ЗАЯВА ФРАКЦІЙ НРУ ТА "РЕФОРМИ-КОНГРЕС"
02/23/2001 | Майдан-Інформ
ЗАЯВА ФРАКЦІЙ народного РУХУ УКРАЇНИ ТА ПАРТІЇ “РЕФОРМИ І
ПОРЯДОК” - “РЕФОРМИ -КОНГРЕС» ЩОДО УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ
СТОСУНКІВ
Фракції Народного Руху України та Партії “Реформи і порядок” – “Реформи-Конгрес” послідовно
виступають за європейський вибір України, за інтеграцію у європейські політичні, економічні та
військові структури, за неухильне входження України у світову демократичну спільноту. Наші партії
критично ставились до декларованої “багатовекторності” зовнішньо-політичного курсу держави, бо
вважали, що за цим криється нерішучість а та коливання між європейською та євразійською
орієнтаціями.
Висуваючи європейський вибір як пріоритетний напрямок української зовнішньої політики, ми
також виступаємо за добросусідські, рівноправні, паритетні та взаємовигідні відносини з сусідніми
державами, зокрема з Росією. Тому ми підтримали підписання широкомасштабного Договору з
Російською Федерацією про дружбу, співробітництво та партнерство, бо бачили в ньому механізм
налагодження добросусідських, справді партнерських стосунків, побудованих на взаємній пошані до
державного суверенітету, національних інтересів та територіальної цілісності двох держав, Ми
також виходили з того, що таке налагодження стосунків між Україною та Російською Федерацією
сприяло б стабілізації політичної ситуації в цьому важливому геополітичному регіоні, що, у свого
чергу, зняло б один в бар’єрів інтеграції України в Європу.
Однак вас глибоко тривожать певні тенденції у двосторонніх стосунках між Україною та Російською
Федерацією. Партнерство не може бути побудоване мовою погроз, Звинувачень та диктату, що
перетворилось в ледь не головний лейтмотив російської політики щодо України Ваше обурення
викликане тим, що Москва неодноразово дозволяла собі втручатись у внутрішні справи України,
навіть ставила перед Києвом категоричні вимоги стосовно певних кадрових призначень. Ми
гостро засуджували провокаційні заяви Російської Державної Думи, які ставили під сумнів
територіальну цілісність України. Ми протестували проти надання переваг російським комерційним
структурам у різних приватизаційних проектах. Ми досі не можемо зрозуміти чому не завершується
будівництво стратегічно важливого нафтопроводу Одеса-Броди, що допомогло б деверсифікувати
джерела, постачання енергоносіїв в Україну та сприяло б поглибленню стосунків з іншими,
економічно більш розвинутими європейськими країнами.
Наш блок підтримав Президента України, коли він чітко й недвозначно заявив у своїй
інавгураційній промові про те, що головним напрямком української зовнішньої політики буде курс
на європейську інтеграцію Ця декларована Президентом політика лягла в основу (схваленої
Парламентом Програми діяльності Уралу. Однак ми вимушені констатувати, що конкретні кроки
Президента не дають підстав твердити, що цей курс здійснюється. Якраз навпаки, всупереч
визначеним нормативними актам пріоритетом зовнішньої політики насправді прослідковується
тенденція втягування України в російську неоколоніальну орбіту із нехтуванням стратегічних
національних інтересів держави. Явним підтвердженням цієї тенденції стали
недавно підписані в Дніпропетровську угоди, відповідно до яких Україна має іще глибше
інтегруватись в російську економічну та енергетичну системи. Натомість зокрема на фоні
бурхливого “касетного скандалу”, яким викликав недвозначну тривогу в столицях демократичних
країн світу, помітно сповільнились темпи інтеграції України в європейські структури.
Сьогодні у засобах масової інформації апологети такої політики намагаються вас переконати в тому,
що підписання цих угод значно покращить економічну ситуацію в Україні. Така необгрунтована теза
викликає великий сумнів, Домовленість про з’єднання української та російської електромереж якраз
поглибить енергетичну залежність України від Росії. Важко зрозуміти те, що ваші електростанції не
працюють або не завантажені а Україна погоджується на імпорт електроенергії. Передбачена
договорами “єдина промислова політика” означатиме подальше надання переваг російському
капіталові у різних інвестиційних та приватизаційних проектах, що посилює економічну залежність
України. Домовленість цю введення “єдиної науково-технічної політики” не завантажені
забезпечить виключне право власності на інтелектуальний продукт унікальних українських
наукових центрів та закриває доступ до новітніх західних технологій, що перекриє Україні шлях до
вступу в Світову Організацію Торгівлі та прирікає вас на роль регіону застосування екологічно
«брудних» виробництв. а заплановані спільні військові проекти з Росією, яка продовжує і сьогодні
веде воєнну агресію проти чеченського народу, навряд чи сприятиме інтеграції України в
трансатлантичну систему колективної безпеки. Із таким підходом ми самі собі зачиняємо двері в
Європу.
