Святий Дух про Петра.
02/14/2007 | Анатоль
Петро (Симон) - людина сильна, енергійна, практична.
Прекрасний організатор, вміє домовлятись і переконувати, наводити страх на віруючих.
Властолюбний, жорстокий, безпринципний, безжальний, вміє конвертувати популярність у владу, владу - у гроші.
Будучи учнем Івана Хрестителя зумів перетворити ексцентричні дивацтва безкорисливого фанатика в прибутковий бізнес, наладивши рекламу і беручи гроші за хрещення.
Коли Івана посадили, Петро вернувся в Галілею. Працювати йому не хотілось, і тому, не вагаючись, прийняв пропозицію нового проповідника, Єшуа, йти з ним.
Спочатку справи йшли прекрасно: проповіді, зцілення, прийоми, застілля, слава, гроші...
Але вчитель виявився якимсь дивакуватим. Після тріумфального походу апостолів по містам Ізраїльським, вчитель, замість радіти популярності, став якимсь неадекватним.
Може він і справді вірив в сказане ним: -Не встигнете обійти і міст Ізраїльських, як наступить Царство Боже.
Вчитель почав зловживати численними "хлібопереломленнями", все частіше думав і говорив про смерть, а, напившись, лякав учнів пропозиціями їсти його тіло і пити його кров.
То раптом впадав в незрозумілу злість, що смоківниця не хоче йому плоди давати взимку, чи гора не хоче зійти в море.
Все це відлякувало людей, люди переглядались між собою, знизували плечима і розходились. Більшість учнів і апостолів покинули компанію.
Каса різко почала худнути. Що було видно по посірілому обличчю казначея Юди..
А тут у вчителя зовсім дах зірвало.
Якраз під Пасху він оголосив себе царем, і вїхав на ослі в Єрусалим, наказавши учням бігти попереду, махати пальмовими гілками і кричати осанну царю Юдейському.
Більше того, вчинив дебош у Храмі, перевертав столи мінял, виганяв торговців і кричав, що зруйнує цей Храм, а за три дні новий побудує..
Петро добре знав, чим це закінчиться. Ще дуже свіжими були спогади про Івана Хрестителя.
Як все йшло добре, поки Івана не занесло. І от раптом він забув про таке вже престижне і вигідне заняття, як рівняння в пустині дороги для Бога і почав вчити царя, як тому влаштовувати особисте життя..
Після трьох років тріумфального життя в славі і почестях, насолоди владою над людьми і їх страхом, опинитись знов в латаному, вонючому від риби човні!..
І тільки тому, що вчитель зійшов з розуму?!
Треба терміново щось робити!
Юда його зрозумів і підтримав.
Каяфа прийняв Петра і Юду неохоче, але, дізнавшись про суть справи, оживився.
-Первосвященику, - почав Петро, - тільки ти можеш порятувати Ізраїль від винищення.
Не дай супостату повести людей Божих під мечі римлян, як ягнят на заклання!
Хай краще проллється кров одного безумця, ніж тисяч і тисяч дітей, стариків, чоловіків і жінок Ізраїля!
Не дай зруйнувати Храм і віру батьків наших, душу народу Божого!..
-Я й не знав, що все так серйозно, -сказав Каяфа, вислухавши Петра і Юду.
-Що ви хочете, за вашу службу? Срібла, золота, скільки?
-Первосвященнику, -почав Юда, але Петро зупинив його, різко смикнувши за плащ.
-Ми не задля грошей це робимо, -сказав Петро, - лише послужити Богу і Ізраїлю хочемо.
Але після того, як сатана візьме безумця, дозволь нам в Храмі говорити перед спокушеними цим безумцем, щоб направити їх з путі кривого на стежку Божу.
-Ну що ж, ти, видно, розумний чоловік, -сказав Каяфа, -Надіюсь, ти не закликатимеш Храм руйнувати? -вже з усмішкою закінчив він.
-І ще ось, - сказав Петро, -ми повинні зберегти авторитет перед спокушеними, щоб вивести їх з путі хибного, тому свідчити на безумця ми не можемо, навпаки, прилюдно виказуватимемо йому вірність і почесті.
Далі буде (може).
Прекрасний організатор, вміє домовлятись і переконувати, наводити страх на віруючих.
Властолюбний, жорстокий, безпринципний, безжальний, вміє конвертувати популярність у владу, владу - у гроші.
Будучи учнем Івана Хрестителя зумів перетворити ексцентричні дивацтва безкорисливого фанатика в прибутковий бізнес, наладивши рекламу і беручи гроші за хрещення.
Коли Івана посадили, Петро вернувся в Галілею. Працювати йому не хотілось, і тому, не вагаючись, прийняв пропозицію нового проповідника, Єшуа, йти з ним.
Спочатку справи йшли прекрасно: проповіді, зцілення, прийоми, застілля, слава, гроші...
Але вчитель виявився якимсь дивакуватим. Після тріумфального походу апостолів по містам Ізраїльським, вчитель, замість радіти популярності, став якимсь неадекватним.
Може він і справді вірив в сказане ним: -Не встигнете обійти і міст Ізраїльських, як наступить Царство Боже.
Вчитель почав зловживати численними "хлібопереломленнями", все частіше думав і говорив про смерть, а, напившись, лякав учнів пропозиціями їсти його тіло і пити його кров.
То раптом впадав в незрозумілу злість, що смоківниця не хоче йому плоди давати взимку, чи гора не хоче зійти в море.
Все це відлякувало людей, люди переглядались між собою, знизували плечима і розходились. Більшість учнів і апостолів покинули компанію.
Каса різко почала худнути. Що було видно по посірілому обличчю казначея Юди..
А тут у вчителя зовсім дах зірвало.
Якраз під Пасху він оголосив себе царем, і вїхав на ослі в Єрусалим, наказавши учням бігти попереду, махати пальмовими гілками і кричати осанну царю Юдейському.
Більше того, вчинив дебош у Храмі, перевертав столи мінял, виганяв торговців і кричав, що зруйнує цей Храм, а за три дні новий побудує..
Петро добре знав, чим це закінчиться. Ще дуже свіжими були спогади про Івана Хрестителя.
Як все йшло добре, поки Івана не занесло. І от раптом він забув про таке вже престижне і вигідне заняття, як рівняння в пустині дороги для Бога і почав вчити царя, як тому влаштовувати особисте життя..
Після трьох років тріумфального життя в славі і почестях, насолоди владою над людьми і їх страхом, опинитись знов в латаному, вонючому від риби човні!..
І тільки тому, що вчитель зійшов з розуму?!
Треба терміново щось робити!
Юда його зрозумів і підтримав.
Каяфа прийняв Петра і Юду неохоче, але, дізнавшись про суть справи, оживився.
-Первосвященику, - почав Петро, - тільки ти можеш порятувати Ізраїль від винищення.
Не дай супостату повести людей Божих під мечі римлян, як ягнят на заклання!
Хай краще проллється кров одного безумця, ніж тисяч і тисяч дітей, стариків, чоловіків і жінок Ізраїля!
Не дай зруйнувати Храм і віру батьків наших, душу народу Божого!..
-Я й не знав, що все так серйозно, -сказав Каяфа, вислухавши Петра і Юду.
-Що ви хочете, за вашу службу? Срібла, золота, скільки?
-Первосвященнику, -почав Юда, але Петро зупинив його, різко смикнувши за плащ.
-Ми не задля грошей це робимо, -сказав Петро, - лише послужити Богу і Ізраїлю хочемо.
Але після того, як сатана візьме безумця, дозволь нам в Храмі говорити перед спокушеними цим безумцем, щоб направити їх з путі кривого на стежку Божу.
-Ну що ж, ти, видно, розумний чоловік, -сказав Каяфа, -Надіюсь, ти не закликатимеш Храм руйнувати? -вже з усмішкою закінчив він.
-І ще ось, - сказав Петро, -ми повинні зберегти авторитет перед спокушеними, щоб вивести їх з путі хибного, тому свідчити на безумця ми не можемо, навпаки, прилюдно виказуватимемо йому вірність і почесті.
Далі буде (може).
Відповіді
2007.02.14 | Роксана
Re: Святий Дух про Петра.
Анатоль,Не старайтеся бути "письменником фантастом". Ваш ессей до нічого.
Купа слів без жадного сенсу. Кладіть перо і беріть мітлу!
2007.02.14 | Анатоль
От я вже й розчарував Вас. А ще не вечір.
2007.02.14 | Koala
Анатоль - цікава людина
Повністю адекватний на ВФ, чомусь верзе такі дурниці на ФДР...2007.02.14 | Анатоль
Все залежить від точки зору. І можливості сприйняти.
З точки зору віруючого юлефана, Анатоль на ВФ - безмозглий дурак і провокатор.З точки зору віруючого церкви Петра-Павла написане тут - нісенітниці.
Що й не дивно.
А уявляєте, які уявлення про людину в глиста, що живе в ній?
2007.02.14 | Георгій
Але ж мусять бути якісь факти...
Анатоль пише:> З точки зору віруючого церкви Петра-Павла написане тут - нісенітниці.Що й не дивно.
(ГП) Та не нісенітниці - просто наклеп, оббріхування людини... На яких фактах Ви базуєте Ваше твердження, що св. Петро був безсердечним ділком і зрадником? Ні на яких.
> А уявляєте, які уявлення про людину в глиста, що живе в ній?
(ГП) Так Ви ж не глист, у Вас повинна бути совість.
2007.02.15 | tmp
ИМО, интересно. Пишите, пожалуйста, еще.
2007.02.14 | Вільнодум
Чудова і правдива повість! Чекаю продовження.
2007.02.14 | Роксана
Re: Чудова і правдива повість! Чекаю продовження.
Пна Вільнодум пише--"Чудова і правдива повість! Чекаю продовження.-"
Було б дивно, якби відповів інакше. Це ж вам, як маслом по хлібі.
2007.02.14 | Вільнодум
Re: Чудова і правдива повість! Чекаю продовження.
