"Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
На виконання Указу Президента про подальше і поглиблене вивчення історії УНР, ЗУНР, визвольного руху взагалі та в другій Світовій війні зокрема,
сайт Майдан розпочинає новий проект:
"Нахтіґаль” в запитаннях і відповідях
Запрошуємо відвідувачів та дописувачів нашого сайту до участі у роботі над книгою, яку буде видано за матеріалами цього проекту. Відповідати на ваші запитання буде
Мирослав Кальба – старшина куреня “Нахтіґаль”
Довідка про співрозмовника:
Народився 1-го лютого 1916-го року в с. Мозолівка ( повіт Підгайці, Тернопільщина ). За освітою дипломований агроном.
Член Юнацтва з 1932-го року та ОУН - з 1934-го.
З березня 1941-го року - чотар куреня «Нахтігаль», в якому служить аж до його розпуску.
З весни 1944-го року як військовий референт Жовківського повіту мобілізує, організовує і вишколює сотню УПА. Влітку того самого року був звільнений через захворювання виїжджає до Австрії, звідти до Німеччини. В 1949-му році переселяється до США. Від 1985-го р. проживає у Детройті.
Є автором історії ДУН (Дружин Українських Націоналістів, збірна назва куренів "Роланд" і "Нахтіґаль"). Видав шість книжок: «У лавах Дружинників», « Нахтігаль» у світлі фактів і документів», «ДУН» (Дружини Українських Націоналістів), «Нахтігаль» - український батальон 1941 - 1942 (польською мовою), « Ми присягали Україні», і « ДУН в розбудові УПА».
На Майдані опубліковано його статті:
Варшавський пам'ятник 23-03-2007
http://maidanua.org/static/mai/1174644035.html
Акція “Burza” - “Буря” (Польща поміж совєтським молотом і німецьким ковадлом) 06-06-2007
http://maidanua.org/static/mai/1181135338.html
Роман Шухевич і ДУН 16-06-2007
http://maidanua.org/static/mai/1181977051.html
Коротке порівняння УПА і польської Армії Крайової 11-07-2007
http://maidanua.org/static/mai/1184143482.html
Львівські листопади 1918 і 1944 [21-10-2007]
http://maidanua.org/static/mai/1192971774.html
Останній рейд 06-11-2007
http://maidanua.org/static/mai/1194342787.html
Щоб Ваше запитання потрапило в цю гілку, задавайте його за цим лінком: http://www2.maidanua.org/news/post.php3?bn=maidan_pressk&key=1194981303&site=maidan&trs=-1
Відповіді
2007.11.14 | S.D.
Про членів ОУН
Шановний пане,було б дуже цікаво прочитати Вашу розповідь про принципи формування ОУН в 30-х роках минулого сторіччя. Яким чином обиралися кандидати, яким був організаційний устрій, дісципліна, вимоги до членів, напрямки діяльності? Чим в ті часи займалися особисто Ви?
Дякую.
2007.11.15 | Мирослав Кальба
Re: Про членів ОУН
Геройські визвольні змагання українського народу 1917-1921 років закінчилися невдачею на полях боїв. Впала українська держава, але війна з ворогом була незакінчена Ідея боротьби за свободу і державну незалежність перебрало нове покоління продовжуючи її на всіх землях України. Ця воля була така сильна, що її не могли зламати ані терор окупантів, ані страхіття війни, ані лементування різних, часто таки й своїх «рідних» опортуністів.3 лютого 1929 року закінчився Перший Конгрес Українських Націоналістів, на якому створено Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Українська Військова Організація (УВО ), вважаючи, що вона своє завдання виконала, вливається до нього як її військова референтура.
Як засіб боротьби проти терору окупантів, ОУН стосує анти - терор, для самооборони поневоленого народу і для пропаганди визвольної справи. На терор ворога приходить бунт, помста, відплата. З'являється підпільна преса, в тому числі найголовнішою була «Сурма», яка формує душу й характер майбутніх молодих борців.
Починається велична епопея націоналістичного руху. Усе, що було ідейне, шляхетне, захоплювалося тими ідеями, і протягом кількох років під прапорами ОУН стала більша частина української молоді - студентської, гімназійної, робітничої, селянської. То був бальзам, цілющий лік на зболілу душу народу.
* * * * * * * * * * * *
Як творилось членство, та вимоги до них?
Тому, що ОУН була організацією нелегальною, за саму лиш приналежність до неї польські суди давали присуди до 5 років тюрми. Тому не було там ані статутів ані кандидатів, були лиш члени які складали відповідну присягу, яка зобовязувала члена на ціле життя. Члени не вписувались, їх вибирали.
Який приміром був мій шлях в Організацію:
Організація будувалась з долу - в гору, треба було виховати провідників, Вони виховувались в Пласті. Після розв'язання Пласту в 1929 році головно в гімназіях твориться Юнацтво ОУН. Кандидата юнака провірялось досить довго. Давалось йому час до часу певні завдання до виконання (доручити записку, чи навіть револьвер, чи в даний час там а там стрінутись з такою людиною по такій то кличці і щось йому передати і т.п).
Якщо даний кандидат (хоч він про це не знав) вивязувався дуже добре із доручень, тоді принималось його в члени Юнацтва.
В кожному повітовому місті були створені Студентські Громади. Їхніми членами звичайно були Члени Організації. Щороку принималось нових членів та вибиралось провід обов'язком якого було в ярмарковий день підготовити Збори українців в Народних домах, де виголошувалось по дві доповіді на різні історичні - ідеольогічні - культуральні теми. У своїх селах мали вони включатись в громадські організації, головно в Читальні Просвіти, в яких мали можливість впливати на національне виховання молоді. На закінчення літних канікул, звичайно на празник ІІ Матері Божої справляли т.зв. Студентську Забаву, які звичайно були дуже успішними, та на яких мали можливість поспілкуватися із повітовою інтелігенцією, та тримати з нею зв'язок. Після закінчення студій включалися в Організацію у своїх місцях перебування. Я, вступивши в Студентську Громаду по зложенню присяги як член ОУН був обраний як її секретар.
Тому, що молодь виховувалась на законі "Здобудеш Українську Державу, або згинеш в боротьбі за неї", польська поліція кожного молодого українця мала під своєю контролею. Вмпадково я мав можливість поглянути на свою картотеку,будучи в польському війську 1939 року було там написано дослівно: On, jak і jego cala rodzina podejzeni sa o przynaleznosc do OUN. Zwrocic na niego specialna uwage! (Він, як і його вся родина запідозрені є о приналежність до ОУН. Звернути на нього спеціяльну увагу!
По приході з польського війська мав я перебрати функцію повітового військового референта. Тиждень перед початком польсько - німецької війни
дістаю наказ Організації, що війна почнеться на днях, і щоб я по можливості ще когось із наших хлопців підібрав, щоби здезертерував, перейшов до німців і зголосився там до українського легіону полк.Сушка. Я наказ виконав, лиш німці замість включити мене в легіон запроторили до лагру полонених, де просидів до січня 1941 року. По звільненню в місяці березні того ж року покликано мене до куреня Нахтігаль.
2007.11.15 | Допитливий
"Нахтіґаль" і вбивства євреїв у Львові, липень 41
Час від часу лунають звинувачення Нахтігалю у тому, що його бійці брали участь в антиєврейьских акціях у липні 41 р.Чи були Ви у Львові у той час? Прокоментуйте такі звинувачення - як очевидець тих подій (якщо Ви були у Львові, звісно). Чи відомі Вам якісь переконливі докази на користь тієї або іншої версії тих подій?
Дякую!
2007.11.19 | Мирослав Кальба
Питає: Допитливий про “ Нахтігаль “ вбивства євреїв у Львові
Так. В тому часі я був у Львові. Уночі 22-23 червня наш курінь перейшов совєтський кордон в околиці Радимна. Курінь наш разом з 1-шим Бранденбургським батальйоном прилучено до 1-шої Гірської дивізії. Завдання наше охороняти ту дивізію в її марші на Львів. Раннім ранком 30 червня 1941 року наш курінь «Нахтігаль» ввійшпв до Львова. За наказом зайняли ми електрівню - газівню - Залізничий Двірець - радіо-станцію -тюрми й інші об'єкти.Побут "Нахтігаля" у Львові. До Львова ми вступили о год.5 ранку 30 червня, а Львів залишили 7-го липня в дорозі через Тернопіль до Грималова. В Тернополі були два дні - 4 в Грималові і тоді знова на фронт на стару нашу позицію. Змінювати дат не сміємо.
З приходом до Львова одержали ми однотихневу відпустку. Одержали ми тут суворий наказ сот. Р. Шухевича не виконувати ніяких наказів німців, а лише накази наших командирів. Маючи стільки вільного часу, у кожного з нас було бажання відвідати родину. Пішов стрілець з 1-ої сотні Василь, родичі якого жили недалеко Львова до Шухевича з проханням, дати йому дозвіл хоч на кілька годин відвідати родину, Шухевич гостро "зібрав" його: " Що ви, хочете мені порозходитись по селах, як у 1918-му році?" Після такої відповіді ніхто вже не мав відваги просити дозволу на відвідини родини.
Тож цей цілий тиждень ми мали виключно для нашого відпочинку.
З початком війни в німецькому війську ще був порядок. Скільки часу ви були в першій фронтовій лінії. стільки опісля діставали часу на відпочинок. Так було і у нашому дальшому поході. Як перейшли ми Збруч біля Грималова в поході до Вінниці, були ми два тижні у фронтовій лінії, з відтам пішли на 2 тижні на відпочинок до Юзвина.
Тепер про совєтські вигадки щодо перебування «Нахтігаля» у Львові.
У Львові перебували ми цілий тиждень часу. Я стверджую, що протягом того часу, у Львові не впав ані один постріл вчинений членом нашого куреня «Нахтігаль», чи то з кріса чи пістолі. За цей час не бачив я ані одного трупа на вулиці, ані каплі крови ні жадного повішеного трупа на ліхтарні, про що так обильно пізніше розписувались запряжені до того « науковці та історики».
Вже під кінець війни одною із засад внутрішньої політики СРСР було звернення вістря на українських націоналістів. Для виконання цього завдання покликано головно єврейських істориків, таких як: Ф. Фрідман зі Львова, Р. Авербах з Варшави, С.Краковскі з Лодзі, Е. Пруса, Й. Вілчура, А.Кормана С. Поліщука й інших. Так повстали протиукраїнські легенди (Дні Петлюри) заправлені єврейською мартирологічною міфологією. Полиці в книгарнях почали вгинатись під книгами, заповненими протиукраїнськими бздурами.
Згідно із більшістю тих істориків - голокост 6,000.000 євреїв почався першого тижня в місяці липні 1941 року у Львові згідно із прокламацією, прийнятою американським Сенатом 23 квітня 1983 року ( внесено сенатором Cliarborn Percy)
Погляньмо як в тому часі роздмухувано ці звинувачення.
У місяці травні 1942 року у Варшаві єврейський BUND у свойому звіті для Лондона в справі переслідувань жидів стверджує, що « у Львові замордовано 30.000 євреїв. Наприкінці 1942 року жінка Президента ЗСА Eleonora Roosvel t і проф. Albert Einstein у книжці під заголовком «The Black Book of Polish Jewry” ствердили на письмі, що в тому часі у Львові замордовано 50.000 євреїв.
В англійському парляменті 15 грудня 1942 року міністр Військових Коштів і Господарки князь Selborn ствердив, що у Львові було близько 400.000 жертв.
Як бачимо, число єврейських жертв з кожним днем росло до неймовірних розмірів. Писаки настрашились, що скоро взагалі не стане євреїв на світі. Давай, Іване, назад! Число жертв почало зменшуватись. І так:
У січні 1945 року в Женеві J.Silberstein, як безпосередній свідок, французькою мовою описав мученицьку смерть 15.000 євреїв. У Лодзі (Польща) 1946 року безпосередній свідок, історик Dr. Filip Friedman, описав смерть 7.000 євреїв. У Єрусалимі 1990 року видано чотиритомову « Encyklopedia of the Holocaust”, в якій стверджується, що українці з околичних сіл, використовуючи ножі та сокири, в липні 1941 року в часі « Днів Петлюри » у Львові вимордували 2.000 євреїв. У Варшаві 1993 року видано книжку під заголовком «Dzieje w zarysie”, написану істориком Leszkem Podhoreckim, який ствердив, що 2 липня 1941 року українці розстріляли за містом групу (приблизно 100 чоловік) комуністів.
І цікаво, що дотепер не знайдено ще ані одної могили із такою кількістю тисяч помордованих у перший тиждень євреїв. Варто б було застановитися рівно ж над тим, чому немає знимок зі Львова того часу? І для чого ніхто про це не згадує? Приміром, збереглися знимки з повішених у Львові 12 членів Юденрату у відплату за забиття євреями двох німецьких поліцистів. Але до сьогодні ніхто не віднайшов хоч би одну знимку із стільки тисяч євреїв, вбитих у перший тиждень перебування німців у Львові? ЧОМУ? Відповідаю: бо німці налагодили свою пекельну машину тоді, коли влаштували своє державне управління, встановили Генерал-Губернаторство в Галичині, зробили Янівський концентрак. Але ми тоді були вже далеко від Львова, а потім через наш протест німці взагалі розформували «Нахтігаль».
У мене дуже багато фактів і документів на опрокидування усіх наклепів на нас «нахтігальців», тому питайте, - радо поділюся з вами.
2007.11.29 | Alek
Re: Питає: Допитливий про “ Нахтігаль “ вбивства євреїв у Львові
> Побут "Нахтігаля" у Львові. До Львова ми вступили о год.5 ранку 30 червня,> а Львів залишили 7-го червня в дорозі через
> Тернопіль до Грималова.
Вибачаюсь, але це шось в мене з календарем, чи Нахтігаль дійсно вийшов зі Львову на місяць раніш ніж увійшов?
2007.11.30 | keymaster
Дякую за спостережливість - звичайна механічна помилка
7 червня Нахтіґаль ніяк не міг вийти зі Львова. Хіба, як червоноармійська частина. Виправляю2007.12.07 | Chestnut
Re: Питає: Допитливий про “ Нахтігаль “ вбивства євреїв у Львові
Вельмишановний пане Мирославе,Чи не могли б Ви розказати докладніше, як саме проходив відпочинок ДУН у Львові, де стояв "Нахтіґаль", чим займалися в цей час його бійці, чи Вам було щось відомо про позстріли поляків, що їх чинили у Львові тоді німці? Чи хтось із бійців брав уласть у впінанні людей, замордованих НКВС перед залишенням Львова радянською владою?
2008.02.09 | Мирослав Кальба
Відповідь Chestnut-у про перебування Нахтіґалю у Львові
Наш Курінь «Нахтіґаль» враз із 1-шим батальйоном бранденбурзьким під командуванням Ф. В. Ґ., яко передня охорона І-шої Гірської дивізії, затрималися в ніч з 29 на 30 червня за кілька кілометрів перед львівським летовищем. Там наші сотні одержали бойові завдання позаймати важливі пункти в місті: радіостанцію, електростанцію, залізничну станцію, цитаделю і т.ін.Збірним пунктом для «Нахтіґаля» була площа Св.Юра до якого увійшли ми 30 червня 1941 року о год. 4:30 ранку. Тут після зворушливої зустрічі із присутними людьми, та після благословення Митрополитом А. Шептицьким, біля години 10:30 розійшлись по місцях свого призначення.
Частина першої сотні зайняла радіостанцію та пішли на вулицю Лонцького і Пелчинську пильнували тюрем, друга і третя сотні пішли на Замарстинів де обсадили тюрму і газівню.
Наступного дня, 1-го липня, прийшли до Львова інші частини німецької армії та поліції, які перебрали після нас зайняті нами об'єкти, а нас перепровадили на площу Ринок. Ввійшли ми на ринкову площу сотня за сотнею з піснею на устах, а площа була виповнена народом. Це був надзвичайно зворушливий момент, коли люди зі сльозами радости ставали на коліна і в голос дякували Всевишньому за врятування їхнього життя. Народ вітав нас квітами, обіймами та поцілунками як своїх спасителів та найдорожчих синів.
Там сот.Р.Шухевич підчас збірки подав нам суворий наказ: "Не беріть нічиєї крови на свої руки", « Не допускайтеся ніяких злочинів чи пімсти», як рівнож: "не виконуйте жадних наказів німців, а лише наших командирів". А його наказ нас усіх зобов'язував!
Проголошено нам, що йдемо на "двотижневий відпочинок", та перший тиждень відпочиватимемо у Львові. Розмістили нас в готелі на розі вулиць Сикстуської і Коперника, але більшість --- у 4-тій німецькій ґімназії. Багато з нас мало нагоду зустрітися з рідними.
Чимало з нас стрічало знайомих - шкільних товаришів чи приятелів, а ті які були перший раз у Львові, оглядали його церкви, пам'ятники, будинки, парки. Тож час нашої відпустки проминув у Львові дуже скоро, і вже 7-го липня уранці ми зі Львова виїхали до Тернополя. Подаю понижче дещо із розповідей декількох «соловейків» про їхнє перебування у Львові.
Степан Котелець: ….На другий день по приїзді до Львова поспішив я до тюрми «Бриґідки», щоби там бути свідком макабричних сцен, …..лунали тут розпачливі ридання і голосіння жінок, матерів і дітей, які розшукували своїх найрідніших серед сотень понівечених тіл -- жертв нелюдської жорстокости московських катів…. Я тоді був перший раз у Львові. Разом із друзями оглядав це наше дороге місто. Були ми в соборі святого Юра, на площі Сокола-Батька, на Підзамчі, на Високій Горі, у Стрийському парку, у Волоській церкві; було що оглядати і чим дивуватись, було за що полюбити цю нашу столицю.
Кость Таланчук: ….сотник Р. Шухевич взяв другий рій І-ої сотні, в якому був і я, і ми пішли до тюрми на Лонцького, щоб вдержати там порядок, де було багато помордованих в'язнів, між якими сотник розпізнав свого замордованого молодшого брата Юрка. Ми щиро співчували сотникові в його великому горі. Там ми перебули до полудня. Опівдні нас замінено і перевезено до охорони військових складів у новій дільниці Львова.
Антін Феденишин: ….У неділю моя сотня увійшла до Преображенської церкви на Службу Божу, маршуючи Руською вулицею зі співом. Знову маси народу вітали нас спонтанно квітами, обіймами та поцілунками. Був я також на похороні Юрка - брата Романа Шухевича. Присутніми були майже всі друзі з «Соловкйка» та маса народу… .Під час нашого побуту у Львові, після того як прийшли вже інші військові частини і перебрали після нас зайняті нами об'єкти, ми мали тоді вільний час для себе; бо ж це було наше дозвілля після двотижневого нашого походу в першій лінії. Багато хто з наших відшукав любих своєму серцю, чи знаходив собі нових знайомих, і той час перебування у Львові ми намагалися провести якнайприємніше. Шухевич дивився крізь пальці на наші кавалерські ескапади. Нас радо львів'яни запрошували до своїх приватних помешкань і щедро гостили.
2008.09.29 | Марійка
Re: Відповідь Chestnut-у про перебування Нахтіґалю у Львові
Шановний пане! Я хочу достеменно знати відповіді на наступні питання.1) Чи можна було будь-яким чином відвести розстріл польських професорів та євреїв у Львові? Яким було ставлення до цих жахливих подій з боку львівської громади? Дякую за відповідь.2008.10.05 | Мирослав Кальба
Чи можна було відвернути розстріли професорів та євреїв у Львові
Під час нашого тижневого побуту у Львові не чули ми про жадні ростріли польських професорів чи євреїв, та не бачили трупів повішених на бальконах, чи якими були встелені вулиці, про які після 1948 р. так обильно розписувалась совєтська преса та їхні сателіти. Такі вчинки були заборонені воякам армії, за які відповідалось перед військовим полевим судом. Документально давно доведено, що розстріли чинили спеціяльні айнзацкоманди СД, які не мали нічого спільного з армією, і мали підпорядкування Гіммлеру.Документів які опрокидують вигадані Москвою обвинувачення "Нахтіґаля" у цих вбивствах є поддостатком. Можна б писати цілу книжку про них. Постараюсь Вам подати деякі з них в дуже стислій і зрозумілій формі. Найважливіщим з них уважаю "звіт" т. зв. Надзвичайної державної комісії покликаної урядом ССР для розкриття злочинів, вчинених у Львові й околицях.