Економічний добробут України та підвищення матеріального рівня життя її громадян пов’язані з
прискоренням інтеграції в Європу, а не в пострадянських руїнах євразійського простору,
змодельоване в Москві. Національна безпека України може бути забезпечена лише в межах
трансатлантичної системи взаємної безпеки, а не в неоімперських тенетах Росії.
Чому Президент України в Дніпропетровську не ставив перед російською стороною питання що
повернення заощаджень колишньому Ощадбанку СРСР громадян власної держави? Якщо хотілось
розв’язати проблему з електроенергетикою, чому керівництво української держави не ставило
питання про надмірні російські ціни за поставлений в Україну газ, що значно перевищують світові?
Чому не ставилось питання про повернення коштів громадян України з рахунків
Зовнішекономбанку колишнього СРСР? Чому Президент не вимагав від свого російського колеги
невідкладного врегулювання розподілу закордонної власності колишнього Радянського Союзу?
Чому не ставилось питання про долю золотого та алмазного фонду, який був створений за участю
також українського народу і який після розпаду СРСР був односторонньо привласнений Росією?
Чому не ставилось питання про делімітацію кордонів між двома державами?
Також викликає здивування, що керівництво держави не проконсультувалось з фракціями більшості
у Парламенті стосовно характеру та доцільності підписання цих угод. Ми не можемо змиритись із
відсутністю прозорості цих переговорів. Ми завжди виступали за більшу прозорість в українській
зовнішній політиці, особливо, коли йде мова про стратегічні національні інтереси держави.
Наш блок вимагає оприлюднення підписаних угод і закликає Верховну Раду України уважно
розглянути доцільність їх ратифікації.
Ми вимагаємо:
– повернення заощаджень українських громадян в Ощадбанку колишнього СРСР;
– повернення коштів українських громадян з рахунків Зовнішекономбанку колишнього СРСР;
– справедливого розподілу майна та золотого й алмазного фонду колишнього Союзу.
Голова фракції НРУ Г.Удовенко
Голова фракції «Реформи-Конгрес» В.Пинзеник
ПОРЯДОК” - “РЕФОРМИ -КОНГРЕС» ЩОДО УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ
СТОСУНКІВ
Фракції Народного Руху України та Партії “Реформи і порядок” – “Реформи-Конгрес” послідовно
виступають за європейський вибір України, за інтеграцію у європейські політичні, економічні та
військові структури, за неухильне входження України у світову демократичну спільноту. Наші партії
критично ставились до декларованої “багатовекторності” зовнішньо-політичного курсу держави, бо
вважали, що за цим криється нерішучість а та коливання між європейською та євразійською
орієнтаціями.
Висуваючи європейський вибір як пріоритетний напрямок української зовнішньої політики, ми
також виступаємо за добросусідські, рівноправні, паритетні та взаємовигідні відносини з сусідніми
державами, зокрема з Росією. Тому ми підтримали підписання широкомасштабного Договору з
Російською Федерацією про дружбу, співробітництво та партнерство, бо бачили в ньому механізм
налагодження добросусідських, справді партнерських стосунків, побудованих на взаємній пошані до
державного суверенітету, національних інтересів та територіальної цілісності двох держав, Ми
також виходили з того, що таке налагодження стосунків між Україною та Російською Федерацією
сприяло б стабілізації політичної ситуації в цьому важливому геополітичному регіоні, що, у свого
чергу, зняло б один в бар’єрів інтеграції України в Європу.
Однак вас глибоко тривожать певні тенденції у двосторонніх стосунках між Україною та Російською
Федерацією. Партнерство не може бути побудоване мовою погроз, Звинувачень та диктату, що
перетворилось в ледь не головний лейтмотив російської політики щодо України Ваше обурення
викликане тим, що Москва неодноразово дозволяла собі втручатись у внутрішні справи України,
навіть ставила перед Києвом категоричні вимоги стосовно певних кадрових призначень. Ми
гостро засуджували провокаційні заяви Російської Державної Думи, які ставили під сумнів
територіальну цілісність України. Ми протестували проти надання переваг російським комерційним
структурам у різних приватизаційних проектах. Ми досі не можемо зрозуміти чому не завершується
будівництво стратегічно важливого нафтопроводу Одеса-Броди, що допомогло б деверсифікувати
джерела, постачання енергоносіїв в Україну та сприяло б поглибленню стосунків з іншими,
економічно більш розвинутими європейськими країнами.