Роксана пише:> Було б дивно, якби відповів інакше. Це ж вам, як маслом по хлібі.
(В-дум) По-перше, "як масло на хліб" а не "маслом по хлібі". Але це не так важливо. Важливо те, що я дійсно вважаю написане Анатолєм дуже правдивою історією творення християнства, в художньому плані, звичайно. В усякому разі не менш правдивою ніж писання монахів-затворників. Можна собі представити що в голові твориться після багатьох РОКІВ життя в печері, без світла і чистого повітря, впроголодь, і без каналізації!
-- Вільнодум
2007.02.14 | Георгій
Нащо обмовляти людину?
Пане Анатолю, знаєте, фантастика фантастикою, але оббріхувати людину без ніякої на те підстави - гріх, не тільки в християнстві, а навіть і в секулярному гуманізмі. І чого це Вам впала в голову ця хвора брехня про те, що Св. Петро зрадив Христа?2007.02.14 | Анатоль
Це Ви добре сказали.
"Хвора брехня" - це як мінус на мінус, заперечення заперечення.І чому Вас не хвилює, що Юда зрадив, а хвилює, що Петро?
Що Вам Петро?
А чому Ви вірите, що Юда зрадив?
Бо Петрові соратники це кажуть?
А переможців не судять? Так?
А чого мені це в голову впало? Біблію читав.
А "Дух Святий" підказав, як розуміти написане.
Дух Анатоля, наймолодшого і любимого учня Ісуса, вбитого Андрієм, кричить мені:
-ПОВІДАЙ ПРАВДУ!
2007.02.14 | Георгій
Re: Це Ви добре сказали.
Анатоль пише:>А чому Ви вірите, що Юда зрадив? Бо Петрові соратники це кажуть? А переможців не судять? Так? А чого мені це в голову впало? Біблію читав. А "Дух Святий" підказав, як розуміти написане.
(ГП) А може не Святий, а інший?
> Дух Анатоля, наймолодшого і любимого учня Ісуса, вбитого Андрієм, кричить мені:-ПОВІДАЙ ПРАВДУ!
(ГП) Такого духа варто прибацнути, щоби він Вас не мучив.
2007.02.14 | Анатоль
Продовження.
Всю дорогу Петро похмуро мовчав. Але в очах в нього світилась тверда рішучість."Я вже не ягнятко, яке можна відлучити від цицьки і кинути подихати", - думав він.
"Я пройшов науку у двох пророків, я можу виганяти бісів, мене бояться і поважають, від мого погляду падають на коліна, від мого голосу тремтять, як очерет на вітрі.
Я - Камінь, і я стану Церквою!"
Юда щось говорив всю дорогу про касу, в якій вітер гуляє, про спільні плани на майбутнє...
"Для тебе я теж місце приготував в моїй Церкві!" - подумав Петро зі злорадством...
Остання розмова Анатоля з Єшуа.
-Вчителю, тобі загрожує небезпека, тебе хочуть вбити!
-Сідай, Анатолю, давно тебе не бачив. Коли ще нам доведеться поговорити...
Ти звідки родом? В тебе є рідня?
Анатоль з досадою і нетерпінням кивнув кудись на північ.
-Ти з Сирії?
-Ні, далі, але вчителю, послухай, зараз не час про це!
Я пипадково почув про що шептались Петро з Юдою, вони зле замислили! Тобі треба тікати, сховатись!..
-Кому світитиме вогонь, якщо його сховати?
-Але ж тебе вбють! Тебе зрадили твої найближчі, найперші учні!
-Стануть перші останніми і останні першими, -тихо, промовив Єшуа.
-Куди мені тікати? Нема для Сина Людського місця ніде на землі.
Рано я прийшов. Не настав ще мій час. Не проросте зерно, кинуте на камінь.
Але я ще прийду...
-Коли ти прийдеш, вчителю, де тебе шукати?
-Коли я прийду, ніхто цього не замітить. Коли я прийду, ніхто мене не впізнає...
Я прийду непомітно, як виростає найменша насінинка в дерево, я прийду як крихта дріжджів піднімає тісто в діжці, я прийду як голос, ледь чутний в душі, що змінює все життя...
Але зараз ти покинь мене. Залиш це місто, залиш цю країну, йди звідси подалі.
І попередь Степана. Тих, хто чув мене, будуть переслідувати за слово моє, на вас будуть полювати, як на звірів. І найбільше ті, хто слухав мене, і не почув, хто дивився, і не побачив.
Далі буде (може).
2007.02.14 | Георгій
Ну, хоча б Христа Ви поважаєте, це вже добре :)
2007.02.15 | tmp
Классная была недавно передача на русской Свободе
про Предательство, если не ошибаюсь. Так вот там Кротов, по-мойму, задал какому-то священнику вопрос, мол, так что же это получается (он там всегда нежножко провакатор) - выходит, что Иисус, будучи Богом, не знал, когда брал Иуду в апостолы, что тот предатель?"Мне понравился, как священник его "срезал" - "На самом деле предателей там было ровно двеннадцать. Не в этом дело..."
В этом смысле, предателем мог не оказаться разве что К. Льюис, который как-то высказался, что он настолько полюбил Иисуса, что будет Его любить даже если, в конце концов окажется, что Богом Он на самом деле не был. То есть предателем он бы не оказался, а вот оставался бы он тогда христианином - вопрос. Отсюда самые интересные проекции на СИ можно выстроить. А еще вспомнить, что из трех "вера, надежда, любовь" третье все-таки поважнее..
Как Вы думаете - СИ христиане или нет?
2007.02.15 | Георгій
Re: Классная была недавно передача на русской Свободе
Що "прєдатєлей" було дванадцять, я не сумніваюся, але ж це ще не привід оббріхувати Петра, виставляти його таким собі бездушним холодним ділком-прохвостом.Про Ч.С. Льюїса я такого не знав... Навпаки, в його книжці "Просто християнство" він писав, що людина або визнає божественність Христа, або вважає Христа брехуном. Третього, за Ч.С.Л., не може бути. Концепція Христа як просто дуже хорошої людини і дуже мудрого вчителя не встоїть, вона не відповідає фактам.
Чи Свідки Єгови християни... Я стараюся не судити людей. Їх теологія, звичайно, дуже єретична, по суті аріанська (центральний постулат - Христос СТВОРЕНИЙ Богом-Отцем, так само як ми, тільки раніше). Чи можна так заперечувати Трійцю і тим не менш бути християнином - не впевнений, мабуть ні. Без ідеї Трійці не "грає" ідея спасіння як відновлення первинного людського "образа і подоби" в союзі, інтимній єдності спасеної людини з Богом. Якщо Бог колись був в одній Особі, і нічого, то нащо тоді людині прагнути якогось союзу з Ним?
2007.02.15 | tmp
Re: Классная была недавно передача на русской Свободе
Георгій пише:> Що "прєдатєлей" було дванадцять, я не сумніваюся, але ж це ще не привід оббріхувати Петра, виставляти його таким собі бездушним холодним ділком-прохвостом.
А откуда Вы знаете, что п. Анатоль врет?
> Про Ч.С. Льюїса я такого не знав...
Честно говоря, хотел бы дать ссылку да не могу - просто уже не помню где это писано. Вспомню - поделюсь.
(а может не он???)
> Навпаки, в його книжці "Просто християнство" він писав, що людина або визнає божественність Христа, або вважає Христа брехуном.
Не напомните - где Христос говорит, что Он Бог?
> Третього, за Ч.С.Л., не може бути. Концепція Христа як просто дуже хорошої людини і дуже мудрого вчителя не встоїть, вона не відповідає фактам.
> Каким-таким фактам?
> Чи Свідки Єгови християни... Я стараюся не судити людей. Їх теологія, звичайно, дуже єретична, по суті аріанська (центральний постулат - Христос СТВОРЕНИЙ Богом-Отцем, так само як ми, тільки раніше). Чи можна так заперечувати Трійцю і тим не менш бути християнином - не впевнений, мабуть ні. Без ідеї Трійці не "грає" ідея спасіння як відновлення первинного людського "образа і подоби" в союзі, інтимній єдності спасеної людини з Богом. Якщо Бог колись був в одній Особі, і нічого, то нащо тоді людині прагнути якогось союзу з Ним?
А как же тогда Ветхий Завет, Завет после Потопа и т.п. Его обетования? Не поясните последнюю мысль?
2007.02.15 | Георгій
Re: Классная была недавно передача на русской Свободе
tmp пише:> Георгій пише:
>
> > Що "прєдатєлей" було дванадцять, я не сумніваюся, але ж це ще не привід оббріхувати Петра, виставляти його таким собі бездушним холодним ділком-прохвостом.
>
> А откуда Вы знаете, что п. Анатоль врет?
>
(ГП) Є ж така річ як презумпція невинності.
> Не напомните - где Христос говорит, что Он Бог?
(ГП) Ніде. Але цього і не треба - Він каже, що прощає гріхи... Крім тільки одного Бога, ніхто не може цього робити.
> > Третього, за Ч.С.Л., не може бути. Концепція Христа як просто дуже хорошої людини і дуже мудрого вчителя не встоїть, вона не відповідає фактам.
>
> > Каким-таким фактам?
(ГП) Євангельським і апостольським свідченням, що Він казав, що прощає гріхи.
> > Чи Свідки Єгови християни... Я стараюся не судити людей. Їх теологія, звичайно, дуже єретична, по суті аріанська (центральний постулат - Христос СТВОРЕНИЙ Богом-Отцем, так само як ми, тільки раніше). Чи можна так заперечувати Трійцю і тим не менш бути християнином - не впевнений, мабуть ні. Без ідеї Трійці не "грає" ідея спасіння як відновлення первинного людського "образа і подоби" в союзі, інтимній єдності спасеної людини з Богом. Якщо Бог колись був в одній Особі, і нічого, то нащо тоді людині прагнути якогось союзу з Ним?
>
> А как же тогда Ветхий Завет, Завет после Потопа и т.п. Его обетования? Не поясните последнюю мысль?
