03/04/2001 | Майдан-Інформ

Вчора Ви поставили разом з Л.Кучмою та І.Плющем свій підпис під «Зверненням до українського народу». В ньому ви назвали шанованих учених, митців, політиків, які об’єдналися в Форумі національного порятунку, зграєю банкрутів, дискредитованих невдах, які прагнуть уникнути політичного забуття й кримінальної відповідальності. Ми розуміємо, чому це звернення підписав Л.Кучма, і здогадуємося, чому свій підпис поставив І.Плющ. Проте логіка Ваших дій нам незрозуміла.
Сміємо запевнити Вас, Вікторе Андрійовичу: ніхто з 63 осіб, які підписали декларацію Форуму, не зробив цього заради політичної кар’єри. Навпаки, вони були свідомі того, що цей підпис реально коштуватиме багатьом із них неприємностей і переслідувань, бо ми живемо в поліцейській державі. Проте вони не могли вчинити інакше. Бо всіх нас пече сором за сьогоднішній стан України. Бо всім нам болить майбутнє України, яким, за Вашими словами, переймаєтеся й Ви, Вікторе Андрійовичу.
Адже останні місяці позначилися переслідуванням незалежних газет, зникненням Георгія Гонгадзе, страшними за цинізмом діями правоохоронців щодо рідних загиблого журналіста, оприлюдненням аудіозаписів розмов у президентському кабінеті. Люди вийшли на вулиці не тому, що їх кликали туди якісь зловорожі політикани. Люди просто втомилися жити в неправді. Вони стали перед вибором: або підтримка Кучми, або порятунок України.
Тільки останні дні «подарували» нам звіряче побиття мирного пікету в Дніпропетровську, ухвалення рішень про фактичну капітуляцію України перед Росією в енергетичній галузі. Вже цього вистачило б, щоб бити на сполох.
Тому для нас неприйнятна Ваша, Вікторе Андрійовичу, особиста позиція. Якщо Ви вболіваєте за Україну, то Ви також не можете мовчати. Якщо Ви справді не дбаєте про свою особисту кар’єру, як про це неодноразово заявляли публічно, то тим більше Ви не маєте підстав кривити душею, брати на неї тяжкий гріх неправди.
Адже Ваш підпис під Заявою особливо суперечить людським і Божим законам, бо ж поставлено його в день, коли заарештовано жінку, яка впродовж року була Вашим найвідданішим помічником у здійсненні реформ. Жінку, яку Ви наважилися в Вашому зверненні тяжко й безпідставно ударити.
Вікторе Андрійовичу! Людині властиво помилятися. Але справжнім гріхом є не так помилка, як усвідомлене наполягання, що помилка є правдою. Ще вчора до Ваших слів прислухалися мільйони патріотів, які повірили Вам. Ви не виправдали їхні сподівання.
Ми не шукаємо собі вождів. Україна, на нашу думку, взагалі потребує не вождів, а чесних демократичних процедур, справедливої організації державної влади. Але ми безумовно просимо Вас за будь-яких обставин лишатися Людиною.
14 лютого 2001 року
За дорученням Ради Форуму Національного Порятунку:
Євген Жовтяк Левко Лук “яненко Анатолій Матвієнко Володимир Олійник Тарас Стецьків