У московській газеті "Известия" 23 грудня 1944 року цей звіт про перші дні німецької окупації був опублікований. Уже 30 грудня1944 року цей документ англійською мовою з'явився у "Совєт Вор Ньюз" у ч. 1947 виданому совєтським посольством у Лондоні. Він був представлений Міжнародному Військовому Трибуналові в Нюрнберзі як обвинувачувальний матеріял доказів німецьких злочинів. В тому обвинуваченні перший раз появилася згадка про морди професорів і євреїв у Львові українським "Нахтіґалем". І як бачимо, що й до сьогодні вороги нашої незалежності цим сфабрикованим "мітом" стараються посилити анти - українську опінію в світі, очорнивши боротьбу українського народу того часу.
Однак Нюрнберзький суд таки розглядав справу розстрілів польських професорів у Львові. Точно подані документи із того процесу були опубліковані в Совєтському Союзі в багатьох томах. У третьому томі ( ст.43- 45) вміщено докладні репортажі з подробицями про ці розстріли. Там написано: "Уже перед захопленням Львова ґестапівські відділи (не "Нахті ґаль"! - М.К.) за наказом німецького уряду мали складені списки з прізвищами вчених, які мали бути ліквідовані". На цьому процесі ніхто не твердив, що за ті злочини відповідальний батальйон "Нахтіґаль".
Сам совєтський прокурор у своєму резюме відповідальність за ті злочини визначив так: " Групу професорів арештовано за списком, який був складений наперед за наказом німецького уряду". На підставі списка помордованих 33-ох професорів 1941-му році у Львові, поданого у "Совєт Вор Нювз" у місті Вроцлаві (до якого переїхало багато поляків зі Львова) поставлено пам'ятник тим 33-ом жертвам. На зворотній стіні цього пам'ятника викарбувані прізвища й імена тих 33-ох помордованих професорів. Проф. Аллерганд вписаний там як 1-ший, а Чортковер як 6-тий з верху. Видно, що вони після смерті воскресли та залишили по собі в році 1942-му обширні зізнання із львівських подій з року 1941-го. Як доказано, що ті двоє Львівських професорів, яких мали б "помордувати" нахтіґальці не були замордовані, як рівно ж ніколи не були арештовані. Чортковер працював для львівської жидівської поліції (Орднунґ Дінст) і для Юденрату. Професор Аллерганд відмовився від співпраці з гітлерівцями та не погодився очолити Юденрат. Чортковер залишив по собі в половині 1942-го року записник, як рівно ж і проф. Аллерганд написав точний обширний звіт із перших восьми місяців гітлерівської окупації Львова.
Чому, в чиєму інтересі твердити, що польських професорів у Львові 1941-го року помордували вояки куреня "Нахтіґаль"? У 1940 - 1941 академічному році з 200 професорів у Львові було 160 поляків, українців 31, євреїв 8. Тоді постає питання, чому німці помордували лиш декого, а не всіх?
Москва, сподіваючись німецького нападу, шукала приязні з польськими інтелектуалами. Ванда Василевська почала видавати журнал "Нове Віднокренґі" (Нові Обрії), до редакції якого увійшов і дехто з професорів, між іншими Бой Желєнський та інші. Назва "Нові Обрії" мала символічне значення, воно вказувало польській спільноті в СССР на можливості польсько-совєтської співпраці. Уже в 1940 році пані Ванду прийняли до совєтської Спілки письменників. Під кінець 1940 року на списки кандидатів до рад потрапили уже між іншими знані польські науковці, як професори Якуб Парнас, Ян Грек, Ян Ленартовмч, Стефан Банах, Стефан Руднянський, Станіслав Мазур, Роман Віткевіч, Станіслав Пілат, Каспер Вайґль. З повищого бачимо, що певної групи поляків тоді було тяжіння до Москви. У висліді виборів 15 грудня 1940 рокув склад міської ради Львова ввійшло 274 українці, 140 поляків, і 73 чол. з інших національностей.
Годиться пригадати, що колишній трикратний прем'єр Польщі проф. Казімєж Бартель три рази їздив до Москви на переговори зі Сталіним щодо створення автономної території для поляків а навіть "польського уряду", а Ванда Василевська у відозві, друкованій в "Червоним Штандаже" 26 червня 1941-го року, закликала:
"Поляки Львова, поляки, замешкалі на землях України і Білорусії, ані на секунду не вільно вам забувати, що за нас бореться вояк Червоної армії. Боремось за народи Союзу..."
Відомо також, що заарештовано вісім професорів з групи, яка влітку 1940 року відвідувала Москву. І власне ті, які хоч трішки були причетними до совєтсько - польської співпраці, перші пішли на знищення.Та найважливішою причиною, уважаю, те, що з приходом німців в Галичину поляки видали маніфест
- протест проти окупації "всходніх кресуф", як частини польської держави, чого вони не зробили при большевицькій окупації, і всіх тих, які цей маніфест підписали, німці розстріляли.
Цікаво, чому про таку дуже важливу обставину не згадує ніхто ані з совєтів ані з поляків?. Держать у своїх архівах під замком як великий секрет.
Оце вам ширше вияснення подій навколо розстрілів. Запобігти розстрілам можна було, створюючи систему світової безпеки, яка б стримала Гітлера і Сталіна до вимордовування людей за їх причетність до певної національності чи майнового стану або за політичні переконання. Такого ми не маємо й досі, світ не був у стані стримати масовані вбивства цивільних людей на Балканах, в Чечні чи Дарфурі. Що ж до ставлення львівської громади до німецьких розстрілів, то тоді львів'яни мали шок від відкритих большевицьких тюрем і значно більше обговорювали жахи, які там побачили. А про розстріли професорів почали багато говорити вже пізніше, і на підставі спогадів, про які я писав вище.
2007.12.23 | Мирослав Кальба
Додатково: історія публікацій про перші дні німців у Львові
Про наш побут у Львові червень - липень 1941 року я уже згадував попередньо. Сьогодні подам хочаб декілька прикладів, щоби читач сам дійшов правдивого висновку відносно причетності нахтиґальців до вбивств євреїв в тому часі у Львові:У віднайденому звіті професора міжнародного права Д-ра Моріца Аллерганда, який він передав польському підпіллю про випадки у Львові за час від 30 червня 1941 року по 1-го березня 1942 року і який можна вважати за найбільш компетентний, читаємо, що 1-го липня 1941 року в часі протиєврейських розрухів у Львові німці знущалися над євреями, але він нічого не написав хоча б про кілька вбивств, написав лиш, що, «здається», забили одну особу. Згідно зі звітом д-ра Аллерганда протиєврейські виступи 1 липня 1941 року тривали кілька годин і закінчилися о годині третій після полудня. Першотвір цього звіту дотепер ще неопублікований і зберігається в Єврейському Інституті у Варшаві.
Пригадаймо собі ще про т. зв. «щоденник Анни Франк». Про нього згадали коротко і замовкли. Анна Франк, це Янка Гешелес, дочка головного редактора єврейської щоденної львівської газети «Хвіля», в своєму мемуарі докладно описує окупацію Львова в першому тижні. Пише в ньому, що українці, які побиттям поганяли євреїв до праці, сказали до неї: « А ти, мала, втікай до дому». Виглядає, що вони не були аж такими різунами, як їх малюють, не запхали їй ножа в плечі, навіть не сказали їй згірдливо - «вон ти, жидовино». Бігаючи в тому часі вулицями Львова, бачила Янка тисячі трупів українців, помордованих по в'язницях утікаючими відділами НКВД. Янка не бачила різні євреїв. Чи можна мати сумніви у правдивості писань 13 літньої дитини?
Погляньмо рівнож на таємне звідомленя Ровецького - командира АК з 15 серпня 1941 року до польського уряду в Лондоні, в якому твердить, що «по приході німців до Львова вбивств євреїв не було». Майор «Вітер- (Євген Бережняк), командир совєтських розвідників, яких Червона армія залишила в окупованому Львові, звітував, що «бандерівці вже 22 червня 1941 року стріляли з пивниць і дахів до червоноармійців і цивільних людей»; його група рівнож не зауважила «Днів Петлюри» чи масових вбивств євреїв.
Щоденний Бюлетень Єврейської Телеграфної Агенції в Нью-Йорку в листопаді 1941 року, коли не було ще «моди» на «протиукраїнізм» ані на «голокост», повідомляв зі Львова, що: «Не звертаючи уваги на під'юджування українців окупаційною владою проти євреїв, українське керівництво в Галичині співпрацює з місцевими єврейськими керівниками, з якими вже багато років співпрацювали під польським режимом. Місцеві українці, яким довірено цивільну адміністрацію, виказують велике зрозуміння єврейському становищу, та намагаються улегшити їм життя, як лиш можуть». Не був це якийсь поодинокий випадок. У часі від 1-го липня до кінця 1941 року бюлетень вісім разів доносив інформацію про становище в Галичині й Україні устами своїх штатних та позаштатних кореспондентів.
Не треба бути істориком, аби з поданих документів дійти висновку, що маємо до діла не з правдивими закидами й обвинуваченнями супроти нас, лише з воєнною мартирологічною пропагандою. Масові вбивства євреїв почалися тоді, коли німці налагодили свою машину знищення, але тоді ми вже були далеко від Львова.
2008.04.14 | Большой Брат
Re: Додатково: історія публікацій про перші дні німців у Львові
+++Пригадаймо собі ще про т. зв. «щоденник Анни Франк». Про нього згадали коротко і замовкли. Анна Франк, це Янка Гешелес, дочка головного редактора єврейської щоденної львівської газети «Хвіля», в своєму мемуарі докладно описує окупацію Львова в першому тижні. Пише в ньому, що українці, які побиттям поганяли євреїв до праці, сказали до неї: « А ти, мала, втікай до дому».+++===Ога, такi хорошi, шо далi нiкуди:"...побиттям поганяли євреїв до праці..." дальше можно не продолжать после этих откровений===
Странно, почему евреев названо евреями, а не "жидами". Неувязочка-с.
2008.04.14 | Д-р Юрій
Re: Додатково: історія публікацій про перші дні німців у Львові
"Дневник голландской девочки Анны Франк" - з передмови до (радянського) видання. Цікаво, як голландська дівчинка опинилася у Львові? Чергова брехня?2008.09.21 | Мирослав Кальба
Публікації про перші дні побуту німців уЛьвові
Про звіти - рапорти - телеграми і т.п., я уже багато разів про них згадував у своїх відповідях.Публікації в тому часі не появлялися, бо преса в тому часі не була ще відроджена. Одна із перших публікацій з того часу появилася стаття у " Українські Щоденні Вісті - Львів, 1941-3 серп.-Ч.25 - ст.. 2-3)" написана 1-го липня 1941-го року бійцем "Нахтіґаля" дес.А.Феденишином
Допис цей міститься на 4 сторінках. А починається він так:
"В соняшний ранок 30 червня"..." Радимно...Яворів...Янів...село Козичин - тут відпочинок, а далі воєнний марш у сторону княжого Львова. Дня 30 червня 1941-го року в 3.30 год. вранці, з серцем повним туги і радости, я глянув у сторону Львова... Наш курінь під проводом сотника Шухевича в імлі чудового ранку посувався в перед. Мряка ослонювала поля, зрошені кров'ю недавніх боїв. По дорозі розбиті ворожі танки, вози, трупи".
Так починається ця стаття. Для бажаючих можу подати її цілий зміст.
Кромі цего у мене є ще рукопис статті, ніде ще не друкованої, пані Нілі Безкоровайна - Стецьків, про "Львів 1941 р. - Перші дні Німецької Окупації".
2008.09.21 | Мирослав Кальба
Бачу, що "Большой Брат"не зрозумів сенсу цієї фрази
"побиттям поганяє євреїв до праці..." Бачу, що "Большой Брат"не зрозумів сенсу цієї фрази. Зрозуміло, що поганяли, це не вбивали, лиш "підганяли", а це не те саме. Я уживаю слово "єврей" а не жид тому, що слово жид у підсовєцькій Україні уважалося як слово образливе.У своєму мемуарі Львівська Анна Франк у своєму щоденнику точно описала події першого тижня окупації Львова. Бігаючи в тому часі по місті посеред вуличних розрухів зв'язаних з масовими екзекуціями доконаних утікаючим НКВД по дьвівських в'язницях спостереглива Янка не зауважила помордованих жидів (євреїв).
Хочу Вам п.Брате сказатити, що жидівський "Юденрат" як і жидівська поліція асистували і помагали німецькій "Айнзацкомандо". Жидівської поліції по містах в Україні було в десять разів більше ніж української. Вони не охороняли магазинів, ані не виконували служби по вулицях, їхнє призначення було: служба із жидами. Праця їхня була стало-постійно під контролею одного чи двох німецьких поліцаїв. А їхнею зброєю були гумові або деревяні палки, якими побивали жидів жорстокіше ніж німецька поліція. Вони помагали німцям зганяти всіх жидів з округи в "ґетто", чи з "ґетто" до транспорту до конц-лягерів, де вони співпрацювали із Зондеркомандо. Рівнож порадивби Вам познайомитись із "Щоденником" лиш Львівської Анни Франк, 13 літньої Янки Гешелес, а не тої девочки Анни Франк, з Голяндії, (яку мабудь совєти привезли в той час до Львова) спрепарованої КҐБ, для замітання своїх злочинів поповнених в тому часі у Львові. А шоденник Янки Гешелес найдете в Варшаві в Єврейському Архіві замкненому під десяти замками.
Слово "жид" замість "єврей" використовую у цій відповіді виключно на Ваше бажання.
2007.11.24 | Остап
Чому Ви поїхали воювати в Білорусію?
Шановний пане Кальба!Поясніть будь ласка, як так сталося, що весь Ваш батальйон поїхав воювати в Білорусію після його розформування під Вінницею. Які були у Вас варіанти вибору, як поставилися до цього призначення провідники ОУН і Роман Шухевич?
2007.11.28 | Мирослав Кальба
Наша дорога з Вінниці в Білорусь
Sun, 25 Nov 2007 21:20:07 EST (Пнд, 04:20 EET)Відпочиваючи в Юзвині після здобуття Вінниці дійшла до нас приголомшлива вістка, що Галичину прилучено до Генерал-губернаторства Ганса Франка, а з України створено “Райхскомісаріят” під проводом Еріха Коха. До того дійшла й друга, ще болючіша, вістка про арешт Провідника Степана Бандери та членів нашого тимчасового уряду на чолі з прем'єром Ярославом Стецьком.
З огляду на такі події Сотник Роман Шухевич як командир ДУН вислав до Головної команди німецької армії протест, що внаслідок арештів гестапівцями нашого уряду та Провідника наші курені не може надалі залишитися у складі німецької армії.
Водночас наступили дні не відпочинку, а нервового напруження та очікування якнайгірших рішень німецьких верховодів, бо ми були свідомі наслідків нашого рішення, яке в найкращому випалку могло закінчитися приміщенням усіх нас у концентраційних таборах. Ми розуміли, що наша роля як німецького « союзника « вже кінчається. Але ми не лякалися того, будучи приготовані на найгірше.
У наслідок заяви, яку склав Роман Шухевич командуванню німецької армії, у серпні того ж року (1941), стягнено нас із фронту «для додаткового вишколу», як було сказано в наказі, аж до вирішення нашої будучности. Вояків розброєно (старшинам залишили тільки коротку зброю) заладували нас у поїзд у Жмеренці, завезли до Кракова, ( що б бути ближче Майданку), де ми просидіди там майже тиждень.
З Кракова нас привезли до місця нашого виїзду - Нойгаммеру. Вернувшись до Нойгаммеру, д-р. Оберлендер (наш звязковий старшина) заявив нам, що нас не звільнять з частини, а реорганізувавши, вишлють на протипартизанський відтинок. Почали нас перевіряти різного роду комісії з Берліну. Врешті нас повідомили, що 19 -го жовтня маємо виїхати до Франкфурта-над-Одрою, куди прибуде також «Ролянд» і де обидва курені перетворять в одну частину.
Курінь «Нахтігаль» прибув до Франкфурту-над-Одрою 19-го жовтня, а курінь «Ролянд» 21-го жовтня 1941-го року. Нарешті обидва курені об'єдналися, що було найбільшим бажанням сотн.Романа Шухевича, та мрією усіх нас. Офіційна назва злучених куренів була «Шуцманшафтбатальйон ч. 201” (
Знова почалась муштра та перевишкіл, які тривали майже через цілу зиму. Під кінець березня 1942-го року курінь відїхав на Білорусію, де перебрав завдання від іншого, лотиського загону, що його перенесли на Україну. Годиться пригадати, що ще до часу переїзду до Франкфурту проводи обох куренів виготовили до Головного командування німецької армії «Меморандум» який підписали всі учасники обох куренів. В цьому Меморандумі були представлені у восьми пунктах передумови нашої участи в дальшій боротьбі при німецькій армії.
2007.11.28 | Ярослав Сватко
Уточніть будь ласка мотивацію прийняття рішень стрільцями
Mon, 26 Nov 2007 11:51:24 +0200З описом подій, які стались з куренями від часу Акта 30 червня - в порядку, хронологія і географія зафіксовані. Але бракує пояснення причин прийняття того, чи іншого рішення. Як приймалися рішення в куренях, яка роль Шухевича, чи він вам пояснював причини тих чи інших своїх рішень? Ось з цієї точки висвітліть, будь ласка, події, які відбувались між відмовою куренів воювати на фронті і відмовою воювати за німців взагалі.
2007.11.28 | Мирослав Кальба
Ми не були товариством, де голосують за рішення. Це було військо
Mon, 26 Nov 2007 20:25:04 EST (Втр, 03:25 EET)Ми не були товариством чи якоюсь організацією, в якій робиться сходини - голосується, та виноситься певні рішення чи пропозиції. Ми ж були військо, яке виконує лиш накази командира, який не питається вояків, що робити, чи як поступати, і чи робити взагалі.
У нас в ДУН командиром був Р.Шухевич, і він наказував, і його накази виконувались без застережень. Припускаю, що він мав своїх заступників чи дорадників, але про них ніхто не знав і не питав. Я думаю, що це були Ю.Лопатинський і В. Сидор (Шелест).
Крім того він мав сталий звязок із куренем Ролянд, як і з проводом Організації. Так, ми, старшини, сходилися часто, дискутували про наші проблеми, як нам поступати, але ми не мали впливу на наказування чи переконування Шуха що він має робити, чи як поступати.
Тому я у своїй відповіді писав тим які вміють читати і поміж рядками.
Як написано, що після протесту Шуха нас стягнули з фронту, розброїли і привезли до Кракова, бо звідтам до конц-ляґеру до Осьвєнціма близенько, значиться, що ми були інтерновані під арештом. Там ми чекали тиждень часу а це тому, що про нас ішли торги і дебати одних, щоби нас зліквідувати (Гітлер зі своїми дорадниками), з другої знова сторони, що, якщо нас знищать, це буде найбільша помилка Німеччини (Оберлендер та ті старшини які нас знали із фронту).
Тут ми не мали жодного голосу чи впливу. Припускаю, що Шух з Оберлендером найбільш доклали старань, щоби нас задержати як військову одиницю. Припускаю, що Гітлер враз з армією дійшли до згоди, щоби одні і другі були задоволені (щоб коза і вовк були ситі), погодились, щоби нас перенести з армії до шуцполіції. Шух був надзвичайно вдоволений з того, що нас не запроторять в концтабори, та, що оба курені злучено разом, бо був він впевнений, що нам прийдеться до дальшої боротьби іти в підпілля.
Тому не дивниця, що після року служби поліцейської як закінчився контракт, хоча й різних старань німці докладали, щоби підписати новий контракт, хоч би й на коротший час, ані один стрілець жодного контракту не підписав. Знали вони добре, що це не воля вояків, але, що це наказ Шуха.