(ГП) Старий Завіт дійсно малює Бога як одну істоту в одній особі, але СЗ взагалі не має концепції вічного життя, прагнення людини до цього вічного життя.
2007.02.15 | tmp
Re: Классная была недавно передача на русской Свободе
Георгій пише:> tmp пише:
> > Георгій пише:
> > > Що "прєдатєлей" було дванадцять, я не сумніваюся, але ж це ще не привід оббріхувати Петра, виставляти його таким собі бездушним холодним ділком-прохвостом.
> > А откуда Вы знаете, что п. Анатоль врет?
> >
> (ГП) Є ж така річ як презумпція невинності.
Это Вы мне как древнеримский (до Христа еще) юрист древнеримскому юристу говорите?
Хорошо. Тогда как быть с Давидом, который якобы послал мужа одной прекрасной дамы на войну, а потом был приперт к стенке одним, не юристом, а просто пророком, действовавшим не по букве, а по наитию? Так он (Давид) сам потом признался? А может он себя оговорил зачем-то (о чем история умалчивает)?
> > Не напомните - где Христос говорит, что Он Бог?
> (ГП) Ніде. Але цього і не треба - Він каже, що прощає гріхи... Крім тільки одного Бога, ніхто не може цього робити.
А это Вы мне как правоверный иудей правоверному иудею, принимающему эту концепцию?
Хорошо. Но могу привести в подтверждение Вашей неправоты целый Талмуд, где авторитетнейшими иудеями доказывается иная точка зрения на причины и следствия действий Иисуса.
> > > Третього, за Ч.С.Л., не може бути. Концепція Христа як просто дуже хорошої людини і дуже мудрого вчителя не встоїть, вона не відповідає фактам.
> > > Каким-таким фактам?
> (ГП) Євангельським і апостольським свідченням, що Він казав, що прощає гріхи.
Так это ж еще ТЕ, свидетельства. А вот пан Анатоль говорит..
Вот прямо сейчас говорит. Живой, свеженький, откуда-то чем-то вдохновленный - его можно даже пощупать при желании
> > > Якщо Бог колись був в одній Особі, і нічого, то нащо тоді людині прагнути якогось союзу з Ним?
> > А как же тогда Ветхий Завет, Завет после Потопа и т.п. Его обетования? Не поясните последнюю мысль?
> (ГП) Старий Завіт дійсно малює Бога як одну істоту в одній особі, але СЗ взагалі не має концепції вічного життя, прагнення людини до цього вічного життя.
Ну.. если быть точным у пророков проскакивало таки, проскакивало. У того же Давида.
А мы, что - чисто ради вечной жизни на церкву жертвуем? Такие у нас как-бы всего лишь меркантильные мотивы? Тогда почему же мы не иоановы (Крестителя), а христовы?
2007.02.15 | Георгій
Re: Классная была недавно передача на русской Свободе
tmp пише:> Георгій пише:
> > tmp пише:
> > > Георгій пише:
> > > > Що "прєдатєлей" було дванадцять, я не сумніваюся, але ж це ще не привід оббріхувати Петра, виставляти його таким собі бездушним холодним ділком-прохвостом.
> > > А откуда Вы знаете, что п. Анатоль врет?
> > >
> > (ГП) Є ж така річ як презумпція невинності.
>
> Это Вы мне как древнеримский (до Христа еще) юрист древнеримскому юристу говорите?
>
>
> Хорошо. Тогда как быть с Давидом, который якобы послал мужа одной прекрасной дамы на войну, а потом был приперт к стенке одним, не юристом, а просто пророком, действовавшим не по букве, а по наитию? Так он (Давид) сам потом признался? А может он себя оговорил зачем-то (о чем история умалчивает)?
(ГП) Наскільки я розумію, Ви хочете цим сказати, що всі грішні. Так, звичайно це правда, хто ж з цим сперечається. Але гріх завжди має конкретні прояви... Я ніде не бачу підстав думати, що гріх апостола Петра проявлявся так, як про це написав у своїй фантазії п. Анатоль. Тому це дійсно фантазія, і при цьому недоброзичлива.
> > > Не напомните - где Христос говорит, что Он Бог?
> > (ГП) Ніде. Але цього і не треба - Він каже, що прощає гріхи... Крім тільки одного Бога, ніхто не може цього робити.
> А это Вы мне как правоверный иудей правоверному иудею, принимающему эту концепцию?
> Хорошо. Но могу привести в подтверждение Вашей неправоты целый Талмуд, где авторитетнейшими иудеями доказывается иная точка зрения на причины и следствия действий Иисуса.
(ГП) Добре, приймаю Ваш хід думок. Очевидно, Ви хочете мені сказати, що на "книги" у доведенні божественності Христа чи бездоганної поведінки апостола Петра не варто посилатися. Правильно я Вас зрозумів? Добре, тоді пошлюся просто на вчення християнської Церкви (всієї, не якихось конкретних конфесій чи деномінацій), її "Священне Передання," Традицію. За цією Традицією, апостол Петро не був ні ділком, ні шахраєм. Він був *ВІРНИМ* учнем Христа, якому було доручено "пасти Христових ягнят," і він це робив без відступів, без шахрайства (хоча він теж, як і кожна людина, був грішний). Але п. Анатоль, звичайно ж, не вірить в це, і поки що так воно і буде, ми з Вами нічого (принаймні зараз) з цим не поробимо. Тому Ви і заохочуєте його "писати ще" - так я Вас зрозумів?
> > > > Третього, за Ч.С.Л., не може бути. Концепція Христа як просто дуже хорошої людини і дуже мудрого вчителя не встоїть, вона не відповідає фактам.
> > > > Каким-таким фактам?
> > (ГП) Євангельським і апостольським свідченням, що Він казав, що прощає гріхи.
> Так это ж еще ТЕ, свидетельства. А вот пан Анатоль говорит..
> Вот прямо сейчас говорит. Живой, свеженький, откуда-то чем-то вдохновленный - его можно даже пощупать при желании
> > > > Якщо Бог колись був в одній Особі, і нічого, то нащо тоді людині прагнути якогось союзу з Ним?
> > > А как же тогда Ветхий Завет, Завет после Потопа и т.п. Его обетования? Не поясните последнюю мысль?
> > (ГП) Старий Завіт дійсно малює Бога як одну істоту в одній особі, але СЗ взагалі не має концепції вічного життя, прагнення людини до цього вічного життя.
> Ну.. если быть точным у пророков проскакивало таки, проскакивало. У того же Давида.
(ГП) Так, і не тільки... Але все-таки цілісна концепція Трійці - це не повисмикувані цитати з Біблії, а праця цілої Церкви, щось таке, що було сформоване на Вселенських Соборах, сторіччями...
> А мы, что - чисто ради вечной жизни на церкву жертвуем? Такие у нас как-бы всего лишь меркантильные мотивы? Тогда почему же мы не иоановы (Крестителя), а христовы?
(ГП) Взагалі-то так, ми жертвуємо саме заради вічного життя, яке є в Церкві. Проте не тільки нашого особистого, а "життя світу," як писав прот. о. Шмеман.
2007.02.15 | Анатоль
Продовження 2.
Пізно ввечері в четвер, в сад, де зупинився на відпочинок Єшуа з апостолами і учнями увійшов озброєний загін від Каяфи.Петро вихопив заздалегідь приготовленого меча і з криком: "Вчителю, я врятую тебе!" кинувся на одного з слуг Каяфи, що був поруч з командиром загону, розмахуючи мечем і пинаючи того ногами. Кілька стражників вихопили мечі і кинулись було до Петра, але командир загону зупинив їх. Він мав чіткі вказівки від Каяфи.
-Перестань, Симоне, досить тобі вже, -з докором в голосі сказав Єшуа.
Петро знітився, опустив меча і відійшов в сторону. Апостоли і учні стояли мовчки і дивились.
Стражники схопили Єшуа і нишпорилили серед учнів, шукаючи ще когось.
Нарешті знайшли і схопили Анатоля, але той вирвався, лишивши в руках стражника свій плащ, і голий зник в темноті саду.
В пятницю Єшуа стратили.
Настав час жнив.
-Осиротіли ми, брате, -промовив Петро до Андрія. -Але той, хто це зробив, -поплатиться!
-Пілат?!
-Юда Іскаріотський, казначей наш. Псують гроші людей. Не можна служити і Богу і Мамоні одночасно.
-Звідки знаєш, що Юда?
-А хто знав, де ми зупинились на ніч?
-Всі ми знали.
-Знали то всі, а виходили в місто не всі.
-Так він же за продуктами виходив.
-От-от, дуже зручний привід.
-Могли ж вислідити...
-Я бачу, брате, що ти чомусь дуже хочеш виправдати цього нікчемного зрадника і вбивцю-користолюба. Чого б ото?
Хіба не сказано: "Горе тому човіку, хто видасть Сина Людського, краще б і не родитись йому".
Андрій опустив очі.
Субота.
Петро, Андрій і Юда йшли околицями Єрусалиму і ділились враженнями останніх днів.
-Настав час жнив, -сказав Петро, озирнувшись навкруг.
В цю ж мить Андрій вихопив мотузку, накинув Юді на голову і почав душити.
Через сутулість і коротку шию Юди, мотузка попала тому на підборіддя. Юда пручався і виривався. Петро вдарив йому в живіт широким гострим ножем. Юда схопився за живіт, опустився на коліна і завалився на бік.
Андрія зтошнило, він сперся на дерево, бо запаморочилась голова і підкосились ноги.
-Будь ти проклятий, Симоне, - прошипів Юда.
-Ну вже ні, Юдо, проклятим будеш ти. Я вже подбаю про це. Обіцяю тобі.
Як там в кесарії кажуть? "Горе переможеним, переможців не судять".
Але з ким я оце розмовляю? -Петро повернувся, сплюнув, і пішов геть.
Цього ж дня по Єрусалиму поповзли чутки, що Юда Іскаріотський, що видав на страту свого вчителя Єшуа, повісився від докорів совісті.
Далі буде (може).
2007.02.15 | Голубь
Классная сказка...
