так, их не призывали в армию (ба, «учоний» навіть не відає, що у складі війська Царської Росії, яка в 1914/15 р. окупувала Галичину, були не лише росіяни), они вместо регулярных налогов платили ясак натурой (преимущественно пушниной)(воістину, як писав Т.Шевченко у поемі «Кавказ» «чом ви нам платить за сонце не повинні...»), ими управляли их собственные «князья», одновременно получавшие и российское дворянство и т.д.»), що мимоволі закрадається думка, а яким «дворянським титулом» заплатить йому сучасна імперська Росія? Гадаємо, жодним. Бо, як би не старався Д.Табачник виставити себе «універсальним» космополітом без роду-племені, ті, чиїм гаслом донині є «Бей жидов, спасай Раюсею», не забудуть його походження. Бо «Рассея» в уяві шовіністів – це й Україна, й Білорусія, котрі впрост «зобов'язані» ненавидіти те, що ненавидить Рассея – всіх «инородцев», «иноверующих», у т.ч. й юдеїв, чиє місце, згідно з велікорусской прєфєрєнциєй – Біробіджан, і чиї синагоги, згідно з восславлюваною Д.Табачником «релігійною толерантністю» імперії, були знищені нею дощенту. Тож чи дивно, що в дусі цієї ж «толерантності» ще й нині російські шовіністи у Львові вимащують однією й тією ж фарбою пам'ятні таблиці Є.Коновальцеві та Р.Шухевичу (чиї імена так ненавидить Д.Табачник) і відновлені в роки незалежності юдейські синагоги?
>
> Та наруга над останніми не болить «ученого» – хоча десь там у глибині віків прадідами цього сараки були юдеї, їхня кров давно вивітрилася у жилах Табачника-манкурта, позбавленого пам'яті і розуму. Адже лише у приступі швидкопрогресуючого маразму і вибуху спровокованого ним україножерства він міг написати, що галичани «до сих пор считают Галичину центром мира, поскольку вместо министров и фельдмаршалов ко двору русского царя она поставляла конюхов, лакеев и горничных гарнизонным офицерам австрийского кайзера. Однако исторически обоснованный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя «национальной интелигенцией» только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков [...], следует лечить, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет Президент». Або «Почему в стране не может быть два государственных языка? Потому, что так думает Виктор Ющенко. А почему так думает Ющенко? А потому, что последние пятьдесят лет, приезжая в города, украиноязычное, вернее, суржикоговорящее сельское население чувствовало свою ущербность по сравнению с говорящими на литературном русском языке «местными» и, в первую очередь, учило русский язык, чтобы не отличаться. Теперь этот накопленный годами комплекс неполноценности выливается в агрессию: «Мы учили «москальську мову», теперь вы учите наш суржик». А пропагуючи ПіСУАР, колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник зауважує і погрожує «Кушнарёв убит, но идеи его востребованы. Новые лидеры неизбежно будут радикальнее предшественников, поскольку произойдёт радикализация замордованных «свидомит-ством» избирателей, а последствия для Украины будут плачевны»...
>
> Нацистський оскал претендента у «лидеры» очевидний. Та, як би не кепкував Д.Табачник з квазіміфічних версій деяких сучасних любителів праісторії, ніхто з них не лише не претендує на високі наукові звання, а й не дозволяє собі злочинної пропаганди людиноненависництва і ксенофобії. А сповнений блювотиною ненависті невіглас Д.Табачник донині підписується наданим йому невідомо за що ВАК незалежної України високим вченим титулом, представляючи начебто українську науку і претендуючи на «високоумні» дискусії. Проте, дискутувати з невігласом чи доказувати дурневі, що він дурень, не варто. Та, якщо залишити йому право титулуватися вченим – то це сором і ганьба! Це плювок в обличчя не лише усім вченим, не лише Україні, а й усій світовій культурі та науці. Тому звертаємося до членів Національної Академії Наук, Наукового Товариства ім. Т.Шевченка, членів ВАК, ректорів вузів, відомих вчених в Україні і за її межами: час уже позбавити Д.Табачника всіх наданих йому титулів. Нехай собі пасе свині (якщо подужає) на власній дачі і псує папір.
