06/22/2010 | Михайло Свистович

Законопроект «Про порядок організації і проведення мирних заходів» (№ 2450) на сьогоднішній день однією з найбільших загроз для вітчизняної демократії.

Даний документ, ставши законом, істотно погіршить ситуацію з дотриманням свободи зібрань в країні, і стане визначальним кроком у становленні поліцейської держави в Україні.

По-перше, цей закон звужує вже існуючі права і свободи громадян на мирні збори, по-друге, ігнорує нагальні потреби щодо вдосконалення законодавства тих громадських організацій та ініціатив, які активно використовують вуличні акції як інструмент у боротьбі за права громадян.

Звуження прав

Неприйнятними у законопроекті є ряд норм, котрі, зокрема, узаконять репресивні методи щодо організаторів та учасників мирних зібрань.

1. Час повідомлення про зібрання. Підготовлений до другого читання у Верховній Раді законопроект встановлює 4-денний термін повідомлення про зібрання (сьогодні згідно Конституції України конкретний термін не встановлено), що унеможливить у багатьох випадках реагування громадськості на важливі події суспільного значення.

Запроваджене у проекті поняття «спонтанне мирне зібрання», яке ніби має пом’якшити норму про 4-денний термін повідомлення, визначене нечітко, що дає можливість для свавільного зупинення мирних зібрань рішенням посадових осіб МВС.

2. Місце зібрання. Велику небезпеку становить пункт законопроекту, який встановлює, що до “місць, в яких не допускається проведення мирного зібрання”, належать “територія, що прилягає до небезпечних виробничих об’єктів та до інших об’єктів, експлуатація яких потребує додержання спеціальних правил техніки безпеки”.

З точки зору Конституції України, яка гарантує громадянам не лише право проведення мирних зібрань але й свободу пересування територією країни, вся дана норма в цілому є повністю протиправною, оскільки в ній йдеться про “території, які прилягають” до певних об’єктів, а не самі ці об’єкти.

Термін «прилеглі території» дозволить посадовим особам МВС та представникам органів влади на свій розсуд обмежувати можливість громадян збиратися мирно.

Крім того, чинне законодавство України не містить таких понять як “небезпечний виробничий об’єкт” та “спеціальні правила техніки безпеки”. В переважній більшості українських підприємств і організацій затверджуються свої внутрішні “правила техніки безпеки”.

Таким чином, може бути створено “законні” підстави для заборони проведення мирних зібрань на “території, що прилягає” до будь-якого об’єкта, де застосовується наймана праця - від звичайного магазину чи кафе до промислового підприємства або державної установи.

3. Утруднюється процедура подачі повідомлення, а організатори повинні доводити, що вони – громадяни України або перебувають тут на законних підставах.

4. Контролю підлягають всі масові заходи. Всупереч рекомендаціям Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи, законопроект поширює свою дію на всі масові заходи, а не лише ті, які проводяться “під відкритим небом”. Таким чином, фактично усі зібрання громадян, що відбуваються у приміщеннях (наприклад, весілля або “ранок” у школі чи дитячому садочку) безумовно кваліфікуватимуться як “мирне зібрання”. Це призведе до встановлення на Україні режиму поліційно-тоталітарного типу, де буде порушуватися гарантоване статтею 32 Конституції право на приватне життя.

5. У законопроекті існує «гумова» норма, у якій сказано, що «під час проведення мирного зібрання забороняється вчиняти дії, що порушують нормальне функціонування органу державної влади», тому що під таким визначенням можна розуміти все що завгодно. Таке формулювання дає підстави органу державної влади зловживати своїм правом і розганяти будь-яке мирне зібрання. Фактично така норма встановлює обмеження щодо місць проведення зібрання - Рада, Кабмін, Адміністрація президента, МВС та його підрозділи, обласні і райадміністрації, мерії, суди, в т.ч. Конституційний, і т.д., а вони є головними адресатами вимог громадян.

6. Можливості для зловживань з боку міліції створює норма законопроекту 2450, в якій сказано, що «організатору та учасникам мирного зібрання забороняється мати при собі пристосовані предмети, що можуть бути використані проти життя і здоров’я людей або з метою пошкодження чи знищення майна». Під такий предмет підпадає все що завгодно: держак для прапора, інструменти для встановлення намету тощо.