и некому ее коментировать2007.02.15 | Анатоль
Продовження 3.
Всю ніч і весь день переховувався Анатоль в садах і чагарниках, пробираючись поближче до доріг, щоб почути з розмов перехожих про долю вчителя. Тільки в пятницю ввечері зміг він дістатись Голгофи, і з чагарників спостерігав за чорними зловісними хрестами на фоні вечірнього неба. Біля хрестів була охорона і кілька жінок.Раптом підійшов якийсь поважний чоловік з чотирма слугами. Чоловік щось переговорив з начальником охорони, показав йому якийсь згорток, той кивнув і вказав на один з хрестів.
Слуги зняли розпятого, загорнули в білу плащаницю і поклали в принесений ними гріб.
Потім процесія вирушила на північ вздовж гори.
На відстані від них слідом йшли дві жінки.
Анатоль, стараючись не випустити з поля зору ні процесію, ні жінок, пробирався слідом чагарниками.
Через кілька сот метрів процесія зупинилась біля видовбаного в скелі склепу, напевне купленого цим чоловіком зазделегідь. Чоловіки занесли труну в склеп, привалили вхід великим каменем, що був там для цього і мовчки пішли.
До склепу підійшли жінки і про щось говорили.
Одну з них, Марію Магдалину, Анатоль впізнав по голосу.
Жінки домовились прийти через день, в неділю вранці, щоб забрати тіло і перепоховати.
Коли жінки пішли, Анатоль підійшов до печери.
Серце його голосно калатало. Від напруження мозок запалився, цілий рій якихось відривків думок носилось в голові.
Анатоль гарячково чіплявся за залишки розуму, щоб збагнути мету своїх дій.
Якийсь інстинкт вів його сюди, він відчував, що повинен щось зробити, але не знав що і для чого.
Анатоль вчепився в камінь, стараючись відсунути його від входу. Камінь був важкий і не піддавався. З безумним криком, напружуючи всі сили, він рвонув ще раз, але камінь і не ворухнувся.
Анатоль раптом відчув велику втому, напруга останньої доби далась взнаки, він присів біля каменя і відразу ж відключився.
Проснувся Анатоль від передранкового холоду. Його голе тіло замерзло, хотілось їсти, але в голові трохи прояснилось.
Потрібно знайти якусь деревину для важеля. Сьогодні субота, сьогодні сюди ніхто не прийде, в мене є цілий день для пошуку. А ввечері я зроблю це.
Але що він хоче зробити, Анатоль так і не розумів.
Було якесь смутне відчуття, що він повинен врятувати вчителя.
Анатоль розумів всю бузглуздість цієї думки, але було щось сильніше за розум.
-Я вам його не віддам! - з силою видавив з себе Анатоль...
Вночі Анатоль з допомогою важеля відсунув камінь і увійшов в склеп.
Відкрив кришку гроба і розмотав плащаницю, щоб пересвідчитись, чи це вчитель.
Лице вчителя здалось йому напрочуд спокійним і мирним, ніби події останніх днів його зовсім не стосувались. Цей спокій передався Анатолю і переріс у впевненість.
Він нарешті зрозумів, що має зробити, і для чого.
-Вони забрали твоє життя, але твоєї смерті вони не одержать! - вже спокійно і впевнено промовив Анатоль.
Він взяв тіло вчителя на плечі і поніс у ніч.
Анатоль йшов довго, не вибираючи дороги. Впевненість, що він робить щось дуже важливе, надавала йому сил.
-Вони не матимуть твоєї смерті! Їм не вдасться тебе вбити! -повторював і повторював він.
Нарешті зупинився, поклав тіло Єшуа в якийсь рівчак і прикидав камінням.
Постояв, подумав, згадав, що залишив відкритим вхід в склеп і пішов назад.
Коли підходив до печери, починало вже світати.
Анатоль зайшов всередину, кинув погляд на відкритий гріб. Там лежала плащаниця.
"Не ходити ж голим", -подумав Анатоль, і накинув плащаницю на себе.
Присів на краю гробу, задумався: що далі? куди тепер?
Раптом на вході в склеп появилась Марія Магдалина, з якої вчитель вигнав колись сім демонів.
Кілька секунд обоє дивились одне на одного широко відкритими від несподіванки очима.
-Маріє, не бійся, це я, -сказав Анатоль встаючи і поправляючи на собі плащаницю.
Жінка зойкнула, ноги її підкосились, і вона без памяті звалилась на землю.
Анатоль постояв ще трошки, загорнувся в плащаницю і швидким кроком подався геть.
Далі буде (може).
2007.02.16 | Анатоль
Продовження 4.
-Симоне, тут Марія Магдалина хоче говорити до тебе.-Чого їй?
-Каже, що в дуже важливій справі.
-Ну які в жінки важливі справи можуть бути? Гони її.
-Вона не піде, поки не вислухаєш.
Марія Магдалина вся аж світилась від урочистості і щастя. Радість її аж розпирала, що так контрастувало з її пригніченим, нещасним виглядом останніх днів.
-Симоне, -сказала вона, -браття, Вчитель воскрес! Я бачила Його, я говорила з Ним!
-Маріє, ти перепила зранку?
-Послухай, і не перебивай. Ми пішли вдосвіта до гробу Вчителя, я побігла вперед.
Коли дивлюсь, - камінь відсунутий. Я заходжу, дивлюсь: кришка гроба скинута, гроб пустий, і сидить Ангел Господній в білих одежах. Це мені спочатку так здалось.
А потім Він загаворив до мене, і я побачила, що це наш Вчитель.
Враз все освітилось яскравим білим світлом, Він підійшов до мене, взяв мене за руку, і мені зразу стало так легко і радісно, я стала невагома, як пушинка. Ми, мов хмаринки, полетіли на небо, нас вітали ангели, всі були усміхнені і радісні, з усіх боків лунала тиха прекрасна музика, кольори були яскраві і прекрасні, і... невимовне почуття щастя і любові. Я такого ще ніколи не відчувала.
-Вчителю, ти повернувся? спитала я.
-Тут я не вчитель, тут я вам друг.
А повернувся я, щоб ви могли повернутись до мене, - відповів він.
-І я зрозуміла, що наш Вчитель - Син Божий, Він - Бог.
-Безумна, що ти мелеш? Що ти можеш знати про Бога?
-Я знаю тепер, -тихо, але твердо сказала Марія, - Бог, - це любов.
-Проженіть цю безумну, і закрийте їй пельку! -закричав Петро.
Але Марія Магдалина не замовкла. Вона з фанатичною впевненістю і переконливістю розказувала всім про бачене і пережите нею. Інші жінки теж підтвердили, що бачили, як людська постать, вся в білому, вийшла з склепу і розчинилась в ранкових сутінках.
Знайшлися й такі, хто бачив людину в білому, що йшла з Єрусалиму по дорозі кудись на північ.
Чутки про воскресіння Єшуа швидко ширились Єрусалимом, обростаючи все новими деталями, свідками, очевидцями і повірившими в них.
Каяфа слова дотримувався.
Петро з апостолами безперешкодно проповідували кожен день в Храмі.
-Браття, збулося те, про що звіщали пророки - настав час Жнив Великих!
І буде відділений кукіль від пшениці і в вогонь кинутий!
І будуть відділені вівці від козлів і кожному буде дано, чого заслуговує.
І будуть відділені праведники від грішників, одні - для вічного життя, інші - для вічної муки в гієні вогняній. І буде там плач, і крики, і скрегіт зубів.
І будете просити смерті, та не прийде вона!
Покайтеся!
Бо вже занесений меч Ангела Господнього! І приготувалм Женці серпи свої для Жнив Великих!
Слухайте, що я вам кажу, бо звіщав Мойсей: "Підніме Господь вам пророка з братів ваших. І слухайтесь кожного слова його, бо знищена буде кожна душа, що не послухала його"!
Одного разу підійшов до Петра високий, красивий юнак з полумяним поглядом і сказав:
-Вчителю, я слухаю тебе кожен день. Признаюсь тобі, я посланий фарисеями слухати, про що говоритимеш ти.
Я бачу, є в тебе сила велика, великий страх вселяєш ти в серця людей.
Ти з апостолами судитимеш дванадцять колін Ізраїлевих. Але ж вас одинадцять залишилось.
Я хочу бути дванадцятим між вами.
Петро уважно, з цікавістю подивився на юнака.
-Як звати тебе? - запитав він.
-Савл.
-Так ти хочеш інших судити?
-Хочу.
-Я дам тобі таке право. Але це і ноша важка. Чи готовий ти до важкої праці, грязної, небезпечної, невдячної?
-Готовий, вчителю.
-Що ж, подивимось..
-Що я повинен робити, вчителю?
-Смутні часи зараз настали. Але так і має бути в останні дні.
Багато єресі розвелось, багато лжепророків спокушають людей своїми отруйними язиками, своїми брехливими словами, обрікаючи їхні душі на вічні муки і знищення.
Багато невинних, довірливих душ погублять вони, якщо їх не спинити.
-Я розумію, вчителю.
-Особливо небезпечними зараз є безумці, що поширюють чутки, ніби страчений Єшуа ожив, і ніби він є Сином Божим. Багато бід принесуть вони народу Ізраїльському, багато душ погублять вони, відвернувши їх від істиного живого Бога - Бога Абрама і Мойсея.
Далі буде (може).
2007.02.16 | Георгій
Савл усе зіпсував... :)
Пане Анатолю, виглядає, що й Ви купилися на версію, що Ісус був хороший, а його злі, жадібні, властолюбиві учні - і особливо Савл/Павло - все зіпсували, так?То Ви тоді не оригінальний...
2007.02.16 | Анатоль
Все простіше: переплелись корені кукілю і пшениці.
2007.02.16 | Георгій
І Ви суддя, хто є хто?
2007.02.16 | Анатоль
Ні, свідок.
2007.02.17 | Георгій
Але ж треба як мінімум двох для достовірності...
... та ще й таких, щоб вони не суперечили один одному.2007.02.17 | Анатоль
Два є: Дух Святий і Анатоль.