>
> Водночас, поскільки маніякальні ідеї «табачників» пропагують чорносотенські російські видання в Україні, вимагаємо (і просимо громадськість підтримати наші вимоги) від Прокуратури та СБУ України провести розслідування і порушити кримінальну справу проти таких видань, зокрема, проти газети «Киевский телеграфъ». Адже завданням суспільства є захиститися від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії, імперського шовінізму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, в т.ч. українофобії та юдофобії, і т.д., під якими квазіісторичними висновками вони б не ховалися. Така пропаганда не дискутується – в усіх розвинених країнах вона трактується як злочин, і відповідно карається. Покарання за таку пропаганду передбачає і чинне законодавство України. Лютий 2008 р.
>
> Підписи:
>
> Ірина Калинець, громадський діяч
>
> Маркіян Іващишин, Голова комісії з питань культури Львівської міської ради
>
> Ярослав Дашкевич, професор, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки, кавалер ордена Я. Мудрого
>
> Михайло Голубець, професор, академік НАН України, доктор біологічних наук
>
> Іван Головацький, професор, доктор біологічних наук
>
> Ігор Калинець, письменник, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
>
> Віктор Камінський, композитор, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
>
> Віра Лясковська, депутат міської Ради, кавалер ордена кн. Ольги
>
> Тетяна Крушельницька, професор Університету «Львівська політехніка», депутат міської ради
>
> Михайло Ягольник, архітектор
>
> Віктор Москалюк, художник, депутат міської ради
>
> Степан Гунько, професор Львівської Академії друкарства
>
> Микола Шимчук, Заслужений художник України
>
> Стефанія Шабатура, кавалер ордена кн. Ольги
2008.03.09 | guest
Герасименко Ігор робітник м.Маріуполь Донецької області України
Д.Табачник - відомий україноненависник, шестірка промоковських сил, пятої колони цих покитьків2008.03.11 | guest
Руслан Дух громадський діяч
2008.03.11 | guest
Марина Новицька, редактор, Сімферополь
2008.03.11 | guest
Братченко Константин г. Краматорск. Бизнесмен
2008.03.12 | guest
Ярослав Василюк, Великобританія
2008.03.12 | guest
Дмитро Задорожний, науковець, канд.техн.наук з 1988, Донецьк
2008.03.13 | guest
Міскун Олена, екологіст
2008.03.13 | guest
Алла Клименко, пенсіонерка, Харків
2008.03.14 | guest
Myroslav Kysylyuk, Teacher, Chernivtsi Ukraine
2008.03.14 | guest
Bill Woodrich, USA, M.D.
keymaster пише:> Відкритий лист до громадськості України:
> вимагаймо від ВАК України позбавити Дмитра Табачника титулу доктора історичних наук
>
> Черговий опус з претензією на «науковість» «Аннигиляция национальной идеи» Дмитра Табачника, видрукуваний у «воскреслій» з темряви атавістичних інстинктів початку минулого століття чорносотенській газетці «Киевский телеграфъ» (3-5 січня ц. р.), був би сміху вартий, якби не титули «професор» і «доктор історичних наук», якими хизується колишній віце-прем'єр з гуманітарної політики. Сподіємося, що наші достойні вчені надалі не триматимуть у своїх рядах вирощеного в пробірці україножерства «професора», дозволяючи йому таким чином представляти українську науку з позицій невігластва і неоговтаного великодержавного російського шовінізму. Щоб не бути голослівними, зацитуємо деякі «відкриття» нашого «учоного» недоросля. «Практично всі імперські держави від Рима до Російської імперії, – пише Д.Табачник, – намагаються кооптувати меншини в загальнодержавну систему, об'єднуючи їх єдиним бюрократичним апаратом, єдиними податками, гарантуючи військовий захист і не вмішуючись в їхні релігійні, мовні і культурні традиції». Якщо бідолашний доктор говорить про «всі імперії», то слід було назвати і нацистський Рейх, адже саме під впливом нацистської ідеології про «повноцінну» націю німців, як націю іберменш, і про «неповноцінні» всі інші нації, очевидно, визріла й мисля Табачника, що «меншини» – це «неповноцінні» нації, які проживали і проживають на власних етнічних територіях, загарбаних Росією. До таких «меншин», за Д.Табачником, у хваленій ним Російській імперії належала й Україна, населенню якої імперія начебто гарантувала збереження всіх його традицій. Таким «збереженням» Д.Табачник, вочевидь, вважає нищення українських церков Петром І, страхітливий погром у Батурині, коли російські солдати вбивали старих і малих, а вагітним жінкам розпорювали животи, «діяльність» Катерини II, Валуєвський та Емський укази...