Наш блок підтримав Президента України, коли він чітко й недвозначно заявив у своїй
інавгураційній промові про те, що головним напрямком української зовнішньої політики буде курс
на європейську інтеграцію Ця декларована Президентом політика лягла в основу (схваленої
Парламентом Програми діяльності Уралу. Однак ми вимушені констатувати, що конкретні кроки
Президента не дають підстав твердити, що цей курс здійснюється. Якраз навпаки, всупереч
визначеним нормативними актам пріоритетом зовнішньої політики насправді прослідковується
тенденція втягування України в російську неоколоніальну орбіту із нехтуванням стратегічних
національних інтересів держави. Явним підтвердженням цієї тенденції стали
недавно підписані в Дніпропетровську угоди, відповідно до яких Україна має іще глибше
інтегруватись в російську економічну та енергетичну системи. Натомість зокрема на фоні
бурхливого “касетного скандалу”, яким викликав недвозначну тривогу в столицях демократичних
країн світу, помітно сповільнились темпи інтеграції України в європейські структури.
Сьогодні у засобах масової інформації апологети такої політики намагаються вас переконати в тому,
що підписання цих угод значно покращить економічну ситуацію в Україні. Така необгрунтована теза
викликає великий сумнів, Домовленість про з’єднання української та російської електромереж якраз
поглибить енергетичну залежність України від Росії. Важко зрозуміти те, що ваші електростанції не
працюють або не завантажені а Україна погоджується на імпорт електроенергії. Передбачена
договорами “єдина промислова політика” означатиме подальше надання переваг російському
капіталові у різних інвестиційних та приватизаційних проектах, що посилює економічну залежність
України. Домовленість цю введення “єдиної науково-технічної політики” не завантажені
забезпечить виключне право власності на інтелектуальний продукт унікальних українських
наукових центрів та закриває доступ до новітніх західних технологій, що перекриє Україні шлях до
вступу в Світову Організацію Торгівлі та прирікає вас на роль регіону застосування екологічно
«брудних» виробництв. а заплановані спільні військові проекти з Росією, яка продовжує і сьогодні
веде воєнну агресію проти чеченського народу, навряд чи сприятиме інтеграції України в
трансатлантичну систему колективної безпеки. Із таким підходом ми самі собі зачиняємо двері в
Європу.
Економічний добробут України та підвищення матеріального рівня життя її громадян пов’язані з
прискоренням інтеграції в Європу, а не в пострадянських руїнах євразійського простору,
змодельоване в Москві. Національна безпека України може бути забезпечена лише в межах
трансатлантичної системи взаємної безпеки, а не в неоімперських тенетах Росії.
Чому Президент України в Дніпропетровську не ставив перед російською стороною питання що
повернення заощаджень колишньому Ощадбанку СРСР громадян власної держави? Якщо хотілось
розв’язати проблему з електроенергетикою, чому керівництво української держави не ставило
питання про надмірні російські ціни за поставлений в Україну газ, що значно перевищують світові?
Чому не ставилось питання про повернення коштів громадян України з рахунків
Зовнішекономбанку колишнього СРСР? Чому Президент не вимагав від свого російського колеги
невідкладного врегулювання розподілу закордонної власності колишнього Радянського Союзу?
Чому не ставилось питання про долю золотого та алмазного фонду, який був створений за участю
також українського народу і який після розпаду СРСР був односторонньо привласнений Росією?
Чому не ставилось питання про делімітацію кордонів між двома державами?
Також викликає здивування, що керівництво держави не проконсультувалось з фракціями більшості
у Парламенті стосовно характеру та доцільності підписання цих угод. Ми не можемо змиритись із
відсутністю прозорості цих переговорів. Ми завжди виступали за більшу прозорість в українській
зовнішній політиці, особливо, коли йде мова про стратегічні національні інтереси держави.
Наш блок вимагає оприлюднення підписаних угод і закликає Верховну Раду України уважно
розглянути доцільність їх ратифікації.
Ми вимагаємо:
– повернення заощаджень українських громадян в Ощадбанку колишнього СРСР;
– повернення коштів українських громадян з рахунків Зовнішекономбанку колишнього СРСР;
– справедливого розподілу майна та золотого й алмазного фонду колишнього Союзу.
Голова фракції НРУ Г.Удовенко
Голова фракції «Реформи-Конгрес» В.Пинзеник