2007.02.17 | Георгій
Е, як раз ні...
... ці два дуже суперечать один одному.2007.02.19 | Анатоль
Ну от який він, цей Дух Святий.
Мені одне каже, Вам - інше.Голосуванням будемо визначатись, кому ж Він правду каже?
2007.02.19 | Георгій
Я частина Церкви, покірний її (Церкви) колективному розумінню Ду
... колективному розумінню Духа.2007.02.19 | Вільнодум
Це ж духовне рабство!
2007.02.19 | Георгій
Було б, якби Церква була "зовнішньою" по відношенню до мене
Але ж вона не зовнішня, я її частина...2007.02.19 | Вільнодум
Є завжди, якщо свою душу "розмінюєте" з церквою
Георгій пише:> Але ж вона не зовнішня, я її частина... (про церкву - (в-дум))
(В-дум) Це є Ваше "переконання", яке Вас НЕ ОПРАВДУЄ, як духовного раба. Пан Анатоль дуже влучно порівнює церкву з марксизмом-ленінізмом. Наприклад, переконаний комуніст також може сказати, що комуністична система не є духовним рабством, бо ця ситема "не зовнішня, я її частина..."
Людина є відповідальною за все навколо себе, але найбільше – за те, ХТО ВОНА Є. Перекладати навіть частину відповісдальності за те, ХТО ТИ Є, на церкву, систему, ідеологію, і т.д., є малодушністю (cowardness).
Сказане показує, що віруючий християнин, такого плану, як його хоче бачити церква, є молодушним, і інакшим бути не може. А малодушність і є духовним рабством, чи не так?
-- Вільнодум
2007.02.19 | Анатоль
А я - частина людства. Нас більше :)
2007.02.16 | Анатоль
Продовження 5.
"Жнива"."Священики мають землі, маєтки, слуг і рабів, мають зиск від торгівлі в Храмі, від жертвоприношень і відправки обрядів", -думав собі Петро.
"А ми, сіль землі, що призвані цей світ судити, немов жебраки, на подаяння живемо.
Неправильно це. Настав час Жнив!"
-Покайтеся, бо не бачити вам Царства Божого, як своїх вух! - не повчав, а наказував Петро.
-І не пригодяться вам в Царстві Божім ні ваше срібло, ні золото, ні землі, ні маєтки!
Правду кажу вам, легше верблюду пройти чере вушко голки, ніж багатому в Царство Боже!
Продавайте все і подавайте братам своїм по спасінню.
І не думайте, що ви завтра будете їсти і у що одіватись.
На Господа покладайтесь, а не на себе. Бо вся ваша сила і слава, багатство і розум, знатність і мудрість - гидота перед Господом!
І ніхто не увійде в Царство Боже інакше, як через мене!
Бо я - ворота і страж!
І багато з тих, хто слухав це, казали: "видно не простий цей чоловік, бо говорить він не як фарисеї і книжники, що повчають, а як такий, кому влада дана над людьми".
І страх великий поселився в серцях людей, і багато з них увірували.
Продавали вони маєтки свої і землі, приносили гроші і клали перед апостолами.
Кожен день апостоли проповідували в храмі і творили чудеса.
І прибували кожен день ті, що увірували. І мали вони все спільне і кожен день молилися разом в храмі, чекаючи Царства Божого...
"Ми з ним, як брати-близнюки", - думав Савл, розглядаючи Степана.
"Чому повинен померти цей відважний, розумний, щирий, переконаний в своїй правоті юнак?
Чим він відрізняється від мене? Тільки тим, що віра його хибна.
Але чому так сталось? Чи міг би я бути на його місці, а він на моєму?
Напевно, що ні. Ну як я міг би в таке повірити, що якийсь бродяга-проповідник, страчений з розбійниками, є Сином Божим і воскрес після смерті?!"
-Так ти справді віриш, що Єшуа - Син Божий? - запитав Савл.
-Я свідчу про це! - з викликом відповів Степан.
Натовп загрозливо загудів.
-Чим же ти можеш свідчити?
-Вірою своєю, життям своїм.
-Вагомий аргумент, - з іронією сказав Савл, - Може ти бачив, що він воскрес?
-Одні дивились, та не побачили, інші - не бачивши увірували. Кого з них буде взято, а кого залишено?
"Ні, все-таки ми різні. Я вірую в справжнього Бога, а він в кумира, вигадку, фікцію", -подумав Савл.
-По вірі його, кожному дано буде! - кинув Савл плащ під ноги.
-Прости їх, Господи, бо...
Коли все скінчилось, Савл підняв плащ, подивився на купу каміння і окривавленого лахміття, на те, чим став Степан і сказав сам до себе: -Все-таки ми різні.
Далі буде (може).
2007.02.17 | Анатоль
Продовження 6.
-Слава попереду тебе біжить, Савле, -усміхнувся Петро, вітаючись.-Не знаю вже й кого з нас більше бояться.
-Доповідаю, вчителю: основні сили ворога або знищені, або розпорошені.
В кожній синагозі, на кожному ринку, в інших людних місцях є наші інформатори.
Налажена система оповіщення, є кілька загонів швидкого реагування...
-Да, бачу ти добре попрацював, навіть військовими термінами говориш, - перебив Петро.
-Так, вчителю, але успіхи все ж скромні, ця зараза, як гідра багатоголова...
-А що чути про Магдалину і Анатоля?
-Магдалина, напевне, втекла в Єгипет. Анатоля бачили в Дамаську.
-Баба ладно, але поки Анатоль живий, на піску я будую, - сказав Петро щось незрозуміле.
-Савле, дістань мені його, за будь яку ціну.
-Добре, вчителю, - відповів Савл, після деякої паузи.
Але не пішов, і продовжував стояти, чогось чекаючи.
Обоє знали, чого саме, але Петро сказав:
-Ах, да, тобі потрібні гроші на дорогу.
-Ні, вчителю, не треба. В мене в основному добровольці з свідомих громадян, та й синагоги помагають трохи..
Савл повільно повернувся, і якось невпевнено пішов, ніби вагаючись.
-Вчителю, а нащо ти його переслідуєш, він же вчителем твоїм був.
Петро від несподіванки остовпів, потім, після деякої паузи видавив з себе:
-Переплелись корені кукілю і пшениці...
Савл кивнув і пішов.
"Він стає небезпечним", подумав Петро.
В Дамаськ Савл відправився без ентузіазму. Дорогою, заходив в синагоги, розпитував, домовлявся, але робив це якось автоматично. Став якимсь задумливим і розгубленим.
"Він мене використовує", - крутилась в голові одна думка.
"Сам нічого проти Єшуа прилюдно не говорить, все чужими руками робить, може чекає, куди терези качнуться... А в мене руки в крові... Мною дітей лякають..."
На підході до Дамаська Савла догнала новина: в Єрусалимі дванадцятого апостола обрали.
Ця новина зовсім звалила Савла з ніг.
"Обманув, зрадив, використав, як прокладку, і викинув, для самої грязної, кривавої роботи використав."
Сірий лицем, Савл все пив і не пянів. Точніше, не міг забутись, відключитись від думок, що рвали його душу.
"Використав, і викинув. Анатоля йому подавай. А нащо мені той Анатоль здався? Він і не говорить, що Єшуа - Син Божий, чи що той воскрес. Переповідає лише притчі вчителя і розказує, що Петро його зрадив. Він і мене зрадив. Використав, і викинув. Викристав і..."
В Дамаськ Савла привезли в безпамятстві. Він все бурмотів щось нерозбірливе про кров, про зраду і про Єшуа.
Через кілька днів Савл прийщов до тями. Він все ще був слабий, говорити ні з ким не хотів, сидів нерухомо, або ходив і щось думав.
"Ти зрадив вчителя, але спадок його тобі не дістанеться. Ти вбив Єшуа, а я його воскрешу" - визріло в Савла рішення.
"Ти кажеш, що ти - ворота і страж, що через тебе шлях до Царства Божого, а я скажу, що спасуться ті, хто увірує в Єшуа.
Ти в Єрусалимі засів, а я в периферію піду, куди розбіглись ті, що в Єшуа увірували.
Ти обдираєш до нитки тих, хто повірив тобі. Але побачимо, що ти їм скажеш, коли гроші їхні скінчаться, а Царство Боже так і не настане.
Ти страхом навертаєш у віру, а я Магдаліну підтримаю.
І ще побачимо, що сильніше, страх, чи любов.
Даремно ти зрадив мене, Петре!"
Далі буде (може).
2007.02.18 | Вільнодум
Хай живе "Євангеліє від Анатоля"! Свят! Свят! Свят!
2007.02.19 | Анатоль
Ні, євангеліє - це добра звістка, а тут - правдива.
Може Георгій, як знавець грецької, скаже, як буде "правдива звістка" ?2007.02.19 | Георгій
"Алітеа аггеліон"
2007.02.19 | Вільнодум
Хай живе "Алітеліє від Анатоля"! Прав! Прав! Прав!
2007.02.18 | Анатоль
Продовження 7.
-Велика сила і влада твоя, Каяфо. І не лише в Єрусалимі, а й в синагогах інших міст рука твоя сильна. -привітався Петро.-Пошли листи в Дамаськ, щоб зазнав кари справедливої зрадник Савл, що перейшов на бік безумців і спокушає лицемір цей люд Божий словом облудним.
-Ти б вже помовчав про зрадників і лицемірів, Петре. Я в твої ігри більше гратись не буду.
Я й так вже жалію, що послухавсь тебе і віддав того... -Каяфа запнувся, шукаючи підходяще слово, -того безумця на страту.
Ну розказував би він свої байки, поки зовсін не спивбися і з ума не вижив. І розбіглися б від нього скоро й ті жалюгідні два десятки нероб і жебраків, що ходили з ним і слухали його, а так...
Савл, кажеш, перейшов... Та фарисеї поголовно переходять.
Я завжди казав, що ця єресь про воскресіння після смерті і вічне життя, до добра не доведе.