Тому вони старшин враз із Шухом звільнили скоріше чим було в пляні і з доносом Мохи відослали до Львова на покарання.
2007.11.28 | Грім
Re: Наша дорога з Вінниці в Білорусь
доброго дня.а можна докладніше про "Меморандум"? де можна почитати його текст?
що Ви скажете на цю статтю http://fraza.org.ua/zametki/15.08.07/40788.html?c=post&i=113503 ?
якщо коротко: в статті йдеться про те, що в Лепелі 201 батальйон не займався боротьбою з партизанами, проходив перепідготовку в школі Абверу
"А что же, в самом деле, делал в Лепеле и окрестностях 201 батальон? Ясно, что занимался не охраной объектов, ясно и то, что борьба с партизанами была не основной его деятельностью. Тогда что? Не пребывание на курорте же, в самом деле! Ниточку к разгадке мне дала личность командира батальона майора Побегущего. Это был кадровый офицер еще Польской армии и занимался он всю жизнь в основном подготовкой младшего комсостава и младших специалистов. Типичный офицер-тренер с 18-летним стажем! Для борьбы с партизанами и охраны мостов нужен специалист другого профиля! Значит бывшие «нахтигалевцы» и «роландовцы» проходили в Лепельских лесах переподготовку. Первоначально подготовленных для ведения диверсий и сопровождения наступающих немецких колонн, их стали натаскивать на выполнение антипартизанских действий, в относительно спокойных условиях, вдали от посторонних глаз, в глубокой тайне. Недаром же личному составу батальона был дан строгий приказ скрывать от местных жителей свою принадлежность к ОУН и представляться мобилизованными украинцами."
2007.12.02 | Мирослав Кальба
Re: Грім про наш "Меморандум"
Питання: Грім - докладніше про «Меморандум»Після повороту куреня «Нахтіґаль» з фронту до Нойгаммер, перед його відїздом до Франкфурта проводи обох куренів «Нахтіґаль» і «Ролянд» написали до Головного командування німецької армії «Меморандум», який підписали всі учасники обох куренів. В цьому Меморандумі були представлені такі передумови нашої участи в дальшій боротьбі при німецькій армії:
1). Привернути проголошення самостійности України.
2). Негайно звільнити всіх арештованих політичних провідників ОУН і Степана Бандеру, як рівно ж усіх членів Тимчасового Державного Правління з Ярославом Стецьком на чолі.
3). Негайно забезпечити (матеріяльно) членів найближчої родини учасників леґіону і звільнити з ув'язнення їхніх близьких.
4). Реорганізований леґіон може бути використаний до дальших воєнних дій тільки на українських теренах.
5). Команда леґіону і вишкільна ноша його має бути українська.
6). Обов'язки і права командного складу будуть такі як у німецькій армії
7). Члени леґіону вже складали присягу на вірність Україні і тому вже не можуть присягати на вірність іншій державі.
8). Реорганізований леґіон може підписати умову однорічної контрактової служби (до кінця 1942 року). Контракт підписує кожен член індивідуально.
1-го листопада 1941 року до нашого куреня прибув якийсь командир-німець із Маґдебурської округи порядкової поліції у супроводі свого штабу. Оголошено збір цілого куреня. Після формального привітання він приступив до ділових справ. Заявив, що приїхав від імени компетентних урядових чинників передати нам відповідь на меморандум. Почав поволі вичитувати різні пункти наших домагань і відповіді на них.
Усі політичні арешти - то не «політичні», а кримінальні. Нас вчасно повідомлять про вислід слідства, яке ведеться. Курінь по перевишколі буде використаний на Східному фронті. Берлін поки що не вимагає особливішої присяги. Щодо нашого уряду, то немає відповіді. Всі інші наші, менш важливі домагання (безпека родини і т.п.) поладнано позитивно.
Відповідь Берліна нікого не задовольнила. Всі знали, що це політичні арешти, а не «за кримінальні злочини». Всі були приготовані на ще гірше у ставленні до нас. Друзі не вірили і в те, щоб німці додержали хоча б того, що приобіцяли. За цей короткий час вони дали вже багато доказів нещирости супроти нас.
2007.12.04 | Грім
Re: Грім про наш "Меморандум"
умови Меморандуму не були виконані німецькою стороною. чому ж тоді продовжили спіробітництво з ними?2008.03.16 | Мирослав Кальба
Чому Нахтіґаль поїхав воювати в Білорусь
Вияснення для п.ГромаМоже, задовго, але треба від початку
1940 року ОУН проголошує «Маніфест ОУН», в якому подає, що бореться «За Свободу Народів і Людини», і тільки через повний розвал московської імперії і шляхом Української Національної Революції та збройних повстань здобудемо Українську Державу, а на весну 1941 року ІІ Великий Збір ОУН схвалює Військову Постанову, що «Для здійснення своїх цілей ОУН організує і вишколює власну військову силу».
Велика відповідальність за виконання постанов ІІ Великого Збору лягла на військову референтуру Проводу ОУН, шефом штабу якої в тому часі був Роман Шухевич. Він разом зі своїм штабом опрацьовують плян створення власних військових відділів як «Дружин Українських Націоналістів». В лютому 1941 року на зустрічі командуючого сухопутними військами Німеччини генерала В. фон Бравхіча, адмірала В. Канаріса і керівника ОУН С.Бандери, була досягнута домовленість про вишкіл 300 кандидатів на старшин. Ці старшини мали стати ядром української армії.
Що думали німці - не відомо, тому, що письмової угоди не було. В слушності творення таких куренів при німецькій армії нам додавала певности ще й позиція Альфреда Розенберґа, одного із найбільш авторитетних визнавців націонал-соціалізму, який доводив, що німці в боротьбі з російським імперіялізмом повинні опертися на поневолені народи, головно на Україну, запевняв навіть, що Німеччина в слушний час надасть допомогу у творенні незалежної України.
З приїздом до Нойгаммеру оформлено курінь «Нахтіґаль». З перших днів, німці не додержувались домовлень. Куренем керували німецькі старшини, а наші старшини виконували функції лиш ройових. Шухевич розумів, що у боротьбі за національну державність ОУН(Б) покладається передусім на власні сили, та, мождиво, що нам прийдеться творити підпільну армію, щоб виконати наказ Організації. Тому він дає наказ, щоби ті, які покликані до другого куреня «Ролянд», ішли не під своїми правдивими іменами, а лиш під псевдонімами, щоби їхні родини, потрапивши під ворожу окупацію, не потерпіли від ворогів. Предбачення Шухевича були правильними.
З першого дня походу німецької армії проти Совєтського Союзу «Нахтіґаль» йшов у передовій лінії як охорона І-шої Гірської дивізії в її поході на Схід. Метою ОУН було створення Української Держави на окупованій Німеччиною території України. Тому Нахтіґаль, як її військова сила був співтворцем проголошення Акту 30 Червня із Ярославом Стецьком як прем'єром.
Після здобуття Винниці Нахтіґаль переходить до містечка Юзвин на відпочинок. Дійшла там до нас вістка, що Галичину прилучено до Генерал-Губернаторства Ганса Франка, а з України створено «Райхскомісаріят» під проводом Еріха Коха. Рівнож дійшла й вістка про арешт Провідника Степана Бандери та членів тимчасового уряду на чолі з прем'єром Ярославом Стецьком. З огляду на такі події сотник Роман Шухевич як командир ДУН (Нахтіґаль і Ролянд) вислав до Головної команди німецької армії протест, що внаслідок арештів нашого уряду та Провідника наш леґіон не може надалі залишатися у складі німецької армії. Про наказ Гітлера відносно ліквідації «бандерівців» нам ще не було відомо.
Дня 16 липня 1941 року А. Гітлер на нараді керівників Райху заявляє: “Не повинно бути й мови про те, щоб дозволити створення якоїсь військової сили на захід від Уралу, навіть якщо для цього нам треба буде воювати сто років.……, ніколи не дозволити, щоб хтось інший, окрім німців, носив зброю. Це надзвичайно важливо”.
15 вересня поліція безпеки і СД рапортують в Берлін, що “діяльність західноукраїнскої групи Бандери стає все більш шкідливою. Їхні ідеї становлять гостру небезпеку для німецьких інтересів”. Цьогож дня всі поліцейські органи Райху ( поліція безпеки, СД, гестапо, таємна польова поліція, абвер) провели перші масові арешти членів ОУН(Б) на окупованій території України. Провідники ОУН опинилися спочатку в тюрмі, а потім у концтаборі Заксенгавзен. 25-го листопада німецькі спецслужби поширили секретну інструкцію: “незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання , метою якого є створення незалежної України“. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після грунтовного допиту таємно знищені як грабіжники”.
Після такої політичної настанови німецького уряду на чолі з А.Гітлером відносно поневолених Совєтським Союзом народів наступає ліквідація “бандерівців”. В місяцях липні - серпні арештують С. Бандеру та Я. Стецька, вимагають відкликання проголошення Акту 30 Червня, а з хвилиною їхньої відмови - арештують їх та перевозять до Заксенгавзену лиш не до комфортабельних готелів як розписувалась ворожа - московська пропаганда а до концляґера, в якому вони сиділи у смертних камерах. Курінь «Нахтіґаль» стягають з фронту, розброюють та як арештантів - інтернованих перевозять до Кракова, щоби бути близько концляґера Осьвєнціма. Тут, в Кракові, курінь перебував тиждень часу. Нашим командирам-зв'язковим офіцерам з німецького боку др.Ґерцнеру та др.Оберлендеру враз із Канарісом вдалося врятувати ДУН від ліквідації в той спосіб, щоби перемінити курені на поліцийні , тоді не будуть вони мати жодного відношення до армії.
І так воно сталося. Нас перевезено з поворотом до Нойгаммеру, прилучено до нас курінь Ролянд (що було нашим старанням і бажанням) для “перевишколу” як було сказано в наказі, з призначенням на протисовєтський фронт, для охорони військових транспортів та порядку. Це нас задовольнило, головно Шухевича, на відповідальності якого лежала доля ДУН та підготовки старшин для українського війська. Він маючи об’єднаними оба курені ДУН, почав підготовку до творення підпільної Армії. При творенні підпільної Армії,потрібно було йому мати побільше старшин, готових на найбільші жертви (кожний член куренів мав старшинський вишкіл). І саме такими були старшини, підстаршини та вояки Нахтіґаля та Ролянда.
В тому ж часі, Україна не потребувала трупів, вона їх і без нас мала аж забагато, Україна потребувала мати надійних командирів - борців за свободу України, тому наш Провід радо пішов на таку розв’язку. Ми кращого виходу не мали, бо були ми під арештом. Так, як Провідника нашого С.Бандеру чи Я. Стецька не питали чи вони хотять щоби їх відвезти до Осв’ємціма чи може до Майданку, так і нас не питали? Так і Совєти при вивозі не питали, чи хочете завезти вас в Сибір чи Казахстан? І така розв’язка скоро показалась правильною. З переїздом наших куренів в Білорусь, Шухевич посилає свого заступника пор.Василя Сидора (Шелеста) на Волинь для організування не партизанських загонів, лиш підпільної Армії. Після закінчення контракту з кінцем 1942-о року, помимо різних обіцянок - переконань та просьб, ані один учасник не підписав контракту на продовження служби при поліції, бо їхнім призначенням була УПА.
ДУН (Дружини Українських Націоналістів - учасники «Нахтіґаль» - «Ролянд» чи «Шуцманшафтбатальйон 201” ) виконали своє призначення ; старшини, підстаршини, стрільці ДУН у величезній більшості стали інструкторами, старшинами і командирами УПА, передали своє набуте військове знання, свій досвід партизанської війни, свої сили і життя Українській Повстанській Армії у старшинських та підстаршинських школах, на відповідальних становищах командирів військових округ та бойових загонів.
2007.12.02 | Мирослав Кальба
Відповідь Громові “на цю статтю”
В тій статті розповідається про «Шуцманшафтсбатальйон № 201”, якого штаб приміщувався в місті Лепелі. Це був створений відділ із полонених чи радше із дезертирів совєтської армії, яких без умундирування та без військового вишколу гнали проти німецьких танків та скорострілів. Тому вони в Лепелі переходили “абвер” вишкіл, і які завдання вони мали - не знаю. На жаль вони мали таку ж саму назву як і ми “Шуцманшафтсбатальйон № 201, і до того розташовані були в нашому сусідстві, хоч ми ніколи не зувтрічалися. Їхня мова була лиш російська, яка нам була незнана. В тій статті наводиться спомин “Николая Ипполитовича Обрыньбы". Такого у нас ніколи не було. Уживання імені та по батькові у нас було не в ужитті, що є доказом, що він із підсовєтської країни. Невірно він пише, що був строгий наказ, не зраджуватись перед населенням що ми українці “бандерівці” націоналісти, що в нашому курені було противно, наші вояки спілкувались навіть дружили з місцевим населенням. Незрозуміло мені лиш, чому автор цеї статті вплів майора Побігущого, що він тим хотів осягнути?Мав я можливість запізнатися з багатьма документами того віддіду у Лепелі, але тому, що вони немали жодного відношення до нас, я їх не задержав.
Про цей батальйон мав я фільм із багатьох їхніх документів як: назвиська їхні в кожному відділі, накази, розміщення, аванси і т.п. Тому, що він немав жодного відношення щодо нашого батальйону, фільм цей я подарував другові в Денвері.
Не міг я дошукатись, чому тих два батальйони мали таку саму назву. Припускаю, що це число № 201, могло бути числом армії, яка там в тому часі мала свою головну квартиру. Ще хочу додати, що Америка вивезла з Німеччини вагонами воєнної документації, упорядкувала, сфільмувала, але документації про Нахтігаль чи нашу Дивізію - Галичина. нігде згадки не було.
Наш “Шуцманшафтсбатальйон № 201” був приділений до головного німецького штабу який приміщувався в місті Боровки, де були військові казарми та великі склади амуніції Лише друга сотня піл командою сот.Бригідера виконувала службу коло штабу. Всі інші сотні були розкинені далеко від Боровки як: Жар. Коменя, Воронежа і інших.
2007.12.03 | Грім
Re: Відповідь Громові “на цю статтю”
дякую2007.12.07 | Chestnut
Re: Відповідь Громові “на цю статтю”
Вельмишановний пане Мирославе!Чи не траплялося Вам пізніше документів, що б підтверджували існування двох різних батальоні шуцманшафту в Білорусі за числом 201?
2007.12.07 | Chestnut
Re: Відповідь Громові “на цю статтю”
Вельмишановний пане Мирославе,Ви пишете:
"Про цей батальйон мав я фільм із багатьох їхніх документів як: назвиська їхні в кожному відділі, накази, розміщення, аванси і т.п. Тому, що він немав жодного відношення щодо нашого батальйону, фільм цей я подарував другові в Денвері."
Чи є якась можливість знайти ці документи, бо закиди щодо участі б-ну 201 у каральних акціях часто використовуяться як аргумент проти вшанування Шухевича як Героя України
2007.12.23 | Мирослав Кальба
Щодо фільму про "Шуцманшафтсбатальйон 201”
Після ІІ Світової війни, Америка вивезла з Німеччини вагонами воєнних документів. Тут вони їх упорядкували - скатальогували і зробили їхні списки. В Денвер, Колорадо родина п.п.Мошинських була власником мистецької Ґалерії. Юрко Мошинський провадив ґалерію. Мав він зв'язки не відомо мені з ким та одержував списки тих фільмів. Мав я нагоду користуватися рівнож тими списками і через нього закуповувати потрібні мені фільми. Та, на жаль, фільмів про курені ДУН чи нашу Дивізію "Галичина" не було жодних. Я припускаю, що по домовленню Америки з Росією, фільми про ті військові зєдинання мусіла Америка передати Росії. Можливо, що вони лежать під десятьма замками десь у кремлівському архіві. Найшов я в тих списках одинокий фільм "Шуцманшафтсбатальйон 201”, і був тоді певний, що це про наш курінь. Тимчасом, то був власне цей другий курінь з такою самою назвою як наш, оперував в сусідстві з нами на Білорусії. Але створений лиш з полонених совітської армії. Тож фільм цей передав я Юркові Мошинському. Буду старатись скомунікуватись із Ю. Мошинським (якщо він жиє), та, може й відшукати цей фільм.2008.09.01 | а.Сяржук Горбік
Re: Відповідь Громові “на цю статтю”
Б-ён Пабягушнага не ўдзельнічаў у "карніцкіх акцыях", але: займаўся рэквізіцыямі ў насельніцтва, арыштам моладзі для адпраўкі ў Гэрманію, барацьбой з беларускім аналагам УПА - Беларускай самааховай, растрэламі самааховаўцаў і г.д.2008.09.01 | а.Сяржук Горбік
Re: Відповідь Громові “на цю статтю”
1.Школа абвэру ў Лепелі створана з перакананых беларусаў - ваякаў 1 Беларускага штурмавога зьвязу... ёсьць сьведчаньня і дакумэнты.2008.02.05 | Мирослав Кальба
Для Грома - про текст Меморандуму "Нахтіґаля"
Сот. Роман Шухевич як командир ДУН вислав до Головної команди німецької армії протест, що в наслідок арештів ґестапівцями нашого уряду та Провідника, наш леґіон не може надалі залишитися у складі німецької армії. У наслідок заяви, яку склав Роман Шухевич командуванню німецької армії, стягнено нас із фронту «для додаткового вишколу», як було сказано в наказі, аж до вирішення нашої будучности. Так напівінтерновані очікували ми дальшої нашої долі.Після довгих дискусій і конференцій д-р.Оберлендер заявив нам, що нас не звільнять з частини, а, реорганізувавши, вишлють на протипартизанський відтинок. Тоді наші командири Р. Шухевич і Є.Побігущий зі своїми штабами, схваливши спільно меморандум і підписаний усіма членами Леґіону вручили його представникам Берліну.
Зміст його, згідно із записаного хор.Теодором Крочаком у його щоденнику під датою 18.Х.1941, звучав:
1).Привернути проголошення самостійности України.
2). Негайно звільнити всіх арештованих наших політичних провідників ОУН і Степана Бандеру.
3). Негайно звільнити з ув'язнення членів тимчасового державного правління з Ярославом Стецьком на чолі.
4). Забезпечити негайно членів найближчої родини учасників Леґіону і звільнити з ув'язнення їх близьких.
5). Реорганізований Леґіон може бути вжитий до дальших воєнних дій тільки на українських теренах.
6).Команда Леґіону і вишкільного його коша має бути українська.
7). Обов'язки і права командного складу будуть такі, як і в німецькій армії.
8). Члени Леґіону зложили вже присягу на вірність Україні і тому не можуть вже присягати на вірність іншій державі.
9). Реорганізований Леґіон може підписати умову однорічної контрактової служби ( до кінця 1942 р.).
10). Контракт підписує кожний член індивідуально і кожний одержує копію тієї двосторонньої умови.
Курінь «Нахтіґаль» прибув до Франкфурту-над-Одрою 19-го жовтня, а курінь «Ролянд» - 21-го жовтня 1941-го року. Нарешті обидва курені об'єдналися. 1-го листопада до куреня прибув якийсь командир-німець із Маґдебурзької округи порядкової поліції у супроводі свого штабу. Оголошено збір цілого куреня. Після формального привітання він приступив до ділових справ. Заявив, що приїхав від імені компетентних урядових чинників передати нам відповідь на меморандум. Почав поволі вичитувати різні пункти наших домагань і відповіді на них.
За його словами, усі політичні арешти - то не «політичні», а кримінальні. Нас вчасно повідомлять про вислід слідства, яке ведеться. Курінь по перевишколі буде використаний на Східному фронті. Берлін поки що не вимагає особливішої присяги. Щодо нашого уряду, то немає відповіді. Всі інші наші, менш важливі, домагання (безпека родини і т.п.) поладнано позитивно.
Відповідь Берліна нікого не задовольнила. Всі знали, що це політичні арешти, а не «за кримінальні злочини». Всі були приготовані на ще гірше у ставленні до нас. Друзі не вірили і в те, щоб німці додержали хоча б того, що приобіцяли. За цей короткий час вони дали вже багато доказів нещирости супроти нас.