>
> Ми нагадали лише відомі навіть школяреві-початківцю факти, про які «доктор історичних наук», як виглядає, не знає, або, може, не добачає... в догоду своїй теорії про «універсалістськість» усіх тоталітарних імперій, починаючи з Римської. Та хоча тоталітаризм в усій повноті нелюдськості і жорстокості сягає часів давніх Єгипту, Асирії та Вавілонії, а про асирійський та вавилонський полони нащадків патріарха Якова знає навіть кожен зневажуваний «учоним» «доктором» український селянин, торкнемося деяких фактів з історії поставленої Табачником на перше місце Римської імперії. Згадаємо, власне, Велику війну юдеїв з римлянами (66-70 рр. н.е.). На той час підвладною римлянам країною юдеїв керували прокуратори і, як зауважують дослідники, на ці посади, на горе юдеям, настановлювалися щонайгірші особи, котрі потурали несправедливості, здирствам, сваволі, вбивствам, а що найгірше — зневазі «не-римських» релігійних традицій. Саме останнє – наруга римських солдатів над релігійними традиціями юдеїв у Цезареї, була тою краплею, яка переповнила терпіння. Спершу юдейські посли звернулися зі скаргою до римського прокуратора Флорія, проте... були кинені до в'язниці. А в Єрусалимі Флорій наклав величезний податок на юдейську святиню, до того ж за непослух наказав римським солдатам вбивати і грабувати всіх юдеїв, хто лиш потрапить під руку (лише за декілька годин загинули сотні невинних юдеїв, а погроми продовжувалися день за днем). І юдеї повстали, їхня боротьба тягнулася з перемінним успіхом до осені 69 року. Тоді імператор Веспасіян послав на Єрусалим свого сина – полководця Тита. Першу перемогу Тит здобув під час найвеличнішого в юдеїв свята Пейсах (юдейська Пасха). І з властивим усім завойовникам лицемірством пообіцяв помилувати юдеїв, якщо вони здадуться. «Проте юдеї добре знали, – зауважують дослідники, – яка доля спіткала їхніх братів, котрі шукали ласки у римлян, тому постановили, що краще загинути, ніж віддати місто ворогові». У відповідь 9 Ава, за юдейським календарем, Тит спалив єрусалимський дитинець, а відтак і славну Царську святиню та замордував тисячі юдеїв – не лише юдейських воїнів, а й старих людей, жінок і немовлят. Хто врятувався від погрому, змушений був мігрувати з отчих земель. А День Тіша б'Аб донині є для юдеїв днем жалоби і посту!!!
>
> «І ти боролась, як Ізраїль, моя Україно!» – напише Леся Українка. Якби колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник бодай трохи знав історію хоча б своїх прадідів-юдеїв, то мав би прийти до такого ж висновку. Та бідолаха мабуть не знає нічого ні про День Тіша б'Аб, ні навіть про Голокост у нацистській Германії, яка одідичила нелюдські «традиції» Римської та Російської імперій, ні про провоковані останньою чорносотенські погроми та винищення корінних націй на їхніх землях, інакше він би не насмілився писати так зневажливо про боротьбу Української Повстанської Армії та про «голодомори» на землі, яка дала притулок його прадідам, а ще й обурюватися, що «за отрицание Голодомора» «грозили и грозят тюрьмой» (як на нашу гадку, мало погрожувати –вже пора й діяти, бо День пам'яті жертв Голодомору – День нашої жалоби і посту, що відповідає біблійній матриці – Богом даному праву кожному народові боронити свою гідність і пам'ять, моральну чистоту і свободу).