Не від Бога це. Нема цього в Законі Мойсеєвім.
Фарисеї переходять... Може це й до добра. Показали вони свою гнилу суть. Може й піде це на користь, на очищення віри народу Божого від цієї єресі...
-Ну, не хочеш, і ладно, - перебив Петро роздуми Каяфи, - в мене і свої можливості є.
-Великі заслуги твої перед Господом, Андрію, -почав Петро.
-Дістала кара господня зрадника Юду рукою твоєю.
Але багато залишилось ще ворогів у Господа. І особливо гидкі серед них зрадники.
Вибрав Господь тебе, Андрію, караючим мечем своїм.
-Слабий я, Петре, для цього, не моє це, я б краще рибу ловив, хліб ростив...
-Але вибрав Господь тебе, бо яка заслуга того, кому що муху вбити, що людину?
Андрій якось приречено зітхнув і опустив голову.
-Підбери з десяток молодих, сильних, у страху Господньому і не повертайся, поки з того змія брехливого, Анатоля не вирвеш його отруйне жало.
Якщо Савла по дорозі дістанеш..., але спеціально на нього не відволікайся, його й так скоро прибють, як собаку свої ж, - багато душ невинних погубив він.
І в апостольській спільноті ширились чутки про воскресіння Єшуа, про що все більше перешіптувались навернені Петром і апостолами. Деякі насмілювались і запитували:
-А правда, що Єшуа воскрес третього дня і живий апостолам явився?
-А правда, що він Месія, тобто Христос?
-А правда...
Петро ухилявся від прямої відповіді:
-Ніхто не знає дня і часу, коли засурмить в сурму свою Ангел Господній.
Але будьте готові кожної миті, бо прийде Він, як грім серед ясного неба. І горе тим, хто проспить цей час!
Навернених для спасіння все прибувало, але скоро витрати на їх утримування почали перевищувати кількість грошей, що приносили новоприбулі. Каса почала танути з усе зростаючою швидкістю. А Царство Боже все затримувалось...
Потрібно було терміново щось робити.
-О, Каяфо, не зміг я повернути натовп безумців на путь істиний! -сказав Петро замість вітання.
-Хай же вязниця буде пристанищем моїм для замолювання гріхів перед Господом!
-Ага, так тебе теж цей балаган вже дістав! -сказав Каяфа.
-Обібрав довірливих, розвів тут притон нероб і жебраків, а сам хочеш чистим вийти!
Ще й з терновим вінком мученика!
-Каяфо, давай говорити, як розумні, ділові люди. І шукати взаємоприйнятного виходу, а не кидатись звинуваченнями.
Ми обоє зацікавлені, щоб це припинити, чи ж не так?
Я з апостолами посидимо кілька днів у вязниці, безумці за цей час розбредуться, (ти ж поможеш їм в цьому?), а потім ми підемо собі з Єрусалиму в Галілею, чи ще куди.
І тобі головного болю не буде, і я з честю вийду з цієї ситуації.
Далі буде (може).
2007.02.18 | Анатоль
Замість останнього слова.
-Не мир я приніс, а меч! І підніметься брат на брата, а син на батька! -гримів Петро в Юдеї.-... а не маєш любові, то дзвін ти мідний, і бубон гудячий, -промовляв Павло в Сирії.
-... Він любить вас, Він чекає вас, прийдіть до Нього! - благала Марія Магдалина в Єгипті.
-... як гірчичне зерно...як тихий голос, що змінює життя, - розповідав Анатоль в Антіохії.
-... хто не бачили, та увірували... - повторювали слова Степана в Фінікії.
-...і буде один взятий, а другий залишений...крики і плач і скрегіт...Син Людський...любов не заздрить, не величається...і зійде вогонь з неба і спалить... Месія...покайтеся ...а я кажу вам... Христос... як Содом і Гомора... любіть ворогів своїх...покладу до ніг...Син Божий...за гріхи ваші...для життя вічного...
І в цьому котлі із тисяч і тисяч таких різних людей, думок, характерів, страстей, надій і мрій варилось Щось Таке, чому судилось невдовзі зірвати античний світ, і визначати свідомість майже чверті людства на протязі багатьох століть...
2007.02.18 | Георгій
Отут я з Вами
Анатоль пише:> -Не мир я приніс, а меч! І підніметься брат на брата, а син на батька! -гримів Петро в Юдеї.
> -... а не маєш любові, то дзвін ти мідний, і бубон гудячий, -промовляв Павло в Сирії.
> -... Він любить вас, Він чекає вас, прийдіть до Нього! - благала Марія Магдалина в Єгипті.
> -... як гірчичне зерно...як тихий голос, що змінює життя, - розповідав Анатоль в Антіохії.
> -... хто не бачили, та увірували... - повторювали слова Степана в Фінікії.
> -...і буде один взятий, а другий залишений...крики і плач і скрегіт...Син Людський...любов не заздрить, не величається...і зійде вогонь з неба і спалить... Месія...покайтеся ...а я кажу вам... Христос... як Содом і Гомора... любіть ворогів своїх...покладу до ніг...Син Божий...за гріхи ваші...для життя вічного...
> І в цьому котлі із тисяч і тисяч таких різних людей, думок, характерів, страстей, надій і мрій варилось Щось Таке, чому судилось невдовзі зірвати античний світ, і визначати свідомість майже чверті людства на протязі багатьох століть...
(ГП) Так. І при цьому зверніть увагу, як це "щось" час від часу заходило в страшну кризу, але піднімалося, очищалося, відроджувался з попелу, як птах Фенікс. Були ніколаїти, маніхейці і інші гностики, потім донатисти, ебіоніти, Керінт, Аполінарій, докети, аріани, несторіани, монофізити, монотеліти, монтаністи, сабеліани, павлікіани, іконокласти... Але це Ваше "щось" збиралося на Вселенські Собори, молилося, радилося,ї відділяло зерно від полови... І жило. Руйнувалися і знову виникали потужні світські імперії, які то намагалися винищити це Ваше "щось," то поставити його собі на службу через цезаропапізм чи папоцезаризм. Відшуміли Ренесанс, Реформація і Контрреформація, епоха Просвітлення, деїзм, раціоналізм, романтизм, епоха тоталітарних райхів, які "залізною рукою заганяли людство (або "націю," "расу," "кров," "рід") до щастя. Зараз шумить і гуде епоха постмодернізму, секуляризму, світського гуманізму, з реакцією на нього у формі квазірелігійних фундаменталістських безумств. А це Ваше "щось" все рівно живе, і житиме...
2007.02.18 | Анатоль
Живе і житиме.
Є така...як би це сказати, бо навіть слово "лженаука" занадто солідне для такого явища.Одним словом - астрологія.
Древніша за християнство.
Нісенітниця повна (я думаю, Ви погодитесь).
А живе і буде жити.
Бо людям дуже хочеться знати, що їх чекає.
Християнство живе і буде жити не тому, що є там хоч на ніготь якоїсь правди.
А тому, що людям дуже хочеться, щоб і в житті їм заступник був, і з припиненням свого існування важко змиритись.
Тож не переживайте за Петра (чи за церкву).
Навіть якщо цей камінь, на якому ніби-то стоїть християнська церква, розсипеться в порох, церква цього і не відчує.
Вона давно присмокталась до таких важливих людських інстинктів, бажань, страхів, надій, що пережила б не тільки Петра, але й Ісуса і Ягве.
2007.02.19 | Георгій
Олександр Шмеман як раз про це дуже добре написав...
Анатоль пише:> людям дуже хочеться, щоб і в житті їм заступник був, і з припиненням свого існування важко змиритись.
(ГП) Протоієрей Православної Церкви США о. О. Шмеман у своїй книжці "Для життя світу" дуже добре писав, що це як раз є дуже сумне явище, яке нічого спільного з християнством не має. Людям дійсно "хочеться" допомоги, заступника, "доброго царя-батюшки," райських кущів і т.д., але християнство в принципі не про "поміч" чи надання "комфорту" "душі," а про Правду. На жаль, воно в наш час, час розквіту секулярного гуманізму і просто секуляризму (погляду, що Людина - міра всіх речей і що головне для людини це просто все пізнати і всім "опанувати" чи "оволодіти") трохи збилося на шлях розведеного рожевою водичкою "утішательства," "допомоги" людським примхам, витребенькам, але це не історичне "мейнстрімове" християнство, а швидше відхід від нього. За Шмеманом, винна в цьому відході сама Церква. Я ще окремо напишу про це в гілці про цю книгу, і наведу цитати. Сподіваюся, Ви читаєте англійською.
2007.02.19 | Анатоль
Я розумію, про що Ви.
(ГП):>християнство в принципі не про "поміч" чи надання "комфорту" "душі," а про Правду
>"утішательства," "допомоги" ... це не ... християнство, а швидше відхід від нього
От візьмемо ідею комунізму (на сторонніх прикладах легше видно).
Вона приваблює обіцянками цілком конкретних вигод.
І матеріальних: нема паразитів-експлуататорів, що забирають значну частину результатів праці.
і духовних. Свобода - скинуте ярмо тиранів експлуататорів, справедливість, рівність, братерство...
А тепер візьмемо людину, якою ця ідея опанувала - переконаного комуніста.
Так от для нього вже сама ця ідея комунізму є цінністю, правдою, смислом життя.
Заради неї, заради її "Правди" він готовий відмовитись від змісту цієї "Правди": він готовий терпіти злидні, тюрми, переслідування, приниження. І докоряти людям, яким потрібна суть обіцяного (добробут, свобода, гідність), а не сама ідея.
Без обіцянки вигод (любов і покровительство бога, вічне життя), християнство не мало б шансів.
Але коли ця ідея опанує людиною, вона сама стає цінністю, "Правдою".
І така людина може вважати тоді, що цінність християнства не в обіцяних ним вигодах, а в "Правді" самої ідеї.
>Сподіваюся, Ви читаєте англійською
На жаль ні.
2007.02.19 | Георгій
Re: Я розумію, про що Ви.