2007.11.24 | Svitlana
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Було б цікаво дізнатися Вашу думку - наскільки поширеною була співпраця між куренем «Нахтігаль» та українським визвольним рухом, чи була та співпраця. Зокрема з загонами УПА.2007.12.02 | Мирослав Кальба
Співпраця "Нахтігаля"з укр. визв. рухом та УПА
В місяці квітні 1941 р., ІІ-гий Великий Збір ОУН схвалив такі Військові Постанови: Для здійснення своїх цілей. ОУН організує і вишколює власну військову силу.Завданням військової сили ОУН було:
а) Зорганізувати і перевести збройну боротьбу ОУН за перемогу Української Національної Революції й здобуття Української Незалежної Держави.
б) Бути ядром Української Армії в Українській Державі.
Велика відповідальність за виконання цих Постанов лягла на військову референтуру Проводу ОУН, якого шефом штабу в тому часі був Роман Шухевич. Він разом зі своїм штабом опрацьовують плян створення власної військової сили - леґіонів як "Дружин Українських Націоналістів" (ДУН), який був затверджений Проводом ОУН.
Зразу наступила підготовка до створення при Німецькій Армії двох куренів "Нахтіґаль" і "Ролянд". Після розв'язання куренів ДУН, Роман Шухевич є творцем не лиш ( УПА ) Української Повстанської Армії, та УГВР - Уряду України, але й очолює Провід ОУН на рідних землях. Як бачимо пані Світляна, то Роман Шухевич як командир першого куреня ДУН "Нахтігаль" не лише співпрацював з визвольним рухом, але був його організатором та провідником.
Сьогодні нікому не вдасться відшукати членів УПА які служили в куренях ДУН. Для конспірації, та, щоб через них не постраждали їхні родини, дуже часто змінювали свої псевда, так, що рідна мати чи сестра не знали навіть як їх син чи брат називається. В кожноиу разі, їх вклад у розбудову УПА був кольосальний.
Вдалось мені відшукати лише 60 побратимів із ДУН, в тому 37 із "Нахтігаль", 6 із "Ролянд", та 17 не визначені з якого куреня - зареєстровані лиш під ДУН.
Із тих 60 двох це були:
Головний Командир УПА Роман Шухевич - "Тарас Чупринка", та заступник Головного командира УПА Василь Сидор - "Шелест". Крім них, шефами штабів було 18 із "Нахтігаль", та 6 із "ДУН".
А з решти осталих 5 з "Нахтігаль" та 4 з "Ролянд" були старшинами до "Спеціяльних Завдань", а решта були курінними та сотенними в УПА.
Крім них, 11 старшин з ДУН були старшинами в дивізії "Галичина" (УНА).
2007.11.28 | Безробітний
Запитання...Чи було обов"язковим виконання наказів командира...
"Нахтигаль" обер-лейтенанта Альбрехта Герцнера?Хто насправді командував Нахтігалем - Герцнер чи Шухевич?
Чи 201 шуцманшафт приймав участь у каральних акціях проти білоруських партизан та цивільного населення Білорусі?
Якими німецькими нагородами відзначено Романа Шухевича?
2007.12.04 | Мирослав Кальба
Про "накази Ґерцнера"
Питає Безробітний: - Чи було обов'язковим виконання наказів командира «Нахтігаль» обер-лейтенанта Альбрехта Ґерцнера?Відповідаю:
Ні! Не було. А це тому, що ми не були вояками німецької армії, не присягали на вірність Німеччині чи Гітлеру, ми присягали Україні, тому, ми старшини чи підстаршини не мали жодних відзнак чи нашивок на нашому однострою. Ми мали за обов'язок виконувати накази німецьких інструкторів лише підчас вишколу.
Для прикладу наведу декілька доказів:
а) З приходом нашим до Львова на першій нашій збірці одержали ми суворий наказ нашого командира сотника Романа Шухевича (який був в армії лиш роєвим) «не виконувати ніяких наказів німців, а лише накази наших командирів».
б) Уранці 23 березня 1942 року задержався наш поїзд уже на білоруській території у невеликому місті. Тут ми мали залишитися на цілий день. Прийшло тут до мовної суперечки між гавптманом Моха, т.зв. «авзіхтсофіцир» з одної сторони, та з майором Побігущим і сотником Шухевичем з другої сторони. Обидва наші старшини переконували Моху, що треба дозволити нашим хлопцям піти до міста. Моха на це не погодився. Через пів години черговий старшина оголосив, що всі старшини, підстаршини та стрільці, за вийнятком чергової чоти, можуть вийти до міста на цілий день. Це було рішення сотника Романа Шухевича.
в) Моха дав наказ Шухевичу, щоби його сотня асистувала панам із «Ві-Ко» (Віртшафтскоммандо) при здиранню континґенту«, до того ж, - з голодного населення. Сотня Романа Шухевича відмовилась цей наказ виконати. А сам сотник Шухевич заявив, «що він «не пішле жодної сотні до такої функції тому, що нас прислали сюди не грабувати». Бачимо з повищого, хто був головним командиром ДУН.
2007.12.07 | Chestnut
Re: Про "накази Ґерцнера"
Вельмишановний пане Мирославе!Скажіть, будь ласка, чому, на Вашу думку, німці вирішили за можливе дозволити собі мати віськовий пірозділ, що не підкоряється наказам німецького командування? Чи відомі Вам приклади інших підрозділів, що були в аналоґічному положенні щодо німців?
2008.09.01 | а.Сяржук Горбік
Re: Про "накази Ґерцнера"
Па трэцяпу пункіту - сапраўдна для другой паловы ліпеня - пачатку жніўня (сэрпня), а ў красавіку (квітні) - пачатку ліпеня зьбіралі, не брэшыце, бо сьведкі і дакумэнты ёсьць.2008.09.07 | Яросла Сватко
Давайте документи, тоді буде предметна дискусія.
Тільки, будь ласка, не так, як це робив покійний вже Лапід у випадку звинувачень Шухевича у карних акціях проти євреїв.Навіть "засвітка" документів НКВД вітається, хоч такі документи треба уважно вивчати на предмет ідеологічного замовлення
2007.12.04 | Мирослав Кальба
2 питання:"Чи 201шуцманшафт брав участь у каральних акціях?"
Наш Відділ був призначений для «охорони транспортів і мостів». В бої з партизанами совєтськими вступав тоді, коли вони нападали на наші станиці, щоби їх знищити - зліквідувати. За цілий час перебування на Білорусії, совєтським партизанам не вдалося знищити ні одної нашої станиці а це тому, що кожна станиця була обладнана як твердиня, а з населенням жили в якнайкращій згоді. Один із вояків так про це згадує: «Зближався кінець нашого контракту. Жаль було пращатися і розлучатися з тими гарними людьми, з якими уже зжились мов з рідними. З околиці сходились люди, щоб попращатися з нами як своїми рідними синами і братами. Це справді були зворушливі картини. До того неодин переживав роздуку із симпатією«.Раджу панові Безробітному поглянути в книжку мого авторства під назвою «ДУН», виданій в Детройт - 1992 р., там погляньте на сторінку 64, на знимку «співжиття з місцевим населенням», як і на знимки на сторінках 62 і 67.
2008.09.01 | а.Сяржук Горбік
Re: 2 питання:"Чи 201шуцманшафт брав участь у каральних акціях?"
пасьля дамовы (угоды) паміж Шухевічам і Ус.Родзькай у канцы ліпеня 1942 г. ... а да таго... чытайце свае ж УВР №102008.09.15 | Мирослав Кальба
Відповідь п.Сяржук Горбік Питання: (властиво твердження), що
Відповідь п.Сяржук Горбік Питання: (властиво твердження), що батальйон Побігущого підчас свого побуту на Білорусії поповнював злочини, реквізиціями, арештами молоді, боротьбою з білоруською самообороною, рострілами їх, тощо.Відповідь: Виглядає мені, що Ви ще дальше живете тими наклепами-провокаціями сталінсько-брежнєвсько-каґебівськими, якими замулювали Вам мозок в часах війни. На Ваші припущення не найдете жодного документу, бо все те, що Ви думаєте, це брехня - здумані наклепи, щоб в очах нашого народу, боротьбу України представити як найпідліші злочини супроти свого народу. Трибунал в Ньюрнбергу не оминув цеї справи. Провірив її дуже докладно, та ненайшовши найменшого доказу на ті очернення, мусів, ствердити це як звичайні наклепи - провокації.
Про побут на Білорусії хотяй коротко постараюсь Вам начеркнути. Завданням батальйону було: охорона транспортів, мостів, і доріг. Головний німецький штаб приміщувався в місті Боровки, де були військові казарми та великі склади амуніції. Лише друга сотня під командою сот. Бриґідера виконувала службу біля штабу. Всі інші сотні були розкинені по менш-більш 12 точках, далеко від Боровки, на просторі 2400 кв. кіл. Тому бійці цієї сотні часто були в розїздах по 24 години на добу. Дуже небезпечним було охороняти транспорти з уваги на замінування доріг і наскоки із засідки совєтських партизан. Ми побачили, що нашим завданням буде не лише пильнувати мости й шляхи, а й вишукувати більшовицькі партизанські загони, які крились по лісах. Однак за весь час річної охорони мостів не вдалося партизанським загонам спалити нам ані одного береженого мосту, а це лиш тому, що місцеве населення приняло нас не як окупантів лиш як своїх синів. Ми чим лиш могли помагали їм, вони ж повідомляли нас своєчасно про появу та рухи совєтських партизан та їхню силу.
А про "ростріли самооборонців" подам Вам такий приклад; (Побігущий Евген, " Дружини Українських Націоналістів у 1941 - 1942 роках". сторона 32)......
" Такий випадок: Адьютант пор. Герман дістав наказ особисто від командира дивізії - бути командиром екзекуції при рострілі одного вояка, засудженого судом. Герман відмовився від того. Сказав коротко, що був на фронті, боровся і буде боротися, але рострілювати когось беззбройного не буде. Командир дивізії запитав його, чи знає він, які наслідки відмови супроти наказу? Герман відповів, що знає і здає собі добре справу з того, що його за це чекає, але, такого наказу не буде виконувати. І не виконав. Командир дивізії не скористався з своїх прав, і нічого Германові не сталося за це". А на приязне співжиття із місцевим населенням погляньте на знимки у моїй книжці "ДУН - Детройт 1992 р".
Хочу Вам ще сказати, що з хвилиною розв'язання "Нахтіґаль" Оберлендер і Герцнер відійшли від нас, і на Білорусії з нами уже не були.
2008.10.20 | а.Сяржук Горбік
Re: Відповідь Питання: (властиво твердження), що
З усёй павагай да Вас!Але пытаньня ў тым, што Я АСАБІСТА і неаднойчы быў і ў Лепелі, і ў Бароўцы. Даўно зьяўляюся беларускім нацыяналістам... зьяўляюся суаўтарам кгіні "Беларускі супраціў" і даўно не карыстуюся савецкімі шмампамі.
1. У раёне дысьлякацыі батальёну НЕ БЫЛО САВЕЦКІХ ПАРТЫЗАНАЎ. Там дзейнічалі толькі паўлягальныя групы Беларускай самааховы. Бурмістрам Віцебску быў сябра ЦК БНП Усевалад Родзька, сябрам БНП быў і бурмістар Лепеля... Аб гэтам жа пішуць і камунячы гісторыкі...
2. Раю зазірнуць на старонку www.kamunikat.org м пачытаць часопіс "Беларускі Рэзыстанс", там у 1(3) нумары за 2006 зьмешчаны лісты Дзьмітрыя Касмовіча, сябра Славы Стэцко, які піша, што да лета 1942 г. усе лясы каля Віцебска былі вызвалены сябрамі Самааховы ад савецкіх патрызанаў. З рэшты, наяўнасьць самаахоўнікаў не адмаўляе і Пабягушчы ў сваіх успамінах. Там жа ён піша: Вялікіх баёў з партызанамі (савецкімі) да ліпеня не было... Не было, бо ўжо зімой і восеньню іх зьнішчыла самаахова і беларуская паліцыя.
3. Я і мае аднадумцы гатовыя выкласьці на сайце такія ж успаміны вэтеранаў Беларускага супраціву, дзе яны кажуць ад сутыкненьнях з украінцамі на Віцебшчыне летам 1942 г.
4. А сьведчаньня Пабягушчага аб адмове сьцягваць рэквізіцыі... ў ліпені 1942 г.? А да гэтага?
5. І апошняе: У часе ІІ Сьветавой вайны ніводны ваяка беларускіх вайсковых фармацыяў не ўступіў на ўкраінскую зямлю як памагаты немцаў. Нашыя ктраўнікі адмовіліся пасылаць туды людзей нават паж пагрозай немцаў. За такую палітыку, кс. Вінцэнт Гадлеўскі, дарэчы асабісты сябра мітрапаліта Шэптыцкага, паплаціўся жыцьцём. Што вы забылі на беларускай зямлі? Можа кветкі садзілі? Я ж не кажу, што "палілі вёскі", як батальён "Багуна" або "Т. Шэўчэнка"....
2007.12.04 | Мирослав Кальба
Про "німецькі нагороди Шухевича"
Відповідаю: Жодними, бо він не був вояком німецької армії.2007.12.07 | Chestnut
Re: Про "німецькі нагороди Шухевича"
Вельмишановний пане Мирославе!Чи не могли б Ви пояснити, який саме статус був у членів ДУН, чи вважалися українські старшини рівними за званням старшинам німецьким, яку саме присягу приймали члени ДУН.
Також, чи під час служби в Білорусі німецьке командування нагороджувало когось із бійців ДУН якими-небудь нагородами, і якщо так, то чи відомо Вам, за що саме.
Дуже дякую
2007.12.23 | Мирослав Кальба
Ще раз про статус членів ДУН
Відповідь чл. 10 07-12-2007 питає Честнут.1) Який статус був членів ДУН?
Ще раз стверджую, що Курені ДУН «Нахтіґаль» і «Ролянд» не були жодною частиною німецької армії, як це часто приписують нам не лише наші вороги, але деколи і наші, свої «патріоти». В домовленні з німецьким головним командуванням Провід ОУН виразно застеріг, що обидві ті українські частини входять лиш формально в склад німецької армії, фактично і головне, політично, підлягають Проводові ОУН. Тому формуванням ДУН займався Провід ОУН, якому в політичному сенсі ДУН підлягав, і перед ним складав присягу. Німецька армія мала лише умундирувати, озброїти та військово вишколити ті Курені, а політичний вишкіл вояків мав вестися в абсолютній вірності українським політичним цілям.
Засадничими справами були:
а) присяга, в якій мало бути підкреслено, що ДУН зобов'язується боротись проти Москви за Суверенну Українську Державу, та складають вони присягу українській державі, а не Німеччині.
б) Курені могли бути ужиті лише на протибольшевицькому фронті. Тому, що військова присяга має спеціяльне значення, постараюсь дещо більше про ню згадати.
Збираючи документи відносно ДУН, знаючи, що Микола Лебедь мав певне відношення щодо тексту нашої присяги, уже тут, в Америці, їздив я до нього до Ню-Йорку, щоби з ним вияснити справу присяги. Лебедь змісту присяги не мав, але дав таке вияснення, зміст якого передаю точно:
«Ми, це є я і Олекса Гасин, виїхали разом із полк. Олькеном автом до Нойгаммеру, як представники від Проводу ОУН. Крім нас був ще німецький підстаршина як шофер. Він з полк. Олькеном сиділи на передньому сидінні, я з Гасином на задньому. По дорозі пару разів «навалили» нам опони [спустили колеса - ред.], тому ми приїхали до Нойгаммеру з великим запізненням, так, що присягу перенесено на наступний день. По дорозі Олькен подав мені зміст присяги, щоб я з нею запізнався. Зразу я зауважив два місця, не згідні з домовленням, яке ми мали з військовим командуванням, бо в тексті присяги Олькена стояло написано, що присягається на вірність Німеччині і фюрерові. Цей зміст я віддав йому уже аж в Нойгаммері.
З нашим приїздом прийшов до нас зразу Роман Шухевич, якого я поінформував із привезеним змістом присяги, на що він з місця заявив, що присягати на такий зміст не сміємо і мусимо внести протест. Щоб не обезголовлювати вояцтва, з яким Шухевич мусів бути в сталому контакті, рішили ми, що протест в імені Проводу ОУН зложить він (Лебедь) і Гасин.
Так і було зроблено. Протест такий внесено перед командою Куреня, а саме - Герцнером, Оберлендером та полк. Олькеном. Як ми зложили той протест, так обох нас зразу взяли під домашній арешт. На запит Оберлендера, якої зміни ми жадаємо, ми вказали, що, згідно з домовленням, Курінь має зложити присягу на вірність не Німеччині й її Фюрерові, лиш на вірність Україні і Проводові ОУН, та що узгіднити це може лиш провідник Степан Бандера. На його запит, як можна з ним скомунікуватися, ми подали його місце перебування в Берліні та його телефон. Коротко по півночі прийшов до нас Оберлендер та заявив, що зміст присяги є уже узгіднений із Бандерою та наказав звільнити нас із арешту. Тоді я ще раз зажадав, щоб мене скомуніковано з Провідником Бандерою, щоб упевнитися щодо того, що він зробив. У телефонічній розмові Бандера підтвердив, що зміст присяги узгіднено, тоді ми відійшли спати, а наступного дня Курінь склав присягу ».
2007.12.29 | Мирослав Кальба
Про німецькі нагороди українських вояків
Роз'яснення про нагороди - хрести заслугиТому, що зявляються неправдиві сплітки про нагородження вояків «хрестами заслуги», не забуваючи навіть нагородити й сот.Р.Шухевича, заявляю, що нікого з вояків із куренів ДУН не відзначувано, тому, що ми не були вояками німецької армії.
Трапився за цілий час одинокий випадок нагородження пор. Юрка Лопатинського звичайним “залізним хрестом», яким наділяють командири відділів. А трапилося це так: Нахтіґаль у складі переднього обезпечення, яким командував полк. Кратохвіль у свойому поході Проскурів Вінниця на висоті Браїлова натрапив на сильний спротив ворога.
Для перевірки стану на бічному шляху Бар - Браїлів полк. Кратохвіль вислав старшинську стежу двома автами якими провадив пор. Оберлендер, який забрав пор. Ю.Лопатинського як перекладача, тому, що знав він бездоганно німецьку мову. Він вивідав у селян про силу ворога та його розташування, допоміг випровадити стежу з того оточення. Полк. Кратохвіль усіх учасників стежі нагородив хрестом заслуги, в тому і Ю. Лопатинського. Другий випадок відомий мені, це нагородження колишнього члена ДУН хрестом заслуги (мого заступника другої чоти - третої сотні) Антона Феденишина, на Білорусі, уже як поліциста. Феденишин був важко ранений літом 1942-го року, та звільнений з військового шпиталя 18-го травня 1943 року, майже 5 місяців після розв'язання "Шуцманшафтбатальйону 201". При звільненню одержав він багато посвідчень, як:
Вояка армії групи Нахтіґаль;
- Член Шуцманшафтбатальйон - 201;
Відзначення залізним хрестом;
- Медалею поранення;
- Посвідка звільнення.
Ніхто інший не одержував жодних посвідок при звільненні.
2007.11.28 | S.D.
Особисті спогади про Романа Шухевича
Шановний пане,Вивчаючі сторінки історії визвольного руху, постійно зустрічаю спогади про Романа Шухевича. Як я розумію, це була непересічна талановита особистість.
Було б дуже цікаво почути особисті зпогади про Командира.
Дякую.