>
> Невігластво і недоумкуватість Д.Табачник компенсує возвеличуванням найзлочинніших імператорів. Бо для чого, скажіть на милість Божу, було згадувати з-посеред усіх візантійських імператорів саме Юстиніана (VI ст.), за правління котрого відбулося жахливе переслідування юдеїв у Візантії, внаслідок чого, як свідчить давній арабський історик Аль Масуді, вони знову змушені були масово мігрувати? Вірогідно, тоді ж вони прийшли й на наші землі, де знайшли можливість жити і працювати. Не кажемо вже, що завойовницька політика поліетнічної Візантійської імперії супроводжувалася страхітливим знущанням з полонених – їх осліплювали, катували, живцем здирали шкіру (наприклад, імператор Василій ввійшов в історію під іменем «болгаровбивці», оскільки, ліквідовуючи болгарський Партріархат, закатував понад 10 тисяч болгар на їхній же землі), в імператорських палацах постійно панували підступ, зрада, царевбивство, розпуста, пияцтво (ще один імператор навіть увійшов в історію під іменем «Михайло-пияк»)... Так само імперська Росія знищила Українську Митрополію в Києві, переважна більшість російських царів загинули внаслідок взаємонасильства. А про розпусту, символом якої стала Катерина II, вже й не кажемо...
>
> Та Д.Табачник так вихваляє Російську імперію за її «людинолюбні» преференції до «інородців» (може, до кавказьких? До Шаміля, наприклад?) та обдаровування «российским дворянством» усякого роду ренегатів (зацитуємо: «...ограничения, накладывавшиеся на имперских «инородцев» (неправославных) имели скорее характер преференций. Так, их не призывали в армию (ба, «учоний» навіть не відає, що у складі війська Царської Росії, яка в 1914/15 р. окупувала Галичину, були не лише росіяни), они вместо регулярных налогов платили ясак натурой (преимущественно пушниной)(воістину, як писав Т.Шевченко у поемі «Кавказ» «чом ви нам платить за сонце не повинні...»), ими управляли их собственные «князья», одновременно получавшие и российское дворянство и т.д.»), що мимоволі закрадається думка, а яким «дворянським титулом» заплатить йому сучасна імперська Росія? Гадаємо, жодним. Бо, як би не старався Д.Табачник виставити себе «універсальним» космополітом без роду-племені, ті, чиїм гаслом донині є «Бей жидов, спасай Раюсею», не забудуть його походження. Бо «Рассея» в уяві шовіністів – це й Україна, й Білорусія, котрі впрост «зобов'язані» ненавидіти те, що ненавидить Рассея – всіх «инородцев», «иноверующих», у т.ч. й юдеїв, чиє місце, згідно з велікорусской прєфєрєнциєй – Біробіджан, і чиї синагоги, згідно з восславлюваною Д.Табачником «релігійною толерантністю» імперії, були знищені нею дощенту. Тож чи дивно, що в дусі цієї ж «толерантності» ще й нині російські шовіністи у Львові вимащують однією й тією ж фарбою пам'ятні таблиці Є.Коновальцеві та Р.Шухевичу (чиї імена так ненавидить Д.Табачник) і відновлені в роки незалежності юдейські синагоги?
>
> Та наруга над останніми не болить «ученого» – хоча десь там у глибині віків прадідами цього сараки були юдеї, їхня кров давно вивітрилася у жилах Табачника-манкурта, позбавленого пам'яті і розуму. Адже лише у приступі швидкопрогресуючого маразму і вибуху спровокованого ним україножерства він міг написати, що галичани «до сих пор считают Галичину центром мира, поскольку вместо министров и фельдмаршалов ко двору русского царя она поставляла конюхов, лакеев и горничных гарнизонным офицерам австрийского кайзера. Однако исторически обоснованный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя «национальной интелигенцией» только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков [...], следует лечить, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет Президент». Або «Почему в стране не может быть два государственных языка? Потому, что так думает Виктор Ющенко. А почему так думает Ющенко? А потому, что последние пятьдесят лет, приезжая в города, украиноязычное, вернее, суржикоговорящее сельское население чувствовало свою ущербность по сравнению с говорящими на литературном русском языке «местными» и, в первую очередь, учило русский язык, чтобы не отличаться. Теперь этот накопленный годами комплекс неполноценности выливается в агрессию: «Мы учили «москальську мову», теперь вы учите наш суржик». А пропагуючи ПіСУАР, колишній віце-прем'єр України з гуманітарної політики Д.Табачник зауважує і погрожує «Кушнарёв убит, но идеи его востребованы. Новые лидеры неизбежно будут радикальнее предшественников, поскольку произойдёт радикализация замордованных «свидомит-ством» избирателей, а последствия для Украины будут плачевны»...
