03/19/2007 | Анатоль

Як знати, що є добро, а що зло?
Чи можуть бути взагалі які небудь критерії? Чи це завжди відносне?
Адже, що для вовка - добро, те для кози - зло.

Можна дати загальний критерій добра для всього живого:
Що корисно, для збільшення живучості - добро.
Цей критерій вірний і для людини, і для людства і для життя взагалі.
Але він дуже загальний. Те, що корисно для живучості в одних умовах, чи в певній мірі, може бути шкідливим в інших умовах, чи в іншій мірі.

Окремий критерій добра:
Різноманітність.
Чим більша різноманітність форм життя, тим більші шанси життя вижити, не припинитись.
Здавалося б, якщо є такі досконалі форми життя як рослини, люди, навіщо тоді ще всякі там бактерії?
А уявімо, що сталась якась катастрофа планетного масштабу і всі вищі форми життя вимерли.
А от бактерії, їхні спори можуть пережити такі умови, яких жодна високорозвинена форма не переживе.
І от життя залишилось і з часом може розвинутись і в вищі форми.

Візьмемо людину. Серед її інстинктів є багато егоїстичних, антисоціальних.
Для суспільства це незручно. Чи не зробити всіх ідеальними, якби була така технічна можливість?
Але уявимо, що в результаті якогось катаклізму, навіть соціального, цивілізація припинила існування, люди опинились в умовах дикої природи. Чи змінилась суть цивілізації.
Так от, в цих нових умовах "ідеальні" для інших умов люди виявляться непридатними для нових умов.

Суспільства будуються на ідеологіях. Різноманітність ідеологій забезпечує суспільствам можливість знаходити оптимальну функціональну структуру.
Звичайно, для даних умов оптимальною може виявитись якась конкретна ідеологія, інші можуть бути навіть шкідливі і суспільство зацікавлено в зменшенні їх впливу.
Але ніколи не потрібно прагнути повністю викорінити якусь шкідливу, "ворожу" ідеологію.
Це вже буде зло. І зло абсолютне. Для суспільства ж.

Навіть в самих дикунських, варварських ідеологіях може бути раціональне зерно.
От в християнстві, наприклад.
При всій його шкідливості через антинауковий дикунський світогляд, через приниження цінності реального життя, реального світу і орієнтацію на міфічне, ілюзорне, навіть в цій крайнє реакційній ідеології є раціональні елементи.
Точніше один такий елемент.
Це принцип толерантності.
Він там сформульований в парадоксальних, нереалістичних формулюваннях, абсолютно непридатних для практичного застосування, (не судити, любити ворогів).
Крім того вперемішку з абсолютно протилежними принципами крайньої нетерпимості.
Але, можливо, то була історично одна з перших спроб проголосити цей принцип, ввести його в життя. Спроба невдала на протязі 20 століть.
Але, майже через 2 тисячі років цей принцип знайшов свої реалістичні форми в демократичних, гуманістичних ідеологіях і практиках демократичних країн.

Принцип античних демократій про владу більшості, доповнився принципом про права меншостей.
Різноманітність одержала право на існування в суспільстві.
Це - добре.