2007.12.05 | Мирослав Кальба
Re: Особисті спогади про Романа Шухевича
Ваша оцінка Р. Шухевича, як непересічно талановитої особистості, є вповні правильна. Перебуваючи з ним цілодобово майже рік часу, мав я можливість пізнати його зблизька. Він - незмінний приклад героїзму, незрівняний стратег революційної двофронтової війни української нації, яка довгі роки боролася проти найбільших і найжорстокіших військових потуг - СССР і Німеччини. Це людина надзвичайної візії. Уже в перших днях нашого побуту в Нойгаммер, побачив він, що німецьке командування вишкільного табору не дотримується домовлень, погоджених із Головним Німецьким Командуванням (ОВК), підчас формування другого куреня Ролянд. Зробивши правильний висновок, дає він наказ, щоб усі нові наші стрільці вписувались уже не під правдивими прізвищами лиш псевдонімами, бо уже тоді він передбачав, що доведеться іти йому зі своїми вояками в підпілля. Отож, щоби надалі не потерпіли їхні родини, він приховує від німців їхні правдиві імена.Як провідник, не потребував дорадників, не потребував робити засідань, щоби винести певні рішення чи висновки. Це була людина - провідник, який з місця вирішував все, беручи на себе повну відповідальність. Це була людина з надзвичайною відвагою, незламною силою духу.
Шухевич показав себе як надзвичайний командир. Загально у війську прийнято, що старшини за найменші провини ставлять вояків до карних звітів. Я не бачив, щоби Шухевич коли - небудь когось післав до такого звіту. А кари були досить строгими, а спеціяльно на фронті, коли вояк провинився, й то чи був винним, чи ні. Якщо винен, тоді є лиш одна кара - кара смерті. Тому немало наших вояків загинуло подібною смертю підчас останньої війни цілком невинно. Шухевич, якщо хтось провинився пов'язував проступки з реальною дійсністю та користю, а не віддавав винниж покаранню.
Шухевич був надзвичайно шляхотною та віруючою людиною. Приміром: перед Різдвяними Святами 1941-го року звернувся він до стрільців і старшин та підстаршин, щоби кожної п'ятниці відмовляли собі масла і консервів, щоб заощадити їх на святкові подарунки потребуючим. Шухевич не мав ненависті на расовому ґрунті до росіян. В одній місцевості на Білорусії був дитячий гуртожиток. Були в ньому головно заморені голодом російські діти. Шухевич звернувся до вояків відділу, який там стояв, щоби відмовляли собі дещо з їжі, та, щоби рятували заощадженими харчами тих голодних дітей.
Часто ми, старшини, вечорами, після занять, заходили до його кімнати. Не раз пізно він, втомлений, клався спати, і в нашій присутності ставав на коліна та молився. Ми часто в тому його пізніше наслідували.
2007.12.03 | Alek
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Розкажіть, будь ласка, як і коли формувався Нахтіґаль?З кого?
Чі є документи щодо часу виведення Нахтіґалю зі Львіву?
Дякую!
2007.12.04 | S.D.
Ставлення населення до ДУН та Вермахту
Шановний пане,розповiсть, будь ласка, як зустрiчало мiсцеве населення нiмцiв у 1941-му? Чи вiдрiзнялося це ставлення в Галичинi та на схiд вiд Збручу, наприклад, на Вiнничинi?
Чи змiнилося ставлення до нiмцiв пiзнiше, якщо так - то через якi обставини?
Яке було ставлення до дружинникiв з боку мiсцевого населення на бiлоруських землях у 1942-му?
Був би дуже вдячний за будь-якi характернi приклади та спогади.
З повагою,
Сергiй Дiбров.
2007.12.21 | Мирослав Кальба
Питає: - S.D.: Ставлення населення до ДУН та Вермахту
Відповідаю:Курінь Нахтігаль 18 червня 1941 року залишив Нойгаммер і відїхав поїздом на схід до Ряшева. Наш курінь з І-шим Бранденбурським батальйоном під командою Ф.В.Г. прилучено до І-ої Гірської дивізії. Завдання обох куренів було охороняти І-шу Гірську дивізію в її марші на Львів, усувати всякий опір у підходах до Львова та очистити їй дорогу до нього, яка проходила в боях та у ворожих нальотах.
Тому з цивільним населенням в нашому поході вперше стрінулися ми у Львові. До собору Святого Юра зійшлися ми 30 червня о год. 5:30 рано. Скоро площу біля храму заповнили по береги львів'яни, які сердечно вітали «своє військо». Вони знали про страшні масові вбивства вязнів у львівських тюрмах, тому раділи втечі Совєтів. Наведу слова командира Ф.В.Г. наших обох куренів, як він свідчив на допиті про перебування у Львові: ……..« дав наказ пор. Герцнерові стягнути всі сотні «Нахтігаля» із занятих ним об'єктів та привести їх на площу перед ратушею. На тій площі за той час зібралися тисячі цивільних людей, найбільше було українців. Коли сотні «Нахтігаля» вступили на ратушеву площу, люди вітали їх голосними окликами, деякі з них ставали на коліна й молилися. Сотні «Нахтігаля» співали українських пісень під голосний плач цивільних, що їх вітали -- це до глибини серця зворушило мене». Подібно населення вітало нас і в Тернополі та інших місцевостях Галичини.
13 липня «Нахтіґаль» із Грималова переступив Збруч в поході через Сатанів до Проскурова, а звідтам до Вінниці. Яко бічне обезпечення тої ж самої І-шої Гірської дивізії ми посувалоись досить повільно «полевими шляхами». Тому ми мали можливість стрічатися хотяй на коротко з місцевим населенням. Було воно інше чим в Галичині. Було застрашене - мовчазне - недовірливе. Їдучи селами чи містечками співали ми наші патріотичні пісні як: «Зродились ми із крови народу» чи «Ми українські партизани», чи тим подібні, жодного вражіння вони на місцеве населення не зробили, аж слідуючого дня почали ми співати пісні знані в їхніх районах як; «Розпрягайте хлопці коні « - чи «Хмелю ж ти мій Хмелю», почали виходити з поза рогів будинків, та входити з нами в гутірку. Ми радили їм на швидко, не чекаючи наказів, вибрати міську чи сільську раду з чесних порядних людей і перебирати владу в свої чесні руки.
Радили ми їм заховати стільки зерна, щоби вистарчило до слідуючого збору, бо голодний німець готов його у вас забрати, тоді, щоб ви не зазнали голоду як у 1933 році.
В першу неділю нашого поботу в Юзвині, перед збудованим нами вівтарем о.д-р Гриньох наш капелян відправив Службу Божу, до якої співав курінний хор. Довідавшись, що відбувається Богослужба, юзвинці принесли церковні книги та утвар, що їх заховали були після знищення большевиками місцевої церкви. Площа була виповнена людьми, які з великим зворушенням молились. Багато людей плакало. Після цього Богослуження відношення місцевого населення до нас було сердешне.
Наше співжиття з німецькими інструкторами старшинами чи підстаршинами було приязне. Рівнож населення до армії ставилось добре, тому, що армія чесно себе провадила. Ненависть населення мало до тих відділів, які підлягали партії, та йшли за фронтовою лінією, ліквідувати все це, що було противне партії. А ненависті до німців населення почало виявляти тоді, як німці полонених совітської армії почало голодом винищувати в таборах для полонених.
В Білорусії співжиття з населенням було саме краще. Наші вояки чим могли намагалися помагати цивільному населенню. Хочу ствердити, що білоруси -- дуже добрий народ за характером. Надзвичайно гостинний, щирий. Наші вояки жили з ними в якнайкращій дружбі та згоді весь час перебування з ними.
2008.09.01 | а.Сяржук Горбік
Re: Питає: - S.D.: Ставлення населення до ДУН та Вермахту
а страты і іх зьмянешеньня пасьля адмовы ад рэквізіцыяў? гэта таксама сяброўскія адносіны... не брэшыце...2008.09.07 | Ярослав Сватко
Будь ласка, принаймні прізвища страчених, місцевості, і звинувач
і звинувачувальні документи. Без таких даних Ваш пост розглянутий не буде, і після закінчення роботи над цим проектом буде видалений.2007.12.23 | vkhanas
Пане Мирослав! Розкажіть про участь у курені о.др.І. Гриньоха
Адже про його роль у підпіллі відомо надзвичайно мало.2008.01.02 | Мирослав Кальба
Про о.др.І. Гриньоха
о. Др. Гриньох Іван (Всеволод) - капелан куреня «Нахтіґаль». Віце-президент УГВР. Член ГСЗС УГВР.Народився 28-го грудня 1907-го року у селі Павлів Радехівського р-ну на Львівщині. Помер 14-го вересня 1994-го року в місті Мюнхен (Німеччина).
Пластун, іменований Гетьманським Скобом. По закінченні Львівської духовної семінарії у Львові 1932-го року висвячений на священика УГКЦ у соборі Святого Юра. У 1933 році здобув докторат богословія в Інзбруці (Австрія). Викладач Богословської Академії у Львові. Співробітник Проводу ОУН СД у 1942-1943 роках Учасник ІІІ НВЗ ОУН, обраний членом Головної Ради ОУН. Член РЗЗ ( 1943-1944 рр.), її головний представник на переговорах із польським підпіллям, а також і з румунами та угорцями в 1943 - 1944 роках. Автор проектів «Універсал УГВР», «Присяга Вояка УПА», учасник ВЗ УГВР, член ГСЗС УГВР. З 1945-го року - на еміграції у Західній Німеччині. Член ЗЧ ОУН 1945 - 1948 рр. Голова президії ЗП УГВР. Керівник зв'язку від УГВР до Збройного Підпілля на Україні в 1948 - 1953 роках.
2008.01.02 | keymaster
Якщо можна - ще щось про його участь в курені Нахтіґаль
2008.02.05 | Мирослав Кальба
Про участь отця д-ра Гриньоха в курені Нахтіґаль
О. д-р. Іван Гриньох був приділений церковними властями як капелян до нашого куреня «Нахтіґаль». Приїхав він разом з нами до Нойгаммера, і від першого дня існування куреня «Нахтіґаль», аж до його розв'язання виконував свої обов'язки капеляна. Відправляв Богослужби, підчас яких виголошував прекрасні релігійно - патріотичні проповіді. Сповідав та опікувався хворими та пораненими. З приходом до Львова, був о.Гриньох зв'язковим нашим з Митрополитом А. Шептицьким.В першу неділю нашого побуту в Юзвині, перед збудованим нами вівтарем, о. д-р Гриньох відправив Службу Божу, до якої співав курінний хор. Довідавшись, що відбувається Богослужба, юзівці принесли церковні книги та утвар, що їх заховали були після знищення большевиками місцевої церкви. Площа була виповнена людьми, які з великим зворушенням молились. Багато людей плакало. Після цього Богослуження ставлення місцевого населення до нас було сердешне.
Під час злуки обох куренів, та їх переформування на відділ поліційний (Шуцманшафтбатальйон 201), з доручення командира куреня сот.Р. Шухевича, о. д-р Іван Гриньох від'їхав до Берліна на працю до Остміністеріюм.
Та на тому праця його для справи нашого куреня Нахтіґаль ще не закінчилася. Після закінчення війни Ф.Ф.Н. (Асоціяція Жертв Нацизму), після одержання звіту совєтської Комісії під заголовком: «Криваві злочини Оберлендера», як і інші фальшиві документи і свідчення, на початку квітня 1960 р., переклала їх на німецьку мову і передала для обвинувачення.
І такий суд відбувся, і у Східній Зоні Німеччини, і у Німецькій Федеративній Республіці, в Бонні.
На суді в Східній Зоні Німеччини, пристосувавши закони совєтського судівництва, були засуджені «нахтіґальці», з пор.Т. Оберлендером, як командиром, до найвищого виміру кари.
Після закінчення суду в Східній Зоні Німеччини, такий-же суд відбувся і в ФРН в Бонні. Прокуратура ФРН точно дослідила дії «Нахтіґаля» та пор. Теодора Оберлендера, маючи під достатком свідків та учасників, а також фотодокументи того часу побуту у Львові. Суд відкинув усі обжалування не дійсними - і відкинув усі звинувачення проти Нахтіґаля та Оберлендера.
На тому суді в Бонні покликано як свідка й о. д-р. І. Гриньоха, який під присягою зізнав, що:
«Цілий Відділ був створений із українців антибольшевицького наставлення, начисляв яких 300 людей, з них половина була з вищою освітою. Метою Відділу було визволити українців з-під московсько-большевицької окупації. Він заявив: « Ми вірили також, що будемо зав'язком української армії. Німецькі старшини нашого Відділу були прихильні нашим цілям»….
«Я стверджую з абсолютною певністю, що наш Відділ ніколи не давав наказу арештувати кого небудь, як також бути учасником при ліквідуванні людности Львова іншими групами. Також невідомий мені жадний поодинокий випадок, щоб хто небудь із членів Відділу допустився якого небудь злочину над громадянами Львова ».
2007.12.23 | vkhanas
Доноси гауптмана Моха
яку роль вони відігравали?2008.01.02 | Мирослав Кальба
Про доноси гавптмана Моха
Після злуки куренів «Нахтіґаль» і «Ролянд» на Шуцманшафтбатальйон-201, командиром німецьким став «авзіхтсоффіцир» гавтман Моха.Можливо, був він добрим поліцистом, лиш не вояком. Тому з його наказами дуже часто не погоджувалися Р.Шухевич як і Евген Рен-Побігущий. На першому постою на Білорусії, коли Моха заборонив нашим воякам опускати місце постою і виходити на місто, Шухевич на свою відповідальність дає такий дозвіл.
Були й інші приводи для взаємної неприязні, наприклад, коли в боротьбі з совітськими партизанами впала майже ціла чота чотового Ромка Кашубинського дня 30. 9. 42 р. з вини глупого наказу Мохи, проти якого супротивлялися як Побігущий так і Шухевич, чи як Шухевич відмовився наказові Мохи асистувати панам із «Ві-Ко» при здиранню континґенту.
Тому не диво, що відносини між нашим штабом і «авзіхтсоффіциром» гавптманом Мохою дуже погіршилися під кінець 1942 року. Особливо завзявся Моха на майора Побігущого і сот. Шухевича. Цілі «томи» доносів на них виходили з канцелярії Мохи до штабу бриґади.
Шостого січня 1943-го року старшини виїхали з Могилева до Львова, де в Ґестапо мали здати мундири, одержати папери звільнення і від'їхати до дому. На щастя ескортував наших старшин не Моха, лиш молодий поручник із військового штабу бригади. Приїхавши на станцію у Львові, Шухевич відійшов на хвилину до дому, а поручник відійшов довідатись де ми маємо зголоситись. У нього кромі офіційних паперів був і спеціяльний донос Мохи. І наших старшин замість завезти до головної команди шуцполіції на вулицю Дверніцких, завезли під ескортою до тюрми на вул. Лонцкого. Моха, який хотів усіх наших старшин знищити, представив їх у своєму доносі як ворожий небезпечний елемент для Німеччини, в доказ чого "ніхто із нашого батальйону не підписав умови на дальшу службу у шуцманшафті".
Та завдяки нашому поручникові який нас ескортував, йому це не вдалося.
2007.12.23 | vkhanas
Хто розробляв відзнаки ДУН?(-)
2008.01.02 | Мирослав Кальба
Про відзнаки ДУН
Після зайняття Вінниці, відпочиваючи в Юзвині, підчас вечірнього апелю сот.Р.Шухевич кожному воякові вручив відзнаку ДУН. Кожна з них була нумерована і при кожному нумері у списку стояло імя кому її вручено.Сказав також Шухевич, що й учасники Ролянда також їх одержать, як рівнож, що пізніше одержимо малі для ношення в цивільному вбранні. Говорилось,
що їх виготовлено в Криниці, а проєктував Еввард Козак. Будучи в Детройті, запитував я дочку Е.Козака, пані Наталю Мордованець, чи вона може мені підтвердити, що відзнаку ДУН проєктував її батько, вона підтвердила, що так.
В році 1981-му, в сорокаліття ДУН відбули ми свій З'їзд на Союзівці, в ЗСА. Одержавши одиноку врятовану нашу відзнаку з архіву ОУН, дав я її відтворити з ідентичного матеріалу, форми, величини і ваги, понумеровані і одержали їх живі ще тоді члени ДУН. Також виготовлено тоді ще й малі срібні відзнаки
величиною четвертини - великої, для цивільного вбрання, без нумерів і в неозначеній кількості.
Будучи в Україні після проголошення її незалежності, у Львові перед оперним театром я бачив, як продавали наші відзнаки ДУН оригінальної величини, але з різних матеріалів і кольорів. Це мене дуже заболіло, що хтось із того, що для нас було святістю, без дозволу робив собі приватний «бізнес».
2007.12.24 | Силка Владимир
О "Присяге"
Доброго времени суток, уважаемый!Разрешите, во-первых, как жителю Донецка поблагодорить Вас за вашу борьбу и стойкость!
Вопрос мой: опубликован ли где-нибудь официально полный текст присяги, о которой идёт речь в статье? Оба ли баталиона "Нахтигаль" и "Роланд" присягали одновременно?
2007.12.28 | Мирослав Кальба
Re: О "Присяге"
Питає - Силка Владимир О «Присяге»Весною 1941-го року II Великий Збір ОУН схвалює постанову «організувати і вишколювати власну військову силу». Відповідальність за виконання цієї постанови лягла на військову референтуру Проводу ОУН, шефом штабу якого в тому часі був Роман Шухевич. Він разом зі своїм штабом опрацьовують плян створення українських військових відділів як: Дружин Українських Націоналістів (ДУН) при німецькій армії, як самостійної одиниці, і в короткому часі почався вишкіл перших двох куренів під кодованими назвами «Нахтіґаль» і «Ролянд».
Організація куреня, що одержав кодовану назву «Нахтіґаль», почалася в квітні 1941 року в Кракові. Її переводила з доручення Проводу ОУН-Бандери Військова референтура ОУН під керівництвом сот. Романа Шухевича. Місцева організаційна сітка висилала кандидатів до Кракова, де їх перевіряла спеціяльна комісія, покликана ОУН, і де вони переходили лікарські оглядини. Щойно пройшовши успішно згадані комісії, кандидата висилали на вишкільний табір до Нойгамеру на Шлезьку (нім. - Сілезія). У Нойгамері зорганізовано 3 сотні, що їх очолив сот. Роман Шухевич. На вишколі курінь перебував від початку травня до 17-го червня 1941-го року.
= = = = = = = = = = = =
Передумови формування куренів були такі:
Набором і формуванням ДУН займається ОУН, Провідові якої у політичному сенсі ДУН підлягає і перед ним зобов'язується присягою. Завданням ДУН є :
Боротьба проти Москви за Суверенну Українську Державу.
ДУН складають присягу українській державі а не Німеччині, і тим більше не Гітлерові. Згідно з цим, політичний вишкіл вояків буде вестися в абсолютній вірності українським політичним цілям.
ДУН не може бути кинений за ніяких умов на західний фронт проти аліянтів, а єдино на протиросійський.
ДУН командують українські старшини, німецькі старшини мають над формацією тільки загальний нагляд, зокрема з вишкільного військово-побутового характеру.
ДУН має свого капеляна.
Не можуть мати місця там ніякі німецькі націонал-соціялістичні виховно-вишкільні доклади й імпрези. Військова Референтура Проводу ОУН, керманичем якої був сотник Роман Шухевич, має право надавати ранґи.
= = = = = = = = = = = =
Очевидно урядові і партійно-політичні кола Німеччини не знали деталів погодження між Проводом ОУН і фактично опозиційними до політики Гітлера колами ОКВ. Сприяло цим колам тоді ще й те, що Розенберґ, Райхсляйтер і експерт НСДАП у питаннях Сходу, (і десиґнований на райхміністра для східних окупованих країн), у своїх комбінаціях перебудови Европи мав у принципі прихильну поставу до ідеї української державности, як рівно ж спроможність Канаріса на окупованих теренах була не мала, а він сам теж мав прихильне ставлення до ідеї незалежних держав на місце російської імперії.
Рішучим ворогом цієї концепції на той час були Гітлер, Гімлер, Ґеббельс, Ґерінґ та військовики Кайтель і Йодль, які в ОКВ були лише сателітами «фюрера», і їхня опінія була інша від становища військових опозиційних кіл.
Томуто, за таких умов неможливо було укладати і підписувати домовлення, які в більшості полагоджувалися устно, маючи взаємне дові'ря до себе.