>
> Нацистський оскал претендента у «лидеры» очевидний. Та, як би не кепкував Д.Табачник з квазіміфічних версій деяких сучасних любителів праісторії, ніхто з них не лише не претендує на високі наукові звання, а й не дозволяє собі злочинної пропаганди людиноненависництва і ксенофобії. А сповнений блювотиною ненависті невіглас Д.Табачник донині підписується наданим йому невідомо за що ВАК незалежної України високим вченим титулом, представляючи начебто українську науку і претендуючи на «високоумні» дискусії. Проте, дискутувати з невігласом чи доказувати дурневі, що він дурень, не варто. Та, якщо залишити йому право титулуватися вченим – то це сором і ганьба! Це плювок в обличчя не лише усім вченим, не лише Україні, а й усій світовій культурі та науці. Тому звертаємося до членів Національної Академії Наук, Наукового Товариства ім. Т.Шевченка, членів ВАК, ректорів вузів, відомих вчених в Україні і за її межами: час уже позбавити Д.Табачника всіх наданих йому титулів. Нехай собі пасе свині (якщо подужає) на власній дачі і псує папір.
>
> Водночас, поскільки маніякальні ідеї «табачників» пропагують чорносотенські російські видання в Україні, вимагаємо (і просимо громадськість підтримати наші вимоги) від Прокуратури та СБУ України провести розслідування і порушити кримінальну справу проти таких видань, зокрема, проти газети «Киевский телеграфъ». Адже завданням суспільства є захиститися від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії, імперського шовінізму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, в т.ч. українофобії та юдофобії, і т.д., під якими квазіісторичними висновками вони б не ховалися. Така пропаганда не дискутується – в усіх розвинених країнах вона трактується як злочин, і відповідно карається. Покарання за таку пропаганду передбачає і чинне законодавство України. Лютий 2008 р.
>
> Підписи:
>
> Ірина Калинець, громадський діяч
>
> Маркіян Іващишин, Голова комісії з питань культури Львівської міської ради
>
> Ярослав Дашкевич, професор, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки, кавалер ордена Я. Мудрого
>
> Михайло Голубець, професор, академік НАН України, доктор біологічних наук
>
> Іван Головацький, професор, доктор біологічних наук
>
> Ігор Калинець, письменник, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
>
> Віктор Камінський, композитор, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
>
> Віра Лясковська, депутат міської Ради, кавалер ордена кн. Ольги
>
> Тетяна Крушельницька, професор Університету «Львівська політехніка», депутат міської ради
>
> Михайло Ягольник, архітектор
>
> Віктор Москалюк, художник, депутат міської ради
>
> Степан Гунько, професор Львівської Академії друкарства
>
> Микола Шимчук, Заслужений художник України
>
> Стефанія Шабатура, кавалер ордена кн. Ольги
2008.03.16 | guest
Борис Ціцвер, тренер, США
2008.03.18 | guest
Юрій Кравчук, self-employed, USA
2008.03.19 | guest
Дорошенко Ніна, науковець, к.б.н.
2008.03.19 | guest
Ірина Келиман, бухгалтер, м.Івано-Франківськ
2008.03.19 | guest
Денис Голубєв, менеджер з якості, Київ
2008.03.21 | guest
Евгенiя Крижанiвська, педагог
Що взяти з перевертня з роду в рiд, гнати московского ХОЛУЯ.2008.03.22 | guest
Дарія Василик Чікаго, США
2008.03.29 | guest
Мирон макар, психолг
В цивілізованих країнах Д.Табачник профнепридатний2008.03.26 | guest
Ідиотенко Іуда Іскріотович, професор зрадництва Росії.
А що тут коментувати! Я в 30-х при сталінізмі таких листів начитався.Адабрямс, карочє!