Анатоль пише:> Без обіцянки вигод (любов і покровительство бога, вічне життя), християнство не мало б шансів. Але коли ця ідея опанує людиною, вона сама стає цінністю, "Правдою". І така людина може вважати тоді, що цінність християнства не в обіцяних ним вигодах, а в "Правді" самої ідеї.
(ГП) Все вірно. Я згоден, це дійсно відбувається в християнстві. Але це не обов"язково мусить статися, тому що в християнстві є, окрім "чистої" ІДЕЇ, ще й практичне ЖИТТЯ - Церква. І християнство одразу, як кажуть, "з порогу" визнає, що всі ми, люди, "знаємо частинно і пророкуємо частинно," бачимо речі "тьмяно, немов би у дзеркалі." Власне, вся наша ідея, все, що ми дійсно ЗНАЄМО (вірою) - це те, що світ був створений Богом і "впав," поламався, спаплюжився, але це не кінець, а тільки "фаза," тому що Бог послав у Світ Спасителя, Який цей світ спасе - вже спасає, преображує. Ми, люди, за Божим задумом повинні були б бути хранителями цього прекрасного світу і одне одного, і з радістю в серці нести весь цей світ як приємну Богові данину нашої любові, але ми цього не зробили, впавши в гріх; за нас це робить Христос. І Він при цьому "включає" нас, віруючих в Нього, у весь той Божий світ, що Він його рятує від катастрофи космічним преображенням. Ми вмираємо, але ми знаємо, що смерть не є частиною Божого замислу творіння, вона - аномалія, і її, знову ж таки, Христос переміг, знищив, її нема для тих, хто вірує ("приймає" Христа, Його святе тіло і Його святу кров у Причасті). Оце приблизно і все, а решта в християнстві - це не ідеї, а просто повсякденне життя - любов до всіх, молитви за всіх, співи Богові, святі ікони, лампадки, ладан, дзвіночки кадильниці, ризи і голос священика і причту, милостиня убогим, добрі справи, чисті наміри й думки, боротьба з гріхом в собі. Ми не "боремося за ідею," ми її, цю ідею, просто МАЄМО, а зміст нашого життя це не "боротьба" за неї, а просто саме оце життя.
> >Сподіваюся, Ви читаєте англійською
> На жаль ні.
(ГП) Пoдивіться російський переклад "Для життя світу," я десь дав лінк. Варто було б перекласти на українську, може колись хтось перекладе.
2007.02.19 | Анатоль
Скільки довільних припущень!
(ГП):>ми дійсно ЗНАЄМО (вірою)
Ну що таке "знати вірою"?
Це НІЩО ІНШЕ, ніж коли одна людина щось придумала, сказала, а інші їй, без всяких доказів вірять.
Так можна "знати" все, що завгодно.
>те, що світ був створений Богом
Ніде ніяких слідів ніякого бога нема.
Ніяких механізмів (навіть уявних) такого творення нема.
Натомість механізми "самозборки" атомів з елементарних частинок, молекул з атомів, складних сполук з простих добре відомі і дозволяють пояснити утворення і розвиток і галактик і планетних систем і органічного життя.
Та й бог то де взявся? Чому світ треба творити, а бога - ні?
Безліч богів, які були і є - всі видумані людьми.
>і "впав," поламався, спаплюжився
Ніяких обєктивних даних про те, що раніше світ був кращим, досконалішим, ніж зараз - нема.
Навпаки, явно прослідковується еволюція живих форм з появою складніших, досконаліших.
>ми знаємо, що смерть не є частиною Божого замислу творіння, вона - аномалія
Навпаки, ми СПРАВДІ ЗНАЄМО, що ВСІ живі організми смертні. Це не аномалія, це більше, ніж правило, це - факт. Нема і не було винятків.
>Бог послав у Світ Спасителя, Який цей світ спасе
Це ви про Ісуса з Назарету?
Знаємо ми, як став він "спасителем".
Анатоль тіло переховав, Магдаліні видіння було, ніби бачила його, а зацікавлені "апостоли" підхопили і підтримали цю версію.
Насправді все простіше.
Є попит - появляється пропозиція його задовольнити (за плату).
Є в людей потреба, бажання майбутнє знати - появляються астрологи, пророки, ворожки...
Викликають в людей певні послідовності звуків певну емоційну реакцію - появляються композитори, співаки, групи, ансамблі, оркестри...
Викликають певні хімікати певну емоційну реакцію - появляється тютюнова, алкогольна, наркотична індустрія...
Є в людей інстинкт самозбереження, залишки дитячих інстинктів - появляються пророки, месії, попи...
Вибирай товар на любий смак. Це добре, якщо можна вибирати. А то ж силою навязують, де можуть, з дитинства залежність прививають.
Спаситель, апостоли, воскресіння, Троїця... - все це зовсім не обовязково.
От третина людства обходиться одним аллахом і одним пророком, який і не воскресав.
Іншим подавай живого зараз бога, пророка, месію.
Звичайнісінький ринок послуг.
-По чому опій?
2007.02.19 | Вільнодум
Анатоль прав - є потреба в Бозі!
І цю потребу "духовний ринок" повинен задовільнити!Тут виникає ряд питань:
1. Чому є така потреба? Добре це чи зле?
2. Як цю потребу задовільнити? Чи є церковна система найкращим способом задовільнити цю потребу, чи є кращі шляхи?
Хто знає відповіді?
2007.02.20 | Анатоль
Потреба в Бозі.
>1. Чому є така потреба? Добре це чи зле?Насправді тут цілий букет потреб.
Раніше релігії ще й задовольняли потребу в світогляді. Давали відповіді на питання яким є світ, звідки він взявся, як він функціонує, чому віє вітер, чи йде дощ, звідки взялось життя, людина і т.п.
Зараз роль релігій в цьому мала, тут вони повністю опростоволосились. Тільки зовсім вже безмозглі можуть серйозно відноситись до казочок про місяць і зорі на тверді небесній, Еола, що вітер дує, Зевса, що блискавки кидає, Адама з глини і Єву з ребра, вигнання з раю за яблучко і т.п.
Я вважаю, що зараз релігії паразитують в основному на двох людських інстинктах:
1.Дитячих інстинктах.
2.Інстинктах самозбереження.
Хоча, повторюю, там цілий букет інстинктів, бажань, страхів і мрій на яких вони паразитують.
Добре це, чи зле?
Впевнений, що зле. Хоча б тому, що базуються релігії на брехні.
Як наркотик це годиться. Балдьож забезпечує. Але здоровю людства шкодить.
Бо і світогляд таких людей не адекватний реальності. І орієнтація їхніх устремлінь в світ ілюзій.
>2. Як цю потребу задовільнити? Чи є церковна система найкращим способом задовільнити цю потребу, чи є кращі шляхи?
Важливо ось що. Потреба в дурмані є далеко не в усіх.
Тож першим ділом потрібно було б забороняти насильне "саджання на голку". Тим більше дітей.
А там вже, хто без дурману ну ніяк не може, хай шукають собі по смаку, кому що треба.
2007.02.19 | Георгій
Re: Скільки довільних припущень!
Анатоль пише:> Навпаки, ми СПРАВДІ ЗНАЄМО, що ВСІ живі організми смертні. Це не аномалія, це більше, ніж правило, це - факт. Нема і не було винятків.
(ГП) І Ви за три секунди до Вашої власної смерті не засумніваєтеся в цьому? На якій підставі? Що ніхто, кого Ви знаєте, не повертався - не доказ...
> Є попит - появляється пропозиція його задовольнити (за плату) (...) Є в людей інстинкт самозбереження, залишки дитячих інстинктів - появляються пророки, месії, попи...
(ГП) А чому у Вас є жалість до бездомних котиків і собачок, як Ви колись писали? Звідки вона у Вас взялася? Може не потрібна вона? Подавіть її в собі. Вона Вашим інстинктам не відповідає. І на Ваше виживання як індивіда, і на Ваш успіх в житті теж не впливає.
> Вибирай товар на любий смак. Це добре, якщо можна вибирати. А то ж силою навязують, де можуть, з дитинства залежність прививають.
(ГП) А хто Вам нав"язав Вашу жалість до котів і собак?
2007.02.20 | Анатоль
Насправді все просто.
(ГП):> І Ви за три секунди до Вашої власної смерті не засумніваєтеся в цьому?
Якщо в мене до тих пір залишиться розум, то ні, нічуть не засумніваюсь.
>На якій підставі?
Насправді все дуже просто, якщо не видумувати спеціально якоїсь нісенітниці.
Живі організми, - це складні молекулярні машини.
Життя - стан функціонування цієї машини.
Смерть - руйнація машини, припинення функціонування.
От і все.
>А чому у Вас є жалість до бездомних котиків і собачок
>Вона Вашим інстинктам не відповідає
Чому ж не відповідає? Це - інстинктивне.
І не тільки котів і собак, страждання всякої живої істоти викликає неприємні почуття.
Жалість, як і любов - це природжені інстинктивні почуття з комплексу інстинктів розмноження.
Жалість потрібна, напевне, для виховання потомства. Щоб реагувати на крики, плач, та й вигляд того, кому потрібно допомогти. Можливо, це більше властиво жінкам.
>І на Ваше виживання як індивіда, і на Ваш успіх в житті теж не впливає.
Такі інстинкти направлені на виживання потомства. Часом вони не настільки сильно специфічні, поширюються на ширше коло тих, хто потребує заботи, допомоги.
>А хто Вам нав"язав Вашу жалість до котів і собак?
Почуття жалості природжене. Вихованням його можна привязати до певних ситуацій.
Але при чому це до релігій?
Конкретні релігії навязуються людині суспільством, батьками.
Ціла індустрія тут задіяна. Церковні інститути. Література, телебачення, школа, все використовується для навязування релігій.
Ринок цей дуже монополізований. Сильно поділений географічно.
В переважаючій більшості випадків людину з дитинства "садять на голку".
2007.02.18 | Анатоль
І на кінець трошки від Анатоля.