Тому, якщо зміст присяги яку привіз з Кракова Лебедь з полк. Олькеном, не був згідний із домовленнями, Шухевич з місця запротестував, щоб на такий зміст присягати. Лише коли Оберлендер з Олькеном порозумілися із Бандерою, і усунули з привезеного змісту « присягається на вірність Німеччині і Фюрерові Гітлеру» та на це місце поставили що: «ДУН складає присягу на вірність українській державі », та після того, ще й, як Бандера підтвердив це Лебедю, тоді курень Нахтіґаль зложив присягу на справлений зміст, яку провів капелан куреня о.др. Іван Гриньох.
2007.12.24 | vkhanas
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
У своїх розмовах з "майданівцями" останній командир УПА Василь Кук добре відгукувався про Вашу літературну діяльність. Мемуари яких авторів про діяльність українського підпілля відзначили б особисто Ви?2008.01.02 | Мирослав Кальба
Автори укр. Підпілля
М.К.; Уважаю, що най-вірнішими авторами були:Петро Мірчук, який починав писати історію ОУН з «нуля», тому там найдеться немало неточностей, але не шкідливих.
А також - Евген Побігущий-Рен, - Володимир Косик, - Микола Лебедь,
- Юрій Тис-Крохмалюк, - Стецько Ярослав, - Лев Шанковський, і. і
2008.02.05 | vkhanas
Чи говорив тоді Р.Шухевич про майбутню долю Росії?
2008.03.20 | Мирослав Кальба
п. Ханасу - про майбутню долю Росії
Запит - 1 : Чи говорив тоді Р. Шухевич про майбутню долю Росії?Відповідь: Якщо коли й була мова про Росію, то лиш тоді, коли обговорювалось справу про розвал «Тюрми Народів», якою був тодішній Совєтський Союз. Однозгідно усі були тої думки, що лише спільними силами усіх поневолених Совєтським Союзом народів вдасться розвалити комуністичну тюрму народів, на руїнах якої тоді постануть національні - самостійні держави у своїх етнографічних землях, а між ними також і Росія, зі своїм урядом, який буде вільно вибраний російським народом.
Тому після створення УПА та підпільного уряду УГВР
(Українська Головна Визвольна Рада), було створено рівнож й АБН.
(Антибольшевицький Бльок Народів). Сподіваюсь, тому, всім буде зрозуміло, чому в рядах УПА боролися рамя в рамя бійці інших поневолених Совєтським Союзом народів.
2008.02.05 | vkhanas
Чи плануєте Ви відвідати найближчим часом Тернопільщину.
Це запитував мене Ігор Олещук.2008.03.20 | Мирослав Кальба
п. Ханасу на запит ч.2 про мої відвідини Тернопільщини
На превеликий жаль ні. Бо стан мого здоров'я не дозволяє на це. В роках 1990-тих протягом 8 років був я 10 разів в Україні, задержуючись найдовше саме на Тернопільщині. І сьогодні у своїх думках я частіше перебуваю в Україні та на Тернопільщині зокрема, аніж тут на поселенні.2008.03.19 | Сын ветерана
Господин Кальба, неужели у Вас ни разу во время службы
в немецкой форме не было ощущения, что Вы предаете Родину?Если не было, ответьте, какие личные мотивы побудили Вас одеть немецкую форму и воевать против освободителей Европы от фашизма. Личные, подчеркиваю. Жду искреннего ответа.
2008.03.24 | Мирослав Кальба
Мені не встид носить кайдани За нарід, волю і братів.
Мені не встид носить кайданиЗа нарід, волю і братів.
Та встид золочені жупани,
Носить найнявшись до катів!
НІ НЕБУЛО. ЧОМУ?
По перше: що Совєтський Союз, це не була моя Батьківщина, а війна ця була «Великая Отечественная война Совєтського Союза», яка також звалася «Великая Отечественная война совєтського народа», як схвалював їх особисто Сталін. Яке ж відношення тоді до неї України?
По друге: Ми не воювали проти «освободителів» Европи від фашизму, бо саме ми воювали проти тих фашистів (Гітлера і Сталіна)» які хотіли загарбати Европу. Червона Армія не була визволителькою, це була окупаційна армія. Пригадайте собі хоча б вбивства населення Кеніґзберга в лютому 1945 р., - Варшавське повстання, яке Червона Армія не підтримала, а навпаки, дозволила гітлерівцям жорстоко придушити, Будапешт 1956 р, коли-то совєтські
танки їхали на безборонних людей, чи хоча би Празьку Весну.
По третє: Якщо ми носили німецьку форму, це не означає, що ми були німецькими коляборантами. Приміром, мій молодший брат як перекладач при німецькій армії також носив німецьку форму його тії ж німці в місяці березні 1942 р. ростріляли в Крюкові біля Кременчуга за його співпрацю з їхніми «ворогами», коли він рятував полонених, та помагав зв'язковим ОУН. Так і наш курень «Нахтіґаль», хоч також носив німецьку форму, з початком 1943 р. майже в цілості перейшов в підпілля, розбудував Українську Повстанську Армію (УПА) і воював проти всіх ворогів України як Совєтського Союза, так і проти Німеччини - Польщі - Мадярщини, за її Самостійність та Свободу.
Припускаю, що важко буде Вам це спрмйняти. Щоби Вам улегшити зрозуміння моїх поглядів (про що Ви присили), постараюсь обширніше дати вияснення, та забрати Вам трішки часу.
Творцем і Архітектом Другої Світової Війни був СТАЛІН а не ГІТЛЕР.
Оскільки Сталіну не вдалося в місяці серпні 1939 р. намовити воєнні делегації Англії та Фронції до спільного фронту проти Німеччини, то він був змушений сам підписати союз з Гітлером і тим самим розв'язати йому руки. 19 серпня 1939 р. Сталін дав ґарантії Гітлерові, що у випадку нападу Німеччини на Польщу, Совєтський Союз буде не лише невтральним, але, дасть ще Німеччині допомогу. Дав йому зелене світло : Нападай на Польщу!
Тому цей день вважається днем, в якому Сталін почав Другу світову війну.
До Москви приїжджає Рібентроп і 23 серпня підписує з Молотовом договір про напад на Польщу. З цею хвилиною Совєтський Союз починає приготовлятися до нападу на Західну Европу.
Яке добро зазнала Україна від Совєтського Союза та Німеччини?
Совєтський Союз: щоб зламати опір непокірної України, яка не припиняла боротьби проти окупаційного комуністичного режиму, большевицька Москва терором НКВД найперше знищила провідну українську інтелігенцію і Церкву, а в 1932-33 роках пляново організованим голодом виморила 7 мільйонів українських хліборобів. Єврейський голокост знищив 6 мільйонів дюдей в час останньої світової війни, а український голокост своїми розмірами і жорстокістю далеко перевершив всі досі відомі мордування людей.
В 1939 р. як Совєти "визволили" нас із польського поневолення, захопивши польські поліційні архіви, почали ліквідацію зразу тих, які були небезпечні Польщі. Почались вивози - арешти. 3 грудня 1939 року вивозили і мою родину. В хаті залишились лиш хворий батько, мати і наймолодші брат і сестра. Батько не дав себе вивезти і закінчив своє життя в руках НКВД. А решту родини, при допомозі добрих людей вдалося врятувати.
В Галичині та Волині, всіх українців політв'язнів, які сиділи в тюрмах 1941 р. Совєти при свойому відступі ростріляли. Тоді тисячами трупів були завалені тюрми. Проходячи Україною, зразу мобілізували усіх чоловіків віком від 16 років. Без умундирування, без військового вишколу, та без зброї маршали - генерали гнали їх на перші боєві лінії під гаслом: «Зброю здобудеш в бою!» Вони встеляли своїм трупом побоєвища під обстрілом німецьких гармат - мінометів - кулеметів. Утікати в тил вони не мали можливості, бо комісари з відділів НКВД скорострілами викінчували їх як «дезертирів - зрадників«. А усіх тих, які залишились в живих уважали людьми неблагонадійними, людьми нищої вартості, бож вони жили під німецькою окупацією, тим самим були й їхніми коляборантами. Були вони призначені на репресії - арешти - вивози в концтабори.
Німеччина:
ІІ Великий Збір ОУН (Бандерівців) на весну 1941 р. схвалює, що «для здійснення своїх цідей організує власну військову силу». В лютому того ж року, Керівник ОУН Степан Бандера домовився із опозиціонерами Гітлера (командуючим сухопутніми військами генералом В. фон Бравхічем та адміралом В. Канарісом) про вишкіл 300 кандидатів на старшин. Ці старгшини мали стати ядром української армії. Згідно із зговоренням шеф штабу ОУН Роман Шухевич творить два курені «Нахтіґаль» і «Ролянд» які мають вишколюватись при німецькій армії. Та, на жаль, як в Совєтському Союзі так і в Німеччині не армія мала голос а партія.
Дня 16 липня 1941 року А. Гітлер на нараді керівників Райху заявляє: « Не повинно бути мови про те, щоб дозволити створення якоїсь військової сили на захід від Уралу…. Ніколи не дозволити, щоб хтось інший, окрім німців, носив зброю». 15 вересня Німеччина починає ліквідацію українських націоналістів. Поліцейські органи (поліція безпеки, СД, ґестапо, таємна польова поліція, абвер) провели перші масові арешти членів ОУН(Б) на окупованій території України включно зі С. Бандерою та прем'єром Я.Стецьком. Додаймо до того ще вивіз нашої молоді на примусову працю до Райху будемо мати образ другого нашого «освободителя».
Чотири довгих роки найжорстокіша війна тривала на території України. Винищуючи нашу землю до тла. Два тоталітарні режими, які були союзниками, не дійшли згоди щодо поділу Европи, і почали між собою війну. СССР був аґресором і союзником нацистів. Україна без найменшої допомоги із зовні, провадила протягом 12 років двофронтову ьоротьбу за свою Незалежність із окупантами України - найбільшими потугами світу в тому часі, зі Сталінським Совєтським Союзом, та Гітлерівською Німеччиною.
«Більшовизм» - не був кращим за свого двійника «нацизм». Обидва допустилися жорстоких злочинів, над всіма народами Европи. Краще Ви скажіть, чому я, син українського народу, повинен вважати тих, хто масово, мільйонно винищував мій народ, представниками моєї-їхньої "родіни?". Тоді не буде питань, чи почував я колинебудь відчуття, що я зрадив мою Батьківщину.
2008.04.14 | Большой Брат
Re: Мені не встид носить кайдани За нарід, волю і братів
+++Та встид золочені жупани,Носить найнявшись до катів!+++
=== Оце точно! Носили, носили , i найнялись===
2008.07.24 | Мирослав Кальба
Додатково історія публікацій про перші дні німців у Львові
Репліка 14-4-2008 Большой БратRе: Додатково історія публікацій про перші дні німців у Львові.
Відповідь: Пане Б.Брат, Якщоб Ви прочитали "Щоденник" Анни Франк Янки Гешелес, то ви б зрозуміли, що пишучи, "побиттям поганяли євреїв", ви б зрозуміли, що в ньої воно означало, "підганяли", а це не те саме, що побивали. До того, як щоб Ви трішки запізнались із постопуванням єврейської поліції відносно своїх людей, то ви б зрозуміли, що українська поліція у відношенні до євреїв була ще дуже лагідна.
"Дневник голландской девочки Анни Франк", це звичайна совєтська провокація, щоби свої злочини перекинути на інших, відвернути увагу на скоєні ними злочини. Вони в тому неперевершені мистці. Поспитаю: як вона найшлась 30 червня 1941 р. у Львові?. Чи може скинули її з літака парашутом ? Я цілий перший тиждень був в тому часі у Львові, але такої "голландської девочки" не чув і не бачив, а бачив Я.Гешелес, батька якої я знав. Вам "Больший Брат" пораджу, звернутись до єврейського архіву в Варшаві, і перевірили справжній щоденник Ганки Гешелес - Анни Франк.
Додатковими документами "про перші дні німців у Львові" радо можу вам служити. Найважливіші з них будуть:
1. ТЕЛЕГРАМА: Представника Міністерства закордонних справ при Верховному командуванні 17 армії Пфляйдера до Інформаційного відділу ІІ Міністерства закордонних справ у Берліні про вступ Німецьких збройних сил до Львова 30 червня і виявлення вбитих у в'язницях. Уважаю, що це найважливіший документ того часу, тому подаю його в цілості.
Інф(ормаційний відділ) ІІ Берлін, 3 липня 1941 (р.) Р(адник) п(осольства) ф(он) Рантцау до інф(ормації) 6341 Телеграма 1 липня
Телеграма
1. Прибув учора до Львова, коли у східних передмістях ще тривали бої. Населення, щойно з'явившись на вулицях, вітало з захопленням і захватом німецьких солдатів. На вулицях численні члени українських організацій з жовто-блакитними відзнаками, частина також зі зброєю.Місто у деяких місцях потерпіло від підпалів росіян і від військових дій. Тепер гострі виступи населення проти євреїв.
2. Огляд будинків радянських установ досі залишається без результату, оскільки противник мав час, щоб усе спалити. Нечисленні документи, які вдалося раніше виявити в штабі корпусу в Перемишлі, з погляду зовнішньої політики не мають ніякої вартості. Загальне враження таке, що противник ще не був зовсім готовий у підготовці свого нападу на Німеччину і намагався виграти час.
3. Совєти, перед своїм відходом скоїли у Львові проти національно (свідомих) українців жахливі злочини. У пивницях в'язниць височать гори трупів. У в'язниці Бриґітти, яку я оглядав поряд з іншими в'язницями, рятувальні роботи утруднені пожежами, які ще тривають. Число жертв ще не встановлене. Оцінки коливаються між 600 і 5000. Огляд іноземними журналістами був би рекомендований, якби він міг відбутися негайно. Подробиці надійдуть від спеціяльних кіногруп V групи армій і пропагандистських рот до В(ерховного) к(омандування) з(ройнх) с(ил), W.Pr.
4. Капітан Ґайґер з дому Ґайґерів у Берхтесґадені, який допомагав мені в міській комендатурі, попросив передати особливих відповідних вітань панові райхсміністрові закордонних справ. Сьогодні ввечорі повертаюсь до Верховного Командування (17) армії.
= = = = = = = = = = = = = = = = = = =
Подам ще лиш деякі уривки із іншого обширного урядового звіту: Документ із течки "Нахтіґаль", том ІІ, течка 183, Допит Ф.В.Г.
ФВГ, командир переднього обезпечення Першої Гірської дивізії до якої входили: Перший Брандербурзький батальйон та баталіон (курень) "Нахтіґаль" у їхньому поході на Схід.
.....(день 30 червня 1941 р.)....."В наступних годинах приходили до мене справоздання із сотень "Нахтіґаля" і "Бранденбурґу", які були вислані з завданням до акції. Моя головна квартира містилася в катедрі десь до год. 8 рано, пізніше перенесено до ратуші."... "Перед полуднем сотник др. Гартман, який командував Першою Брандербурзькою сотнею, прийшов до мене та звітував мені, що його сотня, яка заняла тюрму НКВД, знайшла там справжні гори трупів побитих цивільних людей. Як я це почув взяв із собою сот. Гартмана, поручника д-ра Троебса і д-ра Бенкельберґа, і ми моїм автом поїхали до тюрми"...."мене відштовхнув огидний сморід трупів і свіжого вогня, так, що я сам не міг увійти в середину тюрми"...
"Пізніше наступило більше звітів із масових мордів із інших тюрем. Я зібравши усі ті звідомлення, відослав їх кур'єром до Канаріса".
На запитання його, щодо активности групи "Нахтіґаль" під час їх побуту у Львові? - відповів:
"Ніколи за цілий час, коли "Нахтіґаль" перебував у Львові і був під моєю командою, я ніколи не давав наказу чи припоручення старшинам того Батальйону, чи командирові Герцнерові, щоб дозволилося їм на ростріли, брутальності людей чи крадежі. Я ніколи не одержав жадного звіту в жадний час, щоб хтонебудь допустився якихсь проступків".... Із рапортів, зготовлених для мене професором Оберлендером, довідався я про те. що деякі трупи знайдені у львівських тюрмах, були трупи із родини вояків українського "Нахтіґаля".
Можу служити ще: 1). Спомини Антона Феденишина друкованими 3 серпня 1941 р. у Львові в "Українські Щоденні Вісті" ч.25 - ст.2-3 під назвою "Львів 1941 - Перші Дні Німецької Окупації", і 2). Спомин, жителька Львова п. Ніля Безкоровайна - Стецьків, (мій архів - ніде ще не друкований) п.н. "Львів 1941 р. Перші Дні Німецької Окупації".
2008.11.06 | Микола Київський
Re: Мені не встид носить кайдани За нарід, волю і братів
+++Та встид золочені жупани,Носить найнявшись до катів!+++
=== Оце точно! Носили, носили , i найнялись===
Большой брат, Кальба і його "колежани" не відносяться до звичайних зрадників.
Хоча Шухевичу, Побігущому і ін., які приймали присягу на вірнісь Великопольщі і служили у їхньому війську, а потім перекинулись до германців, поляки можуть виказувати свое "фууу".
Як на мене в багатій українській мові є для цих катів більш точне визначення. Воно трохи підзабуте і затерте, але на разі актуальне, ця шобла була - христопродавцями.
Кальба не надоїло, ще людей дурити? Загляни сам в свою пропащу душу і переконайся, що я не помилився.
2008.03.24 | Музикант
До питання назви "Нахтіґаль"
Шановний пане Кальбо!Так усталилося, що назва "Нахтіґаль" узялася від того, що німцям подобався спів українців, які були в батальйоні. Я не знаю, наскільки походження назви відповідає цій версії (сподіваюсь, ви уточните або виправите), але про те, що хоровий спів був у батальйоні поширений - це Ви й самі пишете у своїх відповідях вище, де кажете, що сотні виходили на ринкову площу Львова з піснями. Ото у мене запитання:
Чи був у "Нахтіґаля" загальний хор, який проводив репетиції, і, може, давав концерти?
Якщо був - то хто ним керував, яка дальша доля цієї людини?
Чи мали сотні свої сотенні маршові пісні? Які це були пісні, чи збереглися слова і ноти?
Чи писав хтось військові пісні та марші для українського війська (яке Ви мали розбудувати від "Нахтіґаля")? Якщо так - то хто? Де знайти ноти і слова?
Наперед вдячний за відповідь.
2008.04.08 | Мирослав Кальба
Музикантові
Відповідь: Перша група, призначена до «Нахтіґаля«, коло сотні бойовиків, містилася в деревяних бараках в Криниці. Я відповідав за групу. Група провадила лиш внутрішний вишкіл. Виходити поза наші приміщення було заборонено з огляду на конспірацію. В нашій групі був Євген Білинський, Богом обдарований гарним голосом та дириґенськими здібностями, збирав братію разом і розучував з нею різні маршові та патріотичні пісні. Хлопці гарно зіспівалися, тому з приїздом до Нойгаммеру дивували всіх своїм співом, викликаючи у німаків визнання і подив, що дало привід начальству назвати наш курінь «Нахтіґаль» («Соловейко»).Запитання чл.2. Якщо був, то хто ним керував…… ?.
Відповідь: З приїздом до Нойгаммеру найшовся дириґент Петро Ґудзоватий, який отримав можливість зорганізувати гарний хор. Хор цей концертів не уряджував бо на це не було часу, та хор не був в нашій програмі. Але хлопці сходилися, радо співали самі для себе, розважались у хвилинах відпочинку. В поході на Схід ми мали нагоду розважати себе та народ піснями. Про дириґента подам це, що я подав у моїй останній книжці «ДУН в розбудові УПА»: Ґудзоватий Петро («Очеретенко», «Василь») підст. в «Нахтіґаль». ШВО.