2008.03.27 | guest
Алім Карвацький, військовий пенсіонер. м. Одеса
Хам у депутатській оправі.2008.03.28 | guest
Вадим Конішевський, США
2008.03.29 | guest
Наталия Пасленова, Сакраменто, США
2008.03.29 | guest
Alex Grechanik, Vancouver, WA, USA
2008.04.03 | guest
Алєксандрова Тетяна, головний спеціаліст управління у справах преси та інформації Полтавської ОДА, член проводу ПОО НРУ, голова ПОГМО "Молода Просвіта"
2008.04.04 | guest
Петро Амброзевич, держслужбовець, магістр державного управління, м. Київ
2008.04.04 | guest
Юрiй Сидоров, юрист, Москва
2008.04.05 | guest
Ігор Сорока, програміст, компанія Міратех, Киів
2008.04.05 | guest
Качалка Олег, канд.мед.н., доцент Ніжинського держуніверситету ім. М.Гоголя
Діма Табачник - рідкісних приклад абсолютної безпринципності, мімікрії і мутаційності. Войовничий невіглас.2008.04.06 | guest
Ігор Соснило. Кримінально-виконавча служба
2008.04.06 | guest
Микола Франкевич, Мюнхен
2008.04.06 | guest
Алексей Тараскин, Ванкувер
2008.04.07 | guest
Віктор Темник, журналіст, ВВС
2008.04.09 | guest
Галина Сварник, науковець, ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України
Може, варто було б повторити публічне зривання генеральських погонів, яке колись влаштував Кучма Табачнику?2008.04.12 | guest
Марина Ковальчук, social worker, Vancouver, USA
2008.04.16 | guest
Коса Зоя,бібліотекарка
2008.04.18 | guest
Володимир Федотов, голова ГО "Комітет Відродження", м. Ізяслав
2008.04.18 | guest
Лисенко Олександр, держслужбовець
2008.04.18 | guest
Грищук Микола, програміст
2008.04.19 | guest
Юрій Зборовський, програміст, адміністратор БД відділу каталогізації Національної парламентської бібліотеки України
2008.04.20 | guest
Андрієнко Олекса, н.с. МЦ АМЕД НАН України (-)
2008.04.24 | guest
Ілля Головач, Сакраменто, США
2008.04.28 | guest
Стефанія Данилишин, Ванкувер, США
2008.04.28 | guest
Марія Сватар-Авдієнко, Ванкувер, США
2008.04.29 | guest
Myroslav Kysylyuk, Teacher, Chernivtsi Ukraine
2008.04.29 | guest
Victor Seredenko, Portland, USA
2008.04.30 | guest
Svitlana Bursak, M.D. Portland, OR. USA
2008.04.30 | guest
Браницька Світлана, ст.викладач, Хмельницька ГПА
2008.04.30 | guest
Браницька Світлана, ст.викладач, Хмельницька ГПА
2008.05.01 | guest
Иван Хижняк, self employed, USA
2008.05.02 | guest
Леонід Овод,підприємець
2008.05.02 | guest
Олесь ШЕВЧЕНКО, голова Комітету захисту Товариства політв'язнів
2008.05.04 | guest
Василь Овдієнко, teacher assistant, Porland, OR, USA
2008.05.09 | guest
Максим Суботник, банківський службовець, Портланд, США
2008.05.13 | guest
Вадим Назаренко, історик
2008.05.14 | guest
Вадим Конішевський, Ванкувер, США
2008.05.15 | guest
Сергій Подраний, Ванкувер, США
2008.05.16 | guest
володимир денисюк, психолог, м.київ
2008.05.17 | guest
Юрій Зарицький,пенсіонер
Його наглий фейс не переварюю.
2008.05.18 | guest
Людмила Соколовська, Ванкувер, США
2008.05.18 | guest
Стеценко Анатолій Васильович,пенсіонер
2008.05.18 | guest
Стеценко Олег Анатолійович,інженер.Москва
2008.05.19 | guest
Сосницька Іванна, Ванкувер, США
2008.05.20 | guest
Сергій Пемахов, інженер-конструктор, Кіровоград
2008.05.20 | guest
Володимир Ковтунець, математик, Київ
2008.05.20 | guest
Олександр Володимирович Калашник, вища освіта Одеський університет (справжній), набірник в газеті. інвалід з року Чорнобиля, нема правої ноги.