7. Норма, що забороняє фінансування та здійснення матеріально-технічного забезпечення проведення мирного зібрання іноземцем чи анонімним жертводавцем є прямим шляхом до провокацій.

Також необхідно врахувати, що прийнятий у першому читанні у червні 2009-го року, законопроект № 2450 отримав негативну оцінку Венеціанської комісії.

Проігноровані потреби

Громадськість потребує ряду змін у законодавство, які обмежать можливості посадових осіб протиправно перешкоджати мирним зібрання, і які не містить законопроект 2450, що ще раз підкреслює його деструктивну місію. У відповідності зі стандартами найрозвиненіших демократичних країн, в Україні необхідно впровадити наступні норми:

1. Відсутність повідомлення про зібрання не має бути підставою для обмеження права на зібрання і притягнення до відповідальності.

2. Метою надання повідомлення про зібрання має бути виключно те, щоб виконавча влада приготувалася для захисту зібрання. У випадку повідомлення влада несе відповідальність за охорону зібрання.

3. Процедура повідомлення не має жодним чином ускладнюватися, в тому числі і рішеннями центральних та місцевих органів влади та місцевого самоврядування.

4. Потрібне чітке встановлення підстав для судової заборони мирних зібрань. Суд може забороняти проведення мирного зібрання лише у виняткових випадках коли є підтверджені точні дані, що будуть вчинені правопорушення. Необхідно зняти обмеження щодо місць проведення зібрання - Рада, Кабмін, Адміністрація президента, МВС та його підрозділи, обласні і райадміністрації, мерії, суди, в т.ч. Конституційний, і т.д. є головними адресатами вимог громадян.

5. Необхідно встановити кримінальну відповідальність влади і, зокрема, правоохоронців за порушення свободи зібрань.

6. Потрібне чітке встановлення підстав для судової заборони мирних зібрань.

7. Встановити спеціальні терміни для апеляційного оскарження судових рішень про заборону мирних зібрань.

8. Внести зміни до Кодексу про адмінправопорушення, які б ліквідовували б унеможливлювали незаконну практику міліції затримувати громадян та висувати їм в суді звинувачення про злісну непокору законним вимогам правоохоронців на основі одного лише рапорту міліціонерів. Фактично, ця норма зараз дозволяє міліції затримувати будь-кого протягом будь-якої публічної акції.

Проект про свободу зібрань можна підтримати лише тоді, якщо там будуть втілені всі вищезгадані положення, які є «програмою-мінімумом» для реформування законодавства, що регулює мирні зібрання.

В той же час проект 2450 за своїм духом та буквою суперечить цій програмі, не відповідає принципу верховенства права і містить норми, що насаджують в країні авторитарний режим. Цей документ замість того щоб регламентувати винятки із права на проведення мирних зібрань,так як цього вимагає ч. 2 ст. 39 Конституції України, детально прописує саме це право, послідовно звужуючи його зміст та обсяг, що заборонено Конституцією України. ЗАКОНОПРОЕКТ 2450 НЕОБХІДНО ВІДХИЛИТИ, і розробити пакет законопроектів щодо свободи зібрань на основі проекту В. Мусіяки, який отримав позитивну оцінку Венеціанської комісії.

Володимир Чемерис, Інститут «Республіка»

Михайло Лебедь, Фундація регіональних ініціатив

Михайло Cвистович, громадська ініціатива «Відсіч»

Олександр Ротаєнко, Інститут «Республіка»

Мовчан Сергій Анатолійович, голова Київської незалежної студентської

профспілки "Пряма дія"

Вадим Гладчук, Молодіжне об"єднання "Молодь - надія України"

Катерина Чепура, громадська ініціатива «Відсіч»

Дудін Віталій, член ЦК КМПС "Захист Праці"

Дмитро Потєхін, Група європейської стратегії

Олексій Кляшторний, Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність»

Лебедєв Юрій, Київська незалежна студентська профспілка «Пряма дія»

Олег Шеленко, соціальний активіст

Тарас Ратушний, об'єднання громадських ініціатив "Об'єктивна реальність"

Надія Прудяк, громадська ініціатива «Відсіч»

Ігор Луценко, громадська ініціатива «Збережи Старий Київ»

Верник Олег, председатель ЦК КМПС "Захист праці"

Яблонська Тетяна, правозахисник.