Народився 1912-го року в селі Володимирці Жидачівського р-ну Львівської області. Загинув 29 січня 1946-го року коло села Битень (або Битинь) Ковельського р-ну на Волині. Одружений з Галиною (прізвище поки що невідоме). Політичний в'язень польської тюрми в 1937-му році. Дириґент хору куреня «Нахтіґаль». Шеф ШВО «Тютюнник»
у ступені хорунжого (1943-44 рр.). Тяжко ранений 5-го жовтня 1944-го року у боях поблизу Сарн. Загинув у сутичці з військами НКВД.
Запитання чл. 3 і 4. Чи ми мали свої пісні…….?
Відповідь: Мали лиш одну «Машерують добровольці, як колись ішли стрільці».
А історія її така: Шухевич вболівав за те, що наші курені не мали своєї маршової пісні, на які наші попередники Усусуси були такі багаті. А це тому, що у них була «Муза», були поети, малярі, письменники, музикологи, які лиш над тим працювали. У нас їх не було, і не було навіть часу на те. Тому, як нас завернули з фронту і з поворотом привезли до Нойгаммера, до мурованих касарень, у нашому будинку, в якому замешкували старшини на другому поверсі було фортепіяно, на якому Шухевич кілька вечорів вибумкував арію і укладав слова. І тоді там зродилась наша маршова пісня (твір - слова і музика Романа Шухевмча) «Машерують добровольці».
Дописувачі дуже часто «жонґлюють» цією піснею, кажучи, що її ніби то створив Р.Купчинський в Криниці 1943-го року для нашої дивізії «Галичина» (коли ми співали її уже восени 1941-го року в Нойгаммері), то знову, що це пісня УПА, або, що народна. Я, як свідок, потверджую ще раз, що її автором є сот. Роман Шухевич. Помимо того, що в її аранжування чи слова кожний хотів покласти трішки свого, слова і арія дуже схожі з оригіналом.
Якщо Ви не маєте нот до неї як і слів, я радо Вам можу їх вислати.
2008.03.24 | Володимир Бачинський
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Свойого часу польська пропаганда обвинувачувала Нахтігаль у вбивстві польських професорів у Львові в липні 1941р. "Чи справді курень Нахтігаль мав якенебудь відношення до тих вбивств?"2008.04.13 | Мирослав Кальба
Нахтіґаль і розстріл німцями польських професорів у Львові
ВІДПОВІДЬ:Курінь Нахтіґаль не мав жодного відношення до заподіяних злочинів над цивільним народом, в тому й до польських професорів.По-перше, бо до армії такі справи не належали, і були заборонені, і, по-друге, що з приходом нашим до Львова на першій нашій збірці наш командир сот. Роман Шухевич подав два строгих накази: перший: Не виконувати жодних наказів інших старшин з інших відділів, лиш накази дані нашими старшинами ДУНу, і другий: Щоби не бути брутальними до цивільних людей, не шукати пімсти до ворогів.
Армія не мала жодного відношення до цивільного населення, до них був створений «Спеціяльний Відділ Акції» т.зв. (Einzatzgruppe С).
Уже під час конференції союзників в Ялті, яка відбулася незадовго перед капітуляцією Німеччини, було між ним домовлено, що верховодів гітлерівської Німеччини поставлять перед Міжнародним судом за їхні воєнні злочини в завойованих країнах. Зразу після німецької капітуляції Міжнародний Військовий Трибунал у Нюрнберзі впродовж півроку розглядав усі воєнні злочини, вчинені Німеччиною.
СССР дуже скрупульозно готувався до того суду, бо сподівався, що на ньому зможе під плащиком німецьких злочинів прикрити свої, скоєні чи то в Катині, чи під час відступу большевиків з українських земель. Відступаючи на Схід, москалі залишили на своєму кривавому шляху тисячі по-звірячому замордованих невинних людей, здебільшого українців. Після їх відступу зі Львова, залишили в тюрмах тисячі закатованих у нелюдський спосіб жертв. Тож СССР зразу створив т. зв. Надзвичайну державну комісію для розкриття злочинів, вчинених у Львові й околицях. У московській газеті «Известия» та комісія 23 грудня 1944 р. опоблікувала свій звіт про перші дні німецької окупації. Англійською мовою цей документ з'явився 30 грудня 1944 р. у «Soviet War News” (Совєтські воєнні новини) у ч. 1047, виданому совєтським посольством у Лондоні. Він був представлений Міжнародному Військовому Трибуналові в Нюрнберзі як обвинувачувальний матеріял доказів німецьких злочинів. У тому ориґінальному звіті, який охоплює понад сто прізвищ, у списку обвинувачених немає жодного українського, якому б закидали якийсь злочин, як і немає згадки про курень «Нахтіґаль».
Однак Нюрнберзький суд таки розглядав справу рострілу польських професорів у Львові. Точно подані документи із того процесу були опубліковані в Совєтському Союзі в багатьох томах. У третьому томі (стор. 43 - 45) вміщено докладні репортажі з подробицями про ті ростріли. Там написано: «Уже перед захопленням Львова ґестапівські відділи (не «Нахтіґаль»! --М.К.) за наказом німецького уряду мали складені списки з прізвищами вчених, які мали бути ліквідовані. Відразу після зайняття Львова почалися масові арешти, а з ними й екзекуції, ґестапо арештувало…», (далі подано прізвища 38 львівських професорів).
Цей особливий документ заслуговує найбільшої уваги, бо він є найкращим доказом того, що намагання Москви, Польщі, чи Східної Німеччини звинуватити «Нахтіґаль» у цих злочинах є безпідставні, що ствердив Міжнародний Військовий Трибунал у Нюрнберзі. Сам совєтський прокурор у своєму резюме відповідальність за ті злочини визначив так: «Групу професорів арештовано за списком, який був складений наперед за наказом німецького уряду». Він також вказав на вбивцю - на секретну державну поліцію ґестапо.
2008.05.19 | Василь Григорович
Re: Нахтіґаль і розстріл німцями польських професорів у Львові
Як мены додати документи про те як руськіє підготовлювали лжесвідківпро Нахтігаль!
2008.03.25 | Sirko
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Хочу запитати, про УПА. Чи були серед керівників УПА, люди які співпрацювали з НКВС? Ч и отримували підрозділи УПА допомогу в боротьбі з "совєтами" від третьої сторони - Великобританія, США?2008.04.13 | Мирослав Кальба
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
1. В УПА таких, які на довший час співпрацювали б з НКВС, абсолютно не було. Служба Безпеки відносно того прекрасно працювала. В тому часі було декілька лиш випадків, що їхні післанці зголошувались до УПА. В тому часі багато зі совєтської армії дезертирів зголошувалось до УПА. В більшості були вони прекрасними вояками. Але й були, лиш пару випадків, які працювали для НКВД. Знаю один такий випадок.Переходила група до УПА на Волинь із Підгаєччини і Бережанщини. Ночували вони по хатах в околиці Бродів. В одній хаті ночував В.Лунь, підстаршина «Нахтіґаля» з призначенням до складу Команди ШВО враз зі своїм адютантом ( б.вояком совєтської армії). Цей «адютант» зарізав Луня вночі і втік. Припускаю, що він цей наказ одержав від КҐБ.
2. Жодної допомоги УПА офіційно не одержувала від нікого за час свого існування, ані зброї, ані медикаментів. Підчас війни 1939 р. польська армія втікаючи на Мадярщину залишила багато зброї в Галичині. Тоді, на наказ ОУН члени організації збирали її і магазинували в лісах. Подібно було і 1941 р. при втечі совєтської армії. Це були й магазини зброї УПА. В УПА була заборона провадити які небудь переговори із ворожими арміями про співпрацю чи одержування від них зброю. В роках 1943 - 44 одинокі відомі випадки співпраці з німцями командирів УПА: сотенного «Орла» і курінного «Сосенки», скінчилися для обох смертним вироком.
2008.04.25 | Тамара Реута
У чому Ви бачите різницю між "Нахтіґалем" і дивізією "Галичина"
2008.09.21 | Мирослав Кальба
Про різницю між "Нахтіґалем" і див."Галичина"
Різниця та, що "Нахтіґаль" була частиною яка лиш вишколювалась при німецькій армії, а дивізія була частиною німецької армії.Постараюсь Вам пояснити це чим коротше. В країні у якій були громадянами й іншої національності, і були покликані в даній державі до армії (в часі війни) творили з даної національності окремі відділи, яких вся їхня команда складалася з вояків даної національності і вони носили ті ж самі мундири, на них усі відзнаки ступеня військового, присягались вірності даній державі, та були нагороджувані медалями даної держави. Такими були приміром УСС (Українські Січові Стрільці) при австрійській армії, такими були польські відділи армії ген. Галлєра у Франції, і їх називали "Леґійонами". Такими леґійонами можна б назвати і нашу "Дивізію Галичина" аж до її розв'язання та переіменування на УНА ( Українську Національну Армію).
Нахтіґаль натомість вишколювався лиш при німецькій армії. Присяги німецькій державі вояки Нахтіґаля не давали. Провід ОУН (Організації Українських Націоналістів) мав домовлення із деякими членами Головної Німецької Армії, які були в тому часі в опозиції до політики Гітлера, що при їхній армії вишколять 350 старшин, які після заняття Київа, та, по проголошенні Незалежної України, стануть "кадрою української армії".
Проведуть мобілізацію, головне з українців вояків совєтської армії, які були в опозиції до "Сталінської Системи", з початком війни тисячами здавалися німцям.
Та, на жаль, ситуація змінилась і вояки "Нахтіґаля" та "Ролянда" майже в цілості перейшли в УПА, якій дали багато старшин, командирів відділів, очолювали штаби відтинків, включно із головним команлиром УПА сот.Романом Шухевичем - ген. Тарасом Чупринкою
2008.04.25 | Тамара Реута
Скажіть, а Вам обов'язково треба було йти у "Нахтіґаль"?
Чи були ще варіанти, щоб навчитися військового досвіду для майбутньої української армії?2008.09.21 | Мирослав Кальба
Чи нам обов'язково треба було йти у "Нахтіґаль"?
В Нахтіґаль ми не йшли, нас як членів ОУН, які присягались на вірність Україні та Організації, яка згідно із першою точкою "декалогу", що, "Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї" - Організація призначувала, з чого ми були надзвичайно врадувані та горді, що саме ми були тими першими, які мали взяти зброю в руки, та іти в бій за Вільну Україну.2008.08.02 | Олег
Українська національна армія у другій Світовій.
Пане Мирославе!По-перше хочу побажати Вам міцного здоров’я та побільше радості у житті!
Ви поділяєте Ви думку, що у 2 світовій війні єдиною національною армією була УПА. Але також були українці які воювали у арміях окупантів за волю України, зокрема у Ролянді,Нахтіґалі,дивізії Галичина (хоча на базі неї згодом утворилася УНА) та з іншого боку - Червоній Армії.
Чи можна сказати що у перерахованих формуваннях (на боці німців) усі українці боролися за УССД? Чи все-таки були деякі, які перейнялися ідеологією і воювали за Райх (в чому я сумніваюсь)?
Бо у лавах ЧА, на жаль, дуже багато людей воювали саме за союз, а не за Україну.
Скажіть, будь ласка, Ваше ставлення до Павла Скоропадського? Бо, як на мене, якби не поширення білих настроїв у його оточенні Гетьманат став би найдієвішою формою управління держави того часу.
Наперед дякую за відповідь.
Киянин Олег.
2008.09.15 | Мирослав Кальба
Відповідь на запит Олега
Запит: Чи Ви думаєте, що підчас ІІ -ої Світовюї війни єдиною національною армією була УПА?Відповідь: Ні! Підпільну армію не мобілізується, не вишколюється, "Підпільну армію народжує нація - держава". В 1940-вих роках вся Західна Україна була УПА. Всі жителі. мущини - жінки чи навіть діти працювали разом з УПА. По моїй думці вони були більшими героями чим ми, бо ми мали зброю - вони її не мали і часто були наражені на втрату життя для спільної боротьби. Ми не мали найменшої помочі від нікого. Ніхто не подарував нам ані одного набоя, чи аспірини - бандажу чи взуття - одежу. Про це дбав наш український народ, головно наші селяни. Тому Нахтіґаль - Ролянд - Дивізія "Галичина" - Похідні Групи чи перекладчики в німецькій армії чи адміністрації, підчас війни, йшли рам'я в рам'я спільно в тій боротьбі з нами бо бажанням їх було "чимскоріше здобути Волю і Самостійність своїй державі Україні. А славнем їхнім було "Ми зродились із крови народу".
Для приміру:
Мій старший брат Богдан, був старшиною Укр. дивізії. Перейшов з нею "Броди" - "Фельдбах" - "Ріміні". та через Англію дістався до Канади, де закінчив свій життьивий шлях. Брат молодший Ігор, був перекладчиком при німецькій армії. В тому часі на теренах окупованих німцями було заборонено користуватись публічним транспортом. На переїзд навіть німцям потрібно було мати спеціальну перепустку т.зв. "маршбефель" тож такими перепустками перекладчики забезпечували зв'язкових ОУН чи членів похідних груп. Команда штабу в місті Кременчуг, при якій був брат Ігор, встановила це, і німці в місяці березні 1942-го р. розстріляли його в ярі Крюкові біля Кременчуга. Чи були вони коляборантами. та зрадниками свого народу, яких часто Москва старається такими представити?
Пане Олег! Ви є праві, що сумніваєтесь, щоби між нами були такі, які перейнялися ідеологією і воювали за Райх. За цілий час мого життя, не чув я, щоб такий випадок десь трапився. А про те, що "в лавах ЧА, на жаль, дуже багато людей воювали саме за союз, а не за Україну". Я з тим є згідний з Вами. Біля Вінниці одержавши завдання зліквідувати відділ який держить під обстрілом головний шлях Вінниця - Проскурів забрав я зі собою два рої, усі з автоматичною зброєю на двох автах рушили в дорогу. Підїжджаючи під горбок посипався на нас скорострільний вогонь. На щастя, мали ми добру заслону із високих придорожних берегів. Совєтчики, рівночасно зірвались із своїх місць в наступ на нас з окликом "За Сталіна за родіну". Нашим вогнем ми їх повернули на попередні позиції. Скоро прийшла нам допомога і ми цю їхню заставу зліквідували. Ця застава, в більшості складалася з українців.
Рівно ж я згідний з Вами відносно нашого гетьманату підчас Першої світової війни. В народі Східної України панував дух козаків - гетьманів. Окресленням націоналіста, було назвати його "мазепинцем" Напевне, що дух гетьманів і зараз живе в Україні, і пригодився би нам міцний "ГЕТЬМАН"!
2008.09.14 | Марійка
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Чим можна пояснити Вашу ненавість до людей інших національностей?2008.09.24 | Мирослав Кальба
Хто ще крім совєцьких аґітаторів казав Вам про мою ненависть?
Питання Ваше таке широко загальне, що на нього можна відповісти одним словом: "це брехя", або писати цілу книжку. Якщо, знаєте чи маєте певний доказ, що ми, нахтіґальці, поповнили певний злочин відносно людей іншої національності подайте мені, за що буду Вам дуже вдячним, бо дотепер, ще жодного доказу не знайдено. Якщо Ви знаєте про такі із совєтсько-каґебівської пропаганди, то дам Вам по можності хоч короткі вияснення відносно їхньої брехні - пропаганди.Совєтський Союз свої злочини старався перекинути на інших, і в багатьох випадках під плащиком німецьких злочинів старався прикрити свої злочини заподіяні чи то в Катині, чи підчас відступу з українських земель. Відступаючи на Схід в 1941 р. Совєти залишили на своєму шляху по звірському вимордованих тисячі - тисячі невинних людей, здебільшого українців. Усім відомі заповнені трупами в'язниці на теренах Західньої України, (в самому Львові більше ніж 4,000тисяч). Совєтський прокурор Смірнов на засіданні Нюрнберґського суду 15 лютого 1946 р. цитував із зізнань своєї Комісії смішно наївні "докази", а саме:..."На терені округи Львова для затирання тих злочинів гітлерівські убивці послуговувались тими самими методами, яких перед тим уживали, як постріляли польських офіцерів в Катинському лісі. Експерти Комісії ствердили, що маскування могил в лісі Лисеницькім були точно так само замасковані і такими самими методами препаровані, як могили постріляних німцями польських офіцерів у Катині"". (Всім відомо, що в недовзі потім Совєти призналися у розстрілах польських офіцерів в Катині).
Або недавні атаки на Нахтіґаль - головно на командира Романа Шухевича, коли почала назрівати потреба признати Нахтіґаль воюючою стороною, а її командира Романа Шухевича відзначити як "Героя України". Єврейською стороною посипались атаки на президента та уряд України, " Як можуть визнати Р.Шухевича "Героєм України", "як у них в фондах товариства ЯД-Вашем є достовірна інформація про причетність Шухевича до вбивства тисяч євреїв". На вимогу нашого президента і уряду, ізраїльтяни мусіли погодитись на це, що Україна вишле до Тель-Авіву свою комісію для провірки тисяч документів. Комісія така відвідала Тель - Авів, та на встид, Яд-Вашем не зміг дати ані одного документу, який міг би підтвердити злочини Р. Шухевича та "Нахтіґаля". Тому, що органи державної безпеки СССР не знайшовши свідків про "злочини" "Нахтіґалю", дали чітку вказівку від КДБ, (яка збереглася в архіві СБУ): "Встановлених свідків злочинів "Нахтіґалю" слід підготувати, використовуючи опубліковані статті про злочини "Нахтіґалю". Зізнання тих свідків використовувано пізніше як доказовий матеріал в пресі, кінохроніці. як і на різних наукових конференціях. Про спростування провокацій та наклепів на ДУН, і його командирів знайдете в працях Мирослава Кальби ""Нахтіґаль у світлі фактів і документів", "Д У Н ", " Ми Присягали Україні - ДУН1941-1943",чи "Nachtigal - Ukrainski Batalion 1941 roku ".
2008.09.21 | Михайло
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Чи пам"ятаєте Ви таких бійців "Нахтігалю":Королишин Василь з села Гиновичі та Гавриляк Василь з села Жуків Бережанського району?2008.09.22 | Мірко
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Пане Кальба. Чи знаєте чи був у Нахтіґал чи Роланд Влодко Микицей?Дякую.
2008.09.24 | Мирослав Кальба
Про Влодка Микицея
Чи був в ДУН такий В. Микицей, ані я ані Бідяк не пригадуємо собі. Після 67 роках, можна уже й не пам'ятати, та й за таке уже навіть й не карають.2008.09.24 | Мирослав Кальба
Чи памятаю бійця "Нахтіґалю" Василь Королишин і Г.В.?
Королишина Василя пригадую собі добре, а це тому, що він був одним із учасників епізоду, який був в Нойгаммері після нашого повороту з України, про який я описав у своїй праці "Ми Присягали Україні" ДУН 1941 - 1043, Львів 1999 *Мемуарна бібліотека НТШ, ст. 55 - 56. Про Гавриляка Василя на жаль не пригадую собі.2008.09.21 | Сашко
Розкажіть про фізичну підготовку в УПА і в Нахтіґалі
2008.09.24 | Мирослав Кальба
Про фізичну підготовку в УПА і в Нахтіґалі
Роман Шухевич, який був відповідальним за Військову Референтуру в Організації Українських Націоналістів, згідно із постановами, що лиш власною армією та боротьбою здобудемо незалежність і самостійність, дуже солідно підготовлявся до своїх обов'язків. Поки Україна була під ворожою окупацією, для творення армії не було можливості, й ОУН постановила почати боротьбу підпільною армією, а не загонами, як було це підчас І Світової війни. Вивчивши тактику підпільної армії, Шухевич (як відповідальний в ОУН за військову справу) зрозумів, що така армія потребує багато старшин. Телефонів чи радіо зв'язків в лісі не було. Висилаючи навіть малу групу бійців, між ними мусів бути один старшина, який відповідав за неї. Він мусів вирішувати, що і як поступати в даний момент, мусів за свої накази відповідати.В роках 1940 - 1941 -ших, багато нашої молоді під час наступу Совєтів на Галичину - Волинь. перейшли на Захід. Майже у всіх містах Генерального Губернатовства згуртувалась молодь в "Куренях Молоді", в яких бувші вояки почали вишколювати молодь у військовому ділі. Кромі того було багато вояків, які відбули свою військову службу в польській - чеській чи іншій армії, та які служили в т.зв. "бавмдінсті", усіх їх обнято у військовий реєстр.