Табачник - свиня, яка з*їсть українське дитя, якщо їй дадуть це зробити "шарікови-януковічі"!2008.05.20 | guest
Віра Пащенко, Ванкувер, США
2008.05.21 | guest
Антоніна Покровська, фінансист, США
2008.05.21 | guest
Кравчук Олександр юрист, Київ
2008.05.21 | guest
Яків Шадиря, архітектор
2008.05.22 | guest
Геннадій Бикодір, журналіст, "УМ"
Мені нічого додати. Та і, якщо відверто, не має бажання говорити що завгодно про цю шовіністицьку потвору.2008.05.23 | guest
Ivan Sotkis, self-employed, Portland, USA
2008.05.23 | guest
Мирослава Манжура, ріаестейтор, Портланд, США
2008.05.23 | guest
Литвиненко Володимир, лікар-психотерапевт, Полтава
2008.05.25 | guest
Чичкань Ігор Іванович, голова Спілки підприємців м.Славутича
2008.05.25 | guest
Юрій Ануфрієв, голова Хмельницького обласного осередку ВГО "Комітет виборців України"
2008.05.26 | guest
Ліна Комарик, студентка, Портланд, США
2008.05.27 | guest
Олег Клименко, Харкiв, програмiст
2008.05.27 | guest
Ламонова Каріна, старший науковий співробітник, Дрнецький фізико-технічний інститут НАН України
2008.05.27 | guest
Олег Дзюбенко, інженер, викладач, м. Харків
2008.05.28 | guest
Оксана Димер, домогосподарка, Ванкувер, США
2008.05.28 | guest
Андрій Климась, manager, Vancouver, USA
2008.05.29 | guest
Микола Стадник, підприємець, Ванкувер, США
2008.06.01 | guest
Irina Sapozhnikova, teacher, Vancouver, USA
2008.06.01 | guest
Taranska, Nadia, real estate, Vancouver, USA
2008.06.01 | guest
Микола Шишкін студент ЖДУ ім. І.Франка, голова секретаріату ЖО Конгресу Українських Націоналістів,виконавчий директор культурно-мистецької кампанії "Антиокупант"
2008.06.02 | guest
Віктор Левандовський, математик, Dr.rer.nat, RWTH Aachen University, Germany
2008.06.03 | guest
Наталка Градинар, студентка, Бівертон, США
2008.06.03 | guest
Валерій Пляцко Д.М.Н.
Які можуть бути коментарі!!! Але величезна проблема в тому, що з часом ми можемо стати свідками НАГОРОДЖЕННЯ цього профф. орденом УКРАЇНИ, або призначення його на посаду віце-прем'єра або міністра... Ось в чому біда України!2008.06.04 | guest
Саюк Іван, студент ЖДУ ім. І. Я. Франка
2008.06.06 | guest
Сергій Покотило, Ванкувер, США
2008.06.09 | guest
Igor Smoliakov, Vancouver, USA
2008.06.11 | guest
Ігор Біленко, військовий пенсіонер, м. Охтирка, Сумська область
Ніяким табачникам не зупинити впевнений рух України та українців до свободи та правди!2008.06.11 | guest
Максим Школяр, підприємець, Сакраменто, США
2008.06.12 | guest
Василь Чепига, пенсіонер, Сакраменто, США
2008.06.12 | guest
Людмила ТАРАН, журналістка
2008.06.13 | guest
Miroslava Slivak, educator, Sacramento, USA
2008.06.13 | guest
Микола Тищенко, голова правління кредитної спілки "Схід", канд. хімічних наук, Донецьк
2008.06.15 | guest
Степан Шахно
2008.06.16 | guest
Svitlana Onischuk
2008.06.16 | guest
Марта Онуфрів, журналіст, правозахисник (Канада, Торонто)
2008.06.17 | guest
Vadim Bashkov, Sacramento, USA
2008.06.18 | guest
Іван Накорчемний, пенсіонер
2008.06.26 | guest
Максим Кравець, журналіст
2008.06.27 | guest
Дмитро Цебінога, коменсант, Сакраменто, США
2008.06.27 | guest