Майже рік ганявся загін Андрія за Анатолем. Далеко на північ завела їх доля.На горбі, на березі великої ріки, був вбитий Анатоль і два його учні. І скинуті їхні тіла в яр.
"Стануть перші останніми і останні першими", -раптом випливла з глибин памяті чомусь саме ця фраза і застряла в свідомості Андрія.
Вирубав Андрій мечем деревяного хреста з калини, що росла на пагорбі. Забив його в землю і прокричав:
-І буде на цьому місці побудована церква во славу Христа на тисячу років!
-І буде проклята ця земля на тисячу і тисячу років! - пролунало ехом в голові.
Подув холодний колючий вітер, всім стало якось моторошно.
Загін Андрія швидко повантажився в човни і відплив вниз по Дніпру.
"Стануть перші останніми і останні першими".
І тут до Андрія дійшов смисл цим слів. Смисл був настільки великим, а свідомість настільки малою, що нічого іншого вже в ній поміститись не могло.
Андрій прожив ще багато років, і всі ці роки його погляд був зосереджений кудись всередину, а губи беззвучно повторювали одну й ту ж фразу: "Стануть перші останніми і останні першими".
Йшов 49-й рік від народження Єшуа, 34-й рік Нової Ери.
P.S.
Дух Святий твердить, що Анатоль родом з сучасної Туреччини.
Дух Анатоля каже, що вбитий був Анатоль на місці сучасного Києва.
Я привожу обидва свідчення, бо хто я такий, щоб судити їх?
2007.02.18 | Георгій
Re: І на кінець трошки від Анатоля.
Анатоль пише:> Дух Святий твердить, що Анатоль родом з сучасної Туреччини. Дух Анатоля каже, що вбитий був Анатоль на місці сучасного Києва. Я привожу обидва свідчення, бо хто я такий, щоб судити їх?
(ГП) І я теж не є хтось, хто може судити. Жодна людина не здатна, та й не має права судити свідчення Духа. Але я вірю, що саме на це здатне, і саме на це має повне право, і саме до цього покликане колективне, зцементоване вірою і кероване Самим Христом "Тіло Христове" - вселенська християнська Церква. Те, про що Ви розповідаєте у Вашій фантазії - складне, мученицьке формування раннього християнства, постійне переплітання в цьому формуванні "пшениці і куколю" - ця Церква не заперечує. Навпаки, вона давно все це висвітлила і заохочує своїх вірних терпеливо і доброзичливо все це вивчати, розуміти, робити висновки... але без злості в серці, і без непотрібного і самовбивчого наклепництва на святих.
Дякую Вам за Ваш "крик душі," пане Анатолю. Завжди приємно знати, що є в світі, і на нашому "Майдані," чесні, щирі люди, яким не байдуже духовне життя людства і які не ховаються за зручні особисто для них, вирвані з текстуального і історичного контексту цитати з Біблії чи святоотчеського спадку.
Дай Боже Вам і Вашим близьким всякого добра, і життя виповеного та щасливого. Молюся за Вас!
2007.02.18 | Анатоль
Хто має право судити?
(ГП):>Жодна людина не здатна, та й не має права судити свідчення Духа. Але я вірю, що саме на це здатне, і саме на це має повне право ... вселенська християнська Церква
Колись, за радянських часів, на уроці філософії я запитав викладача. От було:
теорія розширення всесвіту - попівщина,
генетика - буржуазна лженаука,
кібернетика - продажна дівка імперіалізму.
Це помилилась Партія, чи окремі люди, що не розібрались, не зорієнтувались, не зрозуміли?
На моє здивування, він відповів, що помилилась Партія.
Я здивувався, чому не списати ці помилки на обмеженість окремих людей і лишити Партію білою і незаплямованою?
Ви не повірите
Не може, не має права судити, вирішувати окрема людина, а може і має право лише Партія.
Для них (і для Вас) легше визнати, що Партія (Церква) помилилась, ніж визнати за окремою людиною право думати, аналізувати, вирішувати, виробляти своє бачення.
Добре, що Бруно, Коперник, Дарвін так не вважали.
>вона давно все це висвітлила і заохочує своїх вірних терпеливо і доброзичливо все це вивчати, розуміти, робити висновки... але без злості в серці, і без непотрібного і самовбивчого наклепництва на святих.
До болі знайоме. Тільки поміняти святих на Леніна-Сталіна.
Пане Георгію, Ваша подяка чуть сльозу з мене не видавила.
Написати "дитячий лепіт, але молодець, що цікавишся цим", але в такій доброзичливій формі!
Ви - майстер слова.
2007.02.18 | harnack
Ще краще: Хто має право молитися за когось іншого?
2007.02.18 | Георгій
Я не маю ніяких прав...
Прот. о. Шмеман, якого Ви цінуєте, писав, що там, де починають говорити про права - нема Бога. Я не маю ніяких прав. Але обов"язок молитися за пана Анатоля, за Вас, і за всіх людей я маю.2007.02.18 | Вільнодум
Re: Я не маю ніяких прав...
Георгій пише:> Прот. о. Шмеман, якого Ви цінуєте, писав, що там, де починають говорити про права - нема Бога.
(В-дум) Що за нісенітниця! А 10 заповідей? Чи не основа це всієї системи юриспреденції? Законів, з яких виходять не тільки обов'язки, але і права людини. Без обов'язків немає прав, і навпаки!
2007.02.18 | Георгій
А де там права???
Заповіді це команди, а не констатація гарантії прав. Перша Заповідь, наприклад: "Я - Господь Бог твій, що вивів тебе Своєю могутньою рукою з Єгипту, з землі поневолення; не май ніяких інших богів, окрім Мене." Де тут "права?"2007.02.19 | Вільнодум
Re: "Права" є в кожній Заповіді!
Не може бути закону забороняючого "щось" робити без захисту права того, з ким можуть це "щось" зробити!НЕ УБИЙ!
Це не тільки наказ не робити "вбивство", але і право людини жити і не бути вбитою!
Я ТВІЙ БОГ І НЕ БУДЕ ІНШОГО В ТЕБЕ.
Це не тільки наказ не мати іншого Бога, але і ПРАВО мати іншого Бога, якщо не хочеш бути з ЦИМ богом!
ШАНУЙ МАТІР І БАТЬКА ТВОГО.
Це не тільки наказ шанувати матір і батька, але і Право батька і матері бути шанованими.
І так далі....
2007.02.19 | Георгій
Ну добре, якщо ТАК широко, тоді хай будуть "права"
2007.02.18 | Георгій
Я не писав того, що Ви мені приписуєте.
Анатоль пише:> Пане Георгію, Ваша подяка чуть сльозу з мене не видавила. Написати "дитячий лепіт, але молодець, що цікавишся цим", але в такій доброзичливій формі! Ви - майстер слова.
(ГП) Ви просто вкладаєте мені слова до рота. Я ніде не писав і навіть не натякав, що написане Вами є "дитячий лепет." Навпаки, моє враження - звичайно суб"єктивне, адже я Вас не знаю, - таке, що Ви дуже доросла людина. Може навіть занадто доросла, не вистачає Вам деякої легкості, дитячості. Ще раз, суто суб"єктивне враження. Те, що Ви пишете, як я вже сказав - схоже на крик душі, дуже щирий крик дуже дорослої (може занадто дорослої) душі чесної людини.
2007.02.20 | Анатоль
Нікого не зацікавила фраза:
Йшов 49-й рік від народження Єшуа, 34-й рік Нової Ери ?Чи що з плащаницею сталось, наприклад?
Ех, не використовуєте ви очевидця.
Ну й ладно.
2007.03.12 | Анатоль
Паси овечок моїх, Симоне.
Начальник охорони легким тусаном розбудив Петра.-Ось, - кинув він вузлика, - все, як домовлено. Охорону я зняв, всі замки відкриті.
Але Каяфа тебе більше не знає. Якщо когось з вас побачать ще в Єрусалимі...
-Дуже мені треба, - пробурчав Петро, незадоволений не стільки тим, що його так грубо розбудили, як тим, що він заснув і не почув, коли відкривали двері.
Апостоли спали в важкому маренні, щось бурмотіли, кричали, сміялись.
Поданий на вечерю хліб з ураженого диявольськими ріжками зерна, і напій з маку і беладонни робили свою справу.
Петро не вечеряв, зіславшись на погане самопочуття, і був голодний.
Та й не дуже він довіряв Каяфі. Останнім часом стосунки між ними стали вкрай напруженими.
Особливо після того, як при першому арешті апостолів, їм дали на сніданок хліб з споринею і відпустили в храм проповідувати.
Каяфа виправдовувався, казав, що це випадково дали хліб з врожаю позавторішнього холодного дощового року. Але Петро здогадався, що первосвященик хотів представити перед народом його і апостолів безумцями і одержимими.
Але незвична поведінка апостолів, коли вони щось несамовито кричали і незрозуміле говорили, на людей справила непередбачуване і сильне враження, ще більше піднявши їх авторитет.
В усякому разі той випадок дав Петру цінну підказку...
-Ну, що ж, - сказав до себе Петро, - починаємо нове життя. Та й підкріпитись не завадить".
Дістав похапцем з вузлика жарену рибу, хліб, і почав їсти, запиваючи вином.
"Тюрма - не краще місце, треба звідси йти пошвидше".
Не припиняючи трапези, Петро тусанами обох ніг будив апостолів:
- Вставайте, ледацюги, Царство Боже проспите!
Апостоли важко просипались, лишаючись наполовину в своїх мареннях, наполовину в реальності.
- Поки ви тут дрихнете, Вчитель приходив.
Ось, їжу приніс на дорогу, охорону приспав і замки повідкривав. Велів всім нам йти в Галілею.
Ми тут з ним трохи хліба переломили, - кивнув Петро на рибячі кістки на землі, -приєднуйтесь.
Поки апостоли їли, і пили вино, Петро багато разів переповідав їм про прихід воскресшого Вчителя і про розмову, що відбулась з Ним:
-Чи любиш ти Мене, Симоне?
-Так, Господи!
-Паси овечок моїх, Симоне.