З початком 1941 р. ОУН договорилась, що при німецькій армії вишколяться 350 старшин, Тоді Організація змобілізувала на цей вишкіл бувших вояків - підстаршин і старшин у двох куренях "Нахтіґаль" і "Ролянд". Після розв'язання цих куренів майже усі учасники перейшли до УПА якій дали багато старши які працювали в головних Командах.
Кандидати до "Нахтіґалю" після лікарської перевірки у Кракові були призначені у дві групи під прикриттям як "Арбайт Дінст" у Криниці і Барвінку. Перебули там декілька тижнів. Ми це називали "передшкілля", бо там переводилась лиш внутрішня служба, до якої головно входили: руханка, збірки, марші і т.п. З приїздом до Нойгаммер, до нас долучили ще групу із Веркшуців, які перейшли там вишкіл, головно внутрішньої служби та охорони об'єктів. Тому в Нойгаммер головний натиск ставилось на службу теренову в полі, хотяй включена була рівнож "служба внутрішня".
В "Нахтіґалї" не було впроваджено жодної підготовки як: бокс, боротьба, самбо, джудо чи їм подібні, а силу і витривалість загартовували у нас полеві вправи, якими ми були прямо переладовані.
В підпіллю, в лісі, де відділи часто міняли свої місця постою, не було навіть можливостей на якийсь т.зв. "внутрішній вишкіл", тому у вишкіл не входили руханка ані бокс чи самбо в такий спосіб, як це відбувається зараз у спеціяльних військових частинах. Що не значить, ніби такої підготовки в УПА не було, просто вона була індивідуальною та достосовувалась до умов діяльності бойової частини. Минулого року державний архів СБУ видав спогади охоронця Романа Шухевича - Михайла Зайця, ви можете там побачити фотографії вправ М. Зайця на перекладині, думаю, цікаво буде побачити, як він висить в лісі на перекладині, вчепившись за неї ступнями ніг. Це Вам приклад, що фізична підготовка була завжди, коли дозволяли умовини.
2008.09.22 | Василь
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Пане Мирославе,чи знаєте Ви вояка "Нахтігаль",Остапа Калинія, з с.Шумляни?2008.09.24 | Мирослав Кальба
Про вояка "Нахтіґалю" Остапа Калинія
Я сам його не пригадую, але, ще одинокий який живе побратим підстаршина "Нахтіґалю" Данило Бідяк, підтвердив мені, шо такий був у нас Калиній Остап, але, що з ним сталося то не знає.2008.09.28 | Oscar
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Chu bylu y formacijax "Naxtihal" i "Roland" vojaku inshux nacij?2008.10.03 | Мирослав Кальба
В Нахтіґаль людей набирала ОУН з числа своїх членів
Тому там не було людей інших національностей. Це не була військова одиниця, до якої набирали охотників, чи примусово мобілізували, це були члени ОУН (Організації Українських Націоналістів), яких покликала Організація. Це були ті, як про них висказався Ярослав Стецько "найкращі з найкращих".2008.09.28 | Олег
У яких формаціях Райху були українці?
Шановний пане Мирославе!Насамперед дякую за відповідь на моє попереднє запитання.
Скажіть,будь ласка, у яких некаральних (мабуть Waffen SS) формаціях Райху брали участь українці? Окрім ДУН та дивізії ’Галичина’. Особисто я ще чув про такий собі Волинський леґіон, 2 дивізію УНА (створену у 1945),Українське Визвольне Військо (УВВ),допоміжна СС ’Юнаки’ та спроби створення дивізій СС ’Суми’ та ’Карпати’. Якщо Ваша ласка, розкажіть будь ласка про них та інших детальніше.
За підрахунками деяких істориків більше 200 тис. українців воювали на стороні Райху у II світовій. Чи Ви погоджуєтеся з цією думкою?
Чи є на території України хоча б 1 музей присвячений бойовому шляху ДУН?
Чи може є десь меморіальний комплекс з могилами воїнів?
Останнє запитання: з якими державами ОУН підтримувало неофіційні відносини (або у яких були її агенти)?
Дякую Вам за те,що Ви є і займаєтеся просвітницькою діяльністю!
Киянин Олег.
2008.10.03 | Мирослав Кальба
У яких некаральних формаціях Райху брали участь українці
а), про "Волинський леґіон - не відомо мені нічого,б) " 2-га дивізія УНА". Була вона створена як і 1-ша після Сталінградського котла. Німеччина потребувала більше війська і погодилась на створення ще одної дивізії. Вона уже участі в боях не брала, та після перебрання Дивізії ген. Шандруком, була переіменована на "УНА" (Українська Народня Армія).
в) про Українське Визвольне Військо (УВВ), також не відомо нічого.
г) допоміжна СС "Юнаки". Таку формацію "Юнаків" творили німці з місцевої молоді, покликаючи з праці чи зі школи. Їх вишколювали у "проти - повітряній - обороні". Їх розсилали до різних військових відділів. Такі відділи українські "протилетунські" старанням Управи Дивізії Галичина почали стягати і включати до Дивізії як "Юнаки СС".
ґ) Рівно ж нічого не відомо про творення дивізій СС "Суми" чи "Карпати). Натомість відомо мені є про "поліційний баталіон охоронної поліції (Шуцманшафтбатальйон 201), який повнив такуж службу як і ми на Білорусі в нашому сусідстві, і під такою самою назвою.
Про це, що українців, які воювали на стороні Райху підчас ІІ світової війни було більше 200 тисяч, дуже сумніваюся. Були поодинокі українці в вермахті, але це були переважно ті, які походили із німецьких родин т.зв."фольксдойчери". Їх могло бути одна, не більше двох тисяч.
Запит: Чи є на Україні музей присвячений ДУН-ові?
Відповідь: Такого спеціяльного музею немає. У Львові в будинку "Музею ім. д-ра Панчишина " є одна ґабльотка "Нахтіґаля", яку я заповнив з моєї колекції, а на зовні будинку - вмурована меморіальна дошка, присвячена Актові 30 Червня, та побуту в тому часі "Нахтіґаля" у Львові. Крім цього, деякі речі передав я до Історичного музею у Львові на Ринку.
Запит:...Чи є комплекс з могилами воїнів? Відповідь: Є лиш один такий, де похоронені один поруч одного 22 вояків, ціла чота Романа Кашубинського, які попавши в засідку совітських партизан на Білорусі, віддали своє життя, щоб Україна Свободою жила. Тіла упавших перевезено до Боровки біля Лепеля в області Вітебській, де їх похоронено біля касарень. Вірю, що Україна, яка буде справжньою українською, перехоронить їх тіла в Україні, за яку вони віддали своє життя.
На останнє питання, про відносини ОУН з державами відповісти не можу, тому що не знаю. На таке питання міг би лиш відповісти хтось із Членів Головного Проводу ОУН того часу.
2008.10.07 | Олег
Цікаво дізнатися Вашу думку
Пане Мирославе!1.Чи я вірно зрозумів, що місцем поховання 22 вояків є м.Боровка 1-а (бо є ще 2-а),біля Лепеля у Вітебській обл. Білорусі?
Чи хтось зара доглядає за могилами, або хоча б іноді навідується (напр. з родичів)?
2.Дуже важливо знати Ваше особисте ставлення до ініціативи відкриття пам’ятника імператору Францу Иосифу I у Чернівцях. За наступним посиланням детальніше:
http://www.unian.net/ukr/news/news-276658.html
3.Скажіть, будь ласка (якщо знаєте), хто з родичів Є.Коновальця є живий на даний час і де вони проживають?
4.Як Ви ставитеся до гасла ’Україна для українців’ і чи затребуване воно зара серед мас?
Просто на даний час націоналістичні партії (не всі слава Богу) та організації намагаються або враховувати виключно підсумки I з’їзду ОУН або спиратися тільки на останній. Як на мене правильно було б створювати українську Україну на базі світоглядних принципів, затверджених на останніх зборах ОУН (тобто відносно демократичних).
Киянин Олег.
2008.10.13 | Олег
Вітаю з наступаючим святом Покрови Превятої Богородиці!
Зичу Вам якнайбільше здоров’я та радісних моментів у житті!Киянин Олег.
2008.10.01 | Володимир1975
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
1.Яка кількість вояків дивізії залишилась живою і скільки загинуло після Бродівського мішка? 2.Яка кількість вояків здались в полон до росіян під час операції під Бродами? 3.Яка кількість вояків перейшла до УПА, і чи заздалегідь була домовленість між дивізійниками і УПА про перехід під час операції під Бродами?2008.10.03 | Ярослав Сватко
Шановний добродію, це офтопік. Але запитання ми збережемо, оскіл
оскільки після закінчення діялогу читачів Майдану з Мирославом Кальбою маємо намір зробити такий же варіянт прямого інтернет-ефіру з ветеранами дивізії "Галичина". Тоді Ваше питання прийде за призначенням.2008.10.06 | Зенон
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Чи були Ви в с. Соколівці поблизу Олеська (Львівщина)? Там на цвинтарі стоїть памятник священнику Володимиру Кальбі, який був парохом з 1886 по 1912 рр. Селяне до цього часу зберігають пам’ять про нього.Чи це Ваш родич? Памятник поставили в 1927 р.2008.10.06 | Марійка
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Вельмишановний пане Мирослав! Я розумію, що на всі питання, на які я зараз дуже хотіла би мати відповідь, не вистачить часу наперед всього у Вас. Тому я хочу мати відповідь на таке: чи є можливість видати книгу достатнім накладом, щоб усі бажаючі ознайомились з Вашими спогадами і, таким чином, були озброєні не совецькими вигадками, а фактами від учасника тих подій. Тим більше, що багато людей у Східній Україні все ж таки правди не знають ібільшість живе лише тими "знаннями", якими озброїла їх брехлива совецька агітація. Дякую2008.10.11 | Ярослав Сватко
Це питання до видавця, а не п. Мирослава Кальби
Марійка пише:> я хочу мати відповідь на таке: чи є можливість видати книгу достатнім накладом, щоб усі бажаючі ознайомились з Вашими спогадами і, таким чином, були озброєні не совецькими вигадками, а фактами від учасника тих подій. Тим більше, що багато людей у Східній Україні все ж таки правди не знають ібільшість живе лише тими "знаннями", якими озброїла їх брехлива совецька агітація. Дякую
Принципи видання і розповсюдження цієї книги будуть такими ж, як і "УПА у відповідях василя Кука". Це означає, що частину видання замовлять активісти Майдану в різних місцях України, цю частину вони використають для проведення презентацій, поповнення місцевого бібліотечного фонду тощо. Частину накладу можуть замовити партійні організації розмаїтих партій, як вони її використають - їхня справа. Врешті, частину видання буде видано коштом видавництва. Ця буде продаватися через наявну мережу книгорозповсюдження, очевидно, через ті ж контакти, через які розповсюджується книжка Кука. Орієнтовна відпускна ціна з видавництва - 5 грн. 50 коп, хоч при теперішніх стрибках курсів, вгадати, що буде на день, коли макет буде здано в друк, не можу. Ціна паперу прив"язана до долара, і на то нема ради.
Очевидно, що книжка буде додруковуватися, тому тиражу, який піде в Україну, зараз ніхто не вгадає. Але точно можу сказати, що роздаватися вона не буде. Якщо людина не бажає дати за таку книжечку згаданої мною вище смішної ціни, то книжка ця тій людині не потрібна. Вона її не прочитає, навіть якщо подаруєте, і будете намовляти. От такі міркування про тираж.
З повагою,
упорядник - Ярослав Сватко
P.S. Видаючи книжку Кука, ми ні хвилини не розраховували на гроші Василя Степановича. Так само не бажаємо обтяжувати сумління і говорити про якісь гроші з Мирославом Кальбою. Тому питати його про тиражі нема змісту - він нічого про наші розрахунки не знає, і ми його в ці справи втягувати не бажаємо.
2008.11.05 | Микола Київський
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Кульба, що особисто Ви робили в Катинському лісі під Смоленськом у вересні 1941 року.Стріляли в потилицю з "машинової пістолі", чи просто тримали за руки?..
2008.11.06 | Микола Київський
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Продолжение независимого расследования военных преступлений спецподразделений вермахта в СССР.http://militera.borda.ru/?1-3-0-00000840-000-0-0-1216883934
Бранденбург-800
[URL=http://www.radikal.ru][IMG]http://s45.radikal.ru/i109/0811/ed/d068ec8b73b8.jpg[/IMG][/URL]
2008.11.07 | Микола Київський
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Зы свідчень Лахузена в Нюрнберге"...Это был Бранденбургский полк, который должен был выполнять функции, аналогичные функциям особых команд СД. Поэтому я, как начальник отдела, которому был придан этот полк, за который я нес ответственность, опасаясь репрессий, которые могло повлечь за собой выполнение этого приказа, самым резким образом протестовал против этого приказа."
А це витяг з звіту Лахузена про його інспекційну поїздку від 23 жовтня 1941 року про київську акцію в вересні 1941 р.
"...Приказ гласил, что евреи должны быть «переселены». Дело происходило следующим образом: евреям предписывается срочно явиться в определённые сборные пункты, взяв с собой лучшую одежду и драгоценности… Они уводятся [сдав предварительно свои вещи] в сторону от дороги и ликвидируются. Происходящие в ходе этого сцены настолько ужасны, что не поддаются описанию. Неизбежно и влияние на немецкий личный состав – казни могут обычно проводиться только под воздействием алкоголя."
А тепер якщо є мізки, спробуйте їми скористатись.
Після використання в різних "айнзацах" спецпідрозділів полку "Бранденбург-800", вони як бойова одиниця деградують і не можуть вже використовуватись за прямим призначенням. Крім того вояки спецпідрозділів стають носіями інформації про ці військові злочини на окупованій території і їх безпосередніх виконавців і якщо хтось з цих вояк при виконанні спецзавдань потрапить у полон, то може відбутися небажаний витік інформації. А воно германцям треба?
ЕДИНИМИ спецпідрозділами які були вилучені в цей час з складу полку "Бранденбург-800" і яким були змінено функції їх використання були батальйони "Нахтігаль" і "Роланд".
А тепер можете робити свої висновки.
2008.11.08 | xobbit
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Микола Київський пише:> Кульба, що особисто Ви робили в Катинському лісі під Смоленськом у вересні 1941 року.
> Стріляли в потилицю з "машинової пістолі", чи просто тримали за руки?..
Миколо: RTFM
Модераторе - чистіть гілку від провокацій або дописів людей, які її не читають:
"...Совєтський Союз свої злочини старався перекинути на інших, і в багатьох випадках під плащиком німецьких злочинів старався прикрити свої злочини заподіяні чи то в Катині, чи підчас відступу з українських земель. Відступаючи на Схід в 1941 р. Совєти залишили на своєму шляху по звірському вимордованих тисячі - тисячі невинних людей, здебільшого українців. Усім відомі заповнені трупами в'язниці на теренах Західньої України, (в самому Львові більше ніж 4,000тисяч). Совєтський прокурор Смірнов на засіданні Нюрнберґського суду 15 лютого 1946 р. цитував із зізнань своєї Комісії смішно наївні "докази", а саме:..."На терені округи Львова для затирання тих злочинів гітлерівські убивці послуговувались тими самими методами, яких перед тим уживали, як постріляли польських офіцерів в Катинському лісі. Експерти Комісії ствердили, що маскування могил в лісі Лисеницькім були точно так само замасковані і такими самими методами препаровані, як могили постріляних німцями польських офіцерів у Катині"". (Всім відомо, що в недовзі потім Совєти призналися у розстрілах польських офіцерів в Катині)..."
Шануймося!
2008.11.10 | Микола Київський
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
http://www.ji.lviv.ua/n28texts/pastyr-lyst.htmПастирський лист Митрополита Андрея Шептицького до духовенства та вірних [10 серпня 1943 року]
Звертаюся до Вас, Велебні Отці і Дорогі Брати, за дуже серйозних обставин.
Війна, яка триває уже близько чотирьох років, підходить до кінця. Може, уже близька та хвилина, коли на довгі роки вирішиться доля нашої Церкви і нашого народу. Я відчуваю потребу порозумітися з Вами усіма, з тобою, Дорогий Народе Український...
Поміж молоддю також знаходяться старші, котрі нею керують; але ми мали аж занадто доказів того, що між цими провідниками молодих надто часто і надто легко опиняються аґенти наших ворогів, котрі просто провокують молодь на незаконні вчинки, на нерозважливі кроки, котрі пізніше мстяться на усій громаді.
Ми навіть були свідками страхітливих убивств, учинених молодими людьми, можливо, і з добрих намірів, але із згубними наслідками для нації. Ми не раз бачили людей, котрі переказували нашій молоді накази різних національних провідників і наказували для добра справи когось убити. Було багато таких випадків, що самі провідники молоді голосно і публічно стверджували, що аґенти, які наказували молоді вбивати, були провокаторами і служили нашим ворогам. На жаль, такі випадки створили між молоддю фальшиве переконання, що вона вправі позбавляти когось життя.
Уже кілька разів я перестерігав усіх вірних від жахливих наслідків недотримання V заповіді Божої, якою заборонено убивати людей. Не раз я остерігав перед усіма тими пристрастями, які відкривають перед людиною дорогу до злочину, який притягує на душу прокляття Небес, а на тіло накладає пляму невинно пролитої крові, пляму, яку не зітре жодна покута. Я остерігав перед злобою, перед національною ненавистю, перед партійними чварами, перед прагненням помститися ворогам.
Сьогодні я змушений ще раз повернутися до цієї перестороги. Зміниться тут лише те, що цю пересторогу на адресу молодих я складаю на Ваші руки...
А зараз ось слова мої до Тебе, Дорога Молоде, до Вас, Дорогі, хто має стільки доброї і щирої волі, а водночас перебуває у такому важкому становищі, до Вас, довіру й віру котрих люди так часто зловживають. Не дайте спровокувати себе до жодних беззаконних учинків. Адже це в інтересі наших ворогів: намовити наших людей до нерозважливих кроків, які можуть, а навіть неминуче стягнуть велику шкоду на наш народ. Не дайте намовитися людям, котрі чинення супроти заповіді Господньої представляють Вам як неминучість. Пам’ятайте, що нічого доброго для свого народу Ви не осягнете, чинячи справи, суперечні із Заповідями Божими.
У всіх важливих справах радьтеся з батьками, радьтеся із духовенством. Адже вони зичать Вам тільки добра і кохають Вітчизну не менше від Вас. Підтримуйте усюди суспільний лад і дбайте про цей лад так, якби Ви самі за нього відповідали. [...]
Стережіться людей, котрі Вас підмовляють до будь-яких безправних учинків. Стережіться наказів, які буцім походять від провідників націоналістичних партій, а можуть бути тільки звичайною провокацією наших ворогів...
Митрополита Шептицького, аж ніяк позаяк не будеш рахувати необізнаною людиною та агентом "кровавойгэбни"(с). Він таки точно знав хто такі в дійсності були ці "...аґенти, які ..., були провокаторами і служили нашим ворогам".
2008.11.08 | xobbit
"Нахтіґаль" чи які інші українські підрозділи окуповували Одесу?
Пане Мирославе,Бачу в дискусії саме одесит поставив найперше питання, але багатьом іншим було б цікаво дізнатися, чи входили після окупації Одеси туди Дружинники, чи аби-які інші підрозділи, сформовані виключно з українців? Моя прабабця завдячує життям українському медичному персоналові, але чи були серед персоналу окупантів українські військові або поліцаї?
2009.06.04 | Natalie2005
Re: "Нахтіґаль" - в запитаннях і відповідях Мирослава Кальби
Пане Мирославе, чи були ві свідком єврейських погромів у Львові, фото з я ких знаходяться в експозиції Музею Холокосту в Вашингтоні та датуються 30 червнем 1941-го року?http://www.ushmm.org/wlc/media_ph.php?lang=en&ModuleId=10005171&MediaId=821