Максим Барабаш, системний адміністратор, Львівщина
2008.06.28 | guest
Олександр Тимченко, службовець, США
2008.06.29 | guest
Marian Lubkivsky, banker, USA
2008.06.29 | guest
Слинько Григорій , вчитель української мови та літератури
2008.07.03 | guest
Olga Gradinar, housekeeper, USA
2008.07.04 | guest
Alex Pogorelov, businessman, Sacramento, USA
2008.07.08 | guest
Ольга Волошина, соц.працівник, Київ
2008.07.08 | guest
Володимир Зелінка, заступник директора Тернопільської ЗОШ №14
2008.07.08 | guest
Ернст Кельман, пенсіонер, член товариства "Меморіал"
Звернення дуже довге. Досить було розглянути Україну, як колонію Московської імперії. Не коректно використовувати національність Табачника як аргумент. "... юдейські синагоги" - а чиї ще синагоги бувають. Не зрозуміло, чому автори звернення не користуються словом "еврей". З Римом воювали саме евреї - і юдеї, і христіани, і атеїсти. А юдеем, не знаю як тоді, а зараз може стати навіть японець.2008.07.09 | simsimopen
Андрій Микуш, депутат Львівської обласної Ради
Такі, як Табачник, завжди вважатимуть себе великими вченими, полководцями, царями, королями і т. п. Лікування тут безсиле. Патологія безнадійна2008.07.10 | guest
Александр Котеленец, риэлтор, Атланта
2008.07.11 | guest
ВІТАЛІЙ В'ЮН. Голова Шишацької районної організації "МОЛОДЬ ШИШАЧЧИНИ ХХІ". м.ШИШАКИ. Полтавська область.
2008.07.14 | guest
Alex Demirtash, economist, Sacramento, USA
2008.07.18 | guest
Мирослава Подрана, пенсіонерка, Ванкувер, США
2008.07.24 | guest
Майстерко Іван Адамович, пенсіонер, Сакраменто, США
2008.07.31 | guest
Ігор Марчук, метролог, Львів
2008.09.17 | guest
Фомин Игорь, пенсионер МВД
Давно пора !!! Почему он не научный работник Российской Академии наук ??? И не проживает в Москве ?2008.09.20 | guest
Підприємець Зеленько Ігор
2008.09.25 | guest
Решетняк Андрій пенсіонер, Запоріжжя
2008.09.26 | guest
Олег Онивьків,
2008.10.06 | guest
Вадим Воскресенський, архітектор, м.Харків
2008.10.11 | guest
Ігор Когут, доцент НУ "Львівська політехніка"
2008.10.12 | guest
Трацевич Тамара, голова Ради Центу прав людини "Древо життя" (Харків)
2008.10.13 | guest
Тітарчук Микола Олександрович, фінансист
2008.10.13 | guest
василь осадчий механік Черкаси
2008.10.14 | guest
Сергій Васильєв, підприємець, Дніпродзержинськ, 80675826719
2008.10.16 | Panzernik
Мизіков Петро Іванович, бухгалтер, 587-59-28
Пропагандист нацизма Табачник вызывает омерзение.2008.10.17 | guest
Ігор Решетняк, біоінженер, м. Донецьк
2008.10.17 | dyskurs
Іван Андрусяк, поет
2008.12.04 | guest
Наталя Юрчишин, перекладач
2010.03.16 | guest
Ковальчук Ольга, абітурієнтка
2010.03.20 | guest
Костюченко Аліна, українка, м.Миколаїв
2010.03.22 | guest
Román A. Schuj , odontologo ,Buenos Aires ,Argentina ,miembro de PROSVITA ,filial San Martin , Buenos Aires ,Argentina .
DESDE LA DIASPORA UCRANIA ,DEBEMOS DEFENDER LOS IDEALES DE LA NACION UCRANIA . PROTEGERLOS Y DEFENDERLOS DE LOS ENEMIGOS INTERNOS Y EXTERNOS , QUE AUN EXISTEN .ME EXPRESO EN ESPAÑOL PARA QUE EL MUNDO DE HABLA HISPANA CONOZCA LA PROBLEMATICA UCRANIA .
2011.09.24 | guest
Перхалюк Роман, Україна, студент