11/11/2010 | Skapirus

Генеральному прокурору України
Клопотання

Ми, нижчепідписані, просимо притягнути до кримінальної відповідальности згідно із статтями Карного Кодексу України, що передбачають покарання за
А) Порушення національної та расової рівноправности,
Б) Розпалення національної ворожнечі,
таких осіб:
1) Табачника Дмитра Володимировича, міністра освіти та науки України,
2) Азарова Миколу Яновича, прем’єр-міністра України,
3) Януковича Віктора Федоровича, президента України.

Наше клопотання ми ґрунтуємо на таких фактах:

І. За період перебування на посту міністра освіти України Табачник Д. В. систематично висловлює свою абсолютно безграмотну і дискримінаційну для населення Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей України тезу про те, що це населення не належать до української національности.

Національну приналежність громадян визначає низка чинників: історія, мова, генетичне походження, релігія, ареал розселення тощо. Але незалежно від цих чинників – національна приналежність громадян – це їхнє особисте і невід’ємне право. Той же Табачник, наприклад, має себе за росіянина, хоч генетично він не є навіть слов’янином. Але ніхто не боронить Табачнику вважати себе приналежним до тої національности, яка відповідає засвоєній ним культурі, мові тощо.

Самий факт стороннього втручання у питання національної приналежности громадянина чи громадян – це вияв втручання до особистих прав. Заперечення національної приналежности населення цілого регіону – це є порушенням національної рівноправности цього регіону, національна дискримінація цілого регіону.

На чому ж ґрунтує Табачник свою антиукраїнську теорію? Наводимо цитату з тексту Табачника, оприлюдненого 23 вересня 2009 року в “Известиях“:

“Галичани насправді не мають нічого спільного з українцями Великої України під оглядом духовним, релігійним, мовним та політичним. Ми маємо різних ворогів та різних спільників. Скажу більше, наші спільники, навіть брати, для них – вороги, а їхні “герої” (Бандера, Шухевич) для нас убивці, зрадники і поплічники гітлерівсшких катів.”

З цієї цитати можна зробити кілька висновків:

І. Словом “ми” Табачник зараховує себе до українців Великої України, коли на ділі він має себе за росіянина. Таку підставу він уживає, щоб свої українофобські погляди приписати усім жителям Великої України;
ІІ. Табачник – доктор історичних наук - гадає, що різниця політичних та релігійних поглядів може визначати національну приналежність;
ІІІ. Табачник, ніби індійський ґуру, твердить, що всі галичани мають єдині політичні погляди. Точнісінько, як Гітлер, який стриг усіх гебреїв під один обвинувальний гребінець.

Поминувши законне питання, хто дав Табачнику право визначати бодай чию національну приналежність, поцікавимось, яку мету переслідує Табачник, який не належить до української нації, позбавляючи словесно галичан приналежности до української нації? Нащо він відтинає частину українців від української нації?

Чи це для зміцнення чи для послаблення України?

Очевидно, що це для послаблення і для розколу української нації, для розколу України.

Одночасно із виділенням галичан в окрему національність, Табачник звинувачує їх у низці гріхів і протиставляє галичан “справжнім українцям”. Для чого це робиться? Згадаймо історію. Прийшовши до влади в Німеччині, Гітлер почав звинувачувати гебреїв у всіх смертних гріхах, зробивши їх козлами відпущення для німців.

Чи не те саме повторює Табачник?

Зробити козлами відпущення галичан? Розпалитти національну ворожнечу?

Профашистську риторику Табачника на ділі спрямовано на розпал національної ворожнечі.

Цитовану вище “ідейну платформу” Табачник у різних варіянтах мусує у своїх статтях, виступах, книгах.

Коли таку дискримінаційну ідею висловлює приватна особа – це її, хоч і кримінальний, але особистий погляд, а коли таку ідею висловлює і мусує її у ЗМІ, перебуваючи на посту міністра освіти та науки, член уряду, то це треба кваліфікувати, як політичну програму уряду та президента України, коли ні уряд, ні президент ніяк не реагують на антидержавну риторику Табачника.

Проте, не зважаючи на численні протести громадян України, обурених профашистською риторикою міністра освіти, прем’єр-міністр Азаров не зільняє Табачника з поста міністра освіти, а Президент України Віктор Янукович, як гарант Конституції України, не вживає жодних заходів до усунення міністра освіти Табачника з його поста, виявляючи цим своє схвалення його кримінальної профашистської риторики.

Усі викладені вище факти свідчать про наявність криміналу у діях Табачника Д. В. і Азарова М. Я. та кримінальної бездіяльности Януковича В. Ф.

Просимо розглянути наведені факти і встановити ступінь винуватости в них вищеназваних осіб.

1. Караванський, Святослав Йосипович P.O.B. 131, Denton, MD 21629 